Взаємодія держави та банків у реалізації інноваційних програм

Размещено на http://www.allbest.ru/

взаємодія держави та банків у реалізації інноваційних програм

Шаперенков Антон, к. е. н., заступник голови правління

ПАТ "ВіЕйБі Банк"

Досліджено практичний механізм державно-банківського партнерства. Запропоновано модель накопичувальних проектних програм, що базується на поєднанні системи страхування накопичених грошових коштів та системи стимулювання накопичень. Визначено основні вимоги до позичальників з боку банків та систематизовано основні критерії відповідності банківських установ для входження в систему накопичувальних проектних програм державно-банківського партнерства.

Ключові слова: банк, держава, інновація, інноваційний потенціал, партнерство, програма.

державний банківський партнерство накопичувальний

Шаперенков А. Взаимодействие государства и банков в реализации инновационных программ. Исследован практический механизм государственно-банковского партнерства. Предложена модель накопительных проектных программ, основанная на сочетании системы страхования накопленных денежных средств и системы стимулирования накоплений. Определены основные требования к заемщикам со стороны банков и систематизированы основные критерии соответствия банковских учреждений для вхождения в систему накопительных проектных программ государственно-банковского партнерства.

Ключевые слова: банк, государство, инновация, инновационный потенциал, партнерство, программа.

Shaperenkov A. Cooperation of a state and banks in innovative programs implementation.

Background. The offered scientific research is dedicated to the problems of the innovation potential development on the basis of partnership between innovation enterprise participants and mechanism formation of state-bank partnership in Ukraine. The model of cumulative innovation programs for the state-bank partnership can be an important element of such mechanism.

Recent researches and publications analysis of the chosen scientific area proves the insufficiency of theoretical argumentation of the formation processes of the stete-bank partnership mechanism in the innovation potential development. The majority of the existing researches is focused on the importance and necessity of such mechanism. However, the organizing principles of the formation and usage of the state-bank partnership mechanism in the innovation potential development, being out of researchers' attention, is an urgent scientific question, which forms the main purpose of the research.

Results. The central aspect of the provided research is discovering the main obstacles in the cash security for the innovation potential supply in Ukraine and confirmation the creation expediency of the practical government-bank partnership mechanism in the innovative sphere. An offered model of the cumulative project programs through the cash flows combination of the government, banks and innovation enterprises is directed on the activation and effective organization of the country innovation potential cash security system.

Conclusion. The provided research in author's opinion is able to become the basis for the further schemes and models elaboration of the state-bank partnership project programs, concrete purpose-oriented terms of the country innovation potential development, detalisation of the main demands to the all participants of this partnership.

Keywords: bank, state, innovation, innovation potential, partnership, program.

Постановка проблеми

Через обмеженість ресурсної бази держави, власних фінансових можливостей підприємств, високі процентні ставки за кредитами та значні економічні ризики освоєння нової продукції розвиток інноваційного потенціалу в Україні неможливий без залучення недержавних коштів. У зв'язку з цим подальший розвиток інноваційного потенціалу держави зумовлює потребу зміцнення партнерських взаємовідносин учасників інноваційного підприємництва на взаємовигідних засадах. За таких умов до надважливих наукових завдань належать дослідження процесів створення сприятливого середовища для національного бізнесу на базі використання механізму державно- банківського партнерства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Загальнометодологічні аспекти розвитку та можливості використання механізму державноприватного партнерства в реалізації інноваційних проектів, питання безпосереднього використання державних (муніципальних) запозичень і кредитних ресурсів для розвитку партнерства держави та приватного капіталу досліджували зарубіжні та вітчизняні учені, зокрема: Т. Верлен, Л. Грищенко, Н. Дутко, Е. Зімеліс, В. Кабашкін, Р. Коуз, Т. Лебеда, Д. Норт, К. Павлюк, Л. Пепеляєва [1-10] та ін. Проте переважна більшість розробок стосується важливості та необхідності такого механізму. Організаційні ж засади формування та використання цього механізму залишаються поза увагою дослідників, хоча це є актуальним та важливим науковим питанням.

