Управління ризиками в банку

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В банківській справі управління ризиками є одним із фундаментальних напрямів менеджменту. Міжнародна практика доводить, що ефективна система ризик-менеджменту здатна забезпечити високу конкурентоспроможність банку в сучасному ринковому середовищі. Тому дослідження та вдосконалення методики процесу управління ризиками в банку є актуальною науковою та практичною проблемою. ризик комерційний банк

У вітчизняній банківській практиці сформувалися погляди, згідно яких розробка та впровадження сучасних методів управління банківськими ризиками розглядається як внутрішня справа кожного банку, а комплексні наукові дослідження вказаної складної проблеми з урахуванням особливостей банків різної спеціалізації майже відсутні. Не заперечуючи необхідності врахування специфіки конкретного банку при побудові системи ризик-менеджменту, все ж слід визнати той очевидний факт, що не кожна банківська установа може розв'язати це складне завдання власними силами.

Аналіз тенденцій розвитку міжнародної банківської діяльності свідчить, що за останні півсторіччя ця сфера стала однією з найбільш конкурентних, динамічних та високотехнологічних галузей економічної діяльності. Можливості банківського бізнесу істотно зростають, урізноманітнюються банківські операції, розширюється спектр послуг, банківських продуктів, форм обслуговування, удосконалюються банківські технології та засоби комунікацій. За таких умов ефективне функціонування банку неможливе без створення адекватної системи управління ризиками.

Вагомий внесок у розробку теоретичних положень та методологічних підходів до оцінки і управління банківськими ризиками зробили провідні вітчизняні вчені-економісти: М.Д. Білик, Л.А. Бондаренко, О.В. Васюренко, В.В. Вітлінський, А.М. Герасимович, О.В. Дзюблюк, О.А. Кириченко, Т.Т. Ковальчук, А.В. Коротеєва, В.І. Міщенко, А.М. Мороз, Л.О. Примостка, О.В. Пернарівський, В.М. Попович, Т.О. Раєвська, Л.Ф. Романенко; а також зарубіжні вчені-економісти: В.К. Бансал, О.В. Беляков, С.Б. Братанович, К.Д. Валравен, Х. Грюнінг, С.Н. Кабушкін, Дж.М. Кейнс, О.І. Лаврушин, І.В. Ларіонова, Дж.Ф. Маршалл, Г.С. Панова, К. Редхед, П.С. Роуз, В.Т. Севрук, Дж. Сінкі, В.М. Усоскін, С. Хьюс, О. Ширінська та інші.

Обґрунтування методичних засад банківського ризик-менеджменту, визначення його ролі та місця в системі важелів управління сучасним комерційним банком є актуальним напрямом наукових досліджень, створює умови для раціональної організації управлінського процесу, формування адекватного інструментарію оцінювання ризиків та підвищення ефективності і надійності банківської діяльності.

Недостатнє опрацювання проблем методики процесу управління ризиками та потреба в їх вдосконаленні у банках України, з урахуванням напрацювань вітчизняних та зарубіжних вчених, обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність, визначили мету, завдання, структуру і зміст дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри менеджменту банківської діяльності Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана за темою “Грошово-кредитний механізм економічного зростання” (державний реєстраційний номер 0101U002946). В межах наукової програми автором проведено дослідження теоретичних та прикладних проблем управління ризиками банківських установ, що функціонують в Україні.

Мета та завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення теоретичних та методичних засад процесу управління ризиками у банку і розробка практичних рекомендацій щодо комплексної оцінки ризикованості банків. Відповідно до поставленої мети визначено сукупність основних завдань, спрямованих на її досягнення:

- визначення ролі та місця банківських ризиків в управлінні сучасним комерційним банком;

- удосконалення класифікації банківських ризиків;

- формування комплексного підходу до процесу управління банківськими ризиками;

- структуризація аналітичного процесу і системи показників для оцінки кожного виду банківських ризиків;

- обґрунтування методичних засад виявлення та оцінювання ризикованості банківської діяльності за допомогою базових математичних та статистичних моделей;

- розробка методики комплексної оцінки сукупного рівня ризикованості комерційного банку;

- формування ефективної системи внутрішньобанківського контролю ризиків;

- побудова нормативно-індексної моделі для оцінки сукупного рівня ризикованості комерційного банку.

Об'єктом дослідження є ризики у діяльності комерційних банків України.

Предметом дослідження є інструментарій, механізми та організація процесу управління банківськими ризиками.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний підхід і системний аналіз системи ризик-менеджменту в банку. Теоретико-методологічну основу дослідження становить поглиблений аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів. При вивчені окремих питань використовувалися такі методи як індукція і дедукція, аналіз і синтез, порівняння та графічне зображення результатів для оцінки банківських ризиків і вивчення факторів, що впливають на збільшення чи зменшення ступеня ризикованості банківської установи. Аналогія й екстраполяція, моделювання, спостереження, абстрагування та узагальнення були використані для розробки методики і побудови нормативно-індексної моделі для комплексної оцінки сукупного рівня ризикованості комерційного банку.

