Контролінг в банківських установах

Організація внутрішнього і зовнішнього контролю маркетингової діяльності фінансової установи. Напрямки реалізації контрольної функції менеджменту. Практика впровадження контролінгу. Оперативні завдання контроллера. Аудиторський контроль діяльності банку.

Рубрика Банковское, биржевое дело и страхование
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 29.07.2017
Размер файла 472,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контроль маркетингової діяльності банку

Маркетингова діяльність банку спрямована на нарощування капіталу та його ефективне використання. Але для того, щоб не збитися з наміченого курсу, необхідний постійний контроль за тим, як реалізуються намічені маркетингові програми. Останнім часом в Україні дуже активно контролюється діяльність установ кредитної системи, особливо комерційних банків. Однак для вирішення проблем маркетингу ключове значення має організація багатопланового, послідовного і ретельного внутрішнього контролю, без якого важко вистояти на ринку в боротьбі з конкурентами.

Тією чи іншою мірою в кожному комерційному українському банку проводиться внутрішній контроль, як система заходів, ЩО забезпечують його нормальну роботу, насамперед у фінансовій галузі. Зокрема, йдеться про схоронність активів банку, досягнення планових показників, у тому Числі прибутку тощо. Такий вид контролю здійснюється адміністрацією та функціональними підрозділами банку. Зовнішній контроль діяльності банку, включаючи і маркетингову, виконують незалежні аудиторські фірми або аудитори на договірних засадах.

Для поточного внутрішнього контролю, проведеного керівними органами банку, використовуються фактографічна інформація про діяльність підрозділів банку, законодавча і нормативно-правова інформація. З точки зору контролю зі сторони бухгалтерії банку, тут оцінюється строге дотримання працівниками рішень правління банку, правил звітності, зокрема, точне відображення усіх здійснених операцій. Перевірка ж підсумків роботи банку аудиторською фірмою націлена на визначення рівня вірогідності показників, що містяться в бухгалтерських документах і звітах, а також фінансовий стан банку, його платоспроможність та інші питання, поставлені керівництвом банку на вирішення аудиту.

Внутрішній контроль діяльності банку здійснюється ревізійним і аудиторським департаментами банку. Для цього виду контролю заздалегідь визначаються тактичні і стратегічні цілі, а для встановлення, відхилень здійснюється ряд етапів контрольної роботи. Це зокрема:

* установлення досягнутого рівня і стану виконання поставлених цілей;

* виявлення відхилень від поставлених цілей;

* визначення ступеня припустимих відхилень;

* установлення причин відхилень для виявлення тих із них, що знаходяться за межами припустимого.

Контроль, будучи функцією управління, виступає, таким чином, як невід'ємна складова частина всього процесу раціоналізації господарської діяльності банку. До завдань входить передбачення можливих помилок, порушень, відхилень і запобігання їх, а також, у випадку їх появи, забезпечення невідворотності впливу і припинення відповідно до характеру відхилень.

Особливої значимості набуває контроль зі сторони керівництва за ефективністю маркетингової діяльності банку, його служби маркетингу чи працівників, яким дана сфера доручена. Тут важливо перевірити, наскільки швидко і вчасно банк реагує на ринкові зміни, наскільки результативна його діяльність, якою мірою її організація відповідає поставленим завданням, які в цій галузі потрібно змінити чи поліпшити. Доцільно систематично проводити контроль маркетингу, що забезпечує критичну об'єктивну оцінку, огляд основних цілей і політики в галузі маркетингу, організації, методів, процедур і персоналу, використовуваного для реалізації цієї політики і досягнення поставлених цілей. Мета контролю маркетингової діяльності - сформувати необхідні для перспектив банку нові розробки, виявити недоліки, які потрібно усунути для більш ефективної роботи.

Контроль маркетингу проводиться перманентно (безперервно) за встановленою методикою, комплексно і за участю фахівців.

