Страхування матеріальних активів підприємств і підприємницької діяльності
Особливості страхового захисту активів підприємств. Страхова відповідальність і страхова оцінка майна підприємства, захист під час перевезення вантажів та установлення суми і премії як об'єкту страхових відносин підприємства зі страховою компанією.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.01.2015 |
| Размер файла | 56,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Страхування матеріальних активів підприємств і підприємницької діяльності
ЗМІСТ
- 1. ОСОБЛИВОСТІ СТРАХОВОГО ЗАХИСТУ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВ
- 2. СТРАХОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І СТРАХОВА ОЦІНКА МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА
- 3. СТРАХОВИЙ ЗАХИСТ ПІД ЧАС ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
- 4. УСТАНОВЛЕННЯ ВЕЛИЧИНИ СТРАХОВОГО ТАРИФУ
- 5. СТРАХОВІ СУМИ І СТРАХОВІ ПРЕМІЇ ЯК ОБ'ЄКТ СТРАХОВИХ ВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВА ЗІ СТРАХОВОЮ КОМПАНІЄЮ
- 6. ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ І ДІЇ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ
- СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- 1. ОСОБЛИВОСТІ СТРАХОВОГО ЗАХИСТУ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВ
- Безперебійна виробнича діяльність значною мірою залежить від стану та збереження основних і оборотних фондів. Тому їхній страховий захист набуває особливої ваги і є обов'язковим.
- Страхування активів підприємств регламентується Законом України "Про страхування"*24.
- Страхування матеріальних активів у державному секторі економіки України визначається Указом Президента України від 13 червня 1994 року № 293 "Про обов'язкове страхування майна державних підприємств і організацій" та Постановою Кабінету Міністрів від 26 березня 1995 року № 195 "Про затвердження Положення про порядок і умови обов'язкового страхування майна державних підприємств і організацій".
- Визначення поняття "страхування" є загальновідомим. Його містить стаття 1 Закону про страхування: "Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій".
- Законом передбачено цілий перелік видів страхування, яке може бути як обов'язковим, так і добровільним.
- Переоцінка основних фондів, яка періодично проводиться, встановлює сучасну (відновну) вартість створених раніше фондів. В основу всіх страхових відносин покладено фактичну вартість основних фондів, що складається з початкової оцінки за вирахуванням зношення. Для оборотних фондів поняття зношення не має сенсу. Тому завдання відшкодування фактичних витрат вирішується шляхом страхування оборотних фондів за повною балансовою (інвентарною) оцінкою. Це стосується також страхування фондів обігу, основну частину яких становить готова продукція.
- Державні підприємства, а також акціонерні товариства, які виникли на їхній основі, можуть укладати різноманітні договори страхування. За основним договором підлягає страхуванню все майно, що належить підприємству: будівлі, споруди, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, устаткування, транспортні засоби, риболовні та інші судна, знаряддя лову, об'єкти незавершеного будівництва, інвентар, готова продукція, товари, сировина, матеріали та інше майно.
- Підприємство має право страхувати будь-яку частину (групу) свого майна. Додатковими договорами можуть бути застраховані:
- * майно, одержане підприємством за договором майнового найму (якщо воно не застраховане в наймача) або прийняте від інших підприємств (організацій) та населення, для переробки, ремонту, зберігання, на комісію тощо;
- * майно на час проведення експериментальних або дослідних робіт, експонування на виставках.
- Основні фонди, не передані в оренду іншим підприємствам та організаціям, можна страхувати окремо від іншого власного майна. Не виключається і страхування документів, грошей готівкою, цінних паперів. Не приймаються на умовах добровільного страхування будівлі, споруди та інші основні матеріальні активи, що перебувають у зоні, де можливі повені, обвали чи інші стихійні лиха з моменту офіційного оголошення про таку загрозу.
- Окремими винятками можуть бути обставини, коли договір страхування поновлюється до кінця строку попереднього договору і в межах тієї частки вартості основних фондів, яку в договорі було зазначено.
- Для страхування матеріальних активів недержавних підприємств та організацій також укладається основний договір на власні основні та оборотні фонди і додаткова угода щодо прийнятого майна на зберігання, переробку тощо. Раніше згадувані винятки тут знову чинні. Крім них, страхуванню не підлягають дамби і насипи (греблі), якщо вони не входять до єдиного комплексу з підприємством, штучні водойми, силосні ями, меліоративні споруди, дороги й майданчики з твердим покриттям для транспорту.
- Обов'язковою умовою страхування матеріальних активів суб'єктів недержавної форми власності є надання документів страховикам про належне їм право юридичної особи.
- Для сільськогосподарських підприємств різних форм господарювання страхування поширюється практично на всі види основних і оборотних активів. страховий вантаж майно перевезення
2. СТРАХОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ І СТРАХОВА ОЦІНКА МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА
У разі добровільного страхування основних і оборотних фондів суб'єктами різних форм власності в цілому застосовується однакова сукупність страхових ризиків та обсяг відповідальності. Відшкодовуються збитки від пошкодження або загибелі майна внаслідок дій стихійних сил природи, припинення подачі тепла, стисненого повітря чи електроенергії, що викликане стихійним лихом, унаслідок аварій транспортних засобів, комунальних систем забезпечення промислових об'єктів. Капітальні споруди та інше майно є також застрахованим на той випадок, коли виникнення пожежі або загроза стихійного лиха змусили власників розібрати його чи перемістити в безпечне місце. Тоді до суми страхового відшкодування збитку включають вимушені витрати власника застрахованого майна на демонтаж устаткування, будівель, їхніх елементів, на транспортне перевезення, а потім на відновлення промислових об'єктів і підприємств, підготовку їх до нормальної експлуатації. За додатковим договором основні й оборотні активи можуть бути застраховані від крадіжки із застосуванням технічних засобів. Винятком може бути лише встановлена законодавством чи договором відповідальність транспортних організацій за пошкодження або загибель вантажу під час перебування його в дорозі. Якщо ті чи інші матеріальні активи використовують для проведення експериментальних або дослідних робіт, а також експонують на виставці, то дія договору страхування починається з моменту переміщення їх із постійного місця до упакування з метою транспортування на місце випробування або експонування. У цьому разі дія договору страхування поширюється на період тимчасового складування (збереження), випробування чи експонування і зворотного транспортування на їхнє постійне місце. Не підлягають страхуванню та страховій відповідальності втрати, причиною яких є об'єктивні технологічні або природні процеси: збитки, завдані застрахованим товарам під час обробки їх термічним впливом з метою переробки сировини, готової продукції чи з іншою метою (дія на продукти харчування, наплавлення або гаряча обробка металів тощо).
