Повернення коштів з депозитних рахунків у кредитних спілках

Постановка проблеми. Основними суб'єктами підприємницької діяльності, які акумулюють грошові кошти та надають їх у кредит, є банки. Здебільшого банки кредитують юридичних осіб, кредитування населення традиційно з радянських часів здійснювалося в невеликих обсягах, тому цей сектор кредитування з початку 90-х років активно почали заповнювати кредитні спілки, кредитні кооперативи та інші фінансові установи. У статті йдеться про кредитні спілки, які працюють з фізичними особами. Для кредитних спілок пайові внески та кошти на депозитних рахунках є головним джерелом для надання кредитів. Автором досліджується сучасний стан розвитку кредитного руху в Україні, розглядається формування активів кредитної спілки за рахунок пайових внесків, розміщення грошових коштів членів кредитної спілки на депозитних рахунках, та вирішення проблеми щодо повернення коштів з депозитних рахунків.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На підтримку діяльності кредитних спілок у 1993 році Указом Президента України від 20 вересня 1993 року за № 377-93 затверджене “Тимчасове положення про кредитні спілки в Україні” [1]. Затвердження положення надало позитивного імпульсу щодо створення кредитних спілок. Статутні документи щодо діяльності кредитних спілок розроблялися засновниками на свій розсуд зі значними недоліками, тому пізніше прийнято рішення про впорядкування цього процесу. З метою підтримки діяльності кредитних спілок Національним банком України прийнято постанову щодо типового статуту кредитної спілки [2].

Уряди Канади, США сприяли поширенню ідеї та створенню кредитних спілок в Україні, завдяки їхній методичній та фінансовій допомозі в Україні активно створювалися кредитні спілки. У програмі допомоги розвитку кредитних спілок в Україні зазначено: “Станом на липень 1995 року в Україні створено майже 200 кредитних спілок” [3, с. 21]. Після ухвалення Закону України “Про кредитні спілки” почалося нове піднесення кредитного руху в Україні [4]. На кінець 2000 року “в Україні зареєстровано понад 400 кредитних спілок, що функціонують майже в усіх регіонах України [5, с. 16]. За даними сайту Національної асоціації кредитних спілок України на кінець 2005 року в Україні зареєстровано 723 кредитні спілки, на кінець 2008 року 829, на кінець 2014 року їхня кількість зменшилася до 617 [12].

У сучасній економічній літературі до 2000 року становленню та розвитку кредитних спілок приділялося мало уваги. Останнім часом кредитний рух в Україні набуває широкого розповсюдження, сучасні численні публікації в економічній літературі свідчать про зростаючу роль кредитних спілок у розвитку підприємницької діяльності, про що пишуть у своїх роботах Малига В., Славова Н., Хомутенко А., Губа Є., [6, 7, 8]. З моменту ухвалення Закону України “Про кредитні спілки” на розвиток кредитного руху в Україні звернули увагу науковці. Після 2002 року захищені дисертації щодо діяльності кредитних спілок Гончаренко В. В., Пожар А. А., Коцовською Р. Р., Негребецькою Л. А., Мешко О. І.

Мета статті. У статті розглянуто неодноразові випадки та причину неповернення коштів з депозитних рахунків, обґрунтовані рекомендації для підвищення відповідальності фінансових інститутів щодо своєчасного повернення коштів фізичним та юридичним особам за депозитними договорами.

Виклад основного матеріалу. Кредитні спілки за своєю сутністю є неприбутковими організаціями, які засновані фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб членів спілки у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Головним завданням для кожної кредитної спілки є задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні. Джерелом для виконання цього завдання є вступні та обов'язкові пайові внески членів кредитної спілки, розміри яких встановлюються рішенням загальних зборів. Розміри пайових та вступних внесків у більшості випадків не вищі 100-200 гривень, враховуючи те, що кількість членів кредитної спілки повинна становити більше 50 осіб, сума грошових коштів на момент створення спілки може становити 10-15 тисяч гривень. Цих грошових коштів достатньо для реєстрації кредитної спілки та початку її роботи. З метою розширення діяльності та збільшення її активів необхідно шукати інші джерела надходження грошових коштів. Одним з додаткових та вагомих джерел отримання коштів є залучення їх на депозитні рахунки. Для кредитних спілок та інших фінансових установ депозити населення є особливо привабливими, оскільки в більшості своїй вони мають строкову природу.

