Страхування професійної відповідальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Страхування професійної відповідальності

До специфічних видів страхування відповідальності відносять страхування професійної відповідальності. Такий вил страхування в багатьох країнах світу здійснюється в обов'язковій формі. Наявність страхового поліса є одним із елементів, необхідних для отримання ліцензії на приватну професійну практику певним категоріям фахівців. В Україні страхування професійної відповідальності з прийняттям нової редакції Закону України "Про страхування" (2001) передбачено проводити в обов'язковій формі, але тільки за переліком професій, визначених Кабінетом Міністрів України. Для решти професій таке страхування може проводитись також у добровільній формі.

Особливість страхування професійної відповідальності полягає у тому, що страховик зобов'язується згідно з договором страхування виплатити страхувальнику компенсацію за позовом третьої сторони за шкоду, заподіяну їй страхувальником через недбалість або помилку при виконанні ним своїх професійних обов'язків.

Основою для висування позовів с халатність, помилки, пов'язані з виконанням професійної діяльності, що призводить до фінансових втрат або погіршення стану здоров'я клієнтів або третіх осіб. Відповідальність страховика настає у тому випадку, якщо вина страхувальника доведена.

У такому страхуванні виділяють 2 групи ризиків, на випадок яких і проводиться страхування тих чи інших видів професійної діяльності:

1) ризики, пов'язані зі заподіянням шкоди життю і здоров'ю, тобто можливість завдання тілесних пошкоджень. Сюди відносять: страхування професійної відповідальності хірургів, стоматологів, фармацевтів, косметологів, масажистів тощо;

2)ризики, пов'язані зі заподіянням матеріальної шкоди. Сюди відносять: страхування професійної відповідальності інженерів, експертів, адвокатів, бухгалтерів, аудиторів, нотаріусів, фінансистів та ін.

Об'єктом страхування є відповідальність за матеріальні витрати, яких зазнала третя особа внаслідок ненавмисно завданих їй страхувальником фактичних прямих матеріальних збитків під час надання послуг.

Страхувальниками можуть бути юридичні особи та фізичні особи, які мають кваліфікаційний сертифікат (свідоцтво) та ліцензію (дозвіл) на здійснення діяльності з надання професійних послуг (рис. 9.5):

Страхування професійної відповідальності здійснюється на таких принципах:

-- Грунтується на судовій відповідальності страхувальника;

-- покриває всі позови, подані в період його дії;

-- страховик зазначає ретроспективну дату (позови, шкоди за якими було завдано до такої дати, страховик не приймає);

-- передбачає високі ліміти відповідальності за весь період страхування;

-- виключається відлові дальність, що виникне з таких причин:

а) через дискредитацію та наклеп;

б) через нечесність, шахрайство, кримінальні дії страхувальники;

в) позови, які підпадають під дію інших договорів страхування.

Договір страхування укладається згідно з принципом "заявлених позицій". Позов може бути сплачений страховиками, якщо пін пред'явлений під час дії договору страхування, незалежно від часу та місця, де сталися помилка або виникла підозра щодо її виявлення. На прохання страхувальника страховик може взяти на себе врегулювання позову, велений справи в суді.

Договір страхування ґрунтується на судовій відповідальності страхувальника. Якщо страховик вважає, що проти цього полону існує захист, то він може заперечити його в суді. Тому в такі договори включається так звана стаття про Королівську Ралу -- положення про розв'язання суперечки між страховиком та страхувальником з приводу судового розгляду полову. Якщо страхувальник та страховик не дійшли згоди з приводу конкретного полону, то остаточним є рішення Королівської Ради.

Як правило, з договору страхування виключається відповідальність збитки, спричинені:

-- через дискредитацію та наклеп, поговір (такий ризик може бути включений за додаткову плиту);

-- через нечесність, шахрайство, кримінальні дії страхувальника;

-- екологічним забрудненням;

-- місцевими умовами, трудовим законодавством тощо.

За договором відшкодовуються всі полони, які були подані в період його дії. Щоб уникнути "довгохвостих" позовів, страховик може передбачити в договорі ретроспективну дату. Позови, шкоду за якими було завдано до такої дати, страховик не враховує.

Страхування професійної відповідальності передбачає високі ліміти відповідальності, які здебільшого встановлюються за весь період страхування. Ліміт за однією подією, за одним позовом не застосовується. Судові витрати сплачуються страховиком попал встановлений ліміт відповідальності.

При оцінюванні ризиків страховик ретельно вивчає історію діяльності страхувальника, вік, досвід та кваліфікацію працівників, кількість партнерів та співробітників фірми, якість контролю, клієнтуру тощо.

