Вплив розвитку мереж продажів на стійкість банківської установи

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 336.051

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

ВПЛИВ РОЗВИТКУ МЕРЕЖ ПРОДАЖІВ НА СТІЙКІСТЬ БАНКІВСЬКОЇ УСТАНОВИ

Бодрецький М.В.

Постановка проблеми. Мінливі умови сьогодення ставлять нові питання щодо прогнозування можливих дій учасників всіх процесів, що впливають або можуть вплинути на власну діяльність. На фінансовому ринку це питання постає особливо гостро. З якими фінансовими установами співпрацювати підприємству, де менш небезпечно розмістити власні кошти громадянину - є постійно актуальною проблемою. І якщо для громадянина вибір може теоретично зводитись до висновку щодо ненадійності банківських установ і повної відмови від взаємодії з ними, принаймні в питаннях зберігання тимчасово вільних коштів, то у юридичної особи (підприємства) такого варіанту немає - вони законодавчо зобов'язані проводити розрахунки та зберігати тимчасово вільні кошти (в грошовій формі) практично виключно з використанням послуг банківських установ [1-4]. І хоча теоретично підприємства можуть здійснювати готівкові розрахунки, встановлені обмеження сум взаємних розрахунків та лімітування залишків в касах підприємств роблять роботу підприємства без використання рахунків в банках практично неможливою [5].

На сьогодні стабільність банківських установ України зазнала впливу одразу деяких факторів: глобальна фінансова криза

2008 року (до України дійшла з деяким запізненням й почала проявлятися у 2009 році), нестабільна політична ситуація в країні (з початку 2014 року), різке знецінення внутрішньої грошової одиниці (гривні), спад виробництва, втрата керованості ряду територій тощо. Все це призвело до того, що кількість та якість банківських установ у державі зазнала змін.

Так, якщо у роки розвитку фінансової системи кількість банківських установ була близько 200 (максимальна кількість сягала 199 установ [6], з яких до 185 діючих), то за результатами першого кварталу 2018 року банківських установ залишилось 82. Кількість точок продажів банків за останній час (після 2001 року) також зменшувалась. Досить практичним питанням є питання щодо того, який подальший тренд є сенс очікувати від банківської системи.

З одного боку фахівці НБУ прогнозують зростання спираючись на припущення проходження найнижчої точки падіння банківською системою. В. Ваврищук (Департамент фінансової стабільності НБУ) у своїй доповіді «Перспективи відновлення банківського кредитування» констатує, що: державні банки збільшують свою частку на фінансовому ринку (чим стабілізують сам фінансовий ринок), частка депозитів фізичних осіб у зобов'язаннях банків наблизилась до докризового рівня, розширюється коло прибуткових банків, покращується якість кредитів. При цьому є й негативні тенденції: відсутність значного зростання депозитів фізичних осіб, частка строкових депозитів в структурі пасивів банків не стійка (більше в їх структурі стає коштів в статусі «до запитання») [7]. В якості можливих заходів, спрямованих на покращення ситуації, пропонуються зміни до законодавства та активне регулювання фінансового ринку. Так, Національний банк України проводив такі заходи:

- активно корегував розмір облікової ставки (за період з початку 2016 року до теперішнього часу вона коливалась в діапазоні з 22,0% до 12,5%, й на сьогодні складає 17,0%);

- організовував обговорення новацій в законодавстві (наприклад, публічне обговорення Закону «Про валюту»); аналізував рентабельність підприємств реального сектору економіки (за дослідженням Національного банку України EBITDA у І половині 2017 року становила 11% що є позитивним показником у співставленні з 2016 роком - 9% та 2015 роком - 6%);

- проводив опитування про умови кредитування, які свідчили про те, що 64 % банків очікують зростання кредитування фізичних осіб, а 21% вже збільшили частку схвалення кредитів МСБ.

Підсумовуючи, можливо констатувати, що, за думкою представників НБУ, в найближчому майбутньому банківський сектор буде зростати. Однак, подивимось на ситуацію з інших сторін й зробимо спробу застосувати нестандартні підходи до здійснення аналізу й прогнозування.

