Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Іпотечне кредитування із заставою земельних ділянок сільськогосподарського призначення

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

Костюк Вікторія Анатоліївна

ЛЬВІВ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України, м. Київ.

Захист відбудеться 5 грудня 2008 р. об 14³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.154.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 4 листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради К 35.154.02,к. е. н.,с.н.с. Сторонянська І. З.

Загальна характеристика роботи

Дослідження проводилося у відповідності з науково-дослідною тематикою кафедри банківської справи Навчально-наукового інституту бізнесу Національного аграрного університету за темою: "Розробити положення та інструкцію про порядок реєстрації іпотек" і "Розробити пакет проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо розвитку іпотечних відносин у будівництві житла" (номери державної реєстрації 0102U06413 та 0105U07594 відповідно), де автором розроблено рекомендації щодо механізму здійснення реєстрації іпотеки та досліджено теоретичні аспекти розвитку іпотечних відносин у будівництві житла.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування методичних підходів та розробка пропозицій щодо удосконалення організації іпотечного кредитування під заставу земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань дослідження:

узагальнити теоретичні підходи до формування та розвитку аграрної іпотеки;

визначити основні складові частини системи іпотечного кредитування в сільському господарстві;

узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід іпотечного кредитування із заставою земель сільськогосподарського призначення;

проаналізувати стан кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників;

з'ясувати вплив структури землеволодіння на становлення іпотечного кредитування;

іпотечне кредитування застава земельна ділянка

дослідити методики оцінки кредитоспроможності позичальників, виявити особливості кредитування товаровиробників сільськогосподарської продукції та запропонованого забезпечення;

розробити схему взаємозв'язку інфраструктурних ланок системи іпотечного кредитування в аграрному секторі.

Об'єкт дослідження є процеси формування та розвитку системи іпотечного кредитування в сільському господарстві.

Предмет дослідження - теоретичні, методологічні та практичні аспекти іпотечного кредитування із заставою земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Методи дослідження. Для реалізації поставлених у дисертаційній роботі завдань були використані такі основні методи: абстрактно-логічний - при теоретичних узагальненнях та формулюваннях висновків, монографічний - при дослідженні досвіду окремих господарств, графічний - при аналізі динаміки та структури процесів, спостереження - для одержання вхідної інформації, при розкритті економічної природи іпотеки використовувався метод історичного аналізу. Також для підвищення аналітичної ємкості зібраного матеріалу використані різні методи його обробки і аналізу, які застосовуються в економічній науці: розрахунково-конструктивний - при обґрунтуванні пропозицій, експериментальний - для виробничої перевірки кредитоспроможності сільгосптоваровиробників, методи математичної статистики - при обґрунтуванні максимального розміру іпотечного кредиту.

Інформаційною базою дослідження слугували матеріали статистичної та оперативної звітності Мінагрополітики, довідково-нормативні матеріали та теоретичні напрацювання вітчизняних і зарубіжних вчених з питань іпотечного кредитування, нормативні акти України, Земельний кодекс України, офіційні дані Державного комітету статистики України.

Наукова новизна. Найважливіші результати дослідження, які становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист, полягають у розв'язанні завдань, пов'язаних з впровадженням іпотечного кредитування в аграрному секторі, а саме:

вперше:

– запропонована методика розрахунку максимального розміру іпотечного кредиту, суть якої полягає у врахуванні кредитних ризиків, відсоткових ставок, а також основних параметрів земельної ділянки, яка пропонується в якості забезпечення іпотечного кредиту.

удосконалено:

– процедури організації іпотечного кредитування в аграрному секторі, в рамках яких, на відміну від існуючих підходів, запропоновано методичні рекомендації до складання інвестиційних проектів сільгосптоваровиробників, стосовно правил використання в якості застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення;

– принципи іпотечного кредитування, склад яких доповнено принципом галузевості, який забезпечує врахування комерційними банками специфічних умов господарювання на селі та визначає специфічний характер фінансування і кредитування сільського господарства, що зумовлено такими особливостями галузі як сезонність виробництва та значна тривалість виробничого періоду;

набуло подальшого розвитку:

– методичні рекомендації щодо комплексного оцінювання кредитоспроможності сільськогосподарських підприємств, в основі якого, на відміну від існуючих методик оцінювання, є розгляд земельної ділянки сільськогосподарського призначення в якості заставного забезпечення для іпотечного кредиту та ефективність його використання при реалізації інвестиційного проекту.

