Маржа, скоригована на ризик:

(2.2)

де, RAM - маржа скоригована на ризик;

NII - чистий процентний дохід;

П - втрати за кредитами;

А - загальні активи банку.

Значення коефіцієнту АКБ «Форум» за 2015 рік:

Маржа, скоригована на ризик - це загальна (валова) процентна маржа, скоригована на ризик кредитних втрат. Даний показник складає 2,24% і свідчить про те, що АКБ «Форум» має незначний ризик втрат від кредитних операцій в загальних активах банку.

Розрахунок чистого процентного доходу:

(2.3)

де, NII - чистий процентний дохід;

ПД - процентний дохід;

ПВ - процентні витрати.

Значення коефіцієнту АКБ «Форум» за 2015 рік:

грн.

Чиста процентна маржа:

(2.4)

де, NIM - чиста процентна маржа;

NII - чистий процентний дохід;

А - загальні активи банку.

Значення коефіцієнту АКБ «Форум» за 2015 рік:

Валова процентна маржа:

(2.5)

де, GIM - загальна (валова) процента маржа;

NII - чистий процентний дохід;

Д інші - інші доходи банку;

А - загальні активи банку.

Значення коефіцієнту АКБ «Форум» за 2015 рік:

Частка проблемних кредитів в кредитному портфелі банку:

(2.6)

де, П - показник;

ПК - проблемні кредити;

КП - кредитний портфель банку.

Значення коефіцієнту АКБ «Форум» за 2015 рік:

Даний показник свідчить про те, що частка проблемних кредитів в кредитному портфелі банку складає 29%. Це вказує на те, що рівень кредитного ризику даного банку є значним.

Розмір позики на одного позичальника по відношенню до власного капіталу банку.

(2.7)

де, П - показник;

ПП - позики одному позичальнику (максимальна за даними банку);

ВК - власний капітал банку.

Значення коефіцієнту АКБ «Форум» за 2015 рік:

Даний показник свідчить про те, що АКБ «Форум» надає кредити одному позичальнику в сумі, яка складає 6,5% власного капіталу банку. Це також вказує на незначний кредитний ризик, оскільки розмір кредиту на одного позичальника є невеликим.

На основі вище наведених показників можна зазначити, що АКБ «Форум» має незначний кредитний ризик, але він існує і їм треба управляти. Управління кредитним ризиком здійснюється наступними методами:

оцінка кредитоспроможності клієнта банку;

диверсифікація портфелю активів;

створення резервів для покриття кредитного ризику.

Оцінка кредитоспроможності клієнта банку здійснюється на основі аналізу, який спрямований на виявлення об'єктивних результатів та тенденцій в його фінансовому стані.

Основним джерелом інформації для оцінки кредитного ризику позичальника є: фінансова звітність, відомості надані позичальником, досвід роботи з даним клієнтом інших осіб, схема кредитованої угоди з техніко-економічним обґрунтуванням одержання позики, дані інспекції на місці.

Якісний аналіз реалізується поетапно:

а) вивчення репутації позичальника;

б) визначення цілі кредиту;

в) визначення джерел погашення основного боргу та належних процентів;

г) оцінка ризиків позичальника, які приймаються банком побічно на себе.

Репутація позичальника вивчається надто ретельно при цьому дуже важливим є вивчення кредитної історії клієнта, тобто минулого досвіду роботи з позиковою заборгованістю клієнта. Уважно вивчаються і відомості, які характеризують ділові та особисті якості індивідуального позичальника.

Диверсифікація портфелю активів. Диверсифікація кредитного портфелю є найбільш простим та дешевим методом хеджування кредитного ризику. Основними способами, які застосовуються для забезпечення достатньої диверсифікації кредитного портфелю є наступні:

раціонування кредиту, яке передбачає: встановлення гнучких або жорстких лімітів кредитування по сумі, строкам, видам процентних ставок та іншим умовам надання позик; встановлення лімітів кредитування по окремим позичальникам або класам позичальників у відповідності з фінансовим положенням; визначення лімітів концентрації кредитів в руках одного або групи позичальників, які тісно співробітничають у відповідності до їх фінансового положення;

диверсифікація кредитного портфелю за галузевою ознакою;

диверсифікація прийнятого забезпечення за позиками;

застосування різних видів процентних ставок та способів начислення та виплати процентів за позиками;

диверсифікація кредитного портфелю за строками має особливе значення, оскільки процентні ставки за позиками різної строковості піддаються різним розмірам коливань та рівень ділових ризиків позичальника також суттєво залежить від строку позики.

Щоб гарантувати оптимальну диверсифікацію кредитного портфелю, АКБ «Форум» установлює межу кредитування по різних групах позичальників. Ця межа установлюються в залежності від розміру ресурсної бази банку, норми обов'язкового резерву, встановленої НБУ, залишків коштів до запитання та резерву по кредитним операціях і затверджується кредитним Комітетом.

(2.8)

де, Л - ліміт;

РБ - ресурсна база;

НОР - норма обов'язкового резерву, встановлена НБУ;

РКО - резерв по кредитних операціях;

ЗКЗ - залишки коштів до запитання.

Значення коефіцієнту АКБ «Форум» за 2015 рік:

(2.9)

де, РБ - ресурсна база.

ЗСД - залучення строкових депозитів юридичних і фізичних осіб;

СдЗКЗпм - середньоденний залишок коштів «до запитання» за попередній місяць;

Кот - кредити, отримані від інших банків (лише для Головного банку).

Значення коефіцієнту АКБ «Форум» за 2015 рік:

АКБ «Форум» формує ліміт по наданих кредитах у розмірі 720168770 грн. У 2015 році АКБ «Форум» надав кредитів в сумі 860880000 грн., що перевищує встановлений ліміт. Це означає, що банк пішов на ризик, з метою отримання додаткового прибутку.

Створення резервів для покриття кредитного ризику. Створення резерву на покриття кредитного ризику ґрунтується на розподілі наданих банком позик за п'ятьма ступенями ризику. Умови віднесення кредитів до відповідних груп та рівнів кредитних ризиків встановлюються НБУ та змінюються ним в залежності від ситуації на фінансовому ринку.

Аналіз достатності резерву здійснюється методом порівняння фактично створеного резерву з його розрахунковою величиною (табл. 2.18).

