Банківські операції ВАТ "Ощадбанк"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Створення та організація діяльності комерційного банку

Розділ ІІ. Ресурси комерційного банку, їх формування і прогнозування

Розділ ІІІ. Операції комерційних банків з обслуговування платіжного обороту та організації розрахунків суб'єктів господарювання

Розділ IV. Банківські операції з векселями

Розділ V. Кредитні операції банків

Розділ VI. Інвестиційні операції банків

Розділ VII. Валютні операції комерційних банків

Розділ VIII. Послуги комерційних банків в умовах ринку

Розділ IX. Фінансові звіти та їх оцінка

Висновки і пропозиції

Вступ

ВАТ «Ощадбанк» - одна з найбільших фінансово-банківських установ в Україні, яка стабільно працює в умовах постійної конкуренції на ринку банківських послуг та прагне бути сучасним конкурентоспроможним банком.

Ощадбанк має найбільшу мережу установ - понад 6000, тут працює майже чверть банківського персоналу України.

Ощадбанк - єдиний банк, який у відповідності до Закону України „Про банки і банківську діяльність” має державну гарантію по вкладах населення.

Ощадбанк - банк, який є достатньо капіталізованим і забезпечує виконання нормативів встановлених НБУ.

Стратегія банку спрямована на максимальний розвиток роздрібного бізнесу та створення умов для повного банківського обслуговування корпоративних клієнтів.

Маючи статус державного банку, ВАТ “Ощадбанк” прагне бути уособленням стабільності, впевненості та динамічного розвитку, національним надбанням держави та символом її респектабельності.

Сьогодні послугами банку користуються всі категорії населення, що зумовлює провідну позицію банку на ринку роздрібних банківських послуг України. Банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих та вигідних умов обслуговування клієнтів, розширенні переліку банківських послуг, збільшенні присутності на ринку продуктів та послуг.

Розуміючи соціальну важливість присутності саме державного банку в найвіддаленіших куточках країни та його роль у реалізації державних програм, банк зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих умов для обслуговування всіх верст населення, забезпеченні соціальних та компенсаційних виплат громадянам, наданні повного спектру банківських та інших операцій. Зважаючи на соціальну спрямованість, банк націлений на збереження широкої присутності в усіх регіонах України.

ощадбанк кредитний інвестиційний валютний

Розділ І. Створення та організація діяльності комерційного банку

Ощадний банк відіграє важливу соціальну та економічну роль для держави і суспільства в цілому. Сутність Банку відтворюється у виконанні таких функцій:

1. Отримання прибутку та збільшення цінності для свого акціонера.

2. Задоволення потреб масової клієнтури, включаючи головним чином громадян України, в гарантованому заощадженні та накопиченні коштів.

3. Реалізація попиту на банківські послуги з боку фізичних осіб, корпоративних клієнтів приватної та державної форм власності.

4. Реінвестиція залучення коштів в українську економіку.

5. Виконання функції агента державної гарантії повернення заощаджень.

6. Підтримка державної функції забезпечення економічного суверенітету.

7. Обслуговування державних програм соціального та економічного розвитку, базуючись на загальних засадах комерційної діяльності.

8. В межах державної програми соціальної підтримки обслуговування верств населення, як правило, з найнижчими доходами, що не мають альтернативної можливості отримувати банківські послуги.

Питома вага від надання кредитів у 2016р. становила 74,57%, це означає, що доходи банку на 74,57% складаються із доходів від кредитних операцій. У 2016 р. це й показник зріс на 9,93 %.

Рентабельність кредитних операцій станом на 2015р .становила 3,12, це означає, що на 100 грн. процентних витрат на залучення ресурсів припадає 312 грн. процентних доходів. У 2016 р. цей показник зменшився на 0,32, це негативна тенденція для банку.

Зростання процентних доходів від кредитів на 10655 тис. грн. призвело до зростання коефіцієнта рентабельності на 2,06 грн./грн., зростання процентних витрат на 4397 тис. грн. призвело до зменшення коефіцієнта рентабельності на 2,38 грн./грн. Загальний вплив обох факторів становить - 0,32 грн./грн.

Аналізуючи стан власного капіталу банків, використовують різні види та методи аналізу. Серед них важливе місце посідає метод коефіцієнтів, за допомогою якого виявляють кількісний взаємозв'язок між різними статтями, класами чи групами статей балансу.

Станом на 2015 р. коефіцієнт співвідношення власного капіталу та залучених коштів становив 0,16, що свідчить про те, що на кожні 100 грн. залучених коштів припадає 13 грн. власного капіталу. Станом на 2016 р. даний коефіцієнт знизився на 43,75%.

У 2016р. частка власного капіталу у пасивах становила 13%, а у 2015р. знизилась на 5%, що оцінюється негативно.

Станом на 2015 р. коефіцієнт захищеності власного капіталу становив 1,78, що є свідченням того, що на кожні 100 грн. власного капіталу припадає 178 грн. основних засобів. У 2016р. цей коефіцієнт зріс на 2,8%,що оцінюється позитивно.

Рентабельність власного капіталу у 2015р. склала 0,05, що свідчить про те, що кожні 100 грн. власного капіталу приносили 5 грн. чистого прибутку. У 2016р. даний коефіцієнт зріс на 0,11, або на 220%, що оцінюється позитивно.

Аналіз зобов'язань банку починають з визначення їх суми за балансом через обчислення залишків за рахунками на підставі балансу банку. На цьому ж етапі аналізу дається характеристика зміни суми зобов'язань банку в динаміці в абсолютному та відносному виразах.

Ефективність управління у 2015 р. становила 5,6%, що перевищує оптимальне значення. У 2016 р. даний показник зріс на 0,3%, це позитивна тенденція для банку.

Коефіцієнт покриття процентних витрат процентними доходами у 2015 р. становив 311,43%, що не відповідає оптимальному значенню. У 2016 р. даний показник знизився на 31,47%, але проте перевищував оптимальне значення.

