Економічна сутність банківського капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічна сутність банківського капіталу

Постановка проблеми. В економічній літературі існує багато розбіжностей та невизначеностей у трактуванні суті банківського капіталу. Це помітно ускладнює подальший розвиток не лише теоретичних засад, а й практики формування та використання банківського капіталу. Від правильного розуміння суті банківського капіталу значною мірою залежать взаємовідносини між банками та їх клієнтами, а також регулювання банківської діяльності та нагляду. Відсутність єдиного погляду на визначення суті банківського капіталу зумовлена, головним чином, неоднозначністю визначення поняття «капітал», одним із різновидів якого є капітал банківський. Докладніший розгляд цього питання допоможе з'ясувати підходи до визначення поняття «банківський капітал», ґрунтовніше зрозуміти його суть і понятійний апарат, використовуваний для характеристики банківського капіталу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Тлумаченням сутності капіталу займалися з давніх часів, але і на сьогодні залишається актуальним питанням визначення капіталу. Розвиток економічних відносин сприяв поширенню капіталу зі сфери товарного виробництва на сферу кредитних відносин, тобто виникає поняття банківського капіталу. На сьогодні не існує єдиного визначення банківського капіталу. Трактуванням даного поняття займалися такі вчені О. Васюрен - ко, А. Мороз, М. Савлук, М. Пуховкіна та ін.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Складність визначення капіталу банку як економічної категорії полягає у різноманітних формах вираження, в суперечливих висвітленнях різними економічними школами та спільністю із загальною економічною категоріє «капітал», що і стало поштовхом до висвітлення економічної сутності банківського капіталу.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є узагальнення поняття «капітал банку».

Виклад основного матеріалу. Термін «капітал» (нім. Kapital, франц. Capital, лат. Capitalis - головний, основний) означає багатство у формі грошових ресурсів, нерухомості, цінних паперів, яке використовується для самозростання.

Проаналізувавши історію економічної думки, то можемо стверджувати, що вперше спробу визначення капіталу здійснив Арістотель, який ввів до наукового обігу поняття «хремастика», що походить від грецького слова «хрема» й означає «майно», «володіння». Під хремастикою мислитель розумів мистецтво наживати достаток, або діяльність, спрямовану на нагромадження багатства, одержання прибутку. [1]

Сам же термін «капітал» почав набувати свого сучасного змісту близько 1770 р., тобто коли побачили світ праці видатного французького вченого XVIII ст. А. Тюрго, який зазначав: «Особа, яка отримує щорічно дохід більший, ніж їй потрібно витратити, може відкласти цей надлишок і нагромаджувати його; ці нагромадження цінностей становлять те, що називають капіталом» [2]

Класики політичної економії А. Сміт і Д. Рікардо, ототожнюють капітал із нагромадженою працею, різними запасами (засобів і предметів праці, одягу, їжі, грошей тощо), незалежно від суспільних умов та відносин. Пов'язуючи капітал з результатами попередньої праці, процесами виробництва та обігу, заощадженнями, утриманням від поточного споживання, вони визначають, що капіталу належить провідна роль серед основних факторів виробництва, поряд з працею та природними ресурсами. А. Сміт стверджував, що накопичення капіталу створює передумови для підвищення продуктивності праці внаслідок його подальшого перерозподілу. Виходячи з цього, А. Сміт поділяв капітал на основний та оборотний. Д. Рікардо, розвиваючи далі вчення А. Сміта, наголошував: «Капітал - це та частина запасів виробництва, яка використовується для отримання прибутку». Вчений характеризував капітал як провідний фактор розвитку продуктивних сил суспільства, частину багатства країни, яка використовується у виробництві й складається з їжі, одягу, інструментів, сировини, машин, всього необхідного для того, щоб привести у рух працю [3].

Марксистська школа політекономії трактує капітал не як річ, а як певні суспільні, притаманні конкретній економічній формації в розвитку людства виробничі відносини, що представлені в речах і надають їм специфічний суспільний характер. К. Маркс зазначав, що він складається із знарядь праці, сировини, засобів до існування, матеріальних продуктів, певної суми товарів, мінових вартостей. На його думку, капітал - це не річ, а суспільне, належне певній суспільно - історичній формації виробниче відношення, яке втілене в речі і надає їй специфічного суспільного характеру. К. Маркс поділяв капітал на постійний та змінний [15].