Для оцінки основних фондів застосовують їхню повну балансову вартість за вирахуванням величини зношення, а оборотних - за фактичною собівартістю (малоцінні та предмети, що швидко зношуються, - повністю). Експонати виставок, колекцій, антикваріату тощо страхують за їхньою вартістю на основі поданих страхувальником документів або за їхньою експертною оцінкою. Для оцінки сільськогосподарської продукції власного виробництва застосовують її фактичну собівартість, але не вищу від державних закупівельних цін. Незавершене будівництво оцінюється за фактично здійсненими затратами фінансових, матеріальних і трудових ресурсів до моменту настання страхового випадку. Продукцію, не доведену до готовності, страхують на основі вартості затраченої сировини, матеріалів, енергії та праці, здійснених до часу настання страхового випадку. Для визначення її величини використовують затверджені ціни, норми та розцінки для даного виду робіт.
Складнішим, але й ефективнішим є страхування з умовою відшкодування втрат, віднесених до реальної (ринкової) вартості матеріальних активів на день їх пошкодження (загибелі). У цьому разі при укладенні договору страхування на рік потрібно за погодженням двох партнерів оцінити середній очікуваний індекс інфляції, який буде застосовано для страхової оцінки майна і встановлення страхових платежів. Можливе також використання умов укладення договору на річний строк, із періодичним коригуванням (перерахунком) страхових платежів, наприклад щокварталу. Застосування таких договорів означає, що і страховик, і страхувальник беруть на себе ризик переплатити або недоплатити залежно від частоти настання страхового випадку. Однак така ситуація не заперечує ймовірного характеру відносин.
Основою відшкодування збитків у разі пошкодження чи загибелі матеріальних активів є виконання вимог системи пропорційної відповідальності. Зміст її полягає в тому, що при пошкодженні (загибелі) майна, яке належить страхувальникові, відшкодування встановлюється на той процент від величини збитків, на який його застраховано, але в межах страхової суми. Разом з тим, якщо перевіркою буде встановлено заниження вартості матеріальних активів у договорі про добровільне страхування порівняно з фактичною сумою, то процент, на який вони були застраховані, відповідно зменшується.
Правила визначення страхового відшкодування майна, одержаного підприємством на умовах оренди, не відрізняються від тих, які застосовують у таких випадках до власних основних та оборотних фондів. Це стосується і майна, прийнятого підприємством для переробки або ремонту, на збереження, перевезення, на комісію тощо. Якщо застраховані матеріальні активи пошкоджено або вони загинули внаслідок настання страхового випадку, але встановлено, що він стався через неналежне виконання на підприємстві правил пожежної безпеки, технології виробництва чи збереження основних та оборотних фондів, сума страхового відшкодування зменшується на 30%. Під час розрахунку ставок страхових об'єктів та умов страхування застосовуються різноманітні знижки, "націнки", пільги. Зокрема, у страхуванні матеріальних активів державних підприємств та організацій ставки диференційовано залежно від галузі, в якій діє страхувальник. Знижені страхові ставки тут застосовують тоді, коли він хоче застрахувати все своє майно. У разі вибіркового страхування, коли підписується договір страхування частини майна, ставки страхових платежів підвищують.
Для страхування основних і оборотних фондів недержавних підприємств та організацій використовують ставки, диференційовані за формами господарювання і видами матеріальних активів. Державним і недержавним підприємствам та організаціям, які страхували свої основні й оборотні фонди за повною страховою оцінкою і протягом кількох років не одержували страхового відшкодування, страхові тарифи зменшуються на деякий процент, що відповідає тривалості беззбиткового періоду. Певні знижки із суми нарахованих платежів надають тим страхувальникам, застраховані об'єкти котрих (виробничі і складські приміщення, невиробничі будівлі й споруди) утримуються з виконанням вимог пожежної безпеки, викладених у нормативно-технічних документах. Неоднакові ставки застосовують у страхуванні майна релігійних організацій, музеїв, художніх галерей тощо, які розрізняються залежно від рівня пожежобезпечності будівель.
Нерідко страхувальник підписує договір страхування різноманітних матеріальних активів, окремі з яких підлягають пільговому страхуванню. Тому загальну величину страхових внесків, що підлягають виплаті, розраховують на основі визначеної договором страхової суми, встановлених тарифних ставок та чинних пільг. Для більшості страхувальників установлено порядок, згідно з яким при страхуванні матеріальних активів на період до дев'яти місяців щомісячні платежі обчислюються в розмірі 10% від ставки, а при страхуванні на 10-11 місяців застосовується річна ставка. У разі укладення договору страхування на строк до одного місяця страхові платежі такі, як за повний місяць.
