Окремі питання здійснення банківського нагляду в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Окремі питання здійснення банківського нагляду в Україні

Піддубний О.Ю.,

доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри цивільного та господарського права Національного університету біоресурсів і природокористування України

Драчевська О.О.,

здобувач

Науково-дослідного інституту публічного права

У статті здійснено аналіз наукових підходів до тлумачення понять «банківський нагляд» та «банківський контроль». Всебічний аналіз наукової літератури дає змогу зробити висновок, що в науковців відсутній єдиний підхід до тлумачення термінів «банківський нагляд» та «банківський контроль».

Досліджено систему банківського нагляду в Україні. Відповідно до чинного законодавства, функцію банківського регулювання і нагляду здійснює Національний банк України. На підставі аналізу наукової літератури зазначено, що деякі дослідники до системи банківського нагляду пропонують зараховувати нагляд, який проводить НБУ внутрішній банківський аудит, який проводить служба банку, і зовнішній аудит, який проводять незалежні аудиторські компанії.

За останні роки було здійснено чимало спроб удосконалення банківського нагляду та банківського контролю. Було здійснено кроки у напрямі наближення банківського нагляду до міжнародних стандартів. Однак, незважаючи на це, лишається чимало проблемних питань у сфері банківського нагляду. Автором статті визначено проблеми та ключові напрями вдосконалення банківського нагляду в Україні.

У процесі дослідження сучасного стану банківського нагляду в Україні зроблено висновок про необхідність вирішення кількох ключових проблемних питань, серед яких: розробка та запровадження електронної системи незалежної дистанційної оцінки ризиків функціонування банків і механізми превентивного реагування для відвернення виявлених ризиків та вжиття стабілізаційних заходів; забезпечення прозорості дій та рішень НБУ для формування стратегій поводження з фінансовими ресурсами потенційних інвесторів, кредиторів і споживачів банківських послуг; розвиток громадського контролю за прозорістю функціонування банківської системи. Це все має привести до розкриття важливої для кредиторів і споживачів банківських послуг інформації, а також дасть змогу підвищити рівень суспільної довіри до банків як суб'єктів надання банківських послуг. Вищевикладені положення пропонується інтегрувати в діяльність банківської системи України шляхом внесення змін до чинного банківського законодавства України.

Ключові слова: банківська діяльність, банківський нагляд, банківський контроль, система банківського нагляду, Національний банк України.

Issues on banking supervision in Ukraine

банківський нагляд контроль

The article analyzes the scientific approaches to the interpretation of the concepts of “banking supervision” and “banking control”. A comprehensive analysis of the scientific literature makes it possible to conclude that scientists do not have a unified approach to the interpretation of the terms “banking supervision” and “banking control”.

The existing system of banking supervision in Ukraine is investigated. According to the current legislation, the function of banking regulation and supervision is exercised by the National Bank of Ukraine. Based on the analysis of the scientific literature, it is noted that some researchers propose to refer to the supervision of the NBU, the internal banking audit conducted by the bank's service and the external audit conducted by independent audit companies.

In recent years, there have been many attempts to improve banking supervision and banking supervision. Steps have been taken to bring banking supervision closer to international standards. However, there are still a number of problematic issues in banking supervision. The author of the article identifies the problems and key directions of improving banking supervision in Ukraine.

As a result of the study of the current state of banking supervision in Ukraine, it was concluded that several key problematic issues are needed, including the development and implementation of an electronic system of independent remote risk assessment of banks' functioning and preventive response mechanisms to prevent identified risks and take stabilization measures; ensuring transparency of NBU actions and decisions to formulate financial resources management strategies for potential investors, creditors and consumers of banking services; development of public control over the transparency of the banking system. All of this should lead to the disclosure of important information for creditors and consumers of banking services, and will also increase the level of public trust in banks as subjects of banking services. The above provisions are proposed to be integrated into the activity of the banking system of Ukraine by amending the current banking legislation of Ukraine.

Key words: banking, banking supervision, banking control, banking supervision system, National Bank of Ukraine.

Постановка проблеми. Стабільність функціонування банківської системи залежить від ефективного банківського регулювання та банківського нагляду. Банківська криза минулих років показала неготовність банківської системи швидко реагувати на негативні економічні явища. Це все зумовлює необхідність детального аналізу здійснення банківського нагляду з метою виявлення тенденцій та перспектив його розвитку.

Аналіз останніх досліджень. Питання банківського нагляду активно досліджується різними науковцями (А. Марущак, О. Щуревич, О. Орлюк, В. Лещенко, М. Самсонов, В. Пасічник, О. Любунь, В. Пантелєєв та ін.).