Таблиця 1.18 Оцінка достатності фактично сформованого резерву на покриття кредитного ризику АКБ «Форум» за період з 01.01.2013 - 01.01.2015 рр., тис. грн.

Показник	На 01.01.2013 р.	На 01.01.2014 р.	На 01.01.2015 р.
Резерв на покриття кредитного ризику:
- фактично сформований	7223,2	7253,58	7302,5
- розрахунковий	6449,28	6594,17	6889,2
Абсолютне відхилення фактично сформованого резерву від розрахункової величини	773,92	659,41	413,3

Дані табл. 2.18 свідчать, що АКБ «Форум» приділяє значну увагу забезпеченню достатності резерву на покриття кредитних ризиків: фактичний резерв значно перевищує суму розрахункової величини.

Сума перевищення має бути повернута у дохід банку і направляється на досягнення інших цілей.

Підводячи підсумок по оцінці кредитного ризику та основних методів його регулювання можна зазначити, що АКБ «Форум» приділяє значну увагу управлінню кредитним ризиком, особливо цьому свідчить створення резерву на покриття кредитного ризику. Незважаючи не те, що банк поступово збільшує резерв під кредитні ризики при одночасному зниженні ризику кредитного портфелю, цей крок можна трактувати, як позитивний, оскільки банк намагався захистити себе від непередбачених збитків, які можуть виникнути при здійсненні кредитних операцій.

Але не тільки створення резерву є методом управління кредитним ризиком, АКБ «Форум» використовує і інші методи управління кредитним ризиком, що ще більш підкреслює якість роботи цього банку з приводу управління кредитним ризиком.

Ключовою передумовою системи управління кредитним ризиком є продумана кредитна політика банку. Кредитна діяльність АКБ «Форум» у 2015 році була спрямована на:

залучення іноземних кредитних ресурсів під гарантії, надані Кабінетом міністрів України для фінансування проектів відповідно до встановлених пріоритетів розвитку економіки в межах повноважень та функцій, визначених Агентською угодою, укладеною АКБ «Форум» та Кабінетом міністрів України 19 вересня 1996 року;

сприяння розвитку малого та середнього приватного підприємництва в Україні шляхом впровадження довгострокової кредитної програми;

залучення іноземних кредитів у межах власної комерційної діяльності для фінансування найбільш ефективних кредитних проектів, запропонованих клієнтами відповідно до напрямків кредитної політики АКБ «Форум». У процесі кредитування АКБ «Форум» враховує вимоги НБУ як координуючої і центральної структури банківської системи України. Координація відбувається шляхом встановлення нормативів, які не може бути порушено.

1.3 Рейтингова оцінка кредитоспроможності позичальника

У перспективі висока прибутковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періоді такого прямого зв'язку немає. Підприємство з непоганою прибутковістю може мати низьку ліквідність унаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторів тощо.

У таблиці 2.19 наведемо рейтингову шкла для оцінки коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства-позичальника. Котра використовуєтьься в АКБ «Форум».

Таблиця 1.19 Рейтингова шкала для оцінки коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства

Рейтинг (оцінка) Коефіцієнт	3	2	1
Кда	>25	від 10 до 25	<10
Км	>0,1	0,1	<0,1
Ка	>0,5	0,5	<0,5
Кп	>1,0	1,0	<1,0
Кал	>0,2	0,2	<0,2
Коб	>0.2	0,2	<0,2
Кз	>1,4	від 1,1 до 1,4	1,0 і менше

Керуючись цією таблицею визначається кількість балів для фактичного значення коефіцієнтів.

Для цього знаходять фактичне значення того чи іншого коефіцієнта в таблиці. Якщо його значення знаходиться в колонці 2, то цей коефіцієнт оцінюється в 3 бали, в третій колонці - 2 бали, в четвертій - 1.

Всі значення коефіцієнтів виводяться в окрему таблицю (табл. 2.20).

За результатами підрахунків фактичних значень коефіцієнтів визначається клас позичальника по шкалі.

Таблиця 1.20 Рейтингова шкала для оцінки підприємства-позичальника

Кількість балів	Клас
18 і більше	А
від 14 до 17	Б
від 11 до 13	В
від 8 до 10	Г
Менше 7	Д

За цією шкалою позичальника відносять до певного класу від А до Д, чим і визначається його кредитоспроможність для банку.

Таблиця 1.21 Оцінка коефіцієнтів ТОВ "Інтер-2000" за 2013 - 2015 роки

Коефіцієнт	Значення коефіцієнта	Оцінка коефіцієнта
	2013 рік	2014 рік	2015 рік	2013 рік	2014 рік	2015 рік
Кда	23,1	20,5	22,5	2	2	2
Км	0,107	0,147	0,24	2	3	3
Кн	0,5107	0,5625	0,6415	3	3	3
Кп	1,476	1,86	1,99	3	3	3
Кал	0,209	0,186	0,041	2	1	1
Коб	0,925	1,139	1,195	3	3	3
Кз	1	1	1	1	1	1
Всього				16	16	16

Як видно з табл. 2.21, протягом 2013-2015 років за оцінкою кредитоспроможності підприємство має 16 балів, тобто підприємство відноситься до класу «Б» - фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримати її на цьому рівні протягом тривалого часу.

Отже, в 2014 році коефіцієнт абсолютної ліквідності ТОВ "Інтер-2000" знизився з 0,209 до 0,186, а в 2014 році до 0,041 та вийшов за межі норми за рахунок зменшення найбільш ліквідних активів підприємства. Для ТОВ "Інтер-2000" в 2014 коефіцієнт швидкої ліквідності зріс до рівня 0,936, але поки що знаходиться нижче допустимого значення 1. Для ТОВ "Інтер-2000" в 2013 коефіцієнт покриття зріс з 1,476 до 1,86, а в 2015 також зріс до 1,99 та знаходиться в межах допустимих норм. Прибутковість реалізації підвищилася в 2014 році порівняно з 2013 на 0,0017, а в 2015 році порівняно з 2014 на 0,0101. Рівень прибутковості загального капіталу зріс в 2014 році на 0,0174, а в 2015 році порівняно з 2014 на 0,0163. Також зросли показники прибутковості власного та оборотного капіталу. Прибутковість власного капіталу зросла на 0,0310 та 0,0096 відповідно в 2013 та 2014 порівняно з минулим роком. Позитивний вплив на зростання рівня прибутковості загального капіталу ТОВ "Інтер-2000" відбувся за рахунок підвищення прибутковості реалізованої продукції (0,01207) та за рахунок прискорення обертання загального капіталу (0,00419). Сумарний вплив складає 0,0163.

