Банкнота банку

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Банкнота

Наступним етапом еволюції квазігрошей стала банкнота.

Банкнота - вексель банку, що виписаний під придбані у своє розпорядження векселі приватних осіб. У такому розумінні її називають "класичною" банкнотою. Спочатку банкнота випускалась у вигляді особливих векселів, які часто були розписками торговців грошима за здане на збереження золото. Пізніше їх стали випускати комерційні банки під заставу векселів.

Характерними ознаками "класичної" банкноти є:

1) випуск її емісійним банком замість комерційних векселів;

2) обов'язковий обмін на золото за першою вимогою власників;

3) подвійне забезпечення: золоте (золотим запасом банку) і товарне (комерційними векселями, що перебували у портфелі банку).

Завдяки цим ознакам банкнота суттєво відрізнялася від комерційного векселя. Якщо останній має приватну гарантію, що забезпечується капіталом одного підприємства чи групи їх, то банкнота - суспільну гарантію, яка базується на капіталах усіх підприємців, що зберігаються в банках. Банкноти на відміну від векселів є безстроковими зобов'язаннями, не пов'язаними з конкретними торговельними операціями. Вони можуть випускатися в будь-яких купюрах і перебувати в обігу будь-який термін, що дає можливість розраховуватися ними за всіма можливими платежами. Ці переваги надали банкноті особливої якості - загальної оборотності, якої не мав вексель.

Подвійне забезпечення "класичної" банкноти гарантувало їй надійність, сталу вартість, нормальний обіг та високу еластичність обігу. Через забезпечення комерційними векселями досягалося саморегулювання обігу банкнот. Видаючи позики під заставу чи дисконт векселів, банк збільшував кількість банкнот в обігу, а за оплати векселів банкноти поверталися до банку, що забезпечувалося строковістю і беззаперечністю комерційного векселя. Період "класичної" банкноти закінчився з повним припиненням розміну п на золото після світової економічної кризи 1929-1933 pp., коли відбувся процес демонетизації золота.

У нових умовах банкнота втратила золоте забезпечення і кінцеву гарантію сталості вартості - розмін на золото. Нині банкноти становлять грошові знаки різного номіналу, що випускаються в обіг центральним банком

Чек - встановленої форми грошовий документ, який містить безумовний наказ власника рахунку (чекодавця) у кредитному закладі про виплату тримачеві чека зазначеної суми. Чек може використовуватись юридичними і фізичними особами для забезпечення безготівкових розрахунків.

Історія виникнення цих грошових сурогатів така. У зв'язку з нестачею розмінних грошей місцеві відділення Державного банку надавали кредитним установам міста право випускати обов'язкові до обігу чеки на суму вкладів, які зберігались у банках. На зворотному боці чека наносили спеціальний текст (акцепт) із дозволом на обіг чека протягом певного періоду.

Цим правом скористалося багато банків України. В Україні чеки багаторазового використання випускали, зокрема, у Києві, Житомирі та Миколаєві.

Київська контора Державного банку в 1918 р. ввела в обіг чеки п'яти номіналів: 100, 200, 400, 500 і 1000 карбованців. Ці чеки, на жаль, надзвичайно рідкісні - відомі лише одиничні екземпляри, які зберігаються у приватних колекціях. Державні музеї України їх не мають. Колекційна вартість таких чеків може сягати сотень і тисяч доларів. Зазначимо, що в Києві крім контори Держбанку чеки вводили в обіг також інші банки. У 1920 р. Український народний кооперативний банк випустив чеки номіналами 100, 1000 і 3000 карбованців.

Кілька років пізніше - у 1924 р. - після здійснення грошової реформи і введення в обіг рублів золотом Всеукраїнський кооперативний банк "Україн-банк" випустив чеки номіналами 1,3 і 5 карбованців золотом. Колекційна вартість цих чеків - близько 100 дол. США за екземпляр.

Чеки перших випусків на лицьовому боці (аверсі) заповнювали від руки, на зворотному (реверсі) ставили штемпель про обов'язковий обіг. Виготовлялися вони на фірмових бланках Державного банку з водяними знаками.

Другий випуск чеків теж було здійснено на фірмових бланках місцевого відділення Держбанку, але вже друкарським способом з обох боків. Щоб прискорити роботу і віддрукувати якомога більше чеків, використовували машини для виготовлення цінних паперів.

Третій випуск було здійснено друкарським способом на бланках блакитного кольору без філіграні.

Четвертий випуск друкували на білому, без водяних знаків папері з блідо- блакитним відтінком аверсу і діагональними лініями на ньому. 10 травня 1920 р. вже після тимчасової окупації міста поляками було здійснено останню емісію чеків на папері жовтого кольору.

