Размещено на http://www.allbest.ru/

Суб'єкти та об'єкти, види депозитних операцій

Депозитні операції - це операції банків із залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб на вклади, на визначені строки або до запитання.

Суб'єкти депозитних операцій:

Державні підприємства та організації.

Державні установи.

Кооперативи.

Акціонерні товариства.

Спільні підприємства за участю іноземного капіталу.

Партійні та громадські організації і фонди.

Фінансові та страхові компанії.

Інвестиційні та трастові компанії і фонди.

Окремі фізичні особи та їх об'єднання.

Банки та інші кредитні установи.

Об'єкти депозитних операцій - це депозити, тобто суми грошових коштів, які суб'єкти депозитних операцій вносять у банк на визначений час та які залишаються на рахунках у банках через діючий порядок здійснення банківських операцій.

Особливості депозитних операцій:

Функція депозитних операцій - залучення та розміщення вільних залишків в іноземній валюті.

Операції мають короткостроковий характер (від 1 дня до року).

Проводяться з метою отримання прибутку від різниці у процентах.

Найчастіше в зарубіжній практиці виділяють 3 основні групи вкладів населення:

Строкові вклади.

Вклади на жирорахунках (синоніми: вклади до запитання, контокорентні вклади, вклади на поточних рахунках).

Ощадні вклади.

У вітчизняній практиці і нормативних документах НБУ ("Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами", "Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків в національній та іноземній валюті") немає чіткого підходу до класифікації депозитів, формально виділяються:

- вклади до запитання;

- строкові вклади;

- умовні вклади;

- накопичувальні вклади.

При цьому істотних відмінностей в правилах обслуговування цих вкладів немає, що не дає повною мірою реалізувати всі їх можливості. Зокрема, вимоги про безумовне повернення вкладів на першу вимогу клієнта максимально наближують всі види вкладів до умов "до запитання", а обов'язкове фіксування процентної ставки кардинально ускладнює пропозицію вкладникам довгострокових ощадних програм. Навіть оновлена нормативна база все ще не відповідає світовим стандартам. Додаткове сум'яття в нормативне регулювання депозитних операцій вносять положення "Цивільного кодексу", в яких законодавці намагаються прямо регулювати у тому числі ряд чисто технологічних аспектів проведення вкладних операцій. Разом з тим ряд банків протягом багатьох років успішно використовують вклади, які на повних підставах можна віднести до групи ощадних. Тому можна розділити їх на окремі групи.

1 Група.

Строкові вклади - це грошові кошти на депозитних рахунках, від права розпорядження якими вкладник відмовляється на певний період.

За класифікацією НБУ: "строкові вклади" - це грошові кошти або банківські метали, розміщені в банку на обумовлений договором термін, які можуть бути повернені вкладнику після закінчення обумовленого терміну або на першу вимогу вкладника, якщо це передбачено договором банківського вкладу (депозиту).

В класичній інтерпретації строкові вклади мають на увазі передачу коштів в повне розпорядження банку на термін і умовах за договором, а тому вкладник, як правило, не може у будь-який момент вимагати від банку повернення розміщених коштів. На строкові вклади нараховуються проценти. Проценти виплачуються вкладнику при розриві договору. Процентна ставка встановлюється за домовленістю. Як і інші ціни, вона складається залежно від попиту і пропозиції. Загалом можна сказати, що процентна ставка тим вища, чим триваліший термін дії договору. Часто процентна ставка тим вища, чим більша сума вкладу. Не дивлячись на "строкову" природу даних вкладів, тобто встановлення договірних зобов'язань на конкретний, чітко визначений термін, нормативні документи вимагають від українських банків забезпечити повернення залучених коштів на першу вимогу клієнтів, що значно ускладнює можливість збалансованого по термінах повернення депозитного портфелю. Єдиним засобом, що утримує клієнтів від прийняття рішення по достроковій вимозі вкладів, є нарахування процентів по зниженій процентній ставці. При цьому, розмір процентної ставки не може бути нижчим, ніж процентна ставка по вкладах "до запитання". У ряді випадків, з метою додаткового залучення клієнтів, банки визначають розмір штрафної ставки за достроковий розрив на більш високому рівні, наприклад, у розмірі 1/3,1/2 або 2/3 від базової ставки за договором залежно від терміну, протягом якого кошти клієнта фактично знаходилися в банку.