Страхова сума визначається страхувальником, але не може перевищувати 200-кратної мінімальної заробітної плати для фізичних осіб.

Тарифні ставки при страхуванні професійної відповідальності диференційовані за видами професійної діяльності та стажу роботи за професією і коливаються в межах від 5 до 15 %.

Страхові платежі за договором страхування можуть бути сплачені одноразово або за два рази, рівними частинами від річної суми платежів.

Страхове відшкодування не сплачується в разі:

-- навмисних дій страхувальника, які спричинили збиток;

-- необумовленості в договорі з надання послуг відповідальності сторони, яка надає послуги;

-- передачі права надання професійним особам, які не мають для цього законних підстав.

Часто професіонали утримують у себе різні документи своїх клієнтів -- заповіти, закладні, сертифікати. Договір може передбачити покриття витрат на заміну або відновлення таких документів унаслідок їх часткової втрати або знищення. Покривається відповідальність перед третіми особами, що постраждали внаслідок такої втрати.

На практиці існують численні ризики, які можуть бути віднесені до умов страхування професійної відповідальності на особливих умовах та за додаткову премію.

Страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту

Страхування кредитів відноситься до підгалузі страхування відповідальності заборгованості, яка охоплює страхування різних видів кредитів. Страхування кредитів з'явилось в Європі після Першої світової війни (1914--1918), а сучасного вигляду набуло у 50-х роках XX ст. Суть такого страхування полягає у зменшенні або усуненні кредитного ризику.

Кредитний ризик -- ймовірність відмови боржника від сплати відсотків за кредит і повернення самого кредиту. Він може виникнути в усіх видах кредитних операцій як усередині країни, так і в міжнародному кредитуванні. У зв'язку з тим, що більшість кредитних ресурсів концентрується в банках, саме вони найбільше наражаються на кредитні ризики, рівень яких залежить від особи позичальника, його фінансового стану, форми кредиту і загальної економічної ситуації в країні. Крім банків, кредитний ризик може виникнути і в юридичних та фізичних осіб, за умови надання ними комерційних кредитів, або при придбанні цінних паперів (кредитних зобов'язань).

Особливістю страхових кредитних ризиків є те, що у відносинах між кредитором та його боржником предмет їхнього спільного інтересу (кредит) ставить сторони в діаметрально протилежні умови. Боржник зобов'язаний повернути одержану позику, а кредитор має право вимагати повернення наданої позики за узгодженими умовами. Невиконання цих умов загрожує кредитору фінансовими збитками. Основний ризик кредитної операції з матеріальної точки зору проявляється у неповерненні заборгованості, а з юридичної -- у невиконанні зобов'язань.

У сфері кредитних відносин існують різні форми забезпечення кредитів, найбільш надійною та доступною виступає страхування. В Україні страхування кредитів проводиться лише з 1990 р., коли були прийняті відповідні закони щодо формування комерційних банків.

Об'єктами цього виду страхування є комерційні кредити, банківські позики, кредитні зобов'язання тощо.

Страхування кредитних ризиків захищає інтереси кредитора на випадок неплатоспроможності боржника або несплати боргу з інших причин.

Найбільшого поширення набуло страхування банківських кредитів, яке охоплює два види:

1) страхування відповідальності позичальників за непогашення кредиту;

2) страхування ризику непогашення кредиту.

У першому випадку договір укладає страхувальник (юридична або фізична особа, яка страхує свою відповідальність перед банком за непогашення взятого кредиту) і страховик. У другому випадку страхувальником виступає сам банк, який страхує відповідальність позичальників перед ним за своєчасне та повне погашення кредиту і відсотків за користування ним.

Історичний прообраз страхування кредитів убачається в комісійній операції, за умовами здійснення якої укладається додаткова угода, названа делькредере.

Комісіонер за відповідну додаткову винагороду, яка вважається платою за взяття ризику комісійної операції, гарантував комітентові, що вексель на проданий у кредит товар буде викуплено у визначений строк. Отже, угода делькредере набувала характеру вексельної поруки, згідно з якою в разі неповернення боргу третьою стороною комісіонер зобов'язаний був виплатити відшкодування комітетові у повному обсязі заборгованості. Це означає, що широко відома комісійна операція являла собою початкову форму страхування кредитів з усіма необхідними атрибутами страхової операції: ризиком неповернення кредиту, визначеним обсягом відповідальності, страховою премією у формі додаткової винагороди та реальним відшкодуванням збитків.

