Валютно-біржовий ринок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність та учасники валютних бірж

2. Функції валютних бірж та операції, здійснювані на валютно-біржовому ринку

3. Валютні біржі за кордоном

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Валютна система - це форма організації валютних відносин. Останні у свою чергу охоплюють відносини між юридичними та фізичними суб'єктами країни, які беруть участь в операціях, пов'язаних із валютою, і такі валютні відносини, що регулюються національним законодавством.

У наш час навіть людина, яка безпосередньо не задіяна у фінансово-економічній діяльності не раз стикалася з поняттям "валютна біржа" -організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому відбувається торгівля великими партіями валют.

Потреби купівлі та продажу валют визначаються рівнем взаємозалежності різних держав у сфері торгівлі й бізнесу. Торгівля валютою особливо інтенсивно реалізується в банках і брокерських будинках великих фінансових центрів, таких як Токіо, Гонконг, Франкфурт, Лондон, Нью-Йорк, котрі є виконавцями замовлень, що надходять з різних регіонів світу.

Тому дослідження сутності та функцій валютних бірж є актуальним питанням, адже вірне трактування змін на валютних біржах - це запорука правильного прогнозування подій на ринку валюти в нинішній нестабільній ситуації. валютний біржа торгівля прогнозування

Актуальність проблеми і недостатність її вивчення зумовили мету роботи - встановити особливості функціонування валютного біржового ринку України та проаналізувати операції, які на ньому здійснюються з урахуванням впливу соціальних, політичних та економічних факторів.

1. Сутність та учасники валютних бірж

Валютна біржа - це організація, що надає послуги з проведення торгів, в ході яких здійснюються операції з іноземною валютою. На валютній біржі здійснюється купівля-продаж національної та іноземної валюти за сформованим на основі попиту і пропозиції курсовим співвідношенням [7].

Курсове співвідношення валют являє собою вартість однієї валюти, виражену через вартість іншої валюти, і називається котируванням за аналогією до котирування цінних паперів на фондовій біржі. Котирування валюти відображає реальну ринкову вартість об'єкта біржової торгівлі. Котирування валюти на валютній біржі сильно залежить від економічної ситуації в країні, що емітує цю валюту. Валютна біржа в процесі своєї діяльності визначає ринковий курс валюти і перерозподіляє вільні ресурси між різними галузями економіки, домагаючись, як і будь-яка інша біржа, збалансованого економічного співвідношення між ними. Внаслідок цього котирування валют на валютній біржі відображають реальне економічне становище країн-емітентів.

Валютна біржа в процесі роботи організовує торгову систему, що дозволяє здійснювати пошук контрагента, а також забезпечує виконання угод купівлі-продажу. Дуже часто валютні біржі виникали на місці вже існуючих товарних чи фондових бірж, задовольняючи потребу учасників проведених там торгів у можливості швидкого вибору платіжного засобу. Саме тому багато з існуючих валютних бірж функціонують на діючих біржах інших видів і не мають власного приміщення для проведення торгів. Більше того, створюються і функціонують повністю електронні біржі, на яких торги здійснюються у віртуальному просторі. Інший історичний шлях утворення валютних бірж - міжбанківські валютні аукціони, які служать торговим майданчиком для продажу валют банками різних країн[6].

Отже, валютні біржі виникли як допоміжний інструмент для здійснення торгів на різних біржах або для проведення міжбанківських розрахунків.

Як самостійний елемент інфраструктури валютна біржа збереглася лише в деяких країнах (у ФРН, Франції), в решті цю роль виконують найбільші банки. В Україні валютними біржами є Українська міжбанківська валютна біржа в м. Києві.