Інформаційною базою дослідження є Закони Верховної Ради України, які регламентують діяльність банківської системи, нормативні документи і статистичні матеріали Національного банку України, річна та поточна фінансова звітність окремих банків.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні комплексного підходу до процесу управління ризиками в банківських установах та розробці методичних і практичних рекомендацій, спрямованих на реалізацію вказаного підходу до оцінки ризиків у банку. Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

– реалізовано комплексний підхід до процесу управління ризиками в банку, а саме: на відміну від існуючих підходів всі основні ризики банківської діяльності подано у взаємозв'язку та запропонована методика оцінювання загального рівня ризикованості банківської установи;

– запропоновано новий підхід до комплексної оцінки ризикованості банку, суть якого полягає в побудові нормативно-індексної моделі, яка дає можливість оцінити сукупний ступінь ризикованості діяльності банку, враховуючи валютний, кредитний, відсотковий і ризик ліквідності;

набули подальшого розвитку:

– визначення економічної сутності поняття „банківський ризик”, як об'єктивного явища, пов'язаного з ймовірністю втрати банком частини своїх ресурсів, недоотримання запланованих доходів, а також потенційною можливістю одержати позитивний фінансовий результат у разі сприятливої кон'юнктури ринку;

– систематизація операційно-технологічних ризиків, яка дозволяє встановити ризики, викликані умисними, не умисними діями спеціалістів банку та ризиків технічного характеру, спричинених помилками чи недоліками в комп'ютерному обладнанні;

– методи якісного аналізу ризиків, а саме розроблено карту ризиків, яка дає можливість працівникам банківського нагляду Національного банку України графічно відображати напрям зміни ризику та ступінь ризикованості конкретного комерційного банку;

удосконалено:

– класифікацію банківських ризиків в частині поділу зовнішніх і внутрішніх ризиків на ризики, які піддаються кількісній оцінці і ризики, які не піддаються кількісній оцінці. В її склад вперше введено поняття морального ризику, під яким пропонується розуміти можливість акціонерів чи керівників банку використовувати своє службове становище для здійснення операцій з підвищеним ризиком, в разі реалізації якого, негативні наслідки перекладаються на вкладників або кредиторів банку;

– метод встановлення системи лімітів як для банку в цілому, так і окремих його підрозділів, а саме - виділено два різновиди лімітів: ліміти на обсяг, які обмежують величину відкритої позиції за тим чи іншим ризиком, та ліміти на чутливість, які дають можливість враховувати ступінь вразливості відкритої позиції до коливань ринкової кон'юнктури;

– систему внутрішнього контролю за основними видами ризиків банківської діяльності, яку запропоновано організовувати на трьох основних рівнях: на рівні працівника банку, на рівні кожного підрозділу банку, який здійснює банківські операції, та на рівні комерційного банку в цілому, що забезпечить ефективний і надійний контроль за встановленими банком правилами та процедурами управління ризиками. За ефективність системи внутрішньобанківського контролю за ризиками має відповідати незалежна служба внутрішнього контролю ризиків, створена у банку як окремий структурний підрозділ.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що їх використання дозволяє реалізувати системний підхід до аналізу ризикованості діяльності банківських установ, сформувати сучасний аналітичний інструментарій оцінки банківських ризиків та підвищити ефективність процесу управління ризиками в банку.

Наукові розробки автора, практичні рекомендації та отримані результати використано та впроваджено у ВАТ Банк „Біг Енергія” (довідка № 5/925 від 09.06.06) і ВАТ „ВАБанк” (довідка № 15/1181 від 15.06.06).

Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана при розробці методичного забезпечення та викладанні навчальної дисципліни “Управління банківськими ризиками” (довідка про використання в навчальному процесі результатів дисертаційного дослідження від 21.06.06 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення, розробки, висновки та пропозиції, які викладені у дисертації, одержані автором самостійно. У науковому дослідженні представлено розробку комплексного підходу до процесу управління банківськими ризиками.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження доповідалися та отримали схвалення на таких науково-практичних конференціях:

- всеукраїнській науково-практичній конференції „Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні” (м. Київ, 18 - 19 листопада 2004 р.);

- міжнародній науково-практичній конференції „Наука та інновації - 2005” (м. Дніпропетровськ, 17 - 31 жовтня 2005 р.);

- міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 23 - 24 лютого 2006 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 1,57 друк. арк., у тому числі 4 статті - у наукових фахових виданнях загальним обсягом 1,25 друк. арк. та 3 публікації - матеріали конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 177 найменувань та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи з додатками становить 264 сторінки. Дисертація вміщує 24 таблиці на 14 сторінках, 24 рисунки на 17 сторінках, 15 додатків на 47 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

Розділ 1 "Концептуальні засади управління ризиками в банку" присвячено науковому обґрунтуванню напрямів вдосконалення теоретичних засад управління банківськими ризиками.

Досліджено найбільш важливі проблеми теорії ризик-менеджменту з урахуванням специфіки функціонування об'єкта досліджень, яким є ризики у діяльності комерційних банків України. Проаналізовано погляди вчених на таке поняття, як банківський ризик та уточнено його економічний зміст. Отже, банківський ризик - це об'єктивне явище, пов'язане з ймовірністю втрати банком частини своїх ресурсів, недоотримання запланованих доходів, а також потенційною можливістю одержати позитивний фінансовий результат у разі сприятливої кон'юнктури ринку.

За результатами проведеного в роботі дослідження удосконалено класифікацію банківських ризиків в частині поділу зовнішніх і внутрішніх ризиків на ризики, які піддаються кількісній оцінці та ризики, які не піддаються кількісній оцінці (рис. 1).



Рис. 1. Класифікація банківських ризиків

Запропонована класифікація банківських ризиків більш повно відображає як вимоги Національного банку України, так і визначає найпоширеніші банківські ризики. В ній вперше розглядається такий банківський ризик, як моральний, під яким у банківській справі запропоновано розуміти можливість акціонерів чи керівників банку використовувати своє службове становище для здійснення операцій з підвищеним ризиком, в разі реалізації якого, негативні наслідки перекладаються на вкладників або кредиторів банку.

