Теоретичні аспекти визначення сутності страхового ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ СТРАХОВОГО РИНКУ

В.В. Виговська

Постановка проблеми. Страховий ринок є важливою складовою сучасної економіки, в якій відіграє низку ключових функцій. Від рівня його розвитку залежить здатність економічної системи до розподілу і трансформації ризиків, оскільки в рамках фінансового середовища регулюється процес вилучення системного ризику з сектора реальної економіки у фінансовий. Відтак, питання дослідження сутності страхового ринку, його ролі у висхідному поступу економіки країни залишаються актуальними та потребують подальших наукових розвідок.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важливі положення щодо сутності страхового ринку та його ролі у фінансовій системі країни містяться в наукових працях українських вчених, таких як В. Д.Базилевич, Н. М. Внукова, О. О. Гаманкова, О. А.Гвозденко, О. О. Журавка, О. В.Козьменко, С. С.Осадець, В. Й Плиса, Н. В. Ткаченко, В. М.Фурман та інших. Підкреслюючи вагомість сформованих в економічній науці теоретичних поглядів щодо трактування сутності «страхового ринку», слід зазначити, що дане питання залишається актуальним і потребує подальшого вивчення.

Метою статті є узагальнення й поглиблення наукових підходів до визначення сутності страхового ринку та його ролі в економіці країни.

Виклад основного матеріалу. Страхування є одним з ефективних інструментів гарантування якісних змін в економіці України, її активної інтеграції та взаємодії зі світовим економічним простором, підвищення конкурентоспроможності та іміджу країни, врахування викликів нової економіки та принципів формування соціально відповідальної держави.

На рис. 1 представлена субординація різних економічних категорій і понять, на основі якої можна простежити, з одного боку, опосередкований ієрархічний взаємозв'язок понять «економіка», «фінанси», «страхування», а з іншого боку, взаємозв'язок категорії «страхування» і поняття «страховий ринок», яке є похідним від зазначеної категорії. Економічна сутність, функції та роль страхування реалізуються в системі страхових відносин, організаційно-фінансова специфіка яких реалізуються через політику в галузі страхування на основі науково обґрунтованої концепції та практичної реалізації наукових знань про страхування. Страхування являє собою багатопланову економічну категорію, що має фінансову, організаційну, управлінську, правову та інституційну сутність.

Прийнято вважати, що страхування як бізнес було започатковано в XVII столітті в лондонській кав'ярні Едварда Ллойда. За часів розвитку судноплавства та міжнародної торгівлі купці шукали нові ринки збуту, в процесі чого терпіли чималі збитки через крах та зникнення кораблів або внаслідок атак піратів. Вирішення виявлених проблем відбулося шляхом створення фондів особливого призначення для допомоги особам, що отримали фінансові збитки. Таким чином, з'явилася спільнота зацікавлених осіб з відшкодування матеріальної шкоди на основі солідарної відповідальності, тобто можливості розподілення збитків між учасниками такого об'єднання.

Рис. 1. Графічне представлення субординації поняття «страховий ринок»

Джерело: побудовано автором

Як фінансова категорія, страхування - це сукупність грошових відносин з приводу перерозподілу національного доходу і частини національного багатства для задоволення економічних інтересів суспільства і його громадян щодо компенсації збитків від пошкодження або втрат майна. Як організаційна категорія, страхування являє собою регламентовану нормами права діяльність суб'єктів господарювання та інших учасників відносин у сфері господарювання з приводу компенсації завданих збитків особам, які постраждали внаслідок настання страхових випадків за рахунок заздалегідь акумульованих коштів.

Як управлінська категорія, страхування відображає прямі і зворотні зв'язки між керуючою підсистемою (суб'єкти страхування) і керованою підсистемою (страхові фонди) при виконанні функцій управління (планування, організація та контроль) з метою підвищення результативності та ефективності страхових відносин. Як інститу- ційна категорія, страхування являє собою сукупність базових і додаткових (комплементарних) інститутів, що еволюціонують у часі, при цьому, зберігають свою сутність, але змінюють форми прояву.

