Система аграрного страхування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відповіді на тестові питання

Таблиця 1 Відповіді

Ситуаційне завдання.

Новостворена страхова компанія «Дельта» планує отримати ліцензію на страхування життя. У Державну Комісію з регулювання ринків фінансових послуг України страховик подає такі документи:

1) копії установчих документів та копію свідоцтва про реєстрацію;

2) довідку банку, що підтверджує сплачений статутний фонд у розмірі 1 млн. євро;

3) правила (умови) страхування;

4) економічне обґрунтування запланованої страхової діяльності;

5) інші необхідні документи.

Поясніть, чи буде надана ліцензія страховій компанії, і протягом якого терміну Державна Комісія з регулювання ринків фінансових послуг України зобов'язана розглянути подані документи.

Термін розгляду ліцензійної справи - 30 днів з часу одержання усіх передбачених документів. Підставою для відмови у видачі юридичній особі ліцензії може бути: невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України .Суперечки щодо відмови у видачі або відкликанні ліцензії вирішуються у судовому порядку. Страховики, які отримали ліцензію на страхування життя, не мають права займатися іншими видами страхування. Ліцензії на проведення страхування життя видаються без зазначення в них строку дії. Кабінет Міністрів України встановлює розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування.

Ліцензія не буде надана, оскільки статутний фонд страхової компанії, що займається страхуванням життя має складати 1,5 млн. євро. А також не всі документи надані для того, щоб ліцензія була надана. Для одержання ліцензії страховик подає до Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю заяву, до якої додаються:

1) копії установчих документів та копія свідоцтва про реєстрацію;

2) довідка банку або висновок аудиторської фірми (аудитора), що підтверджують розмір сплаченого статутного фонду;

3) довідка про фінансовий стан засновників страховика, підтверджена аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства, або товариства з додатковою відповідальністю;

4) правила (умови) страхування;

5) економічне обґрунтування запланованої страхової (перестрахової) діяльності;

6) інформація про учасників страховика, голову виконавчого органу та його заступників, копія диплома керівника про вищу освіту, інформація про наявність відповідних сертифікатів у випадках, передбачених Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю (ст. 38 Закону «Про страхування»).

Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю зобов'язаний розглянути заяву страховика про видачу йому ліцензії у термін, що не перевищує 30 днів з часу одержання всіх передбачених цією статтею документів.

Практичні завдання.

1) Розрахуйте рівень рентабельності страхування, якщо страхова компанія одержала за рік 105 тис.грн страхових платежів з майнового страхування, 76 тис.грн з транспортного страхування та 67 тис.грн зі страхування відповідальності. Навантаження у структурі тарифу складає з майнового та транспортного страхування 25%, а зі страхування відповідальності - 22%. Прибуток був запланований у навантаженні за всіма видами страхування - 5%.

Розвязок:

Сума страхових платежів = 105000+76000+67000=248000 грн.

Навантаження у структурі тарифу з майнового страхування = =105000*0,25=26250 грн.

Навантаження у структурі тарифу з транспортного страхування = =76000*0,25=19000 грн.

Навантаження у структурі тарифу страхування відповідальності = =67000*0,22=14740 грн.

Навантаження за всіма видами страхування = 26250+19000+14740=59990 грн.

Прибуток у навантаженні = 59990*0,05=2999,5 грн.

Сума страхових відшкодувань=248000-59990=188110 грн.

Рентабельність =(248000*0,97-188110)/188110=0,2788 (27,88%)

2) 01.03.2013 року до вашої страхової компанії звернувся Нікрасов А. Ф. з метою медичного страхування. Сума страхового платежу становила 4000 грн. За договором страхування страхувальник відмовився від стоматологічних послуг та послуг пластичної хірургії. Згідно з договором страхування страхова виплата у разі настання страхового випадку буде становити 60000 грн. Через пів року Нікрасов потрапив у ДТП. Витрати на лікування склали 35000 грн, в тому числі 2000 грн. стоматологічні витрати. Франшиза становить 0,1% від вартості страхового договору. Визначити, яку суму повинна виплатити страхувальнику страхова компанія?

Розвязок:

Збиток страхувальника = 35000-2000=33000 грн.

Франшиза = 60000*0,001=60 грн.

Страхове відшкодування = 33000-60=32940 грн.

Визначити випадки за яких страховик може відмовити у виплаті відшкодування.

Страховик має право не відшкодовувати медичній установі вартість послуг, наданих застрахованому, коли той звернувся до цієї установи у зв'язку з травматичними пошкодженнями, яких він зазнав у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння чи іншого розладу здоров'я внаслідок вчинення умисного злочину, у разі спроби самогубства або умисного заподіяння собі тілесних пошкоджень. Крім того, страховик має право відмовити в оплаті медичних послуг, якщо застрахованим одержані послуги, які не були передбачені договором страхування.

