Моделювання динаміки формування фінансових ресурсів банків

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Моделювання динаміки формування фінансових ресурсів банків

Спеціальність 08.00.11 - математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці

Русин Роман Семенович

Хмельницький - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної кібернетики Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України, м. Івано-Франківськ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Благун Іван Семенович,

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економічної кібернетики.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Клебанова Тамара Семенівна,

Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економічної кібернетики,

кандидат економічних наук, доцент

Твердохліб Іван Петрович,

Львівський національний університет імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри інформаційних

систем у менеджменті.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інтеграційні процеси в економіці України визначають відповідні до світових стандартів умови функціонування банківських структур, які як фінансові посередники є одними з найважливіших об'єктів фінансового менеджменту. Тобто різні напрямки банківської діяльності, які пов'язані як з поточною діяльністю, так із вирішенням задач тактичного і стратегічного менеджменту в першу чергу пов'язані з раціональним формуванням та перерозподілом фінансових ресурсів з метою досягнення визначених фінансових результатів. При цьому, враховуючи різні аспекти та горизонт планування банківської діяльності, найважливішим завданням банку є підтримка його збалансованості як в площині платоспроможності так і в ліквідності його засобів.

Реалізація вказаних вище завдань з транспарентністю і достовірністю відтворення банківських процесів, адекватним відображенням динамічної взаємодії та впливу ендогенних і екзогенних чинників, однозначним врахуванням властивих банківському середовищу детермінових і випадкових процесів, із застосуванням певних аналітичних процедур обумовлюють застосування методів і моделей економіко-математичного моделювання банківської діяльності.

На даний час у вітчизняній і світовій науці значний внесок у вивчення вказаних питань зроблений такими вченими, як Благун І., Бланк І., Вітлінський В., Врублевська О., Геєць В., Грабарчук С., Гренджер К., Каблук М., Кизим М., Клебанова Т., Колесникова В., Конюховський П., Лукаш С., Малютіна Л., Моляков Д., Опарін В., Островська О., Павлюк К., Пономаренко В., Парзен Е., Романовський М., Сабанті Б., Твердохліб І., Тюкі Д., Федосов В, Хатанака М., Хачатурян С., Хемінг Р., Хенкок Д. та ін.

Однак, зважаючи на надзвичайно високий рівень складності, різнобічності та різноплановості досліджуваних об'єктів, зв'язків і відношень між ними, наукові дослідження присвячені проблемам моделювання динаміки формування фінансових ресурсів банків є не повністю досконалими і потребують подальшого доопрацювання.

Актуальність даної проблеми на сучасному етапі розвитку економіки України, її теоретичне і практичне значення, необхідність формування практичних методик і рекомендацій, здатних призвести до підвищення ефективності роботи банківських установ, обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету і задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника і є частиною комплексної теми “Моделювання соціально-економічного розвитку економіко-виробничих структур в ринкових умовах” (ДР 0102U004510) кафедри економічної кібернетики.

Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка економіко-математичних моделей динаміки формування фінансових ресурсів банків. У відповідності до сформульованої мети дослідження були поставлені та розв'язані наступні завдання:

- визначено місце банківських установ в системі фінансових інституцій;

- проаналізовано стан розвитку банківського сектору в Україні;

- проведено огляд основних підходів до моделювання поведінки банків;

- визначено концептуальні основи моделювання динаміки фінансових ресурсів банків;

- розроблено моделі оцінки діяльності банку на основі динаміки його депозитів;

- розроблено моделі оцінки діяльності банку на основі аналізу його витрат;

- побудовано рекурентні моделі динаміки фінансових ресурсів банку;

- розроблено імітаційні моделі формування фінансових ресурсів банків.

Об'єктом дослідження є процес формування фінансових ресурсів банків.

Предметом дослідження є економіко-математичні моделі формування фінансових ресурсів банків.

Методи дослідження. Методологічну та теоретичну основу роботи складають підходи вітчизняних і зарубіжних вчених до економіко-математичного моделювання динаміки формування фінансових ресурсів банків. У процесі виконання дослідження використовувались такі методи:

- системного моделювання - при визначенні напрямків дослідження та при розробці моделей формування фінансових ресурсів банків;

- статистичних критеріїв - при розробці моделей оцінки діяльності банку на основі динаміки його депозитів і аналізу витрат;

- різницевих рівнянь - при розробці рекурентних моделей динаміки фінансових ресурсів банку;

- імітаційного моделювання - при розробці імітаційних моделей формування фінансових ресурсів банків.

Поставлені завдання вирішувалися із застосуванням комп'ютерних програм Mathematica 5.1, Microsoft Excel.