Сьогодні в науковому товаристві спостерігається достатньо велика кількість різнопланових методологічних підходів до визначення поняття «страховий ринок» та щодо його місця у фінансовій системі країни в цілому. Теоретичний аналіз визначень страхового ринку вказує на те, що існуючі суттєві розбіжності в інтерпретації даного поняття пояснюються тим, що його зміст розкривається через виокремлення однієї або декількох характерних рис, які на думку того чи іншого автора є змістовоутворюючими. Саме за цими основоположними рисами можна узагальнено систематизувати точки зору різних науковців щодо трактування поняття «страховий ринок» в окремі концептуальні підходи.

Виходячи із вищезазначеного, вважаємо за необхідне дати оцінку існуючим теоретичним підходам до визначення сутності поняття «страховий ринок» (табл.1) та сформулювати концептуальні засади трактування його змісту.

Узагальнюючи позиції учасників дискусії щодо визначення змісту страхового ринку, виокремимо чотири принципових підходи до трактування сутності страхового ринку та його сучасного змістового наповнення: відтворювальний, системний, політекономічний та інституціональний.

Насамперед пропонуємо розглянути відтворювальний підхід, який розкриває зміст страхового ринку через економічні відносини, що складаються між суб'єктами страхового ринку з приводу розподілу і перерозподілу грошових коштів, акумульованих у страхові фонди, які призначені для страхового захисту матеріальних і нематеріальних цінностей страхувальників страховиками.

Сформовані страхові фонди мають дихотомічний характер, оскільки з одного боку вони мають чітку цільову спрямованість (відшкодування збитків страхувальникам та застрахованим), а з іншого боку страховики використовують зібрані страхові премії для інвестиційної діяльності.

Страхові відносини, що виникають між страхувальником і страховиком, є економічними за своєю суттю, оскільки вони пов'язані із формуванням грошових фондів (страхових фондів) і перерозподілом їх у разі настання страхових подій. Економічні відносини, засновані на інтересах головних суб'єктів страхового ринку страхувальника і страховика, можна розглядати в розрізі страхових відносин з приводу сплати внесків до страхового фонду і страхових відносин щодо виплат страхового відшкодування.

З огляду на висловлене, зазначимо, що страховий ринок дозволяє забезпечити безперебійність кругообігу суспільного капіталу. Відтворення обумовлене накопиченням евентуальних ризиків і загроз, які призводять до зниження стійкості в економічних відносинах та звуження відтворювального процесу, що проявляється через структурно-функціональні кризи. А відтак, в умовах розширеного відтворення рівень розвитку страхового ринку є одним з головних індикаторів соціально-економічної стабілізації суспільства. Іншими словами, зростання економічного і технічного потенціалу країни, збільшення суспільного багатства відбуваються за одночасного зростання економічних, техногенних і соціальних ризиків, а отже обумовлюють об'єктивну необхідність створення системи страхових відносин, що гарантує компенсацію фінансових і матеріальних збитків.

Систематизовано автором

Разом із цим, сформовані страхові фонди можуть бути використані для інвестиційної діяльності, і таким чином бути джерелом фінансування розширеного відтворення.

Особливість відтворювального підходу полягає в тому, що вказується на джерело формування грошових фондів та напрямки їх розподілу. А отже доцільно звернути увагу на розкриття напрямів використання сформованих страхових фондів. Узагальнюючи сказане, можна констатувати, що логічно було б зосередити увагу й на напрямках використання сформованих страхових фондів.

Наступний підхід теоретичного обґрунтування суті страхового ринку, який позиціонується в економічній літературі як політекономічний, здійснює узагальнення страхового ринку через відносини, які виникають між ринковими суб'єктами у процесі купівлі-продажу об'єктів ринку за умови вільного кон'юнктурного ціноутворення обміну товарами. Суб'єкти страхового ринку представлені страхувальниками, страховиками та посередниками. Необхідно зазначити, що страхові посередники все ще відіграють другорядну роль на вітчизняному страховому ринку. Проте зростаюча роль класичного страхування, а також прагнення України впровадити світові стандарти роботи можуть в перспективі посилити їх роль та зумовити появу, поряд зі страховими агентами, брокерами, нових видів посередників. До комплементарних суб'єктів страхового ринку можна віднести перестраховиків, котрі поряд з головними суб'єктами страхового ринку вступають у відносини, пов'язані з організацією перерозподілу грошових коштів в процесі страхування, співстрахування, перестрахування. Характерною рисою співстрахування та перестрахування є розподіл відповідальності серед страхових організацій.