У разі делькредерної форми організації страхових відносин кредитори (банки, інвестори) відіграють роль страхувальників і застрахованих одночасно, а тому страхові відносини обмежуються лише стосунками між двома сторонами -- страховиком і страхувальником.

Делькредсрне страхування складається з двох груп страхових відносин -- страхування товарних кредитів і страхування фінансових (грошових) кредитів.

Дуже поширеним є спосіб захисту майнового інтересу кредитора шляхом страхового захисту платоспроможності його позичальника. У цій схемі страхових відносин страхувальником стає позичальник, який безпосередньо страхує свою платоспроможність, а страховик дає гарантію кредиторові повернути йому борг.

З юридичного боку ця операція є наданням страховиком гарантійного зобов'язання, яке кредитор приймає як заставу на випадок неповернення йому боргу, тому цей вид страхових відносин носить назву гарантійного страхування (рис. 9.6):

При гарантійному страхуванні у відносини вступають три сторони:

1) кредитор (бенефіціант страхової гарантії), який є застрахованим і на користь якого має бути виконане страхове зобов'язання;

2) позичальник, який має повернути борг, він же страхувальник;

В) гарант (страхова компанія), яка гарантує виконання зобов'язань, він же страховик.

При страхуванні ризику непогашеного кредиту страхувальником виступає банк-кредитор.

За правилами добровільного страхового ризику непогашеного кредиту об'єктом страхування виступає відповідальність усіх або окремих позичальників перед банком за своєчасне та повне погашення кредитів і відсотків за їх використання.

Відповідальність страховика наступає після 20 днів після настання строку платежу або встановлення банком строку кредитного договору. Розмір відповідальності страховика -- від 50 до 90 % суми непогашеного кредиту.

Перед укладанням договору страхування страхова компанія оцінює ступінь ризику за інформацією, наданою банком-страхувальником (документи, які свідчать про фінансовий стан позичальника, техніко-економічие обґрунтування заходів, які кредитуються, копії контрактів, під які надається кредит тощо).

Розмір страхового платежу залежить від ступеня ризику, суми кредиту та відсоткової ставки, строку користування кредитом та виду забезпечення кредитного зобов'язання. договір страховий кредит ризик

Страховим випадком при страхуванні фінансового ризику банку визнається неповернення позичальником кредитних коштів та відсотків за користування ними по закінченні певного строку. Причинами настання страхової події можуть бути: неспроможність позичальника виконувати свої фінансові зобов'язання внаслідок банкрутства та форс-мажорних обставин.

Страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про факт страхового випадку у встановлений договором строк. Страховик повинен провести з'ясування обставин страхового випадку, у встановлений договором строк скласти страховий акт та виплатити страхове відшкодування чи письмово відмовити у виплаті. Невиконання зобов'язання страхувальника щодо повідомлення про неповернення кредиту в зазначений строк може призвести до відмови у виплаті страхового відшкодування. Страхове відшкодування сплачується в межах страхової суми.

Екологічне страхування

Страхування відповідальності охоплює екологічне страхування (страхування відповідальності за нанесення екологічних збитків), основною метою якого є компенсація шкоди за позовами, висунутими третіми особами за шкоду, заподіяну їх здоров'ю та майну внаслідок забруднення довкілля з вини страхувальника.

Нині відчутно зросла захворюваність, спричинена різними забрудненнями, неможливістю використовувати водні та земельні ресурси. Уряди багатьох країн ухвалили закони, що регулюють питання відповідальності та компенсацій за забруднення. Встановлено жорсткий контроль за додержанням превентивних заходів виробниками, постачальниками, перевізниками, власниками місць зберігання забруднювальних речовин. Національні законодавства та міжнародні угоди накладають безумовну відповідальність за викиди небезпечних речовин у навколишнє середовище. При цьому заподіювач шкоди повинен компенсувати не лише прямі витрати, а й витрати на очищення забруднених водойм та ґрунту.

Екологічне страхування ґрунтується на законах і нормах, визначених для кожної країни.

Однією з екологічних функцій нашої держави є реалізація права громадян на безпечне для їх життя та здоров'я довкілля (екологічну безпеку) і відшкодування шкоди, заподіяної порушенням цього права, що передбачено, зокрема, ст. 50 Конституції України та ст. 9 Закону України "Про охорону навколишнього середовища".

Екологічне страхування є одним із основних способів реалізації зазначеного права. Його треба розглядати в сукупності з іншими елементами економічного механізму забезпечення охорони довкілля, закріпленого у Законі України "Про охорону навколишнього середовища", яким визначені правові, економічні та соціальні основи захисту природного середовища. Відповідно до цього Закону, екологічне страхування -- це одне з джерел фінансування заходів, спрямованих на охорону довкілля. Водночас таке страхування виконує не тільки природоохоронну, а й превентивну та інвестиційну роль і є важливим елементом економічного стимулювання природоохоронної діяльності та раціонального природокористування.

