Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Організація банківського кредитування в Україні

1.1 Суть та значення кредитування в банках

1.2 Основні види, форми та принципи здійснення кредитних операцій

1.3 Контроль за банківським кредитуванням

2. Аналіз особливостей здійснення кредитних операцій АТ «Дельта Банк»

2.1 Характеристика кредитних операцій АТ «Дельта Банк» та їх ефективності

2.2 Оцінка структури та якості кредитного портфеля банку протягом останніх років

3. Проблеми і перспективи розвитку процесу банківського кредитування в Україні

3.1 Сучасний стан банківського кредитування в Україні та його основні проблеми

3.2 Шляхи вирішення проблем банківського кредитування та його вдосконалення

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Природною формою руху грошово-кредитних відносин є виникнення більш складної форми відносин - кредитних відносин за участю посередника. Найважливішою формою кредитних відносин цього типу є банківський кредит, де у ролі посередника виступає банк.

Основним чинником фінансового забезпечення економічного зростання в Україні найближчими роками мають стати внутрішні ресурси, а саме банківське кредитування.

Банківський кредит є основною формою кредиту у ринковій економіці. Кредитування господарських суб'єктів і громадян є однією з найважливіших функцій банків як спеціалізованих кредитних установ. Банківський кредит - необхідний інструмент стимулювання народного господарства, без якого не можуть успішно працювати товаровиробники. Тому дуже важливим є дослідження проблем, які виникають при укладанні та виконанні договору банківського кредиту для більш ефективного функціонування цього інституту. У цьому полягає актуальність теми дослідження.

Мета написання курсової роботи полягає в розробці організаційно - економічних та методологічних основ та практичних рекомендацій щодо надання і погашення банківських позик, що сприятиме підвищенню ефективності та прибутковості кредитних операцій.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність комплексу завдань:

· розкрито суть кредитних операцій загалом та банківського кредиту зокрема;

· охарактеризовано види банківського кредиту та принципи кредитування;

· проаналізовано сучасний стан кредитування в Україні;

· виявлено проблеми та обґрунтовано пріоритетні напрямки розвитку та вдосконалення кредитного механізму.

Об'єктом дослідження у курсовій роботі виступає система комерційних банків України, АТ «Дельта Банк». Інформаційною базою роботи є матеріали НБУ, законодавчі акти України, вітчизняних та західних економістів.

Актуальність теми полягає в тому, що кредити є основним прибутком для українських банків, які є невід'ємною частиною економічної системи країни. Купуючи ресурси на вільному ринку кредитних ресурсів і продаючи їх підприємствам, комерційні банки здійснюють прямий вплив на розвиток національної економіки. Для фізичних осіб кредитування - це можливість задовольнити свої потреби, придбати предмети побуту, покращити умови проживання, придбати житло, а також ще багато іншого для чого на даний момент не має грошей. Для юридичних осіб - це може бути придбання основних засобів, ремонт, реконструкція, добудова, будівництво нерухомого майна, а також кредит може передбачати інвестиційні цілі. Тому сучасний стан банківського кредитування є важливим як для національної економіки так і для суб'єктів господарювання.

1. Організація банківського кредитування в Україні

1.1 Суть та значення кредитування в банках

На сьогоднішньому етапі розвитку економіки одну з найважливіших ролей у стимулюванні відтворювальних процесів в економіці відіграє банківський кредит як головне джерело забезпечення грошовими ресурсами поточної господарської діяльності підприємств незалежно від форми власності та сфери господарювання. Незважаючи на те, що кризові явища в економічній системі практично підірвали фінансову стійкість більшості вітчизняних підприємств, внаслідок чого різко скоротилась кількість надійних фірм-позичальників (на фоні падіння прибутковості банківських операцій), кредитні операції залишаються головним видом активних операцій комерційних банків, в який вкладається переважна більшість залучених банками ресурсів.

Згідно з Положенням Національного банку України «Про кредитування», затвердженим постановою Правління НБУ від 28.09.95 р. № 246, кредит -- позиковий капітал банку у грошовій формі, переданий у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, платності й цільового характеру використання. [16]

У сучасних умовах найрозповсюдженішим є банківський кредит, хоч у країнах із розвинутою ринковою економікою останнім часом велику роль відіграють кредити, які надають кредитні установи небанківського типу.

Закон України "Про банки і банківську діяльність" визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми.[13]

Таким чином, під банківським кредитом розуміється сума тимчасово вільних грошових коштів банку, яку він надає чи зобов'язується надати позичальнику у користування на умовах належного забезпечення, повернення у визначений строк, оплати та цільового характеру використання.

Суб'єктами кредитної операції виступають кредитор та позичальник: кредитор, який надає кредити у тимчасове користування, і позичальник, який отримав кредит.

Об'єктами кредиту є грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, щодо яких укладається угода позички. В умовах ринкової економіки об'єктом кредитних відносин переважно є грошові кошти як грошовий ресурс.[c.24, 3]

Сутність кредиту як економічної категорії виявляється у його функціях, розкриття яких дає змогу встановити зв'язок цієї категорії з системою економічних відносин.

В економічній літературі найменше розбіжностей спостерігається щодо визначення таких функцій кредиту:

- перерозподільної;

- заміщення готівкових коштів платіжними засобами;

- контролюючої.

Перерозподільна функція полягає в тому, що матеріальні та грошові ресурси, які були вже розподілені та передані у власність економічним суб'єктам, через кредит перерозподіляються і спрямовуються у тимчасове користування іншим суб'єктам, не змінюючи їх первинного права власності.

Функція заміщення готівкових коштів платіжними засобами полягає в тому, що кредит як інструмент ефективного регулювання грошового обігу дає можливість гнучко розширити масу платіжних засобів в обігу через збільшення маси комерційних векселів та банківських депозитів, завдяки прискоренню грошово-кредитного мультиплікатора і збільшенню обсягів рефінансування. У разі скорочення потреб грошового обороту масу платіжних засобів можна зменшити.

