Відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо підвищення ефективності контрольно-ревізійної роботи" від 27.08.2000 № 1031/2000 контрольно-ревізійна служба має забезпечити суворий контроль за використанням коштів бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів, а також контроль за збереженням державного і комунального майна всіма підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності та відомчої належності й підпорядкованості. Головне контрольно-ревізійне управління України стає центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері фінансового контролю.

Відповідно до Порядку ведення касових операцій в народному господарстві України всі державні, кооперативні, акціонерні, орендні, колективні, спільні та інші підприємства, об'єднання, організації та установи, незалежно від форми власності та виду діяльності, мають поточні рахунки в банках і зобов'язані зберігати свої грошові кошти на них. Таким чином, об'єктом контролю є вільні грошові кошти підприємства в національній та іноземній валюті, операції на рахунках, які здійснюються з розрахунково-грошовими документами, затвердженими банком, і виписки банку з виділенням кожного рахунка в окрему облікову одиницю.

Для забезпечення збереженості коштів більшість розрахунків рекомендується проводити в безготівковій формі. Незважаючи на демократизацію розрахунків з використанням готівки, основну частину платіжного обігу більшості підприємств становить безготівкова форма розрахунків. Звідси потреба у здійсненні постійного контролю за рухом грошових коштів на рахунках у банку. Поточний контроль банківських операцій здійснюють працівники операційного відділу банку, фінансової бухгалтерії, головний бухгалтер і директор підприємства. У ревізійній роботі, проведеній представниками державного контролю, переважають перевірки Національного банку України, та обслуговуючих підприємств комерційних банків, податкової і контрольно-ревізійної служб України, Державного казначейства України.

Рахунки юридичної особи, що є клієнтом банку, відкриваються в установах банків за місцем її реєстрації чи в будь-якому банку на території України за згодою сторін.

Так, згідно зі ст.6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам - інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам).

Банки мають право відкривати своїм клієнтам (крім інших банків) вкладні (депозитні), поточні та кредитні рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов договору.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей та для здійснення усіх видів операцій за цим рахунком відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Кредитні рахунки в відкриваються уповноваженим банком у встановленому чинним законодавством України порядку на договірній основі юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю, та юридичним особам-нерезидентам - банківським установам. Кредитні рахунки відкриваються уповноваженим банком незалежно від наявності поточного рахунку позичальника в цьому банку.

Платник може розпоряджатися грошима, що зберігаються на його поточному рахунку, за допомогою платіжних інструментів, зокрема платіжної картки.

Особливості режимів функціонування вкладних (депозитних) та поточних рахунків визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України та договорами, що укладаються клієнтами та обслуговуючими їх банками.

Зарахування грошей на рахунок клієнта здійснюється як шляхом внесення їх у готівковій формі, так і шляхом переказу грошей у безготівковій формі з інших рахунків.

Під час відкриття поточного рахунку представником юридичної особи, йому необхідно надати особисті документи: паспорт, ІНН та документ, що підтверджує повноваження, тобто довіреність. Якщо рахунок відкриває керівник підприємства то, звісно, довіреність не потрібна. Отже пакет документів наступний:

1. Заява на відкриття рахунку, підписана керівником. Якщо підприємством не використовується праця найманих робітників, то слід зазначити у розділі "Додаткова інформація".

2. Копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, завірену нотаріусом або виконкомом.

3. Копія установчого документа (статут, засновницький договір), завірена нотаріусом або органом, що його видав.

4. Копія довідки про внесення юридичної особи до ЄДРПОУ, завірена нотаріусом, робітником банку або органом, що її видав.

5. Копія довідки про взяття на облік у податковій, завірена податковою, нотаріусом або робітником банку.

6. Картка зі зразками підписів осіб, що будуть мати право підписувати платіжні документи та відтиском печатки підприємства, завірена нотаріусом.

7. Копія довідки про реєстрацію юридичної особи у ПФУ, завірену робітником пенсійного, нотаріусом або банківським службовцем.

8. Копія страхового свідоцтва про реєстрації в Фонді Соціального Страхування, завірену його представником або, нотаріусом або банківським службовцем.

Після подання необхідних документів укладається договір на розрахунково-касове обслуговування.

На підставі зазначених вище документів уповноважений працівник банку здійснює ідентифікацію клієнта та ідентифікацію і верифікацію особи, уповноваженої відкривати поточний рахунок.

Між банком і клієнтом укладається в письмовій формі договір банківського рахунку.

