Умови та принципи кредитування, форми забезпечення

1. Застава - це спосіб забезпечення зобов'язань продавця за кредитною угодою, згідно з якою кредитор має право при невиконанні боржником зобов'язань отримати компенсацію з вартості застави.

Форми застави товару:

- тверда застава (певна товарна маса заставляється на користь банку);

- застава товару в обороті;

- застава товару в переробці. Вимоги до форм забезпечення:

- висока ліквідність. Під ліквідністю активів (товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів, фінансових вимог до третіх осіб тощо) розуміється здатність активів до конверсії у готівкові кошти;

- здатність до тривалого зберігання (як мінімум, на термін користування позичкою);

- стабільність цін на заставлене майно;

- мінімальні витрати на зберігання та реалізацію застави.

Розмір позички під заставу майна встановлюється у процентах від ринкової вартості заставленого майна на момент укладання кредитної угоди. Перевищення ціни застави над сумою кредиту компенсує ризик втрати в результаті зміни цін на майно. У разі неплатоспроможності позичальника кредитор має право реалізувати заставу для погашення з виручених коштів боргу клієнта та видатків, пов'язаних з реалізацією застави. Залишок виручки повертається позичальнику. Якщо вирученої суми буде недостатньо, кредитор має право фінансової претензії до позичальника.

2. Гарантія (порука) являє собою зобов'язання третьої особи погасити борг позичальника у разі його неплатоспроможності. Гарантія (порука) оформляється у вигляді самостійного зобов'язання гаранта за допомогою передатного напису на вимозі боргу (індосаменту).

3. Переуступка (цесія) контрактів. Ця форма забезпечення практикується при наданні позичок будівельним компаніям чи фірмам, що здійснюють регулярні поставки товарів (надають послуги) за контрактом. Позичальник переуступає контракт банку, що надає кредит, у результаті чого надходження від замовника (покупця) передаються банку в рахунок погашення заборгованості по позичці.

4. Переуступка дебіторської заборгованості складається з передачі банку рахунків, що підлягають сплаті за поставлені позичальником товари (виконані роботи, надані послуги).

Форми переуступки:

- без повідомлення дебіторів. У даному разі грошові надходження від дебіторів передаються позичальником банку;

- з повідомленням дебіторів, коли дебітори здійснюють платежі безпосередньо банку. кредитування банк позичальник

5. Забезпечення у вигляді товарних запасів. За цієї форми заставою виступають партії сировини, матеріалів, готової продукції. Перевага надається товарам, торгівля якими ведеться на біржі, тобто на які легко визначити ринкову ціну. Умовою використання товарних запасів як застави є їх застрахованість.

Способи оформлення товарного забезпечення:

- під складські квитанції, які служать забезпеченням кредиту. Заставлені товари передаються позичальником на зберігання складській компанії. Після погашення позички банк виписує ордер на видачу товарів позичальнику;

- під розписки на зберігання. Товари знаходяться на відповідальному зберіганні у позичальника, однак контроль за ними доручається представникам банку-кредитора або третім особам (наприклад, складській компанії). Забезпеченням служать розписки на зберігання.

6. Вексель позичальника. Цей спосіб оформлення забезпечення застосовується при кредитуванні підприємств оптової та роздрібної торгівлі. Механізм його такий. Банк-кредитор сплачує товари фірмі-постачальнику позичальника. Позичальник, отримавши товар, що юридично належить банку, зобов'язується зберігати його до моменту повернення позички. Зобов'язання позичальника засвідчується векселем, що належить сплаті на першу вимогу банку-кредитора. Якщо партія заставлених товарів продана, то позичальник має право розпоряджатись виручкою тільки за дорученням банку-кредитора. Без доручення виручка зараховується в рахунок погашення позички.

7. Забезпечення дорожніми документами (товарно-транспортні накладні, квитанції). Використовується при кредитуванні експортно-імпортних торгових операцій. Як застава по короткострокових позичках виступають документи, що засвідчують відвантаження товарів (коносаменти і накладні): коносаменти застосовуються при оформленні відвантажень товарно-матеріальних цінностей морським і річковим транспортом, накладні - іншими видами транспорту. Оформлюється шляхом індосування названих документів їх власниками на користь банку-кредитора. Умовою надання кредиту під забезпечення транспортними документами стає страхування вантажу

8. Забезпечення нерухомим майном (іпотека). Як правило, застосовується при видачі великих довгострокових кредитів, що називаються іпотечними. Як застава можуть виступати: земельні ділянки, комунікації, будинки, споруди тощо. Оформлюється борговим зобов'язанням позичальника - іпотекою. Ціна нерухомості переважно залежить від и розташування.

9. Забезпечення рухомим майном. Як застава використовуються: машини, механізми, транспортні засоби, обладнання, товари тривалого користування тощо. У разі банкрутства підприємства найважче продати саме обладнання. Найчастіше його доводиться продавати на аукціоні за частину його початкової ціни. У той же час транспортні засоби набагато легше оцінити, бо звичайно існує їх розвинутий ринок. Головна проблема використання транспортних засобів як забезпечення в тому, що а дуже легко вкрасти.

