Організаційно-економічний механізм соціального страхування сільського населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівська державна фінансова академія

УДК 338.2:33.005

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Організаційно-економічний механізм соціального страхування сільського населення

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Дроздяк Ірина Миронівна

Львів 2011

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Складність умов проживання сільського населення, деприваційні тенденції у сфері сільської зайнятості, проблеми фінансового забезпечення функціонування системи соціального захисту не дозволяють підвищити рівень ефективності та результативності функціонування системи соціального страхування.

В Україні соціальне страхування сільського населення відбувається з протиріччями та недоліками у функціонуванні відповідних інституцій. Ці структури не гарантують вразливим групам сільських жителів достатнього рівня забезпеченості соціальних гарантій та соціального захисту, а тому на часі вироблення науково обґрунтованої та послідовної довготермінової державної політики, спрямованої на побудову інституціолізованої системи соціального страхування сільського населення.

Необхідною умовою вирішення проблем соціального страхування є реалізація комплексної програми підтримки розвитку українського села до 2015 року та реалізація державної соціальної політики. При цьому потрібно обґрунтувати пріоритетні напрями удосконалення організаційно-економічного механізму соціального страхування сільського населення та запропонувати напрями вдосконалення державних механізмів соціального страхування з урахуванням фінансової політики, цільових фондів і соціальних програм.

Загальні проблеми організаційно-економічного механізму соціального страхування достатньо інформативно опрацювали зарубіжні вчені економісти П. Бурдьє, К. Воблий, Н. Волгіна, В. Гаркуша, Б. Сербіновський, Т. Сулімова, М. Шімінова, С. Яніна та ін.

Особливу увагу механізмам активізації соціального страхування як на державному, так і на регіональному рівнях відводять такі відомі вітчизняні науковці, як Л. Альошина, Р. Атаманюк, В. Базилевич, В. Бідак, П. Буряк, О. Біттер, К. Васьківська, Г. Волощук, Н. Внукова, Н. Кузьминчук, В. Куценко, Е. Лібанова, В. Мікловда, О. Новікова, С. Писаренко, М. Пітюлич, У. Садова, Л. Семів, С. Юрій та ін. Попри вагомі напрацювання залишаються невирішеними питання щодо удосконалення системи соціального страхування сільського населення в системі соціального захисту.

Актуальність і наукова значущість окреслених проблем зумовили вибір теми дисертаційного роботи, визначили предмет і об'єкт, мету і конкретні завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає напрямам науково-дослідної роботи Львівської фінансової академії за бюджетною темою «Стратегічні напрями активізації фондового ринку України» (державний реєстраційний номер 0109U004032).

Участь дисертанта у виконанні науково-дослідних робіт із бюджетної тематики відображена у звітах кафедри фінансів суб'єктів господарювання Львівської державної фінансової академії та полягає у розробці рекомендацій щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму соціального страхування населення.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретичних положень щодо функціонування організаційно-економічного механізму соціального страхування сільського населення та розробка методичних і практичних рекомендацій його вдосконалення.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність виконання таких взаємопов'язаних завдань:

- узагальнити теоретичну сутність соціального страхування як складової соціального захисту сільського населення;

- обґрунтувати сутність організаційно-економічного механізму соціального страхування;

- проаналізувати вплив зайнятості сільського населення на формування системи соціального страхування;

- провести оцінку фінансового забезпечення системи соціального страхування та пенсійного страхування сільського населення;

- обґрунтувати напрями удосконалення системи соціального страхування сільського населення;

- запропонувати напрями вдосконалення державних механізмів соціального страхування з урахуванням фінансової політики, цільових фондів і соціальних програм.

Об'єктом дослідження є сукупність економічних, соціальних, організаційно-правових відносин, що формують систему соціального страхування сільського населення.

Предметом дослідження є механізми регулювання соціального страхування сільського населення та напрями їх вдосконалення в умовах ринку.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи слугували фундаментальні і загальнонаукові методи пізнання досліджуваних явищ і процесів.

У дисертаційній роботі використано методи економічних досліджень, які сприяли досягненню якнайповніших і достовірних результатів: системно-структурний аналіз (дослідження та виявлення закономірностей, тенденцій та впливу зайнятості сільського населення на формування системи соціального страхування; порівняльний (оцінка фінансового забезпечення системи соціального страхування та пенсійного страхування сільського населення); кореляційно-регресійний аналіз (виявлення впливу відібраних чинників на функціонування системи соціального страхування); монографічний (детальне вивчення рівня розвитку соціального страхування на основі діяльності Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності), який дав змогу вивчити стан проблеми та опрацювати наукові дослідження вчених-економістів.

Інформаційною базою дослідження слугували чинні законодавчі та нормативні акти, програми, аналітичні й статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Головного управління статистики у Львівській області, дані фінансової звітності Жовківської районної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, наукові публікації, інформація всесвітньої комп`ютерної мережі “Internet” та матеріали власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів. До найвагоміших результатів дисертаційного дослідження, які визначають його наукову новизну, належать:

вперше:

- обґрунтовано напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму соціального страхування сільського населення в системі соціального захисту, які полягають у розробці моделі пенсійної реформи в контексті соціального страхування, що дозволило удосконалити обов`язкову накопичувальну систему;

удосконалено:

- систему соціального страхування сільського населення через формування дієвої інституційно-правової системи соціального страхування на селі, яка повинна бути невід'ємною складовою оновленої державної соціальної політики щодо розвитку сільських територій, що здійснюватиметься на засадах «соціального інвестування», яке передбачає цільове залучення ресурсів для вирішення пріоритетних соціальних проблем місцевих громад;

