Створення і реєстрація банків в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Створення і реєстрація банків в Україні

Колісник Святослав Олександрович

1. Створення та реєстрація банку

Механізм створення та функціонування українських банків, як і інших суб'єктів підприємництва, діяльність яких заснована на комерційному розрахунку, визначається чинним законодавством. Разом із тим до банків як унікальних установ, що працюють зі специфічним товаром -- грошовими ресурсами, висувають особливі вимоги та умови створення і реєстрації, що визначено Законом України "Про банки і банківську діяльність", "Про Національний банк України" та відповідними нормативними актами Національного банку України, зокрема, Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень.

Банки, незалежно від місця їх розташування та територіального характеру діяльності, зобов'язані проходити реєстрацію у Реєстрі юридичних і фізичних осіб, а також у Національному банку України. Саме з моменту реєстрації банку Національним банком України в Державному реєстрі банків він вважається створеним та набуває статусу юридичної особи.

Згідно з банківським законодавством України, банки різних видів і форм власності до 2006 р. могли створюватись у вигляді:

-- акціонерного товариства;

-- товариства з обмеженою відповідальністю;

-- кооперативного банку.

Починаючи з 2007 p., банки можуть створюватися лише у формі акціонерних товариств та кооперативних банків.

Учасниками банку можуть бути юридичні й фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь (володіє 10 або більше процентами статутного капіталу), об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Державна реєстрація банку включає такі етапи (рис. 1):

Основною передумовою створення банку, як звичайної юридичної особи, є формування статутного капіталу як фонду коштів, що вносяться засновниками для забезпечення початку фінансово-господарської діяльності банку.

Розмір статутного капіталу банку визначається згідно з рішенням засновників. До 2007 р. він не міг бути меншим:

-- 1 млн євро -- для місцевих кооперативних банків;

-- 3 млн євро -- для банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області;

-- 5 млн євро -- для банків, які здійснюють свою діяльність на всій території України.

Відповідно до внесених у 2006 р. змін до Закону України "Про банки і банківську діяльність", статутний капітал банків з 1 січня 2007 р. повинен становити 10 млн євро.

Рис. 1. Основні етапи державної реєстрації банку

Перерахування розміру статутного капіталу в гривні здійснюють за офіційним курсом гривні до офіційних валют, встановленим Національним банком України на день укладення установчого договору.

Формування та збільшення статутного капіталу банку можуть здійснюватися тільки шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти -- в іноземній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

Для формування статутного капіталу в територіальному управлінні НБУ за місцем знаходження банку відкривається тимчасовий рахунок, на який кожний засновник (учасник) вносить визначену установчими документами частку статутного капіталу.

Уповноважені засновниками банку особи подають Національному банку України для державної реєстрації такі документи:

-- заяву про реєстрацію банку за підписом уповноваженої особи, яка призначена відповідальною за реєстрацію банку установчими зборами;

-- установчий договір, підписаний засновниками банку та завірений їхніми печатками. Підписи фізичних осіб завіряють нотаріально;

-- статут банку, затверджений установчими зборами і підписаний уповноваженою особою;

-- протокол установчих зборів, підписаний головою та секретарем зборів, або Постанову КМУ про створення державного банку;

-- бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, у тому числі розрахункові балансовий звіт і звіт про прибутки й збитки банку на кінець першого року його діяльності, стратегію діяльності банку на найближчі три роки;

-- інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку (10 і більше процентів);

-- бухгалтерську та фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) для учасників -- юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

-- довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) для учасників -- фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку;

-- відомості про кількісний склад спостережної ради, правління, ревізійної комісії;

-- копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку;

-- нотаріально завірені копії установчих документів учасників банку, які є юридичними особами і матимуть істотну участь у банку;

-- копії звіту про проведення відкритої підписки на акції -- для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства;

-- відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління і головного бухгалтера, кандидатури яких відповідають таким вимогам: наявність вищої фінансово-економічної, юридичної освіти чи освіти у галузі управління залежно від займаної посади; стаж роботи у банківській системі за відповідним фахом не менше трьох років; бездоганна ділова репутація.

Голова Правління банку та головний бухгалтер повинні мати попередній досвід керівної роботи у банках.

