Управління фінансовою стійкістю страхових компаній

Размещено на http://www.allbest.ru/

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВОЮ СТІЙКІСТЮ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ

Самойловський Андрій Леонідович

кандидат економічних наук, доцент

Анотація

На поточний момент в Україні в цілому недооцінюються можливості страхування як впливового інструменту розвитку національної економіки. Не використовується на повну потужність потенціал страхування, який спрямований на створення ринкової системи захисту майнових прав і інтересів власників, підтримання соціально-економічної стабільності у суспільстві. На страхування як невід'ємну складову фінансового сектору економіки припадає вкрай незначна частка у структурі ВВП.

Входження України до системи світових господарських зв'язків та перебудова її економіки на ринкових засадах вимагає розвитку страхової справи в Україні. Автор виходить з того, що найбільш ефективним кроком при вирішенні зазначених проблем має стати державне регулювання страхової діяльності в Україні. державний регулювання страховий

В статті викладені основні невирішені теоретичні та практичні питання державного регулювання страхової діяльності в Україні. Запропоновані шляхи та напрямки підвищення ефективності страхової діяльності та вдосконалення державного регулювання страхової діяльності в Україні. Досліджено місце та роль державних інститутів у формуванні та регулюванні страхового ринку. Проаналізовано функціонування системи державного регулювання страхової діяльності в Україні, а також обґрунтовано можливі напрями її вдосконалення. Висвітлено особливості державної страхової політики в Україні та заходи щодо її поліпшення. Розглянуто та проаналізовано основні методи та інструменти державного регулювання вітчизняного страхового ринку. З'ясовано чинні в світовій практиці системи організації та нагляду за страховою діяльністю. Оцінено зарубіжний досвід державного регулювання страхової діяльності в контексті можливостей його застосування в Україні за сучасних умов функціонування вітчизняного страхового ринку. При цьому, обгрунтовано, що без постійної активної участі держави неможливо з успіхом вирішувати невідкладні завдання соціально-економічного характеру, спрямовані на розвиток страхової діяльності, підвищення її ефективності та впливу на економіку країни.

Ключові слова: державне регулюваня, страхування, страховий ринок, страхова діяльність, страховик, страхувальник.

Abstract

Samoilovskyi Andrii Leonidovich Candidate of economic sciences, associate professor

EFFICIENCY OF FINANCIAL STABILITY MANAGEMENT OF INSURANCE COMPANIES

At present, Ukraine as a whole underestimates the possibilities of insurance as an influential tool for the development of the national economy. The potential of insurance, which is aimed at creating a market system of protection of property rights and interests of owners, maintaining socio-economic stability in society, is not used at full capacity. Insurance, as an integral part of the financial sector of the economy, accounts for a very small share in the structure of GDP.

Ukraine's entry into the system of world economic relations and restructuring of its economy on a market basis requires the development of insurance business in Ukraine. The author proceeds from the fact that the most effective step in solving these problems should be the state regulation of insurance activities in Ukraine.

Article main unresolved theoretical and practical issues of Government regulation insurance activities in Ukraine. It proposes ways and orientations of increasing the efficiency of insurance activities in Ukraine. Role of public institutions in formation and regulation of insurance market are investigated. Functioning of system of state regulation of insurance activities is analyzed; ways and possibilities of its improvements are found. Peculiarities of official insurance policy are revealed. Main methods and instruments of state regulation of insurance activities are considered. Existing in world practice systems of organization of regulation and control over insurance activities are covered. Foreign experience of state regulation of insurance activities is evaluated in terms of possibilities of its adaptation to national economy of Ukraine under present conditions of its national insurance market. Moreover, is justifies that without continuing active role of the Government it is impossible to successfully resolve urgent issues of economic and social nature focused on the development of insurance activities, increasing its effectiveness and impact on the economy.

Keywords: Government regulation, insurance, insurance market, insurance activities, insurer, insurant.