Протягом 2013-2015 років за оцінкою кредитоспроможності підприємство має 16 балів, тобто підприємство відноситься до класу «Б» - фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримати її на цьому рівні протягом тривалого часу.

Результати проведеного аналізу свідчать про недостатній рівень кредитоспроможності ТОВ "Інтер-2000" протягом 2013-2015 років і про недоцільність надання АКБ «Форум» кредиту підприємству.

Розділ 2. Шляхи вдосконалення структури кредитного портфелю банку та оптимізація його кредитної політики

2.1 Розрахунок економічної ефективності

З метою активізації діяльності банків у сфері інвестиційного кредитування та розподілу ризиків між потенційними учасниками в АКБ „Форум” доцільно використовувати різні гарантійні схеми, зокрема створення гарантійних фондів як фінансових інституцій, винятковою сферою діяльності яких є надання гарантій за кредитами, що надаються банківськими установами підприємствам-позичальникам. Гарантійні фонди можуть мати як державне походження, так і створюватися в результаті приватної ініціативи. Крім розвитку діяльності гарантійних фондів, при реалізації великих інвестиційних проектів доцільно використовувати схеми з участю фірм-спонсорів (фірм-гарантів), які виражають зацікавленість у реалізації проекту. Мотивацією участі компанії-гаранта може бути не тільки одержання доходу від реалізації проекту, але і розширення сфери свого бізнесу, створення необхідної структури виробничої системи з формуванням каналів постачання або реалізації. У загальному вигляді, розподіл частки участі в реалізації проекту, ризиків та власності учасників гарантійної схеми при інвестиційному кредитуванні представлена на Рис. 2.1.

Для зменшення впливу зовнішніх факторів, здається, було б доцільним за основу конкретних інвестиційних програм комерційних банків брати положення, які ми виділяємо з огляду на тип інвестора (консервативний та поміркований). Нагадаємо, що агресивний інвестор прагне якнайбільшої дохідності і вкладає капітал у ризиковані папери, які продає і купує залежно від коливання ринкової вартості цінних паперів. Такі операції ми називаємо спекулятивними, і саме тому, що ці операції не є об'єктом нашого дослідження, не розглядаємо теорії, якими може скористатися агресивний інвестор для оптимізації своєї діяльності.

Рис. 2.1 Схема організації інвестиційного кредитування з розподілом ризику, власності та доходу між учасниками

1. Теорія портфеля (portfolio theory) використовує статистичні методи для визначення правильного розподілу розміру ризику портфеля цінних паперів і оцінки прибутку. У цій теорії диверсифікованість ризику забезпечується кількісним аналізом очікуваного доходу з урахуванням індивідуальних особливостей даного інвестора. Теорія портфеля містить у собі чотири основних розділи: оцінку активів, інвестиційні рішення, оптимізацію портфеля, оцінку результату.

2. Стратегія зниження середньої ціни куплених акцій, коли замість купівлі всієї емісії цінних паперів їх купують пакетами по 100 акцій у міру зниження цін.

3. Теорія індексованого фронту -- портфель цінних паперів прив'язаний до певного фондового індексу, тобто капіталовкладення робляться тільки в цінні папери, які враховано в індексі.

4. Графічний метод -- метод аналізу біржової кон'юнктури, в якому графік обсягу угод накладається на графік фінансового інструменту. Перетинання ліній графіків розцінюється як сигнал до купівлі чи продажу.

5. Стратегія buy and hold -- інвестиційна стратегія, що полягає в купівлі та володінні цінними паперами протягом тривалого періоду часу.

6. Метод інвестицій Грехема Б. і Додда Д. рекомендує - купувати акції компаній з недооціненими активами; акції з низьким співвідношенням ринкової ціни і доходів у розрахунку на одну акцію; акції, що продаються нижче ліквідаційної вартості активів компанії; а також продавати акції після одержання прибутку в межах 50 - 100 %

Крім стратегічного планування, особливе місце має посісти тактичне планування, що включає вибір технологій для реалізації стратегії.

Так, АКБ „Форум” надав 300 тис. доларів на розробку концепції та створення технічних вимог до сучасної банківської автоматизованої системи. Нова система дозволить банку істотно розширити спектр послуг, підвищити ефективність роботи і безпеки банківської інформації. До того ж банк провів тендер серед розробників програмного і апаратного забезпечення. Завдяки цим діям буде реалізовано стратегію захоплення великого сегмента ринку фінансових послуг і, відповідно, переходу банку на якісно нову сходинку у банківській ієрархії країни. Для банку це не тільки боротьба за клієнта при зростаючій конкуренції, а передусім - одержання додаткового доходу. Це найбільш здоровий підхід, але не всі банки такі завбачливі. Багато банків підписують контракти з Hewlett-Packard та іншими відомими фірмами на постачання комп'ютерної техніки, вкладаючи значні суми грошей без серйозної ідеї і програмного забезпечення. Навряд чи черговий дорогий етап автоматизації допоможе їм вирішити важливі проблеми розвитку.

Якщо банк хоче відповідати сучасним міжнародним вимогам, то йому необхідний комплексний набір телекомунікаційних послуг, що дозволить одержати доступ до торгових систем, міжнародних платіжних систем, інформаційних ресурсів.

Якщо стратегія банку обрана і ретельно розроблена, то відповідно до неї надалі розраховуються більш конкретні прийоми ефективної роботи. У першу чергу - це розумне планування передбачуваних грошових потоків, що дозволяють визначити можливі межі витрачання коштів по основних напрямах при заданому рівні ризику і прийнятному доході. Часто для цього цілей використовують моделі лінійного програмування, за допомогою якого можна одержати цільову функцію, що прагне до максимальної прибутковості активів, тобто таку, що допомагає оптимально розподілити наявні кошти по напрямах, щоб отримати максимальний прибуток як сукупність по кожному типу активів.

Ця загальна частина може бути придатною як у нас, в Україні, так і на Заході. Розбіжності виникають на наступному етапі: як передбачити в моделі ризики, пов'язані з кожним видом активів. Тут виникає принципова розбіжність між сформованою практикою Заходу і ситуацією в Україні.