Контролююча функція полягає в тому, що у процесі кредитування здійснюється взаємний контроль (як кредитора, так і позичальника) за дотриманням принципів кредитування.

Зазначені функції тісно пов'язані між собою й у своїй сукупності визначають економічну роль кредитних відносин.[c.32, 8]

Кредит може надаватися як у товарній, так і у грошовій формі на принципах повернення, строковості та платності.

Слід зазначити, що банківські кредити надаються виключно у грошовій формі. Щодо товарної форми кредиту, то банк може обслуговувати або проводити операції за допомогою інструменту комерційного кредиту - векселя, не будучи при цьому прямим учасником комерційного кредиту.

Банківський кредит проникає у різні галузі господарського життя суспільства. Банківські установи надають кредити на фінансування поточної та інвестиційної діяльності підприємств різних форм власності, що пов'язано із забезпеченням потреб в обігових коштах, збільшенням, модернізацією і реконструкцією основних фондів; задоволення споживчих потреб населення; фінансування державних витрат за допомогою механізму фондового ринку.

Отже, банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати позичальнику певну суму коштів у грошовій формі або банківських металах, яке надано в обмін на зобов'язання позичальника повернути суму основного боргу і сплатити відсотки, комісію та інші збори за її користування.[c.29, 3]

1.2 Основні види, форми та принципи здійснення кредитних операцій

Незаперечним є твердження, що правильна організація процесу банківського кредитування, розробка ефективної та гнучкої системи управління кредитними операціями виступають основою фінансової стабільності й ринкової стійкості комерційних банків (враховуючи те визначальне місце, яке посідають кредитні операції в портфелі банківських активів).[c.42, 9]

Одним із визначних елементів методологічної основи кредитної діяльності, суб'єктами якої є банківські установи, виступають принципи кредитування. Принципи банківського кредитування визначають найважливіші умови функціонування банківського кредиту і покликані стимулювати розвиток підприємств-позичальників, сприяти зміцненню грошового обігу в державі й забезпечувати безперервну циркуляцію позикового капіталу, досягаючи при цьому ефективності реалізації перерозподільної функції.

До принципів банківського кредитування належать такі загальновідомі принципи кредитування, як: поверненість, строковість, цілеспрямованість, забезпеченість і платність. Водночас науковці пропонують запровадити ще такі принципи банківського кредитування, як диференційованість та договірний характер. (Рис. 1.2.1)

Рис. 1.2.1. Принципи банківського кредитування

Принцип поверненості кредиту полягає у тому, що кредит - це капітал банку, який надається у тимчасове користування і підлягає обов'язковому поверненню позичальником.

Принцип строковості кредиту відображає необхідність повернення отриманого кредиту у визначений строк, обумовлений кредитною угодою. У зв'язку з тим, що оборотність коштів на кожному підприємстві є індивідуальною і залежить від багатьох чинників, здійснювати дієвий контроль за поверненням кредиту можна лише за допомогою встановлених строків погашення кредиту. банківський кредитування грошовий

Принцип цілеспрямованості, або цільового використання кредиту полягає в тому, що кредит має надаватися лише на визначені цілі, а саме на задоволення тимчасової потреби позичальника у додаткових коштах. На практиці цей принцип реалізується через надання кредиту на конкретні цілі (об'єкти) і знаходить відображення у відповідному розділі кредитного договору, що встановлює конкретну мету використання кредиту і дає можливість здійснювати банківський контроль за дотриманням умови позичальником.

Принцип забезпеченості кредиту виражає необхідність забезпечення майнових інтересів кредитора, якщо позичальник порушує взяті на себе зобов'язання. Боргові зобов'язання, які забезпечують повернення кредиту, оформляються разом із кредитним договором і є додатком до нього.

Принцип забезпеченості кредиту - це відповідність між вартістю майна, що є заставою кредиту, і заборгованістю за кредитом. Він має на меті захищати інтереси банку та не допускати збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника.

Принцип платності виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, а й оплати права на їх використання. Реалізація цього принципу здійснюється через механізм кредитного процента, ставка (норма) якого визначається співвідношенням суми річного доходу, отриманого на позичковий капітал, та суми наданого кредиту і за своєю економічною сутністю є ціною кредитних ресурсів.

Диференційованість кредиту - це принцип, що означає зважений підхід з боку банку до різних категорій потенційних позичальників. Кредит надається суб'єктам господарювання на підставі оцінювання показників кредитоспроможності, що дає змогу проаналізувати фінансовий стан підприємства і мати впевненість у здатності й готовності позичальника повернути наданий кредит в обумовлений договором строк. Ці якості потенційних позичальників оцінюються через аналіз їхніх балансів з боку забезпеченості господарства власними джерелами, додержання рівня ліквідності, рівня рентабельності не тільки на дату оформлення кредитної угоди, а й у подальшій діяльності.

Договірний характер банківського кредитування проявляється у тому, що банківський кредит надається у тимчасове користування суб'єктам господарювання згідно із визначеними умовами і укладеним кредитним договором.[c.56-57, 4]

Найбільш загальним проявом кредиту, в якому не розкривається його сутність і внутрішня структура, є форма позиченої вартості, в якій вона рухається між кредитором і позичальником. Таких форм може бути дві -- товарна (натурально-речова) та грошова. Тому й форм кредиту також може бути дві -- товарна та грошова. Ці форми визначають лише загальні контури кредиту і не зачіпають його внутрішньої структури.

Рис. 1.2.2. Основні форми кредиту

Такий підхід до класифікації форм кредиту спрощує розуміння внутрішнього взаємозв'язку між окремими проявами кредиту, що сприяє кращій організації кредитних відносин.

Товарна і грошова форми кредиту, за суттю, є двома проявами єдиної форми кредиту -- вартісної, тому рівноправними і рівнозначними. Вони між собою внутрішньо пов'язані та доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у товарній формі нерідко обумовлює появу грошового кредиту, що надає кредитному руху вартості більшої гнучкості та ефективності.