У зв'язку з незначною кількістю банківських операцій, необхідних для обслуговування строкового депозитного рахунку клієнта, банк несе мінімальні операційні витрати в порівнянні з іншими видами вкладів. Сума строкового вкладу найчастіше встановлюється круглими сумами і повинна бути незмінна протягом всього терміну дії договору. Часто при прийомі строкових вкладів обумовлюється мінімальна сума вкладу.

Описані вище види строкових вкладів не вичерпують всю гамму подібних послуг, запропонованих українському вкладнику. Так, наприклад, опитування вкладників показали, що дуже багато хто, як мотив до розміщення коштів, вказують можливість "отримання надбавки до пенсії і зарплати". депозитна валюта вклад класифікаційна

Тому сьогодні практично кожний банк, що працює з фізичними особами, має вклади з періодичною виплатою процентів. Ці вклади мають всі основні ознаки строкових депозитів. Проте вкладнику надається можливість одержувати нараховані проценти до закінчення терміну вкладу, найчастіше щомісячно, рідше щоквартально. Дані вклади дозволяють поєднувати задоволення потреб клієнтів в отриманні максимально можливого доходу на вкладені кошти і часткового забезпечення поточних витрат. Саме вклади такого типу користуються найбільшою популярністю в українських вкладників.

В даний час технологічний прогрес вносить корективи в стандартні форми надання банківських послуг. Зокрема, широке розповсюдження платіжних карт дозволяє підвищити мобільність банківського обслуговування, організувати його цілодобово, 7 днів на тиждень, звільнити клієнтів від прив'язки до одного відділення, одного міста, однієї країни.

У зв'язку з цим, з'являється можливість надати клієнту, бажаючому зробити вклад у банку, цілий комплекс послуг, депозит, платіжну карту, у тому числі міжнародну, кредитний ліміт, забезпеченням по якому виступає депозит.

Одним з перших піддалися подібній модифікації найбільш технологічно прості вклади - строкові вклади.

Переваги і відмінності від стандартних вкладів:

1. Забезпечення повноцінної зв'язки: депозитний вклад - карта, що дозволяє забезпечити режим віддаленого обслуговування вкладника (отримання % і повернення депозиту по терміну в банкоматах по всьому світу) при збереженні банком контролю за достроковим вилученням засобів (достроковий розрив тільки у відділенні банку).

2. Автоматична реалізація стратегії перехресного продажу, внаслідок чого забезпечується: негайна видача, безкоштовне оформлення і обслуговування міжнародної платіжної карти.

3. Автоматичне встановлення кредитного ліміту для всіх вкладників з можливістю коректування його величини. При цьому кредитування проводиться залежно від розміру депозиту і є безризиковим.

Разом з тим, поряд з явними перевагами даний продукт володіє і рядом недоліків:

- підвищення вірогідності втрати клієнтом заощаджень або їх частини внаслідок шахрайських операцій третіх осіб з платіжною картою;

- значно знижується вплив банку на клієнтів, оскільки після оформлення вкладу клієнти, що обрали варіант "повернення суми вкладу на карту", можуть отримувати обслуговування дистанційно, без контакту із співробітниками банку. Така ситуація не дає можливості впливати на клієнта з метою продовження співпраці з банком після закінчення терміну вкладу. Відсутність прямого контакту з клієнтом значно знижує можливість пропозиції йому інших або нових послуг банку, внаслідок чого основну ставку доводиться робити на дорогу і менш ефективну "зовнішню" рекламу;

- небажання ряду достатньо перспективних клієнтів використовувати для даних операцій платіжну карту.

