Особливості функціонування соціального страхування ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Соціальне страхування

1.1 Економічна сутність і функції страхування

1.2 Сутність та форми соціального страхування

1.3 Зміст, значення особового страхування

2. Аналіз фінансового стану ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат»

2.1 Загальна характеристика ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат»

2.2 Горизонтальний та вертикальний аналіз підприємства

2.3 Аналіз майнового стану

2.4 Аналіз фінансової стійкості

2.5 Аналіз ліквідності (платоспроможності) базового підприємств

2.6 Аналіз прибутковості

Висновок



Вступ

Курсова робота містить в собі 2 підрозділи : теоретичний блок та аналіз фінансового стану підприємства ПАТ " Часівоярський вогнетривкий комбінат " В першому підрозділі розкриється тема " Соціальне страхування ", економічна сутність, форми та його значення. Турбота про майбутнє є плід цивілізації - вона відрізняє людину освічену від дикуна» ( Д. Бедріон ).

Страхування суттєво впливає на соціально-економічну стабільність суспільства і як таке - належить до кола чинників, що безпосередньо визначають рівень економічної безпеки країни

Страхування - це спосіб відшкодування збитків, які зазнала фізична або юридична особа, за допомогою їх розподілу між багатьма особами (страхової сукупності). Відшкодування збитків здійснюється з коштів страхового фонду, який знаходиться у віданні страхової організації (страховика). Об'єктивна потреба в страхуванні обумовлюється тим, що збитки часом виникають унаслідок руйнівних факторів, взагалі не підконтрольних людині (стихійних сил природи), у всякому разі не тягнуть чийсь цивільно-правовий відповідальності. У подібній ситуації буває неможливо стягувати збитки з кого б те не було, і вони "осідають" у майновій сфері самого потерпілого. Заздалегідь створений страховий фонд може бути джерелом відшкодування збитку. Страхування доцільно тільки тоді, коли передбачені правовідносинами страхувальника і страховика страхові події (ризики) викликають значну потребу в грошах. Так, наприклад, фізична особа, у котрого ця потреба виникає, як правило, не може покрити її з власних засобів без чутливого обмеження свого життєвого рівня.

Основна мета даної курсової роботи полягає у вивченні особливості функціонування соціального страхування.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань: економічна сутність і функції страхування, сутність та форми соціального страхування, зміст, значення особового страхування. Метою аналізу фінансового стану підприємства є оцінка його поточного стану, а також виявлення найбільш слабких і сильних сторін підприємства, а також шляхи їх поліпшення, для більш ефективного розвитку підприємства.

Актуальність другого розділу полягає в тому, що можна визначити конкурентоспроможність підприємства на основі аналізу фінансового стану, та визначити його потенціал у всьому виробництві. Аналіз дозволяє обґрунтувати плани й управлінські рішення, розробити стратегію і тактику розвитку підприємства. Розрахункова робота виконується на основі фінансової звітності підприємства. Виконання розрахункової роботи дозволяє закріпити отримані на лекціях теоретичні знання і оволодіти основними прийомами економічного аналізу дослідження діяльності підприємств. Метою виконання розрахункової роботи є поглиблення теоретичних знань з даного курсу та вміння самостійно опрацювати навчальній матеріал роботи у всій його цілісності, та їх застосувати під час вирішення конкретних завдань, на базі роботи з додатковими літературними джерелами, нормативними документами, вміннями застосовувати практичні знання з питань організації та методики аналітичної роботи.



1. Соціальне страхування

1.1 Економічна сутність і функції страхування

Страхування виникло й розвивалося як протистояння стихійним лихам і прояву всіляких негараздів, несприятливих подій, що завдавали збитків упродовж всього періоду діяльності людства. Через систему страхового захисту реалізуються економічні відносини між людьми у процесі життєдіяльності. Страхування надає всім членам суспільства гарантії у відшкодуванні збитків.

Стихійні лиха призводять до матеріальних втрат, загибелі багатьох людей. Відшкодування збитків, завданих у результаті прояву руйнівних сил природи й суспільства, зумовлює необхідність їх попередження, подолання. Такі відносини людей, що складаються заради забезпечення безупинного й безперебійного виробничого процесу та для підтримки стабільності й стійкості досягнутого рівня життя,-- разом становлять економічну категорію страхового захисту. Специфіка цієї категорії визначається такими ознаками:

- випадковий характер настання стихійного лиха чи іншого прояву руйнівних сил природи;

- вираз збитку в натуральній чи грошовій формі;

- об'єктивна потреба відшкодування збитку;

- реалізація заходів для попередження й подолання наслідків конкретної події.

Сутність економічної категорії страхового захисту полягає у накопиченні та подальшому використанні ресурсів для захисту від всіляких небезпек та ризиків, а також у відшкодуванні витрат, пов'язаних з ними.

Усвідомлена людиною й суспільством у цілому необхідність страхового захисту формувала страхові інтереси, завдяки яким стали складатися певні страхові відносини.

Зміст страхових відносин охоплювало утворення й використання ресурсів страхового фонду незалежно від конкретної форми його організації.

В міру розвитку суспільства ці відносини одержали цивільно-правове закріплення, що у свою чергу дозволило регулювати їх правовими методами.

Страхування -- це відшкодування збитків, яких зазнала фізична чи юридична особа, за допомогою розподілу їх між багатьма особами.

Згідно із Законом України "Про страхування", страхування -- це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Відшкодовуються збитки із засобів страхового фонду, що перебуває у віданні страхової організації. Об'єктивна потреба у страхуванні часто зумовлюється і тим, що збитки виникають унаслідок руйнівних факторів (стихійних сил природи). За такої ситуації неможливо стягувати збитки, тому вони відшкодовуються самим потерпілим.