Основною метою представленого дослідження є розробка моделі використання механізму державно-банківського партнерства у розвитку інноваційного потенціалу на основі узагальнення та врахування загальнонаціональної специфіки суспільно-економічного розвитку.

Результати дослідження

Участь банківських установ у грошовому забезпеченні матеріально-ресурсного компонента інноваційного потенціалу зводиться здебільшого до кредитування інноваційних проектів. В Україні останніми роками з метою стимулювання пріоритетних напрямів інноваційної діяльності відновлено державну підтримку інноваційних та інвестиційних проектів через здешевлення кредитів та пільгового оподаткування. Проте на макрорівні залишилися вагомі чинники гальмування цих процесів, які визначили проблематичність кредитування інноваційних проектів як для банків, так і для компаній, що працюють у сфері інновацій: відсутність єдиної державної політики у сфері державно-приватного партнерства та розвитку інноваційного потенціалу, а також досвіду ефективного впровадження інноваційних проектів; недостатня гнучкість учасників проектів з боку держави та банків при прийнятті ключових рішень; відсутність зацікавленості держави у стимулюванні інвесторів.

У більшості країн розвиток державно-приватного партнерства спирається на банки розвитку, сукупний обсяг довгострокових кредитів та інвестицій яких досягає 5 % ВВП [11]. За даними міжнародної статистики, за рахунок кредитів і гарантій національних банків розвитку фінансується до 10 % здійснюваних вкладень в основний капітал [11]. До прямих функцій державних банків розвитку належать фінансування інноваційних проектів, що мають стратегічне значення для держави, і контроль за умовами їх реалізації. Як правило, банки розвитку співпрацюють з комерційними банками на засадах субсидіарності та розподілу повноважень [12, с. 101; 13].

В Україні також планується заснувати Державний банк розвитку (ДБР) [14], основним завданням якого стане кредитування інших банків для подальшого спрямування коштів на реалізацію пріоритетних національних програм та інноваційних проектів, здатних забезпечити економічне зростання. ДБР кредитуватиме інвестиційні проекти на засадах повернення за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом. Водночас йому заборонятиметься приймати вклади громадян і кредитувати їх, інвестувати у статутні капітали юридичних осіб. Через це банк не стане учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і не повинен буде виконувати нормативи, обов'язкові для інших банків. Засновником ДБР зі статутним капіталом не менше 120 млн грн буде Кабінет Міністрів України. До його наглядової ради увійдуть голова правління банку і представники Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України та НБУ (на термін до 5 років). Голову правління з терміном повноважень 5 років призначатиме Президент України за поданням Кабінету Міністрів України, узгодженим з НБУ. До ревізійної комісії, крім представників Кабінету Міністрів України, увійде представник Головного контрольно-ревізійного управління або Державної податкової служби [14]. В Україні ефективність взаємодії банків з інститутами розвитку обмежується недостатньою прозорістю, високим рівнем бюрократизації, складністю і непрозорістю прийняття рішень цими організаціями.

За результатами анкетного опитування менеджерів 75 українських банків, проведеного автором в онлайн-режимі, визначено, що грошове забезпечення інноваційного потенціалу в Україні стримується багатьма чинниками, які формуються на рівні конкретних банківських установ (рис. 1).

Відсутність у банків досвіду
інвестування інноваційної діяльності

Відсутність адекватних методик
оцінювання ризиків банків у
фінансуванні інноваційного бізнесу

Неадекватність ресурсної бази банків

Відсутність інформації про
найперспективніші об'єкти
інноваційного фінансування та
системи їх відбору

^|- так [v]- ні.

Рис. 1. Результати опитування респондентів щодо основних чинників, які перешкоджають грошовому забезпеченню інноваційного потенціалу України (на рівні банківських установ) *

* Складено автором.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Результати опитування респондентів щодо проблем банків
при кредитуванні інноваційних проектів, %*

* Складено автором.