Постановка проблеми

Здійснення процесу ринкових перетворень в Україні вимагає створення дієвої системи захисту майнових інтересів підприємців, посилення соціального захисту громадян та їх сімей, забезпечення економічної та екологічної безпеки держави, що неможливо без ефективного функціонування страхової діяльності в Україні. Водночас сучасний стан страхової діяльності характеризується повільністю, складністю і суперечливістю щодо свого розвитку. Одним з головних показників рівня розвитку страхування як важливого соціально-економічного інституту є частка совокупної страхової премії у ВВП. Можна констатувати, що по цьому важливому показнику Україна відстає від розвинених країн в десятки разів, що пов'язано насамперед з недооцінкою загальної ролі страхового сектора економіки як дійового ринкоутворюючого фактора. Однак, сучасна економічна ситуація в Україні вимагає негайного розв'язання багатьох теоретичних та практичних питань розвитку страхової діяльності. За цих умов першочергової ваги набуває проблема побудови механізму державного регулювання страхової діяльності на новій основі з урахуванням специфіки перехідного періоду, тобто шляхом органічного поєднання активного державного впливу з ринковими засобами регулювання економіки.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Слід наголосити, що вищезазначені питання перебували в колі наукових інтересів багатьох українських та закордонних вчених, а саме Осадця С.С., Внукової Н.М., Базилевича В.Д., Залєтова О.М, Грушка В.І., Лутака М.Д., Яковенка І.В., Воблого К.Г., Василика О.Д., Клапківа М.С. та інших науковців.

Мета статті - дослідження основ державного регулювання страхової діяльності. Домінантною основою при цьому є дослідження основних засад забезпечення платоспроможності страховика з метою захисту інтересів страхувальника.

Виклад основного матеріалу

Економічна теорія говорить, що конкурентний ринок, необмежений втручанням уряду, забезпечує надання споживачам продуктів і послуг найвищої якості та підвищує добробут нації. Незважаючи на те, що усі розвинені ринки страхових послуг дотримуються цієї концепції, галузь страхових послуг знаходиться під пильним наглядом. Причина цього полягає у тому, що вартість страхової послуги не визначається у той момент, коли вона продається. Існує значний розрив у часі між моментом, коли сплачуються страхові внески, і моментом, коли страхова компанія виконує свої зобов'язання. Тому для захисту власників страхових полісів необхідно здійснювати нагляд за даним сектором. Поряд з цим діяльність страхових компаній зіштовхується з численними ризиками, які виникають незалежно від технічного ризику, що виникає з договору страхування і які можуть негативно вплинути на її платоспроможність (рис. 1).

Рис. 1 Роза ризиків

Ризики андерайтингу пов'язані:

- зі складом і ростом портфелів: наприклад, невдало збалансовані портфелі, а також портфелі, що складаються переважно з довгострокових договорів;

- з неадекватними тарифами: наприклад, у зв'язку з відсутністю надійних статистичних даних або непередбачуваними змінами частоти вимог виникає невідповідність між кількістю випадків збитків або вимог при катастрофах і розмірами портфелю;

- з недооцінкою зобов'язань: наприклад, резерви, підраховані за допомогою ретроспективних методів на основі неадекватних страхових внесків, самі будуть неадекватними, або хибний підрахунок собівартості вимог або навмисне зниження собівартості з метою поліпшити представлення звітів матимуть подібні наслідки.

Ризики перестрахування пов'язані:

- із труднощами з розміщення ризику в компанії перестрахування: наприклад, якщо база страхових внесків є надто малою, для полегшення розміщення ризиків страхова компанія змушена передавати більшу суму зобов'язань, ніж це технічно необхідно;

- із залежністю від компаній - перестраховиків: наприклад, компанія - перестраховик зобов'язана протягом початкового періоду чи протягом періодів тимчасових труднощів надавати підтримку страховій компанії, яка уклала з нею договір перестрахування. Якщо така підтримка триває надто довго, існує загроза, що перестраховик втручатиметься в управління компанією- перестрахувальником, що передала їй свої ризики, на постійній основі.

Інвестиційні та кредитні ризики пов'язані:

- із ризиком депресії на фондовому ринку або у його сегменті: наприклад, падіння цін на ринках нерухомості та фондовому ринку;

- із стратегічним вибором: наприклад, пакет акцій іншої компанії міг бути придбаний надто дорого, тобто переоцінено потенціал цієї компанії;

- із ризиком ліквідності: наприклад, у сфері страхових послуг, не пов'язаних з страхуванням життя, виникнення великої вимоги, а у сфері страхування життя - масова відмова від полісів у зв'язку з появою на ринку більш привабливих страхових продуктів можуть змусити страхову компанію реалізовувати активи за несприятливих умов;

- із ризиком позабалансових зобов'язань: наприклад, ризик, пов'язаний з поручительством та гарантіями, даними третім сторонам і, зокрема, дочірнім підприємствам;

- із ризиком невідповідності валют активів і зобов'язань. У принципі, цей ризик є низьким, якщо компанії дотримуються норм національного законодавства.