На керівні посади банків не можуть бути призначені такі особи (рис. 2):

Рис. 2. Категорії осіб, які не можуть обіймати керівні посади в банку

Рішення про державну реєстрацію банку або про відмову в реєстрації приймає Національний банк України не пізніше тримісячного строку з моменту подання повного пакета документів, зазначених вище. У разі перевищення Національним банком України строку, призначеного для реєстрації, він сплачує засновникам комерційного банку штраф у розмірі 0,01 % оголошеного статутного капіталу банку за кожний день затримки.

Рішення НБУ про реєстрацію банку доводиться до відома Спостережної ради банку і територіального управління Національного банку України за місцем розташування банку у вигляді листа за підписом заступника Голови Правління НБУ, до якого додається статут зареєстрованого банку, титульний аркуш якого завірено печаткою НБУ і підписом заступника Голови Правління НБУ.

Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України після отримання позитивного висновку Національного банку України про намір заснування державного банку. Статут державного банку затверджується відповідною Постановою Кабінету Міністрів України і має відповідати, насамперед, вимогам Закону України "Про банки і банківську діяльність" та спеціальних нормативно-правових актів Національного банку України. Банк має право додавати до свого найменування слово "державний", використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України.

Місцевий кооперативний банк створюється юридичними та фізичними особами відповідно до вимог Закону України "Про банки і банківську діяльність" та чинного законодавства України про кооперацію. Мінімальна кількість учасників місцевого кооперативного банку має бути не менше ніж 50 осіб, кожна з яких незалежно від розміру своєї участі в капіталі банку (паю) має право одного голосу.

Учасниками банку можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Водночас учасниками банку не можуть бути:

ѕ юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об'єднання громадян, релігійні та благодійні організації;

ѕ юридичні особи, щодо яких неможливо встановити їх власників і джерела коштів, за рахунок яких такі юридичні особи здійснюють внески до статутного капіталу або купують акції банків.

Місцеві кооперативні банки та центральний кооперативний банк можуть залучати вклади тільки від своїх учасників.

Для створення банку з іноземним капіталом його засновники зобов'язані отримати попередній дозвіл НБУ. Для набуття діючим банком статусу банку з іноземним капіталом його правління також має отримати попередній дозвіл Національного банку України.

При будь-якому набутті банком статусу банку з іноземним капіталом, за умови, що іноземний інвестор набуває істотної участі, для державної реєстрації додатково до вищезазначених документів іноземний інвестор подає такі (рис. 3):

У разі, якщо іноземний інвестор є фізичною особою, він подав:

-- письмову згоду на участь іноземного інвестора у банку в Україні, видану державним контролюючим органом країни, якщо законодавством такої країни вимагається отримання зазначеного дозволу, або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог законодавства країни його перебування щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон. Письмова згода має бути легалізована в консульській установі України, якщо інше не передбачено чинним міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України;

-- анкету, яка має містити, зокрема, інформацію про відсутність судимості.



Рис. 3. Перелік документів на створення банку з іноземним капіталом

Банки можуть створювати відокремлені структурні підрозділи (філії, представництва) згідно з вимогами Закону України "Про банки і банківську діяльність", Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, та внутрішньобанківських положень про філію та представництво. Реєстрація філій і представництв банків здійснюється шляхом унесення відповідної інформації до Державного реєстру банків.

Для створення відокремлених структурних підрозділів банк зобов'язаний розробити внутрішньобанківську систему реєстраційної кодифікації цих підрозділів та надати кожній філії, представництву внутрішньобанківські реєстраційні коди.

Філія банку -- це банківська установа, яка не є юридичною особою, діє від імені головного банку на підставі окремого положення, має свій кореспондентський рахунок і МФО (за самостійної участі банківської установи в системі міжбанківських електронних розрахунків) або працює на єдиному (консолідованому) кореспондентському рахунку з головним банком та здійснює банківські операції, передбачені положенням про філію, за умови наявності та в межах дозволу, наданого банком -- юридичною особою.

Філія є зареєстрованою після внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців, який присвоює ідентифікаційний код і видає свідоцтво про реєстрацію. Операції філії банку мають відображатися на окремому балансі.

Представництво банку -- це установа банку, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним фінансується. Представництво банку не має права здійснювати банківські операції.