Процес проведення контролю маркетингу включає шість етапів:

* І етап - визначення на альтернативній основі складу ревізійної групи з залученням спеціалістів банку, керівників відділів і відділень чи зовнішніх спеціалістів;

* II етап - встановлення періодичності ревізії:

* III етап - уточнення ділянки проведення ревізії - по горизонтальному чи вертикальному зв'язках (вертикальні ревізії, аналогічні наскрізним тематичним перевіркам, наприклад, ревізії стану використання основних засобів);

* IV етап - розробка плану проведення ревізії, тобто або із заздалегідь розробленими конкретними питаннями, чи ж з виробленням напрямку ревізії в процесі ЇЇ проведення;

* V етап - уточнення тривалості проведення, порядку інформації про її результати в процесі ревізії і підготовка звітності про ревізію (акту ревізії);

* VI етап - розробка форми представлення - результатів керівництву, включаючи рекомендації щодо усунення недоліків і пропозиції. За використання результатів маркетингової ревізії відповідальність несе керівник банку, якому був вручений звіт про ревізію з рекомендаціями й пропозиціями. Добре організована ревізія маркетингу, об'єктивне і повне використання її результатів керівництвом дозволяє банку "знаходитися в потрібному місці, у потрібний час", тобто виходити переможцем у жорстокій конкурентній боротьби.

Контрольна функція є невід'ємною складовою частиною системи маркетингу і полягає, зокрема, у контролі за реальним грошовим обігом. Контроль здійснюється двома способами: у формі контролю за зміною фінансових показників, станом платежів і розрахунків чи у формі контролю за реалізацією стратегії, у тому числі і в сфері фінансування. У першому випадку керівники спираються на систему санкцій і заохочень, використовуючи заходи примусового, або навпаки, заохочувального характеру. У іншому випадку мова йде про реалізацію функції стратегічного управління, при якій основна увага звертається на передбачення змін і завчасне пристосування до них.

Постійні зміни, відновлення в системі управління банком мають потребу в адекватній реакції на це всіх його працівників. Досягти цього можна завдяки розширенню самостійності працівників, визнанню ними доцільності і необхідності активної ініціативної діяльності. Вироблення стратегії банківського бізнесу дає змогу концентровано направляти фінансові ресурси в ті сфери, що можуть принести велику економічну вигоду.

Контрольна функція в маркетингу завжди має конкретну форму прояву. Вона може бути спрямована на банк як єдиний об'єкт управління, на філії чи структурні підрозділи, на відділи чи служби, на окремо взятого працівника. Для реалізації контрольної функції велике значення має використовувана в практиці система департаменталізації. Найпоширеніші функціональна та дивізіональна департаменталізація. Функціональна структура ґрунтується на чіткому розмежуванні обов'язків, сфер діяльності і завдань, які розв'язуються відділами і службами. Основні організаційні блоки - це відділи й інші підрозділи та служби банку, що можуть дробитися і мати більш вузьку спеціалізацію. Особливий інтерес представляє і дивізіональна структура, елементи і блоки якої поділяються за видами послуг, групами клієнтів, регіонами діяльності.

Контрольна функція проявляється в тому, що виявляється ступінь відповідності одержуваних доходів, структура фондів коштів для виконання намічених завдань з розширення обсягів послуг, що надаються. Невідповідність між доходами банку і його витратами вимагає коригування щодо використання не лише грошових, але і матеріальних ресурсів. Комплекс заходів відносно досягнення збалансованості між доходами і витратами, матеріальними і фінансовими ресурсами може включати завдання з раціоналізації використання наявних ресурсів, підвищення продуктивності праці, коригування рівня дивідендів тощо.

Контрольна функція, реалізується, зокрема, в таких напрямках:

* контроль за дотриманням заданої структури матеріальних ресурсів з урахуванням потреб розвитку банку;

* контроль за цілеспрямованим і ефективним використанням грошових ресурсів.

Для реалізації контрольної функції в банку доцільно встановити нормативи, що визначають розміри фондів, які виділяються, і джерела їх утворення, тобто нормативи внутрішнього використання, в тому числі для регулювання фінансових взаємин із структурними підрозділами і філіями. Цільове й ефективне використання фінансових ресурсів контролюється на основі кошторисів утворення та витрати грошових фондів.

