Обґрунтування стратегічних рішень страхових компаній щодо розширення напрямів діяльності на основі процесного калькулювання собівартості послуги

Размещено на http://www.allbest.ru/

обґрунтування стратегічних рішень страхових компаній щодо розширення напрямів діяльності на основі процесного калькулювання собівартості послуги

О. А. Тимченко,

Фахівець відділу виплат Департаменту розвитку альтернативних продажів ПРАТ СК «Арсенал Страхування»

В статті досліджуються проблеми забезпечення процесу прийняття господарських рішень щодо розширення напрямів діяльності інформацією щодо витрат на розробку та виведення нових продуктів на ринок. Особлива увага була приділена процесу розподілу непрямих витрат та їх віднесення на собівартість страхових продуктів. В результаті проведеного дослідження було розглянуто можливість застосування процесного підходу до калькуляції собівартості нових послуг страхових компаній як інструменту, що дозволяє підвищити точність оцінки витрат на нові страхові продукти. На основі аналізу підходів до порядку реалізації процесного калькулювання собівартості послуг визначено порядок його реалізації для страхових компаній, та доведено його підвищену точність, порівняно з традиційними методиками.

Ключові слова: калькуляція собівартості, процесне калькулювання, витрати, драйвери витрат.

REASONING OF STRATEGIC DECISIONS OF INSURANCE COMPANIES FOR EXPANSION AREAS OF ACTIVITY ACCORDING TO THE ACTIVITY BASED COSTING SERVICES

O. A. Tymchenko,

Specialist of the alternative payments sales Department PJSC IC "Arsenal Insurance company"

In the article problems of providing decision-making process of the insurance company in case of expansion with information about new insurance services cost were investigated. Special attention was paid for the process of indirect costs cutting and the problem of taking these costs into account of insurance product cost. As the result of investigation the potentiality of using activity-based costing for new insurance services as a tool, that allow to increase the accuracy of assessment of the new insurance services costs was examined. The procedure for its implementation for insurance companies was defined based on approaches to the order of activity based costing, and its increased accuracy was compared with traditional method was proved.

Key words: costing, activity based costing, cost, cost driver.

Постановка проблеми

В умовах конкуренції та ускладнення бізнес-процесів, коли компанія стрімко розвивається в динамічному зовнішньому середовищі, чіткість, виваженість, обґрунтованість економічних управлінських рішень щодо будь-яких аспектів діяльності, набуває особливого значення, особливо з точки зору використання дефіцитних ресурсів для реалізації визначеної стратегії. Рішення щодо розширення сфер діяльності, реалізації нових проектів є особливо важливими, оскільки можуть привести компанію до зміцнення конкурентної позиції, або нівелювати всі її попередні зусилля. У зв'язку з цим виникає питання щодо інформаційного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень, формування доказової бази, на якій би ґрунтувалися дані рішення та ін.

Одним із аспектів обґрунтування та підтримки рішень щодо розширення сфер та обсягів діяльності, щодо виведення нових продуктів на ринок та ін. є планування витрат, що можуть бути понесені в результаті прийняття того чи іншого рішення з метою визначення планового рівня прибутковості нового напряму діяльності, нового продукту. Питання способу обрахунку такого роду витрат, калькуляції собівартості, залишається актуальним і на сьогоднішній день, особливо у сфері послуг, де рівень непрямих витрат є значним, що потребує вибору способу їх віднесення на ту чи іншу послугу. Одним із порівняно нових інструментів управлінського обліку, який дозволяє вирішити питання розподілу непрямих (накладних) витрат є процесний підхід до калькуляції собівартості послуги, який передбачає розподіл непрямих витрат на послуги шляхом їх першочергового розподілу на процеси, що забезпечують створення цієї послуги.

калькулювання собівартість послуга страховий

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Дослідженням проблеми калькуляції собівартості послуги та використанням процесного підходу з цією метою займалися вітчизняні та зарубіжні науковці і практики: Бримсон Дж., Данилюк М.О., Дмитрієва І, Євдокимов Н.А., Єрмакова Н.А., Катаєв М.Ю., Коваленко В.М., Могилко М.Д. та ін. Значна увага в дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених приділяється особливостям застосування процесного калькулювання собівартості продуктів та послуг в практиці компаній різних сфер діяльності, проте використання даного методу в страхових компанія є практично не досліджене.

