Вплив банківського кредитування на економічний розвиток України: реалії та перспективи на тлі війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив банківського кредитування на економічний розвиток України: реалії та перспективи на тлі війни

Охрименко Ірина Борисівна кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри банківської справи та страхування, ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, пр-т Перемоги, 54/1, м. Київ

Білошапка Вікторія Степанівна кандидат економічних наук, доцент, професор кафедри банківської справи та страхування, ДВНЗ "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, пр-т Перемоги, 54/1, м. Київ

Анотація

Банки і банківська система скрізь у розвинутих країнах мають випереджальний поступ розвитку і чинять суттєвий вплив на економіку. Тому роль банків у економічному розвитку завжди була і залишається значною, а от характер і масштаби впливу неоднозначні і залежать від багатьох чинників, дія яких складна і багатогранна. На початку 2022 року Україна зіткнулася з новим масштабним випробуванням - повномасштабної війною з росією, що зумовило суттєві різкі зміни на банківському ринку і в економіці у цілому, зокрема стрімке падіння ВВП і збитки у банківському секторі. Обидві обставини чинять значний вплив на банківське кредитування, яке є важливим елементом ролі банків у економічному зростанні. Насичення економіки кредитними ресурсами майже завжди виступає передумовою економічного розвитку країни і є важливим на різних етапах економічного циклу. Тому аналіз і оцінка впливу банківського кредитування в умовах війни є актуальним завданням. Встановлено, що розвиток банківського кредитування має тісний зв'язок з основними макроекономічними показниками, проте його вплив на зростання економіки був переважно контр продуктивним. Цьому сприяли ряд об'єктивних та суб'єктивних чинників, включаючи монетарну політику НБУ. Протягом останніх років банки України гальмували кредитування на користь забезпечення фінансової стійкості та прибутковості. Доведено, що кредитування банками господарюючих суб'єктів не є панацеєю вирішення структурних дисбалансів економіки і може стати потужним важелем економічного зростання лише за умови відповідної структурної перебудови на всіх рівнях. Обґрунтовано, що подальший розвиток кредитування і підвищення його впливу на економіку України можливе за умови збереження фінансової стабільності, комплексних структурних змін в економіці, за активного залучення іноземного фінансування і має будуватися на оновлених засадах взаємодії з регуляторами і зовнішніми інвесторами. Синергетична дія використання внутрішнього ресурсного потенціалу банками України і залучення зовнішніх інвестицій матиме не лише результат поступового економічного зростання, а й соціальний ефект у вигляді нових робочих місць і скорочення безробіття. Дослідження доводить, що роль банків у економічних процесах залишається значущою за різних умов і на різних стадіях економічного циклу.

Ключові слова: банки, кредитування, економічний розвиток економіки, економічне зростання. банківський кредитування економічний

Okhrymenko Iryna Borysivna PhD in Economics, Associate Professor, Associate Professor of Banking and Insurance Department, Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman, Prospect Peremogy 54/1, Kyiv

Biloshapka Viktoria Stepanivna PhD in Economics, Associate Professor, Professor of Banking and Insurance Department, Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman, Prospect Peremogy 54/1, Kyiv

THE INFLUENCE OF BANK LENDING ON THE ECONOMIC DEVELOPMENT OF UKRAINE: REALITIES AND PROSPECTS AGAINST THE WAR

Banks and the banking system everywhere in developed countries are advancing and have a significant impact on the economy. Therefore, the role of banks in economic development has always been and remains significant, but the nature and extent of influence are ambiguous and depend on many factors, the action of which is complex and multifaceted. In early 2022, Ukraine faced a new large-scale test - a full-scale war with Russia, which led to significant dramatic changes in the banking market and the economy as a whole, including a sharp decline in GDP (Gross Domestic Product) and losses in the banking sector. Both circumstances have a significant impact on bank lending, which is an important element of the role of banks in economic growth. Saturation of the economy with credit resources is almost always a prerequisite for economic development and is important at different stages of the economic cycle. Therefore, the analysis and assessment of the impact of bank lending in wartime is an urgent task. The development of bank lending has been found to be closely linked to key macroeconomic indicators, but its impact on economic growth has been largely counterproductive. This was facilitated by a number of objective and subjective factors, including the NBU's monetary policy. In recent years, Ukrainian banks have slowed down lending in favor of financial stability and profitability. It has been proven that lending by banks to economic entities is not a panacea for resolving structural imbalances in the economy and can become a powerful lever for economic growth only if appropriate structural adjustment at all levels. It is substantiated that further development of lending and increasing its impact on Ukraine's economy is possible provided financial stability is maintained, comprehensive structural changes in the economy, with active foreign financing and should be based on updated principles of cooperation with regulators and external investors. The synergistic effect of the use of domestic resource potential by Ukrainian banks and the attraction of foreign investment will have not only the result of gradual economic growth, but also a social effect in the form of new jobs and reduction of unemployment. The study proves that the role of banks in economic processes remains significant under different conditions and at different stages of the economic cycle.