10. Забезпечення цінними паперами. У заставу приймаються державні цінні папери та папери корпорацій. Обов'язковою умовою є висока ліквідність цінних паперів. Запозичені кошти не повинні використовуватись на придбання нових цінних паперів, що спрямовано на обмеження біржової спекуляції позичальників та зменшення ризику банкрутства клієнтів. Цінні папери можуть бути хорошим забезпеченням, але їх вартість коливається залежно від тенденцій фондового ринку. Якщо акція або частка у компанії може бути продана тільки існуючим акціонерам або працівникам компанії, це значно обмежує ринок її збуту.

У практиці діяльності українських комерційних банків найпоширенішими формами забезпечення кредиту є застава майна, гарантія (порука) третьої особи, стягнення пені та штрафів на користь банку, вимога і рахунки позичальника до третьої особи, страхування відповідальності позичальника перед банком за неповернення кредитів. Правові основи цих форм застави визначені Цивільним кодексом України.

Кредитування складається з ряду етапів, кожний з яких окремо забезпечує вирішення певних завдань, а у сукупності досягаються головні цілі кредитних операцій - їх надійність і прибутковість для банку.

Кредитна справа позичальника - це свого роду архів, де концентрується вся необхідна документація: бухгалтерська та фінансова звітність, листування, аналітичні огляди й оцінки кредитоспроможності, документи про заставлене майно та ін.

Перший етап. Розгляд заявки на отримання кредиту.

Для отримання кредиту позичальник звертається до банку з обґрунтованим клопотанням (заявкою), в якому вказуються: цільове призначення кредиту, його сума, термін користування кредитом, конкретні дати його погашення, коротка характеристика кредитованої операції та економічний ефект від її здійснення. За проханням банку, крім клопотання (заявки), позичальник подає до розгляду інші матеріали.

Якщо клієнт уперше звернувся за кредитом, він подає копію установчого договору, статуту, положення чи інших документів, що підтверджують його правомочність в отриманні кредиту. Подається також техніко-економічне обґрунтування кредиту з розрахунком надходжень від реалізації; копії контрактів, угод та інших документів, що стосуються кредитної операції; зобов'язання стосовно забезпечення своєчасного повернення кредиту (договір застави, гарантійний лист, страхове свідоцтво та інше); бухгалтерська звітність, звіт "Про фінансові результати та їх використання", декларація про доходи, виписки з рахунків, що відкриті в інших банках. Банк може вимагати іншу фінансову звітність та матеріали для визначення фінансового стану й оцінки кредитоспроможності позичальника.

Згадані документи надходять до відповідного кредитного працівника банку, який після їх розгляду проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником. Ця бесіда має велике значення для остаточного вирішення питання про надання позички. Вона допомагає спеціалісту банку з'ясувати важливі деталі, пов'язані з кредитуванням; сформувати висновок про позичальника, оцінити професійну підготовку керівників підприємства (директора і головного бухгалтера), визначити перспективи його розвитку.

Цей етап можливий тільки за умови позитивних результатів попередньої бесіди. Спеціаліст банку, що провів перший етап кредитного процесу чи інший працівник банку, здійснює поглиблене та сумлінне обстеження фінансового стану клієнта. У банках України попередню бесіду з потенційним позичальником проводять керівник кредитного відділу, його заступник, головний чи провідний спеціаліст, тому другий етап процесу кредитування здійснює, як правило, інший працівник банку. При цьому особа, що прийняла кредитну заявку, приймає рішення, хто з працівників кредитного відділу краще підходить для проведення експертизи кредитної заявки.

З огляду на важливість аналізу кредитоспроможності та оцінки ризику в банках західних держав створені спеціальні відділи. Вони існують і в деяких вітчизняних банках.

При експертизі кредитної заявки клієнта використовуються різні джерела інформації:

- матеріали, що були отримані безпосередньо від позичальника;

- дані про клієнта, що знаходяться в архіві банку;

- інформація про клієнта, отримана за межами банку.

Велике значення мають архіви банку. Якщо клієнт уже отримував раніше кредит від банку, то в архіві знаходяться дані щодо його поведінки як позичальника: дані про затримки в поверненні боргу чи дані про інші порушення. Із зовнішніх джерел найважливішою є інформація, отримана від інших банків, які обслуговують цього клієнта, та від його господарських партнерів.

При вивченні заявки на кредит може проводитись перевірка позичальника на місці. Дуже важливо з'ясувати рівень компетенції працівників, що очолюють бухгалтерську, фінансову та маркетингову служби, адміністративний апарат. Під час відвідування клієнта можна з'ясувати багато питань, що не були висвітлені під час попередньої бесіди, а також скласти уяву про стан майна, яке знаходиться у власності підприємства.

Способи оцінки кредитоспроможності:

o Система фінансових коефіцієнтів.

o Аналіз грошового потоку.

o Аналіз ділового ризику.

o Аналіз менеджменту.

Фінансові коефіцієнти оцінки кредитоспроможності клієнтів банків:

- ліквідності;

- ефективності;

- фінансового левериджу (співвідношення всіх боргових зобов'язань (короткострокових і довгострокових) та активів);