Банківська діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «Україна»

Інститут економіки та менеджменту

Кафедра маркетингу

Контрольна робота

з навчальної дисципліни «Банківська діяльність»

Київ 2020

Предмет і метод аналізу банківської діяльності

У процесі комплексного аналізу банківської діяльності необхідно використовувати таку методику, яка найбільшою мірою сприятиме його ефективності. Під методикою проведення будь-якого аналізу слід розуміти сукупність способів, правил і заходів щодо найбільш доцільного виконання певної роботи. В аналізі банківської діяльності методика являє собою сукупність аналітичних способів і правил вивчення діяльності банку, спрямованих ми дослідження різних об'єктів аналізу. Вони допомагають одержані найбільш повну оцінку фінансової стійкості та прибутковості банку, яка враховується його керівництвом у процесі прийняття управлінських рішень щодо вироблення подальшої стратегії розпитку банку.

Методом у широкому значенні наука розуміє спосіб дослідження свого предмета. Методом аналізу банківської діяльності комерційного банку є комплексне органічно пов'язане дослідження діяльності комерційного банку з використанням статистичних, економіко-математичних, облікових та інших способів обробки інформації. Особливостями методу аналізу банківської діяльності є: використання системи показників, які характеризують діяльність банку; вивчення факторів та причин їх зміни; виявлення і вимірювання взаємозв'язку між ними. Для проведення комплексного аналізу банківської діяльності використовуються такі методи:

1. Метод порівняння. Передбачає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх спільних рис або відмінностей. За допомогою цього методу визначаються загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни досліджуваних об'єктів, тенденції і закономірності їх розвитку. В аналізі фінансової стійкості порівняння (як основний або допоміжний метод) використовують для вирішення всіх його завдань. Можна виділити такі найтиповіші ситуації, коли використовується порівняння та його цілі:

1) зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня виконання плану;

2) зіставлення фактичних показників із нормативними, що дає змогу проконтролювати дотримання банком різних нормативів, установлених НБУ;

3) порівняння фактичних показників із показниками минулих років (звітних періодів) для визначення тенденцій розвитку як банку, так і економічних процесів, що впливають на його діяльність;

4) зіставлення показників банку, що аналізуються, з показниками інших банків-конкурентів для визначення позицій банку на фінансовому ринку за різними показниками фінансової діяльності;

5) зіставлення паралельних динамічних рядів для вивчення взаємозв'язків досліджуваних показників; наприклад, паралельний аналіз динаміки доходів і витрат дає можливість виявити, чи забезпечується перевищення доходів над витратами, що позитивно впливає на прибутковість банку;

6) зіставлення різних варіантів управлінських рішень із метою вибору оптимального; наприклад, установлюючи процентну ставку за депозитами населення, вибирають такий її рівень, який забезпечив би необхідний обсяг даного виду банківського ресурсу з урахуванням наявності достатніх можливостей для обслуговування вкладників;

7) зіставлення результатів діяльності до і після впровадження якогось нововведення; наприклад, витрати коштів на придбання (будівництво) офісу банку в центрі міста можуть компенсуватися залученням солідних клієнтів, що забезпечить банку збільшення залишків на розрахункових рахунках.

2. Метод приведення показників до порівнянного вигляду. Наприклад, щоб згрупувати усі видані банком кредити, необхідно привести їх суми до порівнянного вигляду (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній валюті); для цього суми кредитів в іноземній валюті трансформуються в гривневий еквівалент множенням на відповідний валютно-обмінний курс, і тільки після цього підсумовуються усі видані банком кредити (гривневі кредити і гривневі еквіваленти кредитів в іноземній валюті). Цей метод використовується також у разі порівняння фактичних показників із показниками попередніх періодів. Наприклад, в умовах інфляції складно проаналізувати динаміку показників без приведення їх до порівнянного вигляду. Для цього необхідно фактичне значення якогось вартісного показника розділити на індекс інфляції за даний період, і лише після цього отриманий показник можна порівнювати з показником минулого періоду.

3. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку та ін., а відносні відбивають співвідношення певних абсолютних показників. Відносні показники виражаються у формі коефіцієнтів (за базу взято 1) або відсотків (за базу взято 100). До них відносять показники виконання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.

4. Метод групувань дає змогу через систематизацію даних балансу розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів. Під час аналізу банківської діяльності застосовуються різні угруповання рахунків балансу, а саме: власних і залучених коштів, довго- і короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутків. Статті можуть бути згруповані також за ступенем ліквідності, економічної сутності банківських операцій, рівнем прибутковості (за активом) і вартості (за пасивом).