Метою статті є дослідження особливостей використання процесного підходу до калькуляції собівартості послуги та визначення можливостей його використання в процесі розрахунку собівартості нової послуги страхових компаній.

Результати дослідження

Ефективність будь-якого управлінського рішення є прямопропорційною точності та коректності інформації, на основі якої воно було прийнято. Правильність прийнятого рішення залежить від методу отримання інформації, оскільки некоректний метод збору та представлення інформації, навіть будучи правильно застосованим, може дезінформувати особу, що приймає рішення. Основним постачальником інформації про внутрішнє середовище є система управлінського обліку, більша частина якої націлена на отримання коректних та своєчасних даних про собівартість послуг, про вартість обслуговування клієнтів, про собівартість замовлень та контрактів [2, с. 49]. Співставляючи собівартість з ціною, можна оцінити рівень дохідності тих чи інших послуг, клієнтів тощо. Данні про собівартість покладаються в основу важливих стратегічних рішень щодо цінової політики, структури портфелю послуг, стратегії каналів продажу та ін.[2, с. 49]

На сьогоднішній день існує велике різноманіття методів обліку витрат та розрахунку собівартості послуг, що пояснюється розподілом витрат підприємства на прямі та непрямі. Якщо прямі витрати відносяться на собівартість послуги одразу, оскільки прямо пов'язані з її наданням, то накладні витрати пов'язані з наданням одночасно декількох видів послуг, так що неможливо виділити саме ту частину витрат, яка відноситься до конкретного виду послуг [2, с.50; 3, с.16]. Задача стоїть в тому, щоб оцінити собівартість однієї, окремо взятої послуги, в загальному портфелі послуг, що надає компанія, при чому ця собівартість повинна включати як прямі, так і накладні витрати. Якщо по відношенню до перших ніяких проблем не виникає, то другі повинні бути розподілені на види послуг за певним принципом [2, с. 50; 5, с. 322 ]. Саме це породжує проблему розподілу накладних витрат, що особливо гостро стоїть в тих компанія, які мають великий відсоток непрямих витрат у загальний їх сукупності. До таких підприємств відносяться і страхові компанії, витрати яких, в більшості, складно віднести до тієї чи іншої послуги через їх комплексний характер, особливо це стосується витрат на обслуговування процесу страхування та перестрахування та адміністративно-управлінських витрат. Загалом, точно розподілити накладні витрати на кожний вид послуги неможливо через комплексність процесу формування таких витрат, але, незважаючи на це, проблема повинна бути певним чином вирішена, оскільки, в іншому випадку, оцінити собівартість окремого виду послуги буде неможливо.

Одним із інструментів вирішення означеної проблеми є процесний підхід до калькуляції послуг компанії, що базується на процесно-орієнтованому управлінні і є його складовою. Процесне калькулювання собівартості дозволяє, шляхом визначення витрат на проведення певних процесів, оцінити доцільність створення цінності для клієнта, що формується через реалізацію цих процесів. Незважаючи на те, що цей метод є порівняно новим інструментом в обліку витрат, він є поширеним в компаніях різних сфер діяльності, урядах та неприбуткових організаціях. Сьогодні процесно-орієнтований метод калькуляції собівартості послуг є одним із найважливіших методів пошуку шляхів зниження витрат на створення цінності для клієнта [4, с. 141]

В основу процесного калькулювання собівартості послуг компанії покладено припущення, що послуга -- не причина виникнення витрат, а причина здійснення операцій (робіт), у результаті яких і виникають витрати. На думку Р.Х. Гаррісона облік за центрами витрат акцентує більшою мірою увагу на тому, що створює витрати, і в меншій мірі на тому, як вони розподіляються [6].

В рамках даного підходу бізнес-процес уявляється як деяка сукупність взаємопов'язаних операцій, що направлені на створення деякої споживчої цінності. В процесі калькулювання собівартості створюваної споживчої цінності, всі поточні витрати, пов'язані з виконанням різних операцій прямо переносяться на конкретний об'єкт витрат: прямі витрати переносяться на конкретний об'єкт витрат (продукт, послугу), накладні втрати проходять певний цикл розподілу на основні процеси і тільки після цього переносяться на кінцевий. Даний метод дозволяє перетворити накладні витрати в прямі та віднести їх на конкретний вид продукції чи послуг [3, с. 84].