У статті пропонується розглянути фінансову установу як підприємство, яке отримує прибуток (і завдяки йому забезпечує свій розвиток), здійснюючи реалізацію товарів та сервісів що власно генерує (або виробляє). Фінансові установи реалізують фінансові послуги. Основними факторами, які дозволяють здійснювати продажі, є розвиненість каналів продажів, якість товарів та послуг, що реалізуються, та кількісні та якісні характеристики клієнтів. Відповідно, для нарощування продажів будь-яке підприємство повинне розширяти канали збуту, покращувати свій продукт (товар, послугу) і шукати клієнтів.

У цьому дослідженні ми зосередились на каналах продажів. Після опитування фахівців з'ясувалось, що левова частка продажів банківських продуктів здійснюється через такі точки продажів, як територіально відокремлені безбалансові відділення (ТВБВ), у статистичних даних НБУ зустрічається поняття «структурні підрозділи банків» (в межах даного дослідження саме ці підрозділи ми будемо називати точками продажів). Інші канали продажів на сьогодні мають незначний розвиток в плані забезпечення саме продажів й більшою мірою виконують сервісні функції (прийом заявок, доставка, реагування, інформаційне забезпечення тощо). Тому зосередимось на фізично існуючих точках продажів, які зазвичай називають ще банківськими відділеннями (до яких в межах даного дослідження відносяться й головні офіси банківських установ, в їх частині, спрямованій на обслуговування клієнтів).

Загалом питання пов'язаності стійкості банківських установ й розвитку мереж продажів банків на сьогодні не розглядалось. Стандартний підхід до аналізу стійкості банківських установ зводиться до коефіцієнтного аналізу, в якому розвиненість мереж продажів зазвичай не фігурує. Хоча об'єм продажів враховується.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням фінансової стійкості банківських установ присвячено дослідження таких вчених та дослідників як: Ж. Довгань [6], Н. Журибіда [8], С. Якубовский, Ж. Сидорова [9], Р. Михайлюк [10], В. Коваленко [11], Ю. Примак [12; 13], Ю. Табенська [14], Х. Шкодин [15].

Формулювання цілей дослідження.

Метою дослідження є визначення існуючої ситуації на банківському ринку України та проведення аналізу стійкості банківських установ за допомогою альтернативних інструментів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Стандартним підходом є аналіз індикаторів (показників) фінансової стійкості банківських установ, який є досить новим напрямом економетрики. Його сильною стороною є врахування спільного впливу набору факторів. В якості даних, що аналізуються, використовуються мікроеконо- мічні (зустрічається поняття - мікропруден- ційні) дані, такі як: прибуток, капітал, процентний дохід, якість активів банківської установи тощо. На базі їх аналізу формуються макроекономічні висновки та показники.

Аналіз показників (індикаторів) фінансової стійкості (далі - ПФС) банківських установ спрямований на виявлення слабких місць та сильних сторін конкретних банківських установ та фінансової системи в цілому. Результатом аналізу є підвищення фінансової стійкості та зниження ймовірності катастрофічних подій у фінансовій системі.

Національний банк України застосовує методику Міжнародного валютного фонду (МВФ), яка використовує близько 40 ПФС, з яких частина розповсюджується на фінансові установи (сектор депозитних корпорацій), а частина на нефінансові установи (клієнти депозитних корпорацій). Стандартизований підхід до аналізу фінансової стійкості МВФ рекомендує до використання регуляторам фінансових ринків країн, які досить широко використовують запропонований інструментарій. Отримані дані та їх аналіз публікуються МВФ у відритому доступі. ПФС, що розраховуються НБУ, поділяються на основні та рекомендовані. Основні ПФС представлені в таблиці 1.

Таблиця 1 Основні показники (індикатори) фінансової стійкості

Як видно з таблиці 1, основні ПФС аналізують: регулятивний капітал, активи, сума недіючих кредитів, резерви, валовий об'єм кредитів, норма прибутку, процентну маржу, валовий дохід, ліквідні активи, сукупні

Таблиця 2 Рекомендовані показники (індикатори) фінансової стійкості

Як видно з таблиці 2, рекомендовані ПФС аналізують: капітал, активи, відкиді позиції, кредити, похідні фінансові інструменти, дохід від торговельних операцій, витрати, серед, депозити клієнтів та їх співвідношення.

