Первинна публічна пропозиція корпоративних прав компанії для продажу широкому колу інвесторів

Размещено на http://www.allbest.ru/

IPO - це первинна публічна пропозиція корпоративних прав компанії для продажу широкому колу інвесторів, тобто це розміщення акцій компанії на фондовій біржі з внесенням їх у список акцій, що котируються на ній (лістинг біржі).

У світовій практиці IPO (initial public offering) вважається одним з найбільш ефективних і детально відпрацьованих способів залучення інвестицій. Розміщуючи власні акції на біржі, підприємства переслідують одну мету - отримати якомога швидший доступ до переваг, які дає відкритий ринок вільного капіталу. IPO може відбуватися на фондовій біржі (як локальній так і іноземній), чи поза біржовим ринком -- серед інвестиційних фондів.

Види:

За місцем розміщення:

На національному ринку;

На міжнародному ринку

За методом розміщення:

Первинне розміщення випуску акцій через організований ринок (PPO - Primary Public Offering);

“приватне розміщення” серед вузького кола заздалегідь відібраних інвесторів з отриманням лістингу на біржі (Placing, Private Offering);

“Вторинне публічне розміщення” - публічне розміщення компанією, чиї акції вже торгуються на фондовій біржі, додаткового випуску акцій (follow-on);

Продаж широкому колу інвесторів крупного пакету раніше розміщених акцій, що належать акціонерам (SPO - Secondary Public Offering);

Пряме публічне розміщення емітентом акцій безпосередньо первинним інвесторам, без використання організованого ринку (DPO - Direct Public Offering);

За схемою обігу акцій на організованому ринку:

Шляхом лістингу ЦП емітента на фондовій біржі;

Шляхом випуску депозитарних розписок на ЦП емітента

акція первинний публічний інвестиція

Переваги і недоліки розміщення акцій

Вимоги до компаній-емітентів перед проведенням IPO

Прозора корпоративна структура

Звітність, складена відповідно до МФСО за попередні періоди

Декілька акціонерів

Кваліфікований фінансовий відділ під керівництвом компетентного фінансового директора

Ефективне корпоративне управління

Ефективні процеси підготовки фінансової звітності

Таблиця . Етапи проведення процесу IPO

Крім того, існуюче законодавство не дозволяє підприємствам виходити на міжнародні ринки під українським прапором. Для української юридичної особи акції повинні випускатися в національній валюті. Також українське підприємство не може випустити більш ніж 25% акцій за кордоном. Тому для реалізації первинного публічного розміщення, підприємства змушені реєструватися за межами території України (на Кіпрі або на островах під юрисдикцією Великобританії - Джерсі, Бермудські острови й ін.).

Однак, на думку більшості експертів, основним бар'єром до виходу на міжнародні біржі для вітчизняного бізнесу залишається неприйняття ідеї відкритого і прозорого ведення бізнесу. А західні інвестори особливо вимогливі стосовно рівня корпоративного керування на підприємстві і структури його активів.

До переваг ІРО як засобу залучення капіталу слід віднести:

1) залучення довгострокових інвестицій;

2) збереження контрольного пакета акцій у власника. Як правило, до продажу пропонується не більше третини акцій компанії;

3) відсутність відтоку капіталу на виплату відсотків (на відміну від залучення коштів шляхом розміщення облігацій). Рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається загальними зборами акціонерів. Націленість акціонерів на подальший розвиток бізнесу може зумовити прийняття рішення про капіталізацію отриманого прибутку і відсутність дивідендних виплат;

4) обіг акцій на вторинному ринку стимулює попит на них і, відповідно, зростання вартості цінних паперів та капіталізації компанії;

5) вдале первинне розміщення сприяє розширенню можливостей залучення фінансових ресурсів та зменшенню фінансових витрат при здійсненні наступних випусків акцій.