У сучасних умовах господарювання основною ціллю процесно-орієнтованого методу калькуляції собівартості продукції є формування інформації про результативність та ефективність процесів і видів діяльності за допомогою специфічних методів обліку витрат та калькулювання для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Для розуміння сутності процесного підходу до калькуляції собівартості послуги необхідно детально розглянути етапи його реалізації та окреслити методичні проблеми, що можуть виникнути в процесі його здійснення. Стандартні процедури розрахунку витрат по процесам відсутні, більше того, вартість бізнес-процесів необхідно розраховувати з урахуванням специфіки діяльності підприємства, або навіть конкретної послуги, для надання якої здійснюється бізнес-процес.

В рамках дослідження на основі аналізу основних підходів до визначення послідовності процесного калькулювання, було визначено наступну послідовність етапів розрахунку собівартості послуги на основі процесного підходу (рис. 1), що базується на методиці, наданій И. Дзебко [2, с.58-61] та М.О.Данилюк[1].

Рис. 1. Етапи розрахунку собівартості послуги на основі процесного підходу

Ступінь деталізації виділення бізнес-процесів, видів діяльності та операцій для цілей процесного калькулювання собівартості послуги залежить від необхідної точності отримання кінцевих результатів. Детальний розподіл на бізнес-процеси нижчого рівня, роботи, операції доцільний в тому випадку, коли для прийняття рішень необхідним є максимально точний результат, або якщо бізнес-процес вищого рівня є занадто узагальненим і на його основі складно надати чітке визначення кінцевого результату його здійснення.

Найважливішим аспектом процесного калькулювання собівартості є розподіл непрямих витрат на ресурси та бізнес-процеси. Часто одна стаття витрат має бути перенесена на декілька одиниць ресурсів. Наприклад, орендна плата офісних приміщень повинна бути рознесена на вартість посад, робочі місця яких знаходяться в даному приміщені. Для вирішення даної проблеми використовуються показники розподілу витрат, що мають назву «драйвери витрат» чи «провідники витрат». Драйвер витрат є основним показником рівня витрат: для орендної плати -- це площа приміщення, що припадає на співробітника; для вартості витраченої електроенергії -- це споживання обладнанням працівника електроенергії в розрахунку на час його роботи. Перенос вартості ресурсів на операції відбувається пропорційно показникам, що відображають ступінь використання даного ресурсу у відповідній операції. Ці показники носять назву «драйвер ресурсів» чи «провідник ресурсів». Частіше всього в якості даного драйвера виступає кількість часу, що витрачається тим чи іншим ресурсом на ту чи іншу операцію. Перерозподіл вартості обслуговуючих бізнес-процесів на обслуговувані ними ресурси відбувається пропорційно «драйверам операцій», які формуються аналогічно драйверам витрат і драйверам ресурсів. Драйвер операцій -- це основний результативний показник операцій (кількість замовлень, кількість працівників тощо).

Процесний метод розрахунку собівартості, хоча і є більш складним за традиційну методику, але він в більшій мірі відображує причино-наслідковий зв'язок між економічними елементами в середні організації, і, як наслідок, надає більш точну інформацію для прийняття управлінських рішень. Він є досить громіздким та трудомістким, на практиці потребує значних витрат на впровадження та здійснення, проте інвестиції у вдосконалення облікової системи можуть дати значне покращення якості прийнятих рішень. Компанії мають можливість обирати глибину аналізу і широту факторів, що враховуються. Від цього залежить, з однієї сторони, точність розрахунків, а з іншої -- собівартість отриманих даних. Глибина аналізу обирається індивідуально для кожної компанії в залежності від вимог до строків і точності рішень, що приймаються. Для деяких компаній цілком доцільним є повне запровадження даної методики в управлінський облік, для деяких більш раціональним є обмежене використання процесного калькулювання собівартості послуги лише для підтримки управлінських рішень в окремих сферах діяльності. Питання обрання ступеня інтеграцій методики у операційну діяльність компанії є комплексним, відповідь на нього залежить від багатьох чинників, таких як фінансових (можливість інвестувати кошти у нововведення та забезпечувати його діяльність), організаційних та культурних (готовність компанії до змін такого роду, підтримка змін колективом) тощо. Прийняття рішення щодо ступеня інтеграції методики в діяльність компанії повинно базуватися на системному аналізі підприємства, що покликаний виявити всі можливі аспекти проведення такого роду змін.