5. Балансовий метод слугує головним способом для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних та урівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними. Цей метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку. Правильно розуміючи («читаючи») баланс банку, можна охарактеризувати його поточний фінансовий стан (через показники платоспроможності і ліквідності), а також ефективність активно-пасивних операцій (через показники прибутковості).

6. Графічний метод. Графіки є масштабним зображенням показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовних художніх фігур і мають велике ілюстративне значення. Завдяки їм досліджуваний матеріал стає зрозумілішим.

7. Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у певному порядку. Аналітична таблиця є системою суджень, виражених мовою цифр. Вона набагато виразніша і наочніша, ніж словесний текст. Показники в ній розташовуються у більш логічній і послідовній формі порівняно з текстовим викладом, займають менше місця, і пізнавальний ефект досягається набагато швидше. Табличний матеріал дає змогу охопити аналітичні дані в цілому як єдину систему. За допомогою таблиць легше простежуються зв'язки між досліджуваними показниками.

Об'єкти і суб'єкти аналізу банківської діяльності

Кожна наука має свій предмет дослідження, який вона вивчає з відповідною метою властивими їй методами. Визначення предмета має принципове значення для обґрунтування самостійності та відособленості тієї або іншої галузі знань. Усі визначення предмета аналізу банківської діяльності, які найчастіше зустрічаються в літературі, можна згрупувати у такий спосіб: фінансова та інша діяльність комерційного банку; різні процеси і явища, що відбуваються як усередині банку, так і в масштабах економіки в цілому. Зазначимо, що банківський аналіз вивчає не саму фінансову діяльність банку, а її економічні результати. Щоб виділити особливості, властиві тільки банківському аналізу, потрібно виходити із сутності процесів діяльності банку. Процес -- це причинно обумовлена зміна подій, явищ, стан об'єкта відповідно до поставленої мети. Результати економічних процесів, які безпосередньо впливають на діяльність банку, плануються і прогнозуються у відповідних показниках, ураховуються в міру фактичного їх виконання і потім аналізуються. Але результати як наслідок процесів є не предметом аналізу банківської діяльності, а його об'єктом. Предметом же аналізу є причини утворення і зміни результатів фінансової діяльності. Пізнання причинно-наслідкових зв'язків у діяльності банку дає змогу розкрити сутність економічних явищ і на цій основі дати об'єктивну оцінку досягнутим результатам, виявити резерви підвищення ефективності діяльності банку, обґрунтувати плани й управлінські рішення. Тільки розкривши причинно-наслідкові зв'язки різних сторін діяльності банку, можна досить швидко розрахувати, як зміняться основні фінансові показники, обґрунтувати будь-яке управлінське рішення, обчислити зміни суми прибутку, економічні нормативи банківської діяльності у разі зміни кон'юнктури різних ринків. Отже, особливістю аналізу банківської діяльності є дослідження причинно-наслідкових зв'язків економічних явищ і процесів, які прямо або опосередковано впливають на діяльність банку.

Обумовленість економічних явищ і процесів причинним зв'язком потребує від аналізу вивчення факторів, що викликають зміни тих чи інших показників. За допомогою аналізу установлюються найсуттєвіші факторні показники, які впливають на зміни результатів діяльності банку. Виявлення і вимірювання взаємозв'язку між показниками, що аналізуються, забезпечує комплексне, органічно взаємозв'язане дослідження роботи комерційного банку. Основними об'єктами аналізу банківської діяльності є такі:

фінансово-економічна ситуація у країні;

заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;

якість активів (кількісний і якісний аналізи структури кредитно-інвестиційного портфеля банку);

показники прибутковості функціонування банку, що дають змогу судити про ефективність його роботи;

темпи зростання банку;

показники ліквідності й платоспроможності банку, які характеризують його фінансову стійкість;

показники економічних нормативів.

Ця класифікація є узагальненою і в разі необхідності може бути деталізована. Отже, комплексний аналіз фінансового стану банку являє собою багатовимірне завдання. На рис. 1.1 показана система комплексного аналізу банківської діяльності сучасного комерційного банку, що включає аналіз власного капіталу, зобов'язань банку, аналіз активів (у тому числі аналіз кредитних операцій, інвестиційних та інших операцій банку з цінними паперами, валютних та інших активних операцій, аналіз банківських послуг), аналіз доходів і витрат банку, аналіз прибутку і рентабельності, аналіз ліквідності, аналіз банківських ризиків та аналіз фінансового стану банку.