Зовнішні ризики пов'язані із економічними чи правовими подіями, технологічним прогресом або змінами політичного контексту, а саме:

- зміна траєкторії інфляції: наприклад, вона матиме різкий вплив на резерви, що були підраховані за допомогою ретроспективного методу, і на рух грошових коштів, а отже - і на запас платоспроможності;

- правові події: наприклад, протягом більш ніж десяти років суди Іспанії, а особливо Каталонії, порівнювали свої постанови з постановами французьких і німецьких судів. Результатом цього були неадекватні резерви по вимогах, що призвело до банкрутства багатьох компаній;

- інтенсивна конкуренція: наприклад, вона впливає на тарифи і змушує страхові компанії пропонувати на ринку нові, більш прибуткові страхові послуги;

- економічна криза: наприклад, у більшості секторів, що зазнають впливу економічної кризи, спостерігається збільшення числа обманних вимог;

- технологічні зміни: наприклад, вони можуть посилити існуючі ризики та створити нові;

- політичні ризики: наприклад, ризик націоналізму або експропріації чи введення валютного контролю, а отже обмежень на репатріацію прибутку іноземних дочірніх підприємств.

Враховуючи існування великої кількості ризиків у діяльності самої страхової компанії, на даний час країни з ринковою економікою виробили основні правила стосовно ведення страхової діяльності, такі як правила контролю за технічними резервами, правила ведення бухгалтерського обліку операцій страхування, правила інвестування, тощо. Загалом, правила стосовно ведення страхової діяльності досі залишаються ключовими при забезпеченні фінансової стійкості та надійності страховика. Часто інтереси власників страхових полісів захищаються ще на ранній стадії виникнення фінансових труднощів, через застосування профілактичних заходів.

Нижче викладені основні вимоги до ефективного нагляду за діяльністю страхових компаній, які можуть бути зображені на рисунку 2:

Першою вимогою до ефективного нагляду за діяльністю страхових компаній є існування здорової макроекономічної та структурної політики.

Здорова макроекономічна та структурна політика є суттєвою передумовою стабільності системи страхування та запобігання серйозним викривленням ринку. Без загальної економічної стабільності галузь страхових послуг не здатна розвиватись належним чином, адже ринок страхових послуг не може існувати незалежно від загальних суспільних і економічних умов, які його оточують. Ринок страхових послуг є невід'ємною частиною усієї економіки. Також, має існувати достатній політичний і суспільний консенсус стосовно заходів, необхідних для встановлення та підтримки здорових ринків страхових послуг, інакше страхова система не буде функціонувати або матиме негативний побічний ефект і перешкоджатиме розвитку економічним процесам.

Другою вимогою до ефективного нагляду за діяльністю страхових компаній є створення основної ринкової інфраструктури.

Без відповідної ринкової інфраструктури механізми ринку страхових послуг не працюють ефективно. Основними у цьому розумінні слід вважати наступні елементи інфраструктури:

1. законодавство;

2. надійні бази даних;

3. професіонали (актуарії, аудитори та посередницькі системи);

4. стандарти бухгалтерського обліку;

5. система звітування.

Страхове законодавство є суттєвою передумовою існування здорової системи страхування. Одночасно слід створити інше законодавство, яке також є необхідним для функціонування сектору страхових послуг: торговий кодекс, цивільний кодекс, законодавство про компанії та податкове законодавство.

Тобто слід створити правове середовище, у якому виконуються умови договорів та існує швидкий доступ до судів, високоякісні правила і стандарти ведення страхової діяльності забезпечують застосування здорової ринкової практики і тим самим підвищують прозорість ринку страхових послуг і довіру до його учасників. Правила і стандарти повинні бути об'єктивними, послідовними, прозорими і зрозумілими для тих, до кого вони застосовуються. Поряд з цим, страхове законодавство може відігравати належну йому роль лише там, де існує надійна інформація. Органи нагляду повинні мати регулярний доступ до надійної інформації про страхові компанії, тому що відсутність такої інформації часто була причиною того, що фінансові проблеми страхових компаній виявлялись надто пізно і органи нагляду були нездатні запобігти банкрутству багатьох страхових компаній. Основним джерелом цієї інформації є бухгалтерський облік.