Практичне значення одержаних результатів полягає у запровадженні методологічних підходів і рекомендацій у відносинах кредитора і позичальника та держави при іпотечному кредитуванні із заставою земель сільськогосподарського призначення, які є внеском автора в теорію та практику впровадження іпотечного кредитування в аграрній галузі України.

Дослідження розвитку іпотечного кредитування із заставою земельних ділянок сільськогосподарського призначення та методичний підхід до розрахунку максимального розміру іпотечного кредиту під заставу земельної ділянки, яка пропонується в якості забезпечення іпотечного кредиту та ефективність його використання при реалізації інвестиційного проекту використано ТОВ "КАМЕЛІЯ-К" м. Київ (довідка №122 від 24.09.2008 року) та сільськогосподарським підприємством "Осокор" Полтавської області (довідка № 76-з від 01.07.2008 року).

Авторський підхід до вдосконалення процесу іпотечного кредитування із заставою земельних ділянок сільськогосподарського призначення використані при визначенні комплексної оцінки кредитоспроможності сільгосппідприємства ПФ "ПриватБанк" (довідка № 8-120/828 від 24.09.2008р.).

Результати дослідження стосовно формування системи іпотечного кредитування в сільському господарстві, удосконалення процесу організації іпотечного кредитування під заставу земельних ділянок сільськогосподарського призначення з метою залучення довгострокових кредитних ресурсів в аграрний сектор економіки були застосовані у навчальному процесі Національного аграрного університету при підготовці методичного забезпечення з дисципліни "Іпотечне кредитування" (акт про впровадження результатів науково-дослідної роботи від 24.09.2008 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового дослідження щодо впровадження іпотечного кредитування в аграрному секторі України. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які є індивідуальним внеском автора.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертації та результати проведених досліджень викладено та обговорено на: Міжнародній науковій конференції "Механізм господарювання і економічна динаміка в АПК" (м. Харків, ХДАУ, 25-26 вересня 2001 р.); Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників "Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК" (м. Київ, ІАЕ 22-23 листопада 2001 р.); науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Інституту аграрного бізнесу Національного аграрного університету (Київ, 2002-2004 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції "Формування конкурентоздатності підприємств АПК в умовах ринкової трансформації економіки" (м. Полтава, ПДАА, 2-4 червня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора" (м. Харків, ХДАУ, 21-22 вересня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України" (м. Київ, НАУ, 5-6 жовтня 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Конкурентоспроможність продукції АПК України та вимоги СОТ" (м. Київ, НАУ, 4-5 жовтня 2007 р.).

Публікації. Результати проведених досліджень по темі дисертації знайшли відображення в 10 наукових працях загальним обсягом 9,44 д. а., з них 5 статей у фахових виданнях обсягом 1,34 д. а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 198 сторінок. Робота містить 21 таблицю, 17 рисунків, 13 додатків. Список використаних джерел налічує 179 найменувань.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості щодо апробації її окремих результатів, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі "Теоретичні основи іпотечного кредитування в аграрному секторі" досліджено економічну сутність іпотеки та іпотечних відносин з позиції системного підходу, уточнено перелік суб'єктів цих відносин, а також розглянуто механізм іпотечного кредитування та його структуру.

Впровадження механізмів іпотеки сільськогосподарських земель нині розглядається як необхідна умова розвитку ринкових відносин у галузях економіки загалом та у сільському господарстві зокрема. Недостатність обсягів середньо - та довгострокового кредитування сільського господарства загострила необхідність широкого впровадження інституту застави земель сільськогосподарського призначення.

У кредитному забезпеченні аграрного сектора однією з проблем є зниження ризику неповернення кредитів. Засобом вирішення цієї проблеми є застава (іпотека). Відносини застави мають галузеву специфіку. Ці особливості мають відображатися у відповідних поняттях. В роботі специфіку застави в аграрному виробництві визначають як аграрну іпотеку. Аграрна іпотека - спосіб господарювання, який при заставі земельних ділянок сільськогосподарського призначення дозволить залучити додаткові довгострокові ресурси в сільське господарство, і тим самим забезпечить сталий розвиток даної галузі. Обґрунтовано, що економічне значення аграрна іпотека має не сама по собі, а як спосіб залучення кредитних засобів із заставою земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Якщо ця мета не досягається, то економічна сутність іпотеки як кредитних ресурсів під заставу земельних ділянок сільськогосподарського призначення втрачається для сільгосптоваровиробника. З одного боку аграрна іпотека має виробниче призначення, а з іншого - носить споживчий характер для сільської місцевості.