У товарній формі кредит надається у разі продажу товарів з відстрочкою платежу (комерційний кредит), при оренді майна (у тому числі лізинг), наданні речей чи приладів у прокат, погашенні міждержавних боргів поставками товарів тощо.

У деяких із цих випадків погашення позичок здійснюють у грошовій формі, що дає підстави виокремити змішану (товарно-грошову) форму кредиту, однак лише стосовно окремої позички. Кредит -- процес безперервного руху вартості, виділення двох його форм достатньо для характеристики кредиту як процесу.

Грошова форма має найширшу сферу застосування, що зумовлено переважно грошовою формою сучасної економіки та перерозподільним призначенням самого кредиту. Як правило, у грошовій формі надають свої позички банки, міжнародні фінансово-кредитні установи, уряди та ін. Широко використовує грошову форму кредиту населення -- при розміщенні заощаджень у банківські депозити, одержанні позичок у банках тощо.[c.43,6]

У банківській практиці існують найрізноманітніші види кредитів, що надаються юридичним та фізичним особам. їх можна класифікувати за певними ознаками:

1. 3а цільовим спрямуванням кредит поділяють на:

- виробничий - використовується на фінансування виробничої діяльності та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів суб'єктів господарювання;

- споживчий - спрямовується на фінансування споживчих цілей населення (поліпшення житлових умов, облаштування підсобного домашнього господарства, придбання товарів, а також на різні невідкладні потреби).

2. За призначенням і характером використання розрізняють кредити:

- у поточну діяльність - надаються позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів за розриву між часом надходження коштів та здійснення витрат (кредити на купівлю сировини та інших виробничих запасів, сезонні затрати тощо);

- в інвестиційну діяльність - надаються позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах під час здійснення ними дій щодо реалізації інвестицій або інвестиційного проекту (капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих основних фондів, нове будівництво та освоєння землі, купівля будівель, споруд, обладнання тощо).

3. За групами позичальників розрізняють кредити:

- юридичним особам - суб'єктам господарювання (підприємствам, організаціям, фірмам);

- банківським установам,

- небанківським фінансово-кредитним установам (кредитним спілкам, ломбардам);

- фізичним особам (фізичним особам-приватним підприємцям, населенню);

- державним органам влади.

4. За строками використання кредити поділяються на:

- короткострокові (до одного року) - надаються банками за виникнення тимчасових фінансових труднощів у зв'язку з витратами виробництва та обігу. Кошти, вкладені в обіговий капітал, вивільняються після закінчення процесу його обігу, тобто, як правило, після реалізації продукції, і в позичальника з'являється можливість повернути кредит. Цей кругообіг зазвичай не перевищує одного року, тому кредити вкладені в обіговий капітал, належать до короткострокових;

- середньострокові (до трьох років) - надаються на придбання обладнання, транспортних засобів, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень;

- довгострокові (понад три роки) - надаються на формування основних фондів, при чому кошти для повернення кредиту будуть надходити протягом тривалого періоду експлуатації, що виходить за межі одного року. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих основних фондів, нове будівництво та інше. Необхідно зазначити, що чим триваліший термін користування кредитом, тим більший ризик і тим більша ймовірність того, що виникнуть непередбачені фінансові труднощі в майбутньому та клієнт не зможе повернути борг.

5. За термінами користування кредити розподіляються на:

- строкові, тобто кредити, надані на обумовлений у договорі строк. Характерна особливість строкових кредитів полягає у наявності чітко визначеного порядку їх використання і фіксованого терміну чи термінів погашення;

- до запитання - це кредити, що видаються на невизначений термін і погашаються на першу вимогу кредитора;

- прострочені кредити - це кредити, строк повернення яких, встановлений у кредитному договорі, закінчився, а борг іще не повернуто кредитору;

- відстрочені, або пролонговані кредити - це кредити, стосовно яких на прохання позичальника банк ухвалив рішення про перенесення на пізніший строк повернення боргу (пролонгацію).

6. За характером забезпечення розрізняють:

- забезпечені заставою - надаються під заставу майна, майнових прав тощо;

- гарантовані - видаються кредитором під гарантію третьої сторони. Гарантією може бути аваль банку, банківський акцепт, фінанси чи майно третьої особи;

- з іншим забезпеченням (поручительство третьої особи, страхування тощо);

- незабезпечені (бланкові) - можуть надаватися банківською установою в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної процентної ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту та відмінну репутацію у банківських колах.

7. За характером повернення:

- з разовим поверненням кредиту - заборгованість треба повністю погасити в день, визначений у кредитному договорі, або достроково, за бажанням позичальника чи на вимогу кредитора (з попереднім повідомленням позичальника);

- з поступовим поверненням кредиту рівними частинами основного боргу - передбачається погашення основної суми кредиту однаковими частинами протягом усього періоду кредитування. Такий метод погашення кредиту може використовуватися також у схемі, що передбачає погашення рівними внесками якоїсь частини основного боргу протягом періоду кредитування і значної частини - після закінчення строку дії кредитної угоди;

- погашення кредиту рівними строковими виплатами (ануїтетне погашення) - передбачає рівномірне часткове погашення загальної суми боргу (ануїтети и ми платежами), пов'язане із надходженням виторгу від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг) та інших доходів. Кредит погашається одночасно з останнім внеском. Погашення кредиту найчастіше проводиться платежами, які вносяться через рівні проміжки часу і включають у себе як виплату основного боргу, так і процентний платіж. У кредитному договорі може бути визначений умовний строк погашення кредиту, проте його конкретні строки встановлюються на підставі фактичної кредитної заборгованості, специфіки діяльності позичальника та його позиції на ринку;

- погашення кредиту змінюваними строковими виплатами - передбачає погашення кредиту щомісячними платежами, які включають у себе щомісячний платіж з погашення основної суми боргу та щомісячну сплату процентів за користування кредитом. При цьому щомісячне погашення кредиту здійснюється нерівними за розміром частинами протягом періоду користування кредитними коштами до дати повного їх повернення.