В Україні відсутність або порушення нормативів, що обмежують викиди забруднювальних речовин, екстенсивне природокористування негативно відбилися на екології. Відсталість та зношеність технічної бази багатьох виробництв призводять до частих аварій і порушень екологічних норм експлуатації. Частина збитків відшкодовувалася державою за рахунок централізованих резервів. З переходом до ринкової економіки цю функцію повинні виконувати самі підприємства та місцеві органи влади, що не мають достатніх коштів.

Початково ризик забруднення вводився страховиками у поліс страхування цивільної відповідальності. Страхове покриття поширювалося тільки на раптове та випадкове забруднення. Великі суми позовів, складності у виявленні характеру та винуватця забруднення призвели до виділення екологічного страхування в окремий вид.

Екологічне страхування включає цілий блок окремих видів страхування, що передбачає відповідальність страховика за ризики, пов'язані зі забрудненням довкілля. До них відносять:

1. Страхування відповідальності на випадок аварійного забруднення навколишнього середовища.

2. Майнове страхування фінансових збитків, зумовлених аварійним забрудненням навколишнього середовища.

3. Особисте страхування життя, здоров'я, працездатності та пенсійного забезпечення громадян на випадок настання аварійного забруднення навколишнього середовища.

4. Страхування відповідальності власників танкерів за витік нафтопродуктів і забруднення ним вод і узбереж.

5. Страхування відповідальності підприємств за шкоду, заподіяну третім особам у процесі використання ядерної енергії.

6. Страхування відповідальності підприємств за забруднення ґрунтових вод, сільськогосподарських угідь, повітря.

7. Страхування відповідальності за шкоду від гірничодобувної діяльності підприємств тощо.

Концентрація виробництва та ускладнення його технологій, одержання й застосування нових хімічних речовий, енергетичних ресурсів, швидкісних і багатотонних транспортних засобів призводять до появи нових ризиків. На долю України випала найбільша з відомих у світі техногенних катастроф -- аварія на Чорнобильській атомній електростанції, що завдала шкоди на понад 140 млрд дол. Якщо така аварія є винятком, то пожежі на виробничих, комунальних і житлових об'єктах, забруднення навколишнього середовища трапляються в Україні практично щодня.

Об'єктом екологічного страхування є будь-який екологічний ризик забруднення навколишнього середовища та потенційного економічного збитку, спричиненого забрудненням виробничими, побутовими та іншими відходами, транспортними засобами, а також забрудненням при:

-- розміщенні, проектуванні, будівництві, реконструкції, введенні в дію та експлуатації підприємств, споруд та інших об'єктів;

-- використанні засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних речовин тощо;

-- використанні та створенні нових біологічно активних речовин та засобів біотехнології;

-- дії акустичних, електромагнітних, іонізуючих та інших шкідливих фізичних факторів;

-- викидах радіоактивних речовин;

-- транзитному транспортуванні та розміщенні на території України екологічно небезпечних матеріалів як вітчизняного, так й іноземного виробництва, проведенні фундаментальних та прикладних наукових розробок, упровадженні обладнання з підвищеною екологічною небезпекою.

Страхування екологічних ризиків виконує такі функції:

-- формування екологічної відповідальності фізичних та юридичних осіб за результати антропогенної діяльності;

-- стимулювання протиаварійних заходів за рахунок диференціації страхових тарифів і грошових виплат за безаварійну роботу;

-- забезпечення компенсаційних гарантій постраждалим незалежно від фінансового стану підприємства -- винуватця аварійного забруднення навколишнього середовища;

-- забезпечення стійкості фінансового стану підприємств при необхідності відшкодування збитку постраждалим від аварійного забруднення навколишнього середовища та витрат на відновлення власного виробництва;

- забезпечення реалізації правових гарантій економічного захисту фізичних та юридичних осіб за рахунок сформованих страхових фондів.

Загалом мстою екологічного страхування є захист майнових інтересів громадян та юридичних осіб від шкоди, що настає у разі забруднення довкілля та погіршення якості природних ресурсів, тобто це -- різновид особистого та майнового страхування у його традиційному розумінні. Водночас у науковій літературі екологічне страхування визначається як страхування відповідальності підприємств -- джерел підвищеної екологічної небезпеки або "власників" забруднених об'єктів, що становлять потенційну екологічну загрозу життєво важливим інтересам громадян та юридичних осіб. Пріоритетною залишається природоохоронна мста екологічного страхування, а головне його завдання -- компенсація завданих унаслідок забруднення навколишнього природного середовища страхувальникам і третім особам збитків.