В жодному з ПФС не враховано фактичну розвиненість мережі продажів (а крім того не враховано якісні показники банківських продуктів та кількісно-якісні показники клієнтської бази банківської установи). Опосередковано об'єм та якість кредитного портфелю та розмір депозитного портфелю банківської установи, а також її доходи свідчитимуть про деякий рівень розвину тості клієнтської бази, мережі продажів та

якості банківських продуктів, що пропонуються. Дійсно, якщо банківська установа має досить високі показники портфелів та доходів, то з великою часткою вірогідності можливо припустити, що й по показникам кількості точок продажів, якості продуктів, що реалізуються й охопленню клієнтів банківська установа буде в лідерах. Однак, це опосередковані дані.

Розглянемо ситуацію на банківському ринку України станом на кінець І кварталу 2018 року. Кількість діючих банків становить 82 установи. їх розподіл за власниками наведено на рис. 1.

Рисунок 1 - Кількість банківських установ за групами власників

З наведених на рис. 1 даних ми бачимо, що найбільшу по кількості групу банківських установ складають банки з приватним капіталом (54 установи), 23 учасника ринку є банками іноземних банківських груп (або інакше - банків з іноземним капіталом). Лише 5 установ є державними банками (одна з яких має нульовий баланс).

Однак, якщо розглядати не банківські установи, а саме кількість торгових точок (структурних підрозділів), то ми можемо спостерігати зовсім інше розподілення сил між банками згрупованими за формою власності (рис. 2).

Рисунок 2 - Кількість структурних підрозділів банківських установ за групами власників

Так, ми бачимо з рис. 2, що найбільшу мережу продажів мають державні банки (5646 точок продажів). На другому місці банки іноземних банківських груп (2029 точок продажів). Менше всього точок продажів мають банки з приватним капіталом (1763 точки продажів). З точок продажів, де обслуговуються реальні клієнти 60% належить державним банкам.

При подальшому вивченні ситуації зі зміною кількості точок продажів банківських установ було згруповано дані з 2008 року загалом по Україні (рис. 3).

Рисунок 3 - Загальна кількість діючих структурних підрозділів банків України стабільно знижувалась.

Так, з пікового значення у 22974 точки продажів на сьогодні алишилось 9489 або у 2,4 рази менше. При цьому кількість діючих банків зменшилось з 185 до 82, тобто приблизно у 2,3 рази.

З наведених даних видно, що в 2009 році українські банки почали зменшувати мережі продажів, а після 2014 року швидкість зменшення мереж продажів різко прискорилась. Проведемо дослідження на предмет розвитку мереж продажів банківських установ розподіливши їх на групи у відповідності з тим чи функціонує банківська установа (далі - Діючі), чи виведена банківська установа з ринку (Далі - Закриті). В межах даного дослідження до поняття «Закриті» віднесені банки що перебувають в Режимі ліквідації, мають статус Неплатоспроможний або Виключені з Державного реєстру. На момент проведення дослідження до «Діючих» відносяться 82 банківські установи, до «Закритих» - 133 банківські установи.

Аналізуючи дані про мережі продажів діючих банківських установ та закритих банківських установ, виявлено, що за розвиненням мережі продажів банків, розподілених на дві зазначені групи спостерігається явно виражена тенденція.

Середня кількість структурних підрозділів банків України по групах «Діючі» та «Закриті»

Відповідно до даних, що містяться на рис. 4, ми можемо побачити, що закриті установи мали як на момент виводу з ринку, так і за максимальними показниками розвитку мереж продажів значно меншу кількість точок продажів. Максимальна розвиненість мережі продажів аналізується додатково для того, щоб уникнути ефекту згортання мереж продажів на етапі виведення банківської установи з ринку з об'єктивних причин. Однак обидва показника: і показник виходячи з кількості точок продажів на останню дату функціонування, і показник виходячи з кількості точок продажів на момент максимального розвитку мережі продажів банківської установи, свідчать про те, що у закритих банківських установ розвиток мережі продажів по факту значно менший. Закриті банки мали практично в три рази менші мережі продажів на останню дату існування й у 3,3 рази менші мережі продажів виходячи з максимальних значень розвитку мереж окремих банків.