Для страхових компанії процесне калькулювання собівартості послуг є одним із способів вирішення питання розподілу непрямих витрат та підвищення точності прогнозів ефективності функціонування, рівня обґрунтованості управлінських рішень щодо розширення обсягів діяльності та виведення нових страхових продуктів на ринок.

Природа діяльності страхової компанії є така, що основним ресурсом, суб'єктом здійснення операцій, тут виступає людина, конкретний фахівець, що здійснює певні роботи та забезпечує функціонування компанії загалом. Саме працю фахівців компанії, години їх роботи, доцільно використовувати як драйвер ресурсів для перенесення витрат компанії на бізнес-процеси організації. Для здійснення такого розрахунку необхідно визначити ті фактори витрат, які дозволять перенести непрямі витрати компанії на вартість години роботи конкретного фахівця.

Відповідно до загальноприйнятої методики АВС калькулювання прямі витрати відносяться безпосередньо на об'єкт калькуляції (вид страхування, програму, договір), проте, деякі прямі витрати, з метою визначення повної вартості бізнес процесу, можна перенести на бізнес-процес, що викликає їх появу. Непрямі витрати, сформовані за допомогою первинних форм, мають бути перенесені на бізнес-процеси підприємства за допомогою драйверу ресурсів, в якості якого виступає година роботи конкретного спеціаліста, що виконує роботи за певним бізнес-процесом. Фактично, для здійснення такого роду розрахунку, необхідно розрахувати собівартість години роботи фахівця. Перенесення непрямих витрат на ресурси пропонується здійснювати за наступними драйверами витрат (табл. 1).

Таблиця 1.

Драйвери перенесення непрямих витрат страхових компаній на ресурси

Процес перенесення витрат на бізнес-процеси розпочинається із визначення вартості ресурсу, за допомогою якого витрати будуть перенесені на бізнес-процеси. Вартість одиниці робочого часу працівника розраховується як сума витрат, для яких драйвером витрат обрані людино-години, поділена на кількість драйверів витрат.

Наступним кроком є перенесення витрат на бізнес-процеси за допомогою драйверів ресурсів, в якості якого виступає час на виконання конкретних операцій за бізнес-процесом, або драйвер витрат, якщо стаття витрат переноситься безпосередньо на бізнес-процес. Вартість конкретної роботи визначається шляхом множення часу на її виконання на повну вартість години роботи її виконавця. Витрати, що поглинає конкретний бізнес-процес, визначаються як сума всіх витрат за роботами, що входять до його складу.

Завершальним етапом є розрахунок собівартості конкретного об'єкта калькуляції, що здійснюється шляхом підрахунку кількості бізнес-процесів, які виникають при його створенні, обслуговуванні тощо, та визначенні їх загальної вартості.

Використання процесного підходу до калькуляції послуг компанії дозволяє більш точно оцінити собівартість страхової послуги, та виявити можливі шляхи їх скорочення задля досягнення бажаного рівня прибутку. В табл. 2 представлені результати оцінки собівартості нового страхового продукту за процесним підходом.

Таблиця 2.

Загальна прогнозна річна собівартість нової страхової послуги, оцінена за процесним підходом

Відповідно до загальноприйнятої методики розрахунку собівартості страхової послуги в компанії, прогнозована річна собівартість страхової послуги нової складатиме 1634700,00 грн. Якщо ж оцінити собівартість за процесною методикою, то її рівень буде дещо вищим. Різниця у 8% собівартості послуг нової страхової послуги, розрахованих за різними методиками, породжує значну похибку в оцінці прогнозного рівня прибутку.

Таблиця 3.

Собівартість страхової нової страхової послуги, розрахована за традиційною методикою

Собівартість страхової послуги, розрахована за традиційною для компанії методикою не включає витрати на її підтримку, тому рівень прибутку, в такому разі, є значно вищим, але компанія фактично витрачає більше коштів в процесі своєї діяльності, і деякі з цих витрат поглинаються і новою страховою послугою. Розрахунок собівартості за процесним підходом дозволяє більш точно оцінити витрати на конкретний страховий продукт, та, у випадку незадовільного рівня прибутковості, переглянути ціну послуги, або винайти шляхи скорочення витрат через оптимізацію бізнес-процесів. Наприклад, у випадку розглянутого прикладу нової страхової послуги витрати можна скоротити, передавши роботи з консультації клієнтів по телефону на аутсорсинг, який отримує фіксовану оплату послуг, незалежно від поточної роботи; час працівників, що буде вивільнений в такому випадку, може бути використаний для виконання інших обов'язків, що дозволить скоротити штат працівників та досягти економії за рахунок фонду оплати праці.

