Особливості формування власного капіталу комерційних банків в Україні

Таблиця 7 Основні показники ефективної діяльності банків за 2011-2015 рр.

Таблиця 8 Основні показники прибутковості та мультиплікатору капіталу банківської системи за 2012-2015 рр.

Таблиця 9 Декомпозиційний аналіз прибутковості банківського капіталу за 2012-2015 рр.

Як бачимо в сукупності регулятивний капітал банків за останній рік суттєво зменшився, що свідчить про негативні явища у фінансовій системі країни та слугують сигналом до прийняття рішень. Для їх вирішення, наприклад, НБУ було б доцільно переглянути нормативні значення на адекватність в поточних ринкових умовах та розробити програми, які допомагали б банкам покращити результати.

Дослідивши структуру власного капіталу українських банків загалом, проаналізуємо показники окремих банків, серед яких Приватбанк, Ощадбанк, Укрексімбанк, Промінвестбанк та Укрсоцбанк.

Аналіз даних таблиці 6 показує, що Приватбанк та Ощадбанк являються єдиними банками, які незважаючи на кризові явища, змогли досягти збільшення статутного капіталу на 14% та 16% відповідно. Інші банки залишили статутний капітал на незмінному рівні. Стосовно забов'язань в цілому щодо власного капіталу лише Приватбанк та Ощадбанк істотно збільшили показники -- 85% та 21% відповідно. Найгірший показник в Укрексімбанку, де простежується зниження на 36%. Показники інших банків змінилися не суттєво -- в межах 8%.

Щодо дослідження структурної будови власного капіталу банків виявлено, що в умовах кризи показники змінюються, деякі банки вдало проводять антикризові заходи та уникають зменшення власного капіталу, іншим це не вдається. Пояснити це можна тим, що кожний банк має індивідуальну структуру та підхід до керування капіталом.

Лідерські позиції на ринку утримують банки, що змогли поповнити резервні фонди та збільшити власний капітал, це також допомогло їм зменшити непокриті збитки [6].

Для розрахунку ефективності використання капіталу банками широкого розповсюдження набула методика декомпозиційного аналізу прибутковості власного капіталу (return on equity decomposition analysis). Методика декомпозиційного аналізу досліджує залежність між показниками прибутковості і ризику банку та виявляє вплив окремих чинників на результати його діяльності.

Проаналізуємо ефективність банківської системи України за допомогою методики декомпозиційного аналізу прибутковості капіталу. Зважаючи на особливості цього аналітичного прийому, до розрахунку візьмемо величину балансового капіталу банків.

З даних таблиці можна прослідкувати тенденцію до поступового підвищення рівня капіталізації по всій банківській системі у період 2011-2013 рр., а з 2014 р. -- показники погіршилися. Про це свідчить зменшення обсягів регулятивного капіталу. Лише на останній звітний рік показник регулятивного капіталу зменшився більше, ніж на 30%. Результати діяльності банківської системи погіршилися в порівнянні з попереднім роком на 20%. Зростаючий розмір власного капіталу банків, виконуючи захисну функцію, став підґрунтям для поступового виходу з кризи та повернення до нормального функціонування більшості банківських установ період 2012-2013 рр., проте кризові явища 2015 р. призвели до погіршення стану банківської системи [7].

Результати аналізу свідчать про загальне погіршення ефективності діяльності банків, адже показники прибутковості капіталу і активів протягом 2012-2015 рр. знизилися, при цьому мультиплікатор капіталу збільшився. У цьому зв'язку слід звернути увагу на те, що основний недолік показника прибутковості капіталу може свідчити про недостатність власного капіталу банку.

Наведені дані свідчать, що прибутковість капіталу зменшилася за аналізований період на 51% в основному за рахунок значного зменшення чистої процентної маржі.

Останнім часом рівень капіталізації вітчизняних банк і в зростає, що є позитивним фактом, але зростання статутних фондів комерційних банків перевищують зростання інших складових банківського нормативного капіталу.

Банкам України і надалі слід впроваджувати процес накопичення власного капіталу та раціональне управління ним, оскільки зростання капіталу має супроводжуватись підвищенням рівня його ефективного використання. Успішність банківської системи нашої країни багато в чому залежить від обраних самими банками методів і способів управління капіталом. Політика держави щодо розвитку банків має не лише стимулюватиме довгострокові проекти, а й сприяти досягненню стратегічної цілі розвитку банківської системи -- збільшенню її капіталізації, без вирішення якої неможливо підвищити конкурентоспроможність вітчизняних банків. Банківська система країни досі не акумулювала капіталу, обсяг та якість якого давали б змогу банкам ефективно виконувати їх функції.

Поглиблення процесу капіталізації та виконання трансформаційної функції посередника вимагає від банків загострення конкуренції в банківській системі. Подальше нарощування обсягів власного капіталу як необхідної передумови розвитку банківського сектору України, відповідає сучасним потребам економіки, та, по суті, не має альтернативи.

Жорсткі вимоги до якості, достатності та прозорості капіталу банків ставлять очевидну потребу переосмислення усієї довгострокової стратегії розвитку вітчизняної банківської системи, а також направлення зусиль на створення в нашій країні насправді великих стійких фінансових інституцій із капіталом, величина якого відповідатиме завданням щодо успішного протистояння негативним внутрішнім і зовнішнім факторам впливу на розвиток українського банківського сектору та врахування усіх можливих ризиків [3].