Механізм іпотечного кредитування сільського господарства пропонується розглядати як сукупність наступних блоків: суб'єкти, об'єкти, процедури іпотечного кредитування; важелі (стимули, санкції); нормативно-правове забезпечення; інституційне забезпечення; інформаційне забезпечення та принципи кредитування, які мають як загальні так і специфічні риси іпотечного кредитування. У роботі запропоновано принцип галузевості, який носить чітко виражений специфічний галузевий характер.

В процесі аналізу зарубіжного досвіду іпотечного кредитування було визначено спільні риси, притаманні більшості систем іпотечного кредитування, а саме: великі обсяги використання іпотечних кредитів; спільні історичні передумови виникнення іпотечного кредиту; першість розвитку доходної іпотеки (аграрної, промислової комерційної) над житловою; державне ініціювання створення іпотечних установ; потужна державна підтримка у прямій і непрямій формі становлення і розвитку системи іпотечного кредиту

Національні відмінності і особливості історичного розвитку систем іпотечного кредитування в зарубіжних країнах сформували кілька їх класичних різновидностей, які різняться за механізмами рефінансування кредитних установ. Аналіз еволюції іпотечних систем за кордоном дозволив виділити основні тенденції розвитку іпотечного механізму, які полягають у:

– послабленні державної участі в роботі механізму іпотечного кредитування;

– посиленні впливу ринкових важелів при зменшенні використання пільгових механізмів;

– створенні "змішаної" системи іпотечного кредитування тощо.

Врахування основних тенденцій розвитку зарубіжних систем дозволить Україні створити таку систему розвитку іпотечного кредитування, яка враховувала б особливості національної економіки.

У другому розділі "Оцінка та аналіз іпотечного кредитування із заставою земельних ділянок сільськогосподарського призначення в Україні" висвітлено результати комплексного дослідження сучасного стану розвитку кредитних відносин вітчизняних комерційних установ з аграрним сектором, потенційний ринок іпотечного кредитування в Україні в цілому, встановлено тенденції та фактори, які впливають на його розвиток, розглянуто вплив динаміки структури землеволодіння на становлення іпотечного кредитування, визначено особливості процедур при видачі іпотечних кредитів сільськогосподарським підприємствам.

Так як галузі АПК мають різний період обороту капіталу, а найдовший з них у сільському господарстві, отож природним є те, що потреба у кредитних ресурсах, як і термін користування кредитом тут повинні бути вищими. На практиці спостерігається інша тенденція: підприємствам АПК банки надають кредити на триваліший період, ніж сільськогосподарським підприємствам. Сільськогосподарським підприємствам більшість кредитів надавали на термін до року, а починаючи з 2004 р. вперше з'явилася позитивна тенденція - майже третину кредитів видано на термін більше одного року. Саме зараз в збільшенні обсягів довгострокових кредитів виникла гостра необхідність, оскільки більшість довгострокових кредитних ресурсів використовувались на пальне, решта - на закупівлю засобів захисту, придбання посівного матеріалу та на інші цілі, пов'язані з поточною сільськогосподарською діяльністю. В той час лише 11% кредитів спрямовано на технологічне оновлення виробничих фондів та 6% на його розширення (рис. 1). Зроблено висновок, що такий підхід не сприятиме подальшому зростанню економічної ефективності виробництва, зниженню собівартості продукції та підвищенню продуктивності. Тому в даний час довгострокові кредити є необхідною вимогою для розширення виробництва та забезпечення сталого розвитку аграрного сектору.

Рис. 1. Напрями використання кредитів сільськогосподарськими підприємствами в 2007 році

Дослідженнями виявлено, що найбільшу питому вагу в кредитному портфелі комерційних банків України займають кредити, надані підприємствам промисловості і торгівлі - біля 70%, тоді як сільському господарству надано близько 6,3% (табл. 1.).