В дисертації вперше реалізовано комплексний підхід до процесу управління банківськими ризиками. Процес управління ризиками в банку - це комплекс заходів, спрямований на визначення мети та стратегії управління банківськими ризиками, а також виявлення, оцінювання ризиків, порівняння отриманих результатів із встановленими банком лімітами і обмеженнями та контроль за дотриманням визначених банком принципів, стандартів, процедур і положень щодо здійснення такого процесу.

Мета управління ризиками у банку полягає в оптимізації співвідношення між рівнем ризику та очікуваною економічною вигодою, яка є компенсацією за прийнятий банком ризик.

Стратегія управління банківськими ризиками базується на їх мінімізації за умови дотримання прибутковості банку на встановленому (заданому) рівні або в максимізації прибутку за свідомого прийняття і збільшення ризику до встановленої банком граничної межі.

У дисертації обґрунтовано, що одним із сучасних та перспективних методів управління ризиками є лімітування, яке передбачає встановлення лімітів на окремі позиції банку, контрагентів, продукти. Запропонована система лімітів як для банку в цілому, так і окремих його підрозділів, яка включає два основні різновиди лімітів:

1) ліміти на обсяг, які обмежують величину відкритої позиції за тим чи іншим ризиком;

2) ліміти на чутливість, які враховують ступінь вразливості відкритої позиції до коливань ринкової кон'юнктури.

Процес управління ризиками реалізується за допомогою системи ризик-менеджменту, побудова якої в банках є однією з основних складових створення надійних та ефективних систем управління банком. Вона повинна охоплювати банк в цілому - зверху до низу, включаючи спостережну раду, вище керівництво, департамент управління і контролю ризику та, звичайно, підрозділи, які безпосередньо здійснюють операції, через які банк наражається на ризики.

У дисертації, узагальнивши сучасний зарубіжний та вітчизняний теоретичний і практичний досвід, пропонується власний підхід до побудови комплексної системи управління ризиками в банках. Головними елементами цієї системи є: політика банку в області управління ризиками; процедури прийняття рішень про наявність ризику та вибору методів його зниження чи уникнення; організаційна структура управління ризиками; наявність інформаційної системи управління; організація внутрішньобанківського контролю.

Досконалість системи ризик-менеджменту банку значною мірою залежить від вибору інструментів оцінювання ризиків та методів їх урахування у поточній діяльності банку. В процесі формування таких систем, слід поєднати контроль за рівнем банківських ризиків із аналізом фінансових результатів банку, використовуючи адекватний аналітичний інструментарій.

У розділі 2 "Інструментарій оцінювання та механізми управління банківськими ризиками" сформовано методичні засади та інструментарій оперативної оцінки банківських ризиків.

Для вибору методів оцінки та управління, банківські ризики об'єднують у три групи: цінові, нецінові та функціональні ризики. До групи цінових ризиків належать - процентний, валютний і ринковий ризики, до групи нецінових ризиків - кредитний та ризик ліквідності, до групи функціональних ризиків відносять - операційно-технологічний, ризик втрати репутації, юридичний та стратегічний ризики.

Для оцінки відсоткового ризику банку використовують методику геп-менеджменту, прийоми аналізу дюрації фінансових інструментів та імітаційне моделювання. Для вимірювання величини відсоткового ризику банку використовуються показники гепу і кумулятивного гепу, а для контролю за рівнем цього ризику - індекс відсоткового ризику (ІВР - відношення кумулятивного гепу до робочих активів банку) та коефіцієнт відсоткового ризику (КВР - відношення кумулятивного гепу до власного капіталу банку). Порівняння фактичних значень цих показників із встановленими банком лімітами, дає змогу своєчасно виявити надмірний ризик та за потреби реструктуризувати баланс з метою уникнення (чи зниження) можливих втрат через несприятливу динаміку процентних ставок на ринку. Методика геп-менеджменту була реалізована на прикладі ВАБанку (табл. 1).

Таблиця 1

Вплив зміни відсоткової ставки на прибуток ВАБанку, тис. грн.

Показник	Період (дані на 01.01.2006)
	1-7 дн.	8-31 дн.	1-3 міс.	4-6 міс.	7-12 міс.
ЧА	110473	419607	116958	90841	147400
ЧП	149674	310122	140805	127340	170171
ГЕП	-39 201	109 485	-23 847	-36 499	-22 771
КГЕП	-39 201	70 284	46 437	9 938	-12 833
(rp - r), %	-0,5	-0,7	-0,9	-1,3	-1,7
Т, днів	7	30	90	180	360
P	381	-4 100	-10 448	-6 460	21 816
ІВР*, %	2,21	3,97	2,62	0,56	0,72
КВР**	0,13	0,24	0,16	0,03	0,04

* Робочі активи банку - 1 771 606 тис. грн.

** Власний капітал банку - 295 740 тис. грн.

Прогнозний аналіз впливу відсоткового ризику на фінансові результати діяльності банку проводять за допомогою показника кумулятивного гепу, використовуючи математичну модель:

,

де Р - прибуток (збиток), одержаний у результаті зміни ринкової ставки процента; rp, r - прогнозована та поточна ринкові ставки відповідно; КГЕП - кумулятивний (сукупний, нагромаджений) геп; де Т - тривалість інтервалу в днях; БР - база розрахунку в днях (360 або 365).

Валютний ризик банку оцінюють за допомогою нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції та моделі валютного метчінгу, яка є інструментом сценарного аналізу і дає змогу банку передбачити вплив зміни валютного курсу на фінансовий результат, заздалегідь провести коригувальні дії та обґрунтувати внутрішні ліміти валютного ризику:

,

де П - прибуток (збиток), отриманий від переоцінювання валютних коштів у зв'язку зі зміною валютного курсу; ВП - валютна позиція банку; Кп - прогнозований валютний курс; К - поточний валютний курс.