Важливим принципом маркетингу є використання можливостей одержання прибутку з подоланням ризику від авансування коштів у різні сфери підприємницької діяльності. Для того, щоб українські комерційні банки мали можливість домогтися великих успіхів і визнання на ринку (включаючи міжнародний), необхідно впроваджувати в практику найбільш передові, прогресивні методи роботи на ринку, новітні технології в банківському маркетингу.

До числа таких новацій варто віднести практику впровадження контролінгу.

Контролінг - це система оцінки всіх сторін діяльності банку, його підрозділів, керівників і працівників з точки зору своєчасного і якісного виконання запланованих стратегічних показників, виявлення відхилень та прийняття невідкладних і енергійних дій, щоб намічене планом було досягнуто при будь-яких змінах господарської ситуації. Контроллер (не синонім контролери, ревізори) входить у число керівників банку і повинен мати необхідну владу для виконання покладених на нього функцій. Контроллер працює не поодинці, а спирається на групу безпосередньо підлеглих йому працівників. У той же час помічниками контроллера і його підрозділів повинні бути всі працівники банку: від керівників до операціоністів, зокрема, забезпечувати його необхідною інформацією.

Контролінг виявляється засобом значного поліпшення діяльності банку, причому настільки вчасно, щоб можна було вжити попереджувальних заходів стосовно явищ, що загрожують самому його існуванню.

Маркетинговий аспект контролінгу служить досягненню всіх поставлених банком цілей у бізнесі. Завжди контролінг використовувався для вирішення поставлених завдань у рамках орієнтованого на прибуток кредитного підприємства.

Особлива увага приділяється у рамках контролінгу розробці програми вдосконалення та розвитку персоналу банку, постійному росту їхньої кваліфікації, а також планомірному поліпшенню внутрішнього середовища банку, системи його організації.

Як важливий елемент управління банком контроллер допомагає керівництву банку в процесі визначення і реалізації стратегічних і оперативних цілей розвитку банку.

Оперативні завдання контроллера - це:

* сприяння організації єдиної системи планування в банку, що ґрунтується на координуванні всіх сфер його діяльності;

* розробка оперативних планів у відповідності зі стратегічними;

* забезпечення оперативного порівняння планових і фактичних показників, тобто співвідношення досягнутих показників із плановими, вплив відхилень від плану на досягнення поставлених цілей і встановлення обсягу та причин відхилень від плану;

* прийняття при відхиленнях від плану енергійних заходів, щоб вчасно і повною мірою досягти найважливіших запланованих банком показників;

* інформування керівництва і працівників банку про хід виконання планів і отримані результати.

Стратегічні завдання контроллера полягають у наступному:

* турбота про розвиток стратегічного планування в банку;

* аналіз слабких і сильних сторін діяльності банку;

* уточнення в зв'язку зі змінами в зовнішньому і внутрішньому середовищі стратегічних цілей банку і забезпечення умов їх своєчасного досягнення:

* систематичне порівняння стратегічних і фактичних планових показників;

* підготовка коригувальних заходів у випадку відхилення від цілей і при необхідності їх проведення.

Контролінг, таким чином, виступає ефективним засобом управління в банку, націленим на вирішення маркетингових проблем. Завдання контроллера полягає в тому, щоб при фактичних і планових розбіжностях надати рухові процесу, який би допоміг, незважаючи на відхилення від наміченого, все-таки досягти мети. Порівняння реальних і планових результатів відбувається для того, щоб вчасно визначити, де виникли утруднення з реалізацією плану і за допомогою регулюючих заходів забезпечити одержання планового прибутку, досягнення інших намічених показників.