Страховий інтерес, пов'язаний із задоволенням майнового інтересу в процесі страхування, це свідома потреба власника майна в захисті майнового інтересу методом трансферту ризику - його передачею - страховику, тобто за допомогою страхування, яке утримує три елементи страхового захисту - матеріальний, юридичний, психологічний. [1, с.56]. Інтерес страховика полягає в отриманні можливості перестрахування на більш вигідних умовах порівняно з обумовленими у страховому договорі, хоча існують обмеження в часі при реалізації інтересу.

Взаємодія головних суб'єктів страхового ринку може здійснюватися напряму або за допомогою посередників, які більш гнучко реагують на зміни попиту та пропозиції на страховому ринку, а також оперативно просувають страхові послуги. Таким чином, страхові посередники сприяють взаємодії страхувальників і страховиків у розробці умов укладення договору, а також виконують ряд організаційних функцій зі збору інформації на страховому ринку, надають послуги при виплаті страхових премій та отриманні страхового відшкодування, консультують клієнтів щодо страхових сум і страхового відшкодування при настанні страхового випадку.

Наведені вище функції страхових агентів і страхових брокерів вказують на організаційно- економічний характер їх діяльності у сфері розподілу і перерозподілу страхових фондів. Отже, економічні відносини, в які вступають комплементарні суб'єкти страхування, за своїм змістом є організаційно-економічними, оскільки пов'язані з організаційно-управлінськими аспектами перерозподілу грошових коштів.

Вищесказане дозволяє зробити висновок про створення складної системи економічних відносин, носіями яких є головні суб'єкти страхового ринку, і організаційно-економічних відносин, носіями яких виступають комплементарні суб'єкти страхового ринку.

Розвиток економічних і організаційно-економічних відносин обумовлює розвиток загальних і специфічних функцій страхового ринку, пов'язаних із суспільною необхідністю страхування через особисте страхування, майнове страхування, страхування відповідальності, страхування економічних ризиків тощо.

Розвиток страхового ринку як сукупності економічних і організаційно-економічних відносин залежить від поглиблення суспільного поділу праці, розвитку фінансового ринку, появи на ринку все більшої кількості страхових суб'єктів і появи нових видів страхових послуг.

Досліджуючи економічну сутність страхового ринку необхідно виокремити використання системного підходу.

Системний підхід до розкриття змісту страхового ринку диктує необхідність його розгляду з позиції складу учасників страхового ринку та характеру їх взаємодії, порядку організації та функціонування ринку, принципів та особливостей його регулювання.

Страховий ринок з позиції системного підходу розглядають як сукупність взаємопов'язаних елементів, що утворюють систему, яка одночасно є підсистемою іншої системи, а саме складовою частиною фінансового ринку. Елементами страхового ринку виступають страховики, страхувальники, перестраховики, посередники, взаємодія між якими представлена системою прямих і непрямих взаємозв'язків і взаємозалежностей. страховий ринок фінансовий інституціональний

Страховий ринок пов'язаний із сегментами фінансового ринку, оскільки сприяє розподілу збитків і відшкодуванню втрат у всіх сегментах фінансового ринку. Це відбувається тому, що страхові внески акумулюються в страхові фонди, які створюються з метою перерозподілу грошових коштів при страхуванні ризиків та відшкодуванні збитків при настанні страхового випадку.

Вивчення взаємозв'язків складових страхового ринку дозволяє розглядати його як економічну систему, що створює умови для організації купівлі-продажу страхових послуг, де здійснюється перерозподіл страхових внесків, забезпечується підпорядкування цих умов правовим та інсти- туційним нормам.

В свою чергу, прихильники інституційного підходу визначають страховий ринок через сукупність різних інститутів.

Нагадаємо, що сучасний інституціоналізм передбачає розгляд економічних проблем у взаємозв'язку з проблемами соціальними, політичними, етичними і правовими. Головним поняттям інституційної теорії є поняття "інститут". Інститути - це форми і межі діяльності людей, прийняті в суспільстві традиції, звичаї, норми поведінки.