8. За видом процентної ставки вирізняють кредити:

- з фіксованою ставкою процента - процентна ставка не може змінюватися протягом дії кредитного договору, характерні для стабільної економіки;

- з "плаваючою" ставкою процента - кредитор залишає за собою право змінювати процентну плату впродовж строку користування кредитом позичальником. Різновидом є кредити, процентна ставка за якими "прив'язана" до певного індексу чи показника (індексу інфляції, облікової ставки центрального банку, ставки LIBOR та ін.);

- дисконтні кредити - виплата процентів здійснюється в момент надання кредиту. Ця схема виплати застосовується до особливо ненадійних клієнтів. .

9. За періодичністю сплати процентів за кредитом:

- при погашенні заборгованості;

- у кінці строку договору;

- щомісяця;

- щотижня;

- щодня;

- за індивідуальним графіком.

10. За валютою надання кредиту розрізняють:

- у національній валюті (у гривні);

- в іноземній валюті (у доларах США, євро, російських рублях тощо);

- мультивалютні (у декількох видах валют).

11. За кількістю кредиторів розрізняють:

- кредити, які надаються одним банком;

- консорціумні кредити - надаються консорціумом банків (пулом), у якому один із банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників потрібну клієнтові суму ресурсів, укладає з ним кредитну угоду, надає кредит та розподіляє отримані процентні виплати між учасниками консорціуму. Консорціумні кредити можуть надаватися позичальнику такими способами, як: акумулюванням кредитних ресурсів у банку-менеджері з наступним наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності; гарантуванням загальної суми кредиту провідним банком або групою банків; зміною гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумі;

- паралельні кредити - надаються одному клієнту кількома банками на однакових (заздалегідь погоджених) договірних умовах.

12. За формою надання:

- у безготівковій формі - надаються шляхом сплати платіжних (розрахункових) документів позичальника з кредитного рахунка або перерахування коштів з кредитного рахунка на поточний (чи картковий) рахунок позичальника;

- у готівковій формі - надаються шляхом видачі готівки з каси банку, зокрема, для розрахунків із здавачами сільськогосподарської продукції, за кредитами, наданими в межах кредитних ліній ЄБРР, а також фізичним особам.

13. За методами надання:

- у разовому порядку;

- відповідно до відкритої кредитної лінії;

- гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою із стягненням комісії за зобов'язання).

14. За строками погашення:

- водночас - повернення кредиту без визначення проміжних строків, як правило, встановлюється під час надання кредиту на реалізацію проекту, за яким надходження грошових коштів очікується одномоментно після його реалізації, або за відсутності у позичальника достатніх обсягів надходжень від іншої господарської діяльності для забезпечення поетапних розрахунків за кредитом;

- на виплат - встановлюється графік погашення, виходячи з технологічного циклу роботи підприємства, порядку та термінів проведення розрахунків з контрагентами, періодичності надходження коштів на рахунки позичальника;

- достроково - повернення кредиту повинно бути здійснене на вимогу кредитора або якщо таке бажання виявив позичальник;

- з регресією платежів - графік погашення, встановлений кредитним договором, передбачає, що на початку користування кредитом позичальник сплачує більші суми, а потім - менші;

- після закінчення обумовленого періоду - кредитний договір визначає наявність пільгового періоду, після закінчення якого починається погашення кредиту.

15. За ступенем кредитного ризику:

- стандартні кредити - операції, за якими кредитний ризик є незначним;

- кредити з підвищеним ризиком - кредитні операції, за якими кредитний ризик є підвищеним та може збільшуватися за виникнення несприятливої для позичальника ситуації. До цієї групи належать кредити "під контролем", "субстандартні", "сумнівні" та "безнадійні".

16. За обсягами кредитних коштів:

- великі;

- середні;

- дрібні.

В економічній літературі немає єдиної думки щодо кількості ознак, класифікації видів банківського кредиту. У процесі систематизації банківських кредитів використовуються й інші критерії виділення тих чи інших видів кредитів. Це можуть бути кредити за джерелами залучення (внутрішні - у межах країни, зовнішні - міжнародні), за галузевою ознакою (у сільське господарство, торгівлю, машинобудування, транспорт, науку та освіту), за економічним призначенням тощо. Класифікація кредитів може складатися і дотримуватися самими банками.[c.81-84, 10]

1.3 Контроль за банківським кредитуванням

Для мінімізації ризиків втрати наданих кредитних ресурсів та забезпечення ефективної діяльності банківська установа має здійснювати постійний контроль за проведенням кредитних операцій. Банківський контроль повинен здійснюватися на всіх етапах кредитного процесу, починаючи від подання позичальником відповідної документації до погашення кредитної заборгованості клієнтом і сплати процентів за користування наданими коштами.

Вітчизняні дослідники тлумачать контроль як особливий від діяльності, що включає стеження за процесом управління та його оцінювання. Контроль полягає в накопиченні інформації, спостереженні та перевірці відповідності реального ходу і розвитку об'єкта управління розробленому плану. Ефективність здійснення контролю залежить від вірогідності наданої інформації про стан об'єкта контролю і про можливість проведення регулюючих заходів.

Енциклопедія банківської справи України під поняттям банківський контроль розуміє діяльність банків, спрямовану на попередження, фіксацію й усунення недоліків та порушень, а також надання практичної допомоги в питаннях господарсько-фінансової діяльності підприємств, установ, організацій і громадян у процесі здійснення банківських операцій та користування банківськими послугами.

Довідкова література подає визначення банківського контролю як контролю, який здійснюється банками за фінансово-господарською діяльністю клієнтури в процесі проведення кредитних, розрахункових та інших операцій.