Ефективність процентної політики банку станом у 2015 р. становила 5%, що є меншим оптимального значення даного показника. У 2016 р. даний показник зріс на 0,4%, що оцінюється позитивно.

Витрати Ощадбанку складали 26105 тис. грн., а у 2015 р. вони зросли на 40,35% і становили 36640 тис. грн., це негативна тенденція для банку.

Процентні витрати у 2015 р. становили 5169 тис. грн., у 2016 р. вони зросли на 85,06%, що оцінюється негативно, оскільки це перевищує зріст процентних доходів.

Коефіцієнт надійності становив 16%, що свідчить про те, що залучені кошти банку забезпечені власним капіталом на 16%. у 2015 р. даний коефіцієнт знизився на 7%, що оцінюється негативно, проте відповідає оптимальному значенню.

Коефіцієнт фінансового важеля у 2016 р. становив 665%, що свідчить про те, що зобов'язання банку приблизно у 6 разів перевищують власний капітал. У 2016 р. даний показник зріс на 464%, що оцінюється негативно.

Коефіцієнт достатності капіталу станом на 2015 р. становив 14,2%, що свідчить про те, що активи банку забезпечені власним капіталом банку на 14,2 %. Станом на 2016 р. даний показник зменшився на 4,7% що оцінюється негативно.

Коефіцієнт миттєвої ліквідності у 2015 р. становив 9,9%. що не відповідає оптимальному значенню. У 2016 р. даний показник знизився на 2 %, що оцінюється негативно.

Коефіцієнт загальної ліквідності станом на 2015 р. становив 106,1%, що свідчить про те, що зобов'язання банку забезпечені активами на 106,1 %. Станом на 2016 р. даний показник зменшився на 12,5 %.

Загальний рівень рентабельності у 2015 р. року становив 6%, що свідчить про те, що чистий прибуток банку у загальній сумі доходів становив приблизно шістнадцяту частину. У 2016р. даний показник збільшився на 8 %, що оцінюється позитивно.

Окупність витрат доходами станом у 2015 р. становила 109 %. що свідчить про те, що витрати банку забезпечені доходами на 109%. Станом на 2016р. даний показник зріс на 6%, що оцінюється позитивно.

Чиста процентна маржа у 2016р. становила 4,5% , що свідчить про те, що кожні сто гривень середньорічної вартості активів принесли 450 грн. чистого процентного доходу. У 2016р. даний показник виріс на 10,65%, це оцінюється позитивно.

Рентабельність активів станом на 2015 р. становила 0,5 %, що свідчить про те, що кожні 100 грн. середньорічної вартості активів принесли 150 грн. чистого прибутку. Станом на 2016 р. даний показник зріс на 1,5% , що оцінюється позитивно.

Рентабельність капіталу у 2015 р. становила 5%, що свідчить про те, що кожні 100 грн. середньорічної вартості власного капіталу принесли 500 грн. чистого прибутку. У 2016 р. даний показник зріс 11%, що оцінюється позитивно.

Довіра партнерів (держави, вкладників, кредиторів, клієнтів тощо) до банків базується насамперед на їхній здатності у будь-який час і в повному обсязі виконати свої зобов'язання - захищати їх інтереси.

Основний принцип складання рейтингу полягає в тому, щоб відбити стан учасника ринку серед йому подібних за допомогою у певний спосіб обробленої інформації. У суспільстві з ринковою економікою банківський рейтинг -- це насамперед інструмент демонстрації інвестиційної привабливості банку через уміння його менеджменту професійно і прибутково працювати в такій складній сфері, якою є фінансовий бізнес.



Розділ ІІ. Ресурси комерційного банку, їх формування і прогнозування

Грошовими документами, які знаходяться в касі, є поштові марки, марки державного мита, векселі, оплачені путівки в санаторії, будинки відпочинку тощо. Перевірка грошових документів починається з повної їх інвентаризації і складання відповідного акта. Насамперед, слід встановити відповідність залишків даних аналітичного і синтетичного обліку з рахунка 33 "Інші кошти". За даними аналітичного обліку необхідно встановити своєчасність і правильність оприбуткування грошових документів у кількісному і сумовому вираженні на рахунок 33 "Інші кошти".

Перевіркою операцій щодо придбання і видачі путівок у санаторії, будинки відпочинку тощо слід з'ясувати, за рахунок яких джерел вони були придбані, яку частину їхньої вартості не оплачують одержувачі, чи своєчасно й у повному обсязі надходять у касу гроші від одержувачів путівок, чи видають путівки працівникам за узгодженням з профспілковим комітетом, чи немає випадків видачі путівок особам, які не працюють на даному підприємстві. Крім того, слід встановити розмір недоплачених сум у касу підприємства, причини та осіб, винних у порушенні встановленого порядку видачі путівок та їх оплати.

Аудитом грошових коштів у дорозі слід встановити законність і обґрунтованість кожного запису за рахунком 33 "Інші кошти". Своєчасність і повноту зарахування грошових коштів у дорозі на відповідні рахунки в банках встановлюють звіркою записів за кредитом рахунка 33 "Інші кошти" (субрахунок 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті") і дебетом рахунків, призначених для обліку грошових коштів. При цьому з'ясовують, чи немає серед сум у дорозі нестач готівки в касі або фактів привласнення цих сум окремими посадовими особами.

Встановлюють тривалість перебування окремих сум коштів у дорозі, оприбуткування їх на початку наступного місяця на рахунок у банку.

На рахунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" враховується грошовий виторг від реалізації товарів, переведений у банк через інкасаторів, пошту або Ощадбанк. Кошти, здані безпосередньо в банк, на вищезгаданому рахунку враховують тільки в тому випадку, коли вони здані у вечірню касу наприкінці останнього робочого дня, а зараховані на рахунок підприємства у перший день наступного місяця.

Завдання аудитора - перевірити повноту і своєчасність зарахування на рахунки в банках кожної суми виторгу.