- механізм функціонування територіальних центрів соціального обслуговування сільського населення, який є одним з важливих напрямів реформування системи соціальних послуг через розширення переліку категорій осіб, які мають право на обслуговування в тер центрі, та переліку послуг, що надаються установою; обмеження навантаження на соціального робітника; посилення соціального захисту соціальних працівників і соціальних робітників, які безпосередньо надають соціальні послуги (щорічні профілактичні медичні огляди за рахунок роботодавця, підвищення кваліфікації);

дістали подальший розвиток:

- трактування економічного змісту категорії «організаційно-економічний механізм соціального страхування» як сукупності форм і методів, інструментів і важелів реалізації системи заходів у сфері соціального страхування, пов'язаних із формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів страховими фондами, що здійснюються з метою попередження соціальних ризиків і пом'якшення наслідків настання страхової події (безробіття, інвалідність, непрацездатність, досягнення похилого віку, потреба у медичній допомозі тощо);

- рекомендації щодо підвищення ефективності соціально-захисних заходів органів місцевого самоврядування, зокрема: підвищення уваги держави і громадськості до проблем бідності, розвиток політики зміцнення інституцій сільської місцевості, мобілізації територіальних громад; сприяння зайнятості та розвитку підприємницької діяльності в сільській місцевості; покращання доступу сільського населення до соціальної та економічної інфраструктури; удосконалення форм і методів участі місцевого самоврядування у розробці і реалізації програм соціально-економічного розвитку територій.

Практичне значення отриманих результатів. Результати проведеного дослідження формують наукову основу для вирішення проблеми вдосконалення організаційно-економічного механізму соціального страхування сільського населення. Вони можуть бути використані під час розробки та реалізації регіональних програм розвитку сільських територій, спрямованих на підвищення благополуччя сільського населення. Одержані результати знайшли своє практичне застосування в діяльності Жовківської районної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (довідка № 241 від 14.03. 2011 р.). Автором запропоновано впровадження єдиного соціального внеску, а також внесення змін до законопроекту про єдиний соціальний внесок, що дасть змогу забезпечити ефективну роботу Фонду, спростити процедуру отримання застрахованими особами матеріального забезпечення та підготувати базу для переходу до раціональнішої роботи Фонду. Головне управління праці та соціального захисту населення Городоцької райдержадміністрації засвідчує, що враховані пропозиції щодо удосконалення механізму взаємодії органів місцевого самоврядування і сільського населення в соціальній сфері, стимулювання мотивації до праці та підприємницької діяльності, становлення на селі середнього класу (довідка № 723 від 04.02. 2011 р.). Департамент розвитку аграрного ринку Міністерства аграрної політики та продовольства України прийняв до впровадження пропозиції автора щодо напрямів реформування системи соціальних послуг через удосконалення механізму функціонування територіальних центрів соціального обслуговування сільського населення (довідка № 19-2/192 від 19.02. 2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені у дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи дисертанта. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, яка відображає особисте бачення автора щодо існуючих проблем вдосконалення організаційно-економічного механізму соціального страхування сільського населення.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжвузівських, всеукраїнських і міжнародних наукових конференціях, на звітних науково-практичних конференціях викладачів, аспірантів і здобувачів Львівського національного аграрного університету, викладені у звітах кафедри фінансів суб'єктів господарювання Львівської державної фінансової академії.

Основні положення дисертації апробовані на міжнародних науково-практичних форумах і конференціях: “Теорія і практика розвитку АПК” (м. Львів, 2006 р.); „Обліково-аналітичне забезпечення розвитку сільського господарства і села” (м. Львів, 2008 р.); “Соціально-економічні наслідки та стратегія реформування економіки України ” (м. Львів, 2008 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 11 наукових праць, зокрема 8 статей у фахових виданнях, 3 публікації у матеріалах наукових конференцій і форумів. Загальний обсяг публікацій 2,45 друк. арк., з яких 1,75 друк. арк. належать особисто автору.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 192 сторінка, з них 180 сторінки основного тексту. Список використаних джерел із 156 найменувань займає 18 сторінок, 9 додатків - 9 сторінок, довідки про впровадження результатів дисертаційної роботи - 3 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету і завдання, відображено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, їх апробацію та можливості практичного застосування.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні основи організаційно-економічного механізму соціального страхування сільського населення» - розглянуто теоретичну сутність організаційно-економічного механізму соціального страхування, досліджено теоретичні засади соціального страхування як складової соціального захисту сільського населення.

Перехід до багатоукладної економіки, розвиток ринкових відносин, різноманіття форм власності зумовлюють потребу у створенні принципово нової моделі соціального страхування, в основі якої лежить ефективний економічний механізм формування і розподілу фінансових ресурсів системи соціального страхування.

Під організаційно-економічним механізмом соціального страхування розуміємо сукупність форм і методів, інструментів і важелів реалізації системи заходів соціального страхування, пов'язаних із формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів страховими фондами, що здійснюються з метою попередження соціальних ризиків і пом'якшення наслідків настання страхової події (безробіття, інвалідність, непрацездатність, досягнення похилого віку, потреба у медичній допомозі тощо).