Контроль за банківською кредитною діяльністю - це сукупність процедур щодо перевірки якісних та кількісних характеристик процесу кредитування, його відповідності розробленим вимогам і стандартам, аналізу кредитного портфеля банку та можливості проведення регулюючих заходів для усунення недоліків кредитування і недопущення виникнення значних ризиків, які можуть призвести до втрати банком ресурсів.[c.60-61,11]

При цьому будь-якому виду контролю, у тому числі і кредитному, притаманні такі складові, як встановлення стандартів, оцінювання виконання та коригування. (Рис.1.3.1)

Рис. 1.3.1. Складові елементи контролю

Основною складовою будь-якого контролю є вставлення стандартів, яких повинні дотримуватися банківські установи у здійсненні кредитної діяльності. Такі стандарти формуються банківською установою при розробці кредитної політики. При цьому розробляються відповідні положення та інструкції щодо проведення кредитних операцій у банку, яких необхідно дотримуватися. Будь-які відхилення від розроблених стандартів повинні документуватися та мати винятковий характер.

Оцінювання виконання як складовий елемент контролю за кредитною діяльністю в банку полягає у тому, що під час здійснення кредитної операції мають відбуватися спостереження та перевірки ходу їх виконання, аналіз недоліків, які можуть проявлятися у процесі кредитних взаємозв'язків банку і позичальника. При цьому банківські установи повинні мати в своїй структурі відповідні підрозділи чи відповідальних осіб, які оцінюють виконання операцій банку. Відповідальність за належну організацію системи внутрішнього контролю та її функціонування в процесі операційної діяльності банку покладається на його керівництво.

Коригування як елемент контролю за кредитною діяльністю банків передбачає вжиття коригуючих заходів, які грунтуються на неправильних чи невизначених стандартах, або на помилках, які виявлені у процесі здійснення кредитної операції. При цьому помилки та недоліки слід виявляти якомога раніше для недопущенні виникнення значних ризиків, які можуть призвести до втрати банком кредитних ресурсів.[c.82,5]

Контроль за кредитною діяльністю банківських установ може проводитися різноманітними організаціями, установами та контролюючими органами, які здійснюють нагляд та. регулювання банківської діяльності. Однак особливого значення набуває внутрішній контроль у банку, який має забезпечувати усунення недоліків здійснення банківських операцій.

Система внутрішнього контролю банку - це сукупність процедур, що спрямовані на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок, а також забезпечення захисту і збереження активів, повноти і точності облікової документації. Внутрішній банківський контроль має бути невід'ємною частиною операційної діяльності банку та поєднувати адміністративний і бухгалтерський контроль за активами та пасивами банку.

Банки мають застосовувати такі процедури внутрішнього банківського контролю:

1) з адміністративного контролю:

а) організаційні процедури контролю банку, які мають передбачати таке:

- визначення короткострокових та довгострокових цілей банку;

- визначення організаційної структури банку;

- затвердження правил внутрішнього розпорядку банку та правил, що стосуються конфлікту інтересів;

- розроблення процедур здійснення операцій;

- відбір компетентних та надійних працівників, їх навчання, застосування системи заохочення тощо. Працівники, які залучені до укладання договорів, управління ризиками, контролю за ризиками, оброблення та обліку операцій, аналізу та фінансового контролю за операціями, а також особи, які заміщують їх, повинні мати необхідні знання, що відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним у процедурах здійснення операцій банків;

б) управлінські процедури контролю, які мають забезпечувати таке:

- регулярне (щоденне, щотижневе або щомісячне) визначення рівня фактичних ризиків та їх відхилення від установлених лімітів. Управлінську звітність має складати особа, на яку не покладається відповідальність за укладення договорів, пов'язаних з фінансовими інструментами;

- систематичну підготовку інформації про укладені договори відповідно до контрагентів і встановлених лімітів;

- регулярну і своєчасну підготовку та надання управлінської інформації керівництву з різних питань (у тому числі про дотримання правил щодо надання кредитів; оцінювання кредитного портфеля (якості окремих кредитів та їх забезпечення) для своєчасного виявлення сумнівних або прострочених кредитів та їх впливу на фінансовий стан банку; депозити та ймовірність їх вилучення; реалізовані прибутки і збитки від активів, що використовуються банком для здійснення операцій; перевіряння звітів, що містять інформацію про фактичні фінансові результати діяльності банку, їх порівняння з результатами попереднього звітного періоду; аналіз дотримання вимог, визначених законодавством України; аналіз стану розрахунків та заборгованості за податковими платежами банку тощо);

в) розподіл функцій;

г) фізичні заходи контролю (захист і збереження активів, матеріальних цінностей і облікових регістрів);

2) з бухгалтерського контролю:

а) облік операцій у повному обсязі;

б) своєчасне вивіряння;

в) оцінювання вартості.[c.74-75,2]

Важливого значення у процесі контролю за кредитною діяльністю банків набуває розроблення банківською установою власних контрольних та регулюючих заходів щодо процесу кредитування та ризику кредитної діяльності. Банківська установа повинна мати власну розроблену методику контролю за кредитною діяльністю, яка відповідає стратегії діяльності банку та положенням розробленої банком кредитної політики. При цьому для забезпечення ефективного кредитного контролю у банку його слід проводити найбільш кваліфікованим та досвідченим банківським працівникам.

Основною метою контролю за банківською кредитною діяльністю є виявлення на усіх етапах кредитного процесу ознак зародження фінансових труднощів у позичальників і вжиття відповідних заходів щодо захисту економічних інтересів банку. Результатом посилення контролю за кредитними операціями банку є позитивні зміни в цільовій спрямованості кредитів, оптимізація сфер вкладення кредитних ресурсів, отримання додаткових гарантій щодо забезпечення погашення кредитів, поліпшення окремих компонентів і в цілому системи організації кредитного процесу тощо.[c.91,10].