Ринковий ризик, під яким у дисертації пропонується розуміти ризик, пов'язаний з несприятливою зміною рівня ринкових цін у будь-якій валюті на фінансові інструменти, які знаходяться в торговому портфелі банку, може бути знижений за допомогою спеціально створеної у банку стратегії управління цим ризиком. Проведене дослідження дозволило запропонувати власний підхід до розробки стратегії управління ринковим ризиком, яка включає такі основні положення: переоцінка з урахуванням поточної зміни ринкових цін (переоцінка інвестиційного портфеля для приведення його у відповідність з ринковими цінами повинна здійснюватись принаймні один раз на місяць, а торгового портфеля - щоденно); внутрішні банківські ліміти операцій; положення, які передбачають припинення збиткових операцій; стратегія щодо концентрації; ліміти присутності на нових ринках.

Відсотковий, валютний і ринковий ризики також можна знизити за допомогою методики хеджування, але вітчизняні банки не мають такої можливості, оскільки ринок валютних деривативів в Україні не функціонує.

Оцінці ризику ліквідності традиційно приділяється пріоритетна увага в процесі діяльності комерційних банків. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що на даному етапі вдосконалення методів управління ризиком банківської ліквідності, вітчизняні банки віддають перевагу лімітуванню та оцінюванню потреби в ліквідних коштах за методом грошових потоків, який є основою побудови системи оперативного управління ризиком ліквідності в банку.

Оцінка та управління кредитним ризиком банку здійснюється на двох рівнях відповідно до причин його виникнення - на рівні кожної окремої кредитної операції та на рівні кредитного портфеля в цілому. Особливість методів управління ризиком на рівні окремої кредитної операції полягає в необхідності послідовного застосування цих методів: аналіз кредитоспроможності та платоспроможності клієнта; аналіз і оцінка кредиту; структурування позики; документування кредитних операцій; контроль за наданим кредитом і станом застави. На рівні кредитного портфеля використовуються такі методи управління кредитними ризиком як диверсифікація, сек'юритизація, встановлення внутрішньобанківських лімітів, формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків. Як показало дослідження, найефективнішим методом управління кредитним ризиком є сек'юритизація, сутність якої полягає в продажі активів банку через перетворення їх в цінні папери, котрі в подальшому розміщуються на ринку.

Для сукупної оцінки кредитного ризику клієнта банку в дисертації запропоновано використовувати удосконалену аналітичну модель, в якій корегуючий коефіцієнт (Kp) встановлюється в залежності від класу позичальника:

,

де Kr - коефіцієнт кредитного ризику окремого позичальника банку;

Kp - корегуючий коефіцієнт, який враховує кредитоспроможність клієнта (його абсолютне значення коливається залежно від класу позичальника: для класу А дорівнює 1; для класу Б - від 1 до 2; для класу В - від 2 до 3, для класу Г - від 3 до 4; для класу Д - від 4 до 5);

R1 … Rn - величина ризиків, пов'язаних з даною кредитною операцією, яка визначається множенням загальної суми коштів виданих одному позичальнику на відповідний коефіцієнт зваження, котрий встановлюється регулюючим органом або ж самим банком;

Квл - сума загальних кредитних вкладень щодо одного позичальника;

Е - корегуючий коефіцієнт, який враховує дію зовнішніх факторів для клієнта (його абсолютне значення коливається від 1 до 5, залежно від регіону та умов у яких працює клієнт) і визначається комерційним банком самостійно.

Апробація даної моделі на прикладі клієнта ВАБанку показала, що коефіцієнт ризику окремо взятого позичальника складає відносно низьку величину (Kr = 3,96) і може збільшуватися до максимально встановленого комерційним банком рівня, який кредитна установа має визначити самостійно, виходячи із практики, що склалася, та середовища, в якому доводиться працювати.

Аналітична модель для сукупної оцінки кредитного ризику дозволить комерційному банку точніше оцінити цей вид ризику, оскільки враховує залежність вкладень банку від комерційних, політичних, ринкових та інших ризиків у діяльності клієнта.

Функціональні ризики банку важко ідентифікувати та визначати кількісно, тому вони можуть бути знижені завдяки удосконаленню систем контролю і внутрішнього аудиту, застосуванню спеціального програмного забезпечення, відпрацюванню систем повноважень і посадових інструкцій.

У дисертації, для спрощення управління операційно-технологічними ризиками, запропонована їхня систематизація, яка дозволяє розмежувати визначення ризиків, викликаних умисними, не умисними діями спеціалістів банку та ризиків технічного характеру, спричинених помилками чи недоліками в комп'ютерному обладнанні.

Для вимірювання та аналізу операційного ризику Базельським комітетом з банківського нагляду виділено три основних методи його оцінки: метод ключового індикатора, стандартизований метод та метод внутрішнього виміру.

Для мінімізації втрат від ризику репутації, юридичного і стратегічного ризику пропонується здійснювати такі заходи:

– своєчасно виконувати свої зобов'язання перед клієнтами та контрагентами;

– регулярно інформувати своїх клієнтів про діяльність банку через засоби масової інформації і рекламну продукцію, а також через веб-сторінку банку в Інтернеті;

– створення у банку ефективної процедури по доведенню до співробітників внутрішньої нормативної бази (положень, процедур, технологічних карт);

– наявності ефективної системи внутрішнього контролю та звітності, здатної забезпечувати топ-менеджмент (Раду банку і Правління банку) інформацією про всі поточні події, що відбуваються в діяльності банку;

– юридичної підтримки підрозділів банку із усіх поточних питань, які вимагають відповідних консультацій;

– чітке визначення банком своєї місії, цілей, задач та стратегії розвитку на перспективу, що має бути закріплене в бізнес-плані банку;

– регулярне визначення банком своєї ринкової позиції, що необхідно для оперативного реагування і внесення коректив у поточні стратегії.