В Україні функціонують державні та недержавні пенсійні фонди, які мають на меті акумуляцію фінансових ресурсів і забезпечення ними пенсіонерів. Пенсійне забезпечення характеризується акумуляцією пенсійних коштів у Державному бюджеті та бюджеті державного цільового фонду за рахунок податків, страхових внесків та інших надходжень, а також трансфертів із Державного бюджету. Натомість пенсійному страхуванню притаманне накопичення фінансових ресурсів у бюджеті Пенсійного фонду України переважно через збір та акумуляцію пенсійних внесків і лише в окремих випадках - дотацій з Державного бюджету України.

Сьогодні в Україні доцільним є впровадження єдиного соціального внеску, який розглядається як консолідований страховий податок і сплачуватиметься замість чотирьох існуючих нині внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які привели до втрати працездатності. Як показує досвід розвинених країн, такий підхід дозволить спростити адміністрування страхових платежів, вивільнити значні кошти, вивести з тіні заробітну плату і зменшити фінансове навантаження на працедавців.

Новий єдиний податок стане реальним послабленням фінансового навантаження на фонд оплати праці. Це допоможе не лише бізнесу, а й бюджету - підприємці будуть зацікавлені у виводі господарської діяльності з тіні. А це у свою чергу збільшить податкові надходження до бюджету і підсилить соціальну захищеність громадян.

Негативний вплив на розвиток збалансованої системи соціального страхування в Україні має те, що питання державного соціального страхування регулюють близько десяти законів. Крім того, законодавчо-нормативна база України регламентує лише єдину систему збору та обліку внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Найбільш дискусійним видом соціального страхування є медичне страхування. Сьогодні існують дві основні концепції щодо впровадження медичного страхування. Перша базується на тому, що обов'язкове медичне страхування повинно ґрунтуватися на бюджетному фінансуванні охорони здоров'я, друга передбачає залучення не тільки бюджетних, а й коштів страхових організацій. Однак жодна із зазначених концепцій не прийнята на законодавчому рівні.

Одним з основних принципів соціального страхування, як і страхування загалом, виступає солідарність, тобто спільна відповідальність усієї сукупності осіб, охоплених певним видом страхування, за відшкодування збитків кожної конкретної особи.

Ефективне функціонування системи соціального страхування тісно пов'язане з вирішенням низки принципових питань. Одним із найактуальніших для сільського населення є питання участі сторін у формуванні страхових фондів. Традиційно, згідно з міжнародними конвенціями та рекомендаціями МОП, існують три основні джерела формування фондів соціального страхування: робітники, працедавці та держава. Тому характерною особливістю реалізації соціального страхування сільського населення є значна кількість самостійно зайнятих селян у власному підсобному господарстві. Ще однією важливою особливістю системи соціального страхування є диференціація страхових внесків. У соціальному страхуванні існує диференціація страхових тарифів стосовно видів соціального ризику (безробіття, тимчасова непрацездатність, пенсійне страхування).

Отже, розвиток соціального страхування сільського населення перебуває в стадії становлення як повноцінного суспільного інституту. Маючи низку бар'єрів і перешкод адміністративного, економічного та територіального характеру, сільське соціальне страхування потребує ґрунтовного вивчення в системі економічних, соціальних і фінансових дисциплін. Основний вектор змін полягатиме у виявленні можливостей надавати сільським жителям більше можливостей до вибору схем страхування через залучення до процесу приватного капіталу. Останнє не означає заміну гарантованих державою норм, а доповнення та більш адресну реалізацію виписаних у законодавстві норм соціального страхування сільського населення.

У другому розділі - «Аналіз системи соціального страхування сільського населення» - обґрунтовано вплив зайнятості сільського населення на формування системи соціального страхування, дано оцінку її фінансового забезпечення та проаналізовано пенсійне страхування сільського населення.

У структурі зайнятих зросла частка працюючих у секторі самостійної зайнятості, водночас зменшилася питома вага найманих працівників. Зауважимо, що неформальний сектор економіки, як і в попередні роки, залишається основним місцем прикладання праці майже для кожної другої особи з-посеред зайнятих сільських жителів. Основним видом діяльності неформального сектора економіки залишається сільськогосподарське виробництво. У цьому секторі зафіксовано близько 66,0% зайнятих, або 73,0% усіх зайнятих у зазначеному виді діяльності. У неформальному секторі економіки країни переважно працюють особи працездатного віку. У 2009 р. останніх налічувалося 79,0%. Найвищий рівень участі населення у неформальному секторі економіки у сільській місцевості спостерігався серед молоді віком 15-24 роки (54,4% від загальної кількості зайнятих) і пенсіонерів у віці 60-70 років (92,9%).

Середній розмір допомоги із Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у грудні 2009 року по Львівській області становив 655,56 грн, що дорівнює 88,1% законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати (744 грн). При цьому у кожного четвертого зареєстрованого безробітного вона була в межах 360 грн, у кожного другого - від 360 до 744 грн. Проведений аналіз дозволяє дійти таких узагальнюючих висновків: у сільській місцевості зменшується чисельності населення, а демографічні показники характеризують процес його старіння. Незважаючи на ріст рівня зайнятості сільських жителів, спостерігається зменшення кількості зайнятих у сільському господарстві. Близько половини сільського населення, маючи сезонний і невисокий заробіток, змушене звертатися до державної служби зайнятості, оскільки потребує державної соціальної допомоги.

Соціальна сфера традиційно фінансується коштами державного бюджету. Видатки бюджету області у розрахунку на одну особу у 2009 р. становили 2962 грн, зокрема, на соціальний захист та соціальне забезпечення - 568 грн.