Механізм екологічного страхування базується на принципах взаємно вигідних відносин страховика та страхувальника. Крім економічної зацікавленості передачі відповідальності за наслідки при можливому аварійному забрудненні страховику, страхувальник зацікавлений у підвищенні своєї екологічної безпеки, оскільки можливості страхувальника у реалізації протиаварійних заходів на своєму підприємстві обмежені через відсутність: ресурсного потенціалу для комплексного дослідження рівня власної екологічної безпеки та фахівців достатньої кваліфікації.

Залежно від страхування тих чи інших екологічних ризиків встановлюються і розміри страхового тарифу.

Страхові тарифи диференціюються залежно від:

-- ступеня екологічного ризику;

-- особливостей господарчої діяльності конкретного страхувальника;

-- технічного стану виробничих засобів (активів);

-- захисних та очисних споруд підприємства;

-- мінімального та максимального розміру відшкодування.

Підприємства, які є джерелами підвищеної небезпеки, звільняють від відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, тільки коли доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих. Якщо підприємство не належить до власників джерел підвищеної економічної небезпеки, то вони звільняються від покриття шкоди за умови доведення, що шкоду заподіяно не з їхньої вини. Особи, яким завдані збитки, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням.

Водночас із формуванням ринку екологічного страхування почав розвиватися перестрахувальний ринок з таких ризиків. Збитки, пов'язані із забрудненням довкілля, є значними, тому для надання більш розширеного покриття та забезпечення виплат, достатніх для компенсації збитків, почали утворюватись спеціальні страхові пули, які накопичують значні капітали. У створенні пулів бере участь і держава. В Україні у 1997 р. створений Національний ядерний страховий пул зі страхування ядерних ризиків.

Страхування відповідальності за шкоду, що заподіюється навколишньому середовищу, здійснюється на таких умовах:

-- компенсація страхувальнику всіх сум, присуджених за законом постраждалим третім особам у зв'язку з настанням страхового випадку, включаючи судові витрати;

-- страхуванням покриваються лише випадкові забруднення;

-- суми штрафів не включаються у страхове покриття.

Договір страхування укладається на рік з подальшим продовженням його в того самого страховика. Через високі страхові премії, великі адміністративні витрати при розробці умов страхування та укладанні договору чи програми превентивних заходів та здійсненні контролю і страховикові, і страхувальнику вигідно партнерство на строк не менш як 5--10 років.

Територіальні межі страхування чітко обумовлюються, особливо в разі використання транспортних засобів, наприклад, при перевезенні шкідливих речовин.

Страховики обмежують максимальну відповідальність грошовою сумою та періодом часу, оскільки екологічне страхування є досить складним.

Природа і характер екологічних ризиків ще вивчені недостатньо. Страховики-андерайтери повинні мати великий досвід у страхуванні екологічних ризиків: орієнтуватись у технологічному процесі виробництва для кращого розуміння природи можливих забруднень; оцінити можливості різних потенційних джерел забруднення та ступінь їх впливу на суму збитків тощо. Окрім того, конкретний поліс страхування може покривати не тільки випадкові забруднення, а й ризик поступового забруднення. У такому випадку складність полягає у визначенні характеру забруднення. При ризику поступового забруднення постає питання про ступінь відповідальності інших можливих забруднювачів. Додаткові складності виникають у разі довгочасних викидів або викидів, що повторюються.

Страхове покриття зазвичай стосується відшкодування збитку третім особам. Тому страховик не відшкодовує витрати страхувальнику на превентивні заходи або на очищення його власного майна. Компенсуються витрати третіх осіб щодо мінімізації збитку, прийняті після настання нещасного випадку.

До екологічного страхування відносять страхування ядерних ризиків (ядерне страхування). Необхідність самостійного вирішення проблем, які виникли перед Україною після здобуття державної незалежності й пов'язані з використанням атомної енергетики, виокремила питання про страхування ядерних ризиків як одного з фінансових гарантів ядерної безпеки. Це питання вирішується в рамках Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, до якої Україна приєдналась у 1996 р.

Розроблений спеціальний механізм формування, зберігання і використання резервів страхування цієї відповідальності, а також визначена величина такої відповідальності. Відповідно до Конвенції, поряд зі страхуванням використовують інше (нестрахове) фінансове забезпечення ядерних ризиків. З цією метою в Україні створений Національний ядерний страховий пул зі страхування ядерних ризиків.

Размещено на Allbest.ru