Размещено на http://www.allbest.ru/

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ДОХОДАМИ БАНКУ

1.1 Сутність, види та порядок формування доходів банку

1.2 Інформаційне забезпечення управління доходами банку

1.3 Система управління доходами банку

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ДОХОДАМИ В АТ «ОЩАДБАНК»

2.1 Фінансово-економічна характеристика банку

2.2 Аналіз динаміки та структури доходів і витрат банку

2.3 Оцінка управління доходами і витратами банку

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДОХОДАМИ БАНКУ

3.1 Удосконалення планування доходів

3.2 Шляхи мінімізації кредитних та валютних ризиків банку

3.3 Оптимізація витрат банку як засіб підвищення його дохідності

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Налагоджена і успішно функціонуюча банківська система - основа зростання і стабільності економіки будь-якої держави. Банки в її структурі покликані тісно взаємодіяти з ринковою структурою завдяки перетіканню капіталу на фінансовому ринку. Важливим аспектом, що відображає ефективну діяльність банку, являється такий фінансовий показник, як дохід.

У зв'язку з суттєвими змінами на фінансовому ринку України зростає роль і значення функцій доходу банку для забезпечення його відтворювальної діяльності, планового обсягу прибутку та створення передумов для отримання конкурентних переваг на ринку банківських послуг за рахунок доходів. В межах діяльності банку для забезпечення ефективного функціонування та його оптимізації актуальним також є управління банківським доходом, що базується на створенні ефективної системи планування та прогнозування, аналізі, прийнятті стратегічних рішень, мотивації їх реалізації, контролю за виконанням фінансового плану доходів та витрат, оскільки саме система управління доходами банку створює передумови для оптимізації діяльності та отримання максимального рівня очікуваних фінансових результатів.

Таким чином, на сьогодні існує необхідність у дослідженні системи управління доходами банку, що і зумовило вибір теми магістерської роботи та свідчить про її актуальність.

Метою магістерської роботи є дослідження системи управління доходами у АТ «Ощадбанк» та розробка напрямків її удосконалення.

Для досягнення поставленої мети були поставлені та виконані наступні завдання:

- визначити зміст, класифікаційні ознаки та види доходів банку;

- вивчити організаційно-інформаційне забезпечення управління доходами банку;

- розглянути механізми планування доходів та контролю за виконанням даних планів сучасними банками;

- провести аналіз фінансового стану та результатів діяльності АТ «Ощадбанк»;

- визначити елементи системи управління доходами у АТ «Ощадбанк»;

- розробити рекомендації щодо удосконалення планування доходів АТ «Ощадбанк».

Об'єктом дослідження є управління доходами АТ «Ощадбанк».

Предметом дослідження виступають теоретичні та практичні аспекти управління доходами банку.

Методи, які були використані при написанні магістерської роботи: аналіз (дослідження складових елементів системи управління доходами банку); метод порівняння (порівняння поглядів різних вчених на поняття «доходи банку», «управління доходами»; класифікаційні ознаки та види доходів банку); метод узагальнення (узагальнення підходів до визначення методів аналізу, планування, контролю, в системі управління доходами банку); метод групування (при групуванні активів та пасивів банку); методи горизонтального, вертикального, коефіцієнтного аналізу (при вивченні фінансового стану АТ «Ощадбанк»); методи табличного та графічного зображення даних (при вивченні фінансового стану АТ «Ощадбанк»).

Інформаційними джерелами дослідження є: законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють діяльність банків, зокрема, закони України, інструкції та положення НБУ; статті економістів у фахових економічних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій та семінарів з питань управління доходами банку, фінансова та статистична звітність АТ «Ощадбанк», внутрішні нормативні документи банку.

Апробації та публікації: «Фактори впливу на зростання доходів банку» 2015.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ДОХОДАМИ БАНКУ

1.1 Сутність, види та порядок формування доходів банку

Одна з основних цілей банків - одержання прибутку, що є джерелом виплати дивідендів акціонерам (пайовикам), створення фондів банку, базою підвищення добробуту працівників банку тощо.

Формування прибутку банку визначається специфікою діяльності даної установи, спектром операцій, а також діючою системою обліку. Відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і звітності кінцевим фінансовим результатом діяльності банку є одержання чистого прибутку,

який являє собою залишок доходу після покриття всіх загально банківських витрат, сплати податків, відрахувань у фонди [1].

Значення прибутку для банку очевидне. Отримання достатнього розміру прибутку необхідно банкам для залучення нового капіталу, який дозволяє збільшити обсяг та підвищити якість наданих послуг. Прибуток стимулює діяльність керівництва банку по розширенню та покращенню операцій, зниженню витрат та розвитку банківських технологій. Тому можна зробити висновок: якщо в банківському бізнесі отриманий доход на інвестований капітал буде нижчим, ніж в інших галузях, то капітал буде спрямований в більш прибуткові сфери діяльності.

Отже, прибуток є найважливішим показником оцінки діяльності банку.

Найважливішим фактором, що впливає на суму всіх видів прибутків банку, є розмір доходів, який отримується в процесі діяльності[2].

Доходи банку є базою для розвитку його діяльності, яка забезпечує вирішення таких завдань:

а) Основна частина доходів банку є джерелом покриття витрат, пов'язаних зі здійсненням банківської діяльності. Реалізація цього завдання забезпечує самоокупність операцій банку.

б) Частина доходів банку є джерелом формування чистого прибутку, за рахунок якого банк формує фонди та резерви для подальшого його розвитку та зниження ризиків. За допомогою реалізації цього завдання банк розвивається в довгостроковому періоді та забезпечує самофінансування розвитку на розширеній основі в майбутньому періоді.

Сутність та види доходів необхідно розглядати з економічної та бухгалтерської точок зору.