Для встановлення можливих зловживань за кожною сумою на рахунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" (з минулим терміном перерахування) дебет рахунка зіставляють з документами, що підтверджують відправлення грошей, а кредит - із випискою банку або прибутковим касовим ордером. У разі несвоєчасності чи неповноти зарахування грошей на рахунок у банку негайно повідомляють начальнику контори зв'язку, адміністрації Ощадбанку і разом з ними встановлюють причини та винних осіб. Якщо у інкасаторських сумках виявляють нестачу чи надлишки грошей, перевіряють їх у звітах каси або роздрібних торговельних підприємств. Якщо виторг здавав касир, то проводять інвентаризацію каси, результати виводять з урахуванням виявлених у інкасаторській сумці розходжень сум виторгу; якщо виторг здано магазином, у якому немає касира, то виправлення вносять у товарно-грошові звіти.

Однак дебетові чи кредитові залишки на рахунку 333 "Грошові кошти в дорозі в національній валюті" щодо кожної суми, зданої через інкасаторів, свідчать про те, що виправлення не зроблені й аудитор повинен такий факт врахувати при виведенні результатів інвентаризації каси або товарів.

У висновку аудитори зазначають виправлені записи за відповідний період і встановлюють результат.

Особливу увагу слід звернути на перевірку сальдо рахунка 333 на перше число кожного місяця. Необхідно з'ясувати, чи немає фактів віднесення на цей рахунок виторгу, який належить до перших чисел наступного за звітним місяця з метою дописування товарообороту.

Вся готівка яка надійшла до закінчення операційного дня, повинна бути обрахована до оборотної (операційної) каси і зарахована на відповідні рахунки за балансом установи банку в той же робочий день.

Приймання грошей від підприємств, об'єднань, установ, організацій і населення після закінчення операційного дня здійснюють вечірні каси. Час роботи цих кас оголошується. Прийняті гроші повинні бути зараховані на відповідні рахунки не пізніше наступного робочого дня. Провадити будь-які видаткові операції, за винятком операцій за вкладами та з цінними паперами, працівникам вечірніх кас забороняється.

Установи банків, які не мають вечірніх кас, приймають гроші у випадку доставляння їх після операційного дня клієнтами в порядку, встановленому для вечірніх кас.

Приймання грошей і видача вкладів і цінних паперів вечірніми касами здійснюється касиром під контролем бухгалтера-контролера, з яким укладається Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність за схоронність грошей і інших цінностей і який має право контрольного підпису від імені установи банку, за приходними касовими документами за формами, встановленими для денних кас, а в опломбованих сумках - за Супровідними відомостями до сумки з грошовою виручкою.

Гроші, прийняті до вечірньої каси, повинні бути упаковані у встановленому порядку.

При здавані грошей особа, яка здає готівку, заповнює приходний документ на внесення готівки і передає цей документ бухгалтеру-контролеру, який після перевірки передає його до каси.

Прийнявши гроші, касир підписує приходні документи, проставляє на них штамп “Вечірня каса” і видає квитанцію за двома підписами (бухгалтера-контролера і касира), завірену печаткою вечірньої каси, закріпленою за касиром.

Ощад банк повинен здійснювати контроль за рухом готівкових коштів. У цьому плані важливе значення має прогнозування готівкового обігу на основі розробки прогнозу касових оборотів установи банку. Прогнозування касових оборотів банки здійснюють відповідно до Інструкції НБУ №4 про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Прогнозні розрахунки касових оборотів банків поряд з прогнозом балансу грошових доходів і витрат населення є найважливішими складовими загального прогнозу готівкового обігу. Баланс грошових доходів та витрат населення - це балансова форма відображення процесів утворення грошових доходів населення і їх використання за певний період часу. Розробляються:

- прогнозний баланс грошових доходів та витрат населення - на перспективу;

- звітний баланс - за минулий період. Показники прогнозного балансу грошових доходів і витрат населення використовуються регіональним управлінням НБУ для складання прогнозів касових оборотів готівки.

Прогнози касових оборотів складаються комерційними банками щоквартально на підставі показників економічного розвитку на регіональному рівні з урахуванням основних напрямів і особливостей державної грошово-кредитної політики. Прогноз встановлює розмір і джерела надходжень готівки до кас банків, а також розмір і цільове спрямування видач готівки з кас банків. У кожній частині прогнозу касових оборотів - прибуткування і видатки - виділяються статті відповідно до каналів руху готівки. Прогнозні розрахунки касових оборотів установ банків складаються за такими джерелами надходжень і напрямами видач готівки:

- прихід:

надходження торгової виручки;

надходження виручки від усіх видів транспорту;

надходження квартирної плати і комунальних платежів;

надходження виручки видовищних підприємств;

надходження виручки підприємств побутового обслуговування;

надходження на рахунки колективних сільськогосподарських підприємств;

надходження на рахунки за вкладами громадян;

надходження від підприємств Міністерства зв'язку;

інші надходження (включно з поверненням заробітної плати);

купівля готівки комерційними банками;

підкріплення оборотної каси з резервних фондів;

- видатки:

видачі на оплату праці, грошові виплати і заохочення;

видачі на закупівлю сільськогосподарських продуктів;

видачі з рахунків колективних сільськогосподарських підприємств;

видачі на виплату пенсій, допомог і страхових відшкодувань;

видачі з рахунків за вкладами громадян;

видачі підкріплень підприємствам Міністерства зв'язку;

видачі на інші цілі;

продаж готівки комерційними банками;

перерахування з оборотної каси до резервних фондів.