Такі дані дають можливість обґрунтовано припустити, що показник розвитку мережі продажів є одним з факторів, що впливає на стійкість банківської установи. Аналіз цього показника може надавати можливість визначати схильність банківської установи до виходу з ринку, або впливати на інтегрований показник, який розраховується не виключно по показнику розвитку мережі продажів але залежить і від нього. В практичній діяльності банків такий досить простий для аналізу може стати дієвим практичним методом самоаналізу і аналізу конкурентного середовища [16].

Розглянемо ситуацію на банківському ринку на сьогодні виходячи з припущення впливу рівня розвитку мережі продажів на стійкість банківської установи й визначити найбільш схильні до виходу з ринку фінансові установи. банківський продаж кредитний депозитний

У таблиці 3 приведено кількісний склад мереж продажів в розрізі банківських установ (за результатами І кв. 2018 р). Назви банківських установ наведені в скороченій формі (так як вони використовуються у звітних формах НБУ). Банківські установи приведені по мірі зменшення кількості точок продажів.

Таблиця 3 Кількісний склад мереж продажів банківських установ за результатами І кв. 2018 р.

Визначити 10 банків, що відстають (або є аутсайдерами), як з'ясовується, не так вже й просто. В першу чергу в зв'язку з тим, що в статистику потрапляє ряд банків, які взагалі не мають точок продажів. Не враховуючи банківські установи, що мають нульовий розвиток мереж продажів десять найменш розвинутих будуть виглядати наступним чином: Центр, БТА, Європромбанк, БМ банк, Альтбанк, Кредит Європа банк, ДІВІ банк, Кредитвест банк, Траст-капітал, АП банк.

Додаткові труднощі у визначенні банків, що мають ознаки схильності до виходу з ринку, за показником розвитку мережі продажів, створює різне відношення до мереж продажів у різних банках. Так, деякі банківські установи вважають мережу продажів важливою конкурентною перевагою, інші ставлять на інші канали продажів, які в цілому не дуже розвинені в Україні.

Для подальшого дослідження проаналізуємо динаміку змін у мережах продажів банківських установ. В таблиці 4 приведено перелік банківських установ, що втратили 50% мережі продажів та більше у співставленні з максимальними значеннями.

Таблиця 4 Лідери по відносній втраті мережі продажів

З таблиці 4 видно, що найбільше у відносному вираженні втратили: БМ банк, Альтбанк, ВТБ, Промінвестбанк, БТА, Кредит Європа банк, Правекс-банк, Прокредит банк, Універсал банк, ДІВІ банк.

У таблиці 5 надано показники втрати мережі продажів банками за абсолютними показниками. До вибірки потрапили банки, які втратили більше 100 точок продажів.

Таблиця 5 Лідери по абсолютній втраті мережі продажів

З табл. 5 видно, що найбільше в абсолютних значеннях втратили: Ощадбанк, Приватбанк, Промінвестбанк, Укрсиббанк, Райффайзен банк аваль, Правекс-банк, Укрсоцбанк, ВТБ, Універсал банк, ОТП банк.

Визначимо банки, які найбільш схильні до виходу з ринку (значно втратили стійкість), як такі, що потрапили в два та більше переліки втрат мережі продажів, або в перелік банків, що мають найменш розвинуті мережі продажів. Перелік таких банків зазначено в таблиці 6.