Відповідно до економічного підходу доходи - це кошти, які надійшли у розпорядження банку у результаті його діяльності [3].

В «Енциклопедії банківської справи» доходи банку визначаються як

«сукупний дохід від усієї активної діяльності банківської установи» [4].

«Сучасний економічний словник» визначає доходи, як «будь-який приплив грошових коштів або отримання матеріальних цінностей, що мають грошову вартість» [5].

О.Я. Стойко визначає доходи банку наступним чином «… загальна сума коштів, отриманих банком від здійснення активних операцій. До них відносяться: отримані відсотки, доходи і комісія від надання послуг, доходи від операцій з цінними паперами, валютою, золотом а інші доходи» [6].

Біржовий словник визначає дохід як «грошові або матеріальні засоби, які отримано в результаті підприємницької чи іншої діяльності, без зростання заборгованості» [7].

Юридичний словник трактує поняття «дохід» наступним чином: «грошові та матеріальні ресурси, які надходять юридичним та фізичним особам, після закінчення виробничого циклу. В більш широкому значенні - це виручка та інші грошові засоби, які надходять на підприємство.

У міжнародній практиці під доходом розуміють валові надходження грошових коштів та інших засобів, які у процесі звичайної господарської діяльності підприємства виникають від реалізації продукції, надання послуг та від використання іншими підприємствами ресурсів даного підприємства (проценти, дивіденди тощо) [7].

Згідно з Правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, що призводить до збільшення власного капіталу, за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів [8].

Аналогічно доходи визначені і в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: «доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)» [9].

При розрахунку оподаткованого прибутку банку та в податкового обліку оперують терміном «валовий дохід».

Згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід - це «загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами» [10].

Отже, доходи банку - це сума грошових та інших коштів, які банк отримав внаслідок здійснення банківських операцій та використання іншими підприємствами його ресурсів.

Важливим питанням у сфері управління доходами є їх класифікація. Необхідно зазначити, що класифікаційних ознак і видів доходів банку може бути значна кількість. Класифікація окремих видів доходів банку наведена у таблиці 1.1.

Доходи, які визнані банком, від здійснення банківських операцій згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000р., та від інших операцій, що здійснюються відповідно до законодавства України, з метою відображення їх у фінансовій звітності слід розглядати як доходи, отримані в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності банку[16].

Таблиця 1.1 Класифікація окремих видів доходів банку

Ознака	Види
Відображення доходів у фінансовій звітності	Доходи від операційної діяльності
	Доходи від фінансової діяльності
	Доходи від інвестиційної діяльності
Джерело доходів	Процентні
	Непроцентні
Місце виникнення доходів	За підрозділами
	За філіями
	За центрами фінансової відповідальності
	За клієнтами
Приналежність доходів	За видами операцій
	За продуктами
	За інструментами
	За портфелями
Якість доходів	Адекватні
	Випадкові
	Авантюрні
Частота отримання доходів	Стандартні
	Невизначені
Гарантія отримання доходів	Готівка
	Рахунки
	Цінні папери
	Матеріальні об'єкти

За джерелом доходи банку поділяються на процентні та непроцентні[11]. Процентний дохід являє собою плату за використання грошових коштів або їх еквівалентів за певний період часу та складається з [12]:

- процентів за кредитами, депозитами та іншими фінансовими інструментами, у тому числі за боргові цінні папери з фіксованим доходом, який так чи інакше можна розрахувати;

- доходів у вигляді амортизації дисконту (премії) за цінними паперами;

- комісійних доходів, які за своїм характером належать до процентного, тобто доходи, які можуть бути розраховані, виходячи із суми заборгованості за певний проміжок часу.

Аналіз процентних доходів дає змогу визначити, за рахунок яких факторів вони загалом отримані: зміни ціни кредитів, що надаються; використання ресурсів, що знаходяться на поточних рахунках клієнтів, чи обох факторів одночасно. Зростання зазначених показників позитивно впливає на зростання доходів банку, за умови, що виконуються вимоги щодо ліквідності банківських активів.

До непроцентних доходів відносяться всі інші доходи, окрім процентних (комісійні, доходи у вигляді дивідендів, доходи від операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями, інші доходи тощо).

Для управління доходами важливе значення має їх класифікація за такими ознаками [14]:

а) за місцем виникнення: доходи групуються за підрозділами, відділеннями, філіями або центрами фінансової відповідальності;

б) за приналежністю: доходи групуються за клієнтами, видами операцій, продуктами, інструментами і портфелями.

За місцем виникнення доходи групуються з метою планування, контролю та визначення загального фінансового результату підрозділу або аналізу ефективності роботи підрозділів[14].

Аналіз доходів за приналежністю, зокрема до клієнтів або окремих операцій банку, дає можливість визначити шляхи і способи їх оптимізації, що сприяє економії затрат ресурсів банку ті більш ефективному їх використанню.

Незважаючи на важливість приросту кількісних показників, для управління доходами банку велике значення мають час напрацювання пріоритетів управлінських рішень щодо прибутковості банку. З погляду їх якості доходи поділяють на [13]:

а) Адекватні - найвищі за якістю, що їх отримують від основних видів банківської діяльності (процентні та непроцентні, комісійно-посередницькі та торговельні; ресурсо- та інтелектуально-місткі тощо);

б) Випадкові - нижчі за якістю, з-поміж яких вирізняють надзвичайні доходи (повернення списаних боргів), спекулятивні доходи від валютного арбітражу і короткострокових операцій з цінними паперами, нараховані штрафи, пені та інші фінансові санкції, реалізація майна;

в) Авантюрні - низькі за якістю або практично неякісні доходи, отримані банком у випадку порушення договірних паритетів, неадекватної системи оплати комісійних витрат (у відсотках від суми платежу).