Keywords: banks, crediting, economic development, economic growth

Постановка проблеми. Економічний розвиток і зростання для будь-якої держави завжди були пріоритетом загальної економічної політики, виступаючи невід'ємним атрибутом незалежності країни. В свою чергу, банки і банківська система в розвинутих країнах, як правило, мають випереджальний поступ розвитку і суттєвий вплив на економічні процеси. Виступаючи амбасадором змін, сам банківський сектор розвивається динамічніше, ніж інші сектори економіки і залишається найбільшим сегментом фінансового ринку. В Україні цей аспект посилюється умовами низького інвестиційного потенціалу держави, недостатнього рівня розвитку фінансового ринку та обмежених власних можливостей підприємств. Переоцінити значення банків у відтворювальних процесах і економічному розвитку важко. Ця роль завжди була значною, а от характер і масштаби впливу неоднозначні і залежать від багатьох чинників, як внутрішньо банківських, так і зовнішніх, дія яких складна і багатогранна. Це підтверджується постійними дискусіями навколо не пропорційності змін у розмірах ресурсів, активів банків та їх структури, критикою з приводу не нарощення кредитування банками України за значного накопичення вільної ліквідності, її переливання у державні цінні папери, суттєвого нарощення прибутків банками останні 4 роки на тлі відсутності відчутного економічного зростання в країні. Все це викликає багато запитань щодо впливу банків на економіку країни і необхідність пошуку відповідей на них.

До того ж, долаючи протягом всього часу незалежності чисельні кризи, шоки і потрясіння, Україна на початку 2022 року зіткнулася з новим масштабним випробуванням - повномасштабної війною з росією. Воєнні дії охопили значну частину території країни, що несе щодня мільярдні збитки економіці і нищить її розвиток. Станом на кінець травня 2022 року збитки країни вже перетнули межу у 600 млрд доларів США [1]. Крім колосального фізичного руйнування промислових об'єктів, критичної і соціальної інфраструктури, житла, шаленого відтоку населення (людського капіталу) і зупинки інвестицій, протягом 3 місяців війни практично повністю нівельовано досягнення України в економіці і фінансовій сфері, які були здобуті протягом останніх 5 років. Зокрема такі аспекти, як: приборкання інфляції, підвищення інвестиційного потенціалу, рекордні прибутки банківської системи тощо. За результатом 2021 року інфляція в Україні становила близько 10% [2], що у порівнянні з кризовим 2015 роком (43%) [2] - безперечне досягнення, насамперед, НБУ та здійснюваної ним політики інфляційного таргетування. На тлі відчутної стабілізації банківського сектору у 2021 р. з рекордними прибутками у 77,5 млрд грн [3], поступове пом'якшення монетарної політики НБУ разом з дієвими кроками пільгового кредитування пріоритетних галузей могло стати гарним підґрунтям для реального нарощення банками кредитування, в першу чергу, підприємств реального сектора, і стимулюванням економічного зростання в країні.

Проте війна внесла свої корективи. За прогнозами експертів ВВП впаде від 35% до 45% до кінця 2022 року, а загальні втрати України від російської агресії уже оцінюються в 1 трлн доларів США [4]. Це: прямі інфраструктурні збитки, тобто зруйновані мости, дороги, житло, будівлі. Наразі це близько 120 млрд доларів, а з урахуванням військової інфраструктури та інших цивільних витрат - понад 270 млрд доларів США; недоотриманий прибуток і не вкладені інвестиції, що оцінюється у 290 млрд доларів США; втрати, отримані внаслідок зменшення ВВП у перспективі відносно довоєнних планів, адже підприємства, які мають приносити державі доходи, зруйновані [1].

Банківський сектор за результатами 1 кварталу 2022 року також вже отримав збитки, через формування резервів під очікувані збитки від наслідків війни. Поки що у розмірі 0,16 млрд грн [3], але у перспективі очікуються значніші. Попит на кредити та банківські послуги знизився. Це та багато інших чинників чинить негативний вплив на складові операційного доходу. Зростання чистого процентного доходу в березні 2022 р. сповільнилося до 17% р/р порівняно з 35% р/р за січень-лютий. Чистий комісійний дохід скоротився за І квартал на 13% р/р через падіння в березні на 58% р/р. Комісійні доходи за 4 місяці зменшилися до 24 465 млн грн [3].