Одним із найяскравіших представників німецької історичної школи, який приділяв значну увагу дослідженню категорії «капітал», був К. Бюхер. Він вважав її сутність мінливою, тобто такою, що залежить від стадії еволюції форм обміну, яка супроводжувалась вдосконаленням промислового виробництва. Вчений виходив з того, що еволюція форм обміну супроводжувалась вдосконаленням промислового виробництва та сприяла поширенню сфери впливу капіталу аж до повного охоплення ним національної економіки [3].

Наступним етапом формування економічної думки було формування Австрійської школи. Її засновником виступав К. Менгер, який стверджував, що капітал є не меншим благом, аніж праця та інші елементи виробництва. Отже, власники капіталу живуть не за рахунок робітників, а за рахунок використання капіталу, який для індивіда і суспільства має цінність так само, як і праця [17].

Фундатор кембриджської школи А. Маршалл вважав, що капітал не має речової форми, але тісно пов'язаний з речами. До його складу вчений включав і нематеріальні блага: знання, організацію, а також підприємницькі здібності, професійну майстерність і ділові зв'язки. Головну властивість капіталу англійський теоретик вбачав у його здатності приносити дохід, який залежить від продуктивності факторів виробництва та відносної рідкісності, що випливає з тягаря утримання [16].

Сучасні науковці трактують капітал перш за все як економічну категорію, тобто таку, що реалізується у сфері економічної діяльності та економічних відносин, акцентуючи при цьому увагу, що капітал є однією з форм багатства, яка використовується не стільки для задоволення поточних потреб, скільки для майбутніх потреб.

капітал банк економіка

Узагальнення підходів щодо визначення сутності поняття «капітал» банку

У західній та російській економічній літературі існує погляд, згідно з яким капітал ототожнюється з грошовою формою, з сумою грошей, з коштами та з ресурсами. «Экономическая энциклопедия» містить таке визначення: «Капітал - це те, що здатне приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг; вкладене в справу, функціонуюче джерело у вигляді засобів виробництва». П. Роуз під терміном «капітал» розуміє кошти, які внесені до банку його власниками і складаються в основному з акціонерного капіталу, резервів і нерозподіленого прибутку [4].

До недавнього часу поняття «капітал банку» було характерним тільки для нормативних документів, які регламентують сферу банківської діяльності. Українське законодавство визначає сутність капіталу банку як залишкову вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань: Капітал = Активи - Зобов'язання. Тож вітчизняне законодавство трактує поняття «банківський капітал» тільки як власний капітал банку [5].

Виходячи з цього, О.В. Васюренко та К.О. Волохата трактують капітал банку як сукупність внесених власниками (учасниками капіталу) власних коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових надходжень з боку учасників [18]. Дещо інший підхід до розкриття економічного змісту капіталу банку наводять у своїй праці В.І. Мі - щенко та Н.Г. Слав'янська. Автори пропонують банківським капіталом вважати спеціально створені фонди і резерви, призначенні для забезпечення фінансової стійкості, комерційної та господарської діяльності, відшкодування можливих збитків які перебувають у користуванні банку протягом всього періоду його функціонування [22]. Такої ж думки додержуються О.А. Кири-ченко та В.І. Міщенко. Однак А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко пропонують інший підхід до тлумачення поняття «капітал банку». На їх погляд, капітал банку являє собою грошові кошти та виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовують для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку [7].

Капітал банку (bank capital; capital of a bank) - кошти, спеціально створені фонди та резерви, призначені для забезпечення фінансової стійкості, комерційної та господарської діяльності, відшкодування можливих збитків, і які перебувають у користуванні банку [8].

Власні кошти або капітал банку - головний показник його здатності до розвитку, можливості витримувати конкуренцію, здійснювати його подальший розвиток [9].

У таблиці наведено узагальнення підходів до поняття «капітал».

Висновки і пропозиції. Отже, можна зазначити, що капітал банку - це окремий об'єкт управління, який включає власні кошти засновників (акціонерів, власників) банку, що об'єднанні у фонди і резерви і здатні забезпечити проведення банківських операцій з надання послуг із досягненням певної величини економічної вигоди.

Список літератури

1. Капіталізація банківської системи як чинник підвищення надійності економіки України / М.І. Диба, Є. С. Осадчий // Фінанси України. - 2008. Summary №6. Summary - С. 77-88.

2. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / А. Смит. - М.: Соцэкгиз, 1962. - 684 с.

3. Потій В.З., Черкасова А.О. Генезис понятійного підходу до визначення сутності капіталу // Ринок цінних паперів України. - 2008. - №5-6. - С. 24-33.

4. Криклій А.С. Банківський капітал: соціально-економічна сутність, склад та призначення [Текст] / А.С. Криклій, М.О. Боровікова // Фондовый рынок. - 2009. - №39. - С. 12-15.

5. Савлук С.М. Посилення стабілізаційної ролі власного капіталу банків / С.М. Савлук // Економіка України. - 2013. - №3. - С. 38-46.

6. Землячов С.В. Ресурсна база банків та особливості її формування в Україні / С.В. Землячов. - Сімферополь: НАПКБ, 2008. - 185 с.

7. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. - Вид. 2-ге, без змін. - К.: КНЕУ, 2006. - 600 с.

8. Банківський нагляд: підручник / О.І. Скаско, Т.С. Смовженко, М.П. Могильницька та ін.; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Т.С. Смовженко. - К.: УБС НБУ, 2011. - 432 с.

9. Коваль С. Теоретичні основи формування механізму власного капіталу банку / Коваль С. // Вісник ТНЕУ. - 2010. - №1. - С. 106-116.

10. Алексєєнко М.Д. Капітал банку питання теорії і практики [текст]: монографія / М.Д. Алексєєнко. - К.: КНЕУ, 2002. - 276 с.

11. Енциклопедія банківської справи України [текст] / за ред. В.С. Стельмаха та ін. - К.: молодь, 2001. - 680 с.

12. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку [текст]: підручник / Л.О. Примостка. - [2-ге вид., доп. і перероб.]. - К.: КНЕУ, 2004. - 468 с.

13. Синки Дж., мл. Управление финансами в коммерческих банках [текст]: пер. с анг. / Дж. Синки, мл. / под. ред. Р.Я. Левиты, Б.С. Пинскера. - М.: 1994, Catallaxy. - 820 с.

14. Банківські операції [текст]: підручник / за ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2002. - [2-ге вид., доп. і перероб.]. - 476 с.

15. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т. 2. Кн. 2: Процесс обращения капитала / К. Маркс. - М.: Изд-во полит. л-ры, 1984. - 650 с.

16. Маршалл А. Принципы экономической науки / Маршалл А.; [пер. с англ.]. - М.: Издат. группа «Прогресс», 1993. - Т. 1. - 415 с.

17. Бережний В.М. Історія економічних вчень: [підручник] / Бережний В.М., Кушнір В.С., Сухомлин Л. Є.: Навч. посібник. - Харків: Еспада, 2007. - 320 с.

18. Васюренко О.В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: [навч. посіб.] / О.В. Васюренко, К.О. Волохата. - К.: Знання, 2006. - 463 с.

19. Довгань Ж. Банківський капітал: суть і значення [Текст] / Ж. Довгань // Вісник Національного банку України. - 1998. - №7. - С. 18-20.

20. Коваленко В. Оцінка впливу монетарної та регуляторної політики центрального банку на розвиток банківського капіталу [Текст] / В. Коваленко, В. Прадун // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №6 (60). - С. 16-27.

21. Мишкін Ф.С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Ф.С. Мишкін; пер. з англ. С. Пан - чишина. - К.: Основи, 1998. - 963 с.

22. Міщенко В.І. Банківські операції: [підручник] / В. І. Міщенко, Н.Г. Слав'янська. - К.: Знання, 2006. - 727 с.

Размещено на Allbest.ru