Таблиця 1

Динаміка обсягів та структури кредитів комерційних банків України наданих у 2004-2007 роках, %*

* Розраховано за даними Бюлетеня НБУ

Дані табл. 1 дають підстави стверджувати те, що найбільш поширеним видом іпотечного кредитування вітчизняних комерційних банків до цього часу є кредити під заставу комерційної нерухомості та житла.

Проведене дослідження вітчизняного іпотечного ринку показало, що він знаходиться на початковому етапі розвитку і характеризується незначними обсягами, недоступністю окремих видів іпотечного кредитування, зокрема під заставу землі сільськогосподарського призначення, відсутністю практичного досвіду потенційних кредиторів та позичальників, нерозвиненістю його законодавчої та нормативної бази, неврегульованістю відносин власності, тощо. Що ж стосується іпотеки земель сільськогосподарського призначення, то вона не відіграє помітної ролі в кредитуванні сільського господарства через непривабливість аграрного сектору для інвестування.

У роботі досліджено, що починаючи з 1990 року майже 90% сільськогосподарських підприємств були збитковими. Тому, отримати чи повернути кредити могли близько 10% агротоваробників. Тільки в 2000 р. збитки з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь зменшилися на 17,9% проти 1999 року. Заборгованість сільгоспвиробників перед комерційними банками весь час зростала. В 2004 році збиткових підприємств налічувалося 42,3%, в 2005 р. - 33,3%, в 2006 році - 33,8%, а в 2007 році - 31,3%. Порівняно з 1999 роком, коли збиткових підприємств налічувалося 85,8%, в 2007 році кількість збиткових підприємств зменшилась на 54,5% (рис.2).

Рис. 2. Динаміка частки підприємств, які одержали прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування по сільському господарству, мисливству та лісовому господарству у 2004-2007 рр.

Отже, через збитковість аграрної галузі та відсутність ліквідної застави, кредитування сільськогосподарських товаровиробників стало невигідним вкладенням коштів для кредиторів.

Проведений аналіз структури землеволодіння дає змогу зробити висновок, що необхідна критична маса іпотечного капіталу сформована. Хоча дані землі відповідно до чинного законодавства не можуть бути об'єктом застави.

Дослідженнями виявлено, що організаційний стан сільськогосподарських товаровиробників, в результаті проведеного в процесі аграрної реформи розпаювання земель, з позиції придатності земель як об'єктів застави, має свої особливості, які потребують врахування при організації іпотечних відносин. Із проведенням паювання земель власниками земельних паїв стали 6,9 млн. фізичних осіб. Тому саме вони є на сьогодні основними власниками сільськогосподарських угідь, а відповідно, й потенційними іпотекодавцями.

У роботі зроблено висновок, що розвиток орендних відносин спричинив зміну організаційних засад сільськогосподарських підприємств, які стали основними орендарями розпайованих земель (табл. 2.).

Таблиця 2

Динаміка землекористування сільськогосподарських підприємств у 2005-2007 рр. *

* розраховано за даними статистичного збірника "Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств України" за 2005, 2006, 2007 роки.

Отже, дані табл. 2. вказують, що земельні угіддя сільськогосподарських підприємств сформовані головним чином на базі орендованих земель. Так, станом на кінець 2007 року питома вага орендованих сільськогосподарських угідь в загальному обсязі землекористування сільськогосподарських підприємств становила 90,8% (14123 тис. га). Власні ж землі складають відповідно лише 9,2%, а в розрахунку на одне сільськогосподарське підприємство припадає в середньому 188 га. Водночас саме ці землі можуть виступати об'єктом застави з метою залучення іпотечних кредитів в господарський оборот сільськогосподарських підприємств. Проведення іпотечного кредитування окремою банківською установою вимагає відповідної координації дій структурних підрозділів банку. Організація роботи механізму кредитуванням аграрного сектору економіки банківськими установами передбачає налагодження і впорядкування процесу кредитування відповідно до чинного законодавства та спрямування на забезпечення належних умов функціонування механізму іпотечного кредитування. Дослідженнями виявлено, що процес іпотечного кредитування сільгосппідпрємства в банківській установі потрібно розглядати як послідовність таких етапів: експрес-аналіз кредитного звернення; аналіз комплексної оцінки кредитоспроможності позичальника; перевірка відповідними службами банку юридичних аспектів іпотечної угоди; структурування позики; моніторинг; погашення кредиту і можливе повторне кредитування. Схему організації процесу іпотечного кредитування сільгосптоваровиробника представлено на рис. 3.