Попри значні переваги, ІРО не позбавлене складностей:

1) втрата конфіденційності інформації щодо структури власності корпорації внаслідок її оприлюднення;

2) необхідність залучення широкого кола консультантів з фінансових, юридичних та податкових питань, що потребує значних фінансових витрат;

3) необхідні передумови - відкритість, успішність та прибутковість компанії - деактуалізують податкову оптимізацію і тому спричиняють високі податкові платежі;

4) витрати на проведення щорічного аудиту; оприлюднення його результатів;

5) ризик втрати контролю над бізнесом

Переваги IPO над іншими інвестиційними джерелами

Розвиток вітчизняних компаній-емітентів і всього українського фінансового ринку підійшов до такого рівня, коли потрібна диверсифікація джерел фінансування, особливо у бік збільшення ролі пайового фінансування. Досвід успішного розміщення акцій українських компаній на світових фондових біржах спонукає інших гравців ринку уважніше придивлятися до цієї форми залучення капіталу. Однак процес публічного розміщення акцій (ІРО) є досить складною процедурою з великою кількістю учасників, і залежно від того, наскільки ефективно буде налагоджена робота кожного з них, залежить успішність проведення процедури ІРО. З огляду на це актуальним є дослідження та розкриття особливостей механізму здійснення первинного публічного розміщення акцій емітентами на вітчизняному фондовому ринку з метою забезпечення вітчизняних менеджерів інструментом ефективної організації залучення коштів через механізм ІРО.

На сьогодні вітчизняні компанії відчувають гостру нестачу у довгострокових фінансових ресурсах. Ці ресурси суб'єкти господарювання можуть отримати або у вигляді довгострокових кредитів, або у вигляді залучення коштів з використанням можливостей ринку цінних паперів. Використання позикових коштів певною мірою обмежується у зв'язку з їх високою вартістю та із існуючою структурою капіталу суб'єктів господарювання, яка порушує фінансову стійкість. У зв'язку з цим у першу чергу виникає необхідність у нарощенні власного капіталу з використанням можливостей фондового ринку шляхом проведення первинного публічного розміщення акцій.

Як свідчить статистика, зростає кількість проведених ІРО на вітчизняному фондовому ринку. За оцінками експертів, для країн з високим стабільним економічним зростанням відношення залученого капіталу на біржах до валового національного доходу перевищує 2 %. Україна поки що не досягає даного показника, однак вітчизняні компанії поступово освоюють техніку залучення фінансування з фондового ринку і все частіше використовують для цього вітчизняний ринок.

Безумовно, процес ІРО може відбуватись лише на фондовій біржі. Процес розміщення акцій на біржі передбачає, що до цього моменту емітент максимально підготовлений до процедури ІРО. До моменту безпосереднього розміщення акцій на біржі емітент здійснює реєстрацію акцій в ДКЦПФР і чекає найбільш сприятливої ринкової кон'юнктури.

На вітчизняній біржі більш лояльні вимоги до комплекту документів при розміщенні акцій, більш висока пізнаваність бренду компанії-емітента. При цьому не менш важливим значенням є можливість здійснювати оперативний зв'язок з власниками цінних паперів, що дозволяє компанії більш ефективно організовувати процес прийняття управлінського рішення.

Недоліками розміщення акцій на вітчизняному фондовому ринку є те, що існують перепони на шляху до купівлі акцій іноземними інвесторами та невисокий внутрішній попит на акції нових емітентів.

Щодо функцій кожного із учасників при проведенні процедури первинного публічного розміщення акцій можна сказати що:

Емітент та інвестор є головними учасниками процесу ІРО. Оскільки емітент є ініціатором процедури розміщення акцій, його головна задача - залучити якомога більше фінансових ресурсів від здійснення первинного розміщення акцій для ефективної реалізації поставлених цілей. Інвестор же, в свою чергу, по суті завершує операцію ІРО, інвестуючи свої кошти в діяльність емітента. Досягнення кінцевих цілей емітента та інвестора і визначає успішність первинного публічного розміщення акцій.

Таблиця 1

Групи учасників, які беруть участь у процесі ІРО на етапі розміщення акцій

Фондова біржа є організаційно оформленим, постійно діючим ринком, на якому створюються сприятливі умови для вільної купівлі-продажу цінних паперів за ринковими цінами на регулярній та впорядкованій основі Тобто біржова торгівля цінними паперами є однією з форм організованого ринку, що діє за визначеними правилами, де в результаті укладання цивільноправових угод відбувається зміна права власності на цінні папери.