Банківські доходи також можуть бути класифіковані за такими ознаками [13]:

- за джерелами отримання (підприємницькі структури, населення, біржі);

- за частотою отримання (стандартні, невизначені);

- за гарантією отримання (готівка, рахунки, цінні папери, матеріальні об'єкти);

- за строками отримання (інвестиційний часовий ефект).

Усі банківські доходи також можна умовно поділити на постійні та змінні[14].

Постійні доходи - доходи за певний період, обсяг яких не залежить від зміни обсягу розміщених коштів.

До постійних доходів банку можна віднести: доходи від розрахунково-касового обслуговування, доходи траст-відділів, комісійні збори, штрафи та пеня отримані, інші нарахування за надані послуги, інші операційні доходи.

Загальна сума постійних доходів не змінюється у разі зміни обсягу розміщених коштів, але сума постійних доходів на одиницю розміщених коштів відповідно зменшується при збільшенні їх обсягу і зростає при зниженні обсягу розміщених коштів[12].

Змінні доходи - доходи, сума яких змінюється прямо пропорційно зміні обсягу розміщених коштів.

До змінних доходів банку відносять: проценти та збори за кредитами, наданими банком, проценти за вкладами в інших банках, проценти за облігаціями підприємств, проценти за зобов'язаннями держави, проценти за іншими цінними паперами, проценти за векселями та дивіденди за акціями.

З урахуванням зазначеного вище, функція доходів у спрощеному вигляді має таку форму (формула 1.1):

R' = d + k * y,

Де R' - обсяг загальних доходів;

d - обсяг постійних доходів;

k - середня процентна ставка за розміщеними коштами; y - обсяг розміщених коштів.

Розглядаючи питання сутності доходів банку, значну увагу слід приділяти вивченню факторів, які здійснюють вплив на їх формування.

Фактори - це процеси і явища, що мають місце в банківській діяльності, під впливом яких виникають і перебувають у русі резерви зростання фінансових результатів діяльності банку [18].

Різноманіття факторів, що впливають на дохід банків, визначає необхідність їхнього розгляду як багатофункціональної та багатоцільової економічної системи.

До внутрішніх відносяться фактори, які залежать від діяльності банку і характеризують різні сторони його роботи. Серед них можна виділити такі:

а) Якість управління персоналом - підвищення кваліфікації персоналу, поліпшення умов праці тощо;

б) Якість маркетингової політики банку - організаційно-технічний рівень управління виробництвом і збутом банківських продуктів,конкурентоспроможність банківських продуктів, ефективність цінової політики банку, удосконалення банківських технологій;

в) Якість ризик-менеджменту в банку, у тому числі ефективність систем оцінки та мінімізації ризиків банку, зниження ризиків банківської діяльності шляхом збільшення обсягу і набору безризикових комісійних операцій;

г) Якість управління формуванням та використанням ресурсів банку, у тому числі таке формування пасивів та розподіл активів, які б забезпечували достатній ступінь стійкості, ліквідності, рентабельності.

Також серед внутрішніх факторів можна виділити групи екстенсивних та інтенсивних факторів [11].

До екстенсивних належать фактори, які відображають обсяг ресурсів, наприклад, зміни обсягів ресурсної бази, кількості регіональних підрозділів або чисельності працівників, їх використання в часі (прискорення оборотності одиниці ресурсів, зміна тривалості робочого дня), а також неефективне використання ресурсів (втрати через ризики, значні відволікання коштів у фонди та резерви)[18].

До інтенсивних відносяться фактори, що відображають ефективність використання ресурсів або сприяють цьому, наприклад, підвищенням кваліфікації працівників, впровадженням прогресивних технологій тощо.

Систематизувавши всі внутрішні фактори, пропонуємо поділити їх на три підгрупи: організаційні, соціальні та економічні.

До соціальних належать компетенція менеджерів банку, підвищення кваліфікаційного рівня його працівників, поліпшення умов їх праці та життя.

Все це забезпечує більш ефективну роботу персоналу, а відтак - підвищення якості обслуговування клієнтів, що, в свою чергу, впливає на фінансовий результат банку[19].

На нашу думку, найбільшої уваги потребують економічні внутрішні фактори, що безпосередньо впливають на результативність діяльності банку.

Так, важливим фактором зростання доходу банку є раціональна політика управління активами та пасивами. Резервом підвищення доходу банків є оптимальний склад та структура активів, а також правильний вибір стратегії управління ними. Раціональне управління активами дозволить збільшити доходи, що отримує банк [6].

До зовнішніх факторів відносяться фактори, які не залежать від діяльності самого банку, хоча деякі з них можуть суттєво впливати на темпи зростання прибутку і рентабельності. Зовнішні фактори можна розділити на ринкові та адміністративні. До ринкових факторів відносяться фаза економічного розвитку країни, рівень конкуренції на ринку, попит і пропозиція на кредит, ціна на кредитні ресурси, рівень довіри населення до банківської системи та рівень їх доходів, структура ринку та інші.

До адміністративних факторів належить державне регулювання, податкова система, фінансова та грошово-кредитна політика НБУ [21].

Отже, доходи банку - це сума грошових та інших коштів, які банк отримав внаслідок здійснення банківських операцій та використання іншими підприємствами його ресурсів.

Сутність та види доходів необхідно розглядати з економічної та бухгалтерської точок зору.

Відповідно до економічного підходу доходи - це кошти, які надійшли у розпорядження банку у результаті його діяльності[23].

З облікової точки зору доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, що призводить до збільшення власного капіталу, за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків акціонерів.

При розрахунку оподаткованого прибутку банку та здійсненні податкового обліку оперують терміном «валовий дохід».

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами[23].

Базовими ознаками класифікації доходів банку є [22]:

- Відображення доходів у фінансовій звітності, відповідно до якої доходи банку поділяються на доходи від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності;

- Джерело доходів - процентні та непроцентні.