Інформаційну базу дослідження сформували офіційні статистичні матеріали, законодавчі та нормативні документи, що регламентують діяльність банківського сектору в Україні, науково-аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних авторів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у розв'язанні конкретного наукового завдання щодо економіко-математичного моделювання динаміки формування фінансових ресурсів банків. Основні результати проведеного дослідження, які характеризують наукову новизну та особистий внесок здобувача, полягають у наступному:

вперше:

- розроблено комплекс моделей формування фінансових ресурсів банків з врахуванням особливостей розвитку банківського сектору України, побудованого на основі системного підходу та імітаційних сценаріїв динаміки залучених ресурсів і витрат, які на відміну від існуючих забезпечують більш ефективне стратегічне і оперативне управління з врахуванням впливу зовнішніх чинників на їх досягнення;

одержали подальший розвиток:

- моделі оцінки діяльності банку з врахуванням динаміки його депозитів, які на відміну від існуючих дозволяють врахувати особливості поведінки вкладників і прогнозувати динаміку розвитку депозитного портфелю банку;

- моделі оцінки діяльності банку на основі аналізу його витрат, які за допомогою векторної виробничої функції описують надання якісно різних банківських фінансових послуг;

- рекурентні моделі динаміки фінансових ресурсів банку, що дозволяють описати процеси еволюції власного капіталу банку залежно від динаміки залучених ресурсів і реалізованої ним політики нагромадження;

удосконалено:

- моделі та методи дослідження динаміки формування фінансових ресурсів банків з використанням теорії системного моделювання, які є формалізованим представленням закономірностей, що визначають розвиток економічної системи.

Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати та розроблені рекомендації являють собою методологічну базу для формування рішень щодо підвищення ефективності формування фінансових ресурсів банків.

Практичні результати дисертаційної роботи, в першу чергу, рекомендації щодо формування імітаційних сценаріїв динаміки фінансових ресурсів банків використано в роботі АКІБ “УкрСиббанк” (довідка № 137-41-536 від 12.03.2009 р.) та ВАТ “ВТБ Банк” (довідка №347/1800-09-2 від 12.03.2009 р.).

Основні теоретичні положення наукового дослідження використовуються в навчальному процесі при викладанні курсів “Економетрія”, “Теорія випадкових процесів” та “Ефективність інформаційних систем” на економічному факультеті Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 256/11-2 від 11.03.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до економіко-математичного моделювання динаміки формування фінансових ресурсів банків. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, котрі отримані самим автором.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи, висновки та пропозиції апробовані та обговорювались: на Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансові ресурси регіону: організація та формування” (9-11 листопада 2006 року, м. Івано-Франківськ); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки та управління підприємствами” (23-24 лютого 2007 року, м. Дніпропетровськ); XV Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців “Економічні проблеми сучасного суспільства та шляхи їх подолання” (17-18 травня 2007 року, м. Запоріжжя); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності в умовах глобалізації економіки” (3-6 жовтня 2007 року, м. Ужгород); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні макроекономічні проблеми України та шляхи їх вирішення” (24-25 лютого 2009 року, м. Полтава); міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми моделювання соціально-економічних систем” (9-10 квітня 2009 року, м. Харків).

Публікації. Основні результати теоретичного і практичного дисертаційного дослідження опубліковано в 12 наукових працях, серед яких 7 статей у наукових фахових виданнях, 5 публікацій у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій - 4,37 др. арк., з яких особисто автору належить 4,12 др. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 176 найменувань на 14 сторінках. Робота викладена на 201 сторінках комп'ютерного тексту, містить 9 таблиць, 27 рисунків. Обсяг основного тексту дисертації складає 173 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано предмет, об'єкт і методи дослідження, висвітлені наукова новизна, теоретична та практична цінність роботи.

У першому розділі “Методологічні аспекти моделювання діяльності банків” визначено базові теоретико-методологічні засади аналізу та моделювання динаміки формування фінансових ресурсів банків. Розглянуто основні методи виміру та оцінки впливу на динаміку основних чинників і підходи до їх моделювання. Досліджено базові економіко-математичні моделі формування фінансових ресурсів банків та особливості їх адаптування до економічних умов розвитку банківського сектору України.

Враховуючи те, що фінансові ресурси є не тільки джерелом фінансового забезпечення відтворювальних циклів, але й інструментом фінансового регулювання та стимулювання економічних процесів, виникає необхідність їх узгодження не тільки з іншими видами ресурсів, але і з фінансовими ресурсами окремих суб'єктів господарювання. Інакше кажучи, результатами взаємного руху фінансових ресурсів є зміна, перетворення під впливом різних чинників форм їх існування, що в загальному випадку сприяє вирішенню проблеми формування ресурсної бази.

Виходячи з цього, запропоновано розглядати банк як деякий абстрактний об'єкт, що характеризується вхідними і вихідними параметрами, а також функцією, що їх пов'язує. Такий підхід в певному значенні наближає математичні моделі банків до традиційних моделей виробничих підприємств і організацій, принципові переваги якого, в першу чергу, пов'язані з можливостями застосування апаратних засобів традиційної мікроекономічної теорії.