Загалом, ступінь деталізації розрахунків та спосіб калькуляції залежать від конкретної мети дослідження та об'єкту калькуляції. В цьому випадку, необхідно збалансувати точність дослідження та витрати на його проведення, оскільки, чим більш детально проводиться розрахунок вартості бізнес-процесів, тим більше часу витрачається, і тим більша вартість подібної оцінки.

Висновки

Процесний підхід до розподілу витрат є одним із найбільш сучасних підходів до вирішення проблеми розрахунку собівартості послуги. Використання даного підходу дозволить підприємству уникнути значних викривлень у звітності та більш точно визначити результати діяльності. Інформація, отримана в результаті реалізації даного підходу є більш точною та придатною для прийняття управлінських рішень в короткостроковій та довгостроковій перспективі, оскільки максимально враховує всі особливості діяльності компанії.

Для страхових компаній, що традиційно мають значний рівень непрямих витрат, використання процесного калькулювання собівартості страхових послуг може стати інструментом, що дозволить не тільки підняти якість прийнятих рішень на новий рівень, а і виявити можливі резерви розвитку через оцінку основних бізнес-процесів та їх оптимізацію. Особливості застосування даної методики для страхових компанії полягають у тому, що основним ресурсом, що виконує операції є працівник, що породжує проблему вибору адекватного драйверу витрат, що дозволить оцінити годинку роботи певного працівника, оскільки точність триманих розрахунків та їх подальшої ефективності, повинна біти співвіднесена з витратами на проведення такого роду оцінки.

Література

1. Данилюк М.О., Лещій В.Р. Теорія і практика процесно-орієнтованого управління витратами./Данилюк М.О., Лещий В.Р. - Івано-Франківськ: Місто НВ, 2002. - 248 с.

2. Дзебко. И. Методы калькулирования себестоимости. Попроцесный метод АВС / Дзебко. И. //Энциклопедия бухгалтера и экономиста. --2008.--№28.

3. Ермакова Н.А. Процессно-ориентированая система управленческого учета /Ермакова Н.А//Весник ОГУ.--2005.--№2.-- С. 80-86.

4. Маняева В.А. Требования АВС-метода к реинжинирингу бизнес-процессов коммерческой организации / Маняєва В.А.//Вектор науки ТГУ. --2011.--№ 4(18).-- С. 141-143

5. Миронова Ю.Ю. Облік витрат і калькулювання собівартості продукції за видами діяльності на підприємствах машинобудівної галузі./Миронова Ю.Ю.// Науково-технічний збірник.--2011.-- № 98.--С. 322-329

6. Осадець С.С.Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець. -- Вид. 2-ге, перероб. і доп. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 599 с. [Електронний ресурс] -- Режим доступу:http://studentbooks.com.ua/content/view/626/43/1/2/

Referenses

1. Danyliuk M.O., Leschij V.R. (2002) Teoriia i praktyka protsesno-oriientovanoho upravlinnia vytratamy [Theory and practice of process-oriented cost management], Misto NV, Ivano-Frankivs'k, Ukraine.

2. Dzebko. Y. (2008), “Metody kal'kulirovanija sebestoimosti. Poprocesnyj metod”, Jenciklopedija buhgaltera i jekonomista, vol. 28.

3. Ermakova N.A. (2005), “Process-oriented management accounting system”, Vesnik OGU, vol. 2. pp. 80-86

4. Manjaeva V.A. (2011). “Requirements of the ABC-method for Business Process Reengineering commercial organization”, Vektor nauki TGU, vol. 4(18), pp. 141-143

5. Myronova Yu.Yu. (2011), “Cost accounting and costing of products by activity in the Engineering industry”, Naukovo-tekhnichnyj zbirny, vol. 98, pp. 322-329

6. Osadets' S.S.(2002) Strakhuvannia: Pidruchnyk [Insuranse: textbook],KNEU, Kyiv, Ukraine, available at: http://studentbooks.com.ua/content/view/626/43/1/2/

Размещено на Allbest.ru