Розглянемо західну ситуацію. Багаторічною практикою зібрано інформацію у вигляді ймовірнісних оцінок статистичних даних, що дозволяють визначити ризик по кожному типу активів. Наприклад, за сформованою практикою ймовірність непогашення, припустимо, облігації середнього класу позичальників складає 5%, отже, вже в математичній моделі балансу банку вже закладається обмеження. І в такий спосіб ці обмеження закладаються по кожному виду активів. Для сучасного могутнього західного банку рейтингова оцінка не є єдиною і вирішальною. Крім неї, банківські співробітники з'ясовують співвідношення прибутковості та ліквідності того або іншого цінного папера, а також чи можна вкладати кошти в нього, не відхиляючись від загальної політики банку. Цей підхід пов'язаний переважно з уявленням про банк як про фірмовий магазин фінансових послуг з визначеним набором продукції (видів активів і пасивів, консультацій тощо) з різними цінами й умовами залежно від якості активу. З посиленням конкуренції банк «розширює асортимент товарів» - займається деякими фондовими, страховими та іншими операціями. Таким чином, цей актив підпадає під певний ліміт, і ризик буде також незначним з огляду на додаткові дії та інші операції банку.

Тепер розглянемо українську ситуацію. Традиційно в нас існує рейтингова оцінка емітентів, що базується на аналізі балансів підприємств за якийсь період. Як свідчить практика, цієї оцінки недостатньо. Складність полягає в тому, що, по-перше, через дуже нетривале існування комерційних банків в Україні майже немає статистики ризиків по кожному виду активів; по-друге, у нас непрозора економіка, зокрема щодо інформації про клієнтів та ризики позичальників; по-третє, з перелічених вище причин постійно виникають нові банківські продукти, щодо яких, зрозуміло, немає ніякого аналізу.

У сукупності ці проблеми не дозволяють дати однозначні ймовірнісні оцінки ризиків по активах, щоб можна було їх внести у модель лінійного програмування для оптимізації доходу по балансу банку. На підставі вищесказаного стає зрозумілим певне обмеження західних моделей у сучасних умовах розвитку банківської діяльності в Україні. У нас можна побудувати оптимізаційну модель з певним ступенем точності по балансу банку, розподілити ліміти коштів по активах. А вже фахівці кожного управління відповідно до розроблених методик у даній області, спираючись на свій досвід, знання та інтуїцію, в рамках цього ліміту оцінюють можливість, припустимо, купівлі акцій емітента третього класу і за яких умов і обмежень вони це зроблять.

Варто згадати ситуацію, що складається на ринку державних цінних паперів. Цей ринок цікавий для інвесторів. Державні облігації дозволяють інвестувати вільні кошти в прибутковий і надійний фінансовий інструмент. Особливу привабливість державні облігації мають у період стабілізації курсу американського долара відносно гривні, а також при низькій надійності операцій на кредитно-депозитному ринку. Крім того, державні облігації дозволяють комерційним банкам страхувати свої інвестиції шляхом диверсифікованості портфеля цінних паперів. На наш погляд, інвестори ринку державних облігацій набувають досвіду роботи на фондовому ринку і з управління портфелем цінних паперів за відсутності ризику втрати капіталу, а це є гарною школою для подальшого управління портфелем корпоративних цінних паперів в умовах підвищеного ризику цього сектора фінансового ринку.

На нашу думку, при короткострокових спекулятивних операціях можна обходитися без стратегічного планування. Робота ж на ринках інвестицій як великий напрям діяльності, а не низка випадкових угод, висуває якісно нові вимоги до внутрішньої організації, вимагає розроблення і дотримання чітких процедур та планування.

2.2. Формування моделей кредитної політики банку

Ризик банку-інвестора пов'язаний з тим, що доход може виявитись нижчим, ніж передбачено.

Серед основних видів ризиків слід виділити такі:

ризик фінансового ринку (доход від одних цінних паперів може виявитись нижчим, ніж доход від інших, внаслідок змін процентних ставок на фінансовому ринку);

ризик інформації;

ризик дострокового відкликання цінних паперів емітентами;

ризик ліквідності;

політичний ризик.

Існують дві загальновизнані концепції оцінки інвестиційного ризику: аналіз чутливості кон'юнктури ринку та аналіз вірогідного розподілення доходності.

Перша основана на розрахунку розмаху варіації доходності, виходячи з найкращого та найгіршого варіантів.

Друга базується на побудові вірогіднісного розподілення значень доходності та вирахуванні стандартного відхилення від середньої доходності й коефіцієнта варіації, який, власне, і показує рівень ризику інвестицій в той чи інший цінний папір.

Вихідними даними як при першій, так і при другій концепції виступають експертні оцінки. Прийняття рішення щодо інвестування базується на методах, які використовуються у фінансовій математиці, зокрема теорії вірогідності та математичній статистиці.

З метою мінімізації загального ризику інвестування АКБ “Форум” здійснює попереднє формування портфеля інвестиційних пропозицій, основними принципами якого виступають:

оптимальне розподілення ресурсів за типами цінних паперів (акції, облігації, векселі тощо), які слід рангувати за ступенем доходності й ризику;

врахування вірогідності відхилення реальних характеристик від їх запланованого рівня;

оперативна (відповідно до обраної стратегії і тактичної варіабельності кон'юнктури ринку) реструктуризація інвестиційного портфеля;

формування портфеля з урахуванням конкретного стану макро- та мікросередовища (розвитку ринку цінних паперів, періоду їх обігу, статистичних характеристик ринку, коливань процентних ставок тощо).

Головним завданням банківського менеджменту виступає вибір ефективної інвестиційної стратегії з наявних альтернативних варіантів -- спосіб найбільш вигідного розміщення банківських ресурсів, який дозволяє одержати максимальний доход при забезпеченні прийнятного рівня ризику.

У банківській практиці використовуються різні методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.

На сучасному етапі розвитку українського фінансового ринку розглянуті класичні методи оцінки ефективності банківських інвестиційних операцій і визначення доходності окремих цінних паперів не завжди і не повною мірою можуть бути використані внаслідок слабкої розвиненості внутрішнього первинного ринку цінних паперів, практичної відсутності вторинного фондового ринку, нерозвинутості системи інформаційного забезпечення, відсутності стабільної законодавчої бази.