2. Аналіз особливостей здійснення кредитних операцій АТ «Дельта Банк»

2.1 Характеристика кредитних операцій АТ «Дельта Банк» та їх ефективності

АТ „Банк Дельта” здійснює кредитну діяльність на основі внутрішньобанківських документів (Положення про кредитну політику банку, Положення про кредитний комітет, Положення про кредитування фізичних та юридичних осіб), а також використовується технологічна карта кредитних операцій юридичних і фізичних осіб.[17]

Кредитування клієнтів здійснює відділ активно-пасивних операцій АТ „Банк Дельта”.

Організаційна структура кредитної функції АТ "Банк Дельта" складається з:

кредитної комісії;

відділу активно-пасивних операцій;

відділу безпеки;

юридичного відділу.

Рис. 2.1.1. Основні види кредиту, що пропонує АТ «Дельта Банк»

Кредит готівкою - це швидкий кредит без застави на будь-які цілі. Можна оформити кредит на суму до 100 000 гривень на строк до 4 років (50 місяців) за одною із наступних програм:

· «Нова Готівочка» - кредит до 50 000 гривень, без додаткових документів: тільки паспорт та довідка про присвоєння ІПН;

· «Готівочка XL 2014» - кредит до 100 000 гривень на більш вигідних умовах, але із додатковими документами;

· «Готівочка для пенсіонерів» - кредит до 100 000 гривень, спеціальна пропозиція для пенсіонерів.

Купити нову техніку чи обновити інтер'єр квартири чи з'їздити на відпочинок клієнтам допоможуть цільові кредити: на побутову, портативну техніку, мобільні телефони тощо.

Кредитна картка -- це простий, зручний і швидкий доступ до кредитних коштів - до 100 000 гривень.

Дельта Банк пропонує кредити на придбання заставного майна банку - автомобілів та житлової нерухомості, за умови, що майно продається на умовах добровільної реалізації.

Таблиця 2.1. Умови кредитування на придбання заставного майна «Дельта Банку»

Термін кредитування:	Для нерухомості: від 5 до 15 років Для автотранспорту: вік автомобіля на момент закінчення строку кредиту не має перевищувати: · іноземного виробництва - до 10 років; · вітчизняного виробництва, країн СНД та Китаю - до 8 років.
Сума кредиту:	Для житлової нерухомості - від 30 000 грн. до 1 600 000 грн. Для легкових автомобілів - від 30 000 грн. до 200 000 грн.
Валюта кредитування:	Українська гривня
Максимальний розмір кредиту:	до 80% вартості забезпечення відсутня
Комісія за видачу кредиту:	відсутня
Погашення кредиту:	· щомісячно, ануїтетними платежами; · щомісячно, платежами що зменшуються (відсотки нараховуються на залишок заборгованості, кредит погашається рівними частинами).
Забезпечення кредиту:	укладення договору іпотеки ( для нерухомості) або договору застави (для автотранспорту), та договору поруки третьої особи (на вимогу Банку)

Процентні ставки:

В залежності від суми власного внеску:

· від 20 до 30% - 16% річних

· від 30 до 50% - 14% річних

· від 50% - 12% річних

Додаткові умови:

· Дострокове погашення кредиту можливе у будь-який момент без штрафів та будь-яких комісій.

· Сплачувати кредит можна платежами, більшими, ніж за графіком. Графік автоматично перебудується у бік скорочення строку кредиту без зміни розміру щомісячних платежів.

· Страхування предмету застави обов'язкове . Здійснюється за тарифами акредитованих банком страхових компаній.

Вимоги до позичальника:

· фізичні особи, громадяни, резиденти України;

· вік позичальника від 21 року (на момент видачі кредиту) до 65 років (на момент закінчення строку кредиту);

· працюють офіційно за наймом на поточному місці роботи не менше ніж останні 6 місяців;

· фізичні особи - підприємці, що ведуть діяльність не менше 12 місяців.

Дельта Банк пропонує кредит на купівлю житла за програмою Державної іпотечної установи.

Вигідні умови кредиту: до 20 років, під 17,99 % річних, без щомісячних комісій.[17]

Таблиця 2.2. Умови кредитування нерухомості «Дельта Банку»

Термін кредитування:	від 5 до 20 років
Сума кредиту:	від 80 000 до 1 600 000 гривень
Валюта кредитування:	Українська гривня.
Максимальний розмір кредиту:	до 75% вартості забезпечення
Погашення кредиту:	· щомісячно, ануїтетними платежами; · щомісячно, платежами що зменшуються (відсотки нараховуються на залишок заборгованості, кредит погашається рівними частинами).
Видача кредиту:	безготівковим перерахуванням на поточний рахунок позичальника.
Забезпечення кредиту:	іпотека придбаної квартири, що зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таблиця 2.3 Процентні ставки за іпотечним кредитуванням

	Разова комісія за надання кредиту* (від суми наданого кредиту)	Річна % ставка
Після видачі кредиту та в разі відступлення прав вимоги за кредитом Державній іпотечній установі	2%	17,99%
В разі відмови рефінансувати кредит Державною іпотечною установою та у випадку зворотного відступлення права вимоги за кредитом Державною іпотечною установою Банку		23%

2.2 Оцінка структури та якості кредитного портфеля банку протягом останніх років

Відповідно до вимог статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" 02 березня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних".

Національний банк України наголошує, що 94% усіх вкладників АТ "Дельта Банк" мають вклади в межах гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) суми - 200 тис. грн., отже, вони отримають свої вклади в повному обсязі. Кількість таких вкладників становить 554 тисячі. Частина клієнтів зі значними обсягами вкладів (близько 6% від кількості всіх вкладників) отримають свої вклади в межах суми, гарантованої Фондом.[12]

Головною причиною віднесення АТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних стало невжиття власником банку своєчасних, дієвих і достатніх заходів для поліпшення фінансового стану банку та приведення діяльності у відповідність до вимог законодавства України. Головний акціонер та керівництво АТ "Дельта Банк" обрали високоризикову стратегію стрімкого зростання за рахунок придбання неякісних активів. Крім того, агресивна розбудова корпоративного бізнесу АТ "Дельта Банк" та недостатньо досвіду в обраному сегменті призвели до значного погіршення якості кредитного портфеля та скорочення ліквідності банку. У кризових реаліях сьогодення основні акціонери не змогли своєчасно збільшити капітал у необхідному обсязі та підтримати ліквідність для забезпечення виконання зобов'язань перед вкладниками.

