Ринок перестрахування в Україні: особливості формування та сучасні тенденції розвитку

Джерело: [4--6, 10].

Особливостями сучасного вітчизняного ринку перестрахування є те, що на ньому діють тільки універсальні перестрахові компанії (здійснюють операції як страхування, так і перестрахування), а також значна залежність учасників цього ринку від обсягу прийнятих на страхування ризиків. Тому доцільним є аналіз його місткості, від якої залежить обсяг ризиків, що можуть бути покриті перестраховими компаніями. Можливість розміщення на ринку перестрахування значних, а також різних за характером і видами ризиків визначає рівень його розвитку.

Слід відзначити, що протягом 2001--2018 рр. місткість вітчизняного ринку перестрахування постійно зростала. Зменшення значення цього показника спостерігалося тільки в 2005 р. -- унаслідок скорочення страхових резервів. Зниження рівня резервів зафіксоване в 2009 р. та пов'язане з кризовими явищами в економіці України, але за рахунок зростання сплаченого статутного фонду не призвело до зменшення місткості ринку. Характерно, що з 2015 року має місце зменшення обсягів сплаченого статутного фонду та збільшення страхових резервів.Загалом, за період 2001--2018 рр. максимально можливий обсяг ризику, який може бути покритий за рахунок місткості ринку перестрахування, зріс майже в 16 разів та у 2018 р. становив 39611,9 млн. грн. Проте, реальне значення даного показника є набагато меншим, адже страхові резерви і статутні фонди українських компаній, що займаються перестраховими організаціями, забезпечуються за допомогою низьколіквідних активів. Крім цього, на місткість українського перестрахового ринку впливають такі суб'єктивні фактори, як його доступність, зручність та надійність, які визначають міру його використання. З огляду на це, реальна місткість перестрахового ринку, за оцінками фахівців, становить лише 20 % від її номінального рівня, що унеможливлює розміщення вітчизняними страхувальниками значних за обсягами одиничних ризиків та мінімізацію власних збитків. Подолати проблеми, пов'язані з недостатньою місткістю українського перестрахового ринку, а, отже, передачею страхових премій за кордон, можна шляхом організації перестрахових пулів за окремими видами ризиків. Додатковою можливістю активізації й збільшення обсягів проведення операцій на ринку перестрахування є діяльність перестрахових брокерів.

Важливою характеристикою ринку перестрахування є вхідне перестрахування. Воно відображає відношення не тільки до страхового ринку, але й до фінансової системи країни в цілому, свідчить про конкурентоздатність національних страховиків, захищає міжнародний товарообіг. До 1997 року експорт страхових послуг з України був блокований у зв'язку із забороною на надання перестрахового покриття за кордон. Розвиток експорту страхових послуг України фактично розпочався з 2000 року в результаті виходу на міжнародні ринки страхової компанії «ЛЕММА».

У 2000 році в Україні вхідне перестрахування з-за кордону мали в своїх портфелях, хоч і в незначних частках, лише 12 українських перестраховиків. Після зростання в 2008 році українського експорту страхових послуг вдвічі в порівнянні з 2007 роком спостерігався спад ринку, який тривав до 2011 року. Нетривале піднесення з 2013 року знову змінилося на спад. При цьому сальдо експорту-імпорту страхових послуг стало від'ємним та досягло найнижчого значення за період з 2002 року (80,1 млн дол. США). Вітчизняні компанії, в основному, працювали на ринках СНД, приймаючи в перестрахування такі види страхування: цивільної відповідальності власників транспортних засобів, автотранспорту, майна і вантажів. На даний час на ринку вхідного перестрахування від нерезидентів працює 35 страховиків. Абсолютним лідером у цьому сегменті залишається СК «ЛЕММА», крім неї виділяються також «Бусин», «Оранта», «Наста», «Просто -- страхування», «УПСК», «Інго Україна», «АСКА», «Провідна» та «UTICO».

У структурі вхідного перестрахування від нерезидентів переважає страхування майна; залізничного транспорту; відповідальності; вантажів; фінансових ризиків; ядерне страхування та автострахування. Слід відзначити, що більша частина страхових платежів та виплат здійснюються з добровільних видів страхування.

Міжнародне перестрахування є одним із найскладніших та інтелектуально насичених видів експортної діяльності. Цей бізнес має постіндустріальний характер, не вимагає транскордонного переміщення значних обсягів інвестиційних та трудових ресурсів і тому є одним із найсучасніших та перспективних у глобалізованому світі [2]. Наразі вітчизняні компанії досягли відповідного професійного рівня, мають необхідний досвід та знання, достатні для значного розширення страхових і перестрахових операцій та активізації своєї присутності за кордоном, насамперед, на ринках близького зарубіжжя і «третього світу». Проте експортний потенціал страхового ринку України в національній економіці використовується недостатньо, що позбавляє її альтернативних джерел валютних надходжень. Через низький рейтинг України, як держави, та недостатній рівень капіталізації страхових компаній експорт страхових і перестрахових послуг вітчизняними страховиками не має значення самостійного і перспективного виду бізнесу. Однією з перешкод виходу українських страховиків на міжнародні ринки є відсутність прозорої звітності відповідно до міжнародних стандартів (МСФО) і зрозумілої для іноземних контрагентів позиції платоспроможності. Іншою перешкодою є оподаткування страхових виплат із перестрахування, які не мають аналогів у світі і через які українські перестраховики опиняються в неоднакових умовах порівняно з іноземними компаніями.