3. СТРАХОВИЙ ЗАХИСТ ПІД ЧАС ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ
Перевезення матеріальних активів транспортними засобами може в окремих випадках призвести до збитків їхніх власників, що зумовлює потребу страхування вантажів. Суб'єктами цього виду страхування можуть бути юридичні та фізичні особи, які є вантажовідправниками або вантажоодержувачами. Від того, хто з них укладає договір страхування вантажів, залежать умови переміщення їх, юридичні права і обов'язки сторін. Передбачається можливість страхування вантажів на умовах відповідальності страховика "за всі ризики" і "без відповідальності за пошкодження".
Договір страхування "за всі ризики" означає відшкодування збитків від пошкодження чи повної загибелі всього або частини майна, що зумовлені будь-якими причинами (за винятком обумовлених окремо), а також витрати з рятування та збереження застрахованих товарів, із запобігання подальшому пошкодженню їх.
Не відшкодовують збитків, причиною яких були: військові конфлікти або їхні наслідки; страйки; конфіскація або арешт вантажу; наслідки ядерного вибуху чи застосування атомної енергії або радіоактивних матеріалів; невиконання однією із сторін правил переміщення та зберігання вантажів; порушення вимог з упакування вантажів; перевезення вантажів із пошкодженнями; пожежа під час перевезення чи вибух вибухонебезпечних матеріалів, завантажених без дозволу страховика; невідповідність вантажу за масою, комплектацією, іншими умовами, зафіксованими в договорі, пошкодження упаковки; пошкодження товарів гризунами, комахами, черв'яками; несприятлива дія температури, вологості повітря в трюмі судна; злипання, усихання або інші природні зміни властивостей чи маси вантажу.
Згідно з умовами договору страхування "без відповідальності за пошкодження" відшкодовують збитки, зумовлені повною загибеллю всього або частини вантажу від стихійних лих, аварій чи зіткнення транспортних засобів. Сюди ж відносять пошкодження його кригою, підмокання вантажу від забортної води, аварії під час вантажно-розвантажувальних робіт, укладання вантажу, прийому судном палива. Страховому відшкодуванню підлягають також збитки внаслідок зникнення транспортних засобів, обґрунтовані витрати з гасіння пожежі, збереження вантажу та запобігання його подальшому пошкодженню.
У заяві про укладення договору страхування наводять обов'язкові дані, що включають: точну назву; вагу вантажу; число, місяць; характер упаковки; дати і номери коносаментів (інших супроводжувальних під час транспортування документів); вид транспорту (якщо перевезення здійснюється судном, то потрібно вказувати його назву, тоннаж і рік побудови); спосіб транспортування (у контейнерах, на палубі, у трюмах, насипом тощо); порти (станції) відправлення, призначення й перевантаження застрахованих товарів з одного виду транспорту на інший; дату завантаження й відправлення вантажу; його вартість (страхова оцінка); умови страхування.
Страховик має підписувати договір після огляду вантажу і складання його опису, в якому вказують: найменування товару; кількість; марку; ціну; рік випуску (якщо це машина, верстат тощо); номер технічного паспорта й загальну вартість партії.
Якщо стануться істотні зміни в ступені ризику перевезення вантажу і це стане відомим страхувальникові, то він зобов'язаний сповістити страхову організацію. Ідеться про значну затримку відправлення вантажу, відхилення від обумовленого в договорі маршруту, зміну транспортних засобів, пунктів вивантаження чи перевантаження.
Одержавши повідомлення про нові обставини переміщень вантажів, страховик може переглянути умови страхування, зокрема вимагати підвищення страхових внесків. У разі відмови страхувальника від цього дія договору страхування вантажу припиняється з моменту виникнення змін у ризику, а частину платежу за час, що залишився до закінчення його строку, повертають.
Залежно від типу транспортування й обсягу страхової відповідальності застосовують різноманітні ставки. Береться до уваги також розміщення вантажу під час перевезення його на судні. Страховик може диференціювати ставки, ураховуючи технічний стан транспортних засобів, віддаль і напрямок переміщення вантажу та інші чинники.
Якщо укладають договір страхування з додатковою відповідальністю, то передбачають індивідуальні тарифні ставки, рівень яких установлюють залежно від конкретних властивостей вантажу та змісту додаткової відповідальності.
З настанням страхової події виникають відповідні обов'язки сторін, котрі підписали договір страхування. Зокрема страхувальник (якщо це можливо) повинен активно сприяти ліквідації наслідків страхового випадку та рятуванню пошкодженого вантажу і протягом доби після того, як йому стало відомо про страхову подію, сповістити про це страхову організацію. У свою чергу, вона не пізніше ніж через три дні повинна почати складання страхового акта і обчислення величини збитку. Для цього застосовується принцип пропорційної відповідальності, а це означає врахування грошової оцінки загиблого вантажу або ступеня його пошкодження*25.
*25: {Детальніше про це див.: Заруба О. Д. Основи страхування. - К.: Знання, 1998.}
Підприємствам, які страхують свої транспортні засоби, варто знати, що згадана страхова сума завжди більша, ніж сума страхового відшкодування, навіть якщо застраховане майно повністю знищене і відновленню не підлягає.
Не відшкодована підприємству-страхувальнику сума називається франшизою і визначається з урахуванням багатьох чинників. Сума франшизи, що залишається у страхової компанії, - це свого роду підтвердження "примусової участі" підприємства у покритті власних збитків.
Як було викладено, правила страхування майна кожна страхова компанія встановлює самостійно. Правила добровільного страхування транспортних засобів (автомобілів, автобусів, самохідних машин, що сконструйовані на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок, моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, а також колісних тракторів) називаються КАСКО (далі - Правила КАСКО).