Прогноз касових оборотів складається за такими джерелами надходжень і напрямами видачі готівки:

НАДХОДЖЕННЯ ГОТІВКИ	N символів
Надходження торговельної виручки	02
Надходження виручки від усіх видів платних послуг	05
Надходження на рахунки за вкладами фізичних осіб	16
Надходження від підприємств поштового зв'язку	17
Надходження від продажу іноземної валюти	30
Інші надходження	32
Перерахування готівки із сховища цінностей до оборотної каси	38
ВИДАЧА ГОТІВКИ
Видача на виплати, пов'язані з оплатою праці	40
Видача на закупівлю сільськогосподарської продукції	46
Видача на виплату пенсій, допомоги та страхових відшкодувань	50
Видача на купівлю товарів, оплату послуг і за виконані роботи	53
Видача з рахунків за вкладами фізичних осіб	55
Видача за придбану іноземну валюту	56
Видача підкріплень підприємствам поштового зв'язку	59
Видача на інші цілі	61
Перерахування готівки з оборотної каси до сховища цінностей	73

Розділ ІІІ. Операції комерційних банків з обслуговування платіжного обороту та організації розрахунків суб'єктів господарювання

Установи банків видають готівку через свої видаткові каси протягом операційного дня в таких випадках:

- підприємствам, організаціям, установам з їхніх поточних рахунків на підставі грошових чеків установленої форми із зазначенням цільового призначення одержаної готівки;

- фізичним особам з їхніх поточних чи ощадних рахунків за видатковими касовими ордерами встановленої форми;

- індивідуальним позичальникам одержані ними позички за видатковими касовими ордерами;

- населенню при виплаті йому пенсій, допомоги, переказів з інших банків, заробітної плати працівникам даного банку на підставі, відповідно, доручень пенсійних органів, інших організацій -- платників чи за видатковими касовими ордерами.

До початку операційного дня касири одержують у завідувача каси під звіт достатню кількість готівки. Представники клієнтів для одержання готівки подають вказані видаткові документи (чеки, ордери) операційному працівникові каси для перевірки. Видаткові документи мають бути заповнені, підписані і засвідчені згідно зі встановленими НБУ правилами. Операційний працівник мусить також перевірити, чи є на рахунку у клієнта необхідна сума коштів. Якщо подані клієнтом документи не викликають зауважень, операційний працівник візує їх, підписує в осіб, які мають право дозволити видачу готівки, і передає касиру для виконання.

Одержані видаткові документи касир ще раз перевіряє, передусім достовірність підпису особи, що дозволила видачу грошей, наявність даних про пред'явлення паспорта та підпису про отримання грошей представником клієнта -- одержувача готівки. Якщо ці документи не викликають сумніву, касир відраховує зазначену суму готівки і передає представникові клієнта. Гроші видаються повними пачками та корінцями, якщо упаковка їх не пошкоджена. У разі видачі великих сум готівки вони можуть готуватися банком заздалегідь. Одержувач може перерахувати видану йому суму готівки поаркушно. Це робиться в окремому приміщенні під наглядом працівника банку. Видана клієнтам сума готівки в той самий день списується з їхніх рахунків.

Якщо під час перевірки видаткових документів операційним працівником чи касиром будуть виявлені порушення чинних правил їх оформлення, вони повертаються без виконання. Якщо представник клієнта, перераховуючи в приміщенні банку одержану готівку, виявить недостачу, то вона покривається з каси банку і пред'являється претензія на цю суму установі банку, касир якої сформував відповідну пачку та корінець. Надлишок виданої суми повертається до каси банку.

Підприємства при одержанні готівки повинні вказувати в чеку цілі, на які вони будуть витрачатися, і суму на кожну ціль. Податкові та інші контролюючі органи, комерційні банки періодично перевіряють використання підприємствами одержаних коштів за цільовим призначенням.

Підприємствам надано право здійснювати в певних межах розрахунки між собою та з громадянами готівкою, одержаною в касах банків, та з виторгу. Проте якщо у них є заборгованість перед бюджетом, то готівкові виплати, пов'язані з оплатою праці, здійснюються лише за рахунок коштів, одержаних з кас банків.

Податкові та інші контролюючі органи, установи банків періодично перевіряють дотримання підприємствами встановлених правил використання готівки з виручки та одержаної в банку для розрахунків між собою та з громадянами, зокрема наявність товарних та касових документів, що підтверджують платіж готівкою, та відсутність заборгованості перед бюджетом.

Розділ IV. Банківські операції з векселями

Операції банків з векселями.

Однією зі складових вексельного обігу є операції банків з векселями. Традиційно банки надають кредитні, гарантійні, комісійні та консалтингові послуги учасникам вексельного ринку, що робить обіг векселів більш прозорим та цивілізованим. Видача банками фінансових векселів -- це окрема тема.

Банки традиційно здійснюють з векселями таки види операції: активні, пасивні, розрахункові, комісійні та довірчі. Для усіх видів операцій притаманні певні фінансові ризики: операційні, курсові, регулятивні тощо. Активні операції потребують відволікання коштів, тому супроводжуються також кредитними ризиками, що пов`язані з можливістю неповернення коштів клієнтами. Під такі операції на вимогу Національного банку України банки мають створювати резерви на випадок можливих втрат коштів. Що також потребує відволікання з обігу вільних коштів для резервування.

До активних операцій банків з векселями відносяться:

- врахування та перерахування векселів - кредитна операція;

- акцептування векселів;

- авалювання векселів - гарантійна операція;

- видача гарантії в забезпечення векселя;

- видача кредитів під залог векселів;

- купівля векселів у портфель банку;

- операції РЕПО (купівлі банком векселя у клієнта з обов`язковим наступним зворотним викупом векселя клієнтом).

До пасивних операцій банків з векселями відноситься залучення грошових коштів клієнтів під фінансові векселі.

До розрахункових операцій банків з векселями відносяться операції, у яких векселі як платіжний інструмент видається, приймається або передається банком.

До комісійних та довірчих операцій банків з векселями відносяться:

- оплата банком як доміцілатом (особливим платником) векселів клієнта за кошт клієнта зі спеціального банківського рахунку, на якому ці кошти накопичуються;

- операцій з інкасування векселів та супроводжуючих їх документів;

- здійснення банком функцій розрахункової палати (прийняття векселя банком до платежу з наступним пред'явленням його до платежу платнику за векселем та реалізацією усіх прав, що випливають з векселя за дорученням клієнту-векселедержателя (отримання платежу і перерахунок коштів власнику-векселедержателю або протесту у випадку відмови у платежі та повернення векселя власнику-векселедержателю з актом протесту для реалізації регресних прав за векселем);

- зберігання векселів відкрите або закрите;

- купівлі-продаж векселів за дорученням клієнтів;

- консалтингові послуги з супроводження обігу векселів клієнтів;

- організація та супроводження реалізації вексельних програм клієнтів тощо.