Банк повинен планомірно йти до мети, незважаючи на постійні перешкоди на ринку. Регулююча діяльність контролінгу полягає в тому, щоб про відхилення, допущені в одній сфері діяльності банку, сигналізувати іншим відділам, підказати їм необхідні дії, допомогти їх здійснити, щоб досягти планових рубежів усім банком у цілому. При цьому реальною є можливість уточнення, коригування планових показників підрозділів банку як відповідь на зміни, що відбулися в зовнішньому і внутрішньому середовищі.

У контролінгу, особливе значення набуває фактографічна інформація. Для забезпечення завдань маркетингу контроллер повинен надавати керівникам банку і його підрозділів необхідну інформацію, яка використовується при плануванні, прийнятті рішень і контролі. Зв'язок контроллера з інформацією визначається таким чином: він зобов'язаний передати потрібним співробітникам і органам банку точну інформацію в потрібний момент, підготовлену в найбільш доступному для використання вигляді.

Контроллер зобов'язаний використовувати внутрішні і зовнішні джерела інформації і передавати оброблену відповідним чином інформацію внутрішнім чи зовнішнім адресатам. Усі співробітники і підрозділи банку повинні надавати йому необхідну інформацію, а також одержувати ЇЇ від нього.

Контроллер підготовляє звіти керівництву банку про результати своєї діяльності. Основні вимоги до такого звіту: орієнтованість на конкретного користувача; контроллеру не слід шукати доказів провини; не слід часто змінювати форму звітів, що представляються; недоцільно проводити занадто багато розрахункових даних; звітувати не для звіту як такого, а для досягнення визначеної мети; числову інформацію супроводжувати поясненнями, графіками. Для цього використовуються бази даних ПЕОМ та стандартне програмне забезпечення.

Важливе місце в роботі контроллера займає координація (чи координування) роботи банку. Вона потрібна, щоб поліпшити взаємодію відділів і інших підрозділів між собою заради досягнення банком (як системою різних ланок) поставлених цілей. Зв'язана з цим децентралізація планування, рішень і контролю робить координацію роботи окремих підрозділів банку необхідною для того, щоб саме в такий спосіб визначити шляхи досягнення мети банком у цілому.

Аудиторський контроль діяльності комерційного банку

Аудиторський контроль діяльності комерційного банку проводиться внутрішнім і зовнішнім аудитом за визначеними об'єктами, які входять до системи його функціонування.

Об'єкти бухгалтерського контролю діяльності комерційного банку представлені в структурі типової моделі стандарту, яка наведена на рис. 5.2.

Аналіз типової моделі стандарту аудиторського контролю діяльності комерційного банку свідчить, що юридична правомочність банку як об'єкта аудиторського контролю перевіряється з питань дотримання законодавства про банки і банківську дальність, господарських товариств, цінних паперів, а також норматив* них актів НБУ, якими регулюється порядок створення і діяльності комерційних банків.

Рис. 5.2. Типова модель стандарту аудиту діяльності комерційного банку

Зокрема, аудиторами перевіряються наявність статуту банку і порядок його затвердження засновниками - загальними зборами учасників, а також угоди між учасниками про формування статутного фонду банку, де вказуються розмір внесених кожним учасником коштів в основний капітал банку, його частка в цьому капіталі.

У своїй діяльності аудитор застосовує документальні методичні прийоми контролю - за формою та змістом.

Рис. 5.2. Типова модель стандарту аудиту діяльності комерційного банку

Формування і використання власного капіталу банку як об'єкта аудиторського контролю перевіряється аудитором у плані правової основи утворення та функціональної визначеності як фінансової бази діяльності банку. Власний капітал комерційних банків мас невелику питому вагу в сукупному капіталі. Це відповідає специфіці його діяльності по мобілізації вільних ресурсів на грошовому ринку і залученню їх на позичкових началах.

Аудитор за умови наявності достатнього резервного капіталу може зробити висновок з надійності банку і його платоспроможності навіть при збитках у поточній діяльності. Однак аудитору необхідно підходити дуже обережно до цього, бо в умовах економічної і фінансової нестабільності, хронічної інфляції діяльність комерційних банків вимагає додаткового ризику, що підвищує вимоги до захисної функції власного капіталу банку.