Порядок відкриття поточних рахунків у іноземній валюті визначає Національний банк України.

Банки можуть відкривати рахунки зареєстрованим у встановленому чинним законодавством порядку:

- юридичним особам;

- фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності;

- філіям;

- представництвам;

- відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємств, у тому числі структурним підрозділам;

- представництвам юридичних осіб - нерезидентів;

- іноземним інвесторам;

- фізичним особам на умовах, викладених у договорі між установою банку та власником рахунку

Порядок проведення операцій на рахунках в іноземній валюті регулюється чинним законодавством України, нормативними актами НБУ та Інструкцією "Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах". Кожне підприємство-резидент, його відокремлений підрозділ, іноземний інвестор можуть відкривати по одному поточному рахунку в іноземній валюті (за кожним кодом валют Класифікатора іноземних валют НБУ) не більше ніж у двох установах банків.

Представництва юридичних осіб-нерезидентів можуть відкривати відповідно до ліцензії НБУ в іноземній валюті по одному поточному рахунку не більше ніж у двох уповноважених банках. Для цього їм потрібен перелік відповідних документів затверджених вище вказаною інструкцією (наведений в Додатку А).

У разі відкриття (закриття) підприємству-резиденту або його відокремленому підрозділу та фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, а також представництвам юридичних осіб-нерезидентів та іноземним інвесторам усіх видів рахунків та у разі зміни номерів відкритих рахунків установа банку зобов'язана повідомити про це податкові органи за місцем реєстрації власника рахунку та НБУ протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку. Копії повідомлень з документальним підтвердженням про його відправлення залишаються у справі про відкриття рахунку.

З поточного рахунка оплачуються операції, що забезпечують виробничо-господарську, комерційну та іншу діяльність; розрахунки за товарно-матеріальні цінності з постачальниками і покупцями продукції; надані і отримані послуги; сплата обов'язкових платежів до бюджету і державних фондів; операції, пов'язані із забезпеченням власних соціально-побутових потреб, та інші операції відповідно до статутної діяльності підприємства.

З поточного рахунка банк видає готівку на оплату праці, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, дивідендів (доходів), на господарські та інші потреби. Видачу готівкових грошових коштів, а також безготівкові перерахування з поточного рахунка підприємства банк проводить на підставі наказів власника рахунка або з його згоди (акцепту).

Періодично (у встановлені строки) банк видає підприємству виписки з його поточного рахунка, тобто перелік здійснених за звітний період операцій. До виписки додаються відповідні виправдні документи, на підставі яких були зараховані або списані кошти. Виписка банку фактично являє собою другий примірник особового рахунка підприємства, відкритого банком. Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість.

Звідси - залишки коштів і надходження на поточний рахунок банк записує по кредиту поточного рахунка, а зменшення свого боргу (списання, видачу готівкою) - по дебету. Тому, обробляючи виписки банку, бухгалтер повинен пам'ятати про цю особливість і записувати зараховані суми і залишок по дебету поточного рахунка) а списання - по кредиту.

Одержана із банку виписка перевіряється й обробляється: підбираються всі виправдні документи, проставляються кореспондуючі рахунки. Всі додані до виписки документи погашаються штампом "Погашено". Крім того, на документах також вказують порядковий номер його запису у виписці банку. Це необхідно для контролю за рухом коштів на поточному рахунку, а також для наступних перевірок.

Виписки банку є регістрами аналітичного обліку і підставою для облікових запасів на поточному рахунку.

Синтетичний облік наявності І руху грошових коштів на поточному рахунку підприємства в національній валюті ведеться на активному рахунку ЗІ "Рахунки в банках", субрахунок 311 "Поточні рахунки в національній валюті", по дебету якого відображають надходження (зарахування) коштів, а по дебету - списання використаних коштів.

На суму зарахованих на поточний рахунок підприємства коштів дебетують рахунок 311 "Поточні рахунки в національній валюті" в кореспонденції з кредитом рахунків:

- 301 "Каса в національній валюті" (на суми, внесені готівкою із каси);

- 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" (на суми, одержані від вітчизняних покупців і замовників за реалізовану продукцію, товари, роботи, послуги);

- 37 "Розрахунки з різними дебіторами" (на суми, одержані від різних дебіторів у погашення заборгованості);

- 60 "Короткострокові позички" (на суми одержаних банківських кредитів) та ін.