- Місце виникнення - за підрозділами, за філіями, за центрами фінансової відповідальності;

- Приналежність доходів - за клієнтами, за видами операцій, за продуктами, за інструментами, за портфелями;

- Якість доходів - адекватні, випадкові, авантюрні;

- Частота отримання - стандартні, невизначені;

- Гарантія отримання - готівка, рахунки, ціні папери, матеріальні об'єкти.

На формування доходів банку впливає значна кількість факторів, які можна розділити на зовнішні та внутрішні.

Основними внутрішніми факторами, які залежать від діяльності банку і характеризують різні сторони його роботи, є соціальні, економічні та організаційні фактори.

Основними зовнішніми факторами, які не залежать від діяльності самого банку, є ринкові та адміністративні [20].

Тож, доходи банку -- це загальна сума грошових коштів, що надходять до банку в результаті здійснення активних операцій та надання інших банківських послуг. Він являється фактором, що на суму всіх видів прибутків банку в процесі його діяльності. Також він є базою для розвитку його діяльності, вирішує завдання покриття витрат банку, та формування чистого прибутку банку. Дозволяє розвиватися банку в довгостроковому періоді та забезпечує самофінансування розвитку.

Також він є базою для розвитку його діяльності, яка забезпечує вирішення таких завдань:

Тож дохід відіграє одну з найважливіших ролей в діяльності банківської установи.



1.2 Інформаційне забезпечення управління доходами банку

Дуже важливу роль в отримані доходів та їх використанні грає вміння правильно ними керувати.

Управління доходом - процес розробки та прийняття управлінських рішень за всіма основними аспектами їх формування та використання банком. Таким чином, головною метою управління доходами банку є виявлення напрямів розміщення ресурсів банку, які дають найбільший дохід [23].

У процесі управління доходами банку необхідно вирішити такі завдання:

- забезпечення максимізації розміру доходу, що формується відповідно до ресурсного потенціалу банку і ринкової кон'юнктури. Це завдання реалізується шляхом оптимізації складу ресурсів банку і забезпечення їх ефективного використання;

- забезпечення максимальної пропорційності між цими двома показниками існує прямо пропорційний зв'язок. З урахуванням ставлення менеджерів до ризиків формується їх припустимий рівень, що визначає агресивну, помірковану або консервативну політику здійснення тих чи інших видів діяльності або проведення окремих операцій;

- забезпечення високої якості доходу, що формується. Під час формування прибутку банку мають бути, насамперед, реалізовані резерви його зростання за рахунок операційної діяльності [35].

Отже, у загальному вигляді система управління доходами банку наведено на рис. 1.2..

Формування системи інформаційного забезпечення управління доходами банку являє собою процес цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників для використання у процесі аналізу, планування та прийняття управлінських рішень[18].



Рис. 1.2. - Система управління доходами банку

Ці показники формуються зовнішньої та внутрішньої інформації. Зовнішня інформація необхідна для отримання даних про стан середовища, в якому функціонує банк. Збір даної інформації полягає у накопиченні різних даних про ситуацію на ринку, про конкурентів, клієнтів тощо[20].

До зовнішньої інформації банку щодо доходів належать:

а) баланси, звіти про фінансові результати, інші фінансові звіти, які складаються клієнтами, банками-кореспондентами і іншими контрагентами;

б) фінансова статистика - ринкові ставки залучення і розміщення на місцевих ринках та закордоном (курси валют, курси витратності ринку цінних паперів та ін.);

в) нормативно-правова база:

- правила бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, затверджені постановою Правління НБУ від 18.06.2003 р. №255 [36];

- інструкція про порядок складання і оприлюднення фінансової звітності банків України, затверджена постановою Правління НБУ від 27.12.2007 р. №480 [35].

г) дані засобів масової інформації, сайтів банку та інші.

Зовнішня інформація необхідна, перш за все, для порівняння показників діяльності банку з показниками інших банків, а також визначення його місця на ринку. За допомогою зовнішньої інформації можна спрогнозувати розвиток зовнішнього економічного середовища, визначити вплив макроекономічних показників та кон'юнктури ринку на діяльність банку.

Система внутрішньої інформації дозволяє охарактеризувати стан справ всередині банку.

До джерел внутрішньої інформації відносяться: установлені форми статистичної, фінансової, управлінської та податкової звітності, дані бухгалтерського обліку, внутрішні форми звітності, договори укладені банком.

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів банку за звітний період [38].

Нормативно-правовою базою складання фінансової звітності банків є :

- Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. [24];

- Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р.;

- Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 р. [28];

- Інструкція «Про порядок складання і оприлюднення фінансової звітності банками України», затверджена Постановою НБУ від 27.12.2007 р. № 480 [37];

- Інструкція «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затверджена Постановою НБУ від 28.08.2001 р. № 368 [36];

До складу банківської звітності належать: балансовий звіт, звіт про фінансові результати, а також ряд приміток до цих звітів, у яких наведена інформація про структуру активів, зобов'язань та власних коштів банку, ризики, якість кредитного портфеля, а також про інші показники, які є дуже важливими для характеристики фінансового стану банку. Наявність таких приміток дає змогу відобразити звітність українських банків на рівні міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності. Завдяки цьому фінансова звітність задовольняє вимоги користувачів інформації поза банком (акціонерів, клієнтів та партнерів банку, НБУ, фінансових органів тощо)[37].

Управлінська звітність - це звітність про стан та результат діяльності банку, яка використовується керівництвом (Правлінням банку) для планування, контролю та прийняття відповідних управлінських і економічних рішень. Метою управлінської звітності є надання можливості оперативно управляти банківськими ресурсами [23].

