Розвиток банківської системи України в умовах становлення ринкового господарства (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

РОЗВИТОК БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА

(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ - ПОЧАТОК ХХ СТ.)

НОВІКОВА ІРИНА ЕДУАРДІВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:	кандидат економічних наук, доцент Гайдай Тетяна Вікторівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри економічної теорії.
Офіційні опоненти:	доктор економічних наук, професор Фещенко Валентина Михайлівна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, професор кафедри історії економічних вчень та економічної історії;
	кандидат економічних наук, провідний науковий співробітник Небрат Вікторія Василівна, Державна установа „Інститут економіки та прогнозування НАН України”, в.о. завідувача відділу економічної історії.

Захист відбудеться “24” квітня 2009 року о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90 а, ауд. 203

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 12.

Автореферат розіслано Размещено на http://www.allbest.ru/

2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор І.І. Мазур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна має багату історико-економічну спадщину, однак не всім аспектам її розвитку приділялося достатньої уваги. Чимало напрямків вітчизняної економічної історії ще потребують ретельного вивчення та аналізу. Це стосується й історії розвитку банківської сфери, що є органічною складовою цілісної економічної системи.

Дане дослідження еволюції банківської системи у період ринкової трансформації економіки України кінця ХІХ - початку ХХ ст. є спробою висвітлити одну з найважливіших граней української економічної історії, вивчення якої в умовах сучасного розвитку національного ринкового господарства має велике пізнавальне, виховне і прикладне значення. Цей період увійшов у вітчизняну економічну історію як перша хвиля формування вітчизняної ринкової економіки, а зокрема й банківської системи ринкового типу. В цьому контексті глибоке дослідження та критичне врахування власного історичного досвіду в становленні банківської системи другої половини ХІХ - початку ХХ ст. є вкрай важливим для сучасного етапу здійснення вітчизняного ринкового реформування. Ґрунтовне вивчення та аналіз історико-економічних процесів зародження й діяльності української банківської системи, труднощів та прорахунків минулого є підґрунтям розв'язання проблеми сучасного ефективного функціонування цієї ланки національного господарства. Цим обумовлюється актуальність і теоретична вагомість обраної теми.

Стан і розвиток банківської системи є показником рівня зрілості кредитно-фінансових та грошових відносин кожної держави. Оскільки в Україні до середини ХІХ ст. існували феодально-кріпосницькі відносини, які гальмували розвиток ринкового господарства, та панувала цілковита монополія держави у сфері фінансової діяльності, то протягом ХVІІІ - першої половини ХІХ ст. банківські операції здійснювалися лише державними банками, такими, як Державний комерційний банк, Державний позичковий банк, Дворянський банк тощо. Лише після реформи 1861 р. в країні розпочалося формування нової економічної системи, яке зумовило трансформацію існуючої до того часу банківської мережі. Поряд з державними починають виникати і недержавні банки. Створюється багато комерційних і суспільних банків з численними відділеннями, конторами, агентствами тощо.

Оскільки цей процес був складовою частиною загальноросійського, то його висвітлено на фоні становлення банківської системи Російської імперії в цілому. Також у дисертації досліджено виникнення в Україні та Росії перших банків, їх типів, структури та функцій.

Ступінь наукової розробки проблеми розвитку української банківської системи в умовах становлення ринкових відносин у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. в історико-економічному плані пов'язаний з дослідженнями відомих дореволюційних економістів: М. Бунге, П. Мігуліна, Д. Піхна, М. Туган-Барановского, Л. Яснопольського, С. Вітте, А. Антоновича, Є. Ламанського, Л. Ходського, Д. Батюшкова, І. Левіна, О. Бімана, О. Зака, М. Весселя, Ю. Жуковського, В. Судейкіна, Я. Сербіновича, М. Соболєва; вчених радянського періоду - С. Альтерзона, З. Каценеленбаума, С. Памфілова, Д. Батуринського, І. Гіндіна та сучасних дослідників у галузі банківської справи.

Наявний науковий доробок значної кількості попередників, видатних учених економістів-фінансистів має, безумовно, важливе значення для дослідження даної проблеми і свідчить про належну увагу великого кола науковців до неї. Існуючі напрацювання вищезгаданих учених становлять міцний фундамент для розробки даної проблематики. Однак основна маса історіографічних праць акцентує увагу на висвітленні організації банківської справи переважно у загальноросійському ракурсі, а суто українським проблемам уваги приділяється вкрай мало, часто побіжно або тільки з окремих аспектів. До цього часу немає фундаментального узагальнюючого дослідження, в якому б з нових методологічних позицій висвітлювався цей пласт української економічної історії. Цим обумовлена необхідність здійснення сучасного історико-економічного аналізу проблеми генезису вітчизняної банківської системи в умовах становлення ринкового господарства другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Інформаційною та теоретико-методологічною основою дослідження стали наукові праці таких українських економістів: Е. Лортікяна, С. Злупка, Л. Корнійчук, Л. Горкіної, О. Ходченко, В. Базилевича, В. Бодрова, В. Фещенко, П. Леоненка, Т. Дерев'янкіна, В. Небрат, Л. Вернигори, В. Міщенка, С. Тіцького, Д. Крохмалюка, І. Данілова, Г. Корогод, О. Краснікової, І. Скоморовича, С. Реверчука, Я. Малика, А. Чухася, Г. Бобра та ін. Серед російських вчених на особливу увагу заслуговують праці В. Степанова, С. Петішкиної, І. Левічової, С. Фролова, О. Кирилова, Є. Соколова, Г. Терещенка та ін.