Отже, у нових обставинах воєнного часу, банківська система України отримала разючий системний шок та нові виклики. В умовах нечуваного руйнування економіки і соціальних потрясінь необхідно зберегти фінансову стабільність в країні та, при цьому, забезпечити більш-менш задовільне фінансування потреб економіки. На тлі існуючих обставин, 2 червня 2022 р. НБУ було прийнято відчутно кардинальне рішення про різке збільшення облікової ставки у 2,5 рази, з 9% до 25%, яке викликало неоднозначні судження, проте однозначно стало ще одним шоком для економіки. Такий крок НБУ є різкою зміною монетарної політики у бік рестрикційної і націлений на: не допущення розвитку інфляції і знецінення заощаджень, в тому числі, запобігаючи їх відпливу з банків, нівелювання знецінення національної валюти і збільшення привабливості інвестицій у державні облігації, зменшення тиску на валютні резерви і нормалізація курсоутворення.

Відкидаючи всю дискусійність реалізації поставлених НБУ задач, що важко оцінити в умовах надзвичайної невизначеності воєнного стану в Україні, в контексті теми нашого дослідження, таке різке підвищення облікової ставки - це, насамперед, глобальне подорожчання банківських кредитів, яке в умовах рестрикційних дій регулятора завжди відбувається швидше ніж зміна ставок за депозитами. Очевидно, це навряд чи сприяє нарощенню кредитних портфелів, ставить під загрозу згортання вже діючих програм пільгового кредитування, проте не знімає з НБУ і банків "відповідальності" за кредитування економіки і її розвиток, як в умовах війни, так і за післявоєнного відновлення. Тобто, питання забезпечення банками економічного розвитку країни не зникло, воно миттєво перенеслося у кардинально іншу площину, не втратило актуальності, а набуло нової проблемності у нових економічних і політичних реаліях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти впливу банків та, безпосередньо, банківського кредитування на розвиток економіки та економічне зростання висвітлюються такими українськими вченими як Краснова І. В., Майорова Т.В., Коваленко В.В., Корнєєв В. В., Вовчак О.Д., Геєць В. М., Дзюблюк О.В. та інші. Однак питання визначення ролі банківського кредитування на тлі повномасштабної війни та в умовах післявоєнної відбудови наразі лише формуються, тому не систематизовані і потребують нового розгляду.

Мета статті - дослідити особливості впливу банків на економічний розвиток, оцінити реалії впливу банківського кредитування на економіку України та визначити перспективи ролі банківського кредитування у післявоєнному відновленні.

Виклад основного матеріалу. Виходячи з наявних економічних теорій, економіка та банківська система є повністю інтегрованими, взаємопов'язаними та взаємозалежними. Банки зокрема, і фінансова система в цілому, розвивається у рамках економіки у співвідношенні частини і цілого [5, с. 65].

Взаємозв'язок економічного зростання та розвитку фінансової системи ще на початку ХХ ст. глибоко вивчав Й. Шумпетер (1912 р.), який доводив суттєву роль банківської системи в забезпеченні приросту національного доходу шляхом ефективного інвестування [6, с. 63].

Визначальна роль безпосередньо банків в економічному розвитку несе прояв через виконання ними своїх функцій: створення грошей і регулювання грошової маси, трансформаційної, стабілізаційної.

Створення грошей і регулювання грошової маси - банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. У виконанні цієї функції приймають участь всі ланки банківської системи (НБУ і комерційні банки), і вона стосується всіх напрямів банківської діяльності.

Трансформаційна функція - банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх іншим, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й строки грошових капіталів та фінансові ризики.

Стабілізаційна функція - забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку [7]

Кожна з цих функцій впливає на стабільність функціонування банків, розміри заощаджень та інвестицій, а отже, і на економічне зростання та розвиток економіки. Процеси фінансової інтеграції, транснаціоналізаціїї та концентрацій капіталу призводять до фундаментальних інституційнио- структурних зрушень в економіці країни [8, с. 64]

Відповідно до першої функції - створення грошей і регулювання грошової маси, слід відмітити, що її прояв відбувається на підставі достатності рівня монетизації економіки держави. У свою чергу, на рівень монетизації економіки безпосередній вплив здійснює сталість розвитку фінансово- кредитної системи, зокрема банківської системи, який можна оцінити за досягнутою ринковою позицією банків.