Мета статті полягає в дослідженні сучасного стану здійснення банківського нагляду в Україні та формулюванні основних шляхів удосконалення банківського нагляду.

Виклад основного матеріалу

Банківський нагляд існує в різних формах понад 100 років, особливого змісту він набув у Сполучених Штатах Америки і країнах Західної Європи. Країни з ринковою економікою усвідомили важливу роль банківського контролю у фінансовому секторі та забезпеченні загального економічного зростання: уряд, державні органи, суб'єкти господарювання, кредитори, вкладники, мають бути переконані в тому, що банківська система країни стабільна; нестабільність банківської системи приводить до краху банків і, як наслідок, до підриву довіри суспільства до фінансової системи загалом. Банківський нагляд у широкому розмінні є системою, яку використовує уряд із метою гарантування стабільності фінансової системи, її безпеки та здоров'я [1, с. 8].

Поняття «банківський нагляд» неоднозначно трактується в науковій літературі.

В енциклопедії банківської справи України зазначено, що банківський нагляд - це особливий вид відомчого контролю, система моніторингу та активних впорядкованих дій, здійснюваних державою (в особі центрального банку чи уповноважених наглядових органів) із метою забезпечення дотримання комерційними банками та іншими фінансово-кредитними установами законодавства та обов'язкових економічних нормативів [2].

Н.І. Версаль вважає, що банківський нагляд - це діяльність, спрямована на забезпечення банківської ліквідності та послаблення ризику банківських операцій, яка має на меті захист вкладників та посилення довіри суспільства до банківської системи і національної валюти [3].

Такі науковці, як В.І. Грушко, В.І. Міщенко та інші, під банківським наглядом розуміють «моніторинг процесів, що відбуваються у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме: створення нових банків та їх установ, діяльності банків, реорганізації та ліквідації банків [4, с. 11; 5, с. 48].

О.С. Любунь, К.Є. Раєвський трактують банківський нагляд як моніторинг усіх видів ризиків, притаманних банківській діяльності, з метою зведення до мінімуму, насамперед, системного ризику, тобто запобігання ланцюговій реакції, за якої крах одного або кількох банків може спричинити кризу всієї банківської системи [6, с. 29].

Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність, законодавства України і встановлених нормативів із метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку [7].

Доволі часто під час аналізу банківського нагляду використовується термін «банківський контроль».

Відповідно до Закону «Про банки і банківську діяльність», контроль - змога здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння змога здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь- яким іншим чином [8].

У науковій літературі можна знайти різні тлумачення цього поняття. Так, банківський контроль визначається як діяльність банків, спрямована на попередження, фіксацію й усунення недоліків і порушень, а також надання правової допомоги в питаннях фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій і громадян у процесі здійснення банківських операцій та користування банківськими послугами [9].

Даючи визначення поняттю «банківський контроль», О.П. Орлюк говорить, що наглядовий орган за своєю суттю не має відносин підлеглості з органом, за яким здійснюється нагляд. Наглядовий орган оцінює діяльність відповідної особи лише з позиції законності, але не доцільності, не втручаючись у його оперативну або іншу форму діяльності. З іншого боку, він зазначає, що контроль, відповідно до чинного законодавства, передбачає цілісний і безперервний нагляд за здійсненням банками своєї діяльності [10, с. 158-162].

На відміну від нагляду, контроль передбачає, як правило, наявність відносин підлеглості між органом, що контролює, та особою, над якою здійснюється контроль, а також втручання в оперативну діяльність підконтрольної особи з метою усунення допущених порушень [11, с. 268].

В.В. Пасічник зазначає, що під контролем за діяльністю банків треба мати на увазі цілісне й безперервне від- стеження здійснення банками їх діяльності згідно з нормативно-правовими актами [12, с. 238].

А.В. Марущак пропонує розглядати банківський контроль як змогу здійснювати вирішальний вплив на управління та/або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння однією особою самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння змогу здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином [13, с. 4]. Як видно, ідентично визначенню контролю, викладеному у Законі України «Про банки і банківську діяльність».

Незважаючи на наявні дослідження, до цього часу питання співвідношення понять «банківський нагляд» та «банківський контроль» є невирішеним, що говорить про невизначеність щодо оптимальної перспективної моделі функціонального управління банківською системою в Україні.

Варто констатувати, що згідно із законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України» функцію банківського регулювання і нагляду уповноважений здійснювати Національний банк України (далі - НБУ).

Наглядова діяльність НБУ охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності [8].

Під час здійснення банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України з метою уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності [8].

У процесі здійснення банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. Якщо Національний банк України у процесі здійснення банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків [8].