Як правило, в рамках моделей “виробничого” типу діяльність фінансово-банківської фірми трактується як посередництво, в ході якого купуються одні фінансові ресурси (позички, кредити і тощо) і продаються інші цінні (депозити). При цьому акцент робиться на вивченні технології, що визначає можливості банку із проведення посередницьких операцій з фінансовими ресурсами. Таким чином, фінансово-банківські інститути в даному випадку виступають як самостійні економічні суб'єкти.

На основі аналізу літературних джерел встановлено, що за суттєво різних підходів до визначення категорії “фінансовий ресурс” запропонована його авторська дефініція, яка є наступною “фінансовий ресурс - це параметр (показник), значення якого відображає як внутрішній стан модельованого об'єкту (наприклад, банку), так і умови зовнішнього економічного середовища”.

Обґрунтовано доцільність застосування методів економіко-математичного моделювання для дослідження динаміки формування фінансових ресурсів банків. Це підтверджується тим, що в нинішніх умовах господарювання зміст управління банківськими структурами, полягає не в просторовому описі окремих аспектів їх функціонування, а в отриманні системної інформації, яка дозволяла б більш детально пізнати характер змін в таких системах і водночас спрогнозувати діяльність їх суб'єктів в конкретних умовах. Завдання управління цими процесами трансформуються від детального регламентування їх перебігу, до керованості ними у визначеному руслі в умовах ринку, що дає змогу зберегти оптимальні характеристики їх діяльності та адаптуватись до постійних змін у нестабільному ринковому економічному середовищі.

Проведена оцінка методологічних засад моделювання динаміки формування фінансових ресурсів банків показала, що для глибокого і всебічного аналізу таких процесів найбільш доцільним є використання системного підходу, який на етапі пізнання дійсності є одним з найефективніших інструментів. З цих позицій в роботі комплексно відпрацьовано можливості пошуку універсальних принципів дослідження закономірностей розвитку банківських установ, відповідно до яких діяльність об'єкту описується за допомогою траєкторій векторів стану або через задання векторного ресурсного потоку. Доведено, що в умовах невизначеності найбільш ефективною моделлю динаміки розвитку банку є векторний випадковий процес.

У другому розділі “Розробка математичних моделей формування фінансових ресурсів банків” проведений аналіз розвитку банківського сектору України за 2002-2007 роки показав, що для забезпечення зростання обсягів кредитування та відповідного виконання нормативних вимог НБУ щодо капіталу, банки збільшували власний капітал. Більшість банків залучали додаткові ресурси для капіталізації у власників або через процеси злиття та поглинання. Декілька банків вийшли з первинним публічним розміщенням своїх акцій на міжнародні ринки.

Протягом розглядуваного періоду банківському сектору в цілому вдалося справитися з управлінням основними ризиками. Якість кредитного портфеля не викликала суттєвого занепокоєння, навіть з огляду на ситуацію на міжнародних фінансових ринках. У своїй діяльності банки орієнтуються на модернізацію системи збору інформації щодо кредитів та оцінки ризиків із метою зниження кредитного ризику та подальшого покращення платіжної дисципліни клієнтів. В останні роки ліквідність банківського сектора зросла в результаті значних вливань капіталу, активних запозичень на міжнародних фінансових ринках та експансивної монетарної політики. Зростання ролі іноземних банків також надає додаткову гарантію ліквідності місцевим банкам за рахунок їх фінансування материнськими компаніями. Ризик розриву термінів між активними та пасивними операціями також зменшується, оскільки термін дії зобов'язань збільшується завдяки зростанню довгострокових іноземних запозичень та випуску цінних паперів на внутрішньому ринку.

Після стрімкого зростання банківського сектора протягом 2002-2007 років природно очікується подальше поступове уповільнення темпів його розвитку через зміни умов на світових фінансових ринках та насичення ринку. Водночас, розвиток банківського сектору України поступово наближатиметься до рівня його розвитку в країнах зі зрілою економікою.

Доведено, що для банків важливим джерелом акумуляції коштів є депозити, сумарні обсяги залучення яких за своєю природою носять ймовірнісний характер, оскільки діяльність банків пов'язана, як правило, з ризиком і невизначеністю. У цьому зв'язку для опису невизначеності динаміки фінансових ресурсів банку розроблено модель оцінки діяльності банку на основі динаміки його депозитів, в рамках якої передбачається використання прогнозних значень загального обсягу депозитів “до запитання”. При цьому вихідними характеристиками діяльності банку можуть бути стандартні відхилення, що оцінюють ступінь ризику таких прогнозів.

Очікуване значення суми вкладів , які лежать на рахунках до моменту часу , вимірюється математичним сподіванням

, (1)

де - інтенсивність процесу проведення операцій з рахунком, - інтенсивність процесу закриття рахунків, - математичне сподівання випадкового коефіцієнта зміни вкладу .