У зв'язку з цим, для підтримки стабільного об'єму і розумної вартості депозитного портфелю:

- необхідно дотримуватись розумного балансу депозитно-карткових послуг даного типу і "класичних" строкових вкладів у пасивах банку,

- віддавати пріоритет оформленню депозитів без автоматичного повернення суми вкладу після закінчення терміну на картковий рахунок.

З метою створення клієнтам привабливіших умов розміщення коштів, а також зниження працевитрат на обслуговування депозитного портфелю, строкові вклади типу "Стандарт", передбачають після закінчення терміну вкладу автоматичне продовження договору на новий термін без додаткових узгоджень з клієнтами.

2 Група.

Вклади до запитання є грошовими коштами, які можуть бути витребувані у будь-який момент без попереднього повідомлення банку з боку клієнта.

За класифікацією НБУ: "вклади до запитання" - це грошові кошти або банківські метали, розміщені на вкладних (депозитних) рахунках в банках на умовах виплати вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника.

"Вклади до запитання" в світовій практиці першочергово призначені для здійснення платіжного обороту. Якщо хтось хоче заплатити готівкою, то він зможе це зробити тільки у випадку наявності достатнього запасу готівки. У свою чергу, власник готівки повинен постійно захищати її від втрати, крадіжки або знищення. Тому зберігання грошей у формі вкладів до запитання є для клієнтів дешевою і, разом з тим, простою мірою захисту. Оскільки одночасно клієнт отримує можливість брати участь у безготівковому платіжному обороті, то у нього відпадає ще один ризик - постійно мати при собі великі суми готівки для оплати. Внаслідок цієї умови, "вкладами до запитання" вкладник може розпоряджатися також вільно, як і готівкою, тобто на ці вклади допускають довкладання будь-яких сум у будь-який момент, а також аналогічний порядок зняття всієї або частини внесеної суми.

В світовій практиці термін дії таких вкладів як правило не обумовлюється, проте у вітчизняній практиці банки іноді вказують у договорі термін, на який оформляється вклад, наприклад: один рік. Це робиться для того, щоб мати можливість закрити рахунок вкладника за "своєю ініціативою" у разі тривалого невикористання його клієнтом із-за відсутності коштів на рахунку Проценти на "вклади до запитання" нижчі, ніж на інші вклади. Проте, не дивлячись на те, що банки завжди повинні бути готові до несподіваного відтоку вкладів до запитання, вони все-таки створюють важливу основу для кредитування, тому що коливання окремих вкладів при великому об'ємі операцій в цілому вирівнюються.

Що стосується процентів, що нараховуються, "вклади до запитання" є найдешевшим видом залучених ресурсів. Класичні вклади до запитання найчастіше використовуються для розміщення заощаджень вкладниками, що потребують максимально вільно використовувати свій депозитний рахунок. Тому по "вкладах до запитання" процентні ставки найнижчі з вкладів, але все-таки дозволяють клієнтам одержувати деякий додатковий дохід. Разом з тим в умовах конкуренції, що підвищується, деякі банки встановлюють більш високі процентні ставки, ніж стандартні. Це робиться для того, щоб привернути нових клієнтів або переманити вкладників з інших банків. Як правило, останнім часом така практика спостерігається в сегменті послуг для пенсіонерів. Часто такі банківські продукти мають назви "поточні пенсійні рахунки", але по суті вони ближче до вкладів, ніж до класичних поточних рахунків, призначених для обслуговування платіжного обороту клієнтів. Такі банківські продукти надзвичайно популярні у клієнтів, оскільки вони поєднують дохідність строкових вкладів, свободу в розпорядженні коштами "вкладів до запитання", довгостроковий характер з можливістю накопичення коштів "накопичувальних" вкладів. Разом з тим, дану ситуацію можна розглядати як тимчасову і пов'язану з неподіленим ще зараз ринком "пенсійних послуг". Протягом 1-2-х найближчих років даний ринок, швидше за все стабілізується і всі банки перейдуть на класичну зв'язку: поточний рахунок + строковий (накопичувальний) вклад.