Бухгалтерський облік - це форма спілкування між суб'єктом господарювання та іншими зацікавленими сторонами, зокрема, урядом, інвесторами і споживачами. Бухгалтерський облік насправді є основним засобом надання інформації вказаним зацікавленим сторонам, користуючись якою вони можуть робити розумну оцінку ефективності діяльності підприємства і оцінювати його перспективи на майбутнє. Система бухгалтерського обліку має встановити правила, які однаково застосовуватимуться до усіх страхових компаній і які будуть сумісними з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

Передусім це стосується стандартизації правил ведення бухгалтерського обліку на національному рівні щодо розкриття інформації та співставності фінансових позицій компаній, а саме: представлення річної фінансової звітності, правил оцінки, змісту приміток до фінансової звітності та річного звіту, представлення консолідованої фінансової звітності, проведення аудиту та публікації звітності, а також фінансових санкцій.

Кожна бухгалтерська система повинна не лише бути чітко визначеною, правила також мають точно викладати метод оцінки так, щоб фінансовий стан компанії можна було зрозуміти недвозначно. Інформація, що надається, має бути точною, доречною і прозорою. Вона також повинна бути всебічною, вчасною і надаватись відповідним сторонам регулярно через відповідну систему фінансового звітування.

Фінансова звітність страхових компаній повинна мати чітко визначену форму. До органів нагляду слід подавати відповідні декларації. Багато страхових компаній зустрічаються з різними проблемами, включаючи неадекватні резерви, недостатні розміри власного капіталу та хибні інвестиційні стратегії. За таких обставин вчасне отримання потрібної інформації може бути критичною умовою ефективного нагляду. Слід також використовувати інформаційні технології, наприклад, всебічну стандартизовану систему подання декларацій. Ця система передбачатиме подання декларацій кожною страховою компанією електронною поштою.

Широко доступна фінансова звітність і відповідна фінансова інформація є важливими активами як для органів нагляду, так і для ринку страхових послуг. Ось чому законодавство багатьох країн вимагає від страхових компаній надання фінансової звітності, достовірність і точність якої підтверджують незалежні аудитори.

Крім того для забезпечення дотримання правил ведення страхової діяльності на страховому ринку мають працювати сертифіковані спеціалісти (актуарії, аудитори, посередницькі системи тощо).

Складність і специфічний характер роботи актуаріїв вимагають того, щоб держава сприяла цій професії. Актуарії можуть зробити корисний внесок у виконання дуже важливих завдань страхових компаній, таких як підрахунок ставок страхових премій; підрахунок суми технічних резервів; оцінка договірних зобов'язань; підготовка фінансових звітів; контроль лімітів ліквідності; розробка страхових послуг; надання консультацій стосовно стратегії інвестування; участь у розробці комп'ютерних систем; досягнення домовленостей стосовно перестрахування тощо.

Аудитори також грають важливу роль у забезпеченні того, що страхові компанії належним чином застосовують стандарти бухгалтерського обліку, їх роль у забезпеченні якості процедур внутрішнього контролю також є значною. Аудиторські компанії часто користуються послугами актуаріїв, які здійснюють повторну перевірку точності оцінки резервів і активів.

У такій ситуації страхові компанії контролюються великою кількістю професіоналів високого рівня. У деяких інших країнах з розвинутим ринком страхових послуг діапазон обов'язків актуаріїв та аудиторів ще ширше. У цих країнах кваліфікація актуаріїв і аудиторів або регулюється відповідним законодавством або існує кодекс професійної поведінки представників цих професій. Таким чином, робота актуаріїв тат аудиторів підтримує роботу органів нагляду.

Посередницькі системи теж відіграють ключову роль у забезпеченні того, що споживачі мають змогу вибрати з широкого спектру послуг ті, що підходять їм найбільше. Належне регулювання діяльності страхових посередників має особливе значення там, де часто трапляються зловживання, які шкодять інтересам власників страхових полісів.

Тому, правила стосовно діяльності посередників повинні чітко визначати обсяг діяльності, права та обов'язки посередників.