Точність такої оцінки рівна:

(2)

де - стандартне відхилення випадкового коефіцієнта .

Позначено через суму депозитів, які лежать на рахунках потенційних вкладників до моменту часу , з врахуванням можливості того, що рахунки деяких потенційних вкладників не будуть відкриті до моменту часу , а також того, що рахунки ряду потенційних вкладників, відкриті в деякий момент часу , будуть ліквідовані до вказаного моменту . Тоді для прогнозу такої суми вкладів використовується математичне сподівання

, (3)

де - інтенсивність процесу відкриття нових рахунків, - середня величина вкладу, який поміщається на рахунок “до запитання”, що знову відкривається, випадкової величини . Точність такого прогнозу визначається наступним чином:

(4)

де - стандартне відхилення випадкового обсягу депозитів на рахунку.

Загальна сума вкладів, які лежать на рахунках вкладників, що функціонують до моменту часу , визначається випадковою величиною

, (5)

з математичним сподіванням

^, (6)

яке служить прогнозом загальної суми депозитів. Стандартне відхилення

(7)

цієї випадкової величини використовується для оцінки точності прогнозу.

Прогнозні значення сукупного обсягу всіх вкладів “до запитання” в будь-який моменту часу зображено на рис. 1.

Рис. 1. Динаміка загального обсягу депозитів “до запитання”

На основі критичного аналізу відомої моделі Д. Хенкока, яка описує діяльність фінансової фірми за допомогою виробничої функції, розроблена модель оцінки діяльності банку за допомогою векторної виробничої функції , , , що описує виробництво вектора якісно різних банківських фінансових послуг при споживанні вектора якісно різних ресурсів . Розроблено модель невизначеності задання виробничої функції. Для випадку мультиплікативної виробничої функції досліджено вплив невизначеності на оцінки параметрів, які використовуються як вихідні характеристики діяльності банку.

Модель стохастичної мультиплікативної виробничої функції представлена наступним чином:

(8)

де , i = 1,2, .

Випадкова величина обсягу наданих фінансових послуг має щільність розподілу

(9)

Математичне сподівання і дисперсія випадкового обсягу наданих послуг банком:

(10)

(11)

Випадкові параметри є незалежними випадковими величинами зі щільністю розподілу

банківський ресурс фінансовий депозит

, (12)

де - математичне сподівання, а - дисперсія випадкової величини .

Параметри визначають оптимальне співвідношення чинників K і L, а також можуть бути знайдені шляхом чисельної апроксимації розв'язку вказаної оптимізаційної задачі .

У третьому розділі “Практичне застосування розроблених моделей динаміки формування фінансових ресурсів” розглянуто рекурентні моделі динаміки фінансових ресурсів банку, що дозволяють описати процеси еволюції власного капіталу банку залежно від динаміки залучених ресурсів і реалізованої ним політики нагромадження.

Величина власних ресурсів визначається рекурентним співвідношенням

, (13)

, (14)

де - індекс періоду ;

- обсяги власних ресурсів банку в t-му періоді;

- обсяги залучених ресурсів в t-му періоді;

- середня норма затрат на одиницю залучених ресурсів;

- середня норма доходу на одиницю використовуваних ресурсів;

- частка власних ресурсів, перетворених в активи, тобто використовуваних для отримання прибутку (накопичення власного капіталу);

- затрати на залучення ресурсів в t-му періоді;

- прибуток t-го періоду;

- коефіцієнт елементарного приросту;

- норму нагромадження власних ресурсів банку в певний період.

На основі даної моделі побудовано рекурентну модель динаміки фінансових ресурсів банку, що використовує залучені ресурси двох видів:

- - “короткострокові” - залучаються в момент часу на один період і характеризуються нормою витрат ;

- - “довгострокові” - залучаються в момент часу на періодів і характеризуються нормою витрат ;

Припущення моделі наступні:

- банк має в своєму розпорядженні частку власного капіталу , короткострокові ресурси, залучені в поточному періоді , довгострокові ресурси, залучені в поточному і попередніх періодах ;

- несе витрати в обсягах по залучених ресурсах, які повертаються.

Рекурентне співвідношення для динаміки власного капіталу з врахуванням особливостей на перших етапах представлено таким чином:

(15)

де

При

; (16)

при

(17)

В даному випадку величина власних ресурсів банку в момент часу визначається трьома чинниками:

- величиною початкового капіталу з врахуванням політики нагромадження;

- результатами діяльності із залучення і використання короткострокових ресурсів;

- результатами діяльності із залучення і використання довгострокових ресурсів.

Величина залучених ресурсів задається наступним чином:

, (18)

де параметр - маштабуючий коефіцієнт, який прив'язує дану залежність до визначеної системи залучених ресурсів, - швидкість накопичення залучених ресурсів. Тоді рекурентне співвідношення для динаміки власного капіталу

, (19)

, (20)

де

.