Реєстрація представництва здійснюється протягом десяти робочих днів із дня отримання територіальним управлінням Національного банку України за місцезнаходженням банку всіх потрібних документів. Представництво вважається зареєстрованим після внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

З метою поліпшення обслуговування клієнтів та виконання певних функцій банк може відкривати такі структурні одиниці:

-- відділення;

-- власні обмінні пункти.

У разі їх відкриття банк зобов'язаний присвоїти кожному відділенню та власному обмінному пункту внутрішньобанківські реєстраційні коди згідно з внутрішньобанківською системою реєстраційної кодифікації.

Відділення має право виконувати операції після погодження його відкриття територіальним управлінням Національного банку України за місцезнаходженням відділення.

Відкриття та функціонування власних обмінних пунктів банку здійснюється згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України.

2. Організаційна структура банку

Організаційна структура банку визначається:

-- структурою органів управління банком;

-- структурою функціонування підрозділів і служб банку.

Організаційна структура банку відображена на рис. 4:

Рис. 4. Організаційна структура банку

Основними органами управління банком є збори акціонерів банку. Цей орган збирається, як правило, 1 раз на рік і здійснює загальне керівництво діяльністю (приймає і вносить зміни до статуту банку, затверджує річний звіт про роботу банку, визначає основні напрями його роботи).

Збори акціонерів обирають голову та Раду банку, а також призначають голову правління банком. Раду і голову обирають на 5 років у представників, засновників та акціонерів банку, вони здійснюють загальне керівництво діяльністю банку в період між зборами акціонерів. Засідання Ради банку збирається 1 раз на квартал.

Правління банку є виконавчим органом банку, здійснює керівництво і управління поточною діяльністю банку. Воно збирається не більше 2 разів на місяць. Голова Правління банку керує всією діяльністю банку, представляє банк в інших організаціях, підписує договори, несе відповідальність за його роботу.

Ревізійна комісія банку є його контролюючим органом, формується із представників акціонерів і затверджується рішенням зборів акціонерів.

Функціональними підрозділами, що безпосередньо здійснюють банківські операції та обслуговують клієнтів, е управління, департаменти та відповідні служби банку.

Зазвичай, в універсальному банку створюють такі управління (департаменти) (рис. 5):

Рис. 5. Перелік управлінь (департаментів) банку

1. Управління прогнозування діяльності реалізує і функцію щодо забезпечення основних принципів його діяльності: ліквідності, рентабельності та надійності. Це управління включає три основні підрозділи (відділи):

1) відділ розробки основної комерційної діяльності банку, вдосконалення управління. Він виробляє принципи ділової політики банку, включаючи конкретні завдання для кожного управління банку, розробляє баланси банку, визначає його кредитний потенціал, розробляє основні напрями вдосконалення діяльності банку;

2) відділ організації господарської діяльності банку здійснює прогнозування діяльності банку, аналізує фактичну діяльність порівняно зі запланованими даними, намічає конкретні заходи щодо підвищення ефективності діяльності банку та зменшення його витрат, аналізує рентабельність роботи банку і перспективи її підвищення;

3) відділ управління ліквідністю банку вирішує комплекс питань поточної і перспективної ліквідності банку.

2. Управління маркетингу і зв'язків з клієнтурою в умовах ринкової економіки займає важливе місце. Воно відповідає за залучення нової клієнтури до банку, розробляє і сприяє впровадженню нових операцій та банківських послуг, вивчає кон'юнктуру ринку, надає організаційну та консультаційну допомогу клієнтам. У ньому можуть бути створені відділи: зв'язків з клієнтурою, послуг і реклами, ринкової кон'юнктури.

3. Кредитне управління є найважливішим і найбільшим підрозділом банку, оскільки основною функцією і основним джерелом його прибутку є надання різного роду позик. У рамках кредитного управління можуть створюватися такі відділи (рис. 6):

Рис. 6. Основні відділи кредитного управління банку

Перший відділ займається розробкою кредитного плану банку, методів його реалізації залежно від конкретних економічних ситуацій, загальних методів кредитування та визначення кредитоспроможності клієнта, вивченням кредитних ризиків та розробкою механізму їх страхування.

Другий відділ вивчає потреби клієнтів у короткострокових позиках, аналізує кредитоспроможність клієнтів, укладає кредитні договори, організовує видачу й погашення кредиту, веде кредитні справи своїх клієнтів.