Членами біржі можуть бути тільки банки, фінансові установи та спеціалізовані брокерські контори, що мають ліцензію НБУ на ведення валютних операцій. Національний банк України та засновники, що мають ліцензії НБУ на ведення валютних операцій, вважаються членами біржі за статусом. Члени біржі сплачують вступні, щорічні членські внески та внески до страхового фонду біржі [2]. Для прийому в члени біржі потрібно мати рекомендацію двох засновників та подати певні документи, серед яких завірений аудитором річний фінансовий звіт. Комерційні банки для прийому в члени біржі повинні не менш як рік мати ліцензію на ведення валютних операцій і здійснювати валютні операції. При цьому вони повинні виконувати вимоги щодо мінімальної кількості клієнтів, які перебувають на валютному обслуговуванні, та щодо залишків на валютних рахунках. Для вступу в члени біржі комерційний банк повинен обов'язково мати кореспондентські відносини з кількома першокласними банками світу. Рішення про прийняття в члени біржі приймається 2/3 загальної кількості голосів членів біржового комітету.

2. Функції валютних бірж та операції, здійснювані на валютно-біржовому ринку

Завдання біржі полягає у виявленні ринкових цін на іноземну валюту. В рамках цього завдання біржа здійснює такі функції:

1. Виявлення і регулювання біржових цін.

Біржа бере участь у формуванні та регулюванні цін на біржовий товар. Концентрація попиту і пропозиції на біржі, укладання великої кількості угод у значній мірі виключають вплив неринкових факторів на ціну, роблять її максимально наближеною до реального попиту і пропозиції.

2. Утворення і прогноз цін.

Зосередження на біржі продавців і покупців, масовий характер біржових угод та їх масштаби в силу того, що угоди укладаються на великі суми в іноземній валюті, роблять курс, встановлений на біржі, найбільш репрезентативною ринковою ціною на валюту. Вона, в свою чергу, враховується при укладанні угод на терміновому ринку. В результаті біржові ціни на валюту виконують функцію ціноутворення.

Крім цього, валютні біржі здійснюють:

- матеріально-технічне забезпечення торгів;

- відбір учасників біржових торгів відповідно до встановлених біржею критеріями, які враховують фінансовий стан особи та її ділову репутацію;

- розробка правил укладення та виконання біржових угод;

- контроль за дотриманням цих правил і законодавства включаючи повноваження щодо накладення санкцій і застосування превентивних заходів (призупинення торгів, відсторонення окремих учасників і т.п.);

- розробка юридичних та фінансових механізмів, що забезпечують виконання зобов'язань, що виникають з біржових угод;

- поширення інформації про ціни, що складаються в результаті біржових торгів, та кількість укладених угод;

- зведення заявок протилежної спрямованості, в результаті чого укладається угода;

- визначення та врахування взаємних зобов'язань учасників торгів;

- здійснення розрахунків за зобов'язаннями, що виникають з угод, укладених учасниками біржових торгів.

Основними операціями, які здійснюються на валютних біржах, є: форвардна (forward), спотова (spot) і свопова (swap) купівля і продаж валют.

Форвардні валютні угоди

Термінові валютні угоди (форвардні, ф'ючерсні) - це валютні угоди, при яких сторони домовляються про постачання обумовленої суми іноземної валюти через певний строк після укладання угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладення [5]. З цього визначення випливають дві особливості термінових валютних операцій. Існує інтервал у часі між моментом укладення та виконання угоди. У сучасних умовах термін виконання угоди, тобто поставки валюти, визначається як кінець періоду від дати укладення угоди (строк 1-2 тижні, 1,2,3,6,12 місяців і до 5 років) або будь-який інший період у межах терміну. Курс валют за терміновою валютною операцією фіксується в момент укладання угоди, хоча вона виконується через певний термін. Термінові угоди з іноземною валютою здійснюються в наступних цілях:

- конверсія (обмін) валюти в комерційних цілях, завчасний продаж валютних надходжень або покупка іноземної валюти для майбутніх платежів, щоб застрахувати валютний ризик;

- страхування портфельних чи прямих капіталовкладень за кордоном від збитків у зв'язку з можливим зниженням курсу валюти, в якій вони здійснені;

- отримання спекулятивного прибутку за рахунок курсової різниці.

