Накопичувальне страхування життя: розвиток у контексті пенсійної реформи в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Накопичувальне страхування життя: розвиток у контексті пенсійної реформи в Україні

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк

Анотація

Ключові слова: страхування життя, пенсійна реформа, недержавне пенсійне забезпечення.

В статье рассмотрена сущность пенсионной реформы в Украине и место страховых компаний в системе пенсионного обеспечения, проанализирована деятельность компаний по страхованию жизни, исследованы тенденции развития и роль государства в этой сфере, выявлены проблемы развития накопительного страхования жизни и факторы, препятствующие деятельности страховых компаний, предложены пути совершенствования рынка страхования жизни, намечены перспективы дальнейших исследований в данном направлении.

Ключевые слова: страхование жизни, пенсионная реформа, негосударственное пенсионное обеспечение.

Key words: life insurance, pension reform, the private pension system.

Постановка проблеми. В умовах розвитку міжнародних відносин, ринкової трансформації економіки України та її входження до системи світових господарських зв'язків актуальним є формування ефективно налагодженої страхової справи як однієї з найважливіших передумов забезпечення фінансової стабільності держави, її сталого економічного розвитку і загального добробуту. З цією метою держава створює умови для самостійного забезпечення власних матеріальних потреб людини шляхом накопичення ресурсів на майбутнє через спеціальні інституції, зокрема через страхові компанії.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми розвитку страхування життя в Україні, а також недержавного пенсійного забезпечення загалом досліджено у працях вітчизняних науковців, зокрема: Л.О. Бойка [1], І.Т. Грудзевича [2], О.М. Залєтова [5], С.С. Осадця [7] та інших.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження тенденцій розвитку страхування життя в Україні у рамках реалізації пенсійної реформи.

Виклад основного матеріалу. Страхування має давню історію ефективного інструменту вирішення завдань соціального захисту громадян. Його також можна вважати формою захисту людини від негативних подій або випадків. Страхування життя виникло на початку XVIII ст. в Англії. З того часу страховий ринок зазнав значних змін, а компанії зі страхування життя стали невід'ємним елементом системи недержавного пенсійного забезпечення.

Поширення і вдосконалення пенсійного страхування пов'язане із пенсійною реформою, яка розпочалася в Україні з 1 січня 2004 року. Вона внесла істотні зміни в пенсійне законодавство. Насамперед, Україна перейшла від пенсійного забезпечення до пенсійного страхування, що відповідає принципам ринкового суспільства. Зобов'язання щодо майбутнього пенсійного забезпечення працівника розподілилися між державою, працедавцями і самими працівниками. Метою пенсійної реформи є поступовий перехід від розподільчої пенсійної системи до накопичувальної. Головний принцип нової системи - справедливе співвідношення між внесками, які кожна людина відраховувала під час своєї трудової діяльності на потреби пенсійної системи, і виплатою, на яку вона може розраховувати після виходу на пенсію. Отже, недержавне пенсійне забезпечення дає можливість забезпечити додатковий соціальний захист населення та розширити інвестиційні можливості національної економіки.

Пенсійна реформа передбачає створення трирівневої системи пенсійного забезпечення. Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Вона базується на принципах солідарності й субсидування. Виплати пенсії й надання соціальних послуг здійснюється за рахунок Пенсійного фонду з поточних його доходів. Солідарна система має перерозподільчий характер, у ній беруть участь усі громадяни країни [2, с. 102].

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що ґрунтується на засадах нагромадження коштів на персональних рахунках застрахованих осіб у Накопичувальному фонді. В Україні не запроваджено накопичувальну систему, відтермінування якого пов'язане з багатьма причинами. Впровадження накопичувальної системи планується після формування необхідних економічних передумов, створення налагодженої та ефективної системи державного нагляду і регулювання у цій сфері, а також необхідної інфраструктури. Водночас головною умовою запровадження другого рівня, виконання якої сьогодні залишається неможливою, є бездефіцитність Пенсійного фонду України.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення. Вона ґрунтується на засадах добровільної участі громадян України, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних нагромаджень з метою отримання одноразових, довічних чи розстрочених на визначений договором термін пенсійних виплат, які доповнюватимуть пенсії І та ІІ рівнів. Ця система вже реально працює з 2004 року, має свої фінансові інструменти і склад учасників [2, с. 103]. Розмір пенсійних виплат у цій системі залежить від розміру пенсійних внесків, терміну, протягом якого ці внески накопичувалися, і розміру отриманого на них інвестиційного доходу. Пенсійні виплати в системі недержавного пенсійного забезпечення здійснюються незалежно від одержання виплат по загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.

Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є: недержавні пенсійні фонди; банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків; страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії з учасниками фонду, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду та ряд інших суб'єктів [3].

Відповідно до Закону України «Про страхування» страхування життя - це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку [4]. В договорі додатково може бути обумовлена відповідальність страховика і при дожитті застрахованої особи до певної події, а також у разі втрати нею здоров'я від нещасного випадку. У випадку, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати, обов'язковим є передбачення у договорі ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору.

Договори страхування життя задовольняють потреби страхувальників у страховому захисті та здатні забезпечити їх інвестиційні інтереси, тобто уможливлюють нагромадження і капіталізацію страхових внесків [1, с. 214].

Договором страхування життя обов'язково передбачається збільшення розміру страхової суми та (або) розміру страхових виплат на суми (бонуси), які визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів із страхування життя за вирахуванням витрат страховика на ведення справи. Крім того, договором може бути передбачено індексацію за офіційним індексом інфляції розміру страхової суми та (або) страхових виплат протягом дії договору страхування життя за умови відповідної індексації розміру страхового платежу [4].

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається страхуванням життя, з 17 травня 2013 року встановлено у сумі 10 млн євро. До цього мінімальний розмір статутного фонду становив 1,5 млн євро. Відповідно до Закону України «Про страхування» такі зміни повинні бути внесені через 5 років після входження України до СОТ.

Страхувальник (застраховано особа) за договором страхування життя може розраховувати на страхову виплату у разі дожиття до закінчення строку дії договору, що являє собою засіб накопичення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них. У такий спосіб страхування життя полегшує передання майна, дозволяє створити грошові фонди для різних цілей.

Згідно із Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення», запроваджено довічні ануїтети, тобто довічна пенсія, які забезпечуються тільки страхувальниками життя [3]. Таким чином, пенсійне страхування життя - це накопичувальне страхування для забезпечення додаткового періодичного доходу протягом певного терміну або пожиттєво, після виходу на пенсію чи досягненню визначеного терміну.

Значне поширення страхування життя сприяє зменшенню соціальної напруги та навантаження на бюджет країни. Довгострокове страхування життя дає можливість накопичувати досить великі страхові фонди, тимчасово вільна частина яких може бути використана як джерело інвестицій у народне господарство, що сприяє стабілізації фінансового стану держави [7, с. 207].

Станом на 31.12.2013 р. кількість страхових компаній зі страхування життя становила 62 компанії. Спостерігається позитивна динаміка на ринку страхування життя. Так, валові страхові платежі за 2013 рік становили 2 476,7 млн. грн., що на 36,9 % більше, ніж за 2012 рік. Обсяг валових страхових виплат за 2013 рік становив 149,2 млн грн, що на 81,7 % більше в порівнянні з 2012 роком [6].

Таблиця 1 Динаміка страхових премій та страхових виплат із страхування життя за 2011-2013 рр.