Третій відділ розробляє основні напрями інвестиційної політики банку, організовує довгострокові кредитні операції та фінансування, здійснює кредитування, пов'язане з інноваційною діяльністю клієнта, організовує фінансування інвестицій за дорученням клієнта.

Четвертий відділ організовує довгострокове та короткострокове кредитування населення, надає чекові та кредитні картки.

П'ятий відділ організовує та веде облік і аналіз усіх міжбанківських операцій з НБУ та іншими банками, а також внутрішньобанківські операції.

Шостий відділ займається розробкою і впровадженням операцій, пов'язаних із кредитуванням (факторингових, лізингових операцій).

4. Валютне управління здійснює організацію і проведення валютних операцій, які дозволені ліцензією НБУ (ведення валютних рахунків клієнтів, неторговельні операції з іноземною валютою, операції зі залученням і розміщенням валютних вкладів). Валютне управління називають банком усередині банку, тому до його складу можуть входити такі відділи: аналітичний, ведення валютних рахунків, неторговельних операцій, строкових угод.

5. Управління депозитних операцій займається розробкою заходів щодо залучення коштів у банк, здійснює облік та аналіз залучених коштів і власного капіталу банку. Це управління складається з двох відділів:

1) відділу депозитних операцій, який веде облік і аналіз депозитних коштів банку за строками й окремими вкладниками, укладає угоди на відкриття депозитних рахунків клієнтів, надає необхідну інформацію для планування ресурсів банку;

2) фондового відділу, який здійснює формування власних коштів банку, проводить операції купівлі цінних паперів, що належать банку, та" за дорученням клієнтів, керує фінансовим портфелем банку.

6. Управління розрахунково-касового обслуговування веде переговори та укладає угоди про відкриття і ведення різних рахунків клієнтів банку, проводить розрахункові, інкасові операції, а також операції з готівкою. До його складу входять:

1) відділ касових операцій, який здійснює касові операції з готівкою;

2) відділ розрахункових операцій -- відкриває і веде рахунки клієнтів банку, здійснює розрахункове обслуговування з використанням різних форм безготівкових розрахунків.

7. Управління посередницькими операціями здійснює і координує всю роботу щодо надання різноманітних послуг клієнтам.

8. Управління філіями банку створюють у комерційних банках, які мають філії у різних районах країни. Головна мета -- координація діяльності філій. Це управління здійснює контроль за правильністю проведення депозитної та кредитної політики, банківських операцій, допомагає впровадженню нових форм і методів роботи в філіях банку. У його складі можуть створюватися такі відділи: відділ організації операцій філій; відділ контролю і нагляду за діяльністю філій.

9. Управління аналізу і статистики нагромаджує та аналізує статистичну інформацію про діяльність банку, надає інформаційно-довідкові послуги клієнтам, проводить дослідження.

10. Тарифний комітет розробляє політику банку в галузі вартості послуг, здійснює аналіз та оцінку собівартості послуг і ринкової конкурентоспроможності чинних тарифів.

11. Комітет з питань управління активами і пасивами здійснює оцінку витратності пасивів та прибутковості активів, приймає рішення щодо політики процентної маржі; здійснює аналіз та оцінку собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності чинних тарифів.

Крім управлінь, до організаційної структури відносять такі служби банку (рис. 7):



Рис. 7. Окремі служби банку

Відділ кадрів зазвичай:

-- планує чисельність і використання персоналу банку;

-- здійснює набір персоналу та його розстановку;

-- керує оплатою праці, організовує навчання і підвищення кваліфікації кадрів.

Бухгалтерія веде облік здійснених банком операцій на підставі первинної документації і відображення їх на рахунках бухгалтерського балансу.

Адміністративно-господарський відділ займається придбанням, підтримкою і продажем банківських будинків, споруд та обладнання. Спільно з відділом ЕОМ здійснює розробку та впровадження ЕОМ, оснащення банківських установ ЕОМ та організаційною технікою, веде архів.

Юридичний відділ розробляє нормативні документи та контролює правильність укладання банківських угод, складає договори, різного роду акти й інші ділові папери, позовні заяви, протести, веде справи банку в судових та адміністративних установах.

Ревізійний відділ. Служба внутрішнього банківського аудиту здійснює перевірку роботи банку і його філій відповідно до чинних нормативів обліку, інструкцій та інших нормативних документів.