Слід зазначити, що з метою недопущення погіршення фінансового стану, ліквідності банку та захисту інтересів вкладників АТ "Дельта Банк" Національний банк України ще на початку 2014 року (згідно з постановою Правління Національного банку України № 91) надав АТ "Дельта Банк" кредити на підтримання ліквідності на суму 4 150 млн. грн., а після погодження програми капіталізації банку у вересні 2014 року - стабілізаційний кредит на суму 960 млн. грн. (згідно з постановою Правління Національного банку України № 327) під заставу цінних паперів, гарантованих державою. Зазначені заходи тимчасово виправляли ситуацію в банку, однак не привели до значного поліпшення фінансового стану. Антикризові дії акціонерів та керівництва банку стосовно виправлення становища також виявилися недостатніми, план рекапіталізації АТ "Дельта Банк" його акціонерами не був реалізований. Крім того, банк не мав якісного забезпечення для отримання додаткового кредиту рефінансування Національного банку України. З урахуванням системного значення АТ "Дельта Банк" Міністерство фінансів України та Національний банк України всебічно обговорювали плани реструктуризації банку та можливої участі держави в його рекапіталізації. Але ураховуючи незадовільний стан активів банку регулятор був змушений ухвалити рішення про визнання банку неплатоспроможним.

Частка проблемної заборгованості клієнтів перед банком має стійку тенденцію до збільшення. Так, за станом на 01.01.2012 року даний показник збільшився на 84%, та становив 4537,69 млн.грн., за станом на 01.01.2013 року збільшився на 30% та становив 5909,04 млн.грн. Отже, всі вищезазначені негативні тенденції вимагають від банку дієвого механізму для стабілізації ситуації з проблемною заборгованістю позичальників, в тому числі і за споживчими кредитами.

Рисунок 2.1.1. Динаміка та структура окремих складових активів і питомої ваги кредитного портфеля в загальному обсязі активів ПАТ «Дельта Банк» порівняно з показником по банківській системі в цілому за період з 1.01.2011р по 1.01.2013р

Для зменшення кредитного ризику при споживчому банківському кредитуванні в банківській практиці використовуються різноманітні інструменти, які умовно можна розділити на дві групи.

До першої групи відносяться заходи та методи інструменти, що дозволяють знизити імовірність реалізації кредитного ризику, а саме:

- заходи, що забезпечують підвищення ступеня готовності позичальника виконувати зобов'язання за кредитною згодою;

- заходи, що забезпечують підвищення фінансових можливостей позичальника;

- підвищення інформованості банка про готовність і можливість позичальника виконувати умови кредитного угоди;

- розподіл ризику;

- лімітування.

Використовуючи інструменти другої групи банки можуть знижувати масштаб втрат при наданні кредитних послуг. До таких заходів слід віднести:страхування,ризикова премія та забезпечення.

Слід детально дослідити інструменти, що використовуються в ПАТ «Дельта Банк» та включені як елементи системи ризик-менеджменту банку.

Споживче кредитування в ПАТ «Дельта Банк» супроводжується добровільним страхуванням позичальника. Договір такого страхування укладається на добровільних засадах під час оформлення кредитної угоди. При цьому страхування є комплексним та спрямоване на відшкодування втрат банку від неможливості клієнта розрахуватися за отриманий кредит у наступних випадках:смерть позичальника;стійка втрата працездатності позичальника;недобровільна втрата роботи.

У разі виникнення страхової події афільовані страхові компанії «Арсенал Страхування» та «Дельта Життя», зобов'язуються відшкодувати банку його збитки. При цьому ними встановлено недиференційований розмір страхових платежів у розмірі 1 % щомісяця від суми кредиту, що не залежить від розміру наданих коштів, терміну їх повернення, віку позичальника та інших характеристик. Таке страхування вигідно всім сторонам, особливо страхувальнику, який отримує значну винагороду за свої послуги у вигляді страхової премії, оскільки даний вид страхування є одним з найдорожчих.

Для мінімізації втрат від можливого невиконання зобов'язань клієнтом АТ «Дельта Банк» практикує використання і такого інструменту як змінна процентна ставка.

Розмір відсоткової ставки не залежить від розміру кредиту, але банк варіює процентну ставку залежно від цільового спрямування та терміну надання кредиту.

Найбільш розповсюдженим інструментом, що застосовується ПАТ «Дельта Банк» в операціях споживчого кредитування є використання забезпечення. Забезпеченням в угодах кредитування на придбання товарів виступає товар, який придбавається позичальником та на купівлю якого оформлюється видання кредиту. Прийняття таких товарів у якості забезпечення не потребує його оцінки спеціалістами банку та дозволяє, не витрачаючи час на даний процес, скоротити термін оформлення угоди. Звісно, банк ризикує не покрити повністю втрати у разі вимушеної продажі заставленого предмету через його різку втрату в ціні після початку використання, але мінімізувати їх можливо. Не зручним у використанні даного інструменту є те, що банку, у випадку вилучення заставленого товару, необхідно додатковий ресурс для його продажу, оскільки у більшості випадків такі товари, що побували у вжитку, не є ліквідними. [12]



3. Проблеми і перспективи розвитку процесу банківського кредитування в Україні

3.1 Сучасний стан банківського кредитування в Україні та його основні проблеми

Основну частину активних операцій банків за 2014 рік складають кредитні операції - 66% (1.0 трлн. грн.).