Визначити перелік документів, які має зібрати страхувальник для отримання відшкодування.

При настаннi страхового випадку застрахована особа повинна своєчасно звернутись за медичною допомогою до медичного закладу;

На протязi 3-х днiв повiдомити страхову компанію про страховий випадок.

По закiнченнi термiну лiкування протягом 10 днiв подати Страховику письмову заяву про настання страхового випадку та документи, що пiдтверджують страховий випадок:

1) договiр страхування;

2) паспорт та довідку про iдентифiкацiйний номер одержувача виплати;

3) лiкарняний листок про лiкування для працюючих або довiдку медичної установи (для незайнятих застрахованих осiб);

4) рецепти лiкарiв, рахунки, чеки аптечних закладiв, квитанцiї та iншi платiжнi документи iз зазначенням розмiру понесених витрат на лiкування;

5) при амбулаторно-полiклiнiчному лiкуваннi - виписку з амбулаторної карти хворого;

6) при стацiонарному лiкуваннi - виписку з iсторiї хвороби;

7) за швидку або стоматологiчну допомогу - довiдку про медичну допомогу;

8) у випадку смертi вигодонабувач пред'являє свiдоцтво про смерть застрахованої особи, посвiдчений в нотарiальному порядку та довiдку судово-медичної експертизи.

№ 4 Творче завдання.

Проаналізувати особливості страхування та перестрахування сільськогосподарських ризиків в Україні та країнах Європейського Союзу із підкріпленням кожного з критеріїв відповідними прикладами.

Сільськогосподарське виробництво - одне з найбільш ризикованих напрямів господарської діяльності. Непередбачуваність природних умов та мінливість обсягів збору врожаїв, зміна заходів державної політики щодо регулювання аграрних ринків, коливання цін на сільськогосподарську продукцію є основними факторами, що впливають на зміни в доходах сільськогосподарських товаровиробників.

Страховий захист сільськогосподарського виробництва скрізь у світі є оптимальним способом забезпечення безперервності, збалансованості і стабільності розвитку аграрного ринку та одним із ефективних методів повернення збитків в аграрному секторі, оскільки страхові компанії заздалегідь формують необхідні резерви для майбутніх виплат, не вдаючись до зовнішніх і внутрішніх позик. Основна мета страхування сільськогосподарських ризиків - це часткова чи повна компенсація суб'єкту господарювання втрат через несприятливі, в основному, природні явища. Об'єктивна економічна необхідність використання страхування в сільському господарстві пояснюється недостатніми можливостями держави і ринку забезпечити широку маневреність фінансовими ресурсами господарюючих суб'єктів.

Враховуючи те, що сільське господарство в Україні має досить великий потенціал оскільки приблизно 60-70 % земель в Україні використовуються в сільськогосподарському виробництві, тому розвиток цієї галузі є одним із стратегічних напрямів розвитку України, а оскільки в більшості випадків розвиток даної галузі залежить від природних умов, які часто мають негативний вплив, тому розвиток сільськогосподарського страхування в Україні також постає як один з стратегічних напрямів розвитку України.

В Європі перше страхове товариство виникло в Ісландії в XII ст. Заможні селяни об'єднувалися у спільноту для взаємного захисту від втрат на випадок вогню, граду чи загибелі худоби.

При страхуванні частина збитків відшкодовувалася грішми, а частина натурою, матеріалами або працею.

З кінця XVII ст. почали розвиватися нові види страхування: страхування від вогню і сільськогосподарське страхування. Особливо виділилося останнє. Першоюорганізацією такого виду страхування на території Російської імперії було Ліфляндське товариство взаємного страхування посівів від граду, організоване у Прибалтійському краї.

У Франції в 1750 році група фермерів об'єдналась у спілку зі взаємного страхування сільськогосподарських посівів. З того часу практично в усіх розвинених країнах, а також в багатьох інших функціонують різні схеми страхування, найбільш розповсюдженими з яких є страхування сільськогосподарських культур, страхування доходів, а також програми зі стабілізації доходів [3].

Сучасне страхування аграрного виробництва - це система заходів щодо організованого спеціальними страховими державними і недержавними органами захисту майнових інтересів громадян, організацій та установ зв'язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції у разі випадку певних подій за рахунок спеціально створених грошових коштів.