Відділ впровадження і експлуатації ЕОМ організовує комп'ютерні системи банку, здійснює виконання електронних розрахунків і платежів, займається розробкою програмного забезпечення для відділів та управлінь банку, розробляє програми перспективного та поточного оснащення банку електронно-обчислювальною і оргтехнікою, спільно з адміністративним відділом реалізує ці програми.

Схему апарату управління відокремленого структурного підрозділу банку (філії) подано на рис. 8:

Рис. 8. Схема організаційної структури філії банку

3. Ліцензування банків та банківської діяльності

На відміну від звичайних господарських товариств, більшість з яких можуть починати фінансово-господарську діяльність одразу після державної реєстрації, банки, навіть зареєстровані в Державному реєстрі банків, не мають права на здійснення банківських операцій без отримання відповідної ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність щодо залучення вкладів та інших коштів, які підлягають поверненню, і надання кредитів, а також вести рахунки.

Ліцензування банків запроваджено, перш за все, з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, забезпечення захисту інтересів кредиторів і вкладників.

Банківська ліцензія -- це документ, на підставі якого банки мають право здійснювати в комплексі базові банківські операції.

Ліцензія на виконання окремих операцій -- це документ, який видається юридичним особам, що не мають банківської ліцензії, і дає їм право на виконання окремої операції з відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів чи операцій з розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банківська ліцензія видається Національним банком України на підставі клопотання банку в разі дотримання ним таких обов'язкових умов (рис. 9):

Рис. 9. Умови надання банку банківської ліцензії

Національний банк України може відмовити в наданні ліцензії, якщо зазначені вище умови не виконані банком протягом одного року з дати державної реєстрації банку. Державна реєстрація банку в такому разі теж скасовується, а банк ліквідовується.

Рішення про надання банківської ліцензії чи про відмову в її наданні Національний банк України приймає протягом одного місяця з дня отримання повного пакета документів (рис. 10). Банківська ліцензія не може передаватися третім особам.

Національний банк України може відкликати банківську ліцензію тільки у випадках:

ѕ якщо було виявлено, що документи, надані для отримання ліцензії" містять недостовірну інформацію;

ѕ якщо банк не виконав жодної банківської операції протягом одного року з дня отримання банківської ліцензії;

ѕ у разі порушення чинної законодавчо-нормативної бази, що спричинило значну втрату активів і настання неплатоспроможності банку;

ѕ на підставі висновку тимчасового адміністратора про неможливість приведення банку в правову відповідність з вимогами банківського законодавства;

ѕ недоцільності виконання плану тимчасової адміністрації щодо реорганізації банку.

Рис. 10. Перелік документів для отримання банківської ліцензії

Національний банк України може також подавати банку письмовий дозвіл у разі дотримання ним обов'язкових умов, відображених на рис. 11:



Рис. 11. Умови видачі банку письмового дозволу

Письмовий дозвіл НБУ -- це документ, на підставі якого банки мають право здійснювати окремі операції, визначені законодавством.

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Перелічені операції належать до виключно банківських операцій, здійснювати які дозволяється тільки юридичним особам, котрі мають банківську ліцензію (додаток 1).

Інші юридичні особи мають право здійснювати операції, визначені пунктами 2--3, на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій.

Крім цього, банки мають право здійснювати такі операції та угоди за наявності банківської ліцензії без отримання письмового дозволу (додаток 1):

1) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

2) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

3) лізинг;

4) послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

5) випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших обігових платіжних документів;

6) випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з їх використанням;

7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Банки, крім перелічених вище операцій, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ мають право здійснювати такі операції (додаток 1):

1) операції з валютними цінностями;

2) емісію власних цінних паперів;

3) організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

4) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (у тому числі андерайтинг);

5) здійснення інвестицій у статутні фонди та акцій інших юридичних осіб;

6) здійснення випуску, обігу, погашення державної та іншої грошової лотереї;

7) перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

8) операції за дорученням клієнтів або від свого імені: з інструментами грошового ринку; з інструментами, що базуються на обмінних курсах та процентах; із фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

9) довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

10) депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Таким чином, встановлений Законом України "Про банки і банківську діяльність" механізм ліцензування банківської діяльності, крім класичних банківських операцій, дозволяє банкам здійснювати широкий спектр різноманітних операцій та послуг, що е необхідною умовою комплексного обслуговування клієнтів та розвитку конкуренції на фінансових ринках.

