Проблеми організації депозитарної системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

проблеми організації депозитарної системи України

В. О. Козлова,

аспірант кафедри «Облік, аналіз і аудит»

Кременчуцького національного університету ім. Михайла Остроградского

PROBLEMS OF ORGANIZATION OF THE DEPOSITARY SYSTEM OF UKRAINE

V. A. Kozlova,

postgraduate, Kremenchuk Mykhailo Ostrohradskyi National University

In the article the basic stages of development of the national depositary systems are in-process considered. Investigational modern tendencies at the Ukrainian fund market, activity of professional participants of the depositary system of Ukraine and National bank of Ukraine in relation to the grant of services in storage and account of securities. Descriptions which determine essence of category «depositary» are considered, and formulation of this concept tool is offered. It is well-proven that in Ukraine there were terms when, despite the necessities of fund market, depositary institutes are unable to execute incident to them functions effectively. In the economic developed countries of the world the appeal of securities is characterized functioning of central depositaries of securities and high level of development of CASS of clearing and calculations. Underline, that after introduction in an action of Law on the depositary system will begin re-erecting of the depositary providing and in Ukraine. It is well-proven that at that rate the system of depositary account of securities will have a necessary kind: a higher level is the Central depositary of Ukraine and National bank of Ukraine (in relation to state securities); a middle level is depositary establishments; a lower level is depositors. It is indicated that the presence of the unique depositary in a country will do the depositary system more clear for foreign investors, that it is especially important in the conditions of gravitation of the Ukrainian economics system to the foreign investing.

Keywords: a fund market, depositary, depositor, depositary system, is valuable paper, clearing, investment services.

В роботі розглянуто основні етапи розвитку національних депозитарних систем. Досліджено сучасні тенденції на українському фондовому ринку, діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг зі зберігання та обліку цінних паперів. Розглянуто характеристики, що визначають сутність категорії «депозитарій», та запропоновано формулювання даного понятійного інструментарію. Доведено, що в Україні склалися умови, коли всупереч потребам фондового ринку, депозитарні інститути не в змозі виконувати властиві їм функції ефективно. В економічно розвинутих країнах світу обіг цінних паперів характеризується функціонуванням центральних депозитаріїв цінних паперів і високим рівнем розвитку автоматизованих систем клірингу та розрахунків. Підкреслено, що після введення в дію Закону про депозитарну систему розпочнеться розбудова депозитарного забезпечення і в Україні. Доведено, що в такому разі система депозитарного обліку цінних паперів буде мати необхідний вигляд: вищий рівень - Центральний депозитарій України та Національний банк України (щодо державних цінних паперів); середній рівень - депозитарні установи; нижній рівень - депоненти. Вказано, що наявність єдиного депозитарію в країні зробить депозитарну систему більш зрозумілою для іноземних інвесторів, що особливо важливо в умовах тяжіння української фінансово-економічної системи до зарубіжного інвестування.

Ключові слова: фондовий ринок, депозитарій, депонент, депозитарна система, цінні папері, кліринг, інвестиційні послуги.

національний депозитарний фондовий україна

Вступ та постановка проблеми

Наявність розвитку економіки в країні характеризується багатьма показниками і факторами. Одним з таких показників є налагоджена система функціонування ринку цінних паперів. Даний фактор є важливим особливо тим, що без прозорого та контрольованого процесу обігу цінних паперів, і, насамперед, акцій, не може проходити цивілізована та законна зміна власників, не можуть здійснюватися довгострокові інвестиції в цінні папери з метою одержання дивідендного доходу, викликає сумніву легітимність приватизаційних процесів, деформуються напрямки грошових потоків і їх ефективність.

Для повноцінної роботи фондового ринку необхідна наявність усього спектра професіоналів і відповідної інфраструктури, що є підставою для створення повноцінної системи депозитарного обслуговування в країні. Крім того, уповноважені державні органі повинні здійснювати зовнішній контроль над діяльністю учасників депозитарної системи для гарантії виконання зобов'язань перед інвесторами та контроль за процесами зміни форм і прав власності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вагомий внесок у дослідження принципів організації, функціонування та регулювання інфраструктури фінансового ринку зробили провідні закордонні та вітчизняні вчені, такі як Калач Г.М., Леось О.Ю., Кузнєцова Н.С., Сивченко Г., Корнєєва В.В., Мозговой О.М., Д.С. Покришка, М.В. Скиба, Москвін С.О., Посполітак В.В., Хоружий С.Г.,Арутюнян Р.Р., Пшик Б.І. та інші. Однак, системні дослідження у напрямку вироблення практичних рекомендацій щодо розвитку депозитарної системи та вдосконалення механізмів взаємозв'язку усіх учасників ринку цінних паперів ще недостатньо розглянуто у контексті комплексного аналізу діяльності національної депозитарної системи України в сучасних умовах розвитку.