Тому менеджери АКБ “Форум” при плануванні та проведенні конкретних інвестиційних операцій мають враховувати специфіку функціонування вітчизняної фінансової системи, що характеризується перш за все поточним станом законодавчої та нормативної бази, переважно короткостроковим.

Надання банками грошових коштів у вигляді кредитів під заставу векселів здійснюється на загальних принципах банківського кредитування. Особливістю цього виду кредитування є лише порядок надання, зберігання та реалізації застави, якою є векселі.

Так, прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з векселетримачем-позичальником договору застави, в якому також встановлюється місце зберігання заставлених векселів. На зберігання вексель може бути переданий банку, державному чи приватному нотаріусу. Банку надається право вимагати, щоб заставлені векселі зберігалися саме у банку.

Як правило, в заставу приймаються векселі, строк платежу за якими є більш тривалим, ніж термін надання кредиту.

Торговельні операції з купівлі та продажу векселів здійснюються АКБ “Форум” на підставі укладеного з продавцем (покупцем) договору про купівлю (продаж) векселів, в якому, зокрема, повинні бути визначені:

ціна купівлі (продажу) векселів;

строк та порядок здійснення розрахунку;

умови переходу права власності на векселі;

строк та порядок передавання векселів тощо.

Ціна векселя при купівлі (продажу) встановлюється за домовленістю сторін у відсотках до номінальної вартості векселя. Дата переходу прав власності, строк і порядок розрахунку та передавання векселів встановлюються договором за домовленістю сторін з урахуванням вимог цивільного законодавства.

Кредитування являє собою основний вид фінансової діяльності комерційного банку. Сучасний банк неможливий без ризику. Ризик присутній при будь-якій банківській операції. Для банківської діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а передбачення і зниження його до мінімального рівня.

Фінансовий (кредитний) ризик пов'язаний з можливістю невиконання суб'єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов'язань перед інвестором внаслідок використання для фінансування діяльності кредиту.

Для зниження ризику ним необхідно керувати.

Умовою життєдіяльності і основою стабільності стану АКБ “Форум” в ринковій економіці виступає його стійкість. На стійкість банку впливає дуже багато факторів. Від того, які саме фактори впливають на неї, розрізняють декілька видів стійкості.

Відповідно до банку як господарюючого суб'єкта існує:

внутрішня стійкість;

фінансова стійкість;

загальна стійкість.

Внутрішня стійкість -- це такий фінансовий стан комерційного банку, за якого забезпечується достатньо високий результат його функціонування.

Фінансова стійкість відображає постійне стабільне перевищення доходів над витратами, вільне маневрування грошовими коштами комерційного банку, здатність шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес діяльності банку, а також затрати на його розширення і оновлення.

Загальна стійкість відображає рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (затратами). Умовою загальної стійкості комерційного банку є його здатність вільно розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовищ. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів.

Головною складеною загальної стійкості комерційного банку є фінансова стійкість, яка формується в процесі всієї його фінансово-господарської діяльності.

Отже, фінансова стійкість -- це такий стан фінансових ресурсів, при якому комерційний банк, вільно маневруючи грошовими коштами, здатен шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес банківської діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення. До числа найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку є визначення меж фінансової стійкості комерційного банку. Недостатня фінансова стійкість може призвести до не платоспроможності банку і відсутності у нього коштів для розвитку та діяльності господарюючого суб'єкта.

Надлишкова фінансова стійкість також негативно впливає на банківську діяльність, оскільки виступає гальмом її розвитку, збільшуючи затрати комерційного банку надлишковими запасами і резервами.

Фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який би відповідав вимогам ринку і водночас задовольняв потреби розвитку АКБ “Форум”.

Аналіз методів оцінки кредитних ризиків показав, що для вирішення проблеми найбільш прийнятними є експертні оцінки. У той же час в більшості випадків експертиза може бути здійснена за допомогою використання експертних систем.

Головною причиною виникнення ризику є невизначеність поведінки клієнта банку і тих оточуючих умов, у яких відбувається процес кредитування. Для описання ситуацій, пов'язаних з поведінкою середовища і відносин з клієнтом, використаний теоретико-ігровий підхід і відповідні моделі інформаційних ситуацій.

АКБ “Форум” слід розробити експертну система для управління банківськими ризиками, призначену для вирішення трьох основних задач: безперервний моніторинг економічних нормативів, визначення достатньої кредитоспроможності позичальника, визначення рейтингу (рівня ризику) позичальника.

Вирішення першої задачі традиційне для експертних систем і потребує описання бази знань, алгоритмів розрахунку критеріїв і правил продукцій супроводження значень критеріїв. Друга і третя задачі взаємопов'язані і потребують для свого рішення реалізації евристичних процедур, оскільки являють собою багатокритеріальну задачу з великим (більше десяти) числом критеріїв.

2.3 Методичний підхід до забезпечення фінансової безпеки кредитних операцій комерційного банку «Форум»

В усіх економічно розвинутих країнах банківські системи є об'єктом посиленого контролю і нагляду як з боку держави, так і з боку їх власників -- акціонерів. Необхідність такого контролю зумовлена тим, що банківська система виконує важливу роль посередника, акумулюючи грошові кошти держави, суб'єктів господарювання різної форми власності та приватних осіб і надаючи їх учасникам ринку під відсотки.

Банки здатні створювати гроші шляхом перерозподілу кредитів або власної інвестиційної діяльності, а отже, впливати на обсяг і структуру грошової маси, а відтак -- на економічне життя країни.

На сьогодні банкам необхідно мати ефективний внутрішній контроль для захисту інтересів інвесторів, клієнтів, а також -- своїх власних.

Існує спеціальне поняття комплайнс Для визначення змісту внутрішнього контролю в банківській практиці використовується поняття комплайнс. У широкому значенні слова розуміється як порядок здійснення операцій відповідно до чинного законодавства. У вузькому це система заходів, заснованих на солідарній і довірчій взаємодії клієнтів, банку і його співробітників, що забезпечує захист їх інтересів у рамках прийнятих законів та інших нормативних актів.

Внутрішній контроль банку повинен охоплювати всі сфери його діяльності. На практиці внутрішній контроль починається зі створення наглядової ради, правління, кредитного комітету. Крім цього, в банках формуються управління (відділи, служби) з внутрішнього контролю, безпосередньо підпорядковані керівництву. У невеликих банках, що відчувають серйозні проблеми, пов'язані з кадровим забезпеченням такої діяльності, функції внутрішнього контролю виконують служби внутрішнього аудиту.