Страховий фонд може бути джерелом відшкодування збитків. Страхові правовідносини оформлюються у вигляді договорів (полісів) страхування.

Страхування й підприємництво взаємозалежні. Для підприємництва характерні гнучкість, готовність йти на ризик. При цьому виникають визначені страхові інтереси, зумовлені природою підприємницької діяльності.

Страхування - як економічна категорія - це система економічних відносин, за яких страхувальник, сплачуючи страхові внески, забезпечує їх використання на відшкодування збитку, завданого за різних непередбачених несприятливих явищ (ризиків), а страхувач, який несе цю відповідальність, розміщує резерви, провадить превентивні заходи щодо зменшення наслідків ризику, а за необхідності - перестраховує частину ризику.

Такі ознаки характеризують економічну категорію страхування:

- наявність ризику;

- сформоване страхове поле;

- наявність договірних відносин між страхувачем та страхувальником;

- перерозподільні відносини;

- підприємницька основа страхової діяльності.

У перехідній економіці забезпечується зростання ролі страхування в суспільному відтворенні, розширюється сфера страхових послуг. У ринковій економіці страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу й добробуту людей, а з іншого - видом діяльності, що приносить дохід. Джерелами прибутку страхової організації служать доходи від страхової діяльності, від інвестицій тимчасово вільних засобів, банківські депозити, цінні папери тощо.

Сутність страхування також пов'язана зі створенням і використанням фондів коштів. Вихідна ланка у трактуванні сутності страхування - його замкнена розкладка збитку між зацікавленими учасниками.

Можна означити такі функції страхування: ризикова, створення страхових фондів (резервів), заощадження коштів, інвестиційна, превентивна (попередження страхового випадку, або зменшення наслідків страхової події).

Ризикова (випадкова) функція. Страхування завжди прив'язане до ймовірного страхового випадку, тобто страхуванню притаманний випадковий характер відносин. При настанні обумовленого договором або законом страхового випадку страхувач звертається до страхувальника з вимогою відшкодувати наслідки ризику.

Створення страхових фондів (резервів) та їх використання. Страхування стає можливим, якщо у страхувача є кошти для покриття збитків. Цей капітал створюється з внесків страхувальників, як плата за ризики, що беруть на свою відповідальність страхові компанії.

Страхування передбачає замкнений перерозподіл збитку за допомогою спеціалізованого грошового страхового фонду, утвореного за рахунок страхових внесків. При страхуванні виникають перерозподільні відносини з формування й використання цього фонду. Право на відшкодування збитку мають тільки ті особи, які є учасниками формування страхового фонду.

Відшкодування збитку через зазначену функцію здійснюється фізичною чи юридичною особами у рамках наявних договорів страхування. Порядок відшкодування збитку визначається страховими компаніями (виходячи з умов договорів страхування) і регулюється державою (ліцензування страхової діяльності).

Цей фонд може формуватися як в обов'язковому, так і в добровільному порядку. Держава виходячи з економічної і соціальної обстановки регулює розвиток страхової справи у країні.

Заощадження коштів. Страхування через функцію формування спеціалізованого страхового фонду несе заощаджувально-ризикову функцію. Кожен учасник страхового процесу, при страхуванні життя, упевнений в одержанні матеріального забезпечення за нещасного випадку і по завершенні терміну дії договору.

При майновому страхуванні через функцію формування спеціалізованого страхового фонду не тільки розв'язується проблема відшкодування вартості постраждалого майна в межах страхових сум і умов, обговорених договором страхування, але й створюються умови для матеріального відшкодування частини вартості постраждалого майна.

Сприяючи розвитку заощаджувальних видів страхування, держава дає змогу впливати на вирішення соціальних проблем.

Інвестиційна функція. Через формування страхового фонду розв'язується проблема інвестицій тимчасово вільних засобів у банківські й інші комерційні структури, вкладання коштів у нерухомість, придбання цінних паперів тощо. З розвитком ринку у страхуванні незмінно буде удосконалюватися і розширюватися механізм використання тимчасово вільних засобів. У країнах із розвиненою ринковою економікою страхувачі більшу частину прибутку одержують не від страхової діяльності, а від інвестиційної. Головна мета для страховиків - збільшення кількості страхувальників і використання зібраної страхової премії для інвестиційної діяльності.

Превентивна функція (попередження страхового випадку, або зменшення наслідків страхової події) передбачає широкий комплекс заходів, зокрема фінансування тих, що мають запобігати негативним наслідкам страхових випадків, стихійних лих. Сюди ж належить правовий вплив на страхувальника, закріплений в умовах укладеного договору страхування й орієнтоване на його дбайливе ставлення до застрахованого майна. З метою реалізації цієї функції страхувач створює особливий грошовий фонд попереджувальних заходів.

В інтересах страхувача витрати певних коштів на попередження збитку (фінансування протипожежних заходів, встановлення протикрадіжних приладів в автомобілі, тощо), що допоможуть зберегти застраховане майно в первісному стані.

Витрати страхувача на попереджувальні заходи доцільні, дозволяють домогтися істотної економії коштів на виплату страхового відшкодування. Джерелом формування фонду превентивних заходів служать відрахування від страхових платежів.