Сукупність розглянутих у дисертації методів і моделей оцінки та управління банківськими ризиками сприяє ефективному формуванню системи банківського ризик-менеджменту.

У розділі 3 "Комплексна оцінка та контроль банківських ризиків" запропоновано методику комплексної оцінки ризикованості банку та систему внутрішньобанківського контролю ризиків.

За результатами проведеного в роботі дослідження систем оцінки та контролю ризиків у розвинутих країнах, запропоновано вдосконалену карту ризиків (рис. 2) для наочного відображення ступеня ризикованості конкретного комерційного банку, яку можна використати у системі нагляду Національного банку України.

Якщо згідно оцінок фахівців НБУ банк потрапляє у квадрат А, то це означає наявність у кредитній установі низького рівня ризиків і високого рівня контролю за ними зі сторони банку. Але якщо банк потрапить у квадрат С, який характеризує фінансову установу з дуже ризикованою кредитною політикою, то працівники Національного банку України повинні про це негайно повідомити вище керівництво банку для вжиття адекватних заходів із зменшення рівня ризику.

Рис. 2. Карта визначення напряму зміни ризику в комерційному банку для здійснення банківського нагляду Національним банком України

Проведені в дисертації дослідження моделей та систем оцінки ризиків, зокрема таких як CAMELS, BOPEC, CAMEO, ROCA, CAEL, PATROL, BAKIS, RAST, RATE, SEER, SCOR, SAABA, Risk Rank і Bank Calculator, RARORAC, засвідчили, що питання формування універсальної комплексної методики ризикованості банку на сьогодні залишаються нерозв'язаними, а застосовувані на практиці методичні прийоми оцінки ступеня ризикованості кредитної установи ґрунтуються на використанні великої кількості як абсолютних, так і відносних показників, що перетворює в достатньо складну проблему формування інтегральної оцінки всієї сукупності розрахункових величин. Найпоширенішими прийомами залишаються коефіцієнтний аналіз та методики рейтингового оцінювання банків, однак навіть попри їхню простоту, доступність та універсальність, вони не можуть бути визнані задовільними методичними підходами до комплексної оцінки ризикованості сучасного банку.

Тому в дисертації запропоновано використати методику побудови динамічного нормативу як одного з найбільш обґрунтованих, реалістичних та економічно інтерпретованих методичних засобів комплексної оцінки ризикованості банківської установи. Сутність прийому полягає у формуванні інтегральних оцінок за допомогою динамічного нормативу - рангового ряду аналітичних показників, упорядкованих за ознакою міри їх динаміки (темпів зростання) у такий спосіб, що підтримання цього порядку в реальній діяльності банку забезпечує одержання кращих проти попереднього періоду фінансових результатів. На основі цього методичного підходу в дисертації розроблено нормативно-індексну модель комплексної оцінки ризикованості комерційного банку.

Побудова моделі для комплексної оцінки ризикованості банку розпочинається з формування системи аналітичних показників ризикованості банку (табл. 2), до переліку яких включено як деякі обов'язкові нормативи НБУ, так і показники, які централізовано не регулюються. Потім здійснюється економічна інтерпретація динамічних співвідношень між відібраними показниками та їх ранжирування за темпами зростання. За результатами виявлених співвідношень між темпами зростання аналітичних показників формується динамічний норматив, який трактується як своєрідний еталон ризикованості банку.

Таблиця 2

Аналітичні коефіцієнти ризикованості банку та нормативні співвідношення між темпами їх росту

№	Коефіцієнти	Методика розрахунку	Нормативні зміни співвідношень	Нормативні співвідношення між темпами росту (І)
1	Достатність капіталу		Збільшення	І(К) I(Аr)
2	Миттєва ліквідність		Збільшення	І(Aв) І(ПР)
3	Норматив валютної позиції		Зменшення	І(ВП) < І(К)
4	Мультиплікатор капіталу		Зменшення	І(A) І(K)
5	Коефіцієнт ризику кредитного портфеля		Зменшення	І(RZ) І(КП)
6	Індекс відсоткового ризику		Зменшення	І(КГЕП) < І(A)
7	Питома вага кредитного портфеля в загальних активах		Зменшення	І(КП) < І(А)
8	Питома вага високоліквідних активів в загальних активах		Збільшення	І(Ав) > І(А)

Примітка. К - капітал банку; A - загальні активи банку; А_r - активи, зважені за ризиком; A_в - активи високоліквідні; ВП - валютна позиція; КГЕП - кумулятивний геп; КП - кредитний портфель банку; RZ - резерв на покриття кредитних ризиків; ПР - поточні рахунки.

Запропонований підхід передбачає оцінювання не лише статичної (характеристика стійкості), але й динамічної компоненти (характеристика розвитку, руху банку), тому реалізація динамічної моделі дозволяє отримати узагальнюючу оцінку ризикованості банку. Таким чином, нормативна модель ризикованості банківської установи формалізовано описує бажаний стан банку, здійснений на основі упорядкованого ряду індексів динаміки аналітичних показників (коефіцієнтів), що комплексно характеризують ризикованість комерційного банку.