Висновки

Отже, український ринок перестрахування в умовах сьогодення перебуває на складному етапі свого становлення. Він має значний потенціал, який використовується в національній економіці недостатньо. Основними проблемами, які гальмують його розвиток нині, є складна макроекономічна ситуація в Україні, недостатня місткість, відсутність нормативно-правових актів, що регулюють даний вид страхової діяльності, нерозвиненість інституту страхових посередників. Перспективи розвитку ринку перестрахування в Україні пов'язані з розвитком страхових посередників, створенням їх об'єднань, посиленням ролі професійних перестрахувальників, укладенням багатосторонніх угод перестрахування. Розвиток перестрахування, як частини експортної політики України, вимагає, крім необхідності належного регулювання, й ефективного стимулювання в межах цілеспрямованої державної політики підтримки вітчизняних надавачів перестрахових послуг. Галущак В.В. Перестрахування як необхідна умова забезпечення фінансової стійкості та нормальної діяльності страховика: 2016. URL : http: / economyand society. in. journal / 2_ ukr./ 91. pdf; 2. Гордійчук А. Перестрахование и его экспортный потенціал. Insurance Top. 2013. № 1 (41). С. 14--15; 3. Залетов О. Перестрахування як складова економічної безпеки України. Страхова справа. 2014. № 3 (55). С. 24--27; 4. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2016 рік. URL : http://www.dfp.gov.ua/files/2017.pdf; 5. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2017 рік. URL : http://www.dfp.gov.ua/files/2018. pdf; 6. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 2018 рік. URL: http:// www.dfp.gov.ua/files/2019.pdf; 7. Кнейслер О.В. Ринок перестрахування в Україні: теоре- тико-методологічні домінанти формування та пріоритети розвитку: монографія. Київ: Центр учбової літератури, 2014. 416 с.; 8. Маруженко Д.С. Перестрахування як невід'ємна складова забезпечення фінансової стійкості страховика: автореф. дис. Київ, 2010. 21 с.; 9. Мних М. В. Перестрахування: посібник для студентів вузів. Київ: Знання України, 2012. 96 с.; 10. Порядок та вимоги щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика -- нерезидента: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2004 р. №124 // Урядовий кур'єр. 2004. 10 лютого. № 25; 11. Тенденції розвитку перестрахування в Україні: Економічна наука. 2015. URL: http://www.investplan.com.ua/pdf/6_2016/15.pdf.

Література

1. Galushchak V.V. Reinsurance as a necessary condition for ensuring financial sustainability and normal activity of the insurer: 2016. Available at: http: /economyand society.and.journal/2_ ukr./91.pdf (accessed 10 October 2019); 2. Gordeichuk A. Reinsurance and its export potential. Insurance Top. 2013. No.1 (41). pp.14--15; 3. Zaletov A. Reinsurance as a component of economic security of Ukraine. Insurance business. 2014. Vol. 3 (55). pp. 24--27; 4. Information on the state and development of the Ukrainian insurance market for 2016. Available at: http://www.dfp.gov. ua/files/2017.pdf (accessed 10 October 2019); 5. Information on the status and development of the Ukrainian insurance market for 2017. Available at: http://www.dfp.gov.ua/files/2018.pdf. (accessed 10 October 2019); 6. Information on the status and development of the insurance market of Ukraine for 2018. Available at: http://www.dfp.gov.ua/files/2019.pdf (accessed 10 October 2019); 7. Kaysler O.V. Reinsurance market in Ukraine: theoretical and methodological dominant of formation and development priorities. Kiev: Center for Educational Literature, 2014. 416 p. (in Ukraine); 8. Maruzhenko D.S. Reinsurance as an integral part of ensuring the financial stability of the insurer (PhD Thesis), Kiev, 2010; 9. Mnykh M.V. Reinsurance: a manual for university students. Kiev: Knowledge of Ukraine, 2012. (in Ukraine); 10. Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine. Procedure and Requirements for Reinsurance at the Insurer (Non-resident Reinsurer). No. 124 of February 4, 2004. Government Courier. February 10, No. 25; 11. Reinsurance Trends in Ukraine: Economic Science. 2015 Available at: http://www.investplan.com.ua/pdf/6_2016/15. pdf (accessed 10 October 2019).

Размещено на Allbest.ru