За 2014 рік їх обсяг зріс на 95 млрд. грн., або на 10%, а без врахування валютних коливань - скоротився на 139 млрд. грн. (на 15%), в т.ч.:

· в національній валюті - на 60 млрд. грн. (на 10%);

· в іноземній валюті - на 79 млрд. грн. (у долар. еквіваленті - на 10 млрд. дол. США) (на 25%).

Обсяг кредитів, наданих юридичним особам, зріс на 103 млрд. грн., або на 15% до 803 млрд. грн., що складає 80% загального обсягу кредитів, а без врахування валютних коливань - скоротився на 87 млрд. грн. (на 12%), в т.ч.:

· в національній валюті - на 39 млрд. грн. (на 9%);

· в іноземній валюті - на 48 млрд. грн. (на 20%) (у долар. еквів. - на 6 млрд. дол. США).

Рівень доларизації кредитування економіки зріс з 34.8% до 48.0% (без врахування валютних коливань - знизився з 34.8% до 31.9%).

Обсяг кредитів, наданих фізичним особам, зріс на 11 млрд. грн., або на 7% до 179 млрд. грн., а без врахування валютних коливань - скоротився на 27 млрд. грн. (на 16%), в т.ч.:

· в національній валюті - на 14 млрд. грн. (на 12%);

· в іноземній валюті - на 13 млрд. грн. (у долар. еквіваленті - на 2 млрд. дол. США) (на 25%).

Рівень доларизації кредитування населення зріс з 31.6% до 43.5% (без врахування валютних коливань - знизився з 31.6% до 28.1%).

За підсумками роботи банківської системи України у 2014 році фінансовий результат був від'ємним - збитки сягнули майже 53 млрд. грн. При цьому, основні банківські операції в цілому по системі залишалися прибутковими.[12]

Можна розглянути структуру кредитних портфелів найбільших банків України в розрізі видів забезпечення кредитів за період з 01.01.2012 по 01.01.2014 рр. (рис. 3.1.1).

Рис. 3.1.1. - Структура забезпечених кредитів ПАТ «Приватбанк», ПАТ «Ощадбанк», ПАТ «Дельта банк», ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «Банк Фінанси та кредит» станом на 01.01.2014 р., %

За період з 01.01.2012 по 01.01.2014 рр. найбільшу частку в структурі забезпечення кредитів займає рухоме майно та інші матеріальні активи.

Найменша частка в структурі забезпечених кредитів належить забезпеченню гарантіями та поручительствами.

Значну частку забезпечення кредитів нерухомим майном за період з 01.01.2012 по 01.01.2014 рр. має ПАТ «Дельта банк» та ПАТ «Укрсоцбанк». Зокрема частка в структурі забезпечення першого банку становить 49,67 % (станом на 01.01.2014 р.) та другого - 66,13 % (станом на 01.01.2014 р.).[12]

У 2015 рік банківська система Україна увійшла з невирішеними проблемами 2014 року.

Значна девальвація гривні, спад в економіці, військові дії у східному регіоні та анексія АР Крим, недостатній рівень корпоративного управління зумовили погіршення якості кредитного портфелю банків.

Унаслідок зростання рівня негативно класифікованої заборгованості банки змушені були створювати значні резерви за активними операціями, що неминуче негативно вплинуло на рівень капіталізації банківських установ.

За рік банки здійснили відрахувань у резерви на суму 103 млрд. гривень. Це стало визначальним чинником повернення банківської системи до збитковості - за 2014 рік збитки банківського сектору склали майже 53 млрд. грн.

Швидкому вирішенню проблеми накопичення негативно класифікованої заборгованості не сприяє існування низки невирішених питань.

Викривлення окремими банками статистичної звітності ускладнюють можливості оцінки реальних масштабів кредитування банками пов'язаних осіб.

Отже, можна зробити висновок, що вибір видів забезпечення банком пов'язаний із структурою кредитного портфеля банку. З метою мінімізації ризиків забезпечення кредитів має бути високоліквідним, мати стабільну вартість та мінімальні витрати на реалізацію. Збільшення використання рухомого майна у якості забезпечення має певні недоліки, зокрема амортизацію та затрати на реалізацію. Тому найбільш ефективним та досить надійним способом забезпечення кредитів є страхування. Доцільним є вдосконалення нормативно-законодавчої бази з цього питання для розвитку даного виду забезпечення позик.

3.2 Шляхи вирішення проблем банківського кредитування та його вдосконалення

2014 рік довів, що фінансово-банківську кризу не можна подолати в межах діючого законодавства. Україні потрібне оновлене правове поле, яке уможливить вирішення існуючих проблем.

Серед найактуальніших питань, що потребують підтримки депутатів Верховної Ради України, є: посилення контролю за операціями банків з пов'язаними особами та відповідальності власників істотної участі, керівників банків та інших пов`язаних з банком осіб за дії, що призводять до неплатоспроможності банку.

Шляхи врегулювання - унесення змін до низки законодавчих актів (Кодекс про адміністративні правопорушення України, Кримінальний кодекс України, закону України «Про банки і банківську діяльність») щодо посилення відповідальності за проведення операцій з пов'язаними особами.

Для зміцнення банківської системи Національний банк України виводить з ринку проблемні неплатоспроможні банки, а також банки, що займалися відмиванням коштів.

За 2014 рік з ринку було виведено 33 банки та передано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з них 7 - за порушення банківського законодавства у сфері незаконного відмивання коштів. Призначено кураторів у 51 банк.

НБУ провів стрес-тестування 35 найбільших банків. Результати очікувані. Докапіталізації потребують 18 установ на загальну суму 66 млрд. грн.[17]

Дії НБУ:

1. підвищено вимоги до капіталу нових банків до 500 млн. грн., та затверджено план підвищення власного капіталу банків з мінімального 120 млн. грн. до 500 млн. грн.