Валютні операції "спот"

Валютні операції «спот» найбільш поширені і складають до 90% обсягу валютних угод. Їх суть полягає в купівлі-продажу валюти на умовах її поставки банками-контрагентами на другий робочий день з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим в момент її укладення. При цьому враховуються робочі дні по кожній з валют, що беруть участь в операції, тобто якщо наступний день за датою угоди є неробочим для однієї валюти, термін постачання валют збільшується на 1 день, але якщо наступний день неробочий для іншої валюти, то строк доставки збільшується ще на 1 день. Для угод, укладених в четвер, нормальний термін поставки - понеділок, у п'ятницю - вівторок (субота і неділя - неробочі дні).

За угодами "спот" поставка валюти здійснюється на рахунки, зазначені банками - одержувачами. Дводенний термін переказу валют по укладеній угоді раніше диктувався об'єктивними труднощами здійснити його в більш короткий термін.

Валютні операції з негайною поставкою є найбільш мобільним елементом валютної позиції і містять в собі певний ризик. За допомогою операції "спот" банки забезпечують потреби своїх клієнтів в іноземній валюті, перелив капіталів, у тому числі "гарячих" грошей, з однієї валюти в іншу, здійснюють арбітражні та спекулятивні операції.

Валютні операції "своп"

Різновидом валютної угоди, що поєднує готівкові операції, є угоди "своп". Подібні угоди відомі з часів середньовіччя, коли італійські банкіри проводили операції з векселями, пізніше вони отримали розвиток у формі репортних і депортних операцій. Пізніше операції "своп" придбали форму обміну банками депозитами в різних валютах на еквівалентні суми. Недоліком подібної операції було збільшення балансу банку на суму цієї операції, що погіршувало його коефіцієнти і створювало додаткові ризики. Валютна операція "своп" вирішує ці проблеми: облік зобов'язань здійснюється на позабалансових статтях, обмін валют відбувається у формі купівлі - продажу, тобто єдиної угоди.

"Своп" - це валютна операція, що поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контругодою на певний строк з тими ж валютами. При цьому домовляються про зустрічні платежі два партнери (банки, корпорації та ін.) [5]. За операціями "своп" готівкова угода здійснюється по курсу "спот", який в контругоді (строковій) коригується з урахуванням премії або дисконту в залежності від руху валютного курсу. При цьому клієнт економить на маржі - різниці між курсами продавця і покупця за наявною угодою. Операції "своп" зручні для банків: вони не створюють відкритої позиції (покупка покривається продажем), тимчасово забезпечують необхідною валютою без ризику, пов'язаного зі зміною її курсу. Операції "своп" використовуються для:

- здійснення комерційних угод: банк продає іноземну валюту на умовах негайної поставки і одночасно купує її на строк;

- придбання банком необхідної валюти без валютного ризику (на основі покриття контругодою) для забезпечення міжнародних розрахунків, диверсифікації валютних авуарів;

- взаємного міжбанківського кредитування в двох валютах.

Документація за операціями "своп" порівняно стандартизована, включає умови їх припинення при неплатежах, техніку обміну зобов'язаннями, а також звичайні пункти кредитної угоди. Вони дають можливість отримувати необхідну валюту, компенсувати тимчасовий відлив капіталів з країни, регулювати структуру валютних резервів, в тому числі офіційних.

Валютні операції на біржі укладаються за такою схемою:

- клієнт приймає рішення про купівлю або продаж іноземної валюти і вибирає учасника торгів, через якого будуть здійснюватися угоди. Таким чином, клієнт виступає в ролі продавця або покупця валюти, її продавцем або покупцем може бути як підприємство, організація, так і будь-який банк, що має ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з іноземною валютою. У зв'язку зі спекулятивним характером валютних операцій банку разом із ліцензією одночасно встановлюється ліміт на здійснення операцій з валютою;

- укладення угоди між клієнтом і учасником торгів. Якщо учасник торгів при укладенні угод з валютою виступає від свого імені за дорученням клієнта і за його рахунок, то угода з клієнтом оформлюється за його розсудом письмово, тобто документально або усно;

- блокування коштів клієнта для виконання угод. Оскільки учасник торгів на валютній біржі несе фінансову відповідальність за невиконання клієнтом своїх зобов'язань, він має право вимагати від нього блокування перед початком торгів всієї або частини суми угоди, заявленої клієнтом до торгів в іноземній валюті або в гривнях;

- формування заявки клієнта. Для купівлі (або продажу) іноземної валюти клієнт подає учаснику торгів заявку. У цій заявці клієнт повинен зазначити валюту операції або її код, розмір угоди і запропонований валютний курс (якщо заявка "лімітована"), за яким він згоден її купити (або продати). Якщо заявка "нелімітована", зазначається, що валюта може бути куплена (або продана) за поточним біржовим курсом. У заявці на покупку іноземної валюти клієнт декларує мету її використання.

