Вплив банківського кредитування на економічний розвиток України

Key words: the banking system, bank lending, short term loans, long-term loans, the indicator of banking security, economic growth

Широкі функціональні можливості банків визначають їх роль у забезпеченні фінансової стабільності і перспектив розвитку економіки будь-якої країни. Україна у цьому аспекті не є винятком. Враховуючи, що одним з факторів впливу на економічне зростання є розширення можливостей отримання суб'єктами господарювання кредитних ресурсів, від чого, в свою чергу, залежать обсяги інвестицій, стратегічним напрямком грошово-кредитної та фінансової політики України має бути створення макроекономічних умов, які б забезпечували орієнтацію кредитних організацій на ефективну діяльність в контексті сприяння розвитку національної економіки. Разом з тим, проблеми оцінки ефективності розміщення банківських кредитів з точки зору узгодження їх цілей із стратегічними цілями держави не мають достатнього висвітлення в науковій літературі. Враховуючи ж негативні наслідки світової фінансової кризи для банківського сектору в цілому і економіки зокрема, що спостерігаються і у посткризовий період, особливо актуальним постає питання оцінки реального впливу банківського кредитування на економічний розвиток України.

Питанням становлення та розвитку банківського кредитування в Україні, а також аналізу його впливу на економічний розвиток присвячено чимало наукових праць, серед яких роботи Андрушків Т.І., Базилевича В.Д., Єпіфанова А.О., Майорової Т.В., Мороза А.М., Осадчого І.А., Пуховкіної М.Ф., Савлука М.І., Шияна Д.В. Не зменшуючи важливість доробку науковців, слід зазначити, що особливості функціонування кредитних інститутів в Україні та проблеми оцінки ефективності банківського кредитування в контексті стимулювання економічного розвитку України із застосуванням економіко-математичного інструментарію залишаються малодослідженими, що і зумовило вибір теми дослідження.

Метою статті є макроекономічна оцінка впливу банківського кредитування на економічний розвиток України та розробка рекомендацій щодо підвищення його ефективності як фактору впливу на економічне зростання.

Банківський кредит є обов'язковим інструментом господарської діяльності та особливим важелем у стимулюванні виробництва, виконуючи в сучасній економіці перерозподільну та стимулюючу функції. Перерозподільна функція полягає у забезпеченні фінансовими ресурсами суб'єктів господарювання, які їх потребують, фінансовими посередниками, що їх акумулюють. Стимулююча функція уособлює необхідність ефективного управління кредитними ресурсами позичальником, щоб в майбутньому покрити тіло кредиту та нараховані відсотки. Метою банківського кредитування в широкому сенсі, як складової банківської системи, є прискорення економічного зростання країни, забезпечення стабільності грошової одиниці, стабільності цін та обмінного курсу. Роль банківського кредиту в розвитку економіки країни залежить від ступеня розвитку економічних відносин. Ефективне ж функціонування кредитних відносин передбачає певну рівновагу між тимчасово вільними коштами у суспільстві та обсягами ресурсів, які перерозподіляються між суб'єктами господарювання, стимулюючи економічне зростання. Особливе місце в цьому аспекті належить координаційній діяльності Національного банку, який, виконуючи покладені на нього функції з підтримки стабільності банківського сектору, повинен, паралельно з цим, сприяти економічному зростанню в країні, стимулюючи розширене відтворення на інноваційно-інвестиційній основі. В цілому ефективність і стабільність банківської системи є інтегрованим показником, який проявляється у рівнях акумуляції вільних коштів на депозитних рахунках та кредитування економіки, стабільності грошової одиниці та стабільному рівні прибутковості банківського сектору. Ефективність банківської діяльності є індикатором ефективності та динамічності розвитку фінансової системи країни в цілому.

Згідно Методики розрахунку рівня економічної безпеки України, затвердженої Наказом Міністерства економіки України №60 від 02.03.07 р., одним із індикаторів банківської безпеки, як складової фінансової безпеки України є обсяг кредитування банками реального сектору економіки, який має становити не менше 30% ВВП. Аналізуючи динаміку кредитів, наданих банками вітчизняним підприємствам (крім депозитних корпорацій), встановлено, що формально даний індикатор виконується. У 2006-2013 роках обсяг наданих банківською системою України кредитів юридичним особам був вищим мінімального індикативного значення, причому з 2006 по 2009 рр. він зріс майже вдвічі (до 52,8% ВВП у 2009 р, досягнувши у цьому році максимуму за аналізований період) (рис. 1).

+ Кредити , надані юридичним особам

--¦-- Кредит и, надай і фізичним особам

Джерело: Побудовано авторами за даними [1].

Таблиця 1

Показники динаміки наданих кредитів, залучених депозитів та ВВП

Тенденція до нарощення кредитування економічних суб'єктів у до кризовий період змінилась на низхідну у посткризовий: з 2010 р по 2013 р обсяг кредитування юридичних осіб в середньому становив 47% ВВП та майже вдвічі скоротився обсяг споживчого та іпотечного кредитування фізичних осіб. Остання динаміка зумовлена відносно більшими темпами зростання ВВП, ніж обсягів наданих кредитів. Як видно з табл. 1, у 2010 році коефіцієнт випередження темпів зростання ВВП над темпами зростання виданих кредитів склав 14,07, а темпи зростання обсягів залучених депозитів у 18 разів перевищили темпи зростання наданих кредитів. Це свідчить, що якщо у до кризові роки був високий попит на кредитні ресурси і банки щороку видавали на 71-72% кредитів більше (причому темпи кредитування перевищували темпи залучення депозитних ресурсів у 2005-2008 рр. у 1,4-2,7 раз), то у перші посткризові роки у зв'язку з скороченням попиту на кредитні ресурси та більш відповідальним підходом банків до прийняття кредитних ризиків, обсяги кредитування скоротились. Поступово до кризова тенденція у наступних роках відновилась.