Розрізняють чеки також за печатками - царською (з короною і без неї), українською (із тризубом). Є навіть чеки зі штампом чехословацького Товариства взаємного кредиту. Колекційна вартість житомирських чеків багаторазового використання - від 30 дол. і вище

Слід зазначити, що в Україні ще не створено достатніх умов для використання як вексельних, так і чекових форм розрахунків.

Функції грошей та їх еволюція

В економічній літературі є декілька поглядів щодо функцій грошей в економіці. Так, представники класичної теорії визнавали наявність п'яти функцій грошей (рис. 1.17): міри вартості; засобу обігу; засобу утворення скарбів, накопичень і заощаджень; засобу платежу; світових грошей.

Рис. 1.17. Функції грошей

В іноземній літературі автори виокремлюють найчастіше три функції: міра вартості (або розрахунковий засіб), засіб обігу, засіб збереження.

Між зазначеними позиціями немає істотних суперечностей, оскільки західні економісти функції засобу обігу і функції засобу платежу об'єднують в одну, а світові гроші не виділяють в окрему функцію, оскільки національні валюти західних країн вільно конвертовані й однаково функціонують на зовнішньому і внутрішньому ринках.

Функція міри вартості

Якщо ґрунтуватись на тому, що гроші за своєю найбільш глибокою сутністю постають в обігу товарів як засіб реалізації їх вартості, то цілком зрозуміло, що логічно вихідною й одночасно центральною у системі грошових відносин є функція міри вартості. Поза зазначеною функцією вартість існує лише потенційно. Отже, слід ураховувати нерозривну єдність понять "вартість товару" і "міра вартості грошей".

Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші є засобом виміру вартості всіх інших товарів. Але не гроші роблять товари порівнянними, а кількість витраченої на їх виробництво суспільно необхідної праці. Ця функція дає змогу розкрити еволюцію грошей від виникнення специфічного товару, що виконував роль еквівалентної форми для вираження вартості будь-якого товару у формі матеріального носія, що має внутрішню вартість, до форми, за якої міра вартості представлена знаком вартості.

За металевого обігу цю функцію виконували дійсні гроші (золото і срібло), що самі мали вартість, але й вони виражали вартість ідеально, тобто у вигляді уявних грошей. Проте з розвитком товарного виробництва гроші втрачають свою товарну природу, з'являються кредитні гроші. Функція грошей як міри вартості істотних змін не зазнає. З цією функцією тісно пов'язане поняття масштабу цін.

Масштаб цін - суто технічна функція грошей - фіксована вагова кількість грошового металу і його кратних частин, прийнята в певній країні як грошова одиниця.

Коли карбування монет лише розпочиналося, масштаб цін збігався з їх ваговим вмістом. Проте з часом у процесі еволюційного розвитку грошових відносин масштаб цін почав відокремлюватися від безпосередньо вагового змісту. Це зумовлювалося, як уже зазначалося, зношуванням і псуванням монет, зменшенням їх вагового вмісту державною владою, застосуванням більш цінних металів для карбування монет (мідь, срібло, а згодом золото). З появою розмінних на золото паперових грошей масштаб цін зберігав своє функціональне призначення. Власники паперової купюри мали офіційне право і можливість обміняти її в банку на відповідну, встановлену офіційним масштабом кількість золота.

За масштабом цін здійснювалося зіставлення національних грошових одиниць - долара, фунта стерлінгів, німецької марки, французького франка та інших паперових знаків вартості.

Етапи еволюційного розвитку масштабу цін наведені в табл. 1.6.

Таблиця 1.6. Етапи еволюційного розвитку масштабу цін

Функцію міри вартості гроші виконують тим краще, чим більш сталою є їх купівельна спроможність. Тільки за сталих грошей всі грошові показники можуть правильно відображати зміни в реальних економічних процесах. Інакше ці показники спотворять дійсний стан економіки та не будуть надійними орієнтирами для прийняття управлінських рішень.

Розглядаючи механізм реалізації функції міри вартості, слід ураховувати, що з повним припиненням конвертації паперових грошей на монетарний товар - золото, із завершенням його демонетизації необхідність офіційної фіксації державою масштабу цін відпала.

Припинення фіксації офіційного (золотого) масштабу цін не означає, що функція грошей як міри вартості повністю вичерпана. В сучасних монетарних теоріях ця функція трактується як "одиниця розрахунків". Застосування грошей у зазначеній функції, по суті, є таким самим - за нею оцінюють відносну вартість товарів.

Мірою вартості в Україні є гривня.