Зроблений вище наголос на традиційності пов`язаний з тим, що не усі операції з перелічених вище банки здійснюють на практиці внаслідок недосконалого законодавства та інших причин.

Перерахування векселів, що є у портфелях банків, Національним банком України не здійснюється. Рефінансування під заставу векселів також практично не працює завдяки занадто складної процедурі і дуже жорсткім, практично нездійсненним вимогам Національного банку.

Акцептування векселів у нормативних документах Національного банку не знайшло відображення як активна операція, і визначене лише як розрахункова, що суперечить суті операції згідно Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі. Тому банки використовують цю операцію вкрай рідко.

Розділ V. Кредитні операції банків

При розгляді кредитного проекту необхідно простежити грошові потоки між позичальником та його дочірніми і посередницькими структурами. З метою не допустити відволікання коштів позичальника через дочірні та посередницькі структури, працівник обслуговуючої позичальника установи банку повинен постійно контролювати грошові взаємовідносини між ними.

Кредитний працівник разом з працівниками служби безпеки банку та юридичного підрозділу (та працівниками інших підрозділів, якщо вони призначені керівником установи банку для визначення ліквідності забезпечення кредиту), повинні впевнитись у можливості реалізації забезпечення як додаткового шляху погашення кредиту та відсотків. Вартість застави повинна перевищувати суму кредиту щонайменше у 2 рази.

Визначення заставної ціни майна здійснюється банком та позичальником з врахуванням висновків незалежної експертної оцінки, зафіксованих у акті.

Заставодавець має бути власником майна, що приймається під заставу, або мати право повного господарського володіння чи оперативного управління цим майном, що визначається Статутом або відповідним чином оформленим дорученням.

- до документів, що підтверджують право власності на заставлене майно, відносяться правовстановлюючі документи, вказані в Додатку №1 до “Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб”, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №121 від 09.06.1998р.;

- для перевірки наявності у заставодавця права власності на об`єкти нерухомого майна на момент звернення за отриманням кредиту, окрім правовстановлюючого документа необхідно вимагати від заставодавця надання довідки - характеристики. Бюро технічної інвентаризації, виданої не пізніше двох тижнів до звернення позичальника до банку за отриманням кредиту.

- якщо у заставу пропонуються транспортні засоби, необхідно вимагати у заставодавця свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( в залежності від виду транспортного засобу таке свідоцтво видається уповноваженим органом на підставі правовстановлюючих документів на цей засіб).

- при заставі акцій відкритих акціонерних товариств необхідно вимагати у заставодавця сертифікати акцій, випуску з реєстру власників іменних цінних паперів.

Предмет застави має бути таким, що:

- вільно відчужується (тобто не повинен бути під арештом, на нього не повинно бути звернуто стягнення, не знаходиться в оренді у третьої особи, тощо);

- вартість якого можна реально оцінити;

- яке може довго зберігатися та зберігання його відносно недороге;

- реалізувати яке можна в найкоротший термін.

Не можуть бути предметом застави:

- національні, культурні та історичні цінності, що перебувають у державній власності і занесені або підлягають знесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

- вимоги, що мають особистий характер (тобто права, що не мають майнового змісту та не можуть бути відчужені від носіїв - наприклад, авторське), а також інші вимоги, застава яких забороняється законом;

- об`єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що перебувають в процесі корпоратизації;

- майно і кошти благодійних організацій;

- приватизаційні папери.

Виходячи з вимог законодавства про заставу, приватизацію та про казенні підприємства, для запобігання надмірного ризику при реалізації предмету застави, основні фонди казенного підприємства не повинні прийматися у заставу. Інше майно казенного підприємства може передаватися таким підприємством у заставу без дозволу органу, уповноваженого управляти цим майном, якщо інше не передбачено Статутом цього підприємства.

Кредитний комітет філії банку розглядає заявку кредиту та виносить рішення щодо доцільності кредитування, яке оформляється відповідним протоколом, підписаний всіма членами комітету.

Протоколи засідань кредитного комітету зберігаються в окремій справі у металевій шафі у визначеному керівником філії місці.

При прийняті позитивного рішення про надання кредиту (відкриття кредитної лінії) на наступному етапі здійснюється оформлення кредитної документації працівниками філії банку: укладання кредитного договору та договору забезпечення виконання обов`язків позичальника за кредитним договором (договору застави, поруки, гарантії, страхування).

При оформленні договору застави необхідно:

- забезпечити наявність в договорі застави детального посилання на кредитний договір, який забезпечується заставою, тобто вказати дату та номер кредитного договору, сторони кредитного договору, суму кредиту (ліміт кредитної лінії);

- вказати в договорі застави, що цім договором забезпечується не тільки повернення кредиту, а й сплата відсотків за користування ним, а також сплата штрафних санкцій у розмірах та випадках, передбачених кредитним договором та договором застави;

- отримати погодження (дозвіл) відповідних органів на укладення договору застави у випадках, передбачених ст.11 Закону України “Про заставу”, а саме:

- при заставі цілісного майнового комплексу державного підприємства, його структурних підрозділів, будівель і споруд необхідно отримати дозвіл органу, уповноваженого управляти відповідним державним майном. Таким органом, як правило, виступає відповідне міністерство чи державний комітет.

Відкрите акціонерне товариство, створене в процесі корпоратизації, всі акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу належного йому майна за погодженням із засновником цього товариства.

З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу відповідного органу приватизації.

- нотаріально посвідчити договір застави нерухомого майна, транспортних засобів чи космічних об`єктів.

