Державне регулювання товарних ринків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державне регулювання товарних ринків

Постановка проблеми

Побудова ринкової системи та перехід до ринкових відносин значно зменшує роль держави в економіці, але державне регулювання залишається важливим регулюючим механізмом, що контролює, координує та врегульовує різні ринки, в тому числі й ринки товарів і послуг. В Україні державне регулювання товарних ринків особливо важливе, адже досить часто в нашій державі виникають ситуації, які неможливо врегулювати лише за допомогою ринкових важелів. Значення заходів державного регулювання особливо зростає в періоди фінансово-економічних криз, що супроводжуються зміною ринкових позицій суб'єктів господарювання. Також надзвичайно важливою стає роль держави на етапі глобалізації економіки, адже її завданнями є захист інтересів національних виробників тих чи інших товарів, контроль за діяльністю транснаціональних компаній з метою контролю за рівнем конкуренції на товарних ринках тощо. Отже, державне регулювання є важливим чинником ефективного розвитку ринку товарів та послуг в Україні на сучасному етапі, що й визначає актуальність даної статті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Необхідність державного регулювання в умовах ринкових відносин неодноразово підкреслювалася в наукових колах. При цьому окремі аспекти цієї проблеми розглядаються як з позиції норм права та державного управління (Г. Атаманчук, А.Скрипник, Ф. Шамхалов), так і з позиції макроекономіки (В. Воротін, Г. Андрусенко, Л.Дідківська, Л.Головко, О. Могильний, Г. Мостовий, Т. Скребницька, Д. Стеченко та ін.). Разом з тим, дослідження проблем державного регулювання товарних ринків є завжди актуальним, адже економічні умови в державі постійно змінюються, з'являються нові загрози та виклики, формуються нові макроекономічні впливи. Усе це свідчить про актуальність поглиблення теми з урахуванням сучасної ситуації на товарних ринках України.

Формулювання цілей статті. Беручи до уваги недостатнє висвітлення змісту державного регулювання саме на товарних ринках, завданням статті стала деталізація методів державного регулювання на ринку товарів та послуг. Крім того, автором поставлено завдання визначити головні стратегічні й поточні цілі державного регулювання товарних ринків. Разом з тим, основними цілями статті стало узагальнення практичних аспектів теми, зокрема оцінка державної політики щодо регулювання вітчизняного ринку товарів і послуг на сучасному етапі.

Виклад основного матеріалу дослідження

Державне регулювання товарних ринків, як і всі інші напрямки державного регулювання економіки, здійснюється за допомогою різних методів впливу.

Як зауважує М.І. Бєлявцев, державне регулювання ринку здійснюється різними прямими і непрямими методами, які залежно від характеру дії можна об'єднати в чотири групи:

1) економічні;

2) інформаційно-орієнтувальні;

3) законодавчі;

4) адміністративні [1, с.33].

Економічні методи, якщо вони не суперечать вимогам законів ринку, прийнято вважати найбільш тонким інструментом узгодження механізму ринкового саморегулювання з інтересами економіки. Це методи дії на попит і пропозицію товарів, на умови формування економічних ресурсів, витрат і результатів, що включають регулювання цін на товари і тарифів на послуги, податкове, митне, фінансове і кредитно-грошове регулювання.

Інформаційно-орієнтувальні методи учасників ринку направлені на забезпечення виробничих і торговельних підприємств комерційною інформацією, що дозволяє вибирати оптимальні шляхи реалізації поточних і перспективних завдань.

Законодавчі методи забезпечують правові основи регулювання товарного ринку, що включають захист прав власності, підприємців, найнятих робітників і споживачів.

Адміністративні методи державного регулювання являють собою дії владних органів у процесі цінової, фінансової, кредитної, податкової і митної політики держави (ліцензування виробництва й обігу окремих товарів, організація державного контролю якості товарів і послуг, їх стандартизації і сертифікації тощо) [1, с.33-36].

На наш погляд, розглядаючи методи державного регулювання товарних ринків, необхідно виділити ще чотири групи методів залежно від елементів ринку, на які спрямовується регулюючий вплив держави:

- методи регулювання попиту;

- методи регулювання пропозиції;

- методи регулювання ціни (державне регулювання цін);

- методи регулювання конкуренції (конкурентна політика держави).

При цьому слід підкреслити, що саме регулювання цін є метою системи державного регулювання. Тому воно досить часто є визначальним у системі регуляторного впливу держави на товарні ринки, адже регулюючи ціну, держава тим самим впливає й на інші елементи ринку, так як саме ціна є ринковим регулятором попиту і пропозиції.