Виникнення нових страхових компаній і нових страхових послуг вимагає розвитку сучасних торгових мереж з можливістю адекватно комбінувати кілька видів посередників (працівники страхової компанії, агенти, брокери, пряма реалізація, тощо). Зважаючи на той факт, що у багатьох випадках лише посередники мають контакт зі споживачами, рекомендується прийняття правил стосовно діяльності брокерів, які представляють покупця і намагаються отримати у страхових компаній найкраще покриття ризиків для своїх клієнтів, і агентів або прямих продавців, які представляють страхову компанію. Ці правила повинні регулювати такі питання, як реєстрація, необхідна ділова кваліфікація та етичні стандарти, а також фінансова безпека (включаючи необхідність страхування професійної відповідальності).

Перед тим, як почати свою діяльність, страхові посередники повинні реєструватись або отримувати дозвіл. Страхові посередники повинні мати відповідну професійну кваліфікацію, а також здатність забезпечувати захист споживачів. Страхові брокери несуть відповідальність перед своїми клієнтами, і отже вони повинні надавати фінансові гарантії чи мати страховку професійної відповідальності, або і те і інше, з метою захисту власників страхових полісів і підтримки здорової системи посередництва. Страхові посередники повинні розкривати своїм клієнтам свій статус, а також надавати всеохоплюючу інформацію і пояснення стосовно страхових послуг, які вони продають.

Враховуючи викладене, органам нагляду слід заохочувати розвиток освіти та професійної підготовки актуаріїв і аудиторів, а також формування та розвиток професійних організацій і посередницьких систем, чиї функції включають контроль за додержанням професійних стандартів, забезпечення адекватного професійного розвитку, застосування дисциплінарних заходів до своїх членів, якщо це необхідно, а також розробку і видання відповідних стандартів професійної практики.

Надійні вихідні дані так само є важливим інструментом запровадження ефективної ринкової дисципліни.

Зокрема, розміри страхових внесків підраховуються на основі закону великих чисел. Тому для належного підрахунку сум страхових внесків і розмірів технічних резервів необхідно мати надійні дані про частоту і серйозність збитків. Наявність цих даних також є важливою умовою контролю за платоспроможністю страхових компаній і забезпечення стабільності ринків страхових послуг.

Точна оцінка реальної вартості страхових послуг є важливим завданням, яке необхідно вирішувати. У багатьох випадках страхова компанія не має достатньої кількості оформлених у минулому страхових полісів для створення надійної бази даних, або сама система збору даних ще не функціонує належним чином.

Тому органам нагляду за діяльністю страхових компаній разом з страховими компаніями слід створити надійну базу даних, яка дасть їм можливість правильно визначати ціни страхових послуг різних категорій. Страхові компанії повинні співпрацювати з органами нагляду в сфері збору даних про страхові вимоги. Слід також створити розважливі методи оцінки зовнішніх чинників, таких як рівень інфляції. Не треба недооцінювати значення цих методів, оскільки зазначені чинники продовжують створювати непевність і перешкоджати розвитку ринку страхових послуг.

Третьою вимогою до ефективного нагляду за діяльністю страхових компаній є сприяння ринковим механізмам.

Слід сприяти розвитку ринкових механізмів, так щоб власники, інвестори та інші зацікавлені сторони могли підтримувати адекватну дисципліну страхових компаній. З цією метою слід вимагати:

розкриття важливої інформації;

сприяти належному управлінню;

запроваджувати конкуренцію;

виважений підхід до впровадження обов'язкових видів страхування.

Необхідно забезпечити якість, вчасність і доречність інформації, яка розкривається, що є конче важливим для споживачів, щоб вони мали змогу обирати потрібні їм страхові послуги у потрібних їм страхових компаній.