Невід`ємною частиною договору застави повинен бути опис майна, що передається у заставу, який підписується представниками сторін і скріплюється печатками банку та заставодавця.

В описі вказується:

- повне найменування майна;

- кількість одиниць та їх вартість;

- характеристика предмету застави: марка, модель, заводський номер, державний стандарт та технічні умови (при їх наявності), рік випуску, строк експлуатації, процент зношення, тощо;

- балансова та оцінююча вартість;

- місце та умови зберігання.

Такий опис робиться незалежно від визначення зазначеної інформації в договорі застави.

При укладенні договору застави майнових прав по депозитному договору необхідно передбачити наступне:

- право банку без окремого дозволу заставодавця списувати кошти з депозитного рахунку на погашення заборгованості по кредитному договору.

При укладанні договору поруки або гарантії з метою забезпечення виконання обов`язків позичальника за кредитним договором, треба враховувати наступне:

- договори поруки і гарантії укладаються в простій письмовій формі;

- в договорах робиться детальне посилання на кредитний договір, виконання обов`язків по якому забезпечується порукою чи гарантією;

- якщо законом або договором поруки не встановлено інше, позичальник та поручитель виступають як солідарні боржники;

- гарант несе субсидіарну відповідальність і відповідає тільки у разі неможливості погасити позичальника погасити кредит та сплатити відсотки;

- враховуючи, що Законом України “Про підприємства” державним підприємствам заборонено виступати гарантами, необхідно уникати укладання як договорів гарантії, так і договорів поруки, де гарантами чи поручителями виступають державні підприємства, оскільки порука і гарантія мають однакову правову природу.

При укладанні та виконанні договору страхування фінансових ризиків треба враховувати наступне:

- перед укладання договору страхування фінансових ризиків необхідно ознайомитись з правилами страхування, які затверджуються кожною страховою компанією індивідуально. Необхідно також перевірити наявність у страхової компанії ліцензії на право здійснення страхування фінансових ризиків, що надається Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю;

- договір страхування укладається в простій письмовій формі;

- в договорах робиться детальне посилання на кредитний договір, виконання обов`язків по якому забезпечується страхуванням;

- при забезпеченні кредиту страхуванням, кошти в рахунок кредиту можуть бути видані тільки після набрання договором страхування чинності. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу.

Розділ VI. Інвестиційні операції банків

Інвестиції - це витрати на виробництво та нагромадження запасів виробництва, або ж сукупність витрат, які реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво та інші галузі народного господарства.

Згідно з законодавством інвестиції поділяються на:

1. Капітальні (придбання будівель, споруд, інших об'єктів нерухомості, інших основних фондів та нематеріальних активів).

2. Фінансові (придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів). У свою чергу, фінансові інвестиції розрізняються як:

" прямі інвестиції - передбачає внесення коштів чи майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою;

" портфельні інвестиції - придбання цінних паперів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку;

3. Інвестиції під реінвестиції - здійснення капітальних чи фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

Цілі інвестиційної діяльності комерційного банку полягають у додержанні безпеки банківських коштів, забезпеченні їх диверсифікації, доходу та ліквідності.

Участь банків в інвестиційному процесі може здійснюватися за двома напрямами:

- за допомогою механізмів фондового ринку;

- за допомогою механізмів середнього та довгострокового кредитування.

Комерційні банки повинні в своїй інвестиційній діяльності мати тісний контакт з підприємствами. У випадку створення нового підприємства заснування його можливе за допомогою банківського капіталу як в рамках фінансово-промислових груп, так і поза ними. Фінансово-промисловими групами вважаються ті організації та структури, які утворюються шляхом об'єднання промислового і фінансового капіталів. В Україні банкам заборонено виступати в ролі головного підприємства згідно з Законом "Про фінансово-промислові групи".

Комерційний банк може брати участь у санації підприємства: він дає кошти підприємству, натомість одержує його цінні папери. Також можлива і передача державної частки капіталів підприємства в довірче управління банку, замість чого банк зобов'язується інвестувати певну суму коштів у це підприємство.

2. Довгострокове кредитування як форма участі банку в інвестиційному процесі

За допомогою механізмів середнього та довгострокового кредитування комерційний банк може брати участь в інвестиційному процесі. Довгострокові кредити банку є однією з найпоширеніших форм цієї участі. На відміну від засновницьких операцій, використання банківського кредиту стимулює споживачів інвестицій ефективніше використовувати кошти, щоб забезпечити погашення кредиту та відсотків за його користування.

Призначенням довгострокового кредитування є впровадження прямих інвестиційних заходів, реалізації витрат на придбання елементів основного капіталу.

До об'єктів довгострокового кредитування відносяться:

- будівництво нових підприємств;

- реконструкція, технічне переозброєння і розширення підприємств;

- організація випуску нової продукції;

- придбання науково-технічної продукції, інтелектуальних цінностей та інших об'єктів власності;

- здійснення екологічних заходів.

Основними джерелами ресурсів для довгострокового кредитування можуть виступати власні кошти банку, державні кошти, а також залучені банком ресурси.

У процесі надання довгострокового кредиту потенційний позичальник, окрім стандартного переліку документів, має подати за узгодженням з банком такі матеріали:

- проектно-кошторисну документацію;

- основні техніко-економічні показники проекту;

- контракт на будівництво;

- документи на право землекористування;

- позитивне рішення екологічної експертизи;

- план технічного переозброєння.

Розділ VII. Валютні операції комерційних банків

Банки відкривають рахунки у іноземній валюті юридичним та фізичним особам згідно з чинним законодавством України. Порядок відкриття рахунків клієнтам регламентовано інструкцією № 3 «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», затвердженою НБУ 04.02.98 р.

Для відкриття поточних рахунків у іноземній валюті юридичні особи подають до банків такі ж документи, що і для відкриття поточних рахунків у національній валюті.

Якщо поточний рахунок у іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, то в банк подається лише заява та картки із зразками підписів та відбитком печатки.