Джерельну базу дисертаційного дослідження становлять архівні документи і матеріали, праці українських та російських учених ХІХ - початку ХХ ст., історико-економічна література, яка безпосередньо, або опосередковано висвітлює історію розвитку банківської системи в Україні в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Також інформаційною базою є статистичні матеріали (звіти і баланси банківських установ, щорічні звіти губернаторів про економічний стан губерній тощо), законодавчі й нормативно-правові акти, що дали змогу сформувати цілісну картину діяльності банківських установ та обґрунтувати специфіку їх роботи.

Окрему групу широко використаних в роботі джерел складає газетно-журнальна періодика, в якій знайшли відображення проблеми, що супроводжували процес формування вітчизняної банківської системи в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Крім того, інформаційну базу дисертаційної роботи склали Інтернетресурси.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у рамках комплексної програми науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя» (№ Д06 БФ 40-01), в межах якої дисертантом розкрито й обґрунтовано сутність та роль банківської системи України в період становлення ринкових відносин у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розкриття на основі системного наукового історико-економічного аналізу історичного процесу формування та особливостей функціонування і розвитку банківської системи в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., визначення її ролі у розвитку українського ринкового господарства пореформеного періоду, а також теоретичне осмислення вітчизняного історичного досвіду становлення ринкових відносин у банківській сфері, аналіз і узагальнення якого може мати науково-практичне значення для вдосконалення моделі сучасної банківської системи України.

Зазначена мета обумовила постановку та розв'язання таких завдань дослідження:

– визначити історико-економічні, соціальні, політичні та інші чинники, що зумовили докорінне реформування банківської системи Російської імперії й України у ХІХ ст.;

– обґрунтувати необхідність забезпечення законодавчого державного регулювання та його вплив на функціонування банківських установ різних типів і видів у пореформений період;

– висвітлити теоретичну базу становлення й розвитку банківської системи в Україні;

– здійснити порівняльний аналіз тенденцій розвитку та ролі банківської системи ринкового типу досліджуваного періоду в Україні та у країнах з розвиненою ринковою економікою;

– визначити та розкрити основні етапи становлення вітчизняної банківської системи у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.;

– виявити тенденції формування та принципи ієрархічної будови банківської системи пореформеного періоду на теренах України;

– обґрунтувати практичні пропозиції та рекомендації щодо використання історичного досвіду функціонування банківської системи ринкового типу пореформеного періоду другої половини ХІХ - початку ХХ ст. в сучасних умовах трансформації економіки України.

Об'єктом дослідження є історичний процес становлення ринкового господарства на теренах України в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та організаційні засади розвитку банківської системи на теренах України в пореформений період.

Методи дослідження. Методологія дослідження базується на системному підході до загальнотеоретичного, історико-еволюційного осмислення особливостей формування банківської системи України в умовах становлення господарства ринкового типу в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. При аналізі структури та динаміки становлення й розвитку української банківської системи використані діалектичний та логічний методи, метод історизму, статистичний метод, методи аналізу і синтезу, конкретного і абстрактного та структурний метод (застосовано при підготовці п. п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.2 та 3.3). Крім того, при дослідженні особливостей формування науково-теоретичних та політико-економічних поглядів і позицій вітчизняних економістів й державних діячів зазначеного періоду щодо кредиту, банків та банківської системи застосовано також аналітичний метод та метод порівняльних характеристик (використано при розробці п. п. 1.1, 1.2, 2.3 та 2.4).

Хронологічні межі роботи охоплюють період з початку 60-х років ХІХ ст. до 1917 року, проте у роботі є й необхідні для загального розуміння історичні екскурси.

Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає у системному розкритті з сучасних теоретико-методологічних позицій історико-економічного аналізу малодослідженої проблеми розвитку банківської системи на теренах України в умовах становлення ринкового господарства у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.:

вперше

-на основі опрацювання значного масиву статистичних даних та вивчення архівних документів зроблено низку самостійних підрахунків (щодо кількості банків, характеру їхніх операцій, прибутків та ін.), що дало змогу з'ясувати специфіку організації та характерні риси функціонування мережі українських банків в умовах розвитку ринкового господарства на теренах підросійської України, визначити чинники, що спричинили процес становлення й розвитку цієї системи у другій половині ХІХ ст., розкрити загальну схему та особливості її структури, виявити тенденції формування нею фінансового регулювання розвитку земельних відносин та фінансування галузей народного господарства;

-розкрито теоретичні засади еволюції банківської системи, визначено роль загальноросійської банківської політики в процесі формування банківської системи на теренах України в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. та з'ясовано внесок провідних українських економістів (І.В. Вернадського, М.Х. Бунге, М.І. Туган-Барановського, Д.І. Піхна, А.Я. Антоновича, К.К. Гаттенбергера, Л.М. Яснопольського та ін.) у становлення і розвиток банківської справи в умовах розвитку ринкового господарства в пореформений період, ідеї яких, загалом, зводилися до якісної трансформації банківського сектору, в результаті чого він зміг би відповідати новому соціально-економічному ладу, що почав встановлюватися в Російській імперії, тому числі і в Україні;

– введено в науковий обіг значний пласт архівних матеріалів (фонди ЦДІА України, ДАК, ДАКО, Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, а також звіти Бессарабсько-Таврійського, Полтавського, Харківського й Київського українських земельних акціонерних банків та державних Селянського поземельного й Дворянського земельного банків; щорічні губернаторські звіти й різноманітні статистичні збірники), а також дореволюційної періодики (журнали: «Русский вестник», «Промышленность и торговля», «Экономист России», «Русская мысль», «Український вісник» тощо та газети: «Киевлянин», «Подольские губернские ведомости», «Рада» та ін.), на їх основі розкрито особливості розвитку банківської системи України у досліджуваний період;