Разом з тим, найбільш популярним та найбільш “ринковим” методом впливу є державне регулювання конкуренції. Якщо конкуренція серед товаровиробників зростає, то попит зменшується порівняно з пропозицією. В результаті діяльності великої кількості виробників зростає обсяг продукції (послуг). Знижується їхня ринкова ціна, що призводить до зменшення кількості товаровиробників і продукції. І навпаки, якщо конкуренція незначна, то попит перевищує пропозицію, в результаті чого підвищується ринкова ціна [4, с.17].

Як бачимо, регулювання конкуренції також призводить до стабілізації цін. Таким чином, ми можемо стверджувати, що основною метою регулятивного впливу держави на товарні ринки є регулювання цін. Цієї мети ж держава може досягати з використанням різних перерахованих методів впливу.

Але слід зауважити, що стабілізація ціни - це тактичне (поточне) завдання системи державного регулювання товарних ринків. А в стратегічному плані вплив держави на ринок товарів і послуг ставить за мету досягнення та підтримку економічної безпеки держави.

У цьому аспекті слід підкреслити, що одним з товарних ринків, на якому найбільше проявляється вплив державного регулювання, є ринок продовольчих товарів. Звичайно, це зумовлено тим значенням, що відіграє даний ринок для підтримки безпеки на загальнонаціональному рівні. Саме продовольча безпека в сучасному світі є одним з найбільш болючіших питань багатьох держав, навіть розвинених. Тому кожна держава вдається до тих чи інших заходів регулятивного впливу для спрямування господарюючих суб'єктів на виробництво товарів, які необхідні для забезпечення населення держави продуктами харчування. Також держава контролює ціни на продовольчі товари з тією метою, щоб навіть незахищені верстви населення мали доступ до найбільш необхідного - продуктів харчування.

Серед ринків продовольчих товарів (а точніше, агропродовольчих) найбільший вплив держави проявляється щодо таких товарів як:

- зерно (державне регулювання ринку зерна);

- хліб і хлібопродукти (державне регулювання ринку борошна та хліба);

- цукор (державне регулювання ринку цукру);

- молоко і молокопродукти (державне регулювання ринку молока);

- м'ясо і м'ясопродукти (державне регулювання ринку м'яса);

- інші товари аграрного та продовольчого ринку (соняшник, соя, олія тощо).

Найбільший вплив на продовольчу безпеку має державне регулювання ринку зерна. В Україні одним з важливих заходів державного впливу на зерновий ринок стало створення Державного інтервенційного фонду. Згідно ст. 2 Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України” це фонд, який формується Аграрним фондом за рахунок фінансових інтервенцій, заставних, форвардних і ф'ючерсних закупівель та використовується для здійснення товарних інтервенцій з метою забезпечення цінової стабільності [2]. Отже, на законодавчому рівні закріплена мета створення Державного інтервенційного фонду - цінова стабільність на ринку зерна. Це ще раз підтверджує сформульовану нами тезу щодо пріоретитності цінового регулювання на товарних ринках.

Для функціонування фонду передбачені такі операції, що виконуються уповноваженими організаціями:

- зберігання запасів продовольчого зерна здійснюють підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" за діючими тарифами;

- транспортування запасів продовольчого зерна здійснюють підприємства Укрзалізниці за діючими тарифами;

- стабілізаційні закупівля та продаж здійснюються через уповноважені брокерські контори, які визначаються шляхом відкритого конкурсу.

Втручання у ситуацію на ринку продовольчого зерна проводиться з метою запобігання різкій зміні цін на біржовому ринку, яка може зашкодити як виробникам, так і споживачам. Втручання відбувається шляхом купівлі або продажу на ринку відповідних регіонів зерна згідно з обсягами стабілізаційних заходів [6, с.273].

Мінімальні обсяги формування державного інтервенційного фонду становлять не менше 20% обсягів річного внутрішнього споживання за попередній маркетинговий період.

17 липня 2013 року на засіданні Кабінету Міністрів було ухвалено постанову «Про затвердження обсягів формування державного інтервенційного фонду у 2013/14 маркетинговому періоді». Цей документ визначає мінімальні обсяги формування державного інтервенційного фонду у 2013/14 маркетинговому році. Так, відповідно до Постанови, в поточному маркетинговому році в державному інтервенційному фонді має бути 1052 тисячі тонн пшениці, 90 тисяч тонн жита, 20 тисяч тонн ячменю, 355,6 тисячі тонн цукру, 40 тисяч тонн кукурудзи, 6 тисяч тонн сухого молока, 18 тисяч тонн вершкового масла, 34,6 тисячі тонн гречки, 22,4 тисячі тонн вівса, 20 тисяч тонн проса та 15 тисяч тонн гороху [5].