Сформовані підходи до розкриття досліджуваного явища досить повно розкривають сутність страхового ринку, структуру та елементи, що входять до його складу, закономірності розвитку та взаємозв'язку з іншими ринками і світовим страховим ринком, а також з позиції регулювання страхового ринку за допомогою інституційних інструментів. Поділяючи слушну думку вітчизняних і зарубіжних науковців щодо природи страхового ринку, вважаємо за необхідне зазначити, що у вищевикладених трактуваннях відсутній акцент на взаємодії економічних інтересів учасників страхового ринку як найважливішої передумови розширення сфери страхових відносин в країні та забезпечення стійкого функціонування ринкових інститутів.

З точки зору автора, страховий ринок являє собою економічні відносини з приводу захисту економічних інтересів держави, корпоративного сектора, домогосподарств та забезпечення стійкого функціонування ринкових інститутів за допомогою механізму перерозподілу ризиків через мобілізацію фінансових ресурсів у страхові фонди на основі сплати страхових премій та здійснення руху грошових потоків в економіці.

На думку автора, запропоноване визначення охоплює всі сторони економічного змісту категорії «страховий ринок». По-перше, розкриває специфіку страхового ринку, яка полягає у формуванні та використанні коштів страхового фонду. По-друге, у процесі функціонування страхового ринку між його суб'єктами виникають певні економічні відносини щодо захисту економічних інтересів та забезпечення стійкого функціонування ринкових інститутів через механізм перерозподілу ризиків. По-третє, суб'єктами є не тільки продавці і покупці, а й інші юридичні та фізичні особи - учасники страхового ринку (держава, корпоративний сектор, домогосподарства тощо). При цьому, позиція автора щодо визначення суті страхового ринку не суперечить відомим трактуванням, акумулює в собі їх основні характеристики, описує форму і зміст поняття.

Висновки

Проведене дослідження існуючих теоретичних підходів до трактування сутності страхового ринку дає можливість зробити висновок, що страховий ринок являє собою складну багатофакторну динамічну систему взаємозв'язків щодо захисту економічних інтересів держави, корпоративного сектору, домогосподарств та забезпечення стійкого функціонування ринкових інститутів. Страховий ринок взаємодіє з іншими ланками фінансової системи та убезпечує відтворювальний процес від різного роду небезпек. А отже, висхідний розвиток економіки країни багато в чому залежить від ефективності функціонування страхового ринку, від ступеню його задіяності у відтворювальному процесі в якості дієвого важеля нейтралізації негативного впливу ендогенних та екзогенних факторів.

Література

1. Александрова, М. М. Економічний та страховий інтерес та їх вплив на страхові відносини [Електронний ресурс] / М. М. Александрова. - Режим доступу: http://eztuir.ztu.edu.Ua/2675/1/8.pdf

2. Аржевітін, С. М. Чому і як слід реформувати систему гарантування вкладів / С. М. Аржевітін // Вісник НБУ. - 2010. - № 11. - С. 3-7.

3. Базилевич, В. Д. Страхова справа : навчальний посібник / В. Д. Базилевич, К. Базилевич. - Вид. 3-тє, перер. і доп. - К.: Знання, 2003. - 250с.

4. Балук, Н. Р. Визначення впливу комунікаційних засобів на поведінку споживачів страхових послуг Західного регіону / Н. Р Балук. // Регіональна економіка. - 2011. - № 2. - С. 151-156.

5. Внукова, Н. М. Страхування: теорія та практика : навч.- метод. посіб. / Н. М. Внукова, В. І. Успаленко, Л. В. Вре- менко. - Х. : Бурун Книга, 2004. -376 с.

6. Гаманкова, О. О. Ринок страхових послуг України: теорія, методологія, практика: монографія / О. О. Гаманкова. - К. : КНЕУ, 2009. - 283 с.

7. Гвозденко, А. А. Страхование : учеб. / А. А. Гвозденко- М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. - 464 с.

8. Економічний енциклопедичний словник: у 2 т. Т. 2 / [за ред. С.В.Мочерного.]. - Львів: Світ, 2006. - 568 с.

9. Журавка, О. С. Науково-методичні засади стратегічного розвитку страхового ринку України : дис... на здобуття наук. ступеня канд. економ. наук : спец. 08. 00. 08 / О. С. Журавка ; Державний вищий навчальний заклад "Українська академія банківської справи Національного банку України". - Суми : [ Б. В. ], 2010. - 205 с..