Внутрішній контроль визначаємо не як вид діяльності, а як систему організації роботи банку -- тобто всі заходи, що вживаються банком для контролю за своїми активами, запобігання шахрайству, зведення до мінімуму помилок, перевірки точності й достовірності даних бухгалтерського обліку і звітності, забезпечення ефективності операцій та додержання внутрішніх положень і вказівок керівництва.

Фінансовий контроль комерційного банку зводиться до перевірки результатів діяльності на відповідність заданим параметрам і включає: контроль за дотриманням нормативів ліквідності банку; за дотриманням лімітів та показників; за виконанням планових завдань, які відображають необхідні обсяги та ефективність операцій банку.

Внутрібанківський контроль визначаємо як процес перевірки правильності виконання банківських операцій і облікових записів за допомогою конкретних засобів і способів, поділяючи такий контроль на бухгалтерський та адміністративний.

Зауважимо, що без чіткого визначення мети контролю залишатимуться неефективними і процеси управління банком, у тому числі участь у цих процесах відповідних служб контролю чи аудиту [29, c. 36].

Результатом діяльності служби внутрішнього контролю є:

1. Сприяння органам управління кредитної організації в забезпеченні її ефективного функціонування.

2. Забезпечення дотримання нормативних правових актів.

3. Забезпечення достовірності, повноти, об'єктивності і своєчасності складання й подання звітності, інформаційної безпеки. Вважаємо, що контроль є лише однією, але не єдиною функцією звітності. У такому разі мета забезпечення достовірності, повноти, об'єктивності і своєчасності не може вважатись унікальною тільки для внутрішнього контролю, оскільки протилежна позиція приводить до логічного парадокса, подібного до наведеного вище, а саме: складання звітності для інших, окрім контрольних, цілей має бути орієнтованою насамперед на невірогідність, неповноту, необ'єктивність і невчасність. Завдяки внутрішньому контролю звітність залишається якісною.

4. Запобігання протиправним діям кредитної організації. Її суть полягає в дотриманні заходів, визначених внутрішніми положеннями банку, оскільки недотримання нормативних актів це здійснення протиправної діяльності нормативних актів це здійснення протиправної дії.

Дотримання нормативних актів обов'язкова умова здійснення діяльності. Тому будь-яка діяльність незалежно від того, контролюється вона чи ні, повинна відповідати нормативним вимогам. Для попередження подібних випадків та своєчасного їх виявлення, локалізації і мінімізації необхідний внутрішній контроль. Якщо інші напрями діяльності забезпечують реалізацію мети шляхом безпосереднього виконання вимог нормативних актів, то внутрішній контроль досягає цього завдяки недопущенню дій, що не відповідають даній меті. Фактично його форми і методи роботи спрямовані на захист кредитної організації від подібних дій. Саме тому негативна (заперечлива) форма побудови дефініції мети внутрішнього контролю найточніше передає суть його діяльності. Ця мета унікальна саме для внутрішнього контролю і дає змогу відмежувати його від інших напрямів діяльності. Якщо будь-яка процедура, суб'єкт внутрігосподарчого процесу, інформаційний потік і подібне спрямовані саме на запобігання участі в протиправній діяльності, цей елемент можна віднести до внутрішнього контролю.

З метою посилення впливу служби економічної безпеки АКБ «Форум» на кредитну діяльність комерційного банку можна зпропонувати наступну організаційну підптримку процесу управління фінансовими ризиками (Рис. 2.1).

Рис. 2.1 Організаційна підтримка процесу управління фінансовими ризиками АКБ «Форум»

Відповідно до внутрішніх документів банку має місце Комітет по управлінню активами та пасивами (КУАП). Згідно "Положення про КУАП" цей комітет має певні повноваження та виконує обов'язки щодо управління фінансовими ризиками, як наприклад, встановлення лімітів та нормативів відносно структури балансу, ліквідності, ризиків, затвердження відповідних методик та процедур. Однак на практиці, основним відповідальним органом АКБ «Форум» з питань прийняття рішень у сфері управління фінансовими ризиками є Кредитний Комітет, який підзвітний безпосередньо Правлінню банку.

Кредитний Комітет - це колегіальний орган, створений з метою розробки та впровадження кредитної та депозитної політики банку та контролю за її виконанням. До повноважень, що належать Кредитному Комітету згідно Положення про Кредитний Комітет і стосуються сфери фінансових ризиків банку належать наступні:

визначення умов кредитної та депозитної політики банку, в тому числі на міжбанківському ринку;

ухвалення рішень про надання кредитів і відкриття кредитних ліній;

ухвалення рішень про винесення кредитів на рахунки пролонгованих та прострочених позичок;

ухвалення рішень про надання гарантій (порук) із кредитним ризиком;

затвердження лімітів та визначення терміну їх дії.

Функції щодо управління та контролю за ризиком ліквідності поділяються між відділом по управлінню ліквідністю в складі казначейства банку та планово-економічним відділом. Розрахунок ліквідності, нормативів, які її характеризують та доведення їх здійснюється планово-економічним відділом. Розміщення надлишкової ліквідності, залучення недостачі ліквідних коштів проводиться казначейством, за погодженням із вищезазначеним підрозділом. Для розміщення надлишкових ліквідних засобів найчастіше використовується міжбанківський ринок, що обумовлює необхідність оцінки фінансового стану банків-контрагентів та розрахунку лімітів на них.

До компетенції відділу управління ліквідністю, що знаходиться у складі Казначейства належить виконання наступних функцій:

здійснення щоденного управління ресурсною позицією за кореспондентськими рахунками банку;

проведення розрахунку та контролю за дотриманням нормативу обов'язкового резервування згідно вимог Національного банку України;

на основі фінансової інформації інших банків проведення їх класифікації, розрахунку лімітів міжбанківського кредитування;

підготовка проектів рішень Кредитного комітету з питань, що відносяться до компетенції відділу;

проведення аналізу структури активів та пасивів банку за строками, обсягами та відсотковими ставками з доведенням результатів аналізу до керівництва банку для прийняття управлінських рішень;

проведення розрахунку вільного залишку коштів на субкореспондентських рахунках філій банку та ціни за його використання головним банком;

надання рекомендацій відділу об'єднаного дилингу стосовно відсоткових ставок та обсягів операцій по залученню та розміщенню ресурсів на міжбанківському ринку;

внесення пропозицій по удосконаленню структури активів та пасивів банку для виконання економічних нормативів діяльності, підтримання ліквідності банку на належному ринку та для забезпечення максимізації прибутку від проведення банківських операцій.