Види валютних рахунків клієнтів передбачені інструкцією НБУ № 3 у залежності від режиму їх функціонування.

1. Поточні валютні рахунки резидентів -- юридичним особам для здійснення торговельних та неторговельних операцій з нерезидентами.

2. Поточні валютні рахунки іноземним інвесторам.

3. Поточні валютні рахунки фізичних осіб:

- громадянам України без підтвердження джерел надходження коштів у іноземній валюті;

- іноземцям-резидентам, що отримали право на проживання в Україні;

- іноземцям-нерезидентам, що отримали право на проживання в Україні терміном до одного року (з підтвердженням джерел надходження коштів).

4. Позичкові рахунки юридичних осіб та їх представництв (резидентів та нерезидентів).

5. Депозитні рахунки юридичних осіб та їх представництв (резидентів та нерезидентів).

На поточні рахунки в іноземній валюті фізичних осіб -- громадян України зараховуються валюта:

- готівкова;

- за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку згідно з чинним законодавством України;

- за іменними платіжними документами, які надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку;

- за іменними платіжними документами (чеками), виписаними уповноваженими банками України;

- переказана з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки України;

- одержана з-за кордону як оплата праці, премії, призи, авторські гонорари від юридичної особи-нерезидента;

- за платіжними документами, ввезеними з-за кордону власником рахунку і зареєстрованими митною службою при в'їзді в Україну;

- перерахована власнику рахунку за дорученням юридичної особи-нерезидента через юридичну особу-резидента (посередника) на підставі укладених міжнародних угод (контрактів, договорів), якими передбачено отримання резидентами України гонорарів, премій, призів та інших виплат від нерезидентів з-за кордону за використання їх творів, винаходів, відкриттів тощо згідно з чинним законодавством України;

- перерахована в межах України іншою фізичною особою (резидентом чи нерезидентом) з особового рахунку в іноземній валюті.

З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням фізичної особи -- громадянина України чи за його дорученням -- проводяться такі операції:

- перерахування за межі України через коррахунки уповноважених банків України відповідно до «Правил переказу іноземної валюти за межі України за рахунок власних коштів фізичних осіб резидентів і нерезидентів»;

- виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з порядком переміщення валюти через митний кордон України);

- виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з порядком переміщення валюти через митний кордон України);

- перерахування у межах України на рахунок іншої фізичної особи -- громадянина України;

- перерахування на особовий поточний рахунок в іншому уповноваженому банку України чи на вкладений рахунок.

З поточного рахунку в іноземній валюті за розпорядженням власника чи за його дорученням проводяться такі операції:

- перерахування за межі України через коррахунки уповноважених банків України відповідно до «Правил переказу іноземної валюти за межі України за рахунок власних коштів фізичних осіб резидентів і нерезидентів»;

- виплата готівкою (вивезення за межі України здійснюється згідно з «Порядком переміщення валюти через митний кордон України»);

- виплата платіжними документами (вивезення за межі України здійснюється згідно з «Порядком переміщення валюти через митний кордон України»);

- перерахування на особовий поточний рахунок в іншому уповноваженому банку України чи на інший вкладений рахунок.

- перерахування у межах України на поточний рахунок іншої фізичної особи -- резидента чи нерезидента.

Операції за поточними рахунками в іноземній валюті представництв та установ здійснюються за таким порядком. На поточні рахунки в іноземній валюті офіційних представництв, представництв юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю в Україні, установ (груп управління програмами або проектами міжнародної технічної допомоги) зараховуються кошти:

- у готівковій формі, що ввезені на територію України уповноваженим представником юридичної особи -- нерезидента і зареєстровані митною службою при в'їзді в Україну;

- невикористаний залишок готівкової іноземної валюти чи іноземна валюта за платіжними документами, що були раніше отримані (куплені) в уповноважених банках України для сплати витрат на відрядження, експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням транспортних засобів закордоном, та представницькі витрати закордоном;

- перераховані з-за кордону на ім'я власника рахунку через уповноважені банки (у тому числі для виконання міжнародних програм або проектів технічної допомоги);

- за платіжними документами, що надіслані з-за кордону на ім'я власника рахунку в порядку, передбаченому чинним законодавством України;

- за платіжними документами на ім'я власника рахунку, ввезеними на територію України і зареєстрованими митною службою при в'їзді в Україну (у ввізній митній декларації робиться відмітка уповноваженого банку про прийняття платіжних документів, а копія митної декларації залишається в уповноваженому банку);

- у сумі відсотків, нарахованих за залишком коштів на особовому поточному рахунку;

- інших надходжень на користь власника рахунку, що не суперечать чинному законодавству України;

- перераховані в межах України власнику рахунку відповідно до чинного законодавства України.

Розділ VIII. Послуги комерційних банків в умовах ринку

Обмінні пункти здійснюють операції купівлі та продажу іноземної валюти для фізичних осіб -- як резидентів так і нерезидентів України. Обмінні операції виконує касир обмінного пункту, за яким закріплюється штамп, що повинен мати такі реквізити:

- назву уповноваженого банку;

- місце його розташування;

- прізвище та ініціали касира.

Банк забезпечує касира обмінного пункту авансом у національній та іноземній валютах для безперебійної роботи протягом робочого дня, а також бланками суворої звітності. Якщо протягом робочого дня пункту обміну не вистачає готівки в іноземній або національній валюті, касир повідомляє про це уповноважений банк.

Протягом робочого дня при проведенні операцій обміну валют касир керується розпорядженням про встановлення курсів валют, затвердженим начальником валютного підрозділу або особою, що його заміщає. Обмін валюти здійснюється касиром з обов'язковим оформленням бланків суворої звітності за формами № 377 та № 377-А та занесенням змісту операцій у комп'ютер.

Фізичній особі-нерезиденту касиром надається довідка за формою № 377. Довідка виписується у двох примірниках: перший надається фізичній особі, другий залишається в документах дня. Касир має право провести зворотний обмін при пред'явленні першого примірника довідки за формою № 377 з будь-якого обмінного пункту України. Сума зворотного обміну не може перевищувати розмір обміну, що вказаний у довідці. При цьому перший примірник залишається в пункті обміну валют.

