Фондова біржа та її сутність

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра статистики

РЕФЕРАТ

з дисципліни “Інвестиційний аналіз”

на тему: “Фондова біржа та її сутність”

Виконав:

студент групи ЗТК 1202-1

Білий Є.О.

Перевірила: Макарова В.В.

Суми 2014

Вступ

Нагромадження грошового капіталу відіграє важливу роль в капіталістичному господарстві. Безпосередньо самому процесу нагромадження грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того як грошовий капітал створений чи зроблений, його необхідно розділити на частину, яка знову направляється у виробництво, і ту частину, яка тимчасово вивільняється. Остання, як правило, і являє собою зведені кошти підприємств і корпорацій, що акумулюються на ринку позикових капіталів кредитно-фінансовими інститутами і ринком цінних паперів. Структура ринку позикових капіталів складається в основному з двох елементів: кредитно-фінансових інститутів та ринку цінних паперів.

Виникнення та обіг капіталу, представленого в цінних паперах, тісно пов'язано з функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля-продаж матеріальних ресурсів. З появою цінних паперів (фондових активів) відбувається як би роздвоєння капіталу. З одного боку, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами, з іншого боку - його відображення в цінних паперах.

На сучасному етапі розвитку економіки актуалізуються проблеми підвищення ефективності управління фінансовими ресурсами - в тому числі цінними паперами на всіх ієрархічних рівнях. Досить доцільно і необхідно розглянути можливі способи використання цінних паперів за допомогою операцій з ними на фондовому ринку.

фондовий біржа ринок торгівля

1. Суть біржі, її значення та функції

Фондова біржа (від латинського bursa-гаманець) постійно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами, тобто фондова біржа - це місце де продаються і купуються цінні папери. Процес куплі-продажу цінних паперів регулюється правилами та нормами, розробленими робочими органами біржі, які в однаковій мірі обов'язкові і для продавців, і для покупців цінних паперів.

Фондові біржі виникли у ХV ст. у зв'язку з обігом торговельних векселів у Західній Європі. Перша біржа була заснована в Антверпені (Бельгія) в 1531 р., потім Ліанська (Франція) в 1549р., Лондонська (Великобританія) в 1566 та інші. У 1608 році головною біржою світу стає Амстердамська (Нідерланди), на якій вперше з'явилася торгівля за зразками і пробами фактично при відсутності товарів на біржі. На Амстердамській біржі вперше також у біржовий оборот були введені акції та облікації і розпочалися спекулятивні біржові торги цінними паперами. У другій половині ХІХ ст.. коли великі підприємства стали набувати форми акціонерних компаній на грошовому ринку з'явилися акції і облігації.

Фондова біржа є ринком, з допомогою якого здійснюються довгострокові вкладення капіталу в різні галузі, що дає перетворювати довгострокові інвестиції в гроші шляхом куплі-продажу цінних паперів. На фондовій біржі обертаються раніше випущені цінні папери, купівля і продаж яких відбувається на основі їх біржового курсу, залежного від співвідношення попиту та пропозиції. Біржові котирування (зареєстровані біржові курси) публікуються в біржових бюлетенях. Курс цінних паперів залежить від таких чинників, як доходність, позичковий процент (банківська процентна ставка), ціна на золото, деякі товари та нерухомість, дії спекулянтів. Кожна біржа має свій список цінних паперів, якими їй дозволено торгувати. Цінні папери, будучи фіктивним капіталом, не мають ніякої реальної вартості, їх ціна або курс визначаються доходами у вигляді дивідендів по акціях або відсотків по облігаціях і рівнях позичкового відсотку. Товаром на фондовій біржі виступають цінні папери, ціною цих товарів - курси цінних паперів, що є чутливим барометром економічного життя суспільства. Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів.Фондова біржа зробила переворот у проблемі ліквідності капіталу, оскільки в міру розвитку організацій на біржі для кожного окремого акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають такий же ліквідний характер, як і готівка, тому що акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі.