Після побудови динамічного нормативу формують фактичне упорядкування обраних показників, яке відображає реальний стан ризикованості банківської установи, котрі є наслідком прийнятих та реалізованих управлінських рішень. В ідеалі фактичне упорядкування має відповідати упорядкуванню показників, відображеному у динамічному нормативі, проте на практиці досягти такої відповідності досить складно, відтак в процесі порівняльного аналізу виявляють кількість інверсій і обчислюють інтегральну оцінку ризикованості банку.

Модель комплексної оцінки ризикованості банківської установи апробована на прикладі ВАТ „ВАБанк”, ВАТ банк „Біг Енергія” та ВАТ „Експрес-банк”.

За результатами практичної реалізації даної моделі розрахований узагальнюючий коефіцієнт ризикованості банку (Z). Як показало дослідження, наближення коефіцієнта Z до одиниці свідчить про те, що реальний розвиток ситуації відповідає ідеальному, тобто фактичний темп росту показників наближається до еталонного. Так, зокрема, у ВАБанку станом на 01.01.2005 року темп росту показників більшою мірою відповідає динамічному нормативу (Z = 0,7), ніж на 01.01.2006 (Z = 0,6). У банку „Біг Енергія” коефіцієнт Z2005 = 0,4, Z2006 = 0,5; в Експрес-банку - Z2005 = 0,7, Z2006 = 0,2. Отже, найнижче значення коефіцієнта Z спостерігається в Експрес-банку у 2006 році. Це означає, що банк у звітному періоді має високий ступінь ризикованості та значні проблеми у своїй діяльності, оскільки фактичний темп росту показників не відповідає ідеальному (коефіцієнт Z наближається до нуля). Банк „Біг Енергія” станом на 01.01.2006 року має середній ступінь ризикованості (Z = 0,5) і це свідчить, що у банку фактичний темп росту половини із запропонованих у моделі показників наближається до еталонного. Таким чином, виходячи з практичної реалізації нормативно-індексної моделі комплексної оцінки ризикованості банківської установи, вважаємо, що граничний рівень коефіцієнта Z комерційний банк має визначити самостійно, виходячи із практики, що склалася, та середовища, в якому доводиться працювати.

Реалізація нормативно-індексної моделі на практиці дозволить кредитній установі швидко та оперативно оцінити сукупний ступінь її ризикованості, враховуючи чотири найнебезпечніші види ризиків для банку, а саме: валютний, кредитний, відсотковий і ризик ліквідності.

Важливу роль в управлінні банком відіграє контроль, який у вітчизняній економіці реалізується переважно шляхом аудиту і державного нагляду. Проте питанням організації й методології внутрішнього контролю за ризиками приділяється менше уваги, хоча саме цей контроль неабияк характеризує якість управління банком.

У дисертації вдосконалено систему внутрішнього контролю за основними видами ризиків банківської діяльності, яку пропонується організовувати на трьох основних рівнях:

– на рівні працівника банку;

– на рівні кожного підрозділу банку;

– на рівні комерційного банку в цілому.

Для забезпечення дієвості цієї системи, у банку необхідно створити окремий структурний підрозділ контролю за ризиками, який взаємодіє з іншими контролюючими підрозділами (рис. 3), що забезпечить незалежний та ефективний контроль банківських ризиків.

Як показали проведені дослідження, система ризик-менеджменту у комерційних банках України характеризується відсутністю окремої служби внутрішнього контролю за ризиками із особливим незалежним статусом від галузевих підрозділів. У вітчизняній практиці внутрішньобанківський контроль за ризиками пов'язаний переважно з перевіркою виконання працівниками їхніх безпосередніх обов'язків чи доручень керівників.



Рис. 3. Організаційно-структурна схема контролю за банківськими ризиками

Важливість питання підтримки стабільності комерційного банку через регулювання ризиків потребує незалежності системи внутрішнього контролю, яка б посіла самостійне місце в організаційній структурі банку. Пройшовши цей шлях, банк забезпечить собі умови для побудови ефективної системи ризик-менеджменту.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у формуванні теоретичних основ та методичного і практичного інструментарію процесу управління банківськими ризиками. Це дозволило сформулювати ряд висновків, які відображають вирішення основних завдань дослідження відповідно до поставленої мети.

1. Проведене дослідження економічної сутності поняття „банківський ризик”, особливостей його прояву в банківському бізнесі, дозволило уточнити його економічний зміст. Банківський ризик - це об'єктивне явище, пов'язане з ймовірністю втрати банком частини своїх ресурсів, недоотримання запланованих доходів, а також потенційною можливістю одержати позитивний фінансовий результат у разі сприятливої кон'юнктури ринку.

2. Удосконалено класифікацію банківських ризиків, зокрема внутрішні та зовнішні ризики поділено на ризики, які піддаються кількісній оцінці та ризики, які не піддаються кількісній оцінці. В ній вперше розглядається такий банківський ризик, як моральний, під яким пропонується розуміти можливість акціонерів чи керівників банку використовувати своє службове становище для здійснення операцій з підвищеним ризиком, в разі реалізації якого, негативні наслідки перекладаються на вкладників або кредиторів банку.

3. У дисертації обґрунтовано, що одним із сучасних та перспективних методів управління ризиками є лімітування, яке передбачає встановлення лімітів на окремі позиції банку, контрагентів, продукти. Запропонована система лімітів як для банку в цілому, так і окремих його підрозділів, яка включає два основні різновиди лімітів: ліміти на обсяг, які обмежують величину відкритої позиції за тим чи іншим ризиком та ліміти на чутливість, які враховують ступінь вразливості відкритої позиції до коливань ринкової кон'юнктури.