4. Реорганізація і ліквідація банку

Одним із найважливіших заходів впливу на етапі вдосконалення та реформування банківської системи є реорганізація та реструктуризація банків. Законом України "Про банки і банківську діяльність" уперше у вітчизняній практиці врегульовано питання реорганізації банків. Реорганізація банків протягом останніх десятиліть є важливим інструментом перетворень у банківському секторі багатьох країн. Вона дала змогу банківським установам рухатися разом із клієнтами на нові ринки та обновляти застарілі види послуг. Загалом реорганізація коштує значно дешевше, ніж створення нових банків чи відкриття філій, а тому і керівництво банків, і акціонери надають перевагу саме їй.

За своїм змістом форми реорганізації можуть бути:

-- об'єднувальні;

-- розподільчі;

-- реорганізація шляхом перетворення.

До об'єднувальних форм належать злиття та приєднання. Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність":

-- злиття -- це припинення діяльності двох (або кількох) банків як юридичних осіб і передача всіх майнових прав і зобов'язань цих банків новоствореному банку;

-- приєднання передбачає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу всіх його майнових прав і зобов'язань іншому банку на правах філії чи без відкриття філії.

До розподільчих форм реорганізації належать поділ та виділення.

Поділ передбачає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу за розподільчим актом у визначених частинах усіх його майнових прав і зобов'язань кільком новоствореним банкам.

Виділення передбачає створення банку (або кількох банків), якому (яким) за розподільчим актом у відповідних частинах переходять майнові права і зобов'язання банку, котрий реорганізовується.

Для підвищення ефективності роботи великих банків, а також в умовах кризової ситуації може виникнути потреба розділити капітал великих банків, реорганізувати банки через їх поділ, а також виділення (за умови достатності капіталу кожного з банків).

Крім того, реорганізація банку може відбуватися шляхом перетворення, яке передбачає зміну юридичного статусу товариства, у вигляді якого було створено банк. При перетворенні банку з одного виду на інший до новоствореного банку переходять усі майнові права та зобов'язання банку, що реорганізовується.

Підставами для реорганізації банку шляхом перетворення можуть бути: переорієнтація напрямів діяльності, збиткова діяльність окремих філій, необхідність зміни умов капіталізації та управління тощо.

За ініціативою проведення розрізняють реорганізацію:

-- примусову (обов'язкову);

-- за власною ініціативою (за рішенням загальних зборів акціонерів банку).

Різні форми реорганізації можуть бути застосовані не тільки щодо проблемних банків, а й до будь-яких, що функціонують нормально. У процесі реорганізації банк може вирішувати такі типові проблеми, як:

-- зміна організаційної структури (відкриття відокремлених відділень, у тому числі філій, скорочення й ліквідація частини підрозділів, зміна, оновлення складу та чисельності працівників і керівників);

-- зміна складу учасників, а також організаційно-правової форми;

-- входження до тих чи інших банківських груп;

-- зміна існуючих бізнес-процесів, технологічного процесу обслуговування клієнтів, менеджменту загалом.

Щодо банків, які перебувають у стані фінансової скрути, передбачається проведення примусової реорганізації за ініціативи Національного банку України (або Верховної Ради України, якщо реорганізовуються державні банки). У такому разі Національний банк України надсилає їм лист-попередження з вимогою провести реорганізацію. Якщо банк не виконає цієї вимоги протягом визначеного періоду, НБУ може прийняти рішення про його ліквідацію.

Банківській системі притаманні численні випадки розорення банків, їх банкрутства та ліквідації. За більш як десять років свого існування банківська система України втратила майже 100 банків. І нині чимало банківських установ перебувають у стадії ліквідації.

Процедура ліквідації банків є дуже суворо регламентованою. Ліквідація банку може проводитись як з ініціативи власників банку, так і з ініціативи Національного банку України (у тому числі за заявою кредиторів).

Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством України про господарські товариства, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність" за згодою Національного банку України, якщо достатньо ліквідаційної маси для задоволення вимог усіх кредиторів, а кандидатура голови ліквідаційної комісії та її членів відповідає вимогам, визначеним у ст. 90 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правових актів Національного банку України.