1.2 Сутність та форми соціального страхування

Соціальне страхування є формою соціального захисту економічно активного населення від різних ризиків, пов'язаних із втратою роботи, працездатності і доходів, на основі колективної солідарності щодо відшкодування втрати. Особливістю соціального страхування є його фінансування зі спеціальних позабюджетних фондів, що формуються з цільових внесків роботодавців і робітників за підтримки держави. Соціальний захист, побудований за принципом нежорсткої еквівалентності: існує певна залежність страхових виплат від величини трудового вкладу і страхового стажу. Але на противагу від приватного страхування, у соціальному страхуванні принцип еквівалентності поєднується з принцом поєднання ризиків і колективної солідарності.Організація соціального страхування в ринковій економіці базується на таких основних принципах:- сполучення обов'язковості і добровільності соціального страхування;- соціальне партнерство держави, роботодавців і найманих робітників;- компенсація втрати особистих доходів і працездатності;- формування і використання цільових позабюджетних фондів;- сполучення державного регулювання і ринкового саморегулювання страхової діяльності;

- взаємодія основних суб'єктів соціального страхування - страховиків, страхувальників і застрахованих громадян; баланс економічної ефективності і соціальної справедливості;- загальна солідарність та індивідуальна відповідальність щодо страхування громадян;- профілактика й реабілітація соціальних ризиків.

Соціальне страхування існує у двох формах: обов'язкове і добровільне страхування. Для різних країн і етапів розвитку страхування при співставленні цих форм виявляються певні відмінності. Обов'язкове соціальне страхування - це різновид державних соціальних гарантій, які забезпечуються через цільові позабюджетні (державні або суспільні) фонди. На цей раз реалізується принцип неповного самофінансування. На випадок дефіциту даних фондів держава надає їм допомогу з державного бюджету. Таким чином, вона виступає гарантом фінансової стійкості цих фондів і реалізації програм обов'язкового соціального страхування.Існує два види обов'язкового соціального страхування: обов'язкове загальне страхування й обов'язкове професійне страхування. Загальне обов'язкове страхування поширюється на всіх осіб, які працюють за трудовим договором або за контрактом. Обов'язкове професійне страхування розповсюджується на осіб, які працюють на місцях, пов'язаних із підвищеним травматизмом, особливо небезпечними та несприятливими умовами праці. Рівень страхових внесків за умови обов'язкового професійного страхування вищий, ніж при обов'язковому загальному страхування, але, відповідно і вищий рівень матеріального забезпечення. Важливим здобутком нашої країни на етапі становлення ринкової економіки є створення системи соціального захисту населення від безробіття, що ґрунтується на принципах соціального страхування. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» заклали фундамент формування системи соціального страхування. Із прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в Україні запроваджено нову страхову систему соціального захисту населення від безробіття, яка чинна майже в усьому світі і передбачає такий механізм підтримки доходів безробітних, яким встановлено залежність одержання допомоги по безробіттю від внеску застрахованої особи. Відповідно до Закону матеріальне забезпечення за страхуванням встановлюється зі значною диференціацією залежно від причин втрати роботи. Перевагу в соціальному захисті надано категорії безробітних, які втратили роботу з незалежних від них обставин. Добровільне соціальне страхування ґрунтується на принципах колективної солідарності і взаємодопомоги за відсутності страхової підтримки держави (державного бюджету). Його характерними рисами є демократизм в управлінні страховими фондами, найбільш повна реалізація принципу самоврядування, соціальне партнерство роботодавців і найманих працівників, тісна залежність страхових виплат і програм від рівня доходів страхувальників.