Опитування виявило цілу низку проблем вітчизняних банків з обслуговування та супроводження прокредитованих інноваційних проектів (рис. 2).

Як стверджує С. Черних [15], компанії, що працюють у сфері інновацій, також стикаються з проблемами кредитування банками інноваційних проектів, основними з яких є: висока вартість кредитів; жорсткі вимоги банків до заставного майна при кредитуванні; зниження рентабельності бізнесу компаній, що призводить до втрати реальних можливостей акумулювати власні кошти для подальшого розвитку наукомістких виробництв; високий рівень бюрократизованості банківських процесів кредитування; недостатня державна підтримка.

Зазначені чинники не лише формують напрямки розвитку державного та банківського партнерства, а й потребують пошуку нових практичних механізмів його реалізації.

Запропонована модель партнерства держави, комерційних банків і підприємств базується на впровадженні накопичувальних проектних програм, що реалізуються банками за активної участі підприємств інноваційного напряму і підтримки держави. У межах цієї моделі держава (в особі ДБР) і банк повинні укласти Меморандум про взаєморозуміння, згідно з яким держава і банк розглянуть можливість спрямування певних коштів для фінансування проектів, що реалізуються в межах партнерства. Спільні зусилля зосереджуватимуться на інноваційних проектах у таких пріоритетних напрямах, як підтримка інноваційних ініціатив бізнесу і комерціалізація інновацій.

Крім того, держава і банк зобов'язуватимуться: розглядати ініційовані компаніями та органами влади потенційні інноваційні проекти; обмінюватись інформацією і результатами юридичної та фінансової експертизи за такими проектами; забезпечувати дотримання конфіденційності при визначенні можливостей співфінансування; розвивати узгоджені підходи до структуризації і здійснення проектів.

Держава і банк оцінюватимуть потенційні проекти кожен окремо, аби переконатись, що вони відповідають таким кредитним та інвестиційним критеріям:

• підтримка досвідчених, кредитоспроможних ініціаторів з позитивною репутацією;

• комерційна життєздатність інноваційних проектів;

• прозорість бізнесової структури та її фінансової інформації;

• відповідність встановленим стандартам у сферах захисту навколишнього середовища і закупівель;

• задовільне фінансове становище ініціаторів.

Держава надаватиме банку відповідне фінансування за результатами оцінювання конкретних проектів, офіційного схвалення уповноваженим менеджментом і радою директорів, що складатиметься з представників держави й банку, обговорення і виконання відповідної фінансової документації, дотримання всіх визначених умов.

Держава і банк прийматимуть остаточні фінансові рішення кожен окремо за правилами і процедурами відповідного інституту. Згідно з меморандумом держава і банк не матимуть жодних зобов'язань щодо фінансування проекту. Держава і банк як сторони Меморандуму можуть вийти з нього у будь-який час після завершення терміну дії останнього профінансованого інноваційного проекту, надіславши іншій стороні письмове повідомлення про це не пізніше як за місяць до дати виходу. Сутність запропонованої моделі партнерства держави, комерційних банків і підприємств полягає в поєднанні та концентрації трьох грошових потоків - держави, банку та підприємств інноваційного напряму, які планують скористатися банківським кредитом інноваційного спрямування (рис. 3).

Рис. 3. Структура накопичувальної проектної програми державно-банківського партнерства*

* Складено автором.

Размещено на http://www.allbest.ru/

При цьому накопичення відбуватиметься протягом наперед визначеного терміну. Грошові кошти акумулюватимуться на рахунку підприємств інноваційного напряму в банку-учаснику державно- банківського партнерства (рис. 4).