удосконалено

-визначення структурних елементів ринкового типу (банк, кредит, банківська система) в українському банківництві пореформеного періоду та їх ролі у розбудові ринкового господарства на теренах України в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.;

-застосування системної методології для розкриття участі держави у процесі формування вітчизняної банківської системи в зазначений період;

-класифікацію форм та видів банківських установ, що діяли в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. на території України, розмежування яких ґрунтується на таких критеріях, як форма власності та характер здійснюваних операцій;

отримали подальший розвиток

-розкриття теоретичних поглядів вітчизняних економістів на розвиток пореформеного банківництва в Україні;

-структурний економічний аналіз правовідносин у кредитно-фінансовій сфері підросійської України.

Практичне значення одержаних результатів полягає у ретроспективному аналізі становлення та розвитку банківської системи ринкового типу на українських теренах у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., що дає підстави для екстраполяції вітчизняного досвіду та розв'язання актуальних проблем функціонування сучасної банківської системи України.

Окремі положення та пропозиції, викладені в дисертації, використані у практичній діяльності ВАТ «Державного ощадного банку України» при розробці стратегічної політики вдосконалення розвитку кредитних відносин (довідка № 60/1 від 25.05.2007 р.) і впроваджені в роботу Управління кредитування інвестиційних проектів та Управління розвитку мережі АКБ «Київ» (довідка № 5-01/1711/1 від 26.04.2007 р.).

Одержані теоретичні результати дослідження використовуються в навчальному процесі Кам'янець-Подільського національного університету при викладанні нормативних курсів «Історія економіки та економічної думки», «Історія економічної думки України», «Гроші та кредит» і «Фінанси» при підготовці спеціалістів відповідного фахового спрямування (довідка № 19 від 16.05.2008 р.).

Крім того, практичне значення здобутих результатів роботи полягає в тому, що здійснене дослідження та отримані наукові результати і висновки можуть бути використані:

-у подальших наукових розробках з питань економічної історії України другої половини ХІХ - початку ХХ ст., зокрема з історії банківської справи, а також при написанні узагальнюючих праць, посібників та підручників з курсів вітчизняної економічної історії та історії економічної думки;

-при вдосконаленні діяльності сучасної банківської системи;

-в системі фахової підготовки при набутті важливого досвіду сучасними фахівцями банківської системи та державного управління України та тими, хто готує себе до діяльності у цій сфері;

-науковцями, викладачами, аспірантами і всіма тими, хто вивчає економічну історію України та українську економічну думку, а також працює над тематикою функціонування банківської системи в сучасному ринковому господарстві.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є індивідуально виконаною науковою роботою, в якій викладено теоретичні аспекти сутності та функціонального призначення банківської системи України в умовах становлення ринкового господарства у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Наукові положення, висновки і пропозиції, сформульовані в дисертації, одержані автором особисто та викладені в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідались і обговорювались на міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях: Міжнародній практичній конференції «Творча спадщина М.І. Зібера: основні напрямки економічних досліджень в контексті еволюції економічного знання та сучасної економічної науки» (м. Київ, КНУ ім. Тараса Шевченка - 10-11 листопада 2005 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів і студентів «Проблемы развития финансовой системы Украины» (м. Сімферополь, ун-т ім. І. Вернадського - 15-17 березня, 2006 р.), Міжнародних науково-практичних конференціях студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (м. Київ, КНУ ім. Тараса Шевченка - 12 березня 2006 р., 3-4 березня 2007 р. та 20-23 березня 2008 р.), науково-практичній конференції «Актуальні проблеми ринкової економіки України» (м. Київ, КНУ ім. Тараса Шевченка - 29 вересня 2006 р.), ІІІ та IV Міжнародних науково-практичних конференціях «Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (м. Київ, КНУ ім. Тараса Шевченка - 2-4 жовтня 2006 р. та 4-6 жовтня 2007 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України» (м. Київ, КНУ ім. Тараса Шевченка - 23-24 листопада 2006 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції (грудневі читання) «Формування конкурентноспроможного страхового ринку України в умовах глобалізації» (м. Київ, КНУ ім. Тараса Шевченка - 6-7 грудня 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінансова система України: становлення та розвиток» (м. Острог, Національний університет «Острозька академія» - 20-21 квітня 2007 р.), V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (м. Київ, КНУ ім. Тараса Шевченка - 20-22 жовтня 2008 р.).

Публікації. За результатами дисертаційної роботи дисертантом опубліковано 16 праць загальним обсягом 7,91 друкованих аркушів, з них 11 статей у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Структура дисертації складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, літератури і додатків. Повний обсяг роботи - 238 сторінок, з яких 33 сторінки займає список використаних джерел і літератури, що налічує 394 найменування. Дисертація містить 2 таблиці, 4 рисунки, 2 графіки і 4 діаграми, а також 24 додатки, розміщених на 25 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету та завдання роботи, а також визначено об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну та теоретичне і практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію та обсяг авторських публікацій.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади історико-економічного дослідження розвитку банківської справи на українських теренах» - обґрунтовано методологічні основи та теоретичні підходи до дослідження даної проблеми, а також проаналізовано джерельну базу дослідження.