Рис. 3. Схема організації процесу іпотечного кредитування сільгосптоваровиробника

Для кредитора важливо оцінити кредитну надійність проекту, який пропонується в ролі застави, а для позичальника - рівень його дохідності залежно від умов і обсягів фінансування. Функціонування механізму іпотечного кредитування неможливе без оцінки показників, які характеризуватимуть даний процес. Показники повинні повністю відображати можливості потенційного іпотекодавця.

Оскільки особливістю сільськогосподарського виробництва є наявність істотного тимчасового розриву між здійсненням витрат і отриманням доходів, то при аналізі фінансового стану сільгосптоваровиробників, на наш погляд, слід враховувати такі особливості:

– сезонність робіт (виробничі ресурси і техніка аграрних підприємств протягом року використовується неритмічно в міру проведення сільськогосподарських робіт, залежно від кліматичних умов; нерівномірно реалізується продукція, надходить виручка);

– використання частини отриманої продукції на власні потреби як засоби виробництва: насіння, тварин, тому товарна продукція, як правило, набагато менше валової;

– формування фінансових результатів роботи сільськогосподарських підприємств за підсумками року в цілому.

В зв'язку з тим, що в сільському господарстві процес виробництва має тривалий характер і не співпадає з робочим періодом, фінансові коефіцієнти у сільгосппідприємствах всередині року не відображають реального фінансового стану і в першому півріччі виробництво носить в основному витратний характер. Доцільно, на нашу думку, використовувати фінансову звітність за останні три роки, що дозволить виділити стійкі тенденції в зміні фінансових показників.

Зважаючи на те, що основним засобом виробництва в сільському господарстві є земля, природні особливості якої нерозривно пов'язані з кліматичними умовами, то для отримання правильних висновків про результати фінансово-господарської діяльності, показники поточного року повинні зіставлятися не з минулим роком, а з середніми даними за три роки з врахуванням інфляції. Необхідно також простежувати динаміку статей балансу, звіту про прибутки і збитки, а також фінансових показників за попередні три роки.

Однак для того, щоб запрацював механізм іпотечного кредитування в сільському господарстві та його можна було застосувати на практиці, потрібно здійснити ряд організаційних заходів в даному напрямку, які полягають в створенні Аграрного банку, фонду кредитної підтримки та ринку земель сільськогосподарського призначення, складовою якого буде ринок застави.

У третьому розділі "Удосконалення організації іпотечного кредитування в сільському господарстві" обґрунтовано необхідність формування системи іпотечного кредитування із заставою земель сільськогосподарського призначення та розробки моделі надання іпотечного кредиту сільськогосподарському підприємству.

Як система, іпотечне кредитування має складатися з відносин між кредитором і позичальником з приводу передачі (одержання) в тимчасове користування вартості, на основі платності, строковості, поверненості, цільового використання та гарантування виконання відповідних зобов'язань. Ці основи являють собою певний різновид відносин між кредитором і позичальником та з обслуговуючими структурами. Кожний з цих різновидів відносин здійснюється в певних організаційних формах, відповідними інфраструктурними ланками та регулюється певними інституційними ланками. Безпосередньо відносини між кредитором і позичальником включають договірні відносини, що визначають умови передачі у тимчасове користування вартості, серед яких обсяг, термін, призначення, плата за користування, гарантії та відповідальність.

У дисертаційній роботі запропоновано схему комплексного оцінювання кредитоспроможності позичальників - сільгосптоваровиробників - під заставу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, наведену на рис.4, з врахуванням основних пріоритетів в критеріях оцінки кредитоспроможності сільгосптоваровиробників. На основі цього розроблена модель надання іпотечного кредиту сільськогосподарському підприємству СТОВ "Осокор" Полтавської області на реконструкцію теплиці за новітньою технологією для вирощування квітів під потенційну заставу 340 га ріллі.