Чисельність пенсіонерів у Львівській області станом на 1 січня 2010 р. cтановила 708,8 тис. осіб, що на 1 тис. осіб, або на 0,1% менше, ніж у 2008 р., та на 7,4 тис. осіб, або на 1%, менше, ніж на початок 2005 року.

Станом на початок 2010 р. порівняно з початком 2005 р. зросла чисельність пенсіонерів за вислугою років на 8,5% та за віком - на 3,1%. Водночас, упродовж зазначеного періоду на 9,1% зменшилася чисельність пенсіонерів, які отримують пенсії за інвалідністю, на 0,5% - чисельність осіб, які отримують пенсії у разі втрати годувальника, на 63,4% - чисельність осіб, які отримують соціальні пенсії.

Із розрахунку на 1000 осіб пенсійного населення області станом на 1 січня 2010 р. припадало 280 пенсіонерів, що на 1 особу, або 0,4%, більше, ніж на 1 січня 2005 р., та на рівні відповідної дати 2009 року.

Середній розмір пенсій пенсіонерів Львівської області у 2010 р. становив 907,8 грн., що на 96,9 грн, або 12% більше, ніж у 2009 р., та майже у три рази більше, ніж у 2005 році.

У більшості країн існує система загальнообов'язкового державного соціального страхування. Доходи бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності плануються за рахунок надходжень від сплати страхових внесків, коштів за путівки, інших надходжень.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням і похованням нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України, в розрахунку на кожну застраховану особу.

Бюджет обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності виконаний за 2007 р. на 108,3 %, за 2008 р. - на 106,4%, а за 2009 р. - на 93,9%. У 2009 р. до бюджету надійшло менше коштів, ніж заплановано, на 20264 тис. грн.

Основною причиною невиконання плану є те, що правління Фонду соціального страхування з 2009 р. змінило порядок отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, а план надходження часткової сплати за путівки не був відкорегований відповідно до цього порядку.

Фінансова стабільність Пенсійного фонду України є критичною і у його регіональних відділеннях. Відділення фонду в тих регіонах, де значна частина населення проживає в сільській місцевості, не в змозі забезпечити себе коштами за рахунок власних джерел надходжень, тому потребують фінансування пенсійного забезпечення громадян за допомогою дотацій. Розрахунки науковців свідчать про пряму залежність зменшення питомої ваги власних ресурсів у надходженнях до регіональних пенсійних фондів від збільшення населення, яке проживає в сільській місцевості того чи іншого регіону (табл. 1). Однією з причин цієї залежності є низький рівень надходжень фінансових ресурсів із сільської місцевості, що створює проблему фінансування пенсійного страхування сільськогосподарських товаровиробників. Також важливими чинниками цієї ситуації є економічні та демографічні умови, що склалися в аграрному секторі економіки, зокрема, низький рівень оплати праці трудівників села.

Слід також наголосити, що, за інформацією Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, у сільському господарстві не сформовано такі інституції, як недержавні пенсійні фонди, тому майбутні пенсіонери можуть розраховувати лише на державну пенсію, яка не задовольнятиме навіть мінімальних потреб колишніх працівників цієї галузі. У зв'язку з цим одним із основних завдань органів влади і безпосередньо жителів села повинен стати пошук страхувальника, який візьме на себе обов'язок щодо виконання цих функцій, тобто сприяння становленню і розвитку недержавних пенсійних фондів.

Таблиця 1. Розподіл регіонів України за часткою сільського населення та власних ресурсів у надходженнях до Пенсійного фонду, 2010 рік

Частка сільських жителів у загальній чисельності населення регіону, %	Регіон	Частка власних коштів у загальних надходженнях, %
0 - 10	м. Київ, м. Севастополь, Донецька обл.	90,6 - 100,0
11 - 20	Дніпропетровська обл., Луганська обл.	86,7 - 100,0
21 - 30	Харківська обл., Запорізька обл.	66,8 - 82,7
31 - 40	Миколаївська обл., Одеська обл., Сумська обл., АР Крим, Львівська обл., Кіровоградська обл., Херсонська обл., Чернігівська обл.	48,1 - 72,9
41 - 50	Полтавська обл., Київська обл., Житомирська обл., Черкаська обл., Хмельницька обл., Волинська обл.	39,9 - 53,4
51 - 60	Вінницька обл., Рівненська обл., Тернопільська обл., Івано-Франківська обл., Чернівецька обл., Закарпатська обл.	36,5 - 48,1

Недержавне пенсійне забезпечення повинно здійснюватися через укладання пенсійного контракту між недержавним пенсійним фондом і селянами як його вкладниками. Гроші накопичуватимуться на рахунку фонду, інвестуватимуться і з часом виплачуватимуться селянам у вигляді додаткових пенсій.

Створення системи недержавного пенсійного страхування з участю держави в сільській місцевості забезпечить: достатній рівень пенсії сільськогосподарським товаровиробникам у майбутньому; формування необхідних пенсійних резервів для реалізації довгострокових економічних проектів; можливість контролю з боку держави за діяльністю такого роду фондів, що позитивно вплине на довіру до них сільських жителів і зменшить ризик втрати коштів в процесі інвестиційної діяльності; розвиток соціальної та виробничої інфраструктури села за рахунок розміщення частини коштів недержавних пенсійних фондів у державних і муніципальних облігаціях; зростання економічного та соціального розвитку сільської місцевості.