Обсяг власних ресурсів банку в момент часу в рамках представленої моделі залежить від двох складових:

- доходів від початкового капіталу;

- доходів від використання залучених ресурсів.

Оптимальна (з точки зору максималізації величини власного капіталу в момент часу ) норма витрат залучених ресурсів , веде до наступних висновків:

- в умовах розглянутої моделі при малих “оптимальна” норма витрат повинна приблизно складати дві третини від норми доходу. Точність такої оцінки буде досягатися лише для достатньо малих ;

- при отримано більш точну оцінку

. (21)

Особливість запропонованих рекурентних динамічних моделей полягає у можливості врахування відмінностей, які існують між окремими видами залучених ресурсів як за термінами повернення, так і за нормами витрат на залучення.

Доведено доцільність використання методів імітаційного моделювання для опису процесів, які проходять в рамках фінансово-банківських інститутів, а саме, для встановлення закономірностей поведінки фінансових показників і динаміки фінансових ресурсів.

При використанні моделі динаміки залучених ресурсів:

, (22)

де і - обсяги фінансового ресурсу в моменти часу і відповідно; - коефіцієнт елементарного переходу від етапу до етапу .

Інформаційною базою імітаційного експерименту для генератора значень псевдовипадкових елементарних приростів, відповідних середньомісячним значенням, були встановлені значення параметрів і . На рис. 2 наведено графік, який відображає можливі траєкторії розвитку спостережуваного ресурсу (сумарних депозитів “до запитання”), позначені як “Сценарій-1”, “Сценарій-2” і “Сценарій-3”. Вихідний обсяг ресурсу (на момент ) встановлений як , що дозволило надати графікам більшу наочність. На рис. 2 також показані графіки прогнозу даного ресурсу та інтервальних оцінок виду , побудованих при тих же значеннях параметрів т і s, які використовувалися в ході імітаційного експерименту. Візуальний аналіз отриманих результатів наочно відображає той факт, що “коридор” виду добре представляє вірогідні відхилення значень описуваного показника відносно прогнозу для достатньо широкого спектру сценаріїв його розвитку.

Припускається, що банк може володіти видами залучених (позикових) ресурсів. При цьому кожен вид характеризується терміном залучення , який вимірюється цілим числом часових інтервалів, і ставкою відсоткових виплат , - обсяг r-го ресурсу в момент часу , частка власного капіталу , що йде на накопичення, приносять дохід відповідно до норми .

Запропоноване різницеве рівняння динаміки власного капіталу має вигляд:

, (23)

при .

Сценарії експериментів, які проводяться на базі розроблених моделей, допускають варіювання як екзогенних параметрів, які імітують мінливість зовнішнього середовища, так і цілей формування ресурсів банку. Зокрема, допустимі такі цілі як досягнення максимального (заданого) значення власного капіталу в заданий момент часу, забезпечення фіксованих темпів росту власного капіталу, підтримка заданої пропорції між власним і позиковим капіталом.

Рис. 2. Результати імітації динаміки сумарних депозитів банку на базі моделі (22)

Розроблено модель, яка імітує процес зміни сумарних щомісячних залишків на рахунках “до запитання” в окремо взятому банку за дворічний період.

Отримані результати практичної реалізації розроблених моделей на основі інформації про діяльність банківських установ України дозволили зробити висновки відносно того, як тип динаміки залучених ресурсів впливає на темп зміни власного капіталу, на основі чого запропоновано ряд заходів щодо підвищення ефективності формування фінансових ресурсів банків, що передбачають комплексне врахування як внутрішньомодельних, так і зовнішньомодельних чинників.

При цьому, очевидно, що для імітації динаміки власного капіталу може бути використана модель динаміки окремих ресурсів (22). Траєкторії, що відображають динаміку власного капіталу банку отримані в ході проведення імітаційних експериментів на базі моделі (23), показано на рис. 3. Їх графіки мають легенди “Сценарій-1”, “Сценарій-2” і “Сценарій-3”. Також на рис. 3 зображено графік, що відповідає аналітичному розв'язку (14) різницевого рівняння (13).

У даному прикладі динаміка залучених ресурсів задається імітаційною моделлю, побудованою на базі моделі (22) з параметрами , , яка враховує квартальні і річні цикли, амплітуди яких приблизно співрозмірні з величиною . Інші параметри різницевого рівняння (9) встановлені як , , , , .



Рис. 3. Результати імітації динаміки власного капіталу банку в рамках простої (одноресурсної) моделі

Розміщення графіка аналітичного розв'язку щодо траєкторій , які відображають результати імітаційних експериментів, дозволяє зробити висновок про те, що на емпіричному рівні вираз (14) з достатнім ступенем достовірності апроксимує динаміку власного капіталу.