З рис. 2 чітко видно, що у передкризовий період банки нарощували обсяги кредитування фізичних осіб, тобто переважало споживче та іпотечне кредитування, замість того, щоб стимулювати виробничу сферу. У 20082013 рр. частка коштів, наданих юридичним особам коливалась на рівні 62-79%, що становить 2/3 банківських кредитів. Проте більшість наданих юридичним особам кредитів мають короткостроковий характер (рис. 3). Починаючи з 2007 р. питома вага кредитів на строк до 1 року має тенденцію до зростання (з 41,4% у 2007 р до 51,9% у 2013 р.), що навряд чи можна вважати позитивною, так як в більшій мірі кредити надаються для фінансування поточних потреб бізнесу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Що найцікавіше, у 2007 - 2013 рр. довгострокові кредити (на строк більше 5 років) в середньому становили 12% кредитного портфеля банківського сектору, а у 2002 - 2006 рр. взагалі не користувались попитом серед суб'єктів господарювання. Висока частка короткострокових кредитів у кредитному портфелі комерційних банків свідчить, що фінансові потоки спрямовані на обслуговування торговельно-посередницької діяльності, а не на інвестування виробничого сектору економіки. Саме у посередницькому секторі сконцентрована основна маса фінансових ресурсів, та, відповідно, і базові види джерел накопичення і акумуляції тіньового капіталу [2, с. 215]. Враховуючи, що у 2002 р. 91% кредитів банків надавався юридичним особам (рис. 2), з яких 73,6%, тобто 3/4 були на строк до 1 року, можна припустити, що банки у цей період активно обслуговували тіньовий сектор економіки.

Аналіз структури банківських кредитів у розрізі видів економічної діяльності (табл. 2) свідчить, що у 2008-2012 рр. більше половини всіх кредитів спрямовувалось у такі види діяльності як торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку та переробну промисловість. На сільське господарство, будівництво, операції з нерухомим майном припадає в сукупності не більше 26%.

Структура кредитів, наданих юридичним особам у розрізі видів економічної діяльності, %

Джерело. Розраховано авторами за даними [1].

З 2013 р. введено новий класифікатор видів економічної діяльності, проте до суттєвих структурних зрушень у розподілі кредитів це не призвело (рис 4).

Для більш детального аналізу оцінимо структуру кредитів за строками кредитування у найбільш популярних за обсягами кредитування видах економічної діяльності (табл. 3)

Діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування Професійна, наукова та технічна діяльність Операції з нерухомим шанс Інформація та телекомунікації Тимчасове розміщування й організація харчування Транспорт, складське господарство, поштова та кур'єрська діяльність Оптової та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів

Рис. 4. Структура кредитів, наданих нефінансовим корпораціям у розрізі видів економічної діяльності, %

Джерело. Побудовано авторами за даними [1].

Таблиця 3

Кредити, надані нефінансовим корпораціям за строками погашення (І кв. 2014 року),%

Таблиця 4

Слід зазначити, що кредити та депозити є досить специфічними товарами, які мають свій ринок та інфраструктуру, свій попит та пропозицію. Одним з факторів впливу на попит на кредити є процентна ставка. Чутливість попиту на кредити до зміни процентної ставки характеризує еластичність попиту на кредити як фактор підвищення впливу банківської системи на економічне зростання. Для аналізу були взяті середньозважена процентна ставка, процентна ставка у національній та іноземній валютах та облікова ставка НБУ (табл. 6).

В результаті аналізу еластичності попиту на кредити залежно від зміни процентної ставки встановлено, що: 1) еластичність попиту на кредити не є сталою величиною і змінюється хаотично як по довгострокових, так і по короткострокових кредитах; 2) попит на короткострокові кредити переважно еластичний щодо зміни процентної ставки; 3) попит на довгострокові кредити еластичний щодо процентної ставки в періоди економічного розвитку (2011 рр.), нееластичний у періоди економічного спаду (2008-2009) та від'ємноеластичний в умовах макроекономічної нестабільності (2012 рр.); 4) в більшості років цінова еластичність попиту на кредити додатна, тобто обсяги кредитування зростають при зростанні процентної ставки. І це не дивно, враховуючи високу питому вагу короткострокових кредитів, що, як вже зазначалось вище, спрямовуються на поточне обслуговування бізнесу та оптимізацію податкових платежів шляхом включення до витрат відсотків за кредитами (у цьому випадку чим вищі відсотки, тим вигідніше оптимізатору). Для довгострокових кредитів ситуація протилежна: у 2012 р. при зростанні середньозваженої процентної ставки на 1%, попит на довгострокові кредити скоротився на 1,48%. Аналогічна ситуація спостерігалась і в 2009 р. Це свідчить, що при зростанні процентної ставки за кредитами в першу чергу це негативно відобразиться на довгострокових, зокрема інвестиційний кредитах, що не можна вважати позитивним в умовах економічного спаду. Тому політику НБУ щодо поступового зниження облікової ставки в сучасній ситуації в Україні можна вважати обґрунтованою.

Існує низка обставин, що стримують кредитну активність вітчизняних банків, а саме:

- висока частка проблемної кредитної заборгованості, що відволікає значні ресурси;