На основі здійсненого дослідження з'ясовано, що необхідність функціонування розвинутої, ефективної банківської системи обумовлена еволюцією господарських відносин. У цьому зв'язку запропоновано власне визначення поняття «банківська система», за яким вона є невід'ємним елементом економіки країни, що являє собою численну кількість складових (різних типів і видів банків) з їх відношеннями та зв'язками, які утворюють єдине ціле. Визначено сутність її елементів (банків), що, з одного боку, розглядаються як установи, які здійснюють перерозподіл капіталів (натуралістичний підхід); з іншого ж функціонують як «фабрики кредиту» (капіталотворчий підхід). Поряд з цим встановлено, що на теренах України, як і в Російській імперії загалом, банки визначалися як посередники між капіталами, про що, зокрема, у своєму «Кратком обзоре истории и теории банков» ще наприкінці ХІХ ст. зазначає А. Бішоф.

Проведений аналіз щодо функціонального навантаження банків в умовах становлення ринкового господарства засвідчив, що особливо великого значення надавалося кредиту, основа якого базувалася насамперед на довірі та платності.

Крім того, у розділі проаналізовано стан дослідження розвитку української банківської системи у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. у вітчизняній та зарубіжній літературі. При цьому історіографію проблеми генезису банківської системи на теренах України в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. згруповано й розглянуто в межах трьох періодів: 1) друга половина ХІХ-1917 р.; 2) радянський (1917-1991 рр.); 3) сучасний, в межах кожного з них розглянуто літературу наукового, публіцистичного, статистичного та документального характеру, що відповідає тематиці окресленої теми дослідження.

Однак, глибоке вивчення та аналіз наукової літературної спадщини з даної проблематики свідчить про недостатню розробку вітчизняними економістами процесів формування банківництва на теренах українських губерній, що входили до складу Російської імперії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., а також концептуальних засад їх дослідження. Опосередковано окремі аспекти проблеми висвітлюються тільки у кількох вітчизняних сучасних колективних монографіях, серед яких слід відзначити «М. Бунге: сучасний дискурс» за редакцією В.Д. Базилевича, «Становлення і розвиток кредитно-фінансової системи на Сумщині (ХІХ - початок ХХ ст.)» за авторством В.І. Міщенко та Г.І. Корогод, «Фінансово-кредитна система України-Росії (ХVІІІ-ХХ ст.)» - колективу авторів - В.С. Стельмах, І.І. Д'яконова, І.В. Сало та інші. Однак, безпосередньо розвиткові українського банківництва зазначеного періоду до цього часу не присвячено жодної фундаментальної праці.

У другому розділі - «Формування банківської системи ринкового типу в Україні в пореформений період» - розкрито еволюцію загальносвітових та національно-специфічних кредитно-банківських відносин. Також обґрунтовано передумови розвитку банківської системи ринкового типу на теренах підросійської України в другій половині ХІХ ст., це дало підстави зробити висновки, що вітчизняне приватне банківництво зародилося на підґрунті акціонерно-підприємницького буму 50-60-х рр. ХІХ ст., який, в свою чергу, певною мірою спричинили наслідки невдалої Кримської війни 1853-1856 рр. Переломний же момент у переорієнтації вітчизняної економіки, зокрема банківської системи настав в період критичного назрівання селянської реформи 1861 р. Безпосередньо на хід розвитку української банківської системи, що базувалася на ринкових засадах, істотний вплив здійснювався й розвинутими європейськими країнами, зокрема Англією та Францією. Їхня успішна практика ведення капіталістичного господарства стала поштовхом до здійснення прогресивних якісних змін у тогочасній економічній системі Російської імперії, й у тому числі України. Процесу трансформації піддалася і найважливіша ланка цієї системи - банківська.

З іншого боку, в дисертаційному дослідженні на підставі конкретних історичних фактів, підтверджених документами, показано, що зародження форм приватного кредиту в Російській імперії розпочалося задовго до офіційно-регламентованих економічних перетворень другої половини ХІХ ст. Проте, офіційний початок заснуванню банківської системи, діяльність якої базувалася на розвитку ринкових відносин, було покладено Указом 1860 р.

Реформування вітчизняної банківської системи в другій половині ХІХ ст. проходило в три етапи, кожен з яких мав свої особливості. Так, період з 1860-х рр. по 1873 р. був часом становлення відповідної системи банків, протягом якого виникли нові форми, типи й види банків у державі (комерційні, акціонерні комерційні, акціонерні земельні, земські, міські та сільські банки), відбувалося формування законодавчої бази їх діяльності, банківське засновництво було необмеженим. З 1873-1875 рр. до початку 1880_х рр. у зв'язку з впливом руйнівної сили світових криз, що виникли на початку 1870-х рр., розширення мережі банків, а також поява нових типів банківських установ стала чітко регулюватися та навіть обмежуватися. Відповідно до напрямку нового курсу банківської політики відбулися зміни і в законодавстві та у статутах цих кредитно-фінансових установ. 1880-ті рр. - початок 1890-х рр. - період відлиги у розвитку банківської системи. Проте, хоч офіційно банківське засновництво знову отримало зелене світло, нові фінансово-кредитні інститути виникали рідко. Банківська мережа зростала та вдосконалювалася переважно за рахунок збільшення чисельності контор, відділень та комісіонерств вже існуючих банків.