У межах накопичувальних проектних програм державно-банківського партнерства з боку держави підприємствам інноваційного напряму забезпечуватимуться гарантії повернення грошових коштів на випадок невдалих результатів щодо випуску продукції. Крім того, такі клієнти забезпечуватимуться державною підтримкою у вигляді регулярних премій до накопичуваних коштів і податкових пільг, розмір яких повинен безпосередньо залежати від розміру і режиму накопичень. У межах накопичувальних проектних програм державно-банківського партнерства держава організовуватиме системи страхування накопичених грошових коштів та стимулювання накопичень (рис. 5).

Рис. 5. Структура накопичувальної проектної програми державно-банківського партнерства*

* Складено автором.

Систему страхування накопичених грошових коштів можливо виокремити в самостійну структуру, що повністю контролюватиметься державою. Ключовими принципами, за якими визначатиметься "вхідний поріг" для банків до цієї системи, повинні стати надійність і стійкий фінансовий стан.

Систему стимулювання накопичень доцільно поділити на дві підсистеми: преміювання за дотримання умов накопичення і надання податкових пільг. Допомога у вигляді премій за регулярне і навіть прискорене накопичення власних коштів, а також зниження податкового навантаження сприятимуть опосередкованому стимулюванню цих накопичень та підвищенню рівня доступності проектного кредиту. При цьому таке стимулювання повинно забезпечуватися державою, а збереження накопичень повною мірою гарантуватиметься як надійністю банку, що братиме участь у програмі, так і державою. Крім того, за термін накопичення потенційні позичальники матимуть можливість отримати знижену процентну ставку за кредитом, а банк отримає додатковий аргумент при прийнятті рішення про видачу кредиту та можливість зниження кредитного ризику. У багатьох розвинених країнах сукупний обсяг податкових стимулів перевищує сукупні інвестиції. Так, в Австралії обсяг податкових пільг становить 150 % сукупних інвестицій, у Бельгії - 110 %. Крім того, у багатьох країнах передбачено стовідсоткове виключення з оподатковуваного доходу коштів, спрямованих на інновації [16].

Таким чином, економічний ефект від впровадження державно- банківського партнерства пов'язаний з розвитком інноваційного потенціалу шляхом підвищення рівня доступності проектних кредитів з огляду на те, що основний недолік кредитних схем фінансування інноваційної діяльності в Україні полягає в жорстких вимогах банків до позичальників і напрямів використання позикових коштів. Як правило, вітчизняні банки видають кредити тільки позичальникам з позитивною кредитною історією і за наявності адекватного забезпечення. Банківські кредити передбачають чіткі терміни виконання кредитних зобов'язань, що не завжди прийнятно для кредитування інноваційної діяльності підприємств, оскільки терміни реалізації товарів, їх комерційний успіх не завжди можливо спрогнозувати. До того ж найбільші банки-кредитори дуже консервативні щодо вибору потенційних позичальників, ретельно їх перевіряють, що збільшує терміни прийняття кредитних рішень. У цьому зв'язку при реалізації накопичувальних проектних програм державно-банківського партнерства особливо актуальним є формування вимог до позичальників з боку банків на етапі їх первинного відбору. До таких вимог можуть належати:

для великих компаній - випуск конкурентоспроможної на світових ринках продукції, здатність генерувати великі обсяги позитивних грошових потоків, наявність великого майна комплексом, транспарентність для кредиторів та інвесторів;

для малих і середніх підприємств - наявність стабільного внутрішнього ринку збуту, позитивної кредитної історії і бездоганної репутації, підтримка з боку держави, регіональних і муніципальних органів влади, здатність адаптуватися до потреб ринку.

Зазначений перелік критеріїв-вимог до позичальників не вичерпний і не сталий: вони можуть змінюватися залежно від результатів оцінювання суспільної інноваційної значущості проекту, що підлягає кредитуванню. В Україні оцінювати суспільну інноваційну значущість проекту повинно Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації.

Усі учасники накопичувальних проектних програм державно- банківського партнерства можуть отримати значні переваги від участі в них (таблиця).

Таблиця

Переваги для підприємств інноваційного напряму і банків від участі в накопичувальних проектних програмах державно-банківського партнерства *