Визначені обсяги формування державного інтервенційного фонду створюють передумови для здійснення Аграрним фондом товарних інтервенцій, якщо виникне необхідність стабілізації цінової ситуації на ринку сільськогосподарської продукції. Окрім того, визначення обсягів інтервенційного фонду допомагає гарантувати продовольчу безпеку держави, що є стратегічною метою державного регулювання ринку продовольчих товарів.

Ринок зерна найтіснішим чином пов'язаний з ринком хліба, який також підлягає державному регулюванню, зважаючи на незамінну роль даного товару у харчуванні населення. Основним заходом державного регулювання на ринку хліба сьогодні вважається обмеження рентабельності підприємств галузі та обмеження цін на так звані соціальні сорти хліба.

Обмеження рентабельності виробництва хліба проводиться на регіональному рівні згідно Постанови КМУ від 25 грудня 1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)».

Наприклад, у Вінницькій області з метою контролю за цінами проводяться періодичні відстеження результативності дії розпорядження голови облдержадміністрації від 28 серпня 2007 року № 323 «Про затвердження граничних рівнів рентабельності виробництва борошна, хліба та хлібобулочних виробів». Дата здійснення останнього такого відстеження 1-10 жовтня 2011 року. При проведенні періодичного відстеження результативності зазначеного регуляторного акту було встановлено зростання цін на продовольчу пшеницю 3-5 класів, відмічено зростання вартості борошна всіх ґатунків. Дані моніторингу цін на споживчому ринку області засвідчили, що концерн “Хлібпром”, що є монополістом у регіоні, за досліджуваний період декілька разів підвищував оптово-відпускні ціни на основні види хліба. Основними причинами зміни оптово-відпускних цін є: збільшення вартості сировини (зерна, борошна), вартості газу, електроенергії, росту мінімальної заробітної плати (відповідно до законодавства) та збільшення фінансових витрат. Тому зростання цін на соціальні сорти хліба визнане обґрунтованим, адже рентабельність виробництва залишилася у нормативно встановлених межах.

Слід зауважити, що одним з найбільш впливових органів державної влади, який здійснює регулювання товарних ринків, є Антимонопольний комітет України. Саме його діяльність спрямована на регулювання конкуренції на товарних ринках.

Антимонопольний комітет України (АМКУ) регулярно контролює рівень конкуренції на різних ринках товарів та послуг в Україні. Так, за результатами аналізу стану вітчизняної економіки в 2012 році АМКУ зробив висновок, що найкращі структурні передумови конкуренції зберігаються у торгівлі - 75,4 % товарів реалізуються на ринках з конкурентною структурою. Також позитивні структурні передумови конкуренції зберігаються в агропромисловому комплексі, де 59,1 % товарів (робіт, послуг) реалізується на ринках з конкурентною структурою. Найбільш несприятливою для конкуренції є структура товарних ринків у секторі транспорту та зв'язку - всього 14,4 % загального обсягу товарів (робіт, послуг) реалізується на ринках з конкурентною структурою [3].

Одним з важливих завдань антимонопольної політики, яку в нашій державі реалізує Антимонопольний комітет України (АМКУ), є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, запобігання, виявлення та припинення його порушень.

У цьому аспекті слід відмітити, що в 2012 році до АМКУ надійшла 6391 заява та звернення з приводу порушень законодавства про захист економічної конкуренції, що на 18,8% більше порівняно з 2010 роком та на 26,5% більше у порівнянні з 2011 роком. Протягом 2012 року органами АМКУ проведено 1035 перевірок дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції, що майже на 15 % менше показника попереднього року, але на 10,1% більше порівняно з 2010 роком (табл. 1).

Таблиця 1. Кількість заяв, звернень та проведених перевірок Антимонопольного комітету України в 2010-2012 роках

Зменшення кількості проведення перевірок у 2012 році відповідає державній політиці щодо зменшення адміністративного тиску на бізнес, зокрема шляхом зменшення кількості перевірок суб'єктів господарювання.

За результатами вжитих АМКУ заходів всього припинено 5 820 порушень законодавства про захист економічної конкуренції, що майже на 30 відсотків більше, ніж у 2011 році. З них 2 540 стосувалися порушень у вигляді зловживань монопольним (домінуючим) становищем, 521 - антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, 1 281 - антиконкурентних дій державних органів, 776 - недобросовісної конкуренції [3].

Найбільшу кількість порушень законодавства про захист економічної конкуренції в 2012 році було виявлено на ринках житлово-комунального господарства (15,33 % всіх порушень), агропромислового комплексу (14,41 %), адміністративних послуг (10,73 %), паливно-енергетичного комплексу (7,74 %), охорони здоров'я (6,96 %), будівництва та будівельних матеріалів (4,21 %), транспорту (3,71 %).