Функціями фондової біржі є:

створення постійно діючого ринку;

визначення цін;

поліпшення інформації про товари і фінансові інструменти, їх ціну, умови обігу;

підтримка професіоналізму торгових і фінансових попередників;

віроблення правил;

індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.

Біржі організовуються, як правило, у формі акціонерних товариств, які не ставлять за мету отримання прибутку. Якщо засновниками є державнні та інші заклади, вони мають пріоритетне право брати участь у діяльності біржі. Засновник біржі визначає статутний капітал, кількість місць, умови членства біржі. Членами біржі можуть бути як юридичні особи, так і фізичні, громадяни, інвестиційні компанії, фірми. Для того щоб, стати членом біржі, треба купити місце,тобто отримати право на торгівлю в біржовій залі, мати там свого представника, здійснювати операції з цінними паперами, які занесені в котирувальний листок біржі. Котирування - визначення ринкової ціни (вартості) цінних паперів шляхом співставлення пропозиції ціни на продаж і пропозиції ціни на купівлю. Ринкова ціна майже завжди відрізняється від номінальної вартості цінного паперу, тобто ціни, за якою цей цінний папір випущенний. Для акцій з «голубими корінцями»-(від англ. «blue chips») акції найбільш престижних і високодохідних компаній, власники таких акцій отримують сталий і досить високий прибуток у вигляді дивідендів, такі акції легко продаються і купуються, тобто вони є ліквідними.

Фондова біржа мобілізує кошти підприємств, населення, банків для подальших вкладень у різні галузі народного господарства.

Місце на біржі має стартову ціну яка встановлюється при її організації,а потім складається залежно від попиту і пропозиції на місце. Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не може вмістити усіх, хто хотів би продати або купити цінні папери. Ті, що беруть на себе функцію проведення біржових операцій,стають посередниками. Діяти вони можуть і на біржі, і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржі. На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту і пропозиції. У просторі посередники роз'єднані, але вони зв'язані між собою та утворюють єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним. На американському позабіржовому ринку таких посередників називають дилерами. Вони можуть діяти подвійно: за свій рахунок стають на певний час власниками паперів і одержують прибуток як різницю між курсами покупки і продажу або працюють за певний відсоток від суми операції, тобто за комісійну винагороду, приймаючи від своїх клієнтів доручення на купівлю-продажу акцій. Посередники, що працюють тільки за комісійні, іменуються брокерами. Комісійні - винагорода брокеру (брокерській конторі) за продаж чи купівлю цінних паперів. Комісійні сплачує клієнт, чиє замовлення виконував брокер. Оскільки на фондовій біржі мають право торгувати лише брокери, то особи, які не є членами біржі, а хочуть продати чи купити на біржі цінні папери, мають звернутися у брокерську контору. Щоб стати брокером, потрібно закінчити спеціалізовані курси, успішно здати іспит та отримати дозвіл (ліцензію) Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на право здійснення операцій з продажу та купівлі цінних паперів. Після цього він має акредитуватися, тобто зареєструватися, на фондовій біржі і отримати від біржі відповідне посвідчення - дозвіл на роботу на фондовій біржі. Кожний брокер повинний беззаперечно виконувати правила фондової біржі і порядок проведення торгів. За порушеня правил керівництво біржі може вжити до брокера штрафні санкції - вилучення з торгів, призупинення дії дозволу на участь у торгах на певний час, накладання штрафу та інше.

2. Порядок торгівлі на біржі

Після консультації з брокером клієнт вирішує цілу низку своїх проблем: діє він сам чи наймає брокера, купує цінні папери чи продає, інвестує чи грає і на яку суму він вирішує витратити на всі ці операції. Потім клієнт знайомиться з біржовим бюлетнем за минулий біржовий день, з якого дізнається дані про максимальну і мінімальну ціну угод на ті цінні папери, які його цікавлять, і стан ринку протягом біржового дня із врахуванням кількості укладених угод. Після цього клієнт заповнює заяву на торги, куди заносить передбачливу максимальну, мінімальну чи середню ціну продажу або купівлі, найменування і кількість цінних паперів, дату складання заяви або строк її виконання. Біржа пропонує клієнту брокера або продає місце на біржі. Якщо клієнт наймає брокера, то останній виводить інформацію про попит чи пропозицію на табло в залі біржі. Якщо на біржі в данний момент лише один контрагент, то відбувається звичайний торг при посередництві брокера. Якщо ж контрагентів декілька, то можливі дві ситуації:

зниження ціни при наявності одного покупця і декількох продавців;

підвищення ціни при одному продавцю і декількох покупцях. У разі, якщо клієнт має місце на біржі, він сам виводить заяву на табло і шукає контрагентів або користується послугами брокера за плату.

При визначенні ціни діють слідуючі правила: при купівлі не можна називати ціну яка нижче запропонованої; при продажу не можна називати ціну вище запропонованої.

Процес торгівлі відбувається в торговій залі біржі, яка розбита на секції, або ями, в яких здійснюються торги певним видом цінних паперів. Торгівлю ведуть кілька брокерів, на одязі яких позначені цифри, букви для посильних, які доставляють накази брокерам від клієнтів. Отримавши через посильного розпорядження клієнта, брокер записує ціни на спеціальних бланках. Коли ціни виходять за доступні для брокера рамки, він розриває свої картки і підкидає вверх. Це означає, що робота над цим розпорядженням поки що безрезультатна. Якщо угода здійснена, брокер заносить на свій бланк номер свого контрагента, час здійснення угоди, місяць і число, ліквідаційну ціну і обсяг продажу чи купівлі цінних паперів. Ці дані негайно передаються наглядачам біржі в ямі, а ті заносять їх в комп'ютерну систему. Інформація про ціну надходить на табло біржі в торговій залі, передається на інші біржі і біржовим службам всіх інформаційних компаній.

Ціна попиту на акцію - це ціна, запропонована покупцями.

Ціна пропозиції - це ціна, яку пропонує продавець.

Різниця між цими визначеннями називається «спред».

Котирувальна ціна - це фактична (середня)ціна за біржовими угодами за певний період часу (на початок біржового дня, його середину, за весь день).

Котирування - це виставлення ціни і її фіксування в момент здійснення угоди на біржі, а також аналіз ринкової інформації, що характеризує кон'юнктуру ринку. На кожний конкретний момент реальний курс залежить від попиту і пропозиції на ринку цінних паперів. Акції, що включаються в котирувальний список, називаються списковими.

До акцій пред'являються такі вимоги:

спеціальна комісія біржі вивчає ступінь зацікавленості до даного підприємства чи фірми;

біржа вивчає ділову активність, репутацію та стабільність фірми;

вивчається виробнича програма;

фірма повинна мати прибуток;

оцінюється мінімальна вартість фірми на ринку;

публікується фінансовий звіт;

надається повна інформація про фірму;

У разі задоволення взаємних вимог біржа підписує з фірмою офіційну угоду про лістинг, де відображуються взаємні зобов'язання сторін на продаж чи купівлю цінних паперів та їх випуск. Цінні папери, які пройшли процедуру допуску на фондову біржу, заносяться у спеціальний список - біржовий реєстр. Фондова біржа є барометром ринкової економіки, який чутливо реагує на всі явища державного і суспільного життя. Обсяг обігу цінних паперів на біржі безпосередньо залежить від економічного стану країни, від запасів грошових коштів у населення. Фондову біржу називають кровоносною системою ринкової економіки, що дає змогу змінювати власників з метою одержання максимального прибутку від цього руху грошових накопичень.

Формально біржові угоди можна укладати за однією акцією, але традиційно додається пакет акцій (100штук). Привілейовані акції продаються по 10-15 штук.

Усі види угод на біржі поділяються на дві групи: касові і термінові.

При касових угодах цінні папери переходять до покупця негайно і він оплачує їх у триденний строк. Касові угоди обслуговують стратегію інвестора, який укладає грошові кошти підприємству під реальний товар.