У третьому розділі - «Вдосконалення організаційно-економічного механізму соціального страхування населення» - обґрунтовано пріоритетні напрями удосконалення системи соціального страхування сільського населення, соціально-захисних заходів органів місцевого самоврядування та викладено особливості світового досвіду функціонування системи соціального страхування сільського населення.

Законодавством України регламентуються правові засади функціонування реформованої трирівневої системи пенсійного забезпечення.

І рівень - реформована солідарна пенсійна система, побудована на принципах “соціального страхування” та “солідарності поколінь”. За рахунок її коштів виплачуються пенсії за віком, за інвалідністю, у разі втрати годувальника, допомоги на поховання пенсіонерів. Зазначені пенсії призначаються після досягнення особою загальновстановленого пенсійного віку - 55 років для жінок та 60 років для чоловіків;

ІІ рівень - обов'язкова накопичувальна пенсійна система. Кошти цієї системи інвестуватимуться за спеціальними правилами з метою отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб. Накопичені в системі кошти належатимуть застрахованим особам, використовуватимуться для здійснення їм пенсійних виплат і успадковуватимуться спадкоємцями;

ІІІ рівень - система добровільного недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

На рис. 1 представлено модель взаємодії структурних складових організаційно-економічного механізму соціального страхування в Україні, яка охоплює низку методів, інструментів і важелів, що функціонують на основі певного законодавчого та організаційно-інформаційного забезпечення та використовуються залежно від поставлених завдань розвитку системи соціального страхування в країні.

Обов'язкова форма соціального страхування за ознакою розповсюдження (застосування) є переважаючою. Вона запроваджується державою з метою забезпечення соціальних гарантій та соціальних інтересів всіх суб'єктів суспільства. Єдність інтересів зумовлює принцип солідарності. Об'єктивність, значущість і повсякденність соціальних ризиків ставить перед державою завдання організувати та законодавчо закріпити обов'язкову участь певних суб'єктів у системі соціального страхування.

Для розробки механізму сплати внесків на соціальне страхування особистими селянськими, а також фермерськими господарствами доцільно використати досвід Польщі: тут сума сплати внесків залежить від площі господарств і кількості членів сім'ї. Причому у разі збільшення площі угідь понад 50 га застосовується прогресивний коефіцієнт.

Аналогічний принцип, на нашу думку, повинен бути застосований для обчислення внесків на соціальне страхування для особистих селянських господарств. У невеликих за площею господарствах як база для обчислення внесків на соціальне страхування може використовуватися мінімальна заробітна плата, а в більших за площею земельних угідь господарствах необхідно застосовувати прогресивний коефіцієнт.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Вдосконалення механізму функціонування системи соціального страхування в Україні.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Спеціальні схеми соціального страхування сільських працівників використовуються в Австрії, Німеччині, Фінляндії, Греції, Франції і Польщі. Аналіз структури бюджету пенсійних систем у країнах зі спеціальними схемами страхування в сільському господарстві показує, що за рахунок внесків платників формується невелика частка цих бюджетів.

Таким чином, повністю вирішити проблему пенсійного забезпечення сільського населення можна лише за належного фінансування галузі з державного бюджету, через реалізацію політики щодо комплексного розвитку сільських територій, збільшення кількості робочих місць для сільських жителів, підвищення рівня їх зайнятості, зростання ефективності сільськогосподарського виробництва та розвиток соціальної інфраструктури сіл.

Вивчення світового досвіду свідчить про те, що система соціального страхування в ринкових умовах є одним із найдієвіших інститутів соціального захисту, що забезпечує реалізацію конституційних прав громадян на матеріальне забезпечення в старості, у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, безробіття.

Солідарна система страхування, зокрема пенсійна (яка за висновками Міжнародної організації праці є оптимальною щодо соціального захисту населення), є основою більшості страхових систем світу, або базовою складовою багаторівневих пенсійних систем. Водночас, все гострішою стає проблема фінансування такої системи, оскільки відбувається швидке старіння населення. організаційний економічний соціальний страхування

Перспективи старіння населення і, відповідно, належна організація систем соціального страхування для нього є характерною не тільки для багатих і розвинених держав, а й для бідніших. Підтримка неспроможної до праці частки населення за рахунок родинних зв'язків останніми роками значно послабшала внаслідок зростання міграції молоді з сіл до міст. До цього додається низка інших чинників: високий рівень безробіття у формальній економіці, сезонні, тимчасові, неорганізовані види праці, що трапляються найчастіше у сільському господарстві. Але бідніші держави до питання реформування соціального страхування, передусім пенсійного, підійшли з боку солідарних, а не накопичувальних схем.

Соціально-економічна ситуація, що склалася на сучасному етапі розвитку України, кризові явища у сфері економіки і фінансів зумовлюють необхідність посилення різних видів соціальної допомоги соціально незахищеним категоріям населення, продовження практики реалізації єдиної стратегії діяльності у сфері соціального захисту та соціального обслуговування громадян. Соціальний захист незахищених верств населення передбачає низку заходів, спрямованих на зниження рівня бідності та покращання життя, матеріальних умов малозабезпечених сімей, одиноких громадян похилого віку, інвалідів, ветеранів війни та праці та ін.

Сьогодні на порядку денному стоїть пошук оптимальних шляхів надання соціальної допомоги та послуг на місцевому рівні. Вирішення проблем соціального захисту населення пов'язане з реалізацією стратегій розвитку територіальних громад і програм, що розробляються місцевими органами державної влади.