Методи імітаційного моделювання дозволяють ефективно відобразити в динаміці співвідношення компонент, з яких складається в рамках моделі (13), (14) обсяг власного капіталу банку: приріст частки на вихідний обсяг власного капіталу і приріст частки залучених ресурсів. Діаграма, що відображає відсоткове співвідношення обох компонент, наведена на рис. 4, яка відображає одну з принципових властивостей моделі (13): на початкових етапах відбувається швидке зростання питомої ваги приросту частки залучених ресурсів, після чого настає “стабілізація” структури власного капіталу.

Результати використання імітаційної моделі, побудованої на базі рекурентного співвідношення (15), передбачають диференціацію залучених ресурсів на короткострокові та довгострокові (рис. 4).



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Співвідношення компонент, які визначають динаміку власного капіталу банку в рамках простої (одноресурсної) моделі

Для імітації поведінки динаміки залучених ресурсів, як одного, так і іншого виду, застосовано модель (22). Псевдовипадкові коефіцієнти елементарних приростів для короткострокових позикових ресурсів генеруються з параметрами , . Відповідно, для коефіцієнтів елементарних приростів довгострокових ресурсів встановлені значення параметрів , . При цьому вважається, що період залучення для них дорівнює трьом періодам залучення короткострокових ресурсів. Інші екзогенні параметри в рекурентному співвідношенні (15) мають значення , , , . Початкові обсяги як власного капіталу (), так і обох видів залучених ресурсів прийняті за одиницю.

Окрім траєкторій динаміки власного капіталу (рис. 5), що відображають результати імітаційних експериментів, представлено графік, відповідний до аналітичного розв'язку (17) різницевого рівняння (15). Взаємне розташування графіків дозволяє в цілому підтвердити висновок про апроксимуючі властивості аналітичних виразів, отриманих в рамках відносно простих моделей. Це служить підставою для поширення останніх на моделі з більш складною системою обмежень.

На рис. 6 подана діаграма, що відображає в динаміці співвідношення чинників приросту власного капіталу банку в моделі (15), (17). Вона, перш за все, з високою мірою наочності дає уявлення про принципово якісні закономірності еволюції внутрішньої структури власного капіталу .

Таким чином, проведення імітаційних експериментів з описаними вище моделями дозволяє оцінити можливі сценарії еволюції власного капіталу банку протягом конкретного часового періоду. Отримана інформація, в свою чергу, є базою для прийняття змістовних управлінських рішень щодо формування власного капіталу банку з комплексним врахуванням як екзогенних, так і ендогенних чинників.

Рис. 5. Результати імітації динаміки власного капіталу банку в рамках двохресурсної моделі

Рис. 6. Співвідношення компонент, що визначають динаміку власного капіталу банку в рамках двохресурсної моделі

Додаткові можливості практичного використання імітаційної моделі системи фінансових ресурсів банку пов'язані з варіаціями часової шкали, відносно якої розглядаються процеси еволюції модельованого об'єкту.

Встановлено, що для успішного вирішення завдань формування фінансових ресурсів потрібна відповідна база даних, що надає інформацію в заданих форматах, розрізах і масштабах часу, що вимагає від банків проведення істотних модифікацій програмно-апаратного комплексу системи управління.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретико-методологічне обґрунтування і нове практичне вирішення наукової задачі моделювання динаміки формування фінансових ресурсів банків. Результати проведеного наукового дослідження дають можливість зробити наступні висновки:

1. Проведений аналіз підходів до моделювання поведінки банків показав, що при дослідженні закономірностей процесів, що проходять всередині фінансово-банківських інститутів, досить конструктивним і плідним є підхід, відповідно до якого об'єкт (банк), що вивчається, описується або за допомогою траєкторії векторів стану або через задання векторного ресурсного потоку. В умовах невизначеності моделлю динаміки стану банку може бути векторний випадковий процес.

2. Розроблено модель оцінки діяльності банку на основі динаміки його депозитів, що дозволяє врахувати особливості поведінки вкладників і передбачає використання прогнозних значень загального обсягу депозитного портфелю банку, а також може бути використана для визначення достатності інтенсивності потоку відкриття нових рахунків, оцінки впливу числа потенційних вкладників.

3. На основі організаційно-виробничого підходу до оцінки діяльності банків, запропоновано конкретизацію поняття “виробнича функція” шляхом задання “виробничого відношення” та “виробничого відображення”, що трансформується у “виробничу функцію” при наявності числового опису всіх входів і виходів системи. Розроблено також модель оцінки діяльності банку за допомогою векторної виробничої функції, що описує виробництво вектора якісно різних банківських фінансових послуг.

4. Побудовано рекурентні моделі динаміки фінансових ресурсів банку, що дозволяють описати процеси еволюції власного капіталу банку залежно від динаміки залучених ресурсів і реалізованої ним політики нагромадження. Особливість запропонованих рекурентних динамічних моделей полягає у можливості врахування відмінностей, які існують між окремими видами залучених ресурсів як за термінами повернення, так і за нормами витрат на їх залучення.