Депозит (вклад) кошти, що надаються фізичними та юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно з законодавством України, або нерезиденту на строк та під відсоток. Традиційно прийнято, що депозит у фінансовій установі є найбільш надійним інструментом інвестування. Юридичні та фізичні особи намагаються не тільки зберегти свої грошові кошти, але й збільшити їх.

При укладенні договору про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок обумовлюються предмет договору, порядок та умови взаєморозрахунків, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін, порядок вирішення спорів. Зокрема, у договорі в обов'язковому порядку вказується, що “Спілка зобов'язується повернути Члену кредитної спілки суму Внеску, а також нараховані, але не сплачені проценти на Внесок в день закінчення строку дії Внеску” [9, с. 2].

Отримати внесок з депозитного рахунку з нарахованими відсотками не завжди вдається, про що свідчать історії з банкрутством банків, кредитних спілок. Про банкрутства кредитних спілок у своїх роботах згадують науковці Вікторія Малига та Наталія Славова, зокрема вони підкреслюють: “луснули такі кредитні спілки, як “Алчевська” (м. Луганськ), “Berliner Bausparkasse”, “Перша Київська”, “Кодекс честі” м. Київ” [6, с. 11]. Причинами банкрутства, на думку Алли Хомутенко, є недосконала законодавча база, послаблений фінансовий контроль, зловживання посадових осіб службовим становищем. У своїй роботі вона підкреслює: “послаблення фінансового контролю, в тому числі нагляду за діяльністю небанківських фінансових установ в цілому та кредитних спілок зокрема... принесло свої “плоди” банкрутство КС “Баушпаркассе”, КС “Славянский”, КС “Слобода” та багато інших і, як наслідок, тисячі ошуканих громадян”. [7, с. 51]. Про проблему повернення залучених коштів згадують у своїй доповіді “Кредитні спілки в Україні” спеціалісти Німецької консультативної групи при уряді України, підкреслюючи, що “проблема забезпечення платоспроможності кредитних спілок, відсутність системи страхування або гарантування депозитів і розбіжність між заявленими цілями системи кредитної кооперації й поточних напрямів діяльності кредитних спілок характерні для України” [10]. На проблемі повернення коштів за депозитними договорами з кредитних спілок наголошує у своїй статті Вікторія Ковальова: “Проте, у нас не передбачено механізму відшкодування громадянам, які зробили вклади на депозитні рахунки в кредитних спілках” [11, с. 5].

У департаменті тимчасового адміністрування кредитно-фінансових установ у 2010 році стояли на обліку 50 проблемних кредитних спілок. Президент Національної асоціації кредитних спілок України Петро Козинець констатує: “Серед них деякі мають в активах більше 100 млн. грн. і десятки сотні тисяч клієнтів. Це, зокрема, “Акорд”, “Україна”, “Перше кредитне товариство” [12]. Станом на перше півріччя 2010 року кількість кредитних спілок в Україні скоротилася до 700, тоді як у першому півріччі минулого року їх налічувалося 821 [12].

Право розпоряджатися власним майном, у тому числі і коштами, закріплене Конституцією України. Згідно зі ст. 41 Конституції України, “кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним” [13].

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про кредитні спілки”, вклади (внески) членів кредитної спілки на депозитні рахунки належать членам кредитної спілки на правах приватної власності” [4].

Відомі випадки відмови фінансових інститутів повертати вкладникам кошти. За відмови фінансової установи добровільно повернути кошти з депозитного рахунку їх складно отримати вкладнику, про що свідчать мітинги, пікети власників депозитних рахунків. Розглянемо повернення коштів на прикладі депозитного договору [9] та судової справи №2-4376/10, розглянутої Деснянським районним судом міста Чернігова [14].

Членом кредитної спілки укладено депозитний договір про Внесок на умовах строковості, зворотності та платності в сумі 3000 гривень, під 23 відсотки річних, на термін з 04 січня по 04 квітня [9]. Про необхідність укладання договору підкреслює у своїй статті Є. Губа: “договір має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді були одержані позичальником” [8, с. 6-7]. По закінченню дії депозитного договору Кредитна спілка “Селянський кредит” відмовляється повернути кошти. Після неодноразових звернень власника коштів щодо їх повернення правління Кредитної спілки цинічно заявляє що поверне їх тільки через суд. Така поведінка керівництва фінансової установи свідчить про порушення Законодавства України. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, також, згідно зі ст. 525 ЦКУ, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов є неприпустимими, якщо інше не встановлене договором або законом [15].