4. Процес управління ризиками реалізується за допомогою системи ризик-менеджменту, побудова якої в банках є однією з основних складових створення надійних та ефективних систем управління банком. Здійснивши дослідження і узагальнивши сучасний зарубіжний та вітчизняний теоретичний і практичний досвід, у дисертації пропонується власний підхід до побудови комплексної системи управління ризиками в банках. Головними елементами цієї системи є: політика банку в області управління ризиками, процедури прийняття рішень про наявність ризику та вибору методів його зниження чи уникнення, організаційна структура управління ризиками, наявність інформаційної системи управління та організація внутрішньобанківського контролю.

5. В сучасних умовах глобалізації світових фінансових ринків одне із провідних місць в системі цінових банківських ризиків відводиться вивченню ринкового ризику. На підставі проведеного дослідження запропоновано стратегію управління ринковим ризиком, яка направлена на захист банківського капіталу від негативних дій несприятливих змін ринкових цін.

6. Оцінці ризику ліквідності традиційно приділяється пріоритетна увага в процесі діяльності комерційних банків. За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що на даному етапі вдосконалення методів управління ризиком банківської ліквідності, вітчизняні банки віддають перевагу лімітуванню та оцінюванню потреби в ліквідних коштах за методом грошових потоків, який є основою побудови системи оперативного управління ризиком ліквідності в банку.

7. В останній час банки різних країн все гостріше відчувають проблеми оцінювання та управління кредитним ризиком, які також є актуальними і для вітчизняної банківської системи. Як показало дослідження, найефективнішим методом управління кредитним ризиком є сек'юритизація, сутність якої полягає в продажу активів банку через перетворення їх в цінні папери, котрі в подальшому розміщуються на ринку. А для сукупної оцінки кредитного ризику клієнта банку в дисертації запропоновано використовувати удосконалену аналітичну модель, яка дозволить комерційному банку точніше оцінити кредитний ризик, оскільки враховує залежність вкладень банку від комерційних, політичних, ринкових та інших ризиків у діяльності клієнта.

8. Важливу роль в управлінні банком відіграє контроль та нагляд за їх діяльністю. У дисертації запропоновано карту ризиків для наочного відображення ступеня ризикованості конкретного комерційного банку, яку можна використати у системі нагляду Національного банку України. А внутрішній контроль за ризиками пропонується здійснювати за допомогою спеціально створеного окремого структурного підрозділу банку - служби внутрішнього контролю за ризиками, який взаємодіє з іншими контролюючими підрозділами, що забезпечить незалежний та ефективний контроль банківських ризиків.

9. Проблеми формування універсальної комплексної методики оцінки ризикованості кредитних установ на даний час залишаються ще невирішеними. Реалізувати таку комплексну оцінку ризикованості банку дозволяє запропонована у дисертації методика побудови динамічного нормативу, яка дозволяє враховувати такі види ризиків як валютний, кредитний, відсотковий та ризик ліквідності і не лише аналізувати ступінь ризикованості банку, але й передбачати подальший розвиток ситуації через формування нормативно-індексної моделі, та, вважаємо, є одним з найбільш обґрунтованих, реалістичних й економічно інтерпретованих методичних прийомів комплексної оцінки ризикованості банку.

10. Банківський ризик-менеджмент є важливою складовою системи управління банком, а в умовах постійного підвищення нестабільності міжнародних та національних фінансових ринків його значення особливо зростає. Дослідження теоретичних та практичних засад процесу управління банківськими ризиками і формування адекватного методичного інструментарію їхньої оцінки дозволяє підвищити ефективність діяльності кредитних установ та рівень виконання своїх функцій банківською системою в цілому, а також сприяє певною мірою збільшенню довіри до банків з боку суспільства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Лисенок О.В. Теоретичні основи та проблеми управління гепом у діяльності вітчизняних банків // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. - Житомир: ЖДТУ, 2004. - № 3 (29). - С. 261 - 264 (0,33 друк. арк.).

Лисенок О.В. Організація системи управління банківськими ризиками // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Економічні науки. - Житомир: ЖДТУ, 2005. - № 2 (32). - С. 292 - 295 (0,3 друк. арк.).

Лисенок О.В. Критичний аналіз та проблеми класифікації банківських ризиків // Формування ринкової економіки. Міжвід. наук. зб. заснов. у 1992 р. - Вип. 15 / Відп. ред. О. О. Бєляєв. - К.: КНЕУ, 2006. - С. 241 - 249 (0,4 друк арк.).

Лисенок О.В. Система лімітів банку як метод управління банківськими ризиками // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. Вип. 16 / Відп. ред. С. І. Дем'яненко. - К.: КНЕУ, 2006. - С. 183 - 188 (0,22 друк. арк.).

В інших виданнях:

Лисенок О.В. Оцінка прибутковості роботи банку з урахуванням ризику зміни відсоткових ставок // Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні: Матеріали наук.-практ. конф. 18 - 19 листоп. 2004 р. / Наук. ред. А. М. Мороз. - К.: КНЕУ, 2004. - С. 354 - 357 (0,12 друк. арк.).

Лисенок О.В. Концепція стратегії управління ризиками в банку // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Наука та інновації - 2005”. - Том 9. Економічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 14 - 15 (0,12 друк. арк.).

Лисенок О.В. Підвищення ефективності управління банківськими ризиками // Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: Матеріали третьої міжнародної наук.-практ. конф. молодих вчених 23 - 24 лютого 2006 р. (частина 2) / Відповідальний за випуск Г. Л. Монастирський. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - С. 170 - 171 (0,08 друк арк.).

АНОТАЦІЇ

Лисенок О.В. Управління ризиками в банку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг та кредит. - Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана. - Київ. - 2006.