Для процедури ліквідації та розгляду справи в суді обов'язково повинен бути висновок Національного банку України щодо доцільності відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Відкликання банківської ліцензії призводить до неможливості банком проведення банківських операцій, передусім -- залучення вкладів, надання кредитів, ведення розрахунково-касового обслуговування третіх осіб та інших. Також автоматично закінчується дія письмового дозволу Національного банку України на проведення окремих операцій, оскільки він дійсний тільки при наявності банківської ліцензії, відповідно до Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій.

Національний банк України зобов'язаний відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку, якщо банк-боржник не спроможний виконати свої зобов'язання, відповідно до рішення суду про примусове стягнення протягом шести місяців і якщо за цей час не досягнуто домовленостей щодо реструктуризації визначеного боргу.

Ліквідатора призначає орган, який ініціював рішення про ліквідацію. Ліквідатор приступає до виконання своїх обов'язків негайно після відкликання банківської ліцензії.

5. Банківські об'єднання: порядок створення та їх типи

Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів;

1) банківська корпорація;

2) банківська холдингова група;

3) фінансова холдингова група.

Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп із дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.

Порядок створення банківських об'єднань в Україні регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність".

Банківські об'єднання створюються за попередньою згодою Національного банку України та підлягають державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.

Порядок отримання дозволу на створення банківського об'єднання та порядок Його державної реєстрації встановлюються Національним банком України.

Банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання. Учасники банківського об'єднання перед своєю власною назвою вказують назву банківського об'єднання.

Банківське об'єднання зобов'язане публікувати в офіційних друкованих виданнях -- газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України" інформацію про створення банківського об'єднання за визначеною Національним банком України формою, про зміни в ньому та про припинення його діяльності, а також консолідовану звітність за обсягами та за формою, встановленими Національним банком України.

Учасники банківського об'єднання несуть відповідальність за зобов'язаннями інших його учасників відповідно до укладеного між ними договору.

Банківське об'єднання ліквідується за рішенням його учасників або з ініціативи Національного банку України за рішенням суду в разі, якщо діяльність такого банківського об'єднання суперечить антимонопольному законодавству України або загрожує інтересам вкладників банків чи стабільності банківської системи. Ліквідація банківського об'єднання не припиняє діяльності банків -- його учасників.

Розглянемо порядок створення окремих типів банківських об'єднань.

1. Банківська корпорація -- це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків -- учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю.

Банківська корпорація підлягає реєстрації у Національному банку України та заноситься до Державного реєстру банків. Статутний капітал банківської корпорації повинен відповідати загальним вимогам Національного банку України щодо статутного капіталу новостворюваного банку.

Вимоги Національного банку України щодо надання банківській корпорації ліцензій на виконання окремих операцій встановлюються на рівні загальних вимог для банків, виходячи з розміру консолідованого капіталу.

Установчий договір та статут корпорації мають включати положення щодо забезпечення виконання корпорацією та її членами своїх фінансових зобов'язань і відповідальності за результати сумісної діяльності з метою забезпечення інтересів кредиторів та вкладників.

Банки, що ввійшли до банківської корпорації, передають корпорації повноваження на здійснення окремих операцій та забезпечують централізацію виконання окремих функцій (рис. 12).



Рис. 12. Централізовані функції банківської корпорації

Перелік централізованих функцій може бути розширений за згодою банків -- членів корпорації. Передача повноважень щодо централізованого виконання зазначених вище функцій від банків-членів до банківської корпорації повинна бути зафіксована як у статутах банків -- членів корпорації, так і в статуті самої банківської корпорації.

Банківська корпорація виконує функції розрахункового центру для банків -- членів корпорації і не веде безпосереднього обслуговування клієнтів -- фізичних та юридичних осіб (крім банків та інших фінансових установ). Усі банки -- члени корпорації виконують свої розрахунки та платежі (як у національній, так і в іноземних валютах) виключно через свої кореспондентські рахунки, відкриті в Національному банку України або безпосередньо у банківській корпорації.