Гроші, їх зберігання й обіг усередині установи банку є об'єктом аудиторського контролю, як зовнішнього, так і внутрішнього, затвердженого НБУ по організації емісійно-касової роботи в установах банків України.

Зберігання грошей як знаків національної Й іноземної валюти аудитори перевіряють, починаючи з грошових сховищ, тобто спеціально обладнаних приміщень для зберігання цінностей, що знаходяться в установах комерційних банків. Зокрема, досліджується відповідність нормативним параметрам обладнання для зберігання запасів.

Одночасно аудитори аналізують організацію та методику проведення експертизи грошових білетів і монети як у національній, так і в іноземній валюті, а також платіжних документів в іноземній валюті (банкноти, що викликають сумнів щодо того, чи справжні вони чи мають які ознаки підробки). При цьому перевіряється дотримання правил визначення платіжності грошових білетів, затверджених НБУ, списання зношених, пошкоджених і вилинялих купюр.

Окремо перевіряються операції з електронними грошима. У процесі аудиту встановлюються надійність захисту даних від несанкціонованого доступу до електронної системи, достовірність і правильність використання електронних грошей.

Касові операції й інкасація виторгу - це об'єкти переважно внутрішньобанківського аудиту, завданням якого є перевірка роботи прибуткових кас з приймання і перерахунку готівки протягом операційного дня. Перевіряють оформлення первинних документів клієнтами банку при Внесенні готівки, а також громадянами (в тому числі працівниками банку) при внесенні грошей на депозит та інші платежі. Перевіряється також порядок здійснення операції у вечірніх касах банку щодо надходження грошей від підприємств і населення після закінчення операційного дня.

Підлягають аудиторському контролю операції вечірньої каси" пов'язані з прийманням грошового виторгу від інкасаторів.

Контролем касових операцій передбачається перевірка також операцій по пересиланню й одержанні цінностей через підприємства Державного комітету зв'язку України.

Перевірка ревізорами, аудиторами касових операцій, інкасації виторгу й операцій банку з пересилання й одержання цінностей здійснюється відповідно до порядку ведення касових операцій, установлених НБУ. Для контролю цих операцій застосовуються документальні методичні прийоми, а також різні види експертних досліджень.

Операції з дорогоцінними металами і дорогоцінними каміннями полягають у їх скупці в громадян пунктами купівлі, які функціонують при регіональних управліннях НБУ. Пункт купівлі може підлягати аудиту як юридична особа. контролінг маркетингова аудиторський банк

Аудитор має право перевіряти організаційні умови роботи скупних пунктів, ким, коли і на який строк виданий сертифікат експертам, які є штатними працівниками цих пунктів. Аудиту підлягають операції по скупці, витрачанні Й обліку дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, зокрема їх класифікація, визначений проби, зважування, вилучення штифтів, заклеювання пакетів зі скупленими цінностями. Зважування дорогоцінних металів, їхня витрата й облік проводяться відповідно до вимог нормативних документів Мінфіну України.

Операції, пов'язані зі зберіганням дорогоцінних металів і виробів із них, отриманих банками від правоохоронних, нотаріальних, митних та інших органів, регулюються нормативними документами Мінфіну України і НБУ, підлягають обов'язковому аудиту з застосуванням органолептичних, розрахунково-аналітичних і документальних методичних прийомів. Аудиторському контролю насамперед підлягають організація та проведення операцій з іноземною валютою відповідно до нормативних документів НБУ, а також правильність оформлення цих операцій документами, до яких відносяться: прибуткові касові і валютні ордери при зарахуванні національної і готівки в іноземній валюті в касу банку; видаткові касові і валютні ордери при видачі національної і готівки в іноземній валюті з каси банку. Бланки дорожніх чеків та інші цінності, відображені на забалансових рахунках, приймаються (видаються) за спеціальними забалансовими ордерами. Необхідно з'ясувати, чи зазначена в касовому документі загальна сума з відображенням комісійного збору по кожному найменуванню цінностей. Потім аудитор перевіряє виконання операційно-обліковими працівниками цих операцій у плані відповідності їх нормативним документам НБУ.