Фізичній особі-резиденту касиром надається квитанція за формою № 377-А. Довідка виписується у двох примірниках: перший надається фізичній особі, другий залишається в документах дня. Одночасно з виписуванням довідок робиться запис у реєстрі купівлі-продажу іноземної валюти, окремо -- з операцій продажу та купівлі. Операції купівлі-продажу іноземної валюти вносяться у комп'ютер.

Надання довідок про обмін фізичним особам-резидентам та нерезидентам валюти в гривні (форма № 377), які надають їм право вивозити товар з України без сплати митного збору, здійснюється лише уповноваженими банками та їх філіями.

Обмін гривень на іноземну валюту юридичним особам-резидентам, які від'їжджають у відрядження, провадиться лише уповноваженими банками або їх філіями.

Працівники пункту обміну валюти зобов'язані вести журнали-реєстри суворої звітності по операціях з купівлі-продажу іноземної валюти. До 30 вересня 1996 р. пункти обміну валюти вели облік придбаної валюти за встановленими формами суворої звітності, надаючи квитанції з купівлі-продажу іноземної валюти за формою № 377 старого зразка, і подавали звіт уповноваженим банкам, а також Національному банку України. З 1 жовтня 1996 р. пункти обміну валюти працюють з квитанціями про купівлю-продаж іноземної валюти за формами № 377 і № 377-А нового зразка.

Згідно з нормативними документами НБУ за касиром обмінного пункту закріплюється особистий штамп, який видається працівникам обмінних пунктів під розписку. На початку робочого дня банк забезпечує працівників своїх обмінних пунктів авансом у гривнях та іноземній валюті, бланками суворої звітності, пломбами та іншими необхідними матеріалами. Порядок забезпечення пунктів, що діють на підставі агентських угод, визначається цими угодами.

Банк встановлює для обмінного пункту ліміт авансу в гривнях та іноземній валюті в розмірі, що забезпечує роботу пункту упродовж робочого дня. Цей ліміт може бути збільшено для безперервної роботи обмінного пункту у вихідні і святкові дні та в інших необхідних випадках. Банк організує роботу з дотримання ліміту грошового авансу.

Відповідно до вимог НБУ в пункті обміну необхідно вести два реєстри-журнали суворої звітності для обліку операцій з купівлі-продажу іноземної валюти:

1-й реєстр-журнал -- по операціях купівлі іноземної валюти;

2-й реєстр-журнал -- по операціях продажу іноземної валюти.

По закінченні операційного дня касир підраховує загальну суму прийнятої і виданої іноземної валюти та гривень, робить відповідні записи в журналах-реєстрах.

Щоденно у встановленому банком порядку касир здає в касу уповноваженого банку залишок іноземної валюти і гривень, що перевищує ліміт, необхідний для роботи обмінного пункту, зробивши відповідні бухгалтерські записи.

Робота з валютною готівкою в обмінному пункті здійснюється відповідно до Інструкції з емісійно-касової роботи. У разі укладення агентської угоди з установою, що відкрила обмінний пункт, уповноважений банк зобов'язаний щоденно купувати залишок іноземної валюти, що перевищує ліміт.

Після закінчення операційного дня працівники обмінного пункту:

- підраховують цінності;

- звіряють їх відповідність з даними звітних документів та записами в комп'ютері;

- формують інкасаторську сумку.

Грошові білети в іноземній валюті підлягають купівлі і прийому в платежі при збереженні основних ознак платіжності:

- найменування емісійного банку;

- номера і серії;

- вартості цифрами та літерами;

- основного малюнка (портрета) лицьової та зворотної сторін, а також елементів захисту від підробки (водяного знаку, впресованих у папір кольорових волокон і дисків, ниток тощо).

Не підлягають купівлі і прийому в платежі грошові білети (платіжні документи) з такими пошкодженнями:

- розірвані на частини і склеєні;

- які змінили початкове забарвлення (залиті фарбою, чорнилом, мастилом, ті, що побували у воді і хімічних речовинах, тощо);

- обпалені, які не зберегли основних ознак платіжності;

- які мають значні пошкодження навмисного характеру (змінені основні малюнки, наприклад, портрети людей, мають місце чорнильні написи, вилучена захисна нитка тощо).

Головним критерієм при купівлі та прийнятті банківських білетів є їх справжність, для визначення якої використовуються спеціальні технічні засоби.

Щодо видів банкнот основних валют, то зазвичай приймаються до обміну такі купюри у ВКВ:

Долари США: банкноти емісії з 1928 р.

Канадські долари: банкноти емісії з 1986 р.

Англійські фунти стерлінгів: банкноти емісії з 1990 р.

Німецькі марки: банкноти емісії з 1989 р.

Французькі франки: банкноти вартістю 50 та 500 франків емісії з 1992 р., вартістю 20, 100 і 200 франків з 1976 р.

Взагалі оскільки у визначенні банкнот, що приймаються, в різних банках існує суб'єктивний підхід, НБУ рекомендує приймати всі грошові білети, що перебувають в обігу у відповідних країнах та не втратили основних ознак платіжності. Хоча слід зазначити, що дана вказівка належним чином не виконується через відсутність належного контролю за роботою обмінних пунктів з боку уповноважених банків та НБУ.

Схема переказів у системі MoneyGram. Схема переказів у системі Western Union.

До операцій неторгового характеру також слід віднести операції з переказу коштів фізичних осіб за кордон. Ці перекази проводяться на такі цілі:

- допомога родичам, що проживають за межами України;

- сплата аліментів на утримання дітей і непрацездатних батьків;

- здійснення платежів, пов'язаних зі смертю (транспортні витрати та витрати на поховання);

- здійснення платежів з відшкодування витрат судовим, слідчим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав, а також витрат за державне мито за справами, що розслідуються цими органами;