Управлінський облік у банках передусім пов'язаний з обліком доходів. Оскільки основне завдання управлінського обліку полягає в чіткому і достовірному відображенні результатів діяльності структурних підрозділів та визначення частки їх участі в отриманні банком прибутку, під час обліку постійно порівнюються фактичні та заплановані доходи. У такий спосіб діє інтегрована система обліку доходів банку, що формує інформаційну базу для всіх видів планування, контролю, регулювання та аналізу діяльності.

Складання управлінської звітності - це процес деталізації, накопичення підготовки та передачі фінансової інформації, яку використовує керівництво для прийняття адекватного рішення щодо діяльності банківської установи.

Завдяки управлінській звітності користувачі мають можливість отримувати оперативну інформацію, яка допомагає оцінити дійсний фінансовий стан, його рентабельність та ризики[23].

Майже кожен банк повинен мати певні підрозділи, які відповідають за той чи інший вид доходів. Як правило, це інфраструктурні підрозділи, до яких належать управління бухгалтерського обліку і звітності. Серед таких підрозділів можна виділити наступні: управління безпеки, юридичне управління, управління ризиками, відділ внутрішнього фінансового моніторингу, відділ внутрішнього аудиту, відділ фінансового планування, управління платіжними системами, управління маркетингу, адміністративно-господарський відділ, відділ кадрів, управління інформаційних технологій, відділ обліку активних операцій, управління валютного контролю, управління внутрішнього аудиту і контролю та інші[23].

Податкова звітність - сукупність звітних документів (декларацій, розрахунків, довідок, звітів тощо), які подаються платниками податків до державних податкових органів у терміни, встановлені законодавством [33].

Банки, здійснюючи посередницьку діяльність на ринку фінансових послуг, є платниками податків та інших обов'язкових платежів і зборів до бюджету та позабюджетних фондів. Кожен банк при його створенні підлягає обов'язковій реєстрації у податковій інспекції та у відповідних державних цільових фондах за своїм місцезнаходженням як платник податків, обов'язкових зборів і платежів. Інформація щодо доходів банку відображається у податковій декларації банку.

Статистичну звітність банків формують з метою складання грошової і банківської статистики, статистики платіжного балансу і з метою формування міжнародної інвестиційної позиції, а також для забезпечення виконання НБУ регулятивних та наглядових функцій[25].

Для складання форм статистичної звітності використовують дані бухгалтерських балансів, аналітичних рахунків бухгалтерського обліку та дані про рух грошових коштів. Статистична звітність дає змогу знайти інформацію про витрати банку.

Форми статистичної звітності банків, які залежать від факторів впливу на доходи, що використовуються з метою одержання інформації [37]:

а) Форма №310Д - Звіт про суми і процентні ставки за кредитами;

б) Форма №363 - Звіт про цінні папери, емітовані банком, іншу заборгованість, доходи та витрати банку (за класифікаціями контрагентів і рахунків);

в) Форма №520 - Інформація про курс та обсяги операцій з іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України;

г) Форма №631 - Звіт про структуру активів та пасивів за строками;

д) Форма №747 - Звіт про касові обороти банку та інші.

Успішне функціонування системи управлінням доходами банку багато в чому визначається ефективністю її організаційного забезпечення. Система організаційного забезпечення управління доходами банку являє собою взаємопов'язану сукупність внутрішніх структурних служб та підрозділів банку, що забезпечують розробку та прийняття управлінських рішень, а також несуть відповідальність за результати цих рішень [37].

Оскільки система управління доходами є складовою частиною загальної системи управління банком, її організаційне забезпечення повинно бути інтегроване із загальною організаційною структурою управління. Таке інтегрування дозволяє знизити загальний рівень управлінських витрат, забезпечити координацію дій системами банку, підвищити комплексність та ефективність контролю реалізації прийнятих рішень.

Поряд із традиційною організаційною структурою банку протягом останніх років у практиці використовуються й інші, більш прогресивні форми організації зв'язків між структурними елементами банку.

В основі сучасного фінансового управління лежить ідея поділу банківського бізнесу на незалежні бізнес напрямки, з одного боку, виокремлення в організаційній структурі підрозділів, що дають банку доход, та витратних центрів - з іншого. Це дає змогу групувати інформаційні, фінансові потоки за певними категоріями, робить їх більш доступними і прозорими, що значно спрощує управління банком в цілому, ведення управлінського обліку та організацію ефективного контролю за результатами її діяльності[36] .

Центр фінансової відповідальності банку являє собою структурний підрозділ банку, який повністю контролює ті чи інші аспекти формування та використання прибутку, а його керівник самостійно приймає управлінські рішення в рамках цих аспектів та несе повну відповідальність за виконання планових (нормативних) показників.

Отже, формування системи інформаційного забезпечення управління доходами банку являє собою процес цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників для використання у процесі аналізу, планування та прийняття управлінських рішень.

Для надання детальної інформації зовнішнім та внутрішнім користувачам, банки повинні формувати звітність, а також надавати дані за допомогою засобів масової інформації, преси та інших джерел.

До джерел внутрішньої інформації відносяться: установлені форми статистичної, фінансової, управлінської та податкової звітності, дані бухгалтерського обліку, внутрішні форми звітності, договори, укладені банком.

Фінансова, податкова та статистична звітність надається зовнішнім користувачам для забезпечення їх необхідною інформацією про витрати банку. Користувачами такої інформації можуть бути клієнти банку, адміністрація, діючі та потенційні інвестори, кредитори, регулюючі органи, податкові органи, НБУ та інші.

1.3 Система управління доходами банку

Від якості управління доходами в банку залежить основна ціль його функціонування - отримання прибутку.