Антимонопольний комітет України, забезпечуючи захист економічної конкуренції на ринках України, зосереджував свою увагу, насамперед, на тих ринках, які мають найбільший вплив на добробут громадян України.

У 2012 році пріоритетними для АМКУ були соціально-важливі ринки: лікарських засобів, житлово-комунальних послуг, паливних ресурсів, готельних послуг, продуктів харчування. Зокрема, Комітетом було проведено низку комплексних перевірок на зазначених ринках та здійснено поглиблені дослідження ринків із вжиттям відповідних заходів з метою запобігання та припинення виявлених ознак порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Звичайно, й інші товарні ринки не залишаються поза межами державного регулювання. Але його значення на них порівняно менше, оскільки інші ринки є порівняно менш соціально значущими.

Висновки і перспективи подальших розвідок

Таким чином, проведене дослідження дало змогу вдосконалити теоретичні підходи до розуміння сутності державного регулювання товарних ринків. Зокрема, в статті запропоновано виділяти чотири групи методів залежно від елементів ринку, на які спрямовується регулюючий вплив держави: методи регулювання попиту; методи регулювання пропозиції; методи регулювання ціни (державне регулювання цін); методи регулювання конкуренції (конкурентна політика держави).

Також у статті визначено цілі державного регулювання ринку товарів та послуг. У стратегічному плані вплив держави на ринок товарів і послуг ставить за мету досягнення та підтримку економічної безпеки держави. Основним поточним завданням системи державного регулювання товарних ринків є регулювання та стабілізація цін.

Дослідження практичних аспектів державного впливу на товарні ринки в Україні на сучасному етапі засвідчило, що основним суб'єктом впливу виступає Антимонопольний комітет України. На сучасному етапі його діяльність спрямовується переважно на соціально-значимі ринки: ринок агропродовольчих товарів, лікарських засобів, житлово-комунальних послуг, паливних ресурсів, готельних послуг.

Перспективи подальших розвідок пов'язані з більш детальним дослідженням окремих механізмів державного регулювання товарних ринків - прямих та непрямих методів, окремих заходів впливу тощо. Особливо перспективними можуть стати прогностичні дослідження з розробкою економічних моделей розвитку економіки залежно від використання тих чи інших заходів державного регулювання.

Література

державний регулювання товарний ринок

1. Белявцев М.И., Шестопалова Л.В. Инфраструктура товарного рынка: Учебное пособие. - Донецк: ДонНУ, 2003.- 418 с.

2. Закон України “Про державну підтримку сільського господарства України” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1877-15

3. Звіт Антимонопольного комітету України за 2012 рік [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.amc.gov.ua/amku/doccatalog/document%3Fid= 95114&schema=main

4. Михасюк І.Р., Швайка Л.А. Державне регулювання економіки: Підручник. Львів: «Магнолія плюс»; видавець СПД ФО «В. М. Піча», 2006. - 220 с.

5. Постанова КМУ “Про затвердження обсягів формування державного інтервенційного фонду у 2013/14 маркетинговому періоді” [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/514-2013-п

6. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. - Тернопіль : ТАНГ, 2000. - 315 с.

References

1. Beliavtsev,M.Y. and Shestopalova,L.V.(2003).Ynfrastruktura tovarnoho rynka [The infrastructure of the commodity market], DonNU, Donetsk, Ukraine.

2. The Verkhovna Rada of Ukraine (2004), The Law of Ukraine " Pro derzhavnu pidtrymku sil's'koho hospodarstva Ukrainy", available at: http:// http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1877-15 (Accessed 29 August 2013).

3. Antymonopol'nyj komitet Ukrainy (2012), “Zvit Antymonopol'noho komitetu Ukrainy za 2012 rik” available at: http://www.amc.gov.ua/amku/doccatalog/document%3Fid= 95114&schema=main

4. Mykhasiuk, I.R. and Shvajka, L.A.(2006).Derzhavne rehuliuvannia ekonomiky [State Regulation of Economy], Mahnoliia plius, L'viv, Ukraine.

5. Ministry of Finance of Ukraine (2012), “Pro zatverdzhennia obsiahiv formuvannia derzhavnoho interventsijnoho fondu u 2013/14 marketynhovomu periodi”, available at: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/514-2013-p(Accessed 21 august 2013).

6. Stel'maschuk, A.M. (2000), Derzhavne rehuliuvannia ekonomiky [State Regulation of Economy] TANH, Ternopil', Ukraine.

Размещено на Allbest.ru