Запровадження нових і вдосконалення наявних соціальних програм дають змогу оптимізувати управління системою соціального захисту населення на рівні кожного регіону, забезпечити високу якість та оперативність надання послуг найуразливішим громадянам і сім'ям безпосередньо за місцем їх проживання.

Територіальний центр соціального обслуговування утворюється для здійснення соціального обслуговування та надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, за місцем проживання, в умовах стаціонарного, тимчасового або денного перебування.

Отже, основними напрямами підвищення ефективності соціально-захисних заходів органів місцевого самоврядування мають стати: посилення уваги держави і громадськості до проблем бідності, розвиток політики щодо сільської місцевості та зміцнення інституцій сільської місцевості, мобілізації громад; сприяння зайнятості та розвитку підприємницької діяльності в сільській місцевості; покращання доступу сільського населення до соціальної та економічної інфраструктури; удосконалення форм і методів участі місцевого самоврядування в розробці і реалізації програм соціально-економічного розвитку територій.

Висновки

Дисертаційна робота спрямована на вирішення важливої науково-практичної проблеми вдосконалення організаційно-економічного механізму соціального страхування населення. Виконане дослідження дало підстави для таких висновків і рекомендацій:

1. Використання єдиних принципів, методів та інструментів для добровільної та обов'язкової форми соціального страхування, які присутні сьогодні в механізмі соціального страхування в Україні, на нашу думку, є невдалим. Встановлений механізм страхування свідчить про існування лише двох відмінних рис - волі щодо участі у соціальному страхуванні та у порядку виникнення статусу застрахованої особи, яких недостатньо для ствердження факту існування в Україні добровільного соціального страхування. Підставою для організації добровільного соціального страхування є соціальні ризики.

2. Серед основних класифікаційних ознак соціального страхування сільського населення доцільно виділити: демографічні (старіння населення, регіональна (в міста) та міждержавна (заробітчанство) міграція працездатного населення і, як наслідок, стрімке скорочення чисельності населення); фінансово-економічні (низький рівень заробітної плати в аграрному секторі, самозайнятість, високий рівень безробіття, що спричиняють незначні розміри надходжень у фонди соціального страхування від сільського населення, водночас постійне чисельне зростання отримувачів виплат); інституційні (відсутність розподілу відповідальності і фінансування соціальних зобов'язань територіально (для сільської місцевості), необхідних організаційних структур для розвитку фінансових ринків шляхом довготермінових пенсійних інвестицій); соціальні (зростаючі вимоги сільського населення щодо рівня забезпечення їх потреб); законодавчі (не враховано на законодавчому рівні специфіку соціального страхування сільського населення).

3. Під організаційно-економічним механізмом соціального страхування розуміємо сукупність форм і методів, інструментів і важелів, властивих соціальному страхуванню, пов'язаних із формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів страховими фондами, що здійснюються з метою попередження соціальних ризиків і пом'якшення наслідків настання страхової події (безробіття, інвалідність, непрацездатність, досягнення похилого віку, потреба у медичній допомозі тощо). Дія організаційно-економічного механізму соціального страхування є однаковою для різних соціальних груп, професійної чи територіальної приналежності особи, однак існують певні відмінності в інструментах самого механізму (норми відрахувань до різних фондів, суб'єкт, що здійснює внески тощо).

4. З метою спрощення адміністрування страхових платежів і вивільнення коштів, для виведення з тіні заробітної плати і зменшення фінансового навантаження на працедавців вважаємо необхідним удосконалити законодавчу базу щодо впровадження єдиного соціального внеску, який розглядається як консолідований страховий податок і сплачуватиметься замість чотирьох існуючих нині внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, страхування на випадок безробіття, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які привели до втрати працездатності.

5. На сучасному етапі розвитку соціальне страхування сільського населення перебуває в стадії становлення як повноцінний суспільний інститут. Основний вектор змін полягає у наданні сільському населенню ширших можливостей щодо вибору схем страхування через залучення до процесу приватного капіталу. Останнє не означає заміну гарантованих державою норм, а доповнення та більш адресну реалізацію виписаних у законодавстві норм соціального страхування сільського населення.

6. Покращання стану пенсійного страхування сільськогосподарських товаровиробників можливе лише за умови вживання комплексу взаємопов'язаних заходів, які спрямовані на поліпшення соціально-економічного становища в сільській місцевості, тому вважаємо, що першочерговими заходами стратегії соціального розвитку повинні бути:

- диверсифікація сільськогосподарського та інших видів виробництва, пов'язаних із переробкою, зберіганням і реалізацією сільськогосподарської продукції;

- поліпшення демографічної ситуації на селі;

- підвищення оплати праці. Основною умовою стабільності пенсійної системи є те, щоб темпи зростання середньої заробітної плати випереджали темпи зростання середньої пенсії. За розрахунками, зростання заробітної плати в сільськогосподарському виробництві до середнього в економіці за незмінних демографічних показників забезпечить покриття потреби в коштах для виплати пенсії сільським пенсіонерам на рівні близько 60% (нині 28,9%);

- зростання рівня зайнятості сільського населення та коефіцієнта участі в обов'язковому пенсійному страхуванні (за умови залучення хоча б 50% неформального сектора економіки до участі в пенсійному страхуванні надходження коштів до Пенсійного фонду України від сільськогосподарських товаровиробників можна збільшити як мінімум на 2,5 млрд грн щороку);

- поліпшення охорони здоров'я в сільській місцевості;

- поступове підвищення віку виходу на пенсію.