Перераховані (видані готівкою) грошові кошти з поточного рахунка підприємства відображаються по кредиту рахунка 311 "Поточні рахунки в національній валюті" і дебету рахунків:

- 301 "Каса в національній валюті" (на суми, видані готівкою);

- 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" (на суми, перераховані постачальникам в оплату вартості одержаних матеріальних цінностей, робіт, послуг);

- 64 "Розрахунки за податками і платежами" (на суми, сплачених податків і обов'язкових платежів до бюджету позабюджетних фондів);

- 65 "Розрахунки за страхуванням" (на суми збору, сплаченого за пенсійним і соціальним страхуванням);

- 67 "Розрахунки з учасниками" (на суми перерахованих дивідендів та Інших виплат учасникам);

- 68 "Розрахунки за іншими операціями" (на суми оплаченої кредиторської заборгованості по внутрігосподарських та інших розрахунках);

- 601 "Короткострокові кредити банків у національній валюті" (на суми погашеної заборгованості банкам по одержаних кредитах) тощо.

Якщо при опрацюванні виписки банку з поточного рахунка підприємства виявлено помилково списані або зараховані кошти, бухгалтер повинен письмово повідомити установу банку про допущену помилку для внесення виправлень. На суму, помилково списану банком з поточного рахунка підприємства, в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 374 "Розрахунки за претензіями" і кредиту рахунка 311 "Поточні рахунки в національній валюті". При поновленні банком на поточному рахунку підприємства помилково списаної суми роблять зворотній запис (тобто дебет рахунка 311 і кредит рахунка 374).

Помилково зарахована на поточний рахунок підприємства сума відображається по дебету рахунка 311 "Поточні рахунки в національній валюті" і кредиту рахунка 685 "Розрахунки з іншими кредиторами". Після одержання виписки банку з виправленим помилковим записом складається бухгалтерська проводка із зворотною кореспонденцією рахунків (дебет рахунка 685 і кредит рахунка 311). Так забезпечується ідентичність записів на поточному рахунку як в банку, так і на підприємстві.

Так контроль посідає виключне місце в операціях на рахунках у банку. Якщо розглядати поточний рахунок, то на початку ревізії ревізор повинен особисто одержати у відділенні банку засвідчені довідки про залишки коштів на відповідних рахунках і встановити, чи є у справах бухгалтерії підприємства всі банківські виписки. Під час ревізії велике значення має перевірка правильності залишків та оборотів згідно з обліком на рахунку 311 "Поточний рахунок в національній валюті" і звірка його з виписками банку.

А от відсутність чи недобросовісний контроль може призвести до значних порушень. Так на прикладі однієї установи (нехай це буде громадське харчування) був відсутній контроль і в свою чергу в бухгалтерії відбулося розкрадання коштів. Одержані з банку гроші касиром, не оприбутковувались, а вуалювались шляхом деформації виписок банку, старанним підтиранням у цих виписках банківського коду на одержання готівки і приховання недооприбуткованих грошей на розрахунках з іншими підприємствами, за рахунок процентів за кредит та інших позичок.

Для покриття цих розходжень у розрахунках касир вилучала готівку з каси і вносила її на розрахунковий рахунок під виглядом депонованої зарплати, здавання виторгу тощо. Після цього виписувались фіктивні платіжні доручення на суму розходжень під виглядом розрахунків внаслідок помилок у таксуванні розрахункових документів, повернення товарів постачальникам. Це сума грошей привласнювалась.

Ці завуальовані розкрадання вчасно не були виявлені ревізіями через недоброякісність виведення результатів інвентаризації коштів у касі і відсутність прийомів контрольного порівняння і звірки розрахунково-платіжних документів із виписками банку. Тому в процесі ревізії дуже важливо перевіряти повноту оприбуткування в касі одержаних грошей, використовуючи при цьому корінці банківських чеків, банківські виписки і додані до них розрахунково-платіжні документи та дані шифрів і кодів банківських виписок.

При цьому важливо з'ясувати, чи заповнюються і підписуються під час одержання грошей у банку поряд з чеками і їх корінці. Якщо у ревізора виникнуть сумніви щодо достовірності виписок, а також правильності виправлень, необхідно детально перевірити документи, додані до них. Для цього дуже важливо перевірити правильність перерахування грошей за розрахунково-платіжними дорученнями і встановити, чи немає випадків виплати коштів за фальшивими документами.

Отже, контроль і ревізія грошового обороту на рахунках у банках, як у національній, так і в іноземній валюті, і ефективності використання коштів, займають важливе місце в системі фінансово-господарського контролю.

1.2 Критичний аналіз законодавчих актів, які регулюють об'єкт дослідження