До страхових випадків у Правилах КАСКО належать:
* пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП);
* викрадення транспортного засобу, крадіжка або знищення його частин, деталей, приладів, що викликані навмисними діями третіх осіб у будь-якому місцезнаходженні транспортного засобу;
* пошкодження або знищення транспортного засобу внаслідок стихійного лиха (повінь, буря, ураган, смерч, цунамі, шторм, злива, град, обвал, лавина, зсув, вихід ґрунтових вод, паводок, сель, удар блискавки, осідання ґрунту), падіння дерев та інших предметів, нападу тварин, а також пожежі чи самозаймання транспортного засобу.
Страхування на випадок усіх згаданих ризиків називається повним КАСКО, а страхування за винятком викрадення транспортного засобу - частковим КАСКО*26. Як правило, договір страхування транспортного засобу укладається на рік. Згідно з Правилами КАСКО на страхування приймається транспортний засіб у непошкодженому стані, що пройшов технічний огляд без порушення встановлених термінів. До уваги береться і термін експлуатації транспортного засобу (страхова компанія може встановити його на свій розсуд). Як обов'язкову умову страхова компанія може висувати таке: транспортний засіб не має бути застрахований в інших подібних компаніях. За Правилами КАСКО, транспортний засіб може бути застрахований:
*26: {Сушальська Т. Автотранспортні перевезення: страхуємо все: Збірник систематизованого законодавства. - 2005. - Вип. 3. - С. 75.}
- на повну суму;
- на суму в частці від повної вартості. При цьому страхова компанія бере на себе зобов'язання відшкодовувати збитки пропорційно дійсній вартості транспортного засобу;
- із застосуванням "системи першого ризику". Суть її полягає в повній виплаті збитків у межах страхової суми незалежно від того, яку частину від дійсної вартості транспортного засобу становить страхова сума. Дія цієї системи поширюється лише на перший страховий випадок.
За Правилами КАСКО, договір страхування укладається лише за умови встановлення безумовної франшизи, розмір якої розраховується від розміру страхової суми. Сама страхова сума залежить ще й від умов страхування та типу транспортного засобу. Якщо страховий випадок настає унаслідок ДТП, відсоток франшизи (у середньому по страхових компаніях) становить 1 % страхової суми для легкових автомобілів і 2% - для вантажних. У разі викрадення (крадіжки) безумовна франшиза для легкових автомобілів вітчизняного виробництва становить 5%, для більшості легкових автомобілів іноземного виробництва - 10%, для джипів іноземного виробництва та деяких моделей ВАЗ - 15%, для вантажних автомобілів - 2,5%. Виплати страхового відшкодування у разі викрадення транспортного засобу здійснюють лише після порушення за цим фактом кримінальної справи. При цьому спочатку виплачується лише 30% суми страхового відшкодування, а залишок - не раніше ніж через два місяці після закінчення строку попереднього розслідування органами МВС (після припинення або зупинення справи). При цьому страхувальникові виплачується 70% страхового відшкодування (у разі його невинуватості), за винятком франшизи. У разі викрадення транспортного засобу страхувальник зобов'язаний передати страховій компанії техпаспорт і повний комплект оригінальних ключів від транспортного засобу.
Зазначимо, що Правила КАСКО містять великий список винятків із страхових випадків. Наводити його немає сенсу, адже в разі укладення договору страхування кожне підприємство в обов'язковому порядку буде з ним ознайомлено. Але наголосимо, що страхова компанія, за Правилами КАСКО, не приймає на страхування вантажу (багажу), який перевозиться транспортним засобом. Страхується лише транспорт.
Згідно з Правилами КАСКО, підприємство, що застрахувало транспортний засіб, у разі настання страхового випадку протягом двох робочих днів, коли підприємству стало відомо про нього, має відправити страховій компанії інформацію про те, що сталося, за формою, установленою у страховому полісі. І не пізніше ніж через сім днів подати письмовий опис обставин страхового випадку. У разі ДТП страхувальник (його працівники) зобов'язаний повідомити органи міліції, записати дані про всіх очевидців аварії, ужити можливих заходів з мінімізації шкоди застрахованому транспортному засобу. Перед початком проведення ремонтно-відновлювальних робіт транспортний засіб має оглянути представник страхової компанії для складання відповідних документів про заподіяння шкоди. Залежно від характеру страхового випадку підприємство-страхувальник має надати страховій компанії такі документи:
- довідку Державтоінспекції про ДТП установленого зразка;
- довідку станції технічного обслуговування про технічний стан транспортного засобу, окремих його вузлів і агрегатів;
- довідки пожежної служби, слідчих органів, гідрометеослужби тощо.
При страхуванні транспортних засобів деякі страхові компанії застосовують систему знижок і надбавок - "бонус-малус", яка залежить від результатів попереднього страхування і становить знижку підприємству-страхувальнику за "безаварійність" або надбавку за "підвищену аварійність". Знижки діють для транспортних засобів, що застраховані на повну вартість і на строк не менше ніж рік. Система "бонус-малус" передбачає встановлення розміру страхового тарифу залежно від класу транспортного засобу. Що нижчий клас транспортного засобу, то нижчий страховий тариф (а отже, менша сума страхового платежу підприємства-страхувальника), і навпаки.
4. УСТАНОВЛЕННЯ ВЕЛИЧИНИ СТРАХОВОГО ТАРИФУ
Одним із найважливіших питань, що виникають під час страхування майна, є його оцінка, на підставі якої встановлюють страхову суму - суму коштів, у межах якої страхова компанія зобов'язана провести виплату в разі настання страхового випадку.
Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальникові, застрахованій або іншій третій особі.
Саме на підставі страхової суми визначається страховий платіж, що його підприємство сплачує страховій компанії як страховий внесок або страхову премію. Страховий платіж, у свою чергу, встановлюється із застосуванням до страхової суми страхового тарифу.
