Загальна характеристика векселів

Размещено на http://allbest.ru

Загальна характеристика векселів

Вексель (нім. Wechsel -- зміна, обмін, розмін) -- це встановленого зразка абстрактний письмово оформлений борговий документ, за яким одна сторона угода І зобов'язується заплатити іншій певну суму грошей у І зазначений термін. Основу векселя становить сукупність економічних і правових відносин комерційного і кредиту.

У кредитних операціях вексель виступає насамперед гарантією повноти і своєчасності оплати зобов'язання, фінансовим інструментом, який формалізує економічну взаємозалежність покупця й продавця та передбачає їхній взаємоконтроль. Зокрема, покупець (векселедавець) за допомогою векселя контролює споживчу вартість придбаного товару та умови його постачання, а постачальник (векселетримач) оцінює платоспроможність покупця як у процесі видачі векселя, так і на момент платежу.

Вексельний кредит тісно пов'язаний з банківським кредитом. Шляхом операцій урахування чи застави векселів він легко трансформується в останній. Ось чому вексель виступає не лише борговим документом, а й високоліквідним платіжним засобом.

Це робить вексель одночасно різновидом і кредитно-розрахункових документів, і цінних паперів, і кредитних грошей. Як і комерційному кредитові, вексельним відносинам властиві добровільність, свобода вибору партнерів, взаємодовіра і економічна взаємовигода, платність та строковість, обов'язковість повноцінного повернення кредитованих коштів. При цьому головне значення векселя як провідного фінансового документа ринкової економіки полягає у прискоренні укладання ділових угод і зменшенні ризиків неплатежу, скороченні потреб у коштах оборотних фондів та прискоренні їхнього руху, усуненні банківської монополії на кредитні ресурси тощо.

Векселеві притаманні такі найважливіші особливості: 1. Абстрактність зобов'язання, що оформлене векселем. Текст векселя не містить інформації про угоду, що стала підставою для виписування векселя. Тому невиконання

зобов'язань за основною угодою не може приводити до невиконання умов вексельного зобов'язання.

2. Безспірність зобов'язань за векселем. Більше того, добросовісний тримач векселя має правовий захист від заперечень, які міг би висунути йому боржник. А права наступних тримачів векселя не залежать від прав попередників.

3. Безумовний характер зобов'язань за векселем. У тексті векселя просто викладено нічим не обумовлений наказ або зобов'язання сплатити вказану суму. Будь-які обмеження або умови типу: "платіть за умов...", "платіть за товар, що має бути поставлений..." тощо позбавляють цей документ сили вексельного права.

4. Текст векселя містить наказ або зобов'язання сплатити вказану грошову суму. Документ, у якому є зобов'язання про передання у власність кредитора не грошову суму, а будь-який товар, документи, цінності чи права, сили векселя не має.

5. Вексель е письмовим фінансовим документом. Жодна, навіть публічно проголошена, заява про прийняття вексельного зобов'язання не створює правового поля векселя. Усні заяви не породжують вексельних правовідносин в усіх операціях: видачі векселя, акцептуванні, індосуванні, протесті, авалі тощо. Лише письмова форма з відміткою на самому векселі у вигляді визначених написів набуває юридичної сили. Ось чому застосування не па перової форми у випуску векселів як записів на рахунках неможливе.

6. Вексель -- строго формалізований фінансовий документ, що мас обов язкові реквізити. Відсутність будь-якого з них означає, що цей документ не має сили вексельного Права, а ? звичайною борговою розпискою або наказом про оплату грошових коштів, що регулюється нормами цивільного права.

7. Особи, зобов'язані за векселем, несуть солідарну відповідальність. У разі невиконання вексельного зобов'язання основним боржником векселетримач може звернутися за стягненням до будь-кого з попередників вексельного ланцюга.

8. Право вимоги платежу за векселем належить лише законному векселетримачеві. Вексельне право захищає права законного векселетримача від претензій колишнього власника втраченого векселя і від заперечень зобов'язаної особи.

9. Вексель має підвищену оборотність. За допомогою передавального напису (індосаменту) вексель легко переходить від одного векселетримача до іншого. Це робиться не на основі цивільного права уступлення і нотаріального засвідчення, а простим нанесенням на вексель індосаменту.

У випадку неплатежу за векселем векселетримач у належний термін здійснює нотаріальний протест. Щоб вексельні зобов'язання мали дієздатність вексельного права, до них висуваються суворі вимоги.

По-перше, вексель має виписуватися за точно встановленими законом правилами. Вексель у класичному розумінні є, мабуть, найзаформалізованішим фінансовим документом. Лише у письмовому вигляді, складений з дотриманням усіх формальностей вексель має силу вексельного права.

По-друге, вексельні угоди, шо оформлені згідно з законом, користуються правом спрощеного й прискореного способу стягнення боргу. При цьому таке стягнення може здійснюватися не лише з боржника, а й із поручителів та інших надписувачів, кожен з яких, поставивши свій підпис на векселі, стає гарантом платежу.