10. Залєтов, О. М. Страхування: навчальний посібник / О. М. Залєтов. - К.: Між. Агенція "BeeZone", 2003. - 304с

11. Козьменко, О. В. Нові вектори розвитку страхового ринку України : монографія / О. В. Козьменко, С. М. Козьмен- ко, Т. А. Васильєва ; керівник авт. проекту д. е. н., проф.. О. В. Козьменко. - Суми : Університетська книга, 2012. - 316 с.

12. Навроцький, Д. А. Формування страхового ринку України : автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Навроцький Денис Анатолійович ; НАН України, Ін-т екон. прогнозування. - К., 2005. - 18 с.

13. Плиса, В. Й. Страхування : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. Й. Плиса. - К. : Каравела, 2005. - 391 с.

14. Стойко, О. Я. Фінанси: навч. посіб. / О. Я. Стойко, Д. І. Дема; за ред. О.Я. Стойка. - К.: Алерта, 2014. - 432 с.

15. Страхування : підручник / [керівник авт. колективу і наук. ред. С. С. Осадець, д-р ек. наук, проф.]. - 2-ге вид., до- пов. і переробл. - К. : КнЕУ, 2002. - 599 с.

16. Ткаченко, Н. В. Інвестиційна діяльність страхових компаній : автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / Н. В. Ткаченко; НАН України. Ін-т екон. прогнозування. -- К., 2004. -- 20 с.

17. Феоктистова, Н. А. Формирование системы методов диагностики региональных страховых рынков: дисс. канд. экон. наук / Н. А. Феоктистова.; Хабаровская государственная академия экономики и права. - 2005. - 190 с.

18. Фурман, В. М. Страховий ринок в Україні: проблеми становлення та стратегія розвитку: автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.04.01 / В. М. Фурман ; Держ. установа “Ін-т економіки та прогнозування НАН України”. - К., 2006. -

19. Цыганов, А. А. Основы организации страхования в Интернете / А. А. Цыганов, А. В. Быстров. -- М. : Анкил, 2005. -- С. 16-17.

20. Шахов, В. В. Страхование/ В. В. Шахов. - М. : Анкил, 2002. - 248 с.

21. Шумелда, Я. Страхування: навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей / Я. Шумелда. - Видання друге, перероблене і доповнене. - Тернопіль: Джура, 2006. - 296 с.

22. Юргенс, И. Системный подход к определению понятия «национальная система страхования» / И. Юргенс // Страховое дело. - 2000. - № 8.

Анотація

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ СТРАХОВОГО РИНКУ

В даній статті проведено критичний аналіз наукових поглядів щодо трактування сутності страхового ринку та визначення його місця у фінансовій системі країни з позиції системного, політекономічного, відтворювального й інституціонального підходів. Сформовані підходи до розкриття досліджуваного явища стали науковою платформою для побудови авторської позиції. Охарактеризовано ієрархічний взаємозв'язок понять «економіка», «фінанси», «страхування». Проаналізовано еволюцію теорій страхування.

Ключові слова: страхування, страховий ринок, фінансова система, страховики, страхувальники, страховий фонд.

ТЕОРЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ ОПРЕДЕЛЕНИЯ СУТИ СТРАХОВОГО РИНКА

В данной статье проведен критический анализ научных взглядов относительно трактовки сущности страхового рынка и определения его места в финансовой системе страны с позиции системного, политэкономического, воспроизводственного, а также институционального подходов. Сформированные подходы к раскрытию исследуемого явления стали научной платформой для построения авторской позиции. Охарактеризовано иерархическую взаимосвязь понятий «экономика», «финансы», «страхование». Проанализировано эволюцию теорий страхования.

Ключевые слова: страхование, страховой рынок, финансовая система, страховщики, страхователи, страховой фонд.

INSURANCE MARKET: THEORETICAL ASPECTS

This article provides a critical analysis of scientific views regarding the interpretation of the essence of the insurance market and determines its place in the country's financial system from the perspective of the system, political economy, reproductive and institutional approaches. Formed approaches to disclosure of the phenomenon under investigation have become the scientific platform for the construction of the author's position. Hierarchical relationship of the concepts of "Economy", "Finance", "insurance" is characterized. We analyzed the evolution of the insurance theories.

Keywords: an insurance, an insurance market, a financial system, an insurers, а policyholders, an insurance fund.