Таблиця 6 Зведена таблиця «Група ризику»

Висновки

Підсумовуюча таблиця 6 містить перелік банківських установ, які за згрупованими показниками розвитку мережі продажів потрапляють до групи ризику. Подальший аналіз групи свідчить, що банки, що втратили більше 90 % своїх мереж, визивають найбільше занепокоєння, особливо якщо вони не мають чіткої стратегії існування в умовах її фактичної відсутності, у співставленні з раніше наявними потужностями. До таких банківських установ відносяться БМ БАНК, БТА, ВТБ, Промінвестбанк, Правекс-банк. Ці банки були досить розвинуті, але на сьогодні практично згорнули мережі продажів. Ніяких чітких стратегій та успішних нових банківських продуктів, що спираються на інші канали продажів, ці банки на сьогодні не мають. Універсал банк робить ставку на нові технології й просуває на ринок новий сервіс під брендом «monobank». Можливо, це дасть можливість установі залишитись на ринку. Три банківські установи: ДІВІ банк, Кредит Європа банк, Альтбанк фактично не встигли здійснити розвиток, тому їх фактичні втрати мереж продажів можуть бути для них менш суттєвими та їм буде легше пристосуватись до нових реалій. Хоча загалом всі установи перебувають у зоні значної втрати стійкості за показником рівня розвитку мереж продажів. Цікавим буде прослідкувати в подальшому ситуацію з означеними фінансовими установами й визначити дієвість запропонованого показника визначення стійкості банківської установи через аналіз рівня розвитку її мережі продажів.

Література

1. Про платіжні системи та переказ грошей в Україні : закон України від 5 квітня 2001 року N 2346-III [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws.

2. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах : постанова № 492 від 12.11.2003 р.

3. Довгань Ж. М. Фінансова стійкість банківських установ у період економічної кризи / Ж. М. Довгань // Вісник НБУ. - 2009. - №. 4. - С. 20-26.

4. Журибіда Н. Р. Концептуальные подходы к раскрытию сущности и особенностей экономической безопасности банков / Н. Р. Журибіда // Міжнародний науковий журнал Інтернаука. Серія: Економічні науки. 2017. - № 5. - С. 45-49.

5. Якубовский С. А. Устойчивость банковских систем стран Западной Европы в условиях глобальной нестабильности / С. А. Якубовский, Ж. А. Сидорова // Вісник ОНУ імені І. І. Мечнікова. - 2017, т. 22, Вип. 9 (62). С. 16-21.

6. Михайлюк Р. В. Концептуальні засади механізму управління фінансовою стійкістю комерційних банків / Р. В. Михайлюк // Світ фінансів. - 2017. - № 3-4 (4-5). - С. 21-32.

7. Коваленко В. В. Проблеми становлення та розвитку банківської системи України / В. В. Коваленко // Актуальні питання функціонування фінансового ринку в умовах кризових явищ світової економіки: збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції (м. Одеса, 20-21 квітня 2017 р.). - Одеса : ОНЕУ, 2017. - С. 7-13.

8. Примак Ю. Р. Аудит фінансової стійкості банківських установ: перспективи розвитку / Ю. Р. Примак // Сучасні тенденції розвитку обліку, оподаткування, аналізу і аудиту: зб. матеріалів Міжнар. наук. інтернет-конф. (м. Київ, 17 листопада 2017 р.). - ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана». - С. 176-178.

9. Примак Ю. Р. Аналіз ділової активності, іміджу та репутації: їх вплив на фінансову стійкість банку / Ю. Р. Примак // Економічний форум. - 2017. - №. 2. - С. 330-337.

10. Табенська Ю. В. Стійкість та надійність фінансових установ у період системної нестабільності / Ю. В. Табенська // Науковий вісник Херсонського державного університету. - 2017. - Вип. 27. - С. 148-152.

11. Шкодин Х. Оцінка фінансової стійкості банківської системи України / Х. Шкодин // Трансформація національної моделі фінансово-кредитних відносин: виклики глобалізації та регіональні аспекти: збірник матеріалів ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Ужгород, 23 листопада 2017 р.). - Ужгород : Видавництво УжНУ «Говерла», 2017. - С. 348-350.

12. Бодрецький М. В. Практичні методи управління банківськими установами: практика застосування / М. В. Бодрецький // Modern Economics. - 2018. - № 7. - С. 32-40.

Размещено на Allbest.ru