В структурі відділу активних операцій функціонує сектор аналізу фінансових ризиків, призначенням якого в сфері управління фінансовими ризиками є:

контроль стану кредитного портфелю та додержання банком у своїй кредитній політиці економічних нормативів, надання звіту керівництву та відділу фінансового аналізу щодо цього;

розробка та вдосконалення механізму оцінки фінансового стану позичальників;

здійснення аналізу кредитоспроможності клієнтів (юридичних та фізичних осіб) на основі оцінки їх фінансового стану згідно прийнятої методики;

підготовка пропозицій на засідання Кредитного Комітету щодо доцільності видачі кредиту;

підготовка проектів кредитного договору та договору по забезпеченню та погодження його з юридичною службою банку;

систематизація кредитної справи позичальника та організація супроводу кредиту;

внесення пропозицій щодо встановлення процентних ставок по активних операціях на основі даних дослідження ресурсного та кредитного ринку у місті;

накопичення та систематизація даних про платоспроможність позичальників та їх фінансовий стан.

Тобто, до відповідальності сектору фінансових ризиків належить вирішення питань стосовно кредитної діяльності Банку та контроль за дотриманням його кредитної політики.

До обов'язків відділу фінансового аналізу, планування та звітності по відношенню до управління фінансовими ризиками, окрім вже зазначених, належать такі:

планування та аналіз діяльності банку, його філій з метою виявлення сфер фінансових ризиків;

проведення розрахунку страхових резервів під кредитні операції на підставі їх класифікації структурними підрозділами;

розрахунок економічних нормативів діяльності банку та нормативів валютної позиції;

розробка положень та методик по питаннях роботи відділу (про управління ліквідністю, про оцінку фінансового стану банків-контрагентів тощо).

Також в роботі по методологічному забезпеченню процесу управління фінансовими ризиками бере участь відділ банківських продуктів та технологій. Він забезпечує структурні підрозділи банку необхідними розробками практично-методичного характеру (правила здійснення операцій, положення, розрахунки лімітів на операції); проводить формалізацію та упорядкування діючих процедур здійснення банківських операцій тощо.

Висновки та пропозиції

Підприємство ТОВ "Інтер-2000" в своїй діяльності використовує різні фінансові ресурси. З метою впровадження інвестиційного проекту та придбання технологічного обладнання підприємство звернулось до КБ "Приватбанк" з метою отримання кредиту. Кредитний експерт КБ "Приватбанк" зробив аналіз фінансового стану підприємства та дав оцінку його платоспроможності і доцільності надання кредиту.

В структурі пасивів ТОВ "Інтер-2000" велику частку займає власний капітал. Він зріс протягом 2015 року на 1210 тис. грн. (24,4%), а за два роки з 2013 по 2015 на 1610 тис. грн. за рахунок збільшення кількості акцій акціонерного товариства.

В 2015 підприємство зменшило довгострокові зобов'язання порівняно з минулим роком з 1485 тис. грн. до 1045 тис. грн. Поточні зобов'язання в 2014 підприємства зменшилися порівняно з 2013 роком на 710 тис. грн., але в 2015 вони незначно зросли на 33 тис. грн. порівняно з 2014 роком. Вартість позикових коштів ТОВ "Інтер-2000"до складу яких входять кредити банку зменшилася, що свідчить про підвищення незалежності підприємства від позикових коштів.

Коефіцієнт фінансової незалежності в 2013 році складав 51,07%, в 2014 році - 56,25%, а в 2015 році - 64,15%, тобто зріс протягом 2013-2015 років на 13,08% в тому числі в 2015 році на 7,9% за рахунок збільшення частки власного капіталу в фінансових ресурсах підприємства; коефіцієнт фінансової залежності навпаки зменшився за два роки на 13,08% в тому числі в 2014 році на 7,9% за рахунок зменшення частки позикового капіталу в фінансових ресурсах підприємства; коефіцієнт фінансового ризику відповідно також зменшився з 95,82% до 55,89% на 39,93%.

В 2013 році в структурі позикових коштів ТОВ "Інтер-2000" переважали короткострокові кредити банків 33,88%. В 2014 році короткострокові кредити банків знизилися на 707 тис. грн. та склали в структурі позикових коштів 20%. Довгострокові зобов'язання в 2015 році зросли з 1210 тис. грн. до 1485 тис. грн., тобто на 275 тис. грн. та на 10,82% за питомою вагою. Підприємство стало залучати в більшій мірі довгострокові кредити банків ніж короткострокові.

В 2015 році довгострокові зобов'язання знизилися з 1485 тис. грн. до 1045 тис. грн., що призвело до зниження питомої ваги на 8,22%. Питома вага короткострокових кредитів банків зросла в 2015 році на 8,75% з 20% до 28,75% за рахунок збільшення короткострокових кредитів банків на 220 тис. грн.. В 2015 році підприємство повернуло частину довгострокових кредитів, при цьому залучило більше короткострокових.

Також важливе місце в структурі позикових коштів ТОВ "Інтер-2000" займає кредиторська заборгованість за товари роботи і послуги. В 2015 році вона знизилася з 1045 тис. грн. до 880 тис. грн. та питома вага цього показника зменшилася 1,58%.

Протягом 2013-2015 років відбулося зростання коефіцієнта маневреності з 0,107 до 0,24 за рахунок збільшення власного капіталу підприємства. Коефіцієнт незалежності зріс з 0,5107 до 0, 6415 за рахунок збільшення частки власного капіталу в структурі капіталу підприємства.

Як показують результати аналізу, прибутковість реалізації підвищилася в 2014 році порівняно з 2013 на 0,0017, а в 2015 році порівняно з 2014 на 0,0101. Рівень прибутковості загального капіталу зріс в 2014 році на 0,0174, а в 2015 році порівняно з 2014 на 0,0163. Також зросли показники прибутковості власного та оборотного капіталу. Прибутковість власного капіталу зросла на 0,0310 та 0,0096 відповідно в 2014 та 2015 порівняно з минулим роком. Зростання рівня прибутковості відбулося головним чином за рахунок збільшення чистого прибутку підприємства.