Дисертацію присвячено вдосконаленню теоретичних, методичних та практичних засад управління ризиками в банку. Реалізовано комплексний підхід до процесу управління банківськими ризиками, обґрунтовано нові та існуючі підходи і методики оцінки ризиків в кредитних установах та побудовано ефективну систему управління ризиками у банку. Сформовано систему базових показників, котрі дають можливість оцінити процес управління ризиками у банківській сфері та окреслюють зміст і спрямування розвитку ризик-менеджменту в банках. На підставі комплексного підходу до управління банківськими ризиками удосконалено методику їхньої оперативної оцінки та аналізу. Запроваджено новий підхід до комплексної оцінки ризикованості банку, заснований на застосуванні прийомів непараметричної статистики та реалізований через побудову моделі динамічного нормативу банку. Здійснено загальне дослідження проблем управління фінансовими та функціональними ризиками, їхнього контролю, та сформовано методично-аналітичний інструментарій оцінювання ризикованості комерційних банків України.

Ключові слова: банківські ризики, банківський ризик-менеджмент, аналітичне забезпечення оцінювання ризиків у банку, динамічний норматив, узагальнюючий коефіцієнт ризикованості банку, контроль банківських ризиків.

Лысенок А.В. Управление рисками в банке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - Финансы, денежное обращение и кредит. - Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана. - Киев. - 2006.

Диссертация посвящена совершенствованию теоретических, методических и практических основ управления рисками в банке. Реализован комплексный подход к процессу управления банковскими рисками, обоснованно новые и существующие подходы и методики оценки рисков в кредитных учреждениях и построена эффективная система управления рисками в банке.

В диссертации усовершенствована классификация банковских рисков в части деления внешних и внутренних рисков на риски, которые поддаются количественной оценке, и риски, которые такой оценке не поддаются. Впервые в классификацию банковских рисков введено понятие морального риска в банковском деле, под которым предложено понимать возможность акционеров или руководителей банка использовать свое служебное положение для осуществления операций с повышенным риском, в случае реализации которого, негативные последствия переводятся на вкладчиков или кредиторов банка.

В диссертации исследовано, что одним из современных и перспективных методов управления рисками и осуществления контроля над ними является установление лимитов на отдельные позиции банка, контрагентов и продукты. Предложена система лимитов как для банка в целом, так и отдельных его подразделений, которая включает две основные разновидности лимитов: лимиты на объем операций, которые ограничивают величину открытой позиции за тем или иным риском, и лимиты на чувствительность, которые учитывают степень склонности открытой позиции к колебаниям рыночной конъюнктуры.

В результате исследований установлено, что процесс управления рисками в банке - это комплекс мероприятий, направленный на определение цели и стратегии управления банковскими рисками, а также выявление, оценивание, сравнение полученных результатов с установленными банком лимитами и ограничениями, и контроль за соблюдением определенных банком принципов, стандартов, процедур и положений относительно осуществления такого процесса.

На основании комплексного подхода к управлению банковскими рисками усовершенствована методика их оперативной оценки и анализа. Осуществлено исследование проблем управления финансовыми и функциональными рисками, их контроля, и сформирован методико-аналитический инструментарий оценивания риска коммерческих банков Украины.

В работе усовершенствована карта рисков, которая позволит работникам банковского надзора Национального банка Украины графически отображать направление изменения и степень риска конкретного коммерческого банка.

В диссертации предложен новый подход к комплексной оценке риска банка, основанный на использовании приемов непараметрической статистики и осуществленный посредством построения модели динамического норматива. Фундаментальными элементами предложенной методики являются: система интегральных показателей, динамический норматив, представленный в виде совокупности аналитических соотношений, упорядоченных в зависимости от темпов их роста, нормативная модель риска банка. Реализация этого способа позволяет оценить не только статическую, но и динамическую составляющую риска коммерческого банка.

В результате исследования установлено, что для осуществления внутреннего контроля за рисками в банке необходимо создать отдельное структурное подразделение - службу внутреннего контроля за рисками, которое взаимодействует с другими контролирующими подразделениями, что обеспечит независимый и эффективный контроль за рисками в банке.

Ключевые слова: банковские риски, банковский риск-менеджмент, аналитическое обеспечение оценивания рисков в банке, динамический норматив, обобщающий коэффициент риска банка, контроль банковских рисков.

Lysenok O.V. Management by the risks in the bank. - Manuscript.

The Dissertation is for receiving a scientific degree of Candidate of Economic Sciences from speciality 08.04.01 - Finance, currency and crediting. - Vadym Getman Kyiv National Economic University. - Kyiv. - 2006.

The Dissertation is devoted to perfection of theoretical, methodical and practical bases of management by the bank risks. Complex approach is carried out to the process of management by the risks and organizations of the system of risk-management in bank activity, soundly new and existent approaches and methods of estimation of bank risks. The effective system of management by the risks is built in a bank. Organized system of base indexes which enable to estimate the process of management by the risks in a bank sphere and outline maintenance and direction the development of risk-management in banks. On the basis of complex approach to the management by the bank risks the method of their operative estimation and analysis is improved. A new approach is entered to complex estimation riskiness of the bank, based on application the receptions of non-parametric statistics and is realized through construction of model the dynamic normal of the bank. Common research the problems of management by the financial and functional risks are carried out, their control and the methodical-analytical tool of evaluation the riskiness commercial banks of Ukraine are formed.

Key words: bank risks, bank risk-management, analytical providing evaluation of risks in the bank, dynamic normal, summarizing coefficient risk of the bank, control of bank risks.

Размещено на Allbest.ru