Одним з факторів, що стримує розвиток страхування в сільському господарстві є суперечливий характер страхових відносин між страхувальником і страховиком. Ця суперечність полягає в тому, що і страхувальник, і страховик мають свої економічні інтереси в здійсненні страхування. Так, страхувальник намагається забезпечити собі максимальний розмір страхового покриття (передати максимальний обсяг страхової відповідальності) при оптимальному розмірі страхових платежів (страхової премії). Якщо розмір страхової премії може здатися йому невиправдано великим, то він вимушений буде відмовитись від передачі частини ризиків страховику і зберегти їх у себе. В той же час страховик переслідує зворотні цілі - прийняття мінімальних ризиків (мінімізація обсягів страхової відповідальності) при збереженні максимальних страхових платежів (страхових премій). Отже, існує проблема недооцінки страхувальником фінансової корисності страхових операцій та відсутність критеріїв і показників її визначення.

Крім відміченого, стримуючими факторами для сільськогосподарських виробників щодо страхування є: складний фінансовий стан більшості сільськогосподарських підприємств та несвоєчасні виплати страхових виплат страховикам; недостатня гарантія одержання страхових відшкодувань страхувальниками; відсутність реальної державної підтримки аграрного страхування. відшкодування рентабельність страховий ризик

Водночас можна погодитися і зі страховими компаніями, які стверджують, що страхування сільськогосподарського виробництва є більш ризиковим і затратним видом страхування порівняно з іншими їх видами. Підвищена ризиковість страхування врожаю полягає в тому, що в разі настання страхового випадку втрат можуть зазнати не тільки окремі страхувальники, а й цілі території, внаслідок чого кількість звернень щодо отримання відшкодування може бути занадто великою і негативно позначатиметься на фінансовому стані страхової компанії. Тому можна сказати про те, що даний вид страхування потребує підтримки з боку держави [4].

Зокрема Проект «Концепції Національної програми страхування сільськогосподарських ризиків» передбачає створення Державне агентство з управління сільськогосподарськими ризиками. Від Агентства по багатьох регіонах працюватимуть регіональні консультанти, створюватимуться сільськогосподарські товариства взаємного страхування (далі - СГТВС). В рамках цих організацій має вестися пропагандистська робота щодо донесення всієї необхідної інформації до селян; створення сільськогосподарських страхових кооперативів. Необхідно спочатку створити перший рівень таких кооперативів в районах, потім вийти на обласний рівень. Сільськогосподарський страховий кооператив (далі - СГСК), як і СГТВС, виконуватиме функції страховика. Перевага його в тому, що кооперація - це найдемократичніший спосіб ведення виробництва. Члени кооперативу будуть самостійно вести діяльність по страхуванню. Якщо товаровиробник є членом кооперативу, то 100% на шкоду собі працювати не будеш. Тому самі сільськогосподарські виробники будуть зацікавлені в зменшенні впливу ризикових ситуацій.

Проведені дослідження світового досвіду в галузі страхування сільськогосподарського виробництва свідчать про функціонування в багатьох країнах національних систем страхування сільськогосподарських ризиків. При цьому кожна країна створює власну, необхідну їй систему страхового захисту сільськогосподарського виробництва (табл. 1).

Таблиця 1 Системи страхування аграрних ризиків у країнах світу

Водночас створення страхових кооперативів та товариств взаємного страхування дасть змогу сільськогосподарським виробникам застрахуватись від тих ризиків, які не передбачені в договорі страхування укладеному з приватними страховими фірмами [2].

Проблематичним є надання страхувальником об'єктивної інформації про урожайність за минулі роки. Якщо страховик не може об'єктивно оцінювати ризик, то він не може надати адекватного страхування. Якщо страховик на підставі викривленої інформації недооцінив ризики конкретного виробництва, він опиняється під загрозою понести значні збитки в результаті виплати відшкодування. З іншого боку, страхувальник може не отримати очікуваного відшкодування після настання страхового випадку через те, що інформація щодо умов та процедур страхування, надана йому страховиком, не була повною. При цьому обидві сторони зацікавлені в тому, аби надати іншій неповну або асиметричну інформацію.

Ще однією проблемою є те, що приблизно 32-56 % сільськогосподарських виробників є збитковими, тому не можуть своєчасно вносити страхові платежі, а в деяких випадках взагалі відмовляються від страхування і віддають перевагу ризикам [6]. Тому для зменшення плати за страхування доцільно страхувати не вартість майбутнього врожаю, а лише затрати на посів і вирощування. Тоді страхова сума буде меншою і, відповідно, зменшуватиметься сума платежу.