Протягом 2013 - 2015 років найбільш ліквідні активи (А1) (грошові кошти) менші ніж найбільш строкові зобов'язання (П1). Тобто підприємство не платоспроможне. Платіжна нестача коштів становить в 2013 - 2015 роках відповідно 1016 тис. грн., 1155 тис. грн. та 1309 тис. грн. В 2015 році порівняно з 2014 відбулося зменшення грошових коштів з 440 тис. грн. до 99 тис. грн., найбільш строкові зобов'язання зменшилися в меншій мірі тому платіжна недостача зросла з 1155 до 1309 тис. грн. Не платоспроможність підприємства свідчить про низький стан його кредитоспроможності, виникає ризик неповернення кредиту.

Протягом 2013-2015 років за оцінкою кредитоспроможності підприємство має 16 балів, тобто підприємство відноситься до класу «Б» - фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримати її на цьому рівні протягом тривалого часу.

Місія АКБ “Форум” полягає у тому, щоб завжди зберігати, брати участь у створенні та створювати самому, всіляко сприяти збільшенню та примножити самому багатство своїх клієнтів, пропонуючи їм взаємовигідне партнерство, організовуючи партнерські стосунки на принципах стабільності, тривалості, надійності, компетентності та дотримання ділової етики, забезпечуючи ці стосунки інноваційними прагненнями та вольовими зусиллями персоналу, керівництва та власників банку, досягаючи гармонії у стосунках між ними.

Стратегічна мета АКБ “Форум” полягає у збільшенні ринкової вартості бізнесу за умови збереження якості обслуговування клієнтів, високої корпоративної культури, яка ґрунтується на соціально-активній позиції у всіх регіонах присутності банку.

Збільшення кредитних вкладень банку на 12913,20 тис. грн., відбулося в наслідок підвищення залишків кредитів на початок 2015 року (на 13642,04 тис. грн.) порівняно з 2014 роком та збільшення суми наданих у 2015 році кредитів на 301780,00 тис. грн. Підвищення суми погашення кредитів на 302508,84 тис. грн. призвело до зниження залишків на цю суму. Виходячи з цього, можна оцінити рух кредитів загалом позитивно. Кредитна політика призвела до збільшення на більш ніж 53,98 % обороту з надання кредитів у 2015 році порівняно з 2014 роком, наслідком чого є підвищення залишків кредитних вкладень на кінець 2015 року.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) визначає граничний розмір великих кредитів відносно власного капіталу банку. НБУ вимагає, щоб сукупний обсяг великих кредитів не перевищував 8-кратний обсяг власного капіталу. Завдяки значному розміру капіталу банк стабільно дотримується цього нормативу.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) та усім інсайдерам (Н10) Банку взагалі не повинні перевищувати 5% та 40% відповідно. Як свідчить світова банківська практика, з оцінкою ризику інсайдерських кредитів можуть виникати труднощі через суб'єктивізм підходів до визначення кредитоспроможності позичальників, у наслідок чого можуть виникнути проблеми з погашенням цих кредитів. Дані нормативи також були дотримані АКБ “Форум”. Їх максимальні значення становили на одного інсайдера 0,15% та на усіх інсайдерів - 0,27% на 01.01.2015 р.

Аналіз різноманітних поглядів теоретиків та практиків щодо оцінки можливого впливу Базеля II спонукає до ряду висновків. На даний момент не існує 100-відсоткової впевненості щодо позитивних чи негативних наслідків його впровадження в економічно розвинутих країнах, не кажучи вже про країни з перехідною економікою, в тому числі й Україну. Проте імплементація цих рекомендацій у національне законодавство є пріоритетним завданням для нашої держави у зв'язку з її євроінтеграційними прагненнями та вступом України до COT. Інакше вітчизняні банки ризикують опинитися в ізоляції від зовнішніх ринків. Оскільки Національний банк України своїм листом від 30 грудня 2011 року започаткував курс у напрямі Базеля II, слід не гаючи часу здійснити низку кількісних та якісних досліджень його впливу на національну економіку з метою реалізації якомога більшої кількості переваг та уникнення небажаних негативних наслідків, таких, наприклад, як зростання витрат вітчизняних банків, збільшення конкурентної переваги деяких іноземних банків в Україні, а також можливе подальше погіршення умов діяльності малих і середніх підприємств.

Відповідно до внутрішніх документів банку має місце Комітет по управлінню активами та пасивами (КУАП). Згідно "Положення про КУАП" цей комітет має певні повноваження та виконує обов'язки щодо управління фінансовими ризиками, як наприклад, встановлення лімітів та нормативів відносно структури балансу, ліквідності, ризиків, затвердження відповідних методик та процедур. Однак на практиці, основним відповідальним органом АКБ «Форум» з питань прийняття рішень у сфері управління фінансовими ризиками є Кредитний Комітет, який підзвітний безпосередньо Правлінню банку.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність»: Із зм. та доп. станом на 20 березня 2014 р. / Міністерство юстиції України. -- К.: Вид. дім «Ін Юре», 2014. -- 120 с.

3. Закон України «Про Національний банк України»: За станом на 8 листопада 2014 року / Верховна Рада України. -- К.: Парламентське вид-во, 2014. -- 40 с.

4. Алексеєнко М. Д., Білошапка В. С. Аналіз діяльності комерційного банку. -- Житомир: Рута, 2001. -- 384 с.

5. Базель ІІ: розрахунок необхідної величини капіталу згідно з Першою компонентою// Вісник НБУ. - 2014, №11. - С. 63.

6. Васюренко Л. В., Федосік І. М. Ресурси комерційного банку: Теоретичний та прикладний аналіз. -- Х.: ПП Яковлєва, 2003. -- 87 с.

7. Васюренко О. В. Банківський менеджмент. -- К.: Видавничий центр «Академія», 2001. -- 317 с.

8. Васюренко О. В., Волохата К. О. Економічний аналіз діяльності комерційних банків. -- К.: Знання, 2014. -- 463 с.

9. Волкова Н.И. Стратегия предпринимательской деятельности банков // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: УАБС НБУ, 2013.- 267 c.

10. Геєць О. В., Домрачев В. М., Лондар С. Л. Основи банківської справи та управління кредитними ризиками. -- К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2012. -- 240 с.