Основою належного управління є здорова бізнес-стратегія разом з компетентним і підзвітним керівництвом. Слід заохочувати також структуру власності, яка передбачає контроль з боку акціонерів. Приватна власність страхових компаній має велике значення для контролю за діяльністю керівництва, зменшення викривлень у сфері стимулів і уникнення політичного втручання в управління компаніями. Приватна власність і конкуренція сприяють нововведенням і розумному ризику, що є критичним для ефективної розбудови страхового ринку. Це також призведе до нових капіталовкладень і полегшить тягар для бюджету. Важливо, щоб приватні страхові компанії починали свою діяльність на здоровій фінансовій основі та мали різноманітну структуру власності. Належне управління страховими компаніями вимагає запровадження всебічних процедур внутрішнього контролю та політики. Таке запровадження має здійснюватись досвідченими працівниками і контролюватись керівництвом. Навіть досвідчене керівництво може припускатись помилок при здійсненні своїх обов'язків. Тому критичним чинником є ефективне управління ризиками страхових компаній. Страхові компанії повинні мати ефективні засоби стеження за різними бізнес-ризиками, їх вимірювання та контролю.

Разом з тим, необхідно запровадити конкуренцію та заходи по лібералізації, для того, щоб сприяти розвитку свободи підприємництва і відповідальності підприємців, оптимізувати розподіл ресурсів, підвищити ефективність, досягти більшої відповідності між пропозицією та попитом і, зрештою, вищої якості послуг за розумну ціну. Конкуренцію на ринку страхових послуг слід впроваджувати шляхом усунення зайвих обмежень і надання дозволу здоровим страховим компаніям брати участь у ринку страхових послуг. Зокрема, слід дозволити встановлення іноземних страхових компаній на основі правил розважливості, які не є дискримінаційними. Одночасно, лібералізація без правил розважливості та заходів нагляду може призвести до хаосу. Зміцнення системи контролю та нагляду паралельно впровадженню заходів по лібералізації є суттєвою умовою підвищення ефективності ринку страхових послуг.

Слід також виробити виважений підхід до впровадження обов'язкового страхування.

Страхування роблять обов'язковим, виходячи з бажання захистити суспільство. Крім того, обов'язкове страхування дає змогу державі зняти з себе відповідальність за певні фінансові збитки, які інакше вона була б змушена компенсувати.

За винятком страхування відповідальності власників транспортних засобів важко сказати, які види ризиків повинні підлягати обов'язковому страхуванню. Потреба у певних типах обов'язкового страхування буде оцінюватись по-різному у кожній окремій країні. Щонайбільше можна сказати, що обов'язкове страхування рекомендується у випадку наступних типів страхового покриття:

- у сферах, які щільніше пов'язані з соціальним сектором, ніж з приватним страхуванням;

- у специфічних сферах, де обов'язкове страхування виправдане серйозністю ризиків і/або їх загальним характером (наприклад, страхування відповідальності власників транспортних засобів або страхування травм на виробництві) ; - у сферах, де платежі страхових премій мають розподілятись на рівній основі між членами групи власників страхових полісів, яка розглядається.

Насамкінець, страхування може бути обов'язковим лише у тих секторах, за якими можливо здійснювати ефективний нагляд з розумними витратами.

Стурбованість збитками, яких зазнають треті сторони, також може виправдовувати запровадження механізмів компенсації збитків, пов'язаних з невиконанням нормативних вимог до здійснення страхової діяльності або з невиконанням страховою компанією своїх зобов'язань (напр., гарантійний фонд у випадку страхування відповідальності власників транспортних засобів).

У більшості випадків не вимагається встановлення однакових ставок, оскільки у сфері обов'язкового страхування вплив конкуренції відчувається так само, як і в інших категоріях страхування. Якщо певна країна віддає перевагу встановленню ставок, важливо пам'ятати, що тарифи враховують наявні статистичні дані та економічну ситуацію у секторі, який розглядається.

Четвертою вимогою до ефективного нагляду за діяльністю страхових компаній є створення самого органу нагляду та контролю за діяльністю страхових компаній.

Остаточна відповідальність за зміцнення систем страхування лежить на національних органах контролю та нагляду, які зацікавлені у розвитку здорового ринку.

Орган нагляду за діяльністю страхових компаній повинен відповідати таким рисам:

1. мати повноваження видавати ліцензії страховим компаніям; застосовувати правила розважливості; отримувати і незалежно перевіряти відповідну інформацію; займатись виправними заходами; здійснювати передачу портфелів; і застосовувати санкції до страхових компаній, які не підкоряються заборонам, встановленим органами нагляду (тобто, повному або частковому обмеженню господарської діяльності компанії; наказу припинити небезпечну чи нездорову практику; або заходам по виправленню небезпечної чи нездорової практики з можливістю застосування до компанії інших санкцій).