До суб'єктів внутрішнього аналізу належать: інсайдери банку, банківські спеціалісти, менеджери різних рівнів управління, аналітики, внутрішні аудитори та контролери, керівництво банку, консультанти, а до суб'єктів зовнішнього аналізу -- аутсайдери банку й органи нагляду.

Рис. 1.1. Система комплексного аналізу банківської  діяльності сучасного комерційного банку

Зміст і завдання аналізу банківської діяльності випливають насамперед із функцій, які він виконує в системі інших прикладних економічних наук. До цих функцій відносять такі:

Наукове обґрунтування поточних і перспективних планів. Без глибокого комплексного аналізу результатів діяльності банку та обґрунтованих прогнозів, без вивчення закономірностей розвитку банку і виявлення недоліків і помилок не можна розробити науково обґрунтований план, вибрати оптимальний варіант управлінського рішення.

Контроль за виконанням планів і управлінських рішень під час проведення активно-пасивних операцій. Деякі економісти принижують або зовсім заперечують цю функцію аналізу, вважаючи, що вона властива лише бухгалтерському обліку й контролю. Безумовно, бухгалтерський облік виконує суттєві контрольні функції в момент реєстрації, узагальнення і систематизації інформації під час здійснення фінансових операцій. Однак це не виключає контролю й у процесі аналізу банківської діяльності, що проводиться з метою не тільки констатації фактів й оцінки досягнутих результатів, а й виявлення недоліків, помилок та оперативного впливу на фінансову діяльність банку (наприклад, щоденний розрахунок і контроль економічних нормативів, установлених НБУ, контроль за дотриманням норми обов'язкового резервування залучених коштів, а також контроль відкритої валютної позиції банку). Саме тому необхідно підвищувати оперативність і дійовість аналізу банківської діяльності.

Пошук резервів підвищення ефективності функціонування банку на основі вивчення передового досвіду та досягнень науки і практики як одна з центральних функцій аналізу банківської діяльності.

Оцінка результатів діяльності комерційного банку і виконання накреслених планів, а також оцінка досягнутого рівня розвитку і використання наявних можливостей. Об'єктивна оцінка діяльності банку сприяє оперативному й ефективному управлінню з метою усунення виявлених відхилень.

Розроблення заходів щодо використання виявлених резервів у процесі функціонування банку сприяє підготовці рекомендацій, що дають змогу змінити (або коригувати) депозитно-кредитну політику банку з метою максимізації прибутку за умови помірного рівня ризику і прийнятних показників ліквідності і платоспроможності.

Отже, аналіз банківської діяльності є системою спеціальних знань, пов'язаних із дослідженням тенденцій усебічного розвитку, науковим обґрунтуванням планів і управлінських рішень, кон-

тролем за їх виконанням, оцінкою досягнутих результатів, а також пошуком, вимірюванням і обґрунтуванням резервів підвищення ефективності фінансових показників діяльності банку.

Показники рівня рентабельності банку

Обсяг прибутку і її структура, при всій важливості цього узагальнюючого показника, пе завжди дають повну інформацію про рівень ефективності роботи банку. Завершальною характеристикою прибутковості банку можна вважати його рентабельність.

Рентабельність показує відношення прибутку до витрат і в цьому сенсі характеризує ефективність роботи банку, тобто віддачу його фінансових ресурсів, доповнюючи аналіз абсолютних показників якісним змістом. Загальний економічний сенс показників рентабельності проявляється в тому, що вони характеризують прибуток, одержуваний з кожної витраченої банком (власного і позикового) рубля. банківський рентабельність контроль

Існують значна кількість різних показників рентабельності.

Загальний рівень рентабельності банку дозволяє оцінити загальну прибутковість банку, а також прибуток, що припадає на 1 крб. доходу (частка прибутку в доходах):

У світовій практиці цей показник уточнюється показником загальної рентабельності банку (рентабельність капіталу). Даний показник отримав у світовій практиці назву ROE. Він обчислюється як відношення загальної балансової або чистого прибутку банку (П) до його власного капіталу (К) або оплаченому статутному фонду:

Розрахунок цього та інших показників рентабельності залежить від прийнятої в країні системи звітності та бухгалтерського обліку. У російських умовах при розрахунку показника рентабельності використовується в даний час балансовий прибуток.

ROE показує ефективність роботи банку, характеризуючи продуктивність вкладених акціонерами (пайовиками) коштів. Величина ROE знаходиться в прямій залежності від співвідношення власного капіталу і залучених коштів у загальній валюті балансу банку. При цьому, чим більше питома вага власного капіталу і, як прийнято вважати вище надійність банку, тим складніше забезпечувати високу прибутковість свого капіталу.