Відкриття в уповноваженому банку спеціального рахунку клієнта. Спеціальні рахунки служать для обчислення іноземної валюти, купленої для клієнтів на валютній біржі і відкриваються в уповноважених банках, що одержали доручення клієнта на купівлю іноземної валюти[3]. Уповноважений банк здійснює контроль за цільовим використанням коштів, що містяться на зазначеному рахунку, враховує надходження і списання фінансових ресурсів після пред'явлення клієнтами відповідних документів.

3. Валютні біржі за кордоном

Іноземна валюта - це не нова ідея. Обмін різних грошей був однією з функцій грошей з моменту появи перших монет. Початком операцій з іноземною валютою можна вважати обмін грошей у Ломбардії в 1550-х роках. Однак купівля іноземної валюти до 1880 року, коли виник Золотий стандарт, була в абсолютно іншій формі, не схожій на сьогоднішню[6].

У ряді країн існують валютні біржі (частіше це відділи на фондових біржах), на яких здійснюється торгівля валютою у великих масштабах на основі попиту, що складається на них, і пропозиції. Курс, що встановлюється на цих біржах, називається офіційним валютним курсом. Він є обов'язковим і лежить в основі розрахунків банків з клієнтами. У роботі цих бірж часто беруть участь представники держави. Валютні біржі набули поширення в країнах Західної Європи. В Італії функціонує декілька валютних бірж. На кожній з них (в Мілані, Римі, Генуї, Венеції) курси встановлюються маклерами біржі з участю представників держави і діють на даній біржі для розрахунку з банківськими клієнтами. Дозволено також як розрахунковий курс використати курс, отриманий як арифметичне середнє курсів, що котируються на всіх біржах. У Німеччині, наприклад, діють чотири валютні біржі - у Франкфурті-на-Майні, Гамбурзі, Дюссельдорфі і Мюнхені. На цих біржах офіційними маклерами щодня встановлюються курси 14 валют. Ці курси обов'язкові і використовуються для розрахунків банків з клієнтами. Франкфуртська валютна біржа відіграє координуючу роль.

У Франції функціонує одна валютна біржа в Парижі, на якій працюють державні маклери. У Вені курси встановлюються біржовим маклером спільно з центральним банком Австрії. У Скандинавських країнах представники комерційних банків і центрального банку встановлюють курс вітчизняної валюти до англійського фунта стерлінгів, на основі якого розраховують курси до інших валют з урахуванням діючих ринкових курсів.

У деяких розвинених капіталістичних країнах спеціальні валютні біржі відсутні. Це має місце там, де знаходяться найбільші банки, які економічно гарантують обмін валют. Так, у США торгівля валютою здійснюється виключно на міжбанківському ринку, де формується середній курс, який є основою встановлення курсів продавця і покупця для банківських клієнтів. Як правило, банки не стягують особливих комісійних і отримують прибуток за рахунок різниці в курсах продавця і покупця. Найбільшим світовим центром з торгівлі валютою є Нью-Йорк. Інші фінансові центри США знаходяться в Бостоні, Чикаго, Сан-Франциско і Новому Орлеані. Торгівля валютою на міжбанківському ринку у Нью-Йорку здійснюється за допомогою посередництва незалежних приватних торговців валютою, які або можуть бути посередниками, або можуть проводити торги за власний рахунок.