3 Група.

Ощадні вклади займають проміжне положення між строковими і "вкладами до запитання" і призначені для забезпечення довгострокового накопичення клієнтом необхідної суми коштів.

За класифікацією НБУ: "накопичувальні вклади" - вклади, призначені для заощадження грошових коштів, які можуть поповнюватися вкладником за рахунок додаткових внесків.

В Україні роботу з вкладами, які можна віднести до ощадних, практикують далеко не всі, навіть потужні банки.

У класичному варіанті ощадний вклад створюється не одноразовим внеском, а може зростати в результаті регулярного або нерегулярного внесення рівних або різних сум протягом всього терміну. Для повноцінних ощадних вкладів цей термін перевищує 1 рік, а момент повернення вкладу жорстко не фіксується. Внаслідок чого термін накопичення заощаджень може досягати 10 і більше років. Клієнт не завжди може вільно вимагати виплату ощадного вкладу.

Мотиви зберігання вкладником коштів на ощадних рахунках - резерви на непередбачені витрати, накопичення грошей на фінансування значних покупок або знаменних життєвих подій, створення капіталу. В принципі розрізняють цільове зберігання коштів і зберігання без певної мети. Ощадний вклад виникає в результаті укладення договору і внесення відповідної суми. При внесенні першого внеску може виписуватися ощадна книжка або інший відповідний документ.

Особливістю ощадних вкладів є те, що, в принципі, вони можуть бути повернені тільки після вимоги та після закінчення погодженого терміну. Як правило термін повідомлення, наприклад в Німеччині, складає від 3-х місяців до 1-4 років. Без повідомлення можна зняти деяку обумовлену суму протягом календарного місяця. Банки зацікавлені в тому, щоб ощадні вклади якомога довше знаходилися в їх розпорядженні. Тому на ощадні вклади з тривалим терміном попереднього повідомлення вони пропонують більш високі процентні ставки, ніж на короткострокові ощадні вклади. Таким чином, розмір процентної ставки в основному залежить від тривалості погодженого терміну попереднього повідомлення.

Українські банки мають серйозні юридичні проблеми в реалізації такої процентної політики, пов'язані із законодавчою нормою незмінності процентної ставки по вкладу, але змінити дію об'єктивних економічних законів не можуть. Тому ощадні вклади часто оформляються максимум на термін 1 рік з умовою автоматичного продовження терміну вкладу. При продовженні договору розрахунок процентів на кожний новий термін вкладу здійснюється за процентною ставкою, діючою в банку для продовжуваних депозитних вкладів даного виду на день закінчення попереднього терміну вкладу, без оформлення додаткових угод до договору.

Ощадні вклади максимально пристосовані до здатності і готовності клієнта здійснювати заощадження. На ощадний рахунок можна у будь-який момент вносити грошові кошти практично в необмеженому розмірі. Тому зберігання грошей на ощадних рахунках для "маленької" людини є найдоцільнішою формою розміщення заощаджень. Крім того, ця форма особливо підходить для накопичення коштів на значну покупку в майбутньому.

Особлива ліквідність ощадних вкладів виражається також і в тому, що вилучення вкладу у виняткових випадках можливе і без дотримання терміну попереднього повідомлення. На практиці існують наступні можливості вилучення вкладу:

- без попереднього повідомлення;

- після попереднього повідомлення, але до закінчення його терміну;

- після закінчення терміну попереднього повідомлення ("штатна ситуація").

Якщо банк дозволяє вкладнику достроково зняти його вклад, то, як правило, передбачається компенсація банку у вигляді виплати знижених процентів по вкладу. Українські банки теж, як правило, застосовують в аналогічних випадках знижений процент по вкладу.

Обов'язковою ознакою ощадних вкладів є капіталізація процентів, тобто нарахування доходу на раніше нараховані, але не одержані клієнтом проценти.