7. З метою підвищення рівня доходів сільського населення і подолання бідності сільських пенсіонерів вважаємо за необхідне вдосконалити формулу розрахунку прожиткового мінімуму відповідно до міжнародних стандартів, а також забезпечити фінансування недостатньої до прожиткового мінімуму суми пенсії за рахунок розмежування джерел фінансування різних видів виплат із Пенсійного фонду з урахуванням взаємозв'язку між рівнями сплати пенсійних внесків і пенсійними виплатами в загальнодержавній пенсійній системі.

8. Для подолання проблем реформування пенсійного страхування необхідним є:

- удосконалення законодавчої, інформаційної, методологічної та інструментальної підтримки пенсійної реформи. Умовою інвестиційної привабливості накопичувальної пенсійної системи для громадян виступає доступна і повноцінна інформація про завдання і принципи реформи, а умовою її інвестиційної ефективності - наявність надійних і дохідних інвестиційних інструментів на національних фінансових ринках;

- стимулювання приватних пенсійних заощаджень через їх пільгове оподаткування (податком на доходи фізичних осіб та корпоративним податком) і наявність державних гарантій.

9. Основою реформування системи соціальних послуг має бути зміцнення фінансової бази соціального захисту органами місцевого самоврядування, яке повинно відбуватися у таких напрямах:

- забезпечення максимально ефективного та економного використання наявних бюджетних і небюджетних ресурсів, що є у розпорядженні органів державної влади і місцевого самоврядування, через установлення соціальних пріоритетів, оптимізацію і раціоналізацію структури і функцій соціальних служб, застосування єдиних науково обґрунтованих соціальних норм і нормативів;

- проведення постійної роботи щодо залучення додаткових зовнішніх ресурсів, зокрема благодійних внесків, гуманітарної допомоги, коштів донорських міжнародних організацій у вигляді грантів на реалізацію соціальних проектів і програм.

Перелік опублікованих праць за темою дисертації

1. Дроздяк І. М. Особливості реалізації механізму соціального захисту сільського населення / І. М. Дроздяк, В. К. Міга // Зб. наук. пр. Луганського нац. аграр. ун-ту : економічні науки. - 2006. - № 62/85. - С. 49-52. (0,25 друк.арк.). (Особистий внесок автора: проаналізовано особливості механізму функціонування системи соціального страхування сільського населення (0,15 друк. арк.)).

2. Соціо-економічні трансформації в сільській місцевості / [Прокопишак К., Оліщук П., Дроздяк І., Сікора О.] // Вісник ЛДАУ : економіка АПК. - 2005. - № 12. - С. 396-399. (0,25 друк. арк.). (Особистий внесок автора: проаналізовано трансформаційні процеси в сільській місцевості (0, 15 друк. арк.)).

3. Теоретичні основи розвитку сільських територій / [Прокопишак К., Міга В., Колач С., Дроздяк І., Гайдучик О.] // Вісник ЛДАУ : економіка АПК. - 2006. - № 13. - С.539-545. (0,4 друк. арк.). (Особистий внесок автора: обґрунтовано основні чинники, які впливають на розвиток сільських територій (0,1 друк. арк.)).

4. Дроздяк І. Механізм регулювання соціального захисту населення в контексті проведення земельної реформи / І. Дроздяк // Вісник ЛНАУ : економіка АПК. - 2008. - № 15. - С. 571-573. (0,15 друк. арк.).

5. Дроздяк І. М. Теоретичні основи соціального захисту сільського населення / І. М. Дроздяк // Вісник ЛНАУ : економіка АПК. - 2009. - № 16 (2). - С. 289-292. (0,15 друк. арк.).

6. Дроздяк І. М. Особливості соціального страхування сільського населення / І. М. Дроздяк // Вісник ЛНАУ : економіка АПК. - 2010. - № 17 (2). - С. 515-518. (0,15 друк. арк.).

7. Дроздяк І. М. Інституційні засади соціального страхування сільського населення / І. М. Дроздяк // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. пр.. - Вип. 258 : у 4 т. - Т.ІV. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. - С. 1028-1033. (0,3 друк. арк.)).

8. Дроздяк І. М. Особливості функціонування фонду соціального страхування / І. М. Дроздяк, О. І. Данилюк // Вісник Львівської державної фінансової академії / головн. ред. П. Ю. Буряк. - Львів : ЛДФА, 2010. - № 18. - С. 201-206. (0,35 друк.арк.). (Особистий внесок автора: проаналізовано основні методи, важелі та інструменти функціонування фондів соціального страхування (0,25 друк. арк.)).

9. Прокопишак К. Особливості розвитку сільських територій в умовах ринку / К. Прокопишак, І. Дроздяк, О. Гайдучик // Теорія і практика розвитку АПК : матеріали Міжнар. наук.-практ. форуму, 19-20 вересня 2006 р. - Т. 1. - Львів : ЛДАУ, 2006. - С. 259-261. (0,15 друк. арк.). (Особистий внесок автора: проаналізовано особливості недержавного пенсійного забезпечення сільського населення (0,1 друк. арк.)).

10. Сікора О. А. Соціальний захист сільського населення теоретичні аспекти / О. А. Сікора, І. М. Дроздяк // Обліково-аналітичне забезпечення розвитку сільського господарства і села : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 24-25 вересня 2008 р. - Львів : ЛНАУ, 2008. - С. 361-364. (0,15 друк. арк.). (Особистий внесок автора: обґрунтовано місце соціального страхування в системі соціального захисту (0,1 друк. арк.)).