З нашої точки зору, відмова в поверненні грошових коштів економічно обґрунтовується тим, що після закінчення дії Договору на внесок та нараховані і не виплачені відсотки Спілка ніяких нарахувань не здійснює. Дійсно, така умова записана в договорі: «Нарахування відсотків припиняється у день закінчення строку Внеску» [9], тобто після закінчення дії договору спілка користується коштами безкоштовно. Цей факт свідчить про умисне, з корисливих мотивів, зловживання посадових осіб своїм становищем в особистих інтересах та інтересах третіх осіб. Про зловживання посадових осіб Президент Національної асоціації кредитних спілок України Петро Козинець каже: «до 10% спілок мають серйозні проблеми, тому що не виконують зобов'язання перед вкладниками через занадто ризиковану кредитну політику або «дерибан» майна спілок» [12]. Більш жорстко про зловживання в кредитних спілках сказано на головній сторінці Національної асоціації кредитних спілок України: «існуюча правоохоронна система виявилася недостатньо дієвою і оперативною у справі виявлення і припинення правопорушень у діяльності посадових осіб тієї частини кредитних спілок, яка в силу зазначених вище чинників використовувалася для здійснення сумнівних чи особливо ризикових фінансових схем. Більше того, наразі продовжують залишатися не розслідуваними справи щодо кредитних спілок, в яких виявлені випадки зловживань, шахрайства тощо» [12]. Комісія Держфінпослуг неодноразово повідомляла правоохоронні органи про наявність порушень у ряді кредитних спілок. За весь минулий 2009 рік було передано до Генеральної прокуратури 30 звернень з доказовою базою про здійснені злочини, за 8 місяців 2010 року 60. До Служби безпеки України за 2009 рік та неповний 2010 рік було передано 89 звернень про можливі злочини [16].

Членом кредитної спілки до суду подається позовна заява про стягнення коштів у примусовому порядку. Справа розглядається в суді, позовні вимоги задовольняються. Виконавча служба стягує з відповідача 3288,25 гривні, з яких 3168,25 гривні Внесок з нарахованими відсотками, 120 гривень судові витрати позивача. Кошти позивачу повертаються 25 жовтня 2010 року.

На нашу думку, затримка з поверненням Внеску зумовлена корисливими мотивами:

тимчасово мати більший кредитний портфель (в даному випадку на 3128,25 гривні);

отримувати додаткові доходи протягом часу розгляду справи, розмістивши неповернені вчасно грошові кошти.

Затримавши повернення коштів з депозитного рахунку, кредитна спілка мала можливість вільно ними розпоряджатися з 04 квітня по 25 жовтня (сума заборгованості на момент виплати становила 3168,25 гривень). За цей час кошти використовувалися кредитною спілкою без нарахування відсотків [9]. Різниця між сумою, яку повинна сплатити кредитна спілка на 04 квітня, та сплаченою 25 жовтня сумою становить 499,82 гривні, тобто це додаткові витрати кредитної спілки.

Розрахуємо додаткові доходи, отримані кредитною спілкою за час розгляду справи та здійснення виконавчих дій, за простим відсотком. Кредитна спілка надає кредити за ставкою 42 відсотки річних. Кошти в сумі 3168,25 гривні протягом 204 днів з 04 квітня по 25 жовтня використовувалися кредитною спілкою як виданий кредит. За час користування кредитом сума нарахованих відсотків становить 3168,25 * 0,42/365 * 204 = 743,71 гривні, де:

3168,25 сума невиплаченої заборгованості за депозитним договором;

42 числове значення річної ставки відсотка за користування кредитом;

365 кількість днів у році;

204 кількість днів користування коштами;

Розрахунки, виконані за простим відсотком, показують, що доходи від розміщення коштів становлять 743,71 гривні. Судові витрати та витрати, пов'язані з виконанням рішення суду, складають 499,82 гривні. Доходи перевищують витрати на 243,89 гривні.

Якщо правління кредитної спілки погодилося б сплатити заборгованість за депозитним договором одразу після винесення судового рішення (тобто без втручання виконавчої служби),то економія коштів збільшилася б на 328,82 гривні, та, відповідно, доходи перевищили б витрати на 572,71 гривні, що складає 32,3% річних від неповерненої суми.

Доречно підкреслити, що плата за отриманими в кредит коштами в кредитній спілці “Селянський кредит” здійснюється щомісячно. Для розрахунку доходів доцільно застосувати схему складного відсотка.

Таблиця 1 Роз рахунок відсотків при затримці виплати коштів за складним відсотком