Мета дослідження - розкриття особливостей організації діяльності національної депозитарної системи України, як складової фондового ринку, та внесення пропозицій щодо вдосконалення даної діяльності.

Результати дослідження

Актуальність дослідження питань депозитарної діяльності обумовлена тим, що динамічний перехід до бездокументарної емісії цінних паперів передбачає вимоги щодо вдосконалювання інфраструктури депозитарної системи, а також наявність спеціалізованої інформаційної архітектури та прогресивних технологій оформлення фондових операцій. Сучасна депозитарна технологія дозволяє вести облік групових властивостей відповідних цінних паперів на рахунку депо клієнта; забезпечувати своєчасну передачу прав по цінних паперах; робити інвесторам послуги з виплати дивідендів і організації клірингу, а також надавати послуги зі зберігання цінних паперів.

Проаналізуємо основні терміни і поняття, які характеризують депозитарну діяльність.

В Законі України « Про депозитарну систему України» від 13.04.2012 року № 4651-VI наведені терміни надаються в такому значенні:

«Депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг зі зберігання та обліку цінних паперів, обліку та обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках депонентів, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України.

Депозитарна система України - сукупність учасників депозитарної системи та правовідносин між ними щодо ведення обліку цінних паперів, прав на цінні папери і прав за цінними паперами та їх обмежень, що встановлюються в системі депозитарного обліку цінних паперів, у тому числі внаслідок проведення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів.

Депонент - власник цінних паперів, співвласники цінних паперів, нотаріус, на депозит якого внесені цінні папери, яким рахунок у цінних паперах відкривається депозитарною установою на підставі відповідного договору про обслуговування рахунка в цінних паперах, а також депозитарна установа, яка відкриває собі рахунок у цінних паперах на підставі наказу керівника цієї депозитарної встанови. Національний банк України може бути депонентом у випадках, передбачених цим Законом» [1].

Провівши аналіз поняття «депозитарій», можна виділити наступні основні характеристики, що визначають його економічну категорію: депозитарієм є винятково юридична особа; необхідна наявність державної ліцензії; депозитарієм повинен бути професійний учасник ринку цінних паперів; депозитарій надає послуги з обліку (зберігання) цінних паперів і/або інших правовизначальних документів (рис. 1).

Рис. 1. Характеристики, що визначають сутність понятійної категорії «депозитарій» (власна розробка)

У зв'язку з тим, що в тексті Закону України « Про депозитарну систему України» № 5178-VI від 6 липня 2012 р. відсутнє безпосереднє визначення терміна «депозитарій», а також на основі проведеного аналізу досліджуваної категорії, пропонуємо власне формулювання даного понятійного інструментарію:

«Депозитарій - це юридична особа, що є професійним учасником ринку цінних паперів та має державну ліцензію на право здійснювати послуги з обліку (зберігання) цінних паперів і/або інших правовизначальних документів».

Якщо дотримуватися хронологічного підходу, то розвиток депозитарної системи України пройшов декілька етапів. Початок процесу формування ринку цінних паперів в Україні історично пов'язаний із днем 18 липня 1991 року, коли Верховна Рада прийняла Закон України «Про цінні папери та фондову біржу», який став першим законодавчим документом, що офіційно регулював діяльність у цій сфері [2]. Необхідність створення централізованої системи депозитарного обліку цінних паперів і розрахунків по угодам із цінними паперами виникла у 1995 році, коли в Україні закінчувалася масова приватизація і було сформовано систему обліку цінних паперів, засновану на веденні реєстрів власників іменних цінних паперів незалежними реєстраторами. На думку фахівців це не відповідало потребам учасників фондового ринку. Ось чому в 1996 році групою засновників, серед яких - крупні торговці цінними паперами, банки тощо, було розроблено основні напрямки та принципи створення центрального депозитарію, визначено його функції та організаційно - правовий статус. У березні 1997 року ці засновники створили депозитарій - Міжрегіональний фондовий союз (МФС). Важливо те, що його створення було підтримано Національним Банком України, який став одним із засновників. У той же час у Верховній Раді було розглянуто та прийнято Закон України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» [3]. Таким чином, депозитарій МФС був створений раніше, ніж був прийнятий відповідний Закон, при цьому МФС повністю відповідав вимогам профільного нормативного акту. Первісно проектом закону передбачалося існування в Україні декількох депозитаріїв, однак в останній момент в нього було внесено і закріплено законодавчо пропозицію про створення Національного депозитарію та передбачено бюджетне фінансування розвитку депозитарної системи України [4].