Варто зазначити, що НБУ проводить банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно- правових актів Національного банку України.

Проведення безвиїзного нагляду сприяє дотриманню банками усіх нормативно встановлених вимог. Це свого роду система раннього попередження, що дає змогу органам нагляду своєчасно реагувати на порушення в діяльності об'єкта нагляду, застосовувати превентивні заходи, вживати усіх необхідних заходів ще до загострення ситуації. Така форма нагляду базується на аналізі звітності, який має своєчасно подаватись органам банківського нагляду і дає змогу завжди володіти актуальною інформацією про фінансовий стан об'єкта нагляду. НБУ в межах безвиїзного нагляду має право письмово вимагати від банку копії документів, а також письмові пояснення з питань його діяльності. Банк зобов'язаний надавати на письмову вимогу Національного банку України відповідну інформацію та копії документів. Досліджуючи безвиїзний нагляд як систему, варто зазначити ключову роль саме цільової підсистеми, від наявності та чіткої визначеності якої залежить результативність не лише безвиїзного нагляду, а й банківського нагляду загалом. У сучасних умовах впровадження ризик-орієнтованого банківського нагляду основною метою дистанційного нагляду є ідентифікація та попередження проблем у розвитку банків і банківської системи загалом та недопущення дестабілізаційного впливу банків у загальноекономічних масштабах. Іншими словами, цільова спрямованість безвиїзного нагляду має пруденційний характер та ґрунтується на ранній діагностиці реальних та потенційних дестабілізуючих чинників стабільного функціонування національної банківської системи. Реалізація сформульованої мети знаходить своє відображення в завданнях, які виконує безвиїзний нагляд, та принципах, на основі яких він провадиться [13, с. 90].

Щодо принципів банківського нагляду, то вони окремо не визначені вітчизняним банківським законодавством, оскільки Україна дотримується концептуальних основ контролю банків, сформульованих на міжнародному рівні Базельським комітетом із банківського нагляду. Об'єктивними причинами його створення були економічні потрясіння, які пережили країни, пов'язані з інтернаціоналізацією у фінансовій сфері: 1973-1974 pp. - «перший нафтовий шок». Потім банкрутство великих міжнародних банків, серед яких західнонімецький «БанкхаусГерштатт». Основоположником ідеї організованого міжнародного банківського нагляду став директор Банку Англії П. Кук. Тому «Комітет Кука» є неофіційною назвою Базельського комітету [1].

Деякі дослідники до системи банківського нагляду пропонують зараховувати нагляд, який проводить НБУ, внутрішній банківський аудит, який проводить служба банку, і зовнішній аудит, який проводять незалежні аудиторські компанії. Зовнішній аудит спрямований на перевірку того, чи дотримується банк чинного законодавства, чи раціонально використовуються кошти, чи достовірна та цілісна інформація. Внутрішній аудит дає змогу удосконалити систему внутрішнього банківського контролю, а також створює можливості мінімізації витрат, що позитивно відображається на прибутковості комерційного банку [14, с. 33].

Є дослідники, які вважають, що система нагляду буде ефективною, коли включатиме різні види контролю, а саме: контроль на державному рівні, контроль аудиторських фірм, контроль суспільний.

За етапами і методами здійснення банківський нагляд поділяють на вступний, попередній, поточний і наступний [15, с. 56].

На думку В. Пантелєєва, основними завданнями банківського нагляду у банківській сфері є:

- захист інтересів клієнтів і вкладників, які розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління та шахрайства;

- створення конкурентного середовища в банківському секторі; забезпечення прозорості банківського сектору;

- підвищення стійкості та ефективності банківської діяльності;

- підтримка необхідного рівня стандартів і професіоналізму в банківському секторі [1, с. 27].

Безсумнівно, банківський нагляд має сприяти ефективній та конкурентоспроможній діяльності банківської системи, яка б реагувала на потреби населення в наданні якісних фінансових послуг. Крім того, банківський нагляд має динамічно реагувати на всі зміни ринку, виявляти готовність періодично переглядати політику та практику нагляду з урахуванням нових змін та тенденцій ринку. Для цього необхідна доволі гнучка законодавча система [16, с. 16].

За останні роки в Україні досягнуто певного прогресу у вдосконаленні системи банківського нагляду і регулювання та наближення її до міжнародних стандартів і практики, однак у цій діяльності є ще багато невирішених питань і недоліків, головні з яких: недосконалість контролю за наявністю в банках адекватних систем управління ризиками; низький рівень практичної реалізації пруденційних вимог, зокрема, у частині здійснення операцій з інсайдерами та дотримання нормативів великих кредитних ризиків; відсутність належного контролю за наявністю в банків положень, практики та процедур щодо протидії відмиванню доходів, набутих злочинним шляхом та ін. [17]

Підсумовуючи вищевикладене, зауважимо необхідність першочергового вирішення ключових, на нашу думку, проблемних питань, які стосуються банківського нагляду.