Спеціалізованої валютної біржі немає і у Великобританії. Однак банки цієї країни щодня підтримують взаємозв'язок і повідомляють один одному котирування. При цьому вирішальна роль належить 10 банкам. На валютні курси, що складаються між ними, орієнтуються й інші учасники ринку. Про встановлений курс долара до фунта стерлінгів у кризові періоди оголошується щодня у засобах масової інформації. Розмір їх курсів залежить від відносин банку з клієнтом і від величини обороту. Немає валютної біржі і у Швейцарії. Тут курс валют встановлюється шляхом щоденного опитування головних торговців валютою. Фактичний курс може відхилятися, якщо обсяг угоди перевищує певну величину.

Незалежно від наявності фондової біржі у кожній країні операції з валютою завжди проходять при посередництві банків[2].

Зарубіжна (іноземна) валютна біржа - це всесвітня мережа покупців і продавців валюти, які діють у фінансових центрах. Щодня в усьому світі укладаються валютні угоди приблизно на 500 млрд. доларів. Однак реальний (у фізичному розумінні) обмін валют відбувається дуже рідко. Телефони і комп'ютери допомагають у миттєвій передачі інформації і швидкому, документальному фіксуванні та врегулюванню угод.

Трьома головними центрами торгівлі іноземною валютою є Лондон, Нью-Йорк і Токіо. Найбільші за обсягом операції відбуваються опівдні (лондонському), коли робочий день у Європі і Америці співпадає.

Висновок

Потреби купівлі та продажу валют визначаються рівнем взаємозалежності різних держав у сфері торгівлі й бізнесу. Торгівля валютою особливо інтенсивно реалізується в банках і брокерських будинках великих фінансових центрів, таких як Токіо, Гонконг, Франкфурт, Лондон, Нью-Йорк, котрі є виконавцями замовлень, що надходять з різних регіонів світу.

В Україні валютними біржами є Українська міжбанківська валютна біржа в м. Києві. Членами валютної біржі є комерційні банки (які отримали ліцензію від центрального банку на проведення валютних операцій), інші фінансові інститути, що мають право на здійснення валютних операцій.

Завдання біржі полягає у виявленні ринкових цін на іноземну валюту і рамках цього завдання біржа здійснює такі функції:

1) укладання угод з членами біржі на купівлю чи продаж іноземної валюти відповідно до ринкового курсу (встановлюється на основі купівельної сили валют і коливань попиту та пропозиції),

2) визначення ринкових курсів іноземних валют,

3) здійснення розрахунків у національній га іноземній валюті відповідно до укладених на біржі угод,

4) проведення операцій центрального банку щодо підтримки ринкового курсу національної валюти, в т. ч. через валютну інтервенцію (значний цілеспрямований разовий вплив центрального банку на валютний ринок і валютний курс).

Основними операціями, які здійснюються на валютних біржах, є: форвардна (forward), спотова (spot) і свопова (swap) купівля і продаж валют.

Отже, можна зробити висновок, що наявність в країні валютної біржі дозволяє більш ефективно протидіяти валютним кризам і боротися з їх наслідками. Але це ще не означає, що валютну біржу можна ліквідувати в період стабільності, тому що до часу розвитку перших ознак валютної кризи біржа вже має функціонувати в повній мірі.

Список використаної літератури

1. Белінська Я. "Можливості наслідки валютно-фінансової лібералізації в Україні" // Вісник НБУ. -2006. - 1. -С.28-34.

2. Василик О.Д. "Державні фінанси".-К.: Либідь, 2008.-302 с.

3. Захожай В. Б., Герасименко С. С., Головач Н. А., Терещенко Т. О., Шустіков В. А.. "Аналіз ринку банківських послуг": Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом / В. Б. Захожай (ред.), С. С. Герасименко (ред.). К. : МАУП, 2006. 188с.

4. Колесніченко В.Ф. "Гроші кредит": навчальний посібник. - Х.: ВД " НЖЕК", 2007. - 432с.

5. Міщенка В. . "Грошово-кредитна політика в Україні " / - К.:Т-во "Знання", КОО, 2014. -421 c.

6. Платонова І.Н. "Валютний ринок і валютне регулювання /- М.: БЕК, 2014. - 457 с.

Електронні ресурси:

7. http://www.bank.gov.ua - офіційний сайт НБУ

Размещено на Allbest.ru