По-третє, вексель є найважливішим кредитно-розрахунковим ордерним документом, який містить безумовне зобов'язання сторони, шо його виписала, сплатити у встановлений термін і у визначеній сумі гроші пред'явникові векселя. Безумовність векселя не дозволяє векселедавцю вдаватися до будь-яких обмежень. Водночас абстрактність вексельних зобов'язань може надавати можливість навмисного відходу від вимог класичного векселя, в тому числі для використання векселів для легалізації доходів тіньового сектора економіки. Це зумовлює необхідність для учасників вексельного процесу додаткових витрат на вивчення фінансового стану і платоспроможності векселедавця та недопущення його недобросовісних дій. банківський фінансовий вексельний угода

По-четверте, вексель може виписуватися як платником, так і продавцем-постачальником. Постачальник, виписавши вексель, повідомляє платника або того, хто має прийняти вексель, шляхом надсилання йому копії векселя або поштово-телеграфного повідомлення про вчинену дію. Якщо ж ідеться про платника, то він, виписавши вексель на свого боржника, повинен повідомити його про це. А векселетримач, зі свого боку, надсилає йому вексель для акцепту. Така операція пред'явлення векселя платникові з пропозицією акцептувати його називається презентацією. Платник у ході презентації має обов'язково дати свою згоду на оплату векселя, лише після цього вексель стає повноцінним виконавським документом. Неакцептований вексель в обігу перебувати не може, і його повертають векселедавцеві.

По-п'яте, економічна суть векселя полягає в тому, що він не має власної вартості, а лише представляє товарну вартість тих угод, які оформлені згідно з ним. За відповідність тексту векселя характерові та масштабам укладених угод особисту відповідальність несе векселедавець.

По-шосте, операції з урахування і переврахування векселів у державних і комерційних банках дають змогу не тільки регулювати обсяги грошової маси, а й контролювати виконання зобов'язань суб'єктами господарських відносин. Продавці та виробники, отримавши у розрахунок вексель, можуть легко перетворити його на грошові кошти, а покупці -- зробити вексель формою комерційного кредиту. Підприємства суміжники шляхом складання векселів дістають можливість здійснювати прямі розрахунки, не вдаючись до послуг банків, що забезпечує загальне прискорення розрахунків, підвищення оборотності фондів і зменшення потреб в оборотних коштах.

По-сьоме, векселі, виникнувши з функції платежу, не мають примусового обігу, оскільки вони забезпечені товарами, поставку яких здійснено піц векселі. А з іншого боку, як зазначалося, векселі самостійної вартості не мають, і їх не можна ототожнювати з грошима. На відміну від грошей векселі одночасно слугують і кредитними документами, які відображають реальні вартісні величини комерційних угод, що виникають у відносинах між кредиторами і боржниками, і виступають знаками золота, що безпосередньо пов'язані з товарними операціями і рухом товарних цінностей.

Операції з векселями можна поділити на дві групи:

1) ті, що пов'язані з видачею і погашенням векселів. У них задіяні власні векселі, згідно з якими підприємство або інша юридична особа виступає платником у переказному векселі чи векселедавцем у простому:

2) ті, що пов'язані з обігом "чужих" векселів, які отримано у розрахунках.

У них підприємство або особа виступає надписувачем, котрий не бере участі у складанні векселя, але в процесі вексельного обігу набуває відповідних прав і обов'язків.

Кредитні й комісійні операції банків з векселями (див. табл. 1.1) є значним джерелом їхнього прибутку. Аналогічні операції можуть здійснювати також страхові компанії, пенсійні фонди та інші фінансові структури.

Немає обмежень і для придбання векселів іншими юридичними особами. Зокрема, значні нагромадження векселів зосереджуються у процесі виробничо-збутової діяльності тих підприємств, які широко використовують продаж своєї продукції у кредит.

Отримавши за їх поставку векселі, вони в свою чергу можуть вільно й необмежено розраховуватися ними зі своїми постачальниками, а ті -- зі своїми і т.д.

До настання терміну платежу постачальник товарів під векселі за необхідності може уступити своє право отримання платежу іншій юридичній особі шляхом обміну векселів на грошові кошти у банку або на інші товари чи послуги. Тобто позабанківські операції з векселями здатні набувати найрізноманітнішого характеру.

Одночасно з банківськими й позабанківськими структурами нині розширюють свої операції з векселями професійні торгівці цінними паперами. Брокерські контори роблять це з метою прибуткового розміщення капіталу. Формуючи значні пакети векселів, вони ведуть їх належну класифікацію, здійснюють управління пакетами векселів своїх клієнтів, надають послуги клірингу, консалтингу тощо. Таке розмаїття вексельних операцій підтверджує високу ліквідність векселів.

У сучасних умовах вексель придатний для здійснення багатьох операцій, серед яких:

* оплата товарів і послуг;

* надання короткострокових кредитів;

* повернення раніше отриманих позичок;

* оформлення боргових відносин між банками;

* купівля-продаж та короткострокове інвестування капіталу з метою отримання доходу;

* надання кредитів комерційними банками під заставу векселів.