1.3 Зміст, значення особового страхування

Незважаючи на те, що страхування у будь - якій галузі спрямоване на захист майнових інтересів, специфіка цих інтересів у галузі особового страхування полягає в тому, що вони пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи. З перерахованих об'єктів страхування тільки пенсія має відокремлене від її власника (носія) існування. Життя, здоров'я та працездатність - невід'ємні атрибути особи. Звідси й назва галузі - особове страхування. Ця галузь покликана забезпечувати страховий захист майнових інтересів громадян або зміцнення досягнутого ними сімейного добробуту. Особове страхування включає:- страхування життя;- страхування від нещасних випадків;- добровільне медичне страхування;- добровільне страхування додаткової пенсії. Історично первинною формою особового страхування вважається страхування життя на випадок смерті застрахованої особи. З часом коло видів страхування життя розширилось. Наразі страхування життя включає:- страхування на дожиття застрахованої особи до зазначеного в договорі віку з одноразовою виплатою капіталу;- страхування життя на випадок смерті;- змішане страхування життя;- страхування дітей до вступу до шлюбу;- страхування життя з виплатою ануїтету; - довгострокове страхування життя працівників підприємств" установ за рахунок коштів роботодавців;- страхування життя позичальника кредиту та ін. Страхування життя (life Assurance) у класичному розумінні передбачає захист майнових інтересів на випадок смерті застрахованого. Страховою подією при страхуванні життя є смерть застрахованої особи. Головною особливістю цього виду страхування є те, що людське життя не має вартісної (грошової) оцінки. Це означає, що за цим видом страхування неможливо визначити величину збитку, зумовленого настанням страхового випадку. Саме ця обставина зумовлює інші особливості. По - перше, у страхуванні життя беруть участь чотири суб'єкти - страховик, страхувальник, застрахована особа та вигодонабувач. Страховиком у цій галузі страхування може бути виключно страхова компанія, яка має ліцензію на здійснення страхування життя. Страховик, що здійснює страхування життя, зобов'язаний мати статутний капітал в обсязі 1,5 млн. євро. Закон України "Про страхування" регламентує нормативний запас платоспроможності страховика, що здійснює страхування життя, який на будь - яку дату визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05 (ст. 30). Цим Законом визначається порядок формування, розміщення та використання резервів зі страхування життя. Для забезпечення страхових зобов'язань зі страхування життя страховики формують резерви за рахунок надходження страхових платежів та інвестування коштів сформованих резервів за цим видом страхування. Страхувальником за цим видом страхування може бути юридична чи фізична особа, яка вступила в страхові відносини зі страховиком, сплачує страхові внески та претендує на страхові виплати за страховими подіями. Застрахований - особа, що бере участь в особовому страхуванні, чиє життя (здоров'я чи (і) працездатність) виступає об'єктом страхового захисту. Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він водночас є і страхувальником. Подекуди ці суб'єкти можуть не збігатися. Наприклад, за страхування дітей страхувальниками є батьки, а застрахованими - діти. Вигодонабувач (Beneficiary) - особа, на користь якої підписано страховий договір. Вигодонабувач визначається страхувальником або застрахованим на випадок посмертного отримувача страхової суми. Якщо така особа не вказана, то вигодо-набувачами можуть бути спадкоємці за законом. По - друге, неможливість визначити в грошовому вимірі втрати, пов'язані з життям, зумовлює своєрідний підхід щодо визначення страхової суми та страхового тарифу (премії, внеску). Страхова сума (Sum Insured) - грошова сума, визначена законом чи договором страхування, яка лежить в основі визначення розміру страхової премії (внеску) та розміру страхової виплати. В особовому страхуванні страхова сума визначається на кожного застрахованого окремо з урахуванням інтересів та можливостей обох сторін (страхувальника і страховика). Страховик, як правило, встановлює мінімальну межу страхової суми, нижче від якої обслуговування договору зі страхування життя буде збитковим. Страховик може виступити і верхнім обмежувачем страхової суми, якщо вірогідність того, що страхувальник встигне сплатити визначену ним досить значну суму, мала. Щодо страхувальника, то обрана ним страхова сума визначається насамперед його платоспроможністю (рівнем доходу) та бажанням відкладати споживання цього доходу на тривалий час. По - третє, договори зі страхування життя довгострокові. І хоч українське законодавство не встановлює мінімальні строки договорів зі страхування життя, методика формування резервів (1997 р.) зазначає, що ці договори підписуються на строк не менше ніж три роки. Договори можуть діяти значно довше: 10, 16, 20, 30, 40 років. Чим триваліший договір, тим більша частка в резерві від інвестування коштів. По - четверте, з попередньої особливості випливає, що страхування життя виконує як захисну, так і заощаджу вальну функцію, зміст якої полягає в прибутковому, але низькоризиковому розміщенні тимчасово вільних грошових засобів. Для того щоб визначити вірогідність настання смерті застрахованого протягом дії довгострокового договору зі страхування життя, необхідно скористатись таблицями смертності, які показують відсоток смертності в різні вікові періоди. Ці таблиці існують для всього населення країни. Їх мають і страхові компанії. Оскільки страхуванням життя охоплюється не все населення, точнішими є таблиці смертності, які ведуться страховиками. Підписуючи довгостроковий договір зі страхування життя, звісно, страховик не знає, скільки років проживе конкретний страхувальник (застрахований). Але вірогідність того, що відомий відсоток застрахованих у кожній віковій категорії не доживе до закінчення строку дії договору досить точно відображають таблиці, які страховик використовує для розрахунку страхових платежів. Чим вища смертність у віковій ланці, тим вищі страхові тарифи. Страховий тариф (Insurance Tariff) - це ставка страхової премії з одиниці страхової суми.

2. Аналіз фінансового стану ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат»

2.1 Загальна характеристика базового підприємства ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат»

ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" - велике сучасне підприємство з повним циклом виробництва продукції, високим рівнем технології; спеціалізується на виробництві алюмосилікатних, карбідкремнієвих вогнетривких виробів, енергозберігаючих виробів (ультра-легкий, легкий), не формованих вогнетривких матеріалів, цегли керамічної, видобуток вогнетривких глин і формувальних пісків. Продукція призначена для підприємств чорної і кольорової металургії, коксохімії, машинобудування, для вогнетривкої, скляної, фарфорової, фаянсової, хімічної, електротехнічної, енергетичної, цементної, гірничо-збагачувальної, будівельної, харчової та деяких інших галузей промисловості. Вогнетривкі вироби виготовляються стандартних розмірів та по кресленнях замовників. У числі найбільш відповідальних алюмосилікатних вогнетривів - вироби для кладки доменних печей. Ці високоякісні вогнетриви по праву вважаються кращими як в Україні, так і за кордоном.Комбінат першим в Україні здійснив розробку технології, впровадив у виробництво і в 2003 році почав постачання металургам виробів вогнетривких мулітових для кладки поду доменних печей. Ці високовогнетривкі вироби отримали високу оцінку фахівців вогнетривників при виконанні вогнетривких робіт при капітальному ремонті доменної печі 3 Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча.Комбінатом освоєно виробництво і виробляються постачання вогнетривких виробів для існуючих повітронагрівачів доменних печей, а також для повітронагрівачів системи Калугіна.Висока якість вогнетривких шамотних виробів вироблених на ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" постійно привертає увагу різних виробництв металургійного комплексу. У зв'язку з цим відзначаються зростаючі звернення коксохімічних виробництв російських і українських підприємств на виготовлення вогнетривких виробів різних типорозмірів для агрегатів з виробництва коксу.Щорічно зростають обсяги виробництва вогнетривких матеріалів. Особливим попитом у металургів користуються порошки мелені вогнетривкої глини і маса вогнетривка кварцеглиниста для виконання монолітної футеровки сталерозливних ковшів марки МКГ. Вона відрізняється високою стійкістю, коротким терміном сушіння, малим зносом набивних машин.Поставки глини для виробництва керамічної плитки здійснюються підприємствам EUREC (Італія) і DAMREC ESPANOLA (Іспанія) які відносяться до підрозділу CERATERA міжнародної групи IMERIS, а також підприємствам інших країн далекого і близького Зарубіжжя.Постійними споживачами піску формувального Часовоярського родовища є: Новокраматорський машинобудівний завод, Таганрозький металургійний комбінат, Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча, ВАТ "Криворіжсталь", Дніпровський металургійний комбінат, Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського, Клинцівський завод поршневих кілець та ін. В умовах ринкової економіки підприємство ставить перед собою завдання, не тільки збереження своїх позицій на вже відомих ринках, але й активне освоєння нових, постійно ведеться активна робота по просуванню продукції, комбінат є учасником багатьох міжнародних спеціалізованих виставок.Крім широкого внутрішнього ринку комбінат виробляє поставки для фірм близького і далекого зарубіжжя. Продукція експортується в Росію, Білорусь, Молдову, Узбекистан, Киргизстан, Азербайджан, Туркменістан, Вірменію, Казахстан, Таджикистан, Грузію, Латвію, Литву, Болгарію, Польщу, Словаччину, Угорщину, Італію, Іспанію, Туреччину, Індонезію, Пакистан, Малайзію, Алжир, Індію.Важливими елементами соціальної політики, що впроваджується на підприємстві є добре організована охорона праці і налагоджений побут робітників, постійне зростання заробітної плати, матеріальна допомога працівникам комбінату а також ветеранам війни та праці, видача безвідсоткових позичок, забезпечення вугіллям, путівками, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, дитячий оздоровчий центр "Часовоярец", прекрасний санаторій-профілакторій, новий промисловий історико-краєзнавчий музей, музей-музична вітальня нашого земляка Йосипа Кобзона, колективи художньої самодіяльності Палацу культури, спортсмени-легкоатлети - чемпіони Європи серед юніорів. Комбінат є спонсором спортивно-оздоровчого клубу "Кемпо", в якому займаються карате-до діти у віці від 7 до 14 років. У його складі є чемпіони та призери чемпіонатів України та Європи з карате-до, володарі кубка президента України, учасники чемпіонату світу.Вкладення коштів у агроцех комбінату дозволяє отримувати високоякісні продукти рослинництва і тваринництва, забезпечувати ними працывників, організувати харчування в їдальнях і школах міста, розвивати торгову мережу підприємства.Значні кошти спрямовуються на благодійну діяльність. Тут допомогу лікарням, пожежникам і міліції, військової частини, міським та сільським радам, монастирям і церквам, громадським організаціям, навчальним закладам, участь в акціях "Турбота", "День літньої людини" та інших. Надаються послуги бюджетним організаціям: школам та дошкільним навчальним закладам.

Комбінат працює під девізом: "Інтерес споживача нашої продукції - це інтерес кожного працюючого на підприємстві".

2.2 Горизонтальній та вертикальний аналіз базового підприємства

Горизонтальний аналіз має мету досліджувати зміну показників в часі з розрахункам абсолютних і відносних відхилень. Для горизонтального аналізу використовуються найбільш значущі показники за певний період. Для проведення аналізу в зіставних показниках використаємо один рік.

У наведеній нижче таблиці №1 представлений горизонтальний аналіз показників ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат»

Таблиця №1. Горизонтальний аналіз ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» за 2012 рік

Показники	од. вим.	На початок року	На кінець року	Абсолютне відхилення, тис. грн	Відносне відхилення
		Значення, тис. грн	%	Значення, тис. грн	%
Чистий дохід	Ф№2(с 035)	282699	100	287386	101,6	+4687	+1,6%
Собівартість реалізованої продукції	Ф№2 (с 040)	174121	100	195441	112,2	+21320	+12,2%
Чистий прибуток (збиток)	Ф№2 (с 220)	21593	100	1700	7,8	-19893	-92,2%

Дані для горизонтального аналізу беруться з форми №2 «Звіт про фінансові результати» (Додаток А).

Чистий дохід на початок року склав 282699грн., на кінець року 287386грн., що в абсолютному відхиленні склало +4687грн., а в відносному +1,6%. Це обумовлено тим що виріс дохід від реалізації продукції.

Собівартість реалізованої продукції на початок року склала 174121грн., на кінець року 195441 грн., що в абсолютному відхиленні +21320грн., а в відносному +12,2%. Зростання відбулося тому, що підвищились ціни на сировину та матеріали.

Чистий прибуток на початок року склав 21593грн., а на кінець 1700грн, в абсолютному відхиленні відбулося зменшення -19893грн., а в відносному на 92,2%. За рахунок збільшення затрат на кінець року чистий прибуток знизився.

Вертикальний аналіз застосовується для аналізу внутрішньої структури по кожному виду фінансової звітності.

Вертикальний аналіз полягає у визначенні в % структури досліджуваного об'єкту, наприклад структури активу, пасиву балансу.

Для аналізу активу балансу використовуємо наступні показники:

1 Коефіцієнт оборотності запасів - показує кількість оборотних коштів, інвестованих в запаси. Чим вище коефіцієнт оборотності, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

Ко.з =

На початок року:

Ко.з = 174121/(34806+10010+55821+461)=1,72

На кінець року:

Ко.з = 195441/(32359+9595+56545+426)=1,97

Коефіцієнт оборотності запасів на початок року склав 1,72 , на кінець він виріс до 1,97. Це свідчить про те,що на кінець року кількість оборотних коштів, які були інтенсовані в запаси, використовувались ефективніше ніж на початку року.