У травні 1999 року було створено ВАТ «Національний депозитарій України» (НДУ). Реакцією на цю подію було підписання між урядами України і США, а також за участю Всесвітнього Банку спеціального Меморандуму про взаєморозуміння, основною метою якого було створення в Україні єдиного центрального депозитарію. Документом передбачалося, що останній належатиме та буде керуватися, переважно, професійними учасниками ринку цінних паперів [5]. При цьому сторони не заперечували проти створення Національного (тобто державного) Депозитарію України, однак домовилися, що протягом часу дії Меморандуму (до 2010 року) той не буде виконувати ніяких комерційних функцій, а буде займатися виключно кодифікацією, стандартизацією та встановленням відносин з депозитарними установами інших країн. Але в січні 2006 року український уряд зазначений Меморандум в однобічному порядку розірвав, незважаючи на погляди ні партнерів із USAID та Всесвітнього Банку, ні учасників фондового ринку. Розрив Меморандуму був потрібен з одною метою - надати НДУ право на ведення комерційної діяльності, під яку вже була підготовлена спеціальна державна програма, на виконання якої передбачалось виділення 2 млрд. грн. (у тому числі 900 млн. бюджетних коштів). Проте, не дивлячись на отримання ліцензії та режим максимального сприяння з боку держави, НДУ нічим практично не займався. Ринкова доля депозитарію так і залишилася мізерною (0,75% депозитарних послуг вітчизняного ринку на кінець 2006 року), а діяльність - збитковою. У той же час, діючи паралельно з ним, МФС займав майже 99% ринку. При цьому НДУ намагався позиціонувати себе як певний регулюючий орган, встановлюючи різноманітні стандарти [6].

У 2008 році з метою виведення депозитарної системи на новий рівень, що вимагало значних капіталовкладень, був створений Всеукраїнський Депозитарій цінних паперів (ВДЦП), акціонером якого погодився стати Національний Банк України (НБУ), через який держава стала контролювати 22,83% акцій депозитарію. Крім НБУ, акціонерами (засновниками) ВДЦП є: Українська міжбанківська валютна біржа, Перша фондова торговельна система ( ПФТС) та 19 крупних вітчизняних банків.

У жовтні 2009 року ВДЦП здійснив дружнє поглинання МФС, прийнявши в порядку права успадкування на себе майнові права, обов'язки по обслуговуванню клієнтів МФС і виконанню депозитарної і розрахунково-клірингової діяльності. ВДЦП обслуговує на сьогодні левову частку випусків корпоративних цінних паперів, займаючи 87% ринку, здійснює кліринг по угодам усіх 10 діючих в Україні бірж, проводить грошові розрахунки по цим угодам [7].

Таким чином, в Україні склалися умови, коли всупереч потребам фондового ринку, депозитарні інститути були не в змозі виконувати властиві їм функції ефективно. Замість чіткої, скоординованої співпраці в Україні спостерігалася недобросовісна конкуренція між ВДЦП, як спадкоємця МФС та НДУ, та спроби знищити одне одного [6].

Крім того, усі випуски цінних паперів в Україні до створення Державної комісії цінних паперів та фондового ринку України (ДКЦПФР) були здійснені в документарній формі. Перші зареєстровані в ДКЦПФР випуски цінних паперів у 1996 році відбулися також шляхом випуску сертифікатів сукупності цінних паперів. Відсутність бездокументарних випусків була обумовлена наявністю слабкого нормативноправового підґрунтя та недосконалістю депозитарної системи, серед інститутів якої не було створено жодного депозитарію, який би відігравав вирішальну роль в обслуговуванні таких випусків цінних паперів. Для депозитарного обслуговування документарних цінних паперів був започаткований інститут реєстраторів власників іменних цінних паперів [8].

З прийняттям Закону України «Про депозитарну систему України» від 6 липня 2012 року № 5178-VІ розпочався новий етап розвитку депозитарного забезпечення країни - постдокументарний. Закон передбачає, що емітенти емісійних цінних паперів можуть обрати лише бездокументарну (електронну) форму існування цінних паперів [1].

В економічно розвинутих країнах світу обіг цінних паперів характеризується функціонуванням центральних депозитаріїв цінних паперів і високим рівнем розвитку автоматизованих системклірингу та розрахунків [9]. На такий зразок після введення в дію Закону розпочнеться розбудова депозитарного забезпечення і в Україні: на базі НДУ буде створено Центральний депозитарій, а ПрАТ «ВДЦП» перетворений в Розрахунковий центр. Система депозитарного обліку цінних паперів буде мати такий вигляд: вищий рівень - Центральний депозитарій України та Національний банк України (щодо державних цінних паперів); середній рівень - депозитарні установи; нижній рівень - депоненти [1].