Важливе значення у процесі іпотечного кредитування має визначення розміру іпотечного кредиту. Враховуючи існуючу заборону щодо ринкового обігу земельних ділянок сільськогосподарського призначення унеможливлює визначення реальної ціни землі, яка формується в процесі купівлі-продажу і визначається багатьма факторами, зокрема, прибутком, який одержують з цієї ділянки, ставкою банківського відсотка тощо. За таких вихідних умов з високим ступенем ймовірності можна прогнозувати факт визначення на початковому етапі становлення іпотечного кредитування під заставу землі розміру кредиту.

Відповідно до викладеного, для розрахунку максимального розміру іпотечного кредиту під заставу земельних ділянок сільськогосподарського призначення запропоновано таку формулу:

де ІК_{max -} максимальний розмір іпотечного кредиту, надається під заставу земель сільськогосподарського призначення, грн.;

НВ_су - нормативна вартість 1га сільськогосподарських угідь, грн. /га.;

d - коригувальний коефіцієнт ринкової вартості сільгоспугідь;

S_су - площа землі, що надається під заставу, га;

ВС - відсоткова ставка по кредиту, % річних;

k_зз - коефіцієнт збільшення суми зобов'язань.

Рис. 4. Схема комплексного оцінювання кредитоспроможності сільськогосподарських підприємств під заставу земельних ділянок сільськогосподарського призначення

Коригувальний коефіцієнт є необхідним для визначення заставної вартості землі, так як при реалізації заставного майна ринкова вартість може оперативно змінюватися, а його величина повинна забезпечувати виконання зобов'язань позичальника. Для цього більшість комерційних банків застосовують для майна значення даного показника менше 70%. Дисконт (30%) - це свого роду захист від можливих коливань ринкової вартості за строк дії кредитного договору (наприклад, неефективне використання землі).

Коефіцієнт збільшення суми зобов'язань застосовується з метою забезпечення достатності об'єкта застави. Значення даного коефіцієнта повинне забезпечувати:

– формування джерел погашення штрафних санкцій, передбачених умовами договору;

– витрати, пов'язані зі зберіганням предмету застави на період його стягнення;

– судові витрати (держмито, нотаріальні послуги і т. ін);

– оплату витрат з реалізації предмету застави (% судовому виконавцю, комісійні відсотки установі, яка займатиметься реалізацією застави і т. ін).

На основі проведеного аналізу зарубіжного та вітчизняного досвіду іпотечного кредитування, враховуючи специфіку галузі та економічний стан сільського господарства, досліджено, що на сьогодні найбільш доступними величинами даних показників можуть бути:

d = 0,5-0,7;

ВС = 14-17 % річних;

k_зз = 1,2-1,5;

Т = 5-10 років (виходячи зі строку окупності інвестиційного проекту).

Запропонована методика розрахунку максимального розміру іпотечного кредиту під заставу земельних ділянок сільськогосподарського призначення полягає у врахуванні кредитних ризиків, відсоткових ставок, а також основних параметрів земельної ділянки, яка пропонується в якості забезпечення іпотечного кредиту.

Таким чином, дана методика щодо комплексного оцінювання кредитоспроможності сільськогосподарських товаровиробників базується на аналізі вже існуючих методик середньострокового кредитування, враховує особливості аграрного виробництва, забезпечення повернення кредиту та визначення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення. При розгляді інвестиційних проектів для розрахунку максимального розміру іпотечного кредиту під заставу земельних ділянок сільськогосподарського призначення доцільно використовувати розроблені методичні підходи, які найбільше враховують кредитні ризики, з якими стикаються банківські установи при видачі сільськогосподарських кредитів.

З метою залучення довгострокових кредитних ресурсів в аграрний сектор надзвичайно важливою є розробка процедур щодо видачі іпотечних кредитів під заставу земель сільськогосподарського призначення, тому при розгляді заявки про надання кредиту під заставу сільськогосподарських угідь запропоновано встановити наступні пріоритети в критеріях оцінки сільгосптоваровиробників: фінансовий стан позичальника з врахуванням особливостей аграрного виробництва; інвестиційний проект, який повинен мати цільову спрямованість; забезпечення, основною умовою якого при отриманні довгострокових кредитних ресурсів є наявність застави - земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Висновки

Диссертация на получение научной степени кандидата экономических наук за специальностью 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2008.