2 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості - показує швидкість отримання плати від своїх дебіторів.

Кд.з =

На початок року:

Кд.з = 282699/(385+2619+1478+0+0+4045)=33,15

На кінець року:

Кд.з = 287386/(307+3806+1241+0+0+3970)=30,82

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості на початок звітного періоду 33,15 , а на кінець знизився до 30,82. Це свідчить про те, що укладених в рахунки грошей не вистачить для погашення заборгованості

3 Період оборотності дебіторської заборгованості - показує кількість днів для погашення кредиту, взятого дебіторами.



Тд.з =

На початок року:

Тд.з=360/33,15=10 (днів)

На кінець року:

Тд.з=360/30,82=11 (днів)

Період оборотності дебіторської заборгованості на початок року склав 10 днів, а на кінець 11 днів. Таким чином період оборотності дебіторської заборгованості збільшився в кінці року на 1 день, він показує, що збільшилась кількість днів для погашення кредиту, взятого дебіторами.

Для аналізу пасиву балансу використовують наступні показники:

1 Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості - показує період погашення кредиторської заборгованості.

Ко.к =

На початок року:

Ко.к=174121/(0+3854+730)=37,98

На кінець року:

Ко.к=195441/(0+3272+478)=52,11

На початок року коефіцієнт кредиторської заборгованості склав 37,98 , а на кінець зріс до 52,11. Показник у динаміці підвищився, це означає, що підприємству треба буде більше часу для сплати виставлених рахунків.

2 Період оборотності кредиторської заборгованості - показує кількість днів для погашення кредиту, отриманого від постачальника.

Тк.з =



На початок року:

Тк.з = 360/37,98=9 (днів)

На кінець року:

Тк.з = 360/52,11=6 (днів)

Так як на початок року період оборотності кредиторської заборгованості склав 9 днів, а на кінець знизився до 6 днів, можна дійти висновку, що кількість днів для погашення кредиту, отриманого від постачальника, зменшилася на 3 днів, тобто підприємство прискорило період оборотності кредиторської заборгованості.

2.3 Аналіз майнового стану базового підприємства

Безпосередньо з балансу можна отримати ряд найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Для аналізу майнового стану підприємства необхідно провести розрахунок наступних показників:

1 Загальна вартість майна підприємства (Ф№1 стр 280=стр 640)

Загальна вартість майна підприємства на початок звітного періоду дорівнює 201830 тис. грн., а на кінець 202151 тис. грн. Вона збільшилась на 321 грн.

2 Частина основних коштів в активах - показує частину коштів, інвестованих в основні засоби, у валюту балансу. Позитивна зміна - зменшення.

Ч о.с =

На початок року:

Ч о.с =39006/201830=0,19

На кінець року:

Ч о.с =43863/202158=0,21

Частина основних коштів в активах на початок періоду складає 0,19, а на кінець року 0,21. Ми можемо бачити збільшення на 0,02, що свідчить про негативну зміну, але не радикальну.

3 Коефіцієнт зносу основних засобів - показує рівень фізичного і морального зносу основних фондів. Позитивна зміна - зменшення.

Кз =

На початок року:

Кз=137043/176049=0,77

На кінець року:

Кз =141668/185531=0,76

Коефіцієнт зносу основних засобів на початок року склав 0,77 , а на кінець року він дорівнює 0,76. Коефіцієнт зносу знизився, це позитивна зміна. Це свідчить про те, що на підприємстві є нове обладнання, і воно сприяє ефективному виробництву.

4 Коефіцієнт оновлення основних засобів - показує рівень фізичного і морального оновлення основних засобів. Позитивна зміна - збільшення..

Кон.ос =

Кон.ос =(176049-185531)/176049=0,05

Коефіцієнт оновлення основних засобів за звітній період склав 0,05.Тобто рівень оновлення основних засобів високий (у нормі), це зумовлено тим, що на підприємстві замінили старе обладнання на нове і воно сприяє ефективному виробництву.



2.4 Аналіз фінансової стійкості базового підприємства

Одна з найважливіших характеристик фінансового положення підприємства - стабільність його діяльності в світлі довгострокової перспективи. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Недостатня фінансова стійкість може привести до неплатоспроможності підприємства і відсутності у нього засобів для подальшого розвитку, а надмірна фінансова стійкість заважатиме розвитку підприємства через необхідність створення зайвих запасів і резервів. У зв'язку з цим визначення фінансової стійкості підприємства відноситься до найважливіших завдань економіко-фінансового аналізу.

Для характеристики фінансової стійкості підприємства використовується ряд показників:

1 Рівень фінансової стійкості.

Існує чотири типи фінансової стійкості:

Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів достатньо власних оборотних коштів; платоспроможність підприємства гарантована:

З < ВОК

Нормальна стійкість - для забезпечення запасів окрім власних оборотних коштів притягуються довгострокові кредити і позика; платоспроможність гарантована:

З < ВОК + ДК

Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів окрім оборотних коштів і довгострокових кредитів і позика притягуються короткострокові кредити і позика; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити

З < ВОК + ДК + КК

Кризовий фінансовий стан - для забезпечення запасів не вистачає «нормальних» джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство

З > ВОК + ДК + КК

З - вартість запасів

ВОК - власні оборотні кошти

ДК - довгострокові кредити

КК - короткострокові кредити

З=ф№1 с100+120+130+140

Вартість запасів початок року:

З =34806+10010+55821+461=101098 (тис. грн.)