Статтею 9 Закону "Про страхування" встановлено, що під час страхування майна страхову суму встановлюють у межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладення договору страхування, якщо цим договором не передбачено іншого.
В основу страхового платежу покладено тарифну ставку, яку називають брутто-ставкою. В її структурі два основні елементи: нетто-ставка та навантаження. Кошти з нетто-ставки використовують для утворення основної частини страхового фонду, а тому вони відіграють роль забезпечення виплат страхового відшкодування. За рахунок навантаження до нетто-ставки покривають витрати на проведення страхових операцій. Питома вага навантаження в брутто-ставці залежить від специфіки конкретної страхової операції, форми та виду страхування і, як свідчить міжнародна практика, коливається від 10 до 49%.
За своєю фінансовою природою нетто-ставка пов'язана з імовірністю заподіяння страхувальникові певного матеріального збитку, відображає обсяг страхової відповідальності страховика в разі страхування майна чи підприємницьких ризиків, для яких властиві кілька видів страхової відповідальності. Загальна нетто-ставка може складатися зі суми кількох окремих нетто-ставок.
Зазначимо також, що на розмір нетто-ставки впливає багато чинників, котрі відображають конкретні умови, в яких перебуває застраховане майно, здійснюється виробництво, живе і працює людина.
Навантаження до нетто-ставки має бути достатнім для покриття таких складних витрат страховика: оплати праці співробітників страхової організації, затрат на рекламу, адміністративно-господарських витрат (оренда приміїцення, плата за комунальні послуги тощо), оплата послуг підприємств зв'язку, відрахування до резервних та інших фондів. Обсяг навантаження має бути достатнім і для формування прибутку страховика. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 4 травня 1994 року № 358 "Про удосконалення механізму державного регулювання тарифних ставок у сфері страхування" норматив витрат на введення страхової ставки не може перевищувати:
- з обов'язкового державного страхування - 6% від розміру тарифу;
- з обов'язкового страхування майна та відповідальності - 20% від розміру тарифу;
- з обов'язкового особистого страхування - 15% від розміру тарифу.
Забезпечення зазначених вимог потребує постійної роботи зі встановлення, уточнення та коригування страхових тарифів, а це передбачає виконання деяких умов. Однією з них є підтримання еквівалентності інтересів страхових партнерів. Це означає, що нетто-ставки мають якомога повніше відповідати ймовірності збитку, бо лише в такому разі кошти страхового фонду, одержані від страхувальників за тарифний період, будуть достатніми для страхового відшкодування.
Розміри тарифних ставок визначаються здебільшого в регіональних межах (в Україні це Полісся, лісостепова зона, степова тощо) у середньому на 5 або 10 років.
У регіональних межах має відбуватись і поверненість виплачених платежів у формі страхового відшкодування. Дотримання умов еквівалентності інтересів страхових партнерів відповідає перерозподільчій природі страхування, зміст якої - у замкнутому розподілі збитку одного застрахованого на всіх.
Важливо забезпечити доступність розмірів страхових тарифів для якомога ширшої сукупності страхувальників. Якщо застосувати надмірно високі тарифні ставки, то вони можуть виявитись нереальними для багатьох суб'єктів унаслідок їхнього слабкого фінансового стану. Проте доступність тарифних ставок визначається, насамперед, числом страхувальників, а також кількістю застрахованих об'єктів.
Однією з умов визначення розміру страхових тарифів є їхня стабільність за тривалий час. Саме незмінність тарифних ставок упродовж багатьох років посилює впевненість страхувальників у фінансовій стійкості страхової організації. Зрозуміло, що із зміною конкретних обставин проведення страхових операцій тарифи не можуть залишатися стабільними.
Розширення обсягу страхової відповідальності, якщо дозволяють чинні тарифні ставки, є також однією з умов установлення певної величини тарифів. Дотримання її є пріоритетним напрямом у діяльності страховика з огляду на те, що за значного обсягу страхової відповідальності повніше задовольняються інтереси страхувальників.
Визначення величини тарифної ставки має величезне значення для забезпечення рентабельності страхових операцій і всієї діяльності страховика. Адже останній здійснює виплати із страхового відшкодування, несе інші витрати, формує прибуток лише за рахунок страхових платежів. При страхуванні відбувається замкнутий розподіл збитку між страхувальниками. Тому для встановлення величини нетто-ставки можна застосувати рівність СП = СВ у якій СП - страхові платежі, що відповідають нетто-ставкам; СВ - обсяг страхового відшкодування.
Розрахувавши праву частину рівності, одержимо шукану величину страхових платежів.
Щоб визначити ймовірність втрати, без якої неможливо розрахувати величину нетто-ставки, потрібно зробити деяке припущення.
Нехай умовно вважається, що під час кожного страхового випадку, який фактично стався, знищується один страховий об'єкт. Тоді ймовірність матеріальних збитків унаслідок цього залежить, насамперед, від імовірності настання страхових випадків. Якщо визначити приблизно їхню кількість за тарифний період, то можна обчислити і ступінь імовірності настання цих випадків.
Ця величина являє собою відношення кількості страхових випадків до числа застрахованих об'єктів.
Розрахунковий показник рівня збитковості страхової суми показує ймовірність втрат страховика в розмірі тієї частки сукупної страхової суми, яка вибуває із страхового портфеля щорічно або ж за тарифний період залежно від настання страхових випадків та необхідності відшкодування збитків. Виражена у формі певної процентної ставки, зазначена частка є основою для встановлення нетто-ставки.
Загалом рівень збитковості страхової суми як відношення деяких грошових показників залежить від дії різних чинників.
Вкажемо на основні з них: а - число застрахованих об'єктів одним страховиком; b - страхова сума застрахованих об'єктів; с - число фактичних страхових випадків; d - кількість пошкоджених (загиблих) об'єктів;/ - сума страхового відшкодування; q - показник збитковості страхової суми.