Процес управління доходами банку передбачає наступні етапи :

- Планування доходів банку, яке підпорядковане головній меті політики управління прибутком банку й забезпечується комплексом дій з проведення розрахунків доходів у майбутньому періоді;

- Контроль за виконанням планів - своєчасне виявлення відхилень та відповідне реагування на них;

- Аналіз доходів банку - оцінка поточного стану дохідності банку та розробка рекомендацій щодо поліпшення поточної ситуації [23].

Основою системи управління доходами банку є їх планування з подальшим контролем за реалізацією розроблених планів. Планування в банку передбачає розробку системи планів та внутрішніх показників фінансової установи, що забезпечує економічний розвиток банку, підвищення ефективності активів, збільшення доходів і зростання ринкової вартості акцій[20].

Планування доходів банку базується на використанні трьох основних систем:

- стратегічне планування доходів банку;

- поточне планування доходів банку;

- оперативне планування доходів банку.

Під час управління доходами головну увагу приділяють операціям по розміщенню ресурсів, оскільки, саме вони є основним джерелом доходів банку, тому їх ефективність, передусім, визначає кінцевий фінансовий результат.

Кожній з цих систем планування властиві свої форми реалізації результатів (табл.1.2.).

На ефективність цих операцій впливає їх прибутковість, яка прямо пропорційна рівню їх ризику, тому вибір конкретних напрямків розміщення ресурсів залежить від загальної стратегії банку та його схильності до ризику.

Відповідно до цього визначають такі підходи до управління доходами [18]:

- консервативний - орієнтація банку на операції з обмеженим, але високонадійним і стабільним доходом;

- агресивний - орієнтація на максимізацію прибуткових операцій, незважаючи на рівень ризику, пов'язаний з їх проведенням;

- поміркований - диверсифікація операцій банку, тобто раціональне співвідношення між високоприбутковими та надійними операціями.



Таблиця 1.2 Системи планування доходів банку і форми реалізації результатів планування

Системи планування	Форми реалізації планування	Період планування
Стратегічне планування	Розробка політики формування доходів (політики управління доходами)	До 3-х років
Поточне планування	Розробка поточних фінансових планів за основними аспектами формування доходів банку	1 рік
Оперативне планування	Розробка доведення до виконавців бюджетів за основними питаннями формування доходів	Місяць, квартал

У загальному вигляді технологію планування доходів банку наведено у таблиці.1.3.

Таблиця 1.3 Технологія планування доходів та витрат банку

Показники планування	Технологія планування
Планування процентних доходів і витрат	Планування здійснюється на основі прогнозованих обсягів і видів операцій, значень залучених і розміщених ресурсів за їх видами, строками та середніми ставками
Показники планування	Технологія планування
Планування трансфертних доходів	Планування здійснюється на основі прогнозованих значень ресурсів, переданих (придбаних) у казначейства за встановленими трансфертними цінами
Планування комісійних доходів	Способи планування комісійних доходів: - на основі прогнозованих обсягів відповідних операцій з урахуванням їх збільшення (зменшення) у порівнянні з попереднім періодом; - на основі планування величини тарифів на послуги, в тому числі за прогнозованими для впровадження новими видами послуг клієнтам. Аналогічно плануються інші непроцентні доходи і витрати (доходи від операцій з цінними паперами і валютними цінностями та ін.)

Аналіз доходів банку в перед плановому періоді спрямований на пошук можливостей їхнього збільшення, забезпечення планових розрахунків необхідними інформативними показниками. В процесі здійснення такого аналізу вивчаються [38]:

а) динаміка загальної суми доходів банку в перед плановому періоді. Після співставлення показників, що аналізуються, визначаються темпи зміни загальної суми доходів банку за етапами звітного періоду як середня геометрична величина;

б) рівномірність формування доходу банку. Для характеристики цієї рівномірності використовуються показники середньоквадратичного відхилення доходів та коефіцієнта їх варіації;

в) аналіз в динаміці доходів коефіцієнту чистого доходу;

г) основні фактори, які впливають на зміну суми доходів банку в плановому періоді. В складі цих факторів основну увагу в процесі аналізу необхідно спрямувати на зміну обсягів реалізації банківських послуг, зміну рівня цін на послуги тощо.

Результати аналізу дозволять виявити основні тенденції формування доходів банку та врахувати їх в процесі здійснення планових розрахунків.

Другий етап планування - оцінка та прогнозування кон'юнктури ринку банківських продуктів. Кожному банку важливо знати, на який ступінь активності ринку банківських послуг, його видів та складових слід орієнтуватися при плануванні доходів в процесі реалізації банківських продуктів[37].

Ступінь активності ринку банківських послуг визначається ринковою кон'юнктурою, якої в процесі управління доходами банку складається з відповідних етапів [20].

- Поточне спостереження за ринковою активністю. Проводиться на сегментах ринку, в яких банк здійснює свою діяльність, пов'язану з отриманням доходів;

- Оцінка поточної кон'юнктури ринку банківських послуг. Здійснюється в процесі аналізу, основна мета якого полягає у виявленні особливостей конкретних сегментів ринку та змін, які виникають на них в момент спостереження порівняно з минулим періодом. Аналіз кон'юнктури ринку здійснюється у два етапи. На першому проводиться розрахунок системи показників, які характеризують поточну ринкову кон'юнктуру. До таких показників відносяться: загальний обсяг реалізації даного виду продукту чи послуги, рівень задоволення попиту, темпи зростання цін на банківські продукти. На другому етапі визначаються передумови зміни поточної кон'юнктурної стадії даного сегменту ринку банківських продуктів[20];

- Прогнозування кон'юнктури ринку банківських послуг. В умовах фінансово-економічної кризи, відсутності точної інформації та з ряду інших причин прогнозування ринкової кон'юнктури обмежується короткостроковим періодом, що доцільно для цілей планування доходів. Таке планування здійснюється двома методами - факторним та трендовим.