5. Розроблено модель, що дозволяє формувати імітаційні сценарії динаміки фінансових ресурсів банку та передбачає комплексне врахування як внутрішньомодельних, так і зовнішньомодельних чинників при прийнятті відповідних управлінських рішень. Додаткові можливості практичного використання імітаційної моделі системи фінансових ресурсів банку пов'язані з варіаціями часової шкали, відносно якої розглядаються процеси еволюції модельованого об'єкту.

6. Результати практичної реалізації розроблених моделей дозволили зробити висновки відносно того, як тип динаміки залучених ресурсів впливає на темп зміни власного капіталу, на основі чого запропоновано низку заходів щодо підвищення ефективності формування фінансових ресурсів банків.

7. Подальше дослідження динаміки формування фінансових ресурсів банків пов'язане з побудовою моделей, на основі яких можна формувати різнорівневі інформаційно-управлінські системи, націлені на вирішення як оперативних, так і середньострокових і перспективних завдань щодо забезпечення надійності, стабільності і стійкості функціонування банківських установ.

Список опублікованих праць за темою дисертації

у наукових фахових виданнях:

1. Русын Р. С. Метод оценки деятельности банков на основе динамики его депозитов / Р. С. Русын // Бизнес-информ. - Х. : ХНЭУ, 2009. - № 4(3). - С. 96-98. (0,44 др. арк.)

2. Русин Р. С. Застосування методів і моделей аналізу, контролю, планування і управління фінансовими ресурсами фірми / Р. С. Русин // Економіка : проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Д. : ДНУ, 2009. - Випуск 248 : В 6 т. - Т. IV. - С. 787-794. (0,57 др. арк.)

3. Русин Р. С. Оцінка діяльності банку на основі динаміки його депозитів / І. С. Благун, Р. С. Русин // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2009. - № 2. - Т. 2. (130). - С. 150-154. (0,5 др. арк.). Особистий внесок здобувача: Розробка оцінки діяльності банку на основі динаміки його депозитів (0,25 др. арк.)

4. Русин Р. С. Виробничо-організаційна модель поведінки банків в умовах досконалої конкуренції / Р. С. Русин // Збірник наукових праць “Моделювання регіональної економіки”. - Івано-Франківськ : Плай, 2008. - № 1(11). - С. 42-50. (0,38 др. арк.)

5. Русин Р. С. Моделювання динаміки формування капіталу фінансової фірми / Р. С. Русин // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія : економіка. Спецвипуск 22. - У. : УНУ, 2007. - Ч. І. - С. 169-173. (0,61 др. арк.)

6. Русин Р. С. Рекурентна динамічна модель дослідження динаміки капіталу фінансової фірми / Р. С. Русин // Регіональна бізнес-економіка та управління. - В. : Вінницький фінансово-економічний університет, 2006. - № 12. - С. 121-125. (0,27 др. арк.)

7. Русин Р. С. Алгоритм прогнозування об'єму попиту, реалізований на основі трендової моделі / Р. С. Русин // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2005. - № 5. - Ч. 2. - Т. 2. - С. 123-128. (0,6 др. арк.)

в інших наукових виданнях:

8. Русин Р. С. Фінансова фірма як складна ієрархічна система / Р. С. Русин // Матеріали міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції “Сучасні макроекономічні проблеми України та шляхи їх вирішення” / Полтавський університет споживчої кооперації України - 2009. - С. 39-40. (0,12 др. арк.)

9. Русин Р. С. Модель формування активів фінансової фірми / Р. С. Русин // Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми моделювання соціально-економічних систем” / Харківський національний економічний університет. - 2009. - С. 171-175. (0,31 др. арк.)

10. Русин Р. С. Рекурентна модель динаміки власного капіталу фінансової фірми / Р. С. Русин // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Фінансові ресурси регіону : організація та управління” / Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника. - Івано-Франківськ, 2007. - С. 220-221. (0,11 др. арк.)

11. Русин Р. С. Рекурентна мультиресурсна динамічна модель використання капіталу фінансової фірми / Р. С. Русин // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми економіки та управління підприємствами”. - Дніпропетровськ, 2007. - Т. 4. - С. 339-343. (0,22 др. арк.)

12. Русин Р. С. Динамічна модель управління капіталом фінансової фірми / Р. С. Русин // Наука і вища освіта : Тези доповідей учасників XV Міжнародної наукової конференції молодих науковців / Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”. - 2007. - С. 95-96. (0,24 др. арк.)

Анотація

Русин Р. С. Моделювання динаміки формування фінансових ресурсів банків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.11 - математичні методи, моделі та інформаційні технології в економіці. - Хмельницький національний університет Міністерства освіти і науки України. - Хмельницький, 2009.

