Резерви для відшкодування можливих втрат та види ризиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Нові підходи до формування резервів за активними операціями, встановлені в положенні «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями», затвердженому постановою Правління НБУ № 23 від 25 січня 2012 року, потребують адекватного відображення операцій, пов'язаних зі спеціальними резервами в обліку та відповідного організаційного забезпечення, що й зумовлює актуальність обраної теми дослідження. Основним документом банку, що визначає порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є Положення про облікову політику, саме в ньому має бути визначена методика обліку формування та використання резервів під можливі втрати за активними операціями для конкретного банку. З огляду на це, постає необхідність розробки методичних підходів до складання даного розділу. Зміни в нормативно-правових актах потребують внесення коригувань у внутрішньобанківські положення, так, зокрема, останні зміни стосувались порядку врахування забезпечення при розрахунку резерву.

Створення резервів під можливі збитки за активними операціями є важливою складовою заходів банку, спрямованих на зниження негативних наслідків ризиків, які супроводжують діяльність банку. До 2012 року фінансова звітність, складена банками за вимогами Національного банку України практично відповідала міжнародним стандартам бухгалтерського обліку, окрім порядку формування та використання резервів під знецінення фінансових активів. Прийняття положення «Про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями», затвердженого постановою Правління НБУ № 23 від 25 січня 2012 року зумовило необхідність приведення банками у відповідність до чинного законодавства своїх внутрішньобанківських положень з питань формування та використання спеціальних резервів. Нове положення суттєво відрізняється від сукупності попередніх положень, що регламентували питання формування резервів за активними операціями, проте й досі не є остаточним та зазнає змін, а також залишаються певні розбіжності з міжнародними стандартами.

На мою думку, сутність резервів для відшкодування можливих збитків за активними операціями найбільш повно розкривається в Постановах № 104 та № 361. Визначення, наведене в Постанові № 23 більшою мірою характеризує спеціальні резерви з метою бухгалтерського обліку. Порядок формування резервів має достатнє нормативно-правове забезпечення, адже він регламентується як національними положеннями, так і міжнародними стандартами. В Постанові № 23 встановлюються вимоги до інформації, яка має розкриватись у внутрішньобанківських положеннях з даного питання.

В основі розрахунку резерву провідну роль відіграє оцінка ризиків за активними операціями, які впливатимуть на майбутні грошові потоки. Для цього банк має проаналізувати фінансовий стан контрагента (позичальника, емітента), стан обслуговування ним боргу, якість активу з урахуванням вартості забезпечення.

Відповідні інструкції з бухгалтерського обліку визначають відображення в обліку операцій з формування резервів, зменшення резервів внаслідок відновлення корисності активу або списання безнадійної заборгованості, облік списаної заборгованості за рахунок резерву на позабалансі до остаточного прийняття рішення щодо даної заборгованості. Формування та використання спеціальних резервів підлягає контролю як з боку зовнішніх органів (Національний банку України та зовнішні аудиторські фірми), так і внутрішніх (структурні підрозділи банку).

За умов відсутності політико-економічної стабільності в країні, постійно змінюваного законодавства, мінливості ринку, недобросовісності його учасників, недостатнього професіоналізму працівників банк може не отримати очікуваного ефекту від здійснюваної діяльності. Зазначені обставини зумовлюють певний ризик проведення операцій, який для нормального функціонування банків повинен мати певні джерела та механізми покриття.

В загальному випадку ризик - це невпевненість, небезпека виникнення непередбачуваних втрат очікуваного прибутку, майна, грошових коштів, здоров'я або самого життя внаслідок випадкових змін умов економічної діяльності, несприятливих обставин.

З точки зору банку, ризик є потенційною можливістю недоотримання доходів або зменшення ринкової вартості капіталу банку через несприятливий вплив зовнішніх чи внутрішніх факторів. Ці збитки можуть бути прямими (втрата капіталу або доходів) або непрямими (накладання обмежень на здатність установи досягти своїх бізнес-цілей). Зазначені обмеження будуть стримувати здатність банків здійснювати свою поточну діяльність або використовувати можливості для розширення бізнесу.

Виходячи зі ступня ризику розміщення банком коштів за різними напрямками, спеціальний резерв формується під всі види кредитних операцій, операції з розміщення коштів на кореспондентських рахунках в інших банках, операції з придбання цінних паперів, інші активні банківські операції, зокрема дебіторську заборгованість, включаючи нараховані доходи за усіма зазначеними операціями.

Таким чином, активними банківськими операціями, які потребують формування резервів слід вважати операції з розміщення коштів банку у напрямки діяльності, що мають високу ймовірність недоотримання доходів в результаті несприятливого впливу внутрішніх або зовнішніх факторів.

Оскільки банк, незважаючи на наявність ризику, здійснює вищезгадані операції, то доцільно стверджувати, що вони мають певну корисність для нього. Під корисністю активів пропонуємо розуміти здатність активу приносити економічні вигоди (дохід). Відповідно, якщо внаслідок певних чинників ця здатність знизилась, то відбулось зменшення корисності активу. Нормативним визначенням зменшення корисності активу є: втрата економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості фінансового активу над сумою очікуваного відшкодування, що спричинена однією або кількома збитковими подіями, які відбулися після первісного визнання фінансового активу і мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за ними. резерв банківський ризик актив

Як вже було зазначено, основним способом покриття ризику активних операцій є формування спеціального резерву, тому доцільно розглянути також такі поняття як «банківський резерв», «спеціальний резерв», «формування резервів» та «використання резервів».

Поняття резерву є досить широким. Взагалі резервом вважається запас чого-небудь, який спеціально зберігається для використання в разі потреби, це джерело, з якого можуть бути використані ресурси у випадку крайньої необхідності.

Фактично, з певною умовністю, можна стверджувати, що формування резерву відбувається за рахунок нерозподіленого прибутку банку. Таким чином, необхідність формування резервів зумовлена ризикованістю здійснення діяльності, а також необхідністю рознесення даних ризиків у часі, тобто витрати відображаються поступово протягом року та строку проведення активної операції. Зазначені резерви створюються з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів вкладників і кредиторів банків, а також запобігання ризику неповернення заборгованості банку. Слід зазначити, що спеціальні резерви грають вагому роль у формуванні оподатковуваного прибутку банків. Так, вивільнення резервів дасть можливість відобразити більший обсяг прибутку, з іншого боку можливо зменшити розмір прибутку визнавши активи за низькою категорією якості.

Размещено на Allbest.ru