Реальний стан речей склався таким чином, що страхування сільськогосподарських ризиків не вигідно а ні страховим компаніям, а ні самим аграріям. З одного боку, страховики не хочуть брати на себе досить високі ризики зі сільськогосподарського страхування. Таким чином, якщо вони і беруться за страхування, то компенсація ризиків здійснюється шляхом підвищення вартості власне страхування. Це аж ніяк не заохочує аграріїв до добровільного користування страховими послугами. З іншого боку, аграрії часто-густо не мають належної суми вільних коштів, щоб оплатити послуги зі страхування. Таким чином вони надають перевагу ризику. Ось і маємо замкнуте коло. Ряд компаній-страховиків, надаючи послуги зі страхування, свідомо ідуть на збитки. Тобто виплати за страховими полісами перевищують розмір отриманих страхових премій. Так, за інформацією НСК "Оранта", в ній таке перевищення складає майже 2 рази. Компанія змушена іти на такі кроки заради підтримки іміджу.

Таким чином, сучасний стан розвитку системи аграрного страхування диктує потребу у формуванні системного підходу до його розбудови. Системний підхід передбачає визначення та законодавче оформлення форм взаємодії трьох головних учасників аграрного страхування - сільськогосподарських виробників, страхових компаній та уряду. Виходячи з інтересів та можливостей учасників системи, центральна роль у ній має належати уряду, який, реалізуючи державну політику підтримки аграрного страхування, забезпечує узгодження інтересів інших учасників системи та консолідацію їх зусиль, спрямовуючи їх на досягнення основної мети розвитку системи. Економічні розрахунки та позитивний міжнародний досвід доводять, що найкращою формою надання підтримки аграрному страхуванню є здешевлення для сільгоспвиробників вартості страхових премій через надання субсидії та забезпечення при цьому державного перестрахування ризиків. Таким чином уряд забезпечить взаємну зацікавленість в страхуванні як в страховиків так і в страхових компаніях.

Підводячи підсумки вищесказаного можна говорити про те, що в сучасних реаліях при страхуванні сільськогосподарських ризиків варто надавати перевагу ринковим механізмам здійснення цього виду страхування, при цьому не відкидати вплив держави, який зводиться не лише до нормативного регулювання, а й до створення спеціальних консультативних органів та кооперативів взаємного страхування і здійснення, надання субсидій страхувальникам та перестрахування страхових ризиків.

Таким чином, сучасний стан розвитку системи аграрного страхування диктує потребу у формуванні системного підходу до його розбудови. Системний підхід передбачає визначення та законодавче оформлення форм взаємодії трьох головних учасників аграрного страхування - сільськогосподарських виробників, страхових компаній та уряду.

Виходячи з інтересів та можливостей учасників системи, центральна роль у ній має належати уряду, який, реалізуючи державну політику підтримки аграрного страхування, забезпечує узгодження інтересів інших учасників системи та консолідацію їх зусиль, спрямовуючи їх на досягнення основної мети розвитку системи. Економічні розрахунки та позитивний міжнародний досвід доводять, що найкращою формою надання підтримки аграрному страхуванню є здешевлення для сільгоспвиробників вартості страхових премій через надання субсидії та забезпечення при цьому державного перестрахування ризиків. В процесі дослідження є можливість зробити висновок, що система аграрного страхування має розвиватися за такими напрямами:

-сприяння розвитку аграрного сектора, спрямоване на підвищення його спроможності впливати на процес розробки нових страхових продуктів та користуватися страховими послугами;

-удосконалення законодавства України, яке регулює надання страхових послуг аграрному ринку та надання сільськогосподарським виробникам державної підтримки зі страхування аграрних ризиків;

-інституційна розбудова, спрямована на зростання спроможності держави здійснювати свої функції у цій системі;

-стимулювання та сприяння розвитку та консолідації страхового сектора, спрямованого на підвищення його спроможності надавати кваліфіковані послуги аграрному сектору;

Здійснення запропонованих заходів з розбудови системи аграрного страхування в Україні, шляхом ефективного використання державних ресурсів та максимального використання можливостей аграрного та страхового ринку, має привести до зростання стабільності сільськогосподарського виробництва та доходів сільського населення, як необхідних передумов стабільного економічного зростання країни та зростання добробуту її громадян.

Список використаних джерел

1. Шолойко А.С. Актуальні проблеми розвитку сільськогосподарського страхування в Україні// ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН. - 2008.- 4 - 6 с..

2. Крестьянінова В.В. Специфіка страхування сільськогосподарських ризиків в Україні// Економічні науки № 12(2008). - 8-12 с..

3. Економічний довідник аграрника. В.І. Дробот, Г.І. Зуб, М.П. Кононенко та ін. / За ред. Ю.Я. Лузана, П.Т. Саблука. - К.: “Преса України”, 2003. - с. 143

4. Заруба О. Страхова справа: Підручник.-К.:Тов. «Знання», КОО, 1998.-321с

5. Облік державної підтримки Навчальний посібник / За ред. Лузана Ю.Я., Жука В.М., Герасимука І.В. - К.: Видавництво ТОВ “Юр-Агро-Веста”, 2007. - с.

Размещено на Allbest.ru