Термінові угоди бувають двох видів: на «медіо» та на «ультімо».

Угода на «медіо» виконується 15 числа місяця, угода на «ультімо» в кінці місяця (30-31 числа). Особливістю термінової угоди є те, що продавець цінних паперів передає їх після укладення угоди, а покупець оплачує їх не зразу, а через певний строк. За цей час курс може змінитися і покупець буде мати акції більшої вартості, ніж він заплатив згідно з угодою. Якщо клієнт приймає рішення стати гравцем, він укладає через брокера іншу угоду і продає акції за вищим курсом.

3. Особливості функціонування позабіржових торговельних систем

Торгівля цінними паперами може бути організована різним чином, а зустрічі продавців і покупців для укладання угод купівлі-продажу можуть відбуватися на різних торгівельних майданчиках.

При вивченні складових частин інфраструктури ринку слід звернути увагу на відмінності між двома основними схемами організації торгівлі - біржовий (order-driven) і позабіржового (dealer-driven). Основна відмінність цих схем полягає в принципі вибору учасників угоди і гарантованості виконання угод.

В електронній біржовій системі передбачається, що угода укладається між учасниками на засадах анонімності, і біржа в цьому випадку виступає в якості посередника і в цьому сенсі гаранта виконання угоди. В позабіржовій схемі торгів система жодною мірою не є учасником угоди, а служить лише як місце, де фіксується за певними правилами факт здійснення угоди між двома учасниками, і торговельна система виступає не як учасник, а в певному сенсі як незалежний арбітр при здійсненні цієї угоди.

Центральну роль у структурі організації позабіржового ринку відіграє система правил торгівлі, контролю за їх виконанням та заходи дисциплінарного впливу, здійснювані організатором позабіржової торгівлі.

Організація фондового ринку пройшла шлях від так званого "вуличного" (дикого) неорганізованого ринку цінних паперів до фондової біржі та сучасних електронних систем торгівлі цінними паперами. Фондова біржа є однією з найбільш розвинутих форм організації торгівлі цінними паперами. Нагадаємо, що біржовий ринок являє собою особливий інституційно організований ринок, на якому обертаються цінні папери найбільш високої якості і операції на якому здійснюють професійні учасники ринку цінних паперів. Відмінними ознаками біржового ринку є:

певний час і місце проведення торгівлі;

певне коло учасників (професіоналів фондового ринку);

певні правила торгів і підпорядкування учасників цих правил;

організатором торгів є певна установа (організація, що має відповідну ліцензію).

Позабіржовий і "вуличний" ринок цінних паперів - не тотожні поняття, оскільки позабіржовий ринок можна підрозділити на організований і неорганізований. "Вуличний" (дикий) ринок може бути охарактеризований як позабіржовий неорганізований ринок.

Значення біржових і позабіржових ринків в організації торгівлі цінними паперами, їх співвідношення в різних країнах неоднакове. В одних державах торги поза бірж не відіграють суттєвої ролі, а в інших - навіть заборонені. У той же час у ряді країн в позабіржовому обігу перебуває значна маса цінних паперів.

Хоча в країнах з розвиненою ринковою економікою фондові біржі все ще грають досить велику роль в організації обігу цінних паперів, тим не менше, значення біржі і біржових механізмів купівлі-продажу фондових цінностей постійно знижується. По суті справи, біржа при наявності високоефективних засобів зв'язку не настільки вже необхідна, і на Заході біржа як місце, де ведеться торгівля фінансовими активами, поступово втрачає свої позиції. Основними її конкурентами виступають комерційні та інвестиційні банки, все більше перетворюються на розрахункові центри та центри торгівлі фондовими цінностями. Все більш рішуче заявляють про себе нові форми організації позабіржового обороту з використанням комп'ютерної техніки та каналів зв'язку.

Найбільший розвиток позабіржовий ринок отримав у США, де переважна більшість торговельних угод з державними цінними паперами виробляється через комп'ютерні екрани або за допомогою телефонів, телексів і без біржових посередників.