У цьому зв'язку у розділі акцентується увага на дослідженні ідейно-теоретичних засад та основних напрямків загальноросійської політики щодо розбудови банківської системи ринкового типу в другій половині ХІХ ст., що, на думку дисертанта, зводилися до створення могутньої фінансово-кредитної системи, яка б відповідала новим господарським потребам країни. Однак, період її становлення проходив з певними труднощами та прорахунками, основним з яких був різкий занепад іпотечного кредиту. Дореформені казенні банки, що його забезпечували, були реорганізовані, а створення нових відбувалося занадто повільно й невпевнено. З 70-х рр. ХІХ ст. цю прогалину у довгостроковому кредиті Російської імперії почали заповнювати новоявлені приватні акціонерні земельні та поземельні банки, які майже всі були розташовані на території українських губерній (Харківський, Полтавський, Київський, Бессарабсько-Таврійський). Проте на початку їх діяльності іпотечний кредит був доступний тільки великим землевласникам, що мусили виставляти під заставу не менш як 50 гектарів землі.

Важливим моментом у розвитку вітчизняної банківської системи зазначеного періоду стало заснування на початку 1880_х рр. державних іпотечних банків (Селянського поземельного та Дворянського земельного банків), завдяки діяльності яких значно покращилося фінансування аграрного сектору. В цей же час у ході піднесення сільськогосподарської галузі здобули політичну державну підтримку й банківські установи дрібного кредиту (сільські банки). банківський система ринковий пореформений

Дослідивши роботи українських економістів другої половини ХІХ - початку ХХ ст., зроблено висновок, що характер формування їхніх поглядів на кредит, банки та банківську систему відбивав об'єктивні процеси розвитку ринкових відносин, необхідність системних перетворень у цьому напрямі. Вітчизняні вчені цього періоду присвятили велику кількість праць розробці проблем зародження нової банківської системи, заснованої на приватнопідприємницьких засадах. Особливо важливими є фундаментальні дослідження та публікації М. Бунге, П. Мігуліна, Л. Скорнякова, М. Туган-Барановського, Л. Яснопольського, К. Гаттенбергера та ін. В їхніх працях узагальнено та проаналізовано цінний фактичний матеріал, що в цілому дає змогу прослідкувати особливості становлення й розвитку дореволюційної банківської системи, першочергова функціональна роль якої розумілася як рушійна сила прогресу країни.

У третьому розділі - «Особливості функціонування та тенденції розвитку банківської системи в Україні на рубежі ХІХ-ХХ ст.» - розкривається розвиток банківської системи на зламі ХІХ-ХХ стХХ ст., що характеризувався акцентуванням уваги на розширенні та вдосконаленні банківських операцій. Банки організовують свою діяльність як цілком сформована система, їх нові види майже не з'являються. Внаслідок розвитку ринкових відносин відбувається концентрація капіталу, що зумовлює появу банківських об'єднань. Водночас великого значення набуває кооперативний рух, який на початку ХХ ст. сприяв об'єднанню установ дрібного кредиту, зокрема сільських банків. У результаті цього в 1911 р. в Києві було відкрито перший в Російській імперії Кооперативний банк («Союзбанк»).

Розкрито та проаналізовано досить складну трирівневу структуру банківської системи, що діяла на теренах України. Сутність її полягала у сприянні зростанню національного добробуту. Зокрема, з'ясовано, що: залежно від власника банківські установи поділялися на державні, приватні та суспільні; за характером операцій - на іпотечні та банки короткострокового кредитування. Найбільш розвинутою була мережа приватних іпотечних банків. Діяльність приватних комерційних банків у зв'язку з централізацією комерційного кредиту в основному була представлена великою кількістю відділень великих петербурзьких банків. Поряд з цим визначено, що функціональне навантаження цієї системи вищеперерахованих банківських установ полягало у здійсненні мобілізації вільних грошових коштів, проведенні фінансово-розрахункових операцій, грошової емісії, а головне, зазначена банківська система виступала основним джерелом фінансування усіх галузей народного господарства. В світлі цього особливо велика увага приділялася фінансуванню вітчизняних земельних відносин наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Доведено, що трансформаційні зміни у веденні вітчизняного сільського господарства супроводжувався якісними змінами в роботі Селянського банку. З 1905 р. банк отримав право проводити закупівлю і перепродаж земельних наділів, а з 1912 р. - видавати позики окремим особам (на реманент, матеріали тощо) під заставу надільних земель. Встановлено, що проблему селянського малоземелля та безземелля допомагали долати й приватні земельні банки, що функціонували на території України. Дрібні короткострокові кредити (переважно на засоби праці) забезпечувала розвинута мережа сільських банків. Крім того, в роботі показано, що серйозна фінансова підтримка комерційними банками була надана промисловості й торгівлі, завдяки чому в Україні відбувся підйом у вугільно-металургійній, машинобудівній, цукровій, борошномельній, горілчаній та багатьох інших галузях промисловості. Здійснено критичний аналіз експортної банківської діяльності відносно основних вітчизняних товарів, що дало змогу з'ясувати проблеми формування ефективного вітчизняного промислового кредиту. Найбільші труднощі щодо цього існували у наданні підтоварного кредиту, оскільки зацікавлені особи далеко не завжди мали відповідні місця для тимчасового зберігання товарів. У зв'язку з цим відмічено, що у 1911 р. на території України було здійснено невдалу спробу створити Київський сільськогосподарський банк взаємного кредиту. Та, не зважаючи на це, українське банківництво на початку ХХ ст. було досить розвинутим, а його функціональне навантаження широким і відповідало господарським потребам того періоду.

Таким чином, банківська система, що формувалася на теренах України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. мала еволюційний характер розвитку, що визначався господарськими особливостями краю, й сприяла становленню якісно нових соціально-економічних відносин.