Функція засобу обігу - функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг (рис. 1.18).

Рис. 1.18. Необхідні умови для виконання функції засобу обігу

У процесі обміну товарів гроші виконують такі функції:

- посередницьку, за допомогою якої товари доставляються від виробників споживачам;

- об'єднавчу, в процесі якої всі акти обміну об'єднуються у процес реалізації товарів та їх цін;

- засобу загальної купівельної спроможності: у руках їх власників гроші створюють гнучкий інструмент вибору типів і кількості товарів та послуг.

Особливість функції грошей як засобу обігу полягає в тому, що її виконують, по-перше, реальні або готівкові гроші, а по-друге, знаки вартості - паперові та кредитні гроші. Сьогодні, коли золото демонетизується, функцію засобу обігу виконують кредитні гроші. Причому вони функціонують як купівельний засіб і як засіб платежу: якщо продаж одного товару і купівля іншого не переривається, обіг товарів відбувається на основі грошей як купівельного засобу. Якщо відбувається розрив у часі між купівлею і продажем товарів, гроші є основою платежу

Функція засобу обігу невіддільна від функції міри вартості. У взаємодії вони конституюють гроші як інструмент вираження ціни та обміну товарів. Органічно доповнюючи одна одну, вони реалізують подвійну природу грошей - їх призначення виконувати у товарному світі роль загального вартісного еквівалента і водночас бути технічним засобом обміну товарів.

Функція засобу утворення скарбів, накопичень і заощаджень aJ6o гроші як засіб нагромадження. Сутність цієї функції полягає в тому, що гроші виходять зі сфери обігу і перетворюються на скарб. Функцію накопичення скарбів раніше виконували повноцінні і реальні гроші - золото і срібло. Оскільки гроші є загальним втіленням багатства, то виникає прагнення до їх накопичення.

Особливість кредитних грошей як засобу накопичення полягає в тому, що вони накопичуються в процесі постійного обігу. Якщо вони осідають у скринях, то перетворюються з грошей на паперові символи. Склад скарбів постійно змінюється. Незмінним залишається лише те, що серед їх компонентів обов'язково перебуває товар, який функціонує як гроші:

- короткострокові цінні папери (казначейські векселі), які вважаються високоліквідними, оскільки завжди можуть бути продані на фінансовому ринку;

- акції та довгострокові облігації, яким властивий менший ступінь ліквідності;

- нерухомість

Отже, нагромадження є необхідним елементом суспільного відтворення. Невиконання паперово-кредитними грошима цієї функції призводить до кризових потрясінь у національній економіці.

Функція засобу платежу - функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення. Гроші виконують специфічну роль за реалізації функції засобу платежу (рис. 1.19).

банкнота гроші ціна обіг

Рис. 1.19. Роль грошей у функції засобу платежу

Функція засобу платежу виникла в результаті розвитку кредитних відносин у капіталістичному господарстві. У цьому випадку гроші використовуються під час:

- продажу товарів у кредит, необхідність якого пов'язана з неоднаковими умовами виробництва і реалізації товарів, різною тривалістю їхнього виробництва й обігу, сезонним характером виробництва;

- виплати заробітної плати робітникам та службовцям.

Отже, гроші, виконуючи функцію засобу платежу, мають свою специфічну форму руху, відмінну від форми руху грошей як засобу обігу (рис. 1.20).

Рис. 1.20. Відмінності грошей як засобу платежу та як засобу обігу

Функція світових грошей - функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обігу і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. У цій функції гроші постають як загальний купівельний і платіжний засіб, матеріалізація багатства взагалі (рис. 1.21).

Рис. 1.21. Сутність функції "світові гроші"

Ця функція грошей виникла в капіталістичних формаціях, але набула високого рівня розвитку зі створенням світового ринку. На цьому ринку гроші скидали "національні мундири", тобто поставали у вигляді злитків золота (995-ї проби). Паризькою угодою 1867 р. єдиною формою світових грошей було визнане золото. Але останнім часом з метою зниження вартості міжнародних розрахунків почали застосовувати кредитні гроші (СПЗ, євро та ін.). За цих умов золото стало резервним фондом світових грошей.

У XX ст. розвивалися міждержавні економічні відносини. Валюта (грошова одиниця) тієї країни, що має значну частку в міжнародній торгівлі і надає великі кредити іншим країнам, одержує перевагу. Розрахунки між державами здійснюються в національній валюті, що займає чільне місце у світовому платіжному обігу. При цьому встановлюється неодмінна умова: панівна валютна одиниця представляє визначену кількість золота.

Размещено на Allbest.ru