Розрахункові операції Й інші послуги, які здійснюються банками за договорами з клієнтами, підлягають аудиту стосовно своєчасності і достовірності розрахунків по заробітній платі з робітниками, оплаті поставленої продукції, виконаних роботах і послугах, інших боргових зобов'язаннях.

Аудитом перевіряється розвиток оплати у формі комерційного кредиту, що дозволяє прискорити розрахунки між суб'єктами господарювання.

Кредитні операції є об'єктом аудиторського контролю, оскільки вони пов'язані з ризиком несплати позичальником основного боргу і відсотків, які належать банку. Для кожного виду кредитної угоди характерні свої специфічні причини і фактори, що визначають ступінь ризику.

Кожен факт кредитного ризику вивчається аудитором окремо, встановлюються першопричини недоліків і вносяться пропозиції щодо попередження в подальшій діяльності.

Аудитор, перевіряючи інвестиції комерційного банку, розраховує такі основні коефіцієнти: норму прибутку на акціонерний капітал; коефіцієнт прибутковості, відношення чистого прибутку до виторгу від реалізації; коефіцієнт обігу коштів (визначається розподілом виторгу від реалізації на вартість активів акціонерного товариства); співвідношення власних позичкових коштів; коефіцієнт ліквідності та ін. Ці показники аудитор розраховує по кожному акціонерному товариству, у якому комерційний банк має капітал й одержує дивіденди на вкладений капітал, а також мас його інвестиції. Використовуючи розрахунково-аналітичні методичні прийоми, аудитор розраховує ефективність інвестицій банку, тобто визначає ризик і прибутковість інвестицій.

Гарантійні, посередницькі, консультаційно-інформаційні і трастові послуги є також об'єктами аудиторського контролю.

Завдання аудиторського контролю маркетингової діяльності банку - визначення правомочності надання послуг, які пов'язані з цією діяльністю, обґрунтованості їх вартості, вигідності для банку і корисності для клієнта. При цьому застосовуються розрахунково-аналітичні і документальні методичні прийоми.

Господарська діяльність банку, як об'єкта аудиту, включає доцільність використання інтелектуальних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у забезпеченні виконання функцій банку, визначених законодавчими актами про банки і банківську діяльність. При цьому застосовуються органолептичні, розрахунково-аналітичні документальні методичні прийоми контролю та аудиту.

Ефективність діяльності комерційних банків є об'єктом обов'язкового аудиту відповідно до чинного законодавства. Необхідність аудиту обумовлена тим, що засновники, акціонери, населення повинні знати, наскільки захищені їхні внески від неплатоспроможності і банкрутства банку. Аудитор, застосовуючи розрахунком во-аналітичні методичні прийоми, досліджує дотримання банком у своїй діяльності економічних нормативів платоспроможності і ліквідності, створення страхових фондів, затверджених НБУ.

Внутрішній аудит банку перевіряється у процесі проведення зовнішнього аудиторського контролю. Завдання перевірки - встановити, наскільки сучасним є внутрішній аудит банку, щоб надійно захистити його вкладників від неповернення грошових коштів, ризиків, правопорушень щодо зберігання готівки, зловживань з цінними паперами тощо.

Бухгалтерський облік і звітність банку підлягають аудиторському контролю з метою встановлення вірогідності відображення банківської діяльності в обліку і звітності, які вважаються головними документально вірогідними джерелами інформації про діяльність банку. За даними обліку і звітності визначають фінансовий стан банку, розрахунки з бюджетом по сплаті податків, виплати дивідендів акціонерам та інші показники Його діяльності. Оскільки у відповідності з діючим законодавством баланс і бухгалтерська (фінансова) річна звітність банків підлягають обов'язковому аудиторському підтвердженню, то аудитори повинні використовувати міжнародні і національні стандарти аудиту, нормативні документи НБУ, щоб уникнути помилкових висновків в оцінці їхньої діяльності.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.