Основні функції, які виконує фондова біржа для забезпечення процесу первинного публічного розміщення акцій:

прискорення обігу надлишкового капіталу та забезпечення його акумуляції для подальших інвестицій;

акумулювання вільних коштів населення, тимчасове вилучення їх з обігу та залучення коштів приватних осіб для інвестицій;

організація біржових зборів для проведення публічних торгів;

визначення ринкової ціни акцій, що котируються на біржі;

гарантування виконання умов біржових угод;

забезпечення учасників ринку оперативною та аналітичною інформацією про стан та тенденції розвитку фондового ринку;

забезпечення виходу національного капіталу на світовий ринок через

розповсюдження серед іноземних інвесторів акцій вітчизняних підприємств;

запобігання виникненню на фондовому ринку зловживань, шахрайств, кримінального середовища .

Таким чином, за своєю сутністю процес ІРО неможливий без функціонування організованого ринку, оскільки саме на ньому відбувається залучення широкого кола інвесторів та забезпечення головних принципів проведення операцій ІРО.

Професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність з торгівлі цінними паперами - провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками. Діяльність з торгівлі цінними паперами включає дилерську, брокерську діяльність, андеррайтинг та діяльність з управління цінними паперами . Тобто торговці цінними паперами забезпечують виконання інтересів як емітента, так і інвесторів. Інтереси емітента представляє андеррайтер, який здійснює професійну діяльність на фондовому ринку. Інвестор же звертається до послуг дилера чи брокера.

Відповідно до рішення ДКЦПФР про затвердження правил (умов) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами торговці цінними паперами зобов'язані:

а) діяти в інтересах клієнта (домагатися найкращого виконання замовлень та договорів), враховуючи умови, зазначені в договорі, кон'юнктуру фондового ринку, умови здійснення розрахунково-клірингових операцій, надання депозитарних послуг, ризик вибору контрагентів та інші фактори ризику;

б) узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій купівлі-продажу або міни цінних паперів, у тому числі щодо ліквідності цінних паперів, що будуть придбані, якщо інше не передбачено договором;

в) на вимогу клієнта надавати інформацію щодо ринкової вартості цінних паперів;

г) вести облік грошових коштів клієнтів, що перебувають в управлінні торговця, на окремих поточних рахунках, які відкриваються торговцем в банку .

До учасників, які забезпечують технічну підтримку, відносять депозитарій, зберігачів та банки.

Депозитарій - це юридична особа, яка здійснює діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми випуску; відкриття та ведення рахунків у цінних паперах; обслуговування операцій за цими рахунками, включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів; обслуговування операцій емітента щодо випущених ним акцій Зберігач - це комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами .

Відповідно до Закону України зберігачі та депозитарії формують Національну депозитарну систему, яка складається з двох рівнів. Нижній рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів, верхній - це Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів .

Сферою діяльності Національної депозитарної системи в процесі первинного публічного розміщення акцій є:

стандартизація обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами;

уніфікація документообігу щодо операцій з цінними паперами згідно з міжнародними стандартами;

відповідальне зберігання всіх видів цінних паперів;

реальна поставка чи переміщення з рахунку в цінних паперах з одночасною оплатою грошових коштів відповідно до розпоряджень;

надання послуг щодо виконання обов'язків номінального утримувача іменних цінних паперів, що беруться на обслуговування системою;

розробка, впровадження, обслуговування і підтримка комп'ютеризованих систем обслуговування обігу рахунків у цінних паперах.

Банківські установи в процесі всієї операції по розміщенню акцій відіграють досить активну роль. Вони здійснюють професійну діяльність з торгівлі цінними паперами, тобто виступають в ролі андеррайтера та брокера, можуть провадити діяльність зі зберігання цінних паперів, і звичайно здійснюють розрахунково-клірингову діяльність. Таким чином, банківські установи є невід'ємним учасником в процесі ІРО.

Размещено на Allbest.ru