Вартість запасів кінець року:

З =32359+9595+56545+426=98925 (тис. грн.)

ВОК=ф№1 с260

Власні обороті кошти початок року:

ВОК =143906 (тис. грн.)

Власні оборотні кошти кінець року:

ВОК =134702 (тис. грн.)

ДК=Ф№1 с440

На початок року:

ДК=0 (тис. грн.)

На кінець року:

ДК=0(тис. грн.)

Підприємство не має короткострокових кредитів.

Аналізуючи отримані значення, можна віднести підприємство до абсолютної фінансової стійкості. Надані данні відповідають нерівності:

З < ВОК

На початок звітного періоду: 101098<143906 (тис. грн.)

На кінець звітного періоду: 98925<134702 (тис. грн.)

Для «ПАТ Часівоярський вогнетривкий комбінат» характерна абсолютна стійкість так як вартість запасів на початок періоду склала 101098грн., на кінець 98925 грн., що менше за власні оборотні кошти, які на початок періоду дорівнюють 143906грн., а на кінець 134702грн.

З<ВОК+ДК

На початок звітного періоду: 39494<143906

На кінець звітного періоду: 55759<134702

Для ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» характерна нормальна стійкість.

2 Маневреність робочого капіталу.Даний показник показує частину запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних оборотних коштах. Позитивна зміна - зменшення. Збільшення свідчить про нераціональну політику використання комерційного кредиту.

М р.к =

На початок року:

М р.к= (34806+10010+55821+461)/(143906+10372-9667-0)=0,69

На кінець року:

М р.к = (32359+9595+56545+426)/(134702+13099-8288-0)=0,71

Маневреність робочого капіталу на початок року склала 0,69 , а на кінець вона виросла до 0,71. Це свідчить про нераціональну політику використання комерційного кредиту.

3 Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) - характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів; його незалежність від позикових засобів. Позитивна зміна - збільшення. Нормальне значення цього показника оцінюється на рівні 0,5. Дуже високе значення коефіцієнта свідчить про те, що підприємство нераціонально використовує власні засоби там, де можна обійтися позиковими.

Ка=

На початок року:

Ка=(192163+0+0)/201830=0,95

На кінець року:

Ка=(193863+0+0)/202151=0,96

Коефіцієнт фінансової незалежності на кінець року виріс 0,01, що менше нормального значення цього показника. Тобто підприємство може виконувати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів і не залежить від позикових засобів.

4 Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування) - характеризує забезпеченість заборгованості власними засобами; перевищення власних засобів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства. Нормативне значення більше 1.

К ф =

На початок року:

Ка= (192163+9667)/9667=20,88

На кінець року:

Ка=(19386+8288)/8288=24,39

На початок року коефіцієнт фінансової стабільності склав 20,88, а на кінець звітного періоду 24,39, це свідчить про забезпеченість заборгованості власними засобами, завдяки фінансовій стійкості підприємства.

5 Коефіцієнт фінансової стійкості - характеризує частину стабільних джерел фінансування до їх загального об'єму. Нормативне значення 0,85 - 0,90.

Кф.с=

На початок року:

Кф.с= 192163/201830=0,95

На кінець року:

Кф.с= 193863/202151=0,96

Частина стабільних джерел фінансування до їх загального об'єму протягом звітного періоду збільшилася на 0,01. Відбувся зріст, підприємство можна вважати фінансово стійким.

2.5 Аналіз ліквідності (платоспроможності) базового підприємства

соціальний страхування горизонтальний

Фінансовий стан підприємства можна оцінювати з погляду його короткострокових перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства виступають його ліквідність і платоспроможність. Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші.

Ліквідність підприємства - це його здатність перетворити свої активи на гроші для покриття всіх необхідних короткострокових зобов'язань. Деталізований аналіз ліквідності підприємства ведеться з використанням абсолютних і відносних показників.

1 Коефіцієнт поточної ліквідності - характеризує здатність підприємства покрити свої короткострокові зобов'язання з частини активів - оборотних засобів, що найлегше реалізовується.

По цьому коефіцієнту отримують загальну оцінку ліквідності активів.

Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається 2, але не менше 1. Якщо на підприємстві спостерігається значення коефіцієнта поточної ліквідності нижче 1, це свідчите високому фінансовому ризику, оскільки підприємство не і стані сплатити свої рахунки. Значення коефіцієнта, рівне 1, припускає рівність поточних активів і пасивів. Але, зважаючи на різний ступінь ліквідності активності, можна допустити, що не всі активи будуть негайно реалізовані, і тому виникає загроза для фінансової стабільності підприємства. Якщо ж значення коефіцієнта значно перевищує 1, то можна зробити вивід про те, що підприємство володіє значним об'ємом вільних ресурсів, які сформувалися завдяки власним джерелам.

На початок року :

Ктл=143906/6967=14,89

На кінець року :

Ктл= 134702/8288=16,25

На початок року коефіцієнт поточної ліквідності складає 14,89, а на кінець звітного періоду 16,25. Показник збільшився на 1,36. Логіка даного показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів, поточні активи перевищують по величині поточні зобов'язання, отже підприємство вважається ліквідним.

2 Співвідношення короткострокової та довгострокової заборгованості - характеризує можливість розраховуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року.

На початок року :

Кк та д = (27325+2619+1478+4045)/(3854+730)=7,74

На кінець року :

Кк та д = (19525+3806+3970)/(3272+478)=7,28

Аналізуючи дані показники, можемо бачити, що коефіцієнт знизився до 0,46, це свідчить про те, що на даний момент можливості розрахуватися з кредиторами немає.