Беручи до уваги дію зазначених чинників, можна обчислити три показники, які показують міру їхнього впливу на збитковість страхової суми.
Перший показник - () - показує частоту настання страхових випадків як відношення числа страхових випадків до кількості застрахованих об'єктів. Змістом його є процент аварійності засобів транспорту, травматизму людей, загибелі худоби тощо.
Другий показник - () -- визначає спустошеність від настання одного випадку шляхом віднесення числа постраждалих об'єктів до кількості страхових випадків, що відбувалися. Цей показник інформує про число об'єктів, які потерпіли від настання одного страхового випадку: повені, землетрусу тощо.
Третій показник - - характеризує відношення ризиків. Змістом його є відношення середнього страхового відшкодування за один постраждалий об'єкт до середньої страхової суми одного застрахованого об'єкта.
Якщо було часткове пошкодження об'єкта, то цей показник свідчить про середній ступінь пошкодження одного об'єкта. Певне його зниження характеризує перевищення великих ризиків у страховому портфелі над їхньою середньою страховою оцінкою.
Якщо названі показники перемножити, то можна одержати синтетичний показник збитковості страхової суми:
. (16.1)
Розрахунок нетто-ставок за кожним видом або одноразовим об'єктом страхування починається з визначення середнього показника збитковості страхової суми за тарифний період, тобто за 5 чи 10 років з урахуванням ризикової поправки.
Для цього спершу будують ряд збитковості страхової суми і аналізують його тенденцію.
Залежно від одержаних висновків вирішується питання про величину ризикової поправки.
Методика розрахунку обсягу навантаження до нетто-ставки спирається на встановлення фактичних затрат на утримання страхових організацій, котрі здійснюють вид страхування, за кілька попередніх років. Пояснюється це тим, що частка навантаження в брутто-ставці має тенденцію до зменшення, фактичні затрати на проведення відповідного виду страхування обчислюють за даними бухгалтерської та статистичної звітності. Після цього визначають їхню питому вагу в процентах у сумі страхових платежів, які надійшли за той же період.
Для обчислення навантаження треба встановити обсяги брутто-ставки і нетто-ставки, різниця між якими буде відображати шукану величину.
Обсяг брутто-ставки можна розрахувати, застосувавши формулу
, (16.2)
де - питома вага навантаження в брутто-ставці, установлена на основі розрахунку фактичних накладних витрат страховика за кілька попередніх років.
5. СТРАХОВІ СУМИ І СТРАХОВІ ПРЕМІЇ ЯК ОБ'ЄКТ СТРАХОВИХ ВІДНОСИН ПІДПРИЄМСТВА ЗІ СТРАХОВОЮ КОМПАНІЄЮ
Страховик несе відповідальність за договором у межах страхових сум відповідно до конкретних правил страхування.
Страхувальник у разі укладення договору на термін більше ніж один рік має право на оплату страхової премії у два етапи з урахуванням індексації (дисконтування), якщо вона перебільшує суму, встановлену страховою фірмою.
У разі несплати чергового внеску в строк договір страхування вважається перерваним, початковий внесок страхової премії не повертається.
Страхувальник може відновити договір, сплативши недоплату (неустойку) в розмірі 15% від повної суми страхової премії і неоплачені раніше внески.
У разі дострокового розірвання договору частка страхової премії може бути повернута за умови, що страхувальникові раніше не виплачували страхових сум за договором.
Розмір повернутої частини страхової премії буде визначатися за такою формулою:
, (16.3)
де - премія в розрахунку на рік за початковою сумою;
- коефіцієнт, що враховує пройдений термін дії договору в повних місяцях.
Система коефіцієнтів використовується в такому значенні: - показує пройдений термін дії договору, а - термін дії, що залишився (табл. 1).
Таблиця 1 Таблиця коефіцієнтів
|
Термін, місяців |
, |
|
|
1 |
0,2 |
|
|
2 |
0,35 |
|
|
3 |
0,5 |
|
|
4 |
0,6 |
|
|
5 |
0,65 |
|
|
6 |
0,7 |
|
|
7 |
0,75 |
|
|
8 |
0,80 |
|
|
9 |
0,85 |
|
|
10 |
0,90 |
|
|
11 |
0,95 |
|
|
12 |
1 |
У період дії договору страхувальник може внести зміни в розмір страхової суми, якщо це передбачено правилами.
За збільшення страхової суми страхова премія з додаткового страхування розраховується:
, (4)
де - кількість повних місяців, що залишились до кінця дії договору;
, - відповідно, початковий і кінцевий розміри страхової премії.
Додатковий договір про зміну премії оформляється так, як і основний, - на бланку поліса.
За зменшення страхової суми страхувальникові повертають частину () премії:
, (5)
де - коефіцієнт, що враховує термін з моменту зменшення страхової суми до моменту закінчення терміну договору страхування.
6. ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ І ДІЇ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ
Договір укладається на основі усної чи письмової заяви страхувальника і необхідних документів. Страховий поліс вручається страхувальникові одразу після оплати страхової премії.
Договір вступає в силу:
* у разі оплаті страхової премії готівкою - з моменту підписання договору обома сторонами;
* за безготівкових операцій - з моменту, вказаного в полісі, але не раніше ніж за 24 години з дня списання коштів із поточного рахунку страхувальника.
Дія договору закінчується о 00.00 годині того дня, який вказано в полісі як день закінчення договору.
У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний:
1) здійснити необхідні заходи для недопущення додаткових збитків;
2) протягом обумовленого терміну повідомити страховика;
3) подати заяву з проханням відшкодувати збитки;
4) надати всю потрібну інформацію.