ВИСНОВКИ

У дисертації розв'язане наукове завдання щодо визначення чинників, шляху та етапів розвитку банківської системи на теренах українських губерній, що входили до складу Російської імперії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Результати проведеного в дисертаційній роботі ґрунтовного узагальнюючого дослідження розвитку вітчизняного банківництва в умовах становлення ринкового господарства в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. характеризуються науковою новизною, мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення. На їх підставі можна сформулювати ряд висновків методологічного, теоретичного та науково-практичного змісту, що полягають в наступному:

1. Встановлено, що історія розвитку приватних банків на теренах України нараховує сотні років, протягом яких вони вдосконалювалися і видозмінювалися відповідно до часу і соціально-економічного ладу, в якому існували. Породжені економічними потребами, викликаними трансформацією вітчизняного господарства, вони пройшли тернистий еволюційний шлях, починаючи з дрібних лихварських лавок і закінчуючи цілком сформованими багатофункціональними кредитно-фінансовими установами, що на початку ХХ ст. цілком забезпечували інвестиційно-інноваційний розвиток усіх галузей ринкової економіки та інфраструктури країни.

2. Показано, що розуміння сутності та економічної природи банків було предметом дискусій серед провідних науковців-економістів другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Проведене у дисертації теоретичне дослідження дає змогу стверджувати, що в Російській імперії, зокрема і в Україні, існувало два основних теоретичних підходи до їх визначення: капіталотворчий та посередницький. Причому на теренах України переважало саме друге визначення.

3. Доведено, що банківська система ринкового типу, яка почала формуватися в Російській імперії і зокрема в Україні в 1860-х рр., виникла внаслідок глибоких прогресивних перетворень. Очікуване скасування кріпосного права передбачало насамперед розвиток капіталістичних відносин у промисловості, де вже наприкінці 1850-х рр. спостерігалися поява та зростання кількості акціонерних компаній, а також розвиток біржових операцій. Скасування феодально-кріпосницького ладу зумовило радикальні зміни і у веденні сільського господарства. Торгівля і промисловість потребували таких фінансових інститутів, які змогли б забезпечити їх торгівельно-промисловий оборот короткостроковим кредитом, аграрний сектор - довгостроковим. З іншого боку, у країні відбувався інтенсивний процес нагромадження позичкового капіталу. З проблемою ефективного використання цих ресурсів старі казенні кредитні установи справлятися вже не могли. Виходом із ситуації було тільки докорінне реформування фінансово-кредитної, зокрема й банківської системи.

4. Аргументовано, що структура банківської системи України порівняно з банківською системою Російської імперії в цілому характеризувалася більш розвинутою мережею іпотечних банків та банківських установ дрібного кредиту, в той час, як розвиток системи комерційних банків через загальну централізацію комерційного кредитного обороту в державі значно поступався загальноімперському. Однак, порівняно з іншими регіонами дореволюційної Росії, Україна мала більш розвинуту систему комерційного кредиту.

5. Визначено, що на території України більший розвиток комерційного банківництва мав місце в південно-західних та південних районах, ніж у північно-східних, що було пов'язано з загальною конфігурацією дореволюційного платіжно-розрахункового обороту країни, характером економічних зв'язків із Заходом тощо. В результаті порівняно слабкого розвитку в Україні системи місцевих акціонерних комерційних банків переважаючу роль у кредитному обігу України відігравали філіали банків загальноімперського призначення, що робило кредитну політику цих філіалів цілком залежною від кредитної політики їхніх правлінь.

6. Обґрунтовано, що структура пасивів українських дореволюційних банків характеризувалася досить зниженою питомою вагою вкладів порівняно з загальноімперськими банками в цілому і меншою оборотністю вкладів у зв'язку з переважанням у них довгострокових заощаджень над касовими резервами. В активних операціях комерційних банків позики під негарантовані цінні папери складали понад 100 млн. руб., які спрямовувалися на фінансування галузей народного господарства.

Також слід зазначити, що порівняно із загальноімперськими банками українські мали більшу комерційну спрямованість своєї діяльності, тобто виступали як організатори оборотних капіталів своїх клієнтів.

7. З'ясовано, що кардинальні зміни, які відбулися у досліджуваний період у соціально-політичному та економічному устрої країни, призвели до серйозних змін у банківському законодавстві. Проте його недосконалість в умовах становлення банківської системи ринкового типу, а також пережитих криз 1870-х рр. призвела до порушень нормальної роботи цієї системи та до матеріальних і моральних збитків, завданих вкладникам банків. Тому під час піку банківського буму (кінець 70-х - початок 80-х рр. ХІХ ст.), за якого з'явилося особливо багато різних форм банківських установ, на правове регулювання банківської діяльності в Російській імперії, зокрема і в Україні, була звернута особливо велика увага. При цьому діяльність банків на території підросійської України мала ряд юридичних особливостей. Зокрема, згідно з затвердженим Міністерством фінансів Російської імперії статутом Земельного банку Херсонської губернії землі, що належали польським землевласникам, могли закладатися тільки в окремих випадках і на особливих умовах.

8. У дисертації із сучасних теоретико-методологічних позицій проаналізовано формування поглядів українських економістів дореволюційного періоду на кредит, банки та банківську систему. На підставі проведеного аналізу наукової спадщини українських вчених у дисертації розкрито їх теоретичний і практичний внесок у формування банківської системи в умовах становлення ринкового господарства в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Особливу увагу приділено аналізу теоретичних ідей І.В. Вернадського, М.Х. Бунге, М.І. Туган-Барановського, Д.І. Піхна, А.Я. Антоновича, К.К. Гаттенбергера, Л.М. Яснопольського та ін., які в цілому виступали за розвиток нової ефективної банківської системи, діяльність якої цілком відповідала новим соціально-економічним відносинам та новому устрою, що формувалися в Російській імперії, зокрема і в Україні.