Іншим найважливішим показником загальної рентабельності роботи банку є рентабельність активів 1ЮА, що показує обсяг прибутку, що припадає на рубль банківських активів. Цей показник використовується при аналізі ефективності активних операцій банку, ефективності управління банку в цілому і визначається за такою формулою:

де А - середня величина активів.

Позитивна динаміка цього показника рентабельності характеризує збільшення ефективності використання активів банку. Одночасно швидке підвищення цього показника вказує на збільшення ступеня ризиків, пов'язаних з розміщенням активів.

Даний показник використовується для порівняння рентабельності одного банку з рентабельністю іншого. Низький рівень показника може бути результатом високих операційних витрат або консервативної позичкової та інвестиційної політики.

У 2009 р у кредитних організацій різко знизилася рентабельність активів - до 0,7% *, а рентабельність капіталу - до 4,9% (у 2008 р ці показники становили 1,8 і 13,3% відповідно). За рік показники рентабельності активів знизилися у 699 банків, або 66,1% діючих кредитних організацій, а рентабельності капіталу - у 737 банків, або 69,7%. За даними па 1 січня 2010 року, рентабельність банківських активів становила 1,7%, а рентабельність капіталу - 13,2%. Динаміка цих показників за 2005-2010 рр. приведена па рис. 17.1.

Мал. 17.1. Показники рентабельності банківського сектора,%

Показники рентабельності активів і капіталу та показник структури доходів входять в групу показників оцінки прибутковості (всього їх шість), що використовуються при оцінці фінансової стійкості банку. При цьому показники рентабельності мають найбільшу вагу при розрахунку узагальнюючого результату по групі показників оцінки прибутковості, який являє собою середньозважений показник за всіма шести показників групи.

Для оцінки фінансової стійкості банку застосовуються п'ять груп показників. Фінансова стійкість банку визнається достатньою для визнання банку відповідним вимогам до участі в системі страхування вкладів при наявності результату "задовільно" за всіма групами показників.

Показники і R2 є залежними; R (- універсальний показник, що дорівнює добутку R2 і коефіцієнта достатності капіталу ЛЗ:

Це співвідношення показує, що рентабельність діяльності банку прямо залежить від прибутковості активів і знаходиться в зворотній залежності від коефіцієнта достатності капіталу.

При цьому банку вигідно працювати, коли у нього мінімальне забезпечення активів власним капіталом. Збільшення норми прибутку на капітал R (/ за рахунок зростання Щ має межу, так як зростання активів банку повинен забезпечуватися за рахунок зростання ресурсів банку.

Слід зазначити, що в даний час дані бухгалтерських балансів (і додатків до них) російських банків не містять достатньої інформації для розрахунків різних варіантів показників рентабельності.

Аналіз різних аспектів рентабельності вимагає обчислення показників рентабельності активних і пасивних операцій банку. Активні операції є головним джерелом доходів банку, і, виходячи з цього, рентабельність банку визначається ефективністю активних операцій. Для розрахунку і аналізу рентабельності окремих видів активних операцій (кредитних, інвестиційних, валютних та ін.) Слід визначити обсяг доходів, отриманих по кожній однотипної групи активних операцій, і зіставити з відповідною сумою зроблених витрат за цими операціями.

де Rа1 - прибутковість / -го виду операцій; - сума отриманих доходів від проведення операцій / -го виду; А (- середня величина активів, використаних при проведенні операцій / -го виду.

Рентабельність проведення пасивних операцій, за допомогою яких залучаються ресурси банку, розраховується як відношення всієї суми залучених ресурсів до підсумкової величиною вкладень банку:

Загальна характеристика рентабельності (ефективності) залучення пасивів повинна бути деталізована показниками рентабельності по конкретних видах ресурсів, що залучаються: депозитах, векселями, міжбанківськими кредитами.

Список використаної літератури

Про банки і банківську діяльність: Закон України № 2121-3 від 7.12.2000 р.

Про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Інструкція від 28.08.2005 №368 .

Про порядок формування обов'язкових резервів для банків України - Постанова Правлiння НБУ №244 вiд 27.08.01р.

Заруба О.Д. Фінансовий менеджмент у банках., К.: Либідь, 1999.

Ковальчук Т.Т., Коваль М. М. Економічний аналіз комерційних банків комерційних банків., К.: Діло, 2000.

Мороз А.Н..Основы банковского дела., К.: Либра, 1998

Размещено на Allbest.ru