Установи Національного банку України мають можливість перевраховувати (рефінансувати) дисконтовані комерційними банками векселі та надавати їм ломбардний кредит під заставу векселів. Виняток становлять векселі, які заповнені на користь комерційних банків і передбачають оформлення простроченої заборгованості та процентів за простроченими банківськими позиками.

Як умову надання кредиту під заставу векселів установи НБУ ставлять вимогу, щоб векселі були врахованими комерційними банками протягом не менше як ЗО днів зі строками їх погашення до 60 днів. При цьому комерційні банки здатні виконувати операції дисконту векселів, вексельного кредитування, застосування векселів в експортно-імпортних операціях і розрахунках з державним бюджетом.

Будучи провідним економічним інструментом та найбільш капіталізованим цінним папером, вексель як боргове зобов'язання наближається до всіх інших видів боргових цінних паперів, у тому числі до облігацій.

Проте в Україні налагодження повноцінного вексельного обігу наштовхується на багато труднощів. Це можна пояснити такими причинами:

* багаторічною забороною вексельного обігу: в 1927 р. права виписування векселів були позбавлені фізичні особи, а з 1930 р. -- юридичні учасники господарського життя;

* втратою традицій високих морально-етичних норм і навичок проведення вексельних операцій.

Нині більшість підприємців та працівників обліку не вміють ні скласти, ні обслуговувати вексельні зобов'язання. Більше того, досвіду практичної діяльності з векселями не мають навіть банківські службовці, які за своїми основними функціями зобов'язані здійснювати масштабні вексельні операції. Не вистачає необхідного обсягу знань також юристам підприємств, нотаріусам, суддям та іншим фахівцям, що безпосередньо задіяні в операціях вексельного обігу.

Назагал вексельний обіг охоплює період від складання і видачі векселя до його погашення, тобто сплати вексельної суми. Обслуговуючи ділові угоди, вексель легко переходить із рук до рук векселетримачів у вигляді його купівлі-продажу, індосування та інших дій, що передбачені вексельним і цивільним законодавством і які приводять до зміни особи векселетримача як власника векселя.

Прикладом найпростішого вексельного обігу в відносини між боржником (векселедавцем) і векселетримачем, що поставив товари у кредит, виконав роботи чи надав послуги. Дещо складнішою стає схема вексельного обігу тоді, коли угоди оформлюються переказними векселями.

Отож підіб'ємо деякі підсумки.

По-перше, вексель -- це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після збігу домовленого строку визначену суму грошей законному векселетримачеві.

По-друге, вексель може вільно продаватися і купуватися на фондовому ринку, дисконтуватися, передаватися кому завгодно, нагромаджуватися у фінансових компаніях та у підприємствах.

По-третє, складання і видача векселя є надзвичайно серйозною фінансово-кредитною операцією, за якою стоїть відповідальність за своєчасність платежу. Адже несвоєчасність розрахунку загрожує кредиторові втратою матеріальних цінностей, а боржника може довести до банкрутства. Не меншими втратами для неплатника стають падіння репутації чесного підприємця та інші морально-етичні наслідки.

По-четверте, вексель є однією з найкращих форм безготівкових розрахунків, яка успішно усуває конфліктність взаємовідносин дебіторів і кредиторів, приваблює широкими можливостями обігу, легкістю випуску, можливістю отримання емісійного прибутку і додаткових обігових засобів без залучення кредитних ресурсів тощо.

Але, як уже зазначалося, щоб вексель успішно виконував свою роль, в Україні потрібно розробити й запровадити цілий комплекс нормативів і правил. Вже нині для усунення помилок у вексельній справі та боротьби зі зловживаннями у цій сфері створюється система державного контролю за випуском та обігом векселів.

Цю функцію стала виконувати Державна комісія із цінних паперів і фондового ринку. Розпочато створення нормативних актів, які мають регулювати процеси обігу векселів, ведення обліку векселедавців, індосантів і акцептантів, надання суб'єктам вексельних правовідносин інформаційних матеріалів про підприємства, що довели свої векселі до протесту, реєстрації векселів під конкретні товарні договори тощо.

В Україні законодавчо вже врегульовано такі проблеми:

* спрощено процедуру стягнення коштів за векселями шляхом внесення відповідних змін до Адміністративно-процесуального кодексу;

* ліквідовано доарбітражний порядок пред'явлення позову, виходячи з того, що оплата векселя має здійснюватися безумовно;

* внесено зміни до тих нормативних актів, що суперечили нормам міжнародного права, в тому числі Положенням про простий і переказний вексель, прийнятим Женевською Конвенцією № 358.

Разом із тим, зокрема, належить подовжити строки подання векселів для протесту до нотаріальних контор. Термін до 12-ї години наступного дня після збігу строку платні є надто коротким і створює напруження. Незаконні операції з векселями можна обмежити, заборонивши їх купівлю-продаж за очевидно заниженими або завищеними цінами. Важливо також звернути увагу на обіг векселів у тих господарських операціях, де вони використовуються для "законного" обходу "картотеки" підприємства (чим порушується черговість платежів до бюджету), а також для уникнення оподаткування платіжно-розрахункових операцій.

Размещено на Allbest.ru