Значна частина державних цінних паперів у цій країні існує тільки у вигляді записів в книгах або зберігається в банках даних федеральної резервної системи. Коли ці папери продаються, Федеральний резервний банк здійснює передачу прав власності за допомогою телеграфного чи телексного зв'язку. Ще однією альтернативою біржовому ринку в США є NASDAQ (National Association Of Securities Dealers Automated Quote) - система автоматичного котирування Національної асоціації дилерів по цінних паперах, яка утворилася як межділерскій ринок зареєстрованих, але не котируються на біржі цінних паперів. Під егідою цієї асоціації в США з 1971 р. функціонує своєрідна електронна біржа. Аналогічні процеси протікають і в інших високорозвинених країнах Заходу. Конкуренцію біржі становлять нові організаційні форми (механізми і технології) торгівлі цінними паперами.

Закономірністю розвитку організаційних форм фондового ринку є поступове стирання відмінностей між біржовою і позабіржовий формами організації торгівлі цінними паперами, поява різних перехідних форм. Прикладом можуть служити так звані "другі", "треті", "паралельні" ринки, що створюються фондовими біржами і знаходяться під їх регулюючим впливом. Такого роду ринки функціонують з 80-х років в найважливіших європейських центрах торгівлі цінними паперами. Їх виникнення було обумовлено прагненням учасників фондового ринку розширити межі ринку, бажанням створити упорядкований регульований ринок цінних паперів для фінансування невеликих і середніх компаній, що є носіями найбільш сучасних технологій.

Тому ці ринки мають в порівнянні з біржовим нижчі вимоги до якості цінних паперів, містять у собі акції малих і середніх компаній, але при цьому підтримують регулярність торгівлі, котирування, єдність правил і т.д.

У той же час з позабіржового обороту виникають системи торгівлі цінними паперами, що грунтуються на сучасних засобах комунікації та комп'ютерних технологій. Ці системи являють собою подобу територіально розподіленої електронної біржі. Вони мають свої правила організації торгівлі, допуску цінних паперів на ринок (лістинг), відбору учасників і т.д.

Як приклад організованих комп'ютерних ринків позабіржового торгівлі служать:

Система автоматичного котирування національної асоціації інвестиційних дилерів NASDAQ (National Associatiin of Securities Dealers Automated Security);

Канадська система позабіржової автоматичної торгівлі (СОАТС - Canadian Over-the-counter Automated);

Система автоматичного котирування і дилінгу при Сінгапурської фондової біржі (SESDAQ - Singapore Stock Exchang Dealing And Automated Quotation System).

4. Фондовий ринок України

Економічні і соціальні реформи в нашій країні знаходяться в прямої залежності від формування ефективної моделі фондового ринку. В Україні першою виникла Українська фондова біржа (УФБ), яка за період 1992 - 1995рр. обслужила понад 21 млн торгових операцій за середнього річного приросту 200-300%. Конкурентами стали (з 1995 р.): Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ) і Позабіржова фондова торгова система (ПФТС).

ПФТС почала тіснити біржі 1997 року: за темпами зростання ця позабіржова система вийшла на перше місце, хоча за кількістю угод і поступилася ДФБ. У вересні 1998 року була прийнята назва «Перша Фондова Торговельна Система» без зміни української абревіатури ПФТС. У липні 2005 року створено ВАТ «Фондова біржа ПФТС». Зараз фондова біржа ПФТС - найбільший торговельний майданчик цінних паперів України. Торги йдуть в електронній формі, у робочі дні, з 11:00 до 17:00 за київським часом (GMT + 2). За результатами торгів розраховується індекс ПФТС.

Торговельна система фондової біржі ПФТС є комплексом організаційних, нормативних, програмно-апаратних та технічних рішень. Технологічно вона складається з «Ринку котирувань» та «Ринку заявок». Також в ПФТС проводяться аукціони з продажу цінних паперів Фондом державного майна України, компаніями, що проводять первинне розміщення (IPO) власних цінних паперів, або навпаки, розпродають власні активи в цінних паперах.