9. Розкрито схему української банківської системи, яка складалася з трьох рівнів, де перший рівень - центральний Державний банк Російської імперії та державні Селянський поземельний і Дворянський земельний банки, другий - банки короткострокового кредиту, а третій - приватні іпотечні банки. Доведено, що функціональне навантаження цієї системи передбачало фінансування інвестиційно-інноваційного розвитку всієї економічної системи, врегулювання грошового обігу, збирання й зберігання заощаджень населення.

Загалом активна діяльність мережі вітчизняних банків протягом другої половини ХІХ - початку ХХ ст. була рушійною силою науково-технічного та соціально-економічного господарського прогресу, трансформаційних ринкових перетворень, що відбувалися протягом цього періоду на теренах України. І хоча процес формування банківської системи ринкового типу в Україні був досить непослідовний, оскільки на нього постійно впливали економічні кризи, політичні суперечності, законодавчі перешкоди та інші чинники, які його певною мірою стримували, однак навіть при цьому чим далі більш узгоджена, взаємопов'язана, досконала робота банків сприяла дедалі більш глибокій переорієнтації та модернізації народного господарства.

Тому ретельне вивчення й аналіз вітчизняного досвіду з урахуванням всіх досягнень і вад розвитку банківської системи підросійської України в умовах становлення ринкового господарства в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. дозволить підвищити ефективність діяльності банківської системи України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Новікова І.Е. Загальноросійська політика та її роль у становленні та розвитку вітчизняної банківської системи ринкового типу в другій половині ХІХ ст. / І.Е. Новікова // Фінансова система України: становлення та розвиток: Збірник наук. праць. - Острог: вид-во Національний університет «Острозька академія», 2007. - Вип. 9.: У 4-х част. - Ч.3. - С. 130-140 (0,56 д. а.).

Новікова І.Е. З історії становлення вітчизняної банківської системи ринкового типу другої половини ХІХ - початку ХХ ст. / І.Е. Новікова // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 8 (62). - С. 3-9 (0,5 д. а.).

Новікова І.Е. М.І. Зібер про історичний розвиток форм господарської діяльності / І.Е. Новікова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: економіка. - 2007. - № 96. - С. 57-59 (0,49 д. а).

Новікова І.Е. Організація банківської справи на Поділлі (друга половина ХІХ - початок ХХ ст. / І.Е. Новікова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2006. - № 12 (67). - С. 131-135 (0,62 д. а.).

Новікова І.Е. Особливості розвитку банківської системи України в умовах ринкової трансформації (друга половина ХІХ - початку ХХ ст.) / І.Е. Новікова // Вісник Академії праці та соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2006. - № 3. - С. 71-78 (0,65 д. а.).

Новікова І.Е. Передумови виникнення банківської системи ринкового типу в Україні в другій половині ХІХ ст. / І.Е. Новікова // Формування ринкових відносин в Україні. - 2007. - № 11 (78). - С. 41-48 (0,94 д. а.).

Новікова І.Е. Розробка теоретичних засад розвитку кредитно-банківської системи в працях українських економістів (друга половина ХІХ - початок ХХ ст. / І.Е. Новікова // Банківська справа. - 2007. - № 1. - С. 57-65 (0,68 д. а.).

Новікова І.Е. Роль банків у фінансовому регулюванні розвитку земельних відносин на рубежі ХІХ-ХХ ст. / І.Е. Новікова // Банківська справа. - 2007. - № 5. - С. 74-82 (0,7 д. а.).

Новікова І.Е. Роль М.Х. Бунге у трансформації вітчизняної банківської системи на ринкових засадах / І.Е. Новікова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: економіка. - 2006. - № 84. - С. 64-67 (0,66 д. а.).

Новікова І.Е. Становлення банківської системи Києва в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. / І.Е. Новікова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: економіка. - 2006. - № 90. - С. 50-53 (0,61 д. а.).

Новікова І.Е. Формування вітчизняної банківської системи у другій половині ХІХ ст.: структура та функціональне призначення / І.Е. Новікова // Історія народного господарства та екон. думки України. - 2007. - Вип. 39-40. - С. 172-180 (0,7 д. а.).

В інших виданнях:

1. Новікова І.Е. Проблеми розвитку банківської системи України в епоху вільного підприємництва / І.Е. Новікова // Проблемы развития финансовой системы Украины: Сб. трудов ІІ Международной науч.-практ. конф. аспирантов и студентов. - Симферополь, 2006. - Симферополь: Изд МОО «Центр Стабилизации», 2006. - С. 163 (0,1 д. а).

2. Новікова І.Е. Становлення банківської системи ринкового типу в Україні, що входила до складу Російської імперії (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) / І.Е. Новікова // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15-й річниці незалежності України. - Вип. ІV: У 3-х част. - Ч.2. Актуальні проблеми економічного розвитку в глобальному середовищі / За заг. ред. проф. В.Д. Базилевича. - К.: Логос, 2006. - С. 296-298 (0,12 д.а.).

3. Новікова І.Е. Характерні риси розвитку банківського земельного кредиту на території України на рубежі ХІХ-ХХ ст. / І.Е. Новікова // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - Вип. V: У 5-х част. - Ч.4. / За заг. ред. проф. В.Д. Базилевича. - К.: ВЦ «Принт-центр», 2007. - С. 52-54 (0,19 д. а.).