У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення науково-прикладної задачі моделювання динаміки формування фінансових ресурсів банків.

Проведено аналіз основних підходів до моделювання поведінки банків.

Розроблено модель оцінки діяльності банку на основі динаміки його депозитів, а також розроблено модель оцінки діяльності банку за допомогою векторної виробничої функції, що описує виробництво вектора якісно різних банківських фінансових послуг.

Побудовано рекурентні моделі динаміки фінансових ресурсів банку, що дозволяють описати процеси еволюції власного капіталу банку залежно від динаміки залучених ресурсів і реалізованої ним політики нагромадження.

Розроблено модель, що дозволяє формувати імітаційні сценарії динаміки фінансових ресурсів банку та передбачає комплексне врахування як внутрішньомодельних, так і зовнішньомодельних чинників при прийнятті відповідних управлінських рішень.

Ключові слова: банк, фінансові ресурси, депозити “до запитання”, власний капітал, економіко-математичне моделювання, імітаційне моделювання.

Русын Р. С. Моделирование динамики формирования финансовых ресурсов банков. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.11 - математические методы, модели и информационные технологии в экономике. - Хмельницкий национальный университет Министерства образования и науки Украины. - Хмельницкий, 2009.

В диссертационной работе приведено теоретическое обоснование и новое решение научно-прикладной задачи моделирования динамики формирования финансовых ресурсов банков.

Проведенный анализ подходов к моделированию поведения банков показал, что при исследовании закономерностей процессов, которые проходят внутри финансово-банковских институтов, достаточно конструктивным и плодотворным является подход, в соответствии с которым объект (банк), который изучается, описывается или с помощью траектории векторов состояния или через задание векторного ресурсного потока. В условиях неопределенной моделью динамики состояния банка может быть векторный случайный процесс. Разработана модель оценки деятельности банка на основе динамики его депозитов, что позволяет учесть особенности поведения вкладчиков и предусматривает использование прогнозных значений общего объема депозитного портфелю банка, а также разработана модель оценки деятельности банка с помощью векторной производственной функции, которая описывает производство вектора качественно разных банковских финансовых услуг и разработаны рекуррентные модели динамики финансовых ресурсов банка, которые позволяют описать процессы эволюции собственного капитала банка в зависимости от динамики привлеченных ресурсов и реализованной им политики накопления. Особенность предложенных рекуррентных динамических моделей заключается в возможности учет отличий, который существует между отдельными видами депозитных ресурсов как за сроками возвращения, так и за нормами расходов на привлечение. Разработана модель, что позволяет формировать имитационные сценарии динамики финансовых ресурсов банка и предусматривает комплексный учет как внутримодельных, так и внемодельных факторов при принятии соответствующих управленческих решений. Дополнительные возможности практического использования имитационной модели системы финансовых ресурсов банка связаны с вариациями часовой шкалы, относительно которой рассматриваются процессы эволюции моделируемого объекта.

Результаты практической реализации разработанных моделей позволили сделать выводы относительно того, как тип динамики привлеченных ресурсов влияет на темп изменения собственного капитала, на основе чего предложен ряд мероприятий по повышению эффективности формирования финансовых ресурсов банков.

Последующее исследование динамики формирования финансовых ресурсов банков связано с построением моделей, на основе которых можно формировать разноуровневые информационно-управленческие системы, нацеленные на решение как оперативных, так и среднесрочных и перспективных заданий относительно обеспечения надежности, стабильности и стойкости функционирования банковских учреждений.

Практические результаты проведенных исследований являются универсальными и могут быть использованы для эффективного формирования финансовых ресурсов банков.

Ключевые слова: банк, финансовые ресурсы, депозиты “до востребования”, собственный капитал, экономико-математическое моделирование, имитационное моделирование.

Rusyn R. S. Modeling the dynamics of formation of financial resources of banks. - Manuscript.

Thesis for the degree of candidate of economic sciences, specialty 08.00.11 - mathematical methods, models and information technology in the economy. - Khmelnitsky National University Ministry of Education and Science of Ukraine. - Khmelnytsky, 2009.

This thesis provides a theoretical basis and a new solution of the scientific and applied problems of modeling the dynamics of development of financial resources of banks.

The analysis of the main approaches to modeling behavior of banks.

The model estimates of the bank based on the dynamics of deposit, and developed a model evaluation of the bank with vector production function that describes the production of vector qualitatively different bank financial services.

Construct a recurrent dynamic model of financial resources of the bank that processes of evolution to describe the equity of the bank, depending on the dynamics involved in resource policy and sold it accumulate.

The model, which allows scenario dynamics simulations generate the financial resources of the bank and provides a comprehensive consideration of both inside model's and outside model's factors in making appropriate management decisions.

Keywords: bank, financial resources, deposits, demand deposits, equity, economic-mathematical modeling, simulation modeling.

Размещено на Allbest.ru