2. бути незалежним як від органів політичної влади, так і від компаній, за якими здійснюється нагляд, а також бути підзвітним по відношенню до застосування своїх повноважень і ресурсів з метою досягнення чітко поставлених цілей.

3. мати широкі знання та досвід, починаючи з актуарної науки і закінчуючи договірним правом.

4. іу. мати надійне і стабільне джерело фінансування з метою забезпечення його незалежності та ефективності.

5. v. мати повноваження і достатні ресурси для співпраці та обміну інформацією з іншими органами влади як всередині країни, так і за кордоном.

6. уі. встановити систему найму, яка передбачатиме залучення, підготовку та підтримку штату кваліфікованих професіоналів.

7. дотримуватись правил професійної таємниці. За винятком випадків, передбачених законодавством, орган нагляду за жодних обставин не повинен втручатись в управління страховими компаніями, а керівництво страхової компанії має бути єдиною стороною, яка несе відповідальність за свої рішення у рамках мандату, наданого йому власниками страхової компанії.

8. щільно співпрацювати з іншими пов'язаними органами уряду або установами, що займаються питаннями страхування, такими як міністерства, податкові управління або фонди страхових гарантій, з метою належного виконання своїх завдань.

Висновки

Світовий досвід розвинених країн свідчить, що державне регулювання є ключовим важелем розвитку страхової діяльності. Тому, на сьогодні, страхова діяльність в Україні не може існувати без державного регулювання, яке, в свою чергу, не може обмежуватись лише окремими рішеннями. Необхідна цілісна система науково-обгрунтованих заходів державного регулювання, направлених на розвиток цієї економічно та соціально важливої діяльності і перетворення її в активного агента ринкових реформувань. Отже, створення повноцінного страхового ринку як об'єктивного атрибуту ринкової економіки та ефективного механізму державного регулювання страхової діяльності - гаранта його надійного функціонування, потребує певних наукових розробок і вдосконалення державної політики в сфері страхування.

Література

1. Самойловський А.Л. Менеджмент страхування: монографія/А.Л. Самойловський. Київ.: ТОВ «Видавничий дім «Корпорація», 2007. 317 с.

2. Жабинець О.Й. Державне регулювання страхової діяльності в Україні: автореф. дис. на здобуття наук: спец. 08.02.03 «Організація управління, планування і регулювання економікою»/ О. Й. Жабинець. Львів: ЛФМл при ЛНУ і. Івана Франка, 2006. 21 с.

3. Базилевич В. Д Страхова справа: підручник. / В. Д Базилевич. К.: Знання, 2008. 352 с.

4. Пруденційний нагляд у сфері страхування: монографія / Н. М. Внукова, О. В. Корват, Н. С. Опешко. Харків: ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2016. 260 с.

5. Фурман В. М. Страховий ринок в Україні: проблеми становлення та стратегія розвитку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра економ. наук: спец. 08.04.01 «Фінанси, грошовий обіг і кредит» / В. М. Фурман. Київ: Ін-т економіки та прогнозування Нац. акад. наук України, 2006. 36 с.

Referenses

1. Samoilovskyi, A.L. (2007). Menedzhment strahuvannia [Insurance management]. Kyiv: LLC Publishing House Corporation [in Ukrainian].

2. Zhabinets, O.Y. (2006). Derzhavne reguliuvannia strahovoi diyalnosti v Ukrainy [State regulation of insurance activity in Ukraine]. Extended abstract of candidate's thesis. Lviv: LFMl at LNU name Ivan Franko [in Ukrainian].

3. Bazylevych, V.D. (2008). Strahova sprava [Insurance business]. Kyiv: Znannia [in Ukrainian].

4. Vnukova N.M., Korvat O.V., Opeshko N.S. (2016). Prudenciynyi nagliad u sferi strahuvannia [Prudential supervision in the field of insurance]. Kharkiv: KhNEU named after S. Kuznets [in Ukrainian].

5. Furman, V.M. (2006). Strahovyi rynok v Ukraini: problemy stanovlennia ta strategiia rozvytku [Insurance market in Ukraine: problems of formation and development strategy]. Extended abstract of Doctor's thesis. Kyiv: Inst. of Economics and Forecasting Nat. acad. Sciences of Ukraine [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru