Концепція Solvency ІІ в системі нагляду за платоспроможністю страхових організацій в нових економічних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

КОНЦЕПЦІЯ SOLVENCY II В СИСТЕМІ НАГЛЯДУ ЗА ПЛАТОСПРОМОЖНІСТЮ СТРАХОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙ В НОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ

Юхименко В. М.

Концепція регулювання і нагляду за платоспроможністю страховиків Європейського Союзу - Solvency II, була введена з 1 січня 2016 р. та є одним з головних елементів гармонізації законодавства на європейському страховому ринку до вимог сучасного управління ризиками.

Solvency II враховує різноманітні умови та ризики діяльності страховиків, а також встановлює нову парадигму платоспроможності страховиків, що вимагає впровадження процесів і процедур, як з боку страхових організацій, так і з боку контролюючого органу. Зміни які пропонуються, передбачають внесення змін до національного законодавства різних країн, а також використання сучасних процедур щодо оцінки, визначення параметрів використовуваних моделей, системи моніторингу за страховиками. За своєю структурою, концепція Solvency II багато в чому схожа з Basel II (Базель II) та складається з трьох блоків (стовпів):

1. кількісні вимоги (розмір капіталу, який має дотримуватися страховиком);

2. вимоги щодо регулювання, нагляду та управління ризиками страховиків; solvency страховий платоспроможність страховик

3. вимоги до публічного розкриття інформації та прозорості [2].

Метою даної концепції є вдосконалення вимог до капіталу, який би враховував всі кількісні та якісні ризики страхового бізнесу, які можна виміряти. Також ціллю Директиви є визначення стандартів до використання стандартних і внутрішніх моделей оцінки ризиків, що включають: оцінку вартості активів і зобов'язань, технічних резервів, власних коштів і вимог до платоспроможного капіталу - SCR (solvency capital requirement), і вимоги до мінімального розміру капіталу - MCR (minimal capital requirement), нижче якого він не має опускатись. Окрім цього, в даній концепції враховується системний ризик, тобто ризик, пов'язаний з можливим впливом на компанії, що працюють на фінансовому ринку або на страховий ринок, спричинений втратою фінансової стабільності або ймовірного банкрутства одного страховика або перестраховика.

Одним з найбільш важливих пунктів директиви Solvency II є вимоги до капіталу для забезпечення платоспроможності страхової організації (SCR). Компонент SCR -це рівень капіталу, який відповідає значенню ризику відповідних власних коштів страхової або перестрахової організації з рівнем значущості 99,5% протягом одного року [0]. Недотримання вимог може призвести до неспроможності страховика відповідати за своїми зобов'язаннями. Розрахунок SCR може проводитися як за стандартною формулою розрахунку, яка пропонується регулятором, так і за внутрішньою моделлю, яка розробляється самою (пере-) страховою організацією після проходження «ходових іспитів» та отримання погодження від регуляторного органу.

Базовий розмір SCR складається з різних модулів, зважених за видами ризиків. Стандартна формула передбачає три модулі розрахунку: для страхування життя, медичного страхування і страхування іншого, ніж страхування життя. Після розрахунку необхідного капіталу, отриманий показник порівнюється з фактичним рівнем капіталу страховика. Згідно з Solvency II, фактичний рівень капіталу повинен складати, принаймні, 50% від SCR. Якщо ж капітал страховика нижче необхідного рівня, то компанія схильна до ризику банкрутства, що дає підставу наглядовим органам втрутитися в діяльність страхової організації для визначення заходів щодо підтримки платоспроможності цієї організації.

У новій моделі, SCR розраховується на основі випереджаючих показників, тобто майбутніх значень за конкретними модулями ризику, а не на підставі фактичних даних фінансової звітності звітних періодів. Таким чином, показник SCR, як і прийнятний рівень власних коштів піддаються безперервному моніторингу з боку регулюючих органів.

Регулятори багатьох країн вимагають від страховиків виконання своїх функцій щодо контролю визначених сфер своєї діяльності. У зв'язку з цим, вони повинні продемонструвати наявність інформаційних систем, які дозволять забезпечувати виконання ринкової дисципліни, якісне управління ризиками і т. п. Використання таких систем потребує від страховиків значних фінансових ресурсів, що може надати великим страховим компаніям конкурентні переваги перед малими страховиками. Такі інвестування є виправданими, бо дозволяють збільшувати прибуток, економити час, демонструвати платоспроможність та достатній рівень капіталу для залучення клієнтів. Таким чином, дана система зможе докорінно змінити рівень корпоративного управління страховиків.

В останні роки, страховики приділяють все більшу увагу до управління фінансами та актуарною складовою. Нові регуляторні вимоги змусять приділяти ще більшу увагу до внутрішнього аудиту, дотримання вимог достатності капіталу і якості активів, що, з одного боку, підвищує витрати на ведення справи, а з іншого - створює умови для поліпшення управління операційними ризиками. Наприклад, страховики мають можливість створювати свої власні внутрішні моделі платоспроможності, які мають бути погоджені наглядовим органом та контролюватися щонайменше раз на квартал. Хоч використання даних моделей і несе в собі значні витрати по придбанню і налаштуванню під конкретного страховика інформаційних систем, але все ж стимулюють страховиків до поліпшення управління ризиками та ефективного використання капіталу.

Список використаних джерел

1. Casualty Actuarial Society E-Forum, Solvency II Standard Formula and NAIC Risk-Based Capital (RBC), Fall 2012. Vol. 2. 86 p.

2. Директива 2009/138/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 25 листопада 2009 року про початок і ведення діяльності у сфері страхування і перестрахування (Solvency II) / [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://nfp.gov.ua/content/direktivi-es.html.

Размещено на Allbest.ru