Банки, що ввійшли до банківської корпорації, зберігають свою юридичну самостійність у межах, обумовлених їх статутами та статутом банківської корпорації. Банки, що ввійшли у банківську корпорацію, не можуть входити до інших банківських об'єднань, крім як за згодою корпорації (виняток -- участь у професійних асоціаціях, створених не на комерційних засадах). Банки, що ввійшли до банківської корпорації, повинні в усіх своїх документах, укладених угодах тощо вказувати свою належність до корпорації.

2. Банківська холдингова група -- це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки.

При цьому, материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 60 % акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. Своєю чергою, дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку.

Банківські холдингові групи дозволяється створювати лише за умови, що угода про їх створення передбачає покладання на головний банк групи додаткових організаційних функцій стосовно банків -- членів групи, а також створення системи управління спільною діяльністю.

Материнський банк банківської холдингової групи відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капіталі кожного з них.

Банківський нагляд за діяльністю банківської холдингової групи здійснюється на індивідуальній та консолідованій основі.

3. Фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою.

Материнській компанії, як правило, належить більше 50 % акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи.

Материнська компанія фінансової холдингової групи при здійсненні своєї діяльності з управління та координації діяльності його членів установлює відповідні правила, що є обов'язковими для членів фінансової холдингової групи. Вона відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капітал кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними.

З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну та професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації.

Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку.

Асоціація (спілка) банків е договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків -- членів асоціації (спілки).

Для сприяння розвитку банківської системи України, представництва інтересів своїх членів в органах державної влади та управління, захисту прав банків, забезпечення зв'язків з громадськістю створена Асоціація українських банків (АУБ), Це недержавна, незалежна, добровільна, некомерційна організація, що об'єднує банки та банківські об'єднання.

Діяльність АУБ спрямована на вирішення питань нормативного регулювання та контролю за банківською діяльністю з боку НБУ, формування банківського законодавства, консолідації банківської системи, захисту інтересів банків, особливо в кризових ситуаціях.

Підвищення надійності роботи банків та інших учасників фінансового ринку потребує створення системи інформаційного захисту банківської діяльності, до яких належать створення в Україні реєстрів, які надають можливість отримати інформацію щодо свого позичальника, належного йому майна, виконання ним зобов'язань. Серед них планується створити протягом кількох років Комерційний реєстр, Реєстр обтяжень, Реєстр судових рішень, що не містять державної таємниці, та інші реєструючі установи. До таких інформаційних установ належать також рейтингові агентства та кредитні бюро.

Нормативне регулювання діяльності банків з боку НБУ -- один із найважливіших аспектів функціонування банківської системи. АУБ у цьому процесі е активним посередником між першим та другим рівнями банківської системи. Співпраця АУБ з НБУ є постійним процесом, який можна розглядати у двох аспектах:

1) участь у підготовці нормативних документів НБУ;

2) зворотна реакція на вже прийняті рішення, що блокують окремі напрями роботи банківської системи.

Література

банківський реструктуризація фінансовий холдинговий

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. № 2121-Ш (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. -- 2001. -- № 5--6. -- Ст. 30.

2. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. № 679-XTV (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. -- 1999. -- № 29. -- Ст. 238.

3. Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень № 375, затверджене Постановою Правління НБУ від 31 серпня 2001 р. // www.nau.ua

4. Адамик Б. П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. посіб. -- Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -- 278 с.

5. Банківська справа: Навч. посіб. / За ред. проф. P. І. Тиркала. -- Тернопіль: Карт-бланш, 2001. -- 314 с.

6. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза. -- 2-ге вид., вип. і доп. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 476 с.

7. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посіб. -- К.: Тов-во "Знання"; КОО, 2000. -- 243 с.

8. Вовчак О. Д., Скаско О, Стасів А. М. Банківський нагляд. -- Л.: Новий Світ-2000, 2005. -- 480 с.

9. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. Б. С. Івасіва. -- Тернопіль: Карт-бланш, 2002. -- 510 с.

10. Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. -- К.: КНЕУ, 2006. -- 602 с.

11. Епіфанов A. 0.t Маслак Н. Г., Сало І. В" Операції комерційних банків: Навч. посіб. -- Суми: Університетська книга, 2007. -- 523 с.

12. Міщенко В. Шаповалов А. В., Салтинський В, В. та ін. Реорганізація та реструктуризація комерційних банків: Навч. посіб. -- К.: Т-во "Знання"; КОО, 2002. -- 216 с.

Размещено на Allbest.ru