Через це постає необхідність пошуку нових надійних джерел, які збільшать банківський капітал. Такими джерелами можуть бути прибуток від банківської діяльності, кошти акціонерів та субординований борг. Проте є певні проблеми, що не дозволяють залучити кошти з перерахованих джерел. Насамперед це пов'язано з збитковою діяльністю банків протягом останніх років, труднощами загальноекономічного характеру, зумовленими дефіцитом грошових ресурсів на фінансовому ринку, бізнесі та збідніння населення в період кризи.

На сьогодні найбільшої популярності дістали методи забезпечення зростання власного капіталу як за рахунок зовнішнього залучення, так і можливостей оптимальної капіталізації прибутку, злиття банків, а також застосування прогнозних експертних систем щодо моніторингу власного капіталу та організаційно-інформаційного забезпечення управління формуванням власного капіталу.

Найбільш поширеними є дві стратегії нарощування власного капіталу банку за рахунок прибутку: по-перше, збільшення прибутковості активних операцій, по-друге, оптимальна дивідендна політика. Аналіз сучасних тенденцій убанківському секторі показує, що раціональною і стабільною дивідендною політикою є та, котра максимізує ринкову вартість через направлення до 80% прибутку банку на виплату дивідендів. У цих умовах банк має реальну можливість зберегти діючих акціонерів і залучити нових.

Нажаль українські банки обмежені у плані нарощування власного капіталу за рахунок збільшення прибутку через недостатню ефективність використання активів [4]. Через це одним із най- перспективніших напрямків збільшення власного капіталу банку в українських умовах є концентрація банківського капіталу на основі банківських злиттів і поглинань, створення банківських холдингів і альянсів, що досить характерно для закордонної практики і дає низку додаткових конкурентних переваг.

Вибір того чи іншого джерела збільшення власного капіталу і їх структура визначаються сукупністю факторів, найважливішими із яких є оптимальне співвідношення між прибутком, ризиком і ліквідністю. Ризики впливають як на рівень прибутку, так і на рівень ліквідності. В умовах невизначеності, використання економіко-математичних методів нечіткої логіки та комп'ютерної техніки дає можливість з достатньо високою мірою вірогідності здійснювати постійну експертну оцінку власного капіталу банку (в межах інтервалу можливих його значень) і впливу факторів на фінансовий його стан для прийняття оперативних рішень. При цьому визначаються варіанти приведення у відповідність співвідношень між прибутком, ризиком і ліквідністю [5].

Вищевикладене підтверджує гостру актуальність проблеми регулювання структури власного капіталу банків, процесу його формування і втримання для можливості активної безперебійної роботи на банківському ринку держави.

Висновки

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що, незважаючи на динамічний розвиток банківської системи, рівень її інвестиційної активності, рентабельності та капіталізації залишається низьким. До того ж недостатній рівень капіталізації загрожує стабільності банківської системи і не відповідає потребам економічного зростання. У цих умовах важливим завданням державного регулювання та управління банківською діяльністю є підвищення стійкості та надійності функціонування банківської системи шляхом забезпечення достатньої капіталізації.

Вирішення проблеми адекватності та достатності власного капіталу банків може бути досягнуто за рахунок наступних кардинальних змін загальноекономічних факторів: легалізації капіталу; суттєвої зміни рівня корпоративного управління; створення привабливих податкових та фінансових умов для інвестицій у банківський сектор економіки; зниження рівня діючих в Україні ризиків; підвищення загального рейтингу України.

Вважаємо, що для цього необхідно на нормативному та законодавчому рівні врегулювати вимоги до капіталізації банківських установ; внутрішніх резервів банківської системи (створення банківських об'єднань, груп, консорціумного кредитування); нарощування прибутку банків; зменшення витрат вітчизняних комерційних банків; випуску фінансових інструментів капіталізації банків (депозитних сертифікатів, облігацій, єврооблігацій,привілейованих акцій); збільшення капіталу державних банків або їх корпоратизації; створення ресурсної бази для нарощування інвестицій у фінансові інструменти банківської системи; збалансованості та стабільності дивідендної політики; злиття та поглинання (проте цей напрям потрібно застосовувати обережно та зважено, не допускаючи процесів монополізації у банківському секторі).

Таким чином, запропоновані напрями підвищення рівня капіталу банківської системи тісно переплітаються між собою. Так, удосконалення та стабілізація законодавчої бази безпосередньо вплине на капіталізацію банківської систем України, а також сприятиме підвищенню конкурентоздатності вітчизняних банківських установ порівняно з іноземними.

Список літератури

1. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні // Постанова Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368.

2. Рибалко А. В. Особливості формування капіталу комерційними банками в Україні [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/

3. Алексеєнко М. Д. Капітал комерційного банку: питання теорії і практики / М. Д. Алексеєнко. - К.: КНЕУ, 2014. - 276 с.

4. Вожжов А. П. Формування ресурсів комерційних банків / А. П. Вожжов // Фінанси України. - 2013. - № 1. - С. 116-129.

5. Дзюблюк О. В. Фінансова стійкість банків як основа ефективного функціонуваннякредитної системи / О.В. Дзюблюк, Р. В. Михайлюк. - Тернопіль, 2015. - 317 с.

6. Статистична інформація бралася з сайту НБУ [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://www. bank.gov.ua/

7. Матеріали банківського нагляду [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://bank.gov.ua/Publication/ bank_sup.htm

Размещено на Allbest.ru