3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності дозволяє визначити частку короткострокових зобов'язань, яку підприємство може погасити найближчим часом, не чекаючи оплати дебіторської заборгованості і реалізації інших активів. Значення коефіцієнта вважається теоретично достатнім, якщо воно перевищує 0,2 - 0,3.

На початок року :

Кал = (2504+1)/9667=0,2

На кінець року :

Кал = (2033+1654)/8288=0,4

Коефіцієнт абсолютної ліквідності на початок року дорівнює 0,2, а на кінець 0.4, ми бачимо, що відбулось збільшення на 0,2. Значення коефіцієнта вважається теоретично достатнім, завдяки йому підприємство може погасити частку короткострокових зобов'язань.

2.6 Аналіз прибутковості

В фінансовому аналізі для аналізу прибутковості використовують показники рентабельності.

1 Рентабельність капіталу за чистим прибутком - характеризує скільки припадає чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи коштів. Позитивне значення - збільшення.

На початок року :

Rал = 21593/201830=10,7%

На кінець року :

Rал = 1700/202151=0,8%

Рентабельність капіталу зменшилась на 9,9 %. Це негативна зміна кількість чистого прибутку на 1 гривню інвестованих в активи коштів становить 0,8%.

2 Рентабельність власного капіталу - характеризує скільки припадає чистого на одиницю власного капіталу. Позитивне значення - збільшення.

На початок року :

Rвк = 21593/192163=11,2%

На кінець року :

Rвк= 1700/19386= 8,6%

Рентабельність у звітному періоді зменшилась на 2,6, це негативна зміна.

3 Рентабельність виробничих фондів - характеризує скільки припадає чистого прибутку на одиницю вартості виробничих фондів. Позитивне значення - збільшення.

На початок року :

Rвф = 21593/(390006+34806+10010)= 25,7%

На кінець року :

Rвф = 1700/(43863+32359+9595)= 2%

Рентабельність у звітному періоді зменшилась на 0,24, це негативна зміна. Кількість чистого прибутку на одиницю вартості виробничих фондів становить 0,02.

4 Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком - скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки. Позитивне значення - збільшення.

На початок року :

Rрп = 21593/282699=7,6%

На кінець року :

Rрп= 1700/287386=0,6%

Рентабельність на кінець року зменшилась, це свідчить про негативну зміну. Кількість чистого прибутку на одиницю виручки складає 0,6%.



Висновок

В якості висновку резюмую основні результати курсової роботи.
Страхування -- це відшкодування збитків, яких зазнала фізична чи юридична особа, за допомогою розподілу їх між багатьма особами. Відшкодування збитків здійснюється з коштів страхового фонду, який знаходиться у віданні страхової організації (страховика). Об'єктивна потреба в страхуванні обумовлюється тим, що збитки часом виникають унаслідок руйнівних факторів, взагалі не підконтрольних людині (стихійних сил природи), у всякому разі не тягнуть чий цивільно-правовий відповідальності. У подібній ситуації буває неможливо стягувати збитки з кого б те не було, і вони "осідають" у майновій сфері самого потерпілого. Заздалегідь створений страховий фонд може бути джерелом відшкодування збитку. Страхування доцільно тільки тоді, коли передбачені правовідносинами страхувальника і страховика страхові події (ризики) викликають значну потребу в грошах. Так, наприклад, фізична особа, у котрого ця потреба виникає, як правило, не може покрити її з власних засобів без чутливого обмеження свого життєвого рівня.

В роботі нами були розглянуті наступні види страхування:

- страхування на дожиття застрахованої особи до зазначеного в договорі віку з одноразовою виплатою капіталу;- страхування життя на випадок смерті;- змішане страхування життя;- страхування дітей до вступу до шлюбу;- страхування життя з виплатою ануїтету;- довгострокове страхування життя працівників підприємств" установ за рахунок коштів роботодавців;- страхування життя позичальника кредиту та ін.Соціальне страхування існує у двох формах: обов'язкове і добровільне страхування. Для різних країн і етапів розвитку страхування при співставленні цих форм виявляються певні відмінності. Обов'язкове соціальне страхування - це різновид державних соціальних гарантій, які забезпечуються через цільові позабюджетні (державні або суспільні) фонди. Добровільне соціальне страхування ґрунтується на принципах колективної солідарності і взаємодопомоги за відсутності страхової підтримки держави (державного бюджету). Його характерними рисами є демократизм в управлінні страховими фондами, найбільш повна реалізація принципу самоврядування, соціальне партнерство роботодавців і найманих працівників, тісна залежність страхових виплат і програм від рівня доходів страхувальників.Незважаючи на те, що страхування у будь - якій галузі спрямоване на захист майнових інтересів, специфіка цих інтересів у галузі особового страхування полягає в тому, що вони пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи. З перерахованих об'єктів страхування тільки пенсія має відокремлене від її власника (носія) існування. Життя, здоров'я та працездатність - невід'ємні атрибути особи. Звідси й назва галузі - особове страхування.

У даній курсовій роботі я розглянула показники та методи комплексної оцінки фінансового стану на прикладі підприємства ПАТ "Часівоярський вогнетривкий комбінат" та провела комплексний аналіз фінансового стану.

Також я використовувала показники горизонтального і вертикального аналізу, майнового стану, фінансової стійкості, ліквідність та рентабельність на основі їх розрахунку проаналізувала фінансову стійкість досліджуваного підприємства.

Размещено на Allbest.ru