З урахуванням результатів прогнозування ринкової кон'юнктури здійснюються планові розрахунки доходів банку на майбутній період.

Ключовим поняттям у плануванні дохідної частини бюджету виступає операційна маржа, яка слугує відправною точкою для складання іншої складової системи фінансового планування - плану банківських операцій[20].

В даному аспекті мінімальна операційна маржа - це мінімальний розмір річного, щоквартального, щомісячного і щоденного операційного прибутку банку як різниці між отриманими доходами і операційними витратами за активно-пасивними, комісійними і торговими операціями, розрахованого в абсолютному вираженні. Вона забезпечує беззбиткову діяльність банку протягом планового періоду і включає мінімальну маржу між отриманими процентами і процентами, сплаченими за залученими ресурсами, і мінімальну маржу між отриманими і сплаченими комісіями, а також фінансовий результат з торговельних операцій банку. Мінімальна операційна маржа планується на підставі планових величин умовно-постійних і умовно-змінних витрат, які мають бути покриті доходами[20].

Достатня операційна маржа - це розмір річного, щоквартального, щомісячного і щоденного операційного прибутку банку, що забезпечує не тільки покриття всіх витрат, а й необхідне зростання величини капіталу банку. Вона забезпечує необхідний приріст капіталу банку протягом планового періоду і включає: достатню маржу між отриманими процентами і процентами, сплаченими за ресурсами банку; достатню маржу між отриманими і сплаченими комісіями; фінансовий результат з торговельних операцій банку. Достатня операційна маржа планується на підставі планового приросту прибутку банку[20].

На третьому етапі відбувається розрахунок планової суми різних видів доходів. Ці розрахунки здійснюються на основі використання розробленої програми надання послуг і здійснення банківських операцій у майбутньому періоді з урахуванням цінової політики банку.

- Даний етап передбачає розробку системи заходів щодо забезпечення виконання плану доходів. Система цих заходів розробляється за такими напрямками [20]:

а) ефективна реалізація розробленої цінової політики;

б) використання сприятливої кон'юнктури ринку;

в) покращення рівня обслуговування клієнтів;

г) інтенсифікація рекламної та інформаційної діяльності;

д) розвиток мережі філій і відділень та інші заходи.

На основі такого механізму здійснюють планування доходів. Однак, може виникати розходження між запланованими та фактичними показниками.

Для своєчасного виявлення відхилень та відповідного реагування на них здійснюється контроль за виконанням фінансових планів та бюджетів, що базується на використанні трьох основних систем (табл. 1.4.)[18].

Таблиця 1.4 Система контролю за виконанням планів та бюджетів банку

Система контролю	Об'єкт контролю	Період контролю
Стратегічний контроль	Контроль за реалізацією стратегічних планів	Рік, квартал
Поточний контроль	Контроль за виконанням поточного плану (плану доходів)	Квартал, місяць
Оперативний контроль	Контроль за виконанням оперативних планів (бюджетів доходу)	Місяць, декада, тиждень

Першим етапом контролю є визначення розміру відхилень фактичних результатів контрольних показників від встановлених стандартів.

За відносними показниками всі відхилення доцільно розподіляти на такі групи [37]:

- позитивні відхилення (фактичні дохід перевищує запланований);

- негативні відхилення (фактичний дохід менший від запланованого), причому виділяють негативне допустиме та негативне критичне значення.

Наступним етапом контролю є виявлення основних причин відхилення фактичних результатів контрольних показників від встановлених стандартів, що здійснюється як за банком в цілому, так і за філіями, структурними підрозділами, центрами фінансової відповідальності [37].

У процесі такого аналізу виділяються ті показники фінансового контролю, які відображають критичні відхилення від цільових нормативів, завдань поточних фінансових планів та бюджетів. За кожним критичним відхиленням повинні бути виявлені причини, що його зумовили. Останнім етапом контролю є формування системи алгоритмів дій з усунення відхилень.

Якщо у ході реалізації планів та бюджетів спостерігається або очікується недоотримання запланованих доходів, необхідно забезпечити секвестр статей. Скороченню в першу чергу підлягають[36]:

- загально адміністративні витрати;

- представницькі витрати;

- спонсорство та доброчинність;

- витрати на проведення соціально-культурних заходів;

- поштово-телефонні витрати;

- витрати на відрядження;

- витрати на утримання персоналу;

- витрати на страхування;

- інші експлуатаційні витрати.

Отже, планування доходів банку базується на використанні трьох основних систем: стратегічного, поточного та оперативного планування.

В процесі поточної діяльності може виникати розходження між запланованими та фактичними показниками. Для своєчасного виявлення відхилень та відповідного реагування на них здійснюється контроль за виконанням фінансових планів та бюджетів[21].

Центральне місце в аналізі фінансових результатів банку належить вивченню обсягу та якості отримуваних ним доходів, оскільки вони являють собою головний фактор формування прибутку.

Здійснюючи аналіз доходів банку, необхідно:

- вивчити динаміку та структуру доходів за напрямками та постатейно;

- оцінити виконання фінансового плану за доходами;

- оцінити рівень доходів на одну гривню, розміщених в активи коштів;

- здійснити факторний аналіз та виявити резерви збільшення дохідності

банку;

- забезпечити ефективне управління доходом з метою зростання прибутковості банківської діяльності.

У сучасному банку фінансовий аналіз не просто елемент фінансового управління, а його основа, оскільки фінансова діяльність, є переважною в банку[38].

За цілями проведення можна виділити такі види аналізу доходів, як попередній, поточний та підсумковий.

Попередній аналіз доходів пов'язаний з вивченням умов здійснення фінансової діяльності банку в цілому або здійснення окремих операцій. Його результати є базою для складання планів та бюджетів.