По-перше, необхідно визначитись із співвідношенням понять «банківський нагляд» та «банківський контроль». Це сприятиме визначенню в подальшому оптимальної перспективної моделі функціонального управління банківською системою в Україні.

По-друге, для забезпечення ефективного адміністрування роботи банківської системи України варто розробити та запровадити електронну систему незалежної дистанційної оцінки ризиків функціонування банків і механізми превентивного реагування задля відвернення виявлених ризиків та вжиття стабілізаційних заходів. Це, на нашу думку, сприятиме збільшенню інвестицій у національну економіку.

По-третє, в умовах розвитку громадянського суспільства важливим елементом банківського нагляду має стати розвинений громадський контроль за прозорістю функціонування банківської системи. Це має привести до розкриття важливої для кредиторів і споживачів банківських послуг інформації, а також дасть змогу підвищити рівень суспільної довіри до банків як суб'єктів надання банківських послуг.

По-четверте, варто забезпечити прозорість дій та рішень НБУ для формування стратегій поводження з фінансовими ресурсами потенційних інвесторів, кредиторів і споживачів банківських послуг

Вищевикладені положення необхідно інтегрувати в діяльність банківської системи України шляхом внесення змін до чинного банківського законодавства України.

Список використаних джерел

1. Банківський нагляд : навч. посібник / В.П. Пантелєєв ; Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Харків : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2017. 350 с.

2. Енциклопедія банківської справи України / редкол.: В.С. Стельмах (голова) та ін. Київ : Молодь, ІнЮре, 2001.680 с.

3. Версаль Н.І. Проблеми класифікації регулювання банківської діяльності. Банківська система України: теорія і практика становлення : збірник наук. праць: в 2 т. Т 2. Суми : ВВП Мрія - 1 ЛТД: Ініціатива, 1999. С. 408-410.

4. Грушко В.І. Банківський нагляд [Текст] : навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. / В.І. Грушко, С.М. Лаптєв, О.С. Любунь, К.Є. Раєв- ський. Київ : Центр навч. л-ри, 2004. 264 с.

5. Міщенко В.І. Банківський нагляд [Текст] : навчальний посібник / В.І. Міщенко, А.П. Яценюк, В.В. Коваленко, О.Г. Коренєва. Київ : Знання, 2004. 406 c.

6. Любунь О.С. Банківський нагляд: підручник / О.С. Любунь, К.Є. Раєвський. Київ : Центр навчальної літератури, 2005. 416 с.

7. Про Національний банк України : Закон України від 20.05.1999 р. № 679-XIV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/679-14

8. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-Ш. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2121-14

9. Енциклопедія банківської справи України [Текст] / редкол.: В.С. Стельмах (голова) та ін. Київ : Молодь, ІнЮре, 2001.680 с.

10. Орлюк О.П. Банківська система України. Правові засади організації. Київ : Юрінком Інтер, 2003. 240 с.

11. Советское административное право / под ред. П.Т. Василенкова. Москва : Юрид. лит., 1990. 576 с.

12. Пасічник В.В. Банківський нагляд правові засади та проблеми здійснення. Банківське право України / під заг. ред. А.О. Селіва- нова. Київ : Ін Юре, 2000. 368 с.

13. Марущак А.В. Правові основи контрольно-наглядових повноважень Національного банку України : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07. Одеса, 2015. 21 с.

14. Самсонов М. Концептуальні засади реалізації безвиїзного банківського нагляду. Економічний аналіз. 2012. Випуск 10 (Частина 3). С. 90-93

15. Михайлюк Р Особливості регулювання діяльності банків в Україні та напрямки підвищення його ефективності. Вісник ТНЕУ. 2001. № 3. С. 31-39

16. Щуревич О.І. Система банківського регулювання та нагляду в умовах відкритої економіки України : дис. канд. екон. наук : 08.00.08. Львів, 2017. 250 с.

17. Банківський нагляд : навч. посібник / В.І. Міщенко, А.П. Яценюк, В.В. Коваленко, О.Г. Коренева. Київ : Знання, 2004. 406 с.

18. ГанзюкС.М., Голубєва Н.С., Бяла Г.Г. Практика здійснення дистанційного нагляду НБУ за діяльністю банків в Україні. Економіка і суспільство. 2018. Випуск № 16. С. 705-711.

19. Фурман О.М. Державне регулювання діяльності банків. Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2019. № 1 (106). С. 56-62

Размещено на Allbest.ru