До обігу в ПФТС допускаються акції, облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик, облігації місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати та інші види цінних паперів, випуск яких не заборонений чинним законодавством України. У ПФТС укладаються угоди виключно з цінними паперами, які входять до Списку ПФТС, що містить перелік усіх цінних паперів та інших фінансових інструментів, які допущені до торгівлі в ПФТС згідно з порядком та на умовах, передбачених Правилами Фондової біржі ПФТС.

«Ринок котирувань» - ринок ПФТС, побудований за принципом Quote-Driven Market - ринку конкуруючих твердих котирувань. Торги на цьому ринку відбуваються щоденно у режимі он-лайн. В рамках «Ринку котирувань» в залежності від потреб учасників торгів передбачено різні варіанти виконання розрахунків через депозитарій МФС. «Ринок котирувань» переважно використовується для вторинних торгів акціями, державними, муніципальними та корпоративними облігаціями, цінними паперами ІСІ та деривативами. На базі цін, що формуються на «Ринку котирувань» ПФТС, з 1 жовтня 1997 року розраховується офіційний індикатор біржі - індекс ПФТС, який є головним показником розвитку ринку цінних паперів України, визнаним не тільки в межах країни, але й за кордоном.

За результатами 2011 року, основними гравцями серед організація торгівлі на фондовому ринку України є Фондова Біржа ПФТС (37.74 % обсягів торгів у 2011 році), Фондова Біржа Перспектива (33.58 % обсягів торгів у 2011 році) та Українська Біржа (26.96 % обсягів торгів у 2011 році). Загалом ці три фондові майданчики мали 98,28 % обсягів торгів цінними паперами в Україні у 2011 році.

Станом на 2013 рік в Україні функціонують наступні фондові біржі:

ПАТ «Українська біржа» (м. Київ)

ПАТ «Східно-Європейська фондова біржа» (м. Київ)

ПАТ «Фондова біржа «Перспектива» (м. Дніпропетровськ)

ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» (м. Київ)

ПрАТ «Українська Міжнародна Фондова Біржа» (м. Київ)

ПАТ «Київська Міжнародна Фондова Біржа» (м. Київ)

ПАТ «Фондова біржа ПФТС» (м. Київ)

ПрАТ «Придніпровська фондова біржа» (м. Дніпропетровськ)

ПрАТ «Фондова біржа «Іннекс» (до 2006 року -- АТ «Донецька фондова біржа») (м. Київ)

ПрАТ «Українська фондова біржа» (м. Київ)

Висновки

Створення акціонерних товариств, зростання випуску підприємствами акцій, використання державою цінних паперів для довгострокового інвестування і фінансування державних програм і боргу призводять до появи інтенсивно розширюваного ринку цінних паперів і викликають необхідність регулювання їх руху з боку держави. У міру формування ринку цінних паперів виникає необхідність у заснуванні спеціальних органів, в основні функції яких включають організацію торгів, контроль і регулювання обігу цінних паперів і руху майна та ін. Такими органами є фондові біржі, існування яких обумовлено світовою практикою функціонування фінансових ринків.

Фондові біржі заміняють громіздку, витратну і неефективну ієрархічну, вертикальну систему галузевого перерозподілу фінансових ресурсів. Тому фондова біржа являє собою постійно діючий регульований ринок цінних паперів. Вона створює можливості для мобілізації фінансових ресурсів та їх використання при довгостроковому інвестуванні, виробництва, державних програм і боргу.

Список літератури

1. Баринов Е.А., Хмиз О.В. Рынки: валютные и ценных бумаг. - М.: Экзамен. - 2001, 392 с

2. Биржевое дело: Учебник / Под ред. В. А. Галанова, А. И. Басова. - М.: Финансы и статистика, 1999. - 304 с.: ил.

3. Загорський В. С. Ринок цінних паперів. - Львів: Львівська комерційна академія, 2001

4. Мозковий О. М. Фондовий ринок: Навч. Посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 316 с

Размещено на Allbest.ru