В процесі реформування ліквідований інститут реєстраторів цінних паперів, який нараховував близько 350 установ. В реформованій депозитарній системі функції зберігання та ведення реєстрів власників цінних паперів акумульовані в одній організації - Центральному депозитарії. Централізація ведення реєстрів прав власників дозволила уникнути ситуацій з подвійними реєстрами акціонерів, проблем з підтвердженням прав власності на цінні папери та інших спірних питань щодо обліку обігу цінних паперів. На виконання законодавчих вимог до жовтня 2013 р. всі реєстратори повинні передати до Центрального депозитарію реєстри власників цінних паперів. Оскільки в новій депозитарній системі немає місця такій проміжній ланці як реєстратори та зберігачі, значна частина цих формувань припинить свою діяльність, інша перетвориться в депозитарні установи з повноваженнями обліку прав на власні цінні папери та обслуговування їх обігу [10].

Висновки

Таким чином, без створення в Україні Центрального депозитарію і формування відповідної нормативно-правової бази, проблеми вдосконалювання Національної депозитарної системи завжди будуть залишатися актуальними, тому що триває зіткнення інтересів зацікавлених сторін по окремих принципових питаннях. Наявність єдиного депозитарію в країні зробить депозитарну систему більш зрозумілою для іноземних інвесторів, що особливо важливо в умовах приближення української фінансово-економічної системи до зарубіжного інвестування.

Література

1. Закон України «Про депозитарну систему України» № 5178-VI від 6 липня 2012 р. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

2. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.1991 № 1201 - XII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

3. Закон України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10.12.1997. - № 710 /97 - ВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://www.rada.gov.ua..

4. Актуальные проблемы развития депозитарной системы Украины и пути их решения [Электронный ресурс ]. - Режим доступа: http: www.corporativ.info/?/actually/3599/.

5. Депозитарий депозитарию рознь / С. Любимов [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://minprom.ua./digest/64487.html.

6. Арутюнян Р.Р. Сучасні проблеми реформування депозитарної системи України // Р.Р. Арутюнян, С.С. Арутюнян, О.В. Ітигіна - Вісник соціально-економічних досліджень, 2012 рік, випуск 4 (47) - С. 9-15

7. Депозитарий для рынка или чиновников? [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:digest.comments.ua./2011/03/28/242143/depozitariy-rinka.html.

8. Депозитарне забезпечення функціонування ринку цінних паперів України: дис. ... канд. екон. наук : 08.00.08 / Лапшина Т. В.; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. -- Х., 2010. -- 213 с.

9. Курінний О. Світові депозитарні системи / О. Курінний // Ринок цінних паперів України. -- 2009. -- № 2-3. -- С. 46-50.

10. Офіційний сайт Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www. nssmc.gov.ua.

References

1. The Verkhovna Rada of Ukraine (2012), The Law of Ukraine "On the depositary system of Ukraine", available at: http://www.rada.gov.ua (Accessed 21 September 2013).

2. The Verkhovna Rada of Ukraine (1991), The Law of Ukraine "On securities and exchange stock", available at: http://www.rada.gov.ua .

3. The Verkhovna Rada of Ukraine (1997), The Law of Ukraine " On the national depositary system and features of electronic appeal of securities in Ukraine", available at: http://www.rada.gov.ua(Accessed 21 September 2013).

4. Issues of the day of development of the depositary system of Ukraine and way of their decision (2013), available at: http: www.corporativ.info/?/actually/3599/ (Accessed 22 September 2013).

5. Lyubimov S. (2013), “Depositary to the depositary of differ“, available at: http://minprom.ua./digest/64487.html (Accessed 19 September 2013).

6. Arutiunian R.R., Arutiunian S.S., Ityhina O.V. (2012), “The modern problems of reformation of the depositary system of Ukraine“, Visnyk sotsial'no-ekonomichnykh doslidzhen', vol 4(47), pp. 9-15

7. Depositary for a market or officials? (2013), available at: http: http:digest.comments.ua./2011/03/28/242143/depozitariy-rinka.html (Accessed 25 September 2013).

8. Lapshyna, T. V. (2010), “Depositary providing of functioning of market of equities of Ukraine”, Abstract of Ph.D. dissertation, Global economy, Karazin National University of Kharkiv, Kharkiv, Ukraine.

9. Kurinnyj O. (2009), “World depositary systems”, Market of equities of Ukraine, vol. 2-3, pp. 46-50.

10. An official site of the National commission is on securities and fund market of Ukraine (2013), available at: http://www. nssmc.gov.ua (Accessed 24 September 2013).

Размещено на Allbest.ru