4. Новікова І.Е. Становлення фінансових інститутів та їх взаємодія в українському господарстві ринкового типу кінця ХІХ - початку ХХ ст. / І.Е. Новікова // Формування конкурентоспроможного страхового ринку України в умовах глобалізації: ІІ Міжнародна науково-практична конференція: Зб. наук. пр. асп. та студ. - К., 2006. - С. 130-131 (0,16 д. а.).

5. Новікова І.Е. Особливості функціонування Державного банку Російської імперії на зламі ХІХ-ХХ століть / І.Е. Новікова // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених. - Вип. ІV: У 7 част. - Ч.3. / За заг. ред. проф. В.Д. Базилевича. - К.: ВГЛ «Обрій», 2008. - C. 48-50 (0,23 д. а.).

АНОТАЦІЯ

Новікова І.Е. «Розвиток банківської системи України в умовах становлення ринкового господарства (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.)». - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню проблеми формування банківської системи України, що входила до складу Російської імперії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Розкрито економічну сутність та природу банківської системи, банків та кредиту. Визначено роль цієї системи у становленні вітчизняного ринкового господарства. Здійснено класифікацію елементів цієї системи, а також представлено її структуру та функції.

На основі широкого кола історико-економічної літератури, архівних джерел та статистичних матеріалів здійснено теоретичний аналіз процесу становлення та розвитку української банківської системи ринкового типу в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст., висвітлено та узагальнено теоретичні погляди українських економістів щодо формування цієї системи та розкрито особливості правового регулювання її діяльності, урядової політики, видів та динаміки банківських операцій.

Дисертація проілюстрована схемами, таблицями, діаграмами й фотографіями видатних діячів та вітчизняних банківських установ досліджуваного періоду.

Ключові слова: банківська система, банки, кредит, банківська політика, іпотечні банки, приватні комерційні банки, ринкове господарство, українська економічна думка.

АННОТАЦИЯ

Новикова И.Э. «Развитие банковской системы Украины в условиях становления рыночного хозяйства (вторая половина ХІХ - начало ХХ вв.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01. - Экономическая теория и история экономической мысли. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертационная работа посвящена исследованию проблемы формирования банковской системы Украины, которая была в составе Российской империи во второй половине ХІХ - в начале ХХ вв. В частности, раскрыто понятие и роль этой системы в становлении отечественного рыночного хозяйства. Осуществлена классификация элементов украинской дореволюционной банковской системы, а также представлена ее структура и функции.

Доказано, что в начале ХХ века украинская банковская сеть, которая финансировала инвестиционно-инновационного развитие края, регулировала денежное обращение и сберегала вклады, состояла из трех уровней, где первый уровень занимали государственные банки (Государственный банк Российской империи, Крестьянский поземельный и Дворянский земельные банки), второй - банки краткосрочного кредита, а третий - частные ипотечные банки.

В результате осуществленного исследования доказано, что банковская система рыночного типа начала зарождаться в Российской империи и Украине во второй половине ХІХ века в результате назревших необходимых изменений в экономической государственной системе. Подчеркнуто, что банковская система является основой любого государства. Развитее же банковской системы рыночного типа - это рычаг, с помощью которого осуществляется подъем всех отраслей хозяйства.

В исследовании раскрыта сущность банков и их основной функции - кредита. В частности, выяснено, что чаще всего банки определялись как посредники между капиталодержателями и капиталоискателями, а кредит как процесс передачи ценностей от одного лица к другому на основе доверия, платности и сроковой возвратности.

На основе обширной базы историко-экономической литературы, архивных и дореволюционных статистических материалов осуществлен анализ эффективности развития украинской банковской системы рыночного типа во второй половине ХІХ - в начале ХХ вв. В частности, особое внимание акцентировано на дифференциации банков, которые действовали на территории украинских губерний.

Определены теоретические взгляды украинских экономистов относительно формирования этой системы, а также раскрыты особенности правового регулирования ее деятельности, правительственной политики, видов и динамики банковских операций. При этом установлено, что в целом основные теоретико-методологические идеи отечественных ученых и экономистов-практиков (И.В. Вернадского, Н.Х. Бунге, Н.И. Туган-Барановского, Д.И. Пихно, А.Я. Антоновича, К.К. Гаттенбергера, Л.Н. Яснопольского и др.) заключались в призыве сформировать эффективную банковскую систему, которая бы отвечала устанавливающимся рыночным отношениям в Российской империи, и в частности в Украине. Правовая деятельность банков, как выяснено, регулировалась общероссийским законодательством, которое предоставляло приоритеты большим столичным банкам, филиалы которых в большом количестве насаждались на территории украинских губерний. Во избежание всевозможных нарушений со стороны банков правительством были установлены строгие правила их учреждения, деятельности и реорганизации. При этом с 1970-х гг. особое внимание было уделено минимизации конкуренции между банками и ее возможных негативных последствий как на отдельных клиентов финансово-кредитных учреждений, так и на развитие всей банковской сети и экономики. Усиленный контроль осуществлялся и за особенностями купли-продажи земель в пределах украинских губерний, а также за этничной принадлежностью должностных лиц банковских работников в этих регионах.

Обосновано, что структура пассивов украинских банков в конце ХІХ - в начале ХХ вв. характеризовалась низким удельным весом и меньшей оборотностью вкладов в сравнении с остальными банками империи, в связи с преобладанием в них долгосрочных сбережений над кассовыми резервами.