Якщо не настав страховий випадок, то за згодою сторін частину страхової премії повертають пропорційно до суми процентів за користування кредитом.
Якщо страхувальник уклав два договори на страхування вантажу і за ними не проводились виплати, то загальна сума страхової премії для нового (третього) договору знижується на 10% і далі на 10% за кожний наступний договір, але не більше ніж на 30% за відсутності виплат.
Якщо протягом терміну дії договору страхування з терміном не менше ніж рік не проводили виплат страхового покриття, то після закінчення договору повертається до 50% від суми внесеної страхової премії.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Анрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в XX столітті: (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів) / В.Л. Андрущенко. - Львів: Каменяр, 2010. -305 с.
2. Базилсвич В.Д. Державні фінанси: Навч. посіб. / В.Д. Базилевич, Л.О. Баластрнк; за загальною ред. В.Д. Базилевича. - К.: Атіка, 2012. - 368 с.
3. Берлин СИ. Теория финансов: Учеб. пособ. / СИ. Берлин. - М.: Приор, 2009.
4. Білик М.Д. Фінанси підприємств. Завдання для практичних занять з методичними вказівками: Навч. посіб. / М.Д. Білик, Н.Д. Бабяк, О.Б. Семенюк. - К.: Центр "Методика-інформ", 2013. - 202 с.
5. Бланк И.А. Управление денежными потоками / И.А. Бланк. - К.: Ника-Цент: Эльга, 2012. - 736 с. - (Библиотека финансового менеджмента).
6. Бланк И.А. Управление финансовой стабилизацией предприятия / И.А. Бланк. - К.: Эльга: Ника-Центр, 2013. - 496 с. - (Энциклопедия фінансового менеджмента; Вып. 4).
7. Большаков СВ. Основы управления финансами: Учеб. пособ. I СВ. Большаков. -- М.: ИД "ФБК-Пресс", 2011.
8. Булгакова СО. Казначейство зарубіжних країн: Навч. посіб. [2 вид. доп. та персроб.] / СО. Булгакова. - К.: КНТЕУ, 2012. - 418 с.
9. Булгакова С. О. Казначейська система виконання бюджету: Підруч. / СО. Булгакова. - К.: КНТЕУ, 2010.-416 с.
10. Бмунюк О.П. Фінанси: Навч. посіб. / О.П. Бмунюк, Л.І. Лачкова, В.І. Оспіщев [та ін.]; за ред. В.1. Оспіщсва. - К.: Знання, 2006. -415 с.
11. Б'юкенен Дж. М. Суспільні фінанси і суспільний вибір: Два протилежних бачення держави / Дж. М. Б'юкенен , Р. Масгрсйв; пер. з англ. - К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2013. - 176 с.
12. Василик ОД., Павлюк К.В. Державні фінанси України: підруч. [для студ. екон. спец. ВНЗ] // О.Д. Василик, К.В. Павлюк. - К.: Центр навчальної літератури, 2011. - 606 с.
13. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами / Дж. К. Ван Хорн; пер. с англ. - М.: Финансы и статистика, 2012. - 800 с.
14. Василии ОД. Теорія фінансів: Підручн. / О.Д. Василик. - К.: НЮС, 2011. - 416 .
15. Вексельное обращение: теория и практика / под ред. А.Б. Авакова. - X.: Фолио, 2012. -382 с.
16. Геєць О.В., Домрачее В.М., Лондар СЛ. Основи банківської справи та управління кредитними ризиками / О.В. Геєць, В.М. Домрачсв, СЛ. Лондар. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2013.-235 с
17. Єфименко ТІ. Податковий кодекс України: питання ефективності та суспільні злагоди / ТІ. Єфименко // Фінанси України. - 2013. - № 5. - С 3-12
18. Завгородний В.П. Налоги и налоговый контроль в Украине / В.П. Завгородний. - К.: А.С.К., 2000.-639 с.
19. КейнсДж. М. Общая теорія занятости, процента и денег/ Дж. М. Ксйнс; пер. с англ. - М.: Прогресе, 2009.
20. Килячков A.A. Рынок ценных бумаг и биржевое дело / A.A. Килячков, Л.А. Чалдасва. -М.: Юристь, 2012.-391 с.
21. Кириленко О.П. Місцеві бюджети України: Історія, теорія, практика / О.П. Кириленко. -К.: НІОС, 2011.-384 с.
22. Кудряшов В.П. Фінанси : Навч. посіб. / В.П. Кудряшов . - Херсон: Олді-плюс, 2012. -352 с.
23. Колтынюк Б.А. Рынок ценных бумаг: Учебн. / Б.А. Колтынюк . - [2-е изд.] - Спб.: Изд-во Михайлова В.А., 2010.-427 с.
24. Крупка М.1. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М.І. Крупка. - Львів: вид. центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 20012. -608 с.
25. Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посіб. І В.Д. Лагутін. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2012. -215с- (Вища освіта XXI століття).
26. Луніна І.О. Державні фінанси України в перехідний період / І.О. Луніна. - К.: HAH України. Ін-т екон. прогнозування, 2000. - 296 с
27. Мельник В.М. Оподаткування та податкове регулювання виробництва: Монографія / В.М. Мельник. - Одеса: Астропринт, 2011. - 124с.
28. Мельник В.М. Оподаткування : наукове обґрунтування та організація процесу. Монографія / В.М. Мельник. - К.: Комп'ютерпрес, 2013. - 278 с.
29. Мельник В.М. Оподаткування підприємницької діяльності: Навч. посібник/ В.М. Мельник, I.A. Грицаєнко, О.С. Іванишина. - К.: "Кондор", 2010. -160 с.
30. Озеров И.Х. Основы финансовой науки / И.Х. Озеров - M.: Тип. Тов-ва Сытина, 2012. -364 c.