11. Дроздяк І. М. Регіональна соціальна політика: напрямки регулювання / І. М. Дроздяк // Соціально-економічні наслідки та стратегія реформування економіки України : зб. тез. доп. до міжвуз. наук.-практ. конф. студ. та аспір. - Львів : Вид-во ЛКА, 2008. - С. 151-153. (0,15 друк. арк.).

Анотація

Дроздяк І.М. Організаційно-економічний механізм соціального страхування сільського населення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Львівська державна фінансова академія, Львів, 2011.

Узагальнено та систематизовано теоретико-методологічні підходи до формування ефективного організаційно-економічного механізму соціального страхування сільського населення. Запропоновано поглиблене, змістовне визначення сутності категорії «організаційно-економічний механізм соціального страхування». Визначено місце соціального страхування в системі соціального захисту сільського населення. Удосконалено систему соціального страхування сільського населення шляхом формування дієвої інституційно-правової системи соціального страхування на селі.

За результатами аналізу вивчено вплив зайнятості сільського населення на формування системи соціального страхування. Дано оцінку фінансового забезпечення сільського населення. Проведені розрахунки свідчать про пряму залежність зменшення питомої ваги власних ресурсів у надходженнях до регіональних пенсійних фондів від збільшення населення, яке проживає в сільській місцевості.

Обґрунтовано напрями вдосконалення організаційно-економічного механізму соціального страхування сільського населення в системі соціального захисту на основі розробки моделі пенсійної реформи в контексті соціального страхування шляхом удосконалення обов`язкової накопичувальної системи.

Ключові слова: організаційно-економічний механізм, соціальне страхування, соціальний захист, пенсійна реформа, територіальний центр соціального обслуговування, місцеве самоврядування, солідарна система страхування, страхові внески.

Аннотация

Дроздяк И. М. Организационно-экономический механизм социального страхования сельского населения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Львовская государственная финансовая академия. - Львов, 2011.

Обобщенны и систематизированы теоретико-методологические подходы к формированию эффективного организационно-экономического механизма социального страхования сельского населения. Предложено углибленное, содержательное определение сущности категории «организационно-экономический механизм социального страхования». Определенно место социального страхования в системе социальной защиты сельского населения. Усовершенствована система социального страхования сельского населения путем формирования действенной институционно-правовой системы социального страхования на селе.

Обоснованы рекомендации относительно повышения эффективности социально-защитных мероприятий органов местного самоуправления, в частности: повышение внимания государства и общественности к проблемам бедности, развитие политики укрепления институций сельской местности, мобилизации территориальных обществ; содействие занятости и развитию предпринимательской деятельности в сельской местности; улучшение доступа сельского населения к социальной и экономической инфраструктуре; усовершенствование форм и методов участия местного самоуправления в разработке и реализации программ социально-экономического развития территорий.

Выделены основные проблемы, присущие социальному страхованию сельского населения: демографические; финансово-экономические; институционные; социальные; законодательные.

Определен вектор изменений, который заключается в предоставлении сельскому населению больших возможностей в выборе схем страхования через привлечение к процессу частного капитала. Установлено влияние занятости сельского населения на формирование системы социального страхования.

Усовершенствован механизм функционирования территориальных центров социального обслуживания сельского населения, который является одним из важных направлений реформирования системы социальных услуг, путем расширения перечня категорий лиц, которые имеют право на обслуживание в терцентре, и перечня услуг, которые предоставляются учреждением; ограничение нагрузки на социального работника; усиление социальной защиты социальных работников, которые непосредственно предоставляют социальные услуги.

Обоснованы направления совершенствования организационно-экономического механизма социального страхования сельского населения в системе социальной защиты на основе разработки модели пенсионной реформы в контексте социального страхования путем усовершенствования обязательной накопительной системы.

Сформулированы предложения относительно решения проблемы пенсионного обеспечения сельского населения при наличии надлежащего финансирования отрасли из государственного бюджета, а также путем реализации политики относительно комплексного развития сельских территорий, увеличения количества рабочих мест для сельских жителей, повзшения уровня их занятости, эффективности сельскохозяйственного производства и развитие социальной инфраструктуры села.

Ключевые слова: организационно-экономический механизм, социальное страхование, социальная защита, пенсионная реформа, территориальный центр социального обслуживания, местное самоуправление, солидарная система страхования, страховые взносы.

Annotation

Drozdiak I.M. Organizational and economical mechanism of social insurance of rural population. - Manuscript

Thesis for obtaining scientific degree of Candidate of Economic Sciences in the specialty 08.00.03 - Economics and Management of National Business. - Lviv State Financial Academy, Lviv, 2011.

It is generalized and systemized theoretical and methodological approaches towards the formation of the effective organizational and economical mechanism of social insurance of rural population. The advanced, informative definition of the notion of the category “organizational and economical mechanism of social insurance” is proposed. The place of social insurance in the system of social protection of rural population is determined. The system of social insurance of rural population by the formation of acting institutional and legal system of social insurance in the village is improved.

On the basis of the results of analysis it is studied the influence of employment of rural population on the formation of the system of social insurance. The estimation of the financial support of rural population is given. The done calculations show the direct dependence of the lessening of share of own resources in arrivals to regional pension funds from population growth in rural areas.

It is grounded the directions of the improvement of organizational and economical mechanism of social insurance of rural population in the system of social protection on the basis of the development the model of pension reform in the context of social insurance by improving of the compulsory accumulating system.