Економічне зростання держави залежить, у першу чергу, від динамічного розвитку реального сектору економіки, та оцінюється за допомогою виробленого валового внутрішнього продукту. При цьому, для розвитку реального сектору завжди потрібні додаткові джерела фінансування, які мають форму кредитних ресурсів банківської системи. Все це реалізується через трансформаційну функцію, яку виконують банки.

Остання функція, що визначає роль банків в економічному зростання - це стабілізаційна. Достатній рівень капіталізації банків та запасу їх фінансової стійкості, дозволяють їм акумуляцію та розподіл фінансових ресурсів з метою економічного піднесення усіх виробничих та обслуговуючих сфер [9, с. 182].

Проте в сучасних умовах (перманентних криз в економіці України) тренд фінансового ринку, погано корелює з трендом економіки. Де факто спостерігається деформація ролі фінансового ринку як обслуговуючого сектору економіки, який якщо її не руйнує, то і не сприяє активному розвитку.

Як показують результати аналізу банківського ринку України, поруч з окремими позитивними тенденціями його розвитку, поточна політична та економічна нестабільність, зростання інфляції, пандемія та інші обставини протягом останніх 4-5 років чинили на його стан помітний негативний вплив. Це зумовлювало банки у своїй стратегії діяти більше у напрямку підтримання фінансової стійкості, ніж у бік активного зростання, що відбивалось на розвитку як банківського ринку, так і економіки у цілому. Не остання роль у цих тенденціях належить НБУ як мега регулятору.

Основною векторною зміною у діяльності банків України, ще від часів виходу з банківської кризи 2014-2015 рр., є скорочення кредитування та нарощення портфеля цінних паперів (табл. 1).

Наведені у табл. 1 дані свідчать про постійне зменшення обсягів кредитного портфеля банків, а також його питомої ваги у структурі активів з 64,3 % у 2015 році аж до 43,7 % у 2020 році. Натомість питома вага цінних паперів в активах банків постійно зростала - з 12,8 % у 2015 р. до 35,9 % у 2020. Це пояснюється кількома основними чинниками:

- зниження кредитної пропозиції від банків, через високий рівень кредитування господарюючих суб'єктів, які завжди складали переважаючу частину кредитного портфеля, що зумовлено загальною економічною нестабільністю і низькою кон'юнктурою ринку;

- необхідність покращення якості кредитного портфелю банків і активів у цілому та зниження витрат на формування резервів в цілях стабілізації діяльності і підвищення фінансової стійкості;

- необхідність нарощення власного капіталу та покращення його структури на вимоги НБУ та в цілях виконання регуляторних вимог у цілому;

- особливості регуляторної політики НБУ у період виходу і після кризи 2014-2015 рр., що спрямована на таргет інфляції і підвищення фінансової стійкості банківської системи, в тому числі використання ОВДП в інструментах регулювання банківської ліквідності.

Таблиця 1 Окремі показники активів, портфелю кредитів та портфелю цінних паперів банків України у 2016-2021 рр.

У результаті зазначених у табл. 1 змін, банкам вдавалося краще управляти ліквідністю і нарощувати дохідну базу, знижуючи ризики, що сприяло загальній стабілізації на банківському ринку. Водночас, економіка України не отримувала достатньо кредитів, що не сприяло її зростанню.

Отже, якщо прослідкувати реальний вплив (кореляцію) основних макроекономічних показників і показників розвитку банківського сектору, то загалом, стан банківської системи України можна оцінити як контпродуктивний, а вплив скоріше недостатній ніж значний.

Проте, наведені дані є логічними, відповідно до результатів досліджень науковців щодо основних взаємозв'язків розвитку фінансової системи країни та рівня її впливу на економіку. Основні положення цих досліджень полягають у наступному [8, с. 66]:

- фінансовий розвиток дійсно сприяє економічному зростанню, але ефект послаблюється на більш високих рівнях його розвитку, і в кінцевому підсумку ефект впливу фінансового розвитку може стати негативним;

- залежно від того, на якому етапі фінансового розвитку находиться країна вона буде змінюватися ефект від зростання фінансового ринку від позитивно значного до відчутно негативного;

- концептуально, існує кілька каналів, через які високі рівні фінансового розвитку можуть негативно впливати на економічне зростання. Зокрема, занадто багато фінансових ресурсів збільшує частоту і амплітуду підйомів і спадів у країні, і в кінцевому рахунку, в гіршому становищі щодо забезпечення економічного зростання опиняються країни з більш низьким рівнем реального ВВП;

- крім того занадто багато фінансів веде до нецільового використання ресурсів і людського капіталу, та перерозподілу капіталу від виробничих секторів до фінансового сектору. Тобто, відбувається фінансіалізація економіки з деформацією економічної ролі фінансового ринку;

- загострюється питання морального ризику, коли дуже великий банківський сектор займає основну частку в доходах за рахунок розвитку спекулятивних операцій, що призводять до нераціонального використання ресурсів.