Диссертация посвящена теоретико-методологичесних основам и практическим вопросам ипотечного кредитования с залогом земельных участков сельскохозяйственного назначения и формирования системы ипотечного кредитования в Украине. В работе уточнены теоретические аспекты развития механизма ипотечного кредитования, определенно недостатки, которые препятствуют внедрению механизма ипотечного кредитования; определено суть аграрной ипотеки как способа ведения хозяйства, который при залоге земельных участков сельскохозяйственного назначения позволит привлечь дополнительные долгосрочные ресурсы в сельское хозяйство, и тем самым обеспечит устойчивое развитие данной отрасли. Предложены предложения относительно мероприятий по формированию системы ипотечного кредитования с залогом земельных участков сельскохозяйственного назначения; разработана методика расчета максимального размера ипотечного кредита, суть которого заключается в учете кредитных рисков, процентных ставок, а также основных параметров земельного участка, который предлагается в качестве обеспечения ипотечного кредита при реализации инвестиционного проекта на примере СТОВ "Осокор" Полтавской области.

В диссертации предложены методические рекомендации по определению кредитоспособности сельскохозяйственных товаропроизводителей при предоставлении ипотечных кредитов с учетом отраслевых особенностей сельского хозяйства, уточнены принципы ипотечного кредитования в аграрном секторе путем обобщения, уточнения и дополнения существующих теоретических наработок, предложена методика комплексной оценки кредитоспособности агротоваровиробникив при предоставлении ипотечных кредитов под залог земельных участков сельскохозяйственного назначения. Дана методика относительно комплексного оценивания кредитоспособности сельскохозяйственных товаропроизводителей базируется на анализе уже существующих методик среднесрочного кредитования, учитывает особенности аграрного производства, обеспечения возвращения кредита и определения эффективности использования земель сельскохозяйственного назначения. При рассмотрении инвестиционных проектов для расчета максимального размера ипотечного кредита под залог земельных участков сельскохозяйственного назначения целесообразно использовать разработанные методические подходы, которые больше всего учитывают кредитные риски, с которыми сталкиваются банковские учреждения при выдаче сельскохозяйственных кредитов. Внесены предложения относительно создания отраслевого Аграрного банка и проведения кредитной политики, суть которой сводится к учету особенностей процедур при выдаче ипотечных кредитов сельскохозяйственным предприятиям.

Усовершенствованы процедуры относительно выдачи ипотечных кредитов под залог земель сельскохозяйственного назначения, поэтому при рассмотрении заявки о предоставлении кредита под залог сельскохозяйственных угодий предложено установить следующие приоритеты в критериях оценки сельхозтоваропроизводителей: финансовое состояние заемщика с учетом особенностей аграрного производства; инвестиционный проект, который должен иметь целевую направленность; обеспечение, основным условием которого получены при долгосрочных кредитных средств является наличие залога - земельных участков сельскохозяйственного назначения.

Ключевые слова: ипотечный кредит, аграрная ипотека, ипотечное кредитование с залогом земельных участков сельскохозяйственного назначения, система ипотечного кредитования, потенциальный ипотечный рынок.

Kostyuk V.A. the Mortgage crediting with the mortgage of earths of the agricultural setting. - Manuscript.

Dissertation on the obtaining of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.08 - money, finances and credit. it is Institute of regional researches of NAN of Ukraine, Lvov, 2008.

Dissertation is devoted to the theoretiko-metodologik bases and practical questions of the mortgage crediting with the mortgage of lot lands of the agricultural setting and forming of the system of the mortgage crediting in Ukraine. The theoretical aspects of development of the mortgage crediting are in-process specified, certainly failings which hinder introduction of mechanism of the mortgage crediting; certainly essence of agrarian mortgage as to the method of menage, which enables due to the mortgage of earths of the agricultural setting considerably to increase the volume of productive capital in agriculture. Suggestions are method of determination of solvency of agricultural commodity producers is improved at the grant of mortgage credits taking into account the particular features of agricultural branch; the methodical going is developed near the calculation of maximal size of mortgage credit essence of which consists in the account of credit risks, interest rates, and also basic parameters of lot land which is offered as providing of mortgage credit.

Key words: mortgage credit, agrarian mortgage, mortgage crediting with the mortgage of lot lands of the agricultural setting, system of the mortgage crediting, potential mortgage market.