Класичним прикладом ощадного вкладу є вклад який передбачає довгострокове накопичення заощаджень з можливістю поповнення вкладу. Перевагою даного вкладу в порівнянні із стандартними масовими депозитними продуктами, запропонованими іншими банками України, є можливість формування регулярних накопичень шляхом автоматичного списання вказаної клієнтом суми з його зарплатної (будь-якої іншої) карти без особистого відвідування клієнтом банку. Крім цього вклад може поповнюватися і через касу банку. При цьому вклад доступний як клієнтам з високим рівнем особистих доходів, так і малозабезпеченим громадянам, оскільки відкриття і поповнення вкладу, у тому числі і регулярним платежем, проводиться на невелику.

Окремим різновидом ощадних вкладів є вклади, за якими повернення вкладу прив'язано до деякої умови. НБУ дає спеціальну характеристику таких вкладів, як "умовні вклади" - це вклади, у момент оформлення яких встановлюється будь-яка умова про повернення грошових коштів або банківських металів. Умова по вкладу не повинна суперечити законодавству України або ускладнювати повернення вкладу (депозиту).

Як правило, умови повернення прив'язані до значних життєвих подій в житті вкладника або його близьких, наприклад народження дитини, одруження дітей, повноліття, вступ до ВУЗУ, виходу на пенсію. Права на грошові кошти, що накопичились, переходять від вкладника до особи, на користь якої оформлено вклад.

Дата закінчення - це дата повернення депозиту (maturity date).

Дата укладення угоди - це дата, коли банки домовляються про здійснення депозитної операції.

Дата валютування (value date) - це дата зарахування суми депозиту на кореспондентський рахунок банку. Для поточних операцій дата валютування відрізняється від дати укладення угоди на два робочі дні. Такі умови у світовій практиці мають назву "спот" (spot). На умовах спот банки здійснюють депозитні операції тривалістю більш одного дня, поточні конверсійні операції та клієнтські платежі. Наприклад, якщо 5-го лютого 2011 р. банк А уклав угоду про розміщення 1 млн. дол. США в банку Б терміном на один місяць на умовах спот, то датою валютування буде 7-ме лютого 2011 p., тобто протягом двох робочих днів банк А має переказати кошти на рахунок у банку Б. Але депозитні операції можуть здійснюватися також із датою валютування раніше спот. Існують стандартні умови виконання угод, що включають стандартні дати валютування та закінчення. Вони наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Стандартні терміни укладання депозитних угод на міжбанківському ринку

Вибір дати валютування залежить від:

- валюти депозиту;

- часу розміщення;

- кількості часових поясів між банком та країною валюти депозиту. Для місячних термінів діє правило "кінця місяця" (end of month rule), яке означає, що якщо дата розміщення депозиту припадає на останній день місяця, то й дата закінчення депозиту також припадатиме на останній робочий день другого місяця.

Наприклад. Місячний депозит, розміщений з датою валютування 31 серпня, повернеться назад 30 вересня.

За термінами розрізняють депозити трьох видів (за Петрашко Л.П.):

1. Депозити до запитання, або онкольні депозити (call deposits). Кошти, в даному випадку, розміщуються в банку на невизначений термін. Однак повернення (або зменшення суми) депозиту можливе лише за умови попереднього повідомлення (за 24 години, 2 дні і т. д.). Для онкольних депозитів властива плаваюча процентна ставка, котра встановлюється за домовленістю сторін на основі визначеного періоду (наприклад, щотижня).

2. Короткострокові одноденні депозити (one day deposits). До цього типу депозитів належать одноденні депозити типу "овернайт" (о/п), "том-некст" (t/n)t "спот-некст" (s/n). Вони використовуються для регулювання короткотермінової ліквідності банку по рахунках ностро.

3. Депозити на фіксовані терміни. Як правило, депозити розміщуються на стандартні терміни: 7 днів (1 тиждень), 1, 2,3,6 місяців і рік. Ці терміни мають назву "прямих дат" (straight dates).

Размещено на Allbest.ru