Отже, у цілому, фінансовий розвиток буде сприяти економічному зростанню при досягненні оптимального співвідношення між рівнем розвитку фінансових інститутів та рівнем регулятивної та монетарної політики центрального банку. Прим цьому і перша, і друга вимоги мають бути адекватними рівню розвитку реального сектора економіки. Чого не можна сказати про українські реалії.

Так, не зважаючи на наявність тісного кореляційного зв'язку між обсягами кредитування корпоративних клієнтів банками України і такими економічними показниками як: обсяг ВВП, обсяг реалізованої промислової продукції (товарів, послуг), капітальні інвестиції (з рівнем кореляції 0,812, 0,853 та 0,740 відповідно), що доведено емпіричним шляхом [10, с. 181], суттєвих зрушень у економічному зростанні це не дало. Тобто, стрімкий і потужний розвиток фінансово-банківської сфери впродовж різних періодів за останні 15 років, не дав такого ж потужного розвитку реальної економіки, про що свідчать порівняльні дані про основні показники діяльності банків і обсягів ВВП. Так було і під час буму кредитування 2006-2008 рр., і перед банківською кризою 2014-2015 рр.

Така ж кореляція відбувалась протягом останніх років. Так, впродовж 2020 року грошова маса зросла майже на 29%, її співвідношення до ВВП на 8 в. п. до 44%, проте економіка в реальному вимірі скоротилася на 4% [3].

Також за 10 місяців 2021 року кредитування корпорацій в гривні зросло на понад 40% у річному вимірі проте економічне зростання в цілому виявилося помірним (у Ш кварталі 2021 року реальний ВВП України зріс на 2,7% р/р, а за 9 місяців 2021 року - на 2,2% до відповідного періоду минулого року) [3].

Тому не варто абсолютизувати позитивний вплив на економіку від зростання монетарних і кредитних агрегатів.

Отже, наведені дані підтверджують, що тренд фінансового ринку, зокрема розвиток банківського сектору, в тому числі останні 5 років слабо корелює з трендом економіки. З цього приводу виникає багато дискусій, учасники яких або виступають з критикою банків щодо "небажання" останніх кредитувати реальний сектор економіки, або захищають їх, наводячи достатньо вагомих важелів на захист такої поведінки. Ці позиції почасти підтверджують статистичні дані про зміну обсягів і структуру активів банків (табл. 1).

Водночас вважаємо, що лише монетарних інструментів, зокрема "накачування" економіки кредитами, не достатньо для економічного зростання. Не можна перекладати левову частку відповідальності на комерційні банки і НБУ. Поруч з інтенсивним розвитком кредитних процесів паралельно мають відбуватися й інші зміни в економіці.

Наша позиція й в тому, що, з одного боку, розуміємо всю необхідність більш активного включення банківських установ до кредитування господарюючих суб'єктів, проте, з іншого, розділяємо ту обережність, яку наразі проявляють банкіри щодо направлення ресурсів у надто ризиковані кредитні активи, ще й за умов такої значної невизначеності.

На тлі попереднього негативного досвіду невдалого управління ліквідністю як окремими установами, так і на рівні банківської системи, що призвело до втрати платоспроможності і банкрутства майже половини банків в Україні і спровокувало банківську кризу 2014-2015 рр., таку обережну стратегію банків можна цілком виправдати.

Хоча не слід відкидати і той факт, що починаючи ще з 2015 року (навіть у період виходу з кризи) в банківській системі України спостерігається постійний надлишок короткострокової ліквідності, про що свідчать дані про динаміку середньозваженого нормативу ліквідності по рокам (рис. 1). Нормативне значення короткострокової ліквідності встановлене НБУ в розмірі 60%.

Рис.1. Динаміка нормативу короткострокової ліквідності (Н 6) по банківській системі України у 2015-2021 рр., %

Джерело: [3]З рис. 1 видно, що тривалий час в банківській системі України наявна надлишкова ліквідність. Це означає, що банки не використовують ресурси максимально ефективно та втрачають потенційний дохід.

Про надлишкову ліквідність також свідчать виконання нового нормативу LCR (жорсткіший порівняно з Н 6) групою системно важливих банків (табл. 2).

Таблиця 2

Виконання коефіцієнту покриття ліквідністю (LCR) у розрізі найбільших системно важливих банків України у 2020-2021 рр., %