31. Опарін В.М. Фінанси: Загальна теорія: Навч. посіб. / В.М. Опарін. - [Вид. 2-ге, доп. і перероб.] - К.: КНЕУ, 2013. - 240 с.
32. Павлюк К.В. Бюджет і бюджетний процес в умовах транзитивної економіки України: Монографія. -- К.: НДФІ, 2006. -- 584 с.
33. Податкові важелі та стимули розвитку господарських систем (теоретичні засади та практика використання): Монографія / За заг. редакцією В.Л. Андрущснка, В.М. Мельника. - Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2006. - 210 с.
34. Савицкая Г.В. Методика комплексного анализа хозяйственной деятельности: Краткий курс / Г.В. Савицкая. - [2-е изд., испр.]. - М.: ИНФРА-М, 2009. - 288 с.
35. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / Адам Смит; пер. с англ. - М.: Соцэкгиз. - 2000. - 684 с .
36. Сумароков В.М. Государственные финансы в системе макроэкономического регулирования / В.М. Сумароков. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 224 с.
37. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій / В.М. Суторміна, В.М. Федоров, Н.С. Рязанова. - К.: Либідь, 2009. - 259 с.
38. Страхування; Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець. -- К.: КНЕУ, 2010.-368 с.
39. Финансы: Учебн. [для вузов] / под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской, Б.М. Са-банти. -М.: Перспектива; Юрайт, 2000. - 520 с.
40. Фінанси підприємств: Курс лекцій: Навч. посіб. / за ред . ГГ. Кірейцева. - К.: ЦУЛ, 2008. -268 с.
41. Чернов М.И. Финансовая политика организации: Учеб. пособ. / М.И. Чернов; под ред. М.И. Бяконова. - М.: ЮНИТИ: Дана, 2010.
42. Чугунов І.Я., Лондар СЛ. Фінансово-бюджстні відносини: аналіз тенденцій розвитку в умовах трансформації економіки: монографія / І.Я. Чугунов, СЛ. Лондар. - Львів: Вид-во Львівського національного університету імені Івана Франка, 2012. -203 с.
43. Юрій СЛ., Дем'янишин В.Г., Буздуган ЯМ. Антологія бюджетного механізму: Монографія. -- Т.: Бкон. думка, 2011. -- 250 с.
44. Юрій СЛ., Іванух РА., Дусановський СЛ. Економічні та соціальні аспекти розвитку господарського комплексу України. -- T.: Збруч, 2012. -- 327 с.
45. Андрусенко Н. Перспективи розвитку системи соціальних внесків в Україні / Н. Андрусенко // Соціальне страхування. - 2007. - № 8. - С. 5-7.
46. Полозенко Д.В. Планово-індикативне й бюджетне планування в умовах ринку / Д.В. По-лозенко // Фінанси України. - 2008. - № 7. - С. 72.
47. Тимошенко O.B. Роль прямих податків у фіскальній політиці держави / О.В. Тимошенко // Формування ринкових відносин в Україні: 36. наук. пр. - К., 2012. - Випуск 2(57). -С. 30-35.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Сутність, принципи і роль страхування. Страхові ризики і їх оцінка. Страхова послуга як продукт страхового ринку. Особисте, майнове страхування. Доходи, витрати і прибуток страховика. Фінансова надійність страхової компанії. Страхова відповідальність.
курс лекций [316,9 K], добавлен 12.12.2010Страхування в туризмі як система відносин між страховою компанією і туристом по захисту його життя і здоров'я та майнових інтересів при настанні страхових випадків, його типи та функції. Умови страхової діяльності в сфері туризму та її специфіка.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 05.11.2014Особливості страхування майна юридичних і фізичних осіб. Страхування транспортних засобів, а також їх страхові ризики, обсяг страхової відповідальності страховика, страхова сума й строк страхування. Основні принципи і зміст договорів страхування вантажів.
реферат [96,7 K], добавлен 19.11.2009Опис цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання страхових випадків. Аналіз сутності, класифікації та об’єктів страхування майна. Огляд проблем та перспектив розвитку страхового ринку України.
курсовая работа [314,4 K], добавлен 29.01.2012Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" як найбільша страхова компанія класичного страхового ринку України. Страхові послуги для фізичних та юридичних осіб. Добровільне страхування від нещасних випадків. Страхування автотранспортних засобів.
контрольная работа [25,7 K], добавлен 04.05.2009Загальна характеристика страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та (або) крадіжки. Особливості страхування майна сільськогосподарських підприємств. Порядок здійснення та основні положення страхування технічних ризиків в Україні та закордоном.
реферат [47,2 K], добавлен 11.05.2010Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Обов’язкове державне пенсійне страхування. Механізм визначення суми витрат на соціальні заходи. Страхування на випадок безробіття.
курсовая работа [128,5 K], добавлен 10.05.2015Специфічні ознаки страхування. Майнове страхування як галузь, у якій об’єктом страхових відносин виступають майно в різних видах і майнові інтереси. Особливості страхування у різних галузях діяльності, поділ збитку між ділянками страхування майна.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 24.03.2011Фінансові показники ринку майнового страхування України. Послуги страхового підприємства ПрАТ СК "АСКО Донбас-Північний" зі страхування майна. Вирішення проблем майнового страхування в Україні загалом і на сході, зокрема. Збитковість страхової суми.
курсовая работа [96,8 K], добавлен 25.05.2015Діяльність страхових компаній на страховому ринку України. Державний нагляд за страховою діяльністю. Інвестиційна політика страховика. Необхідність конкурентоспроможності страховиків-резидентів, обмеження страхового поля для страховиків-нерезидентів.
курсовая работа [40,1 K], добавлен 18.12.2007