Поточний аналіз доходів здійснюється в контрольних цілях в процесі реалізації окремих фінансових планів або проведення окремих фінансових операцій для оперативного впливу на хід фінансової діяльності.

Підсумковий аналіз доходів здійснюється банком за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дає змогу більш глибоко та повно проаналізувати результати фінансової діяльності та дохідність банку порівняно з попереднім та поточним аналізом, оскільки базується на звітних матеріалах статистичного та бухгалтерського обліку[37].

Відповідно до концепції побудови ієрархічної системи управління банком аналіз доходів доцільно поділяти на такі основні види: стратегічний аналіз, тактичний аналіз та оперативний аналіз.

Стратегічний аналіз передбачає побудову прогностичних фінансових планів і моделі динамічного аналізу доходів. Період аналізу рік, квартал.

У тактичному аналізі основними є дескриптивні моделі: побудова системи звітних балансів, розгляд фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, горизонтальний та вертикальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Період аналізу квартал, місяць.

Оперативний аналіз - нормативні моделі, що дають змогу порівняти фактичні результати діяльності банку з нормативними, розрахованими на основі нормативу, і/або плановими та здійснити аналіз відхилень фактичних даних від цих нормативів/планів. Період для аналізу зазвичай береться місяць, декада, день[38].

Хоча науковці приділяють значну увагу питанню аналізу доходів, але, як правило, детально розглядається один або кілька напрямків такого аналізу, тоді як інші не приймаються до уваги або лише перелічуються. Крім того, є такі методи (наприклад, аналіз беззбитковості), які широко й ефективно використовуються в підприємницькій діяльності, але не застосовуються в банківській. Тому, можна і необхідно пристосувати ці методи до аналізу банківської діяльності, що допоможе підвищити його якість.

Отже, розглянемо такий інструментарій аналізу доходів банку: аналіз структури та динаміки, порівняльний аналіз, факторний аналіз, аналіз на основі принципу дзеркальності, коефіцієнтний аналіз, аналіз беззбитковості в системі аналізу витрат.

Для аналізу динаміки доходів визначається приріст показників відносно минулого періоду та відносно плану. Особливо важливим є порівняння саме з плановими; зіставлення лише з минулим періодом свідчить про низьку якість управління банком. Для з'ясування статей доходів, які найбільше впливають на зміну їх обсягів, визначається ступінь впливу окремої статті у зміні загального обсягу, тобто процентне відношення зміни фактичного значення статті відносно базового до загального разового обсягу доходів[36].

Для аналізу структури доходів визначають їх основні напрями та питому вагу кожного напрямку, за яким можна встановити їх значимість у загальних доходах.

Доцільним є проведення агрегації доходів банку за укрупненими статтями. Це дасть змогу отримати загальне уявлення про роботу банку, її ефективність, основні напрями діяльності, отримати висновки щодо ступеню активності та кредитоспроможності банку на ринку, а також дати оцінку якості доходів.

Обравши принципом побудови агрегованого звіту про фінансові результати балансову форму, будуємо необхідні таблиці. В таблиці з аналізу структури зазначають: дані щодо доходів за минулий період, планових, за поточний період; структуру доходів за періодами у відсотках від загального підсумку; відхилення в структурі поточного періоду порівняно з минулим, з планом[37].

У таблиці з аналізу динаміки вказують: дані щодо доходів за минулий період, планових, за поточний період; відхилення величини відповідних видів доходів поточного періоду порівняно з минулим, планом (абсолютне, відносне відхилення); частку впливу окремої статті у зміні загального обсягу доходів. Отримані агреговані показники необхідно розглядати комплексно.

Деталізована агрегація використовується для аналізу найбільш впливових статей доходів. За основу приймається балансовий принцип побудови результативного рахунку[38].

Порівняльний аналіз доходів банку передбачає:

- порівняльний аналіз дохідності банку та галузі в цілому;

- порівняльний аналіз дохідності банку з показниками банків-конкурентів;

- порівняльний аналіз дохідності окремих структурних підрозділів і центрів відповідальності;

- порівняльний аналіз звітних і планових показників доходів.

Важливим елементом аналізу доходів є вивчення факторів, які впливають на зміну їх величини[38].

Важливо не тільки виявити факт і розмір відхилення від плану або минулого періоду, а й встановити його причини. У процесі детермінованого моделювання здійснюється розкладання явища або економічного показника, які досліджуються, за прямими факторами. Суму негативних впливів конкретних факторів підраховують як резерв можливого збільшення (або зменшення) результативного показника.

Для оцінювання ефективності банківської діяльності передбачається перегрупування дохідних статей звіту про фінансові результати банку відповідно до типових напрямів доходів: розрізняють процентні доходи, основним джерелом яких є продуктивні активи, та непроцентні доходи банку, що містять комісійні, торговельні, інші операційні та непередбачені доходи. Попередній аналіз здійснюється за цими напрямами доходів. Схема розрахунків (формула 1.2) [36]:

Д = Дп + Дн ,



де Д - загальна сума доходів банку;

Дп - процентні доходи;

Дн - непроцентні доходи.

Значення кожного напряму доходів у формуванні сукупного доходу банку оцінюється через визначення відповідної частки у загальному обсязі, а в динаміці сума абсолютних відхилень дорівнюватиме загальному збільшенню доходу (формула 1.3):

?Д = ?Дп + ?Дн,

де ?Д, ?Дп, ?Дн - зміна загальної суми доходів, процентних та непроцентних доходів відповідно.

Загальний аналіз доходів пропонується починати з розгляду їх динаміки і структури, оцінка яких передбачає ряд таких розрахунків[39]:

а) визначається відношення абсолютного відхилення кожної статті доходів до загального приросту результативного показника, тобто частка приросту кожного виду доходів до величини приросту сукупного доходу банку, що розраховується за формулою (1.4):