Проблеми та перспективи розвитку кредитних спілок в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Зміст

Вступ

1. Розвиток кооперативного руху в Україні

2. Кредитна спілка як фінансовий посередник. Аналіз фінансової звітності кредитних спілок за 2013 рік

3. Проблеми та перспективи розвитку кредитних спілок в Україні

Список використаних джерел



Вступ

У розвиненому суспільстві фінансові послуги мають не менше значення, ніж виробництво. Найбільш активно розвивається той сегмент сфери послуг, який пов'язаний із задоволенням потреб суспільного виробництва та споживання, а також фінансово-кредитне обслуговування, страхові послуги тощо. Одним із учасників ринку фінансових послуг є ощадно-кредитні кооперативи - кредитні спілки, які в Україні завжди були формою самоорганізації громади.

Історія розвитку кредитних відносин в Україні складалась на базі тих кредитних відносин, які існували в Радянському Союзі. У галузі кредитних відносин перехід від планової до ринкової системи господарювання здійснювався швидше, ніж в інших сферах життя нашої країни. Це пояснюється тим, що в основі цих відносин лежить наймобільніший ресурс - гроші.

Після проголошення незалежності України почався процес відродження кредитних спілок як організацій реальної взаємної допомоги між громадянами на випадок тимчасових фінансових труднощів. Цьому сприяло закріплення у ст. 36 Конституції України права на об'єднання фізичних осіб у громадські організації для задоволення свої потреб та інтересів, зокрема, економічних та соціальних [1].

Ринок фінансових послуг в Україні знаходиться на етапі становлення та розвитку, так само як і інші складові ринкової інфраструктури. Перехід до ринкових відносин вимагає кардинальних змін у її побудові, особливо щодо розбудови такого сегменту фінансової системи, як фінансового ринку.

Нині особливого значення набуває як кількісне зростання фінансових посередників, так і підвищення ефективності їхньої діяльності; важливо розвивати не тільки банківські установи, а й небанківські фінансові інститути різних видів, для забезпечення повноцінного функціонування фінансової інфраструктури, що слугуватиму запорукою економічного зростання. Проблеми діяльності кредитних спілок ще більше загострилися в умовах фінансової кризи та кризи банківської системи України. Усе це визначає актуальність і необхідність дослідження питань сучасного стану та подальшого розвитку кредитних спілок.

Метою дослідження є вивчення суті кредитної спілки, як унікальної форми фінансової взаємодопомоги та самозахисту, аналіз її фінансової діяльності і активізації посередницької діяльності на ринку фінансових послуг.

Завдання даної роботи:

1) розглянути зародження та розвиток кредитних спілок на теренах України;

2) аналіз фінансової звітності кредитних спілок _ членів НАКСУ 2013 року

3) окреслити шляхи та напрямки вдосконалення фінансової діяльності кредитних спілок.

Об'єктом дослідження є діяльність кредитних спілок як фінансових посередників ринку фінансових послуг України.

Предметом дослідження є аналіз фінансової звітності кредитних спілок _ членів НАКСУ 2013 року.

Методологічну основу роботи становлять напрацьовані положення економічної науки та досягнення сучасної зарубіжної і вітчизняної фінансової думки, дослідження провідних фахівців у галузі соціально-економічної сутності кооперативної ідеї та природи кооперативної форми господарювання.

Інформаційною основою дослідження є нормативно-правові акти, що регламентують діяльність фінансових установ в Україні, матеріали Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національного банку України, Державної служби статистики України, Всеукраїнської асоціації кредитних спілок, Національної асоціації кредитних спілок України, Об'єднання кредитних спілок «Програма захисту вкладів», праці вітчизняних і зарубіжних учених, довідкові видання, фактографічні дані низки кредитних спілок.

кредитній спілка депозитарний фінансовий



1. Розвиток кооперативного руху в Україні

Кредитні спілки як форма самоорганізації населення у галузі фінансів виникли у країнах Західної Європи в середині ХІХ століття як реакція простого народу на погіршення життя, викликане загостренням проблем капіталістичного способу виробництва. Це був період активних пошуків додаткових джерел фінансових ресурсів, необхідних для задоволення потреб населення й прискореного розвитку промислового виробництва. Оскільки банківські установи орієнтувались в основному на великий бізнес і дорогі банківські послуги, малий бізнес залишався наодинці зі своїми проблемами. Схоже відбувається і нині в Україні. [9]

Основою для вітчизняного кооперативного руху в галузі кредиту стали ідеї «батьків» німецької кооперації Г. Шульце-Деміга і Ф.В. Райфайзена. Саме вони проповідували і спонукали сільське населення заощаджувати свої кошти в кредитних спілках і при необхідності користуватись більш дешевими кредитами, ніж це було можливо в інших кредитних установах чи в приватних осіб. Ідея створення таких спілок самодопомоги швидко поширювалася у світі (Австрії, Італії, Франції, Англії, Росії та інших країнах).

В Україні перші організації фінансової взаємодопомоги та економічного самозахисту населення з'явилися у 60-х роках ХІХ сторіччя у формі ощадно-позичкових і кредитних товариств, які розвивались надзвичайно швидкими темпами, полегшуючи життя широких верст населення.

Перша кредитна спілка на Україні була створена в 1869 році міщанами міста Гадяч на Полтавщині. Також ощадно-позичкове товариство було створене і в с. Сокориці цієї ж області.

Кредитне та ощадно-позичкове товариства могли надавати позички благонадійності та довіри до нього, визначалась максимальна сума кредиту, який міг би бути йому виданим незалежно від наданого забезпечення, кількості та видів позичок. Окремо встановлювалась сума позички, яка могла бути видана під довіру. Встановлений ліміт кредитування записувався в розрахункову книжку члена. Також кредитне товариство виступало посередником продажу продукції, закупівлі необхідного реманенту [8]

Проте, вже на початку 80-х років ХІХ століття динамічне зростання кількості кредитних кооперативів істотно уповільнилось. Це було зумовлено цілим рядом причин. По-перше, деякі ощадно-позичкові товариства утворювалися лише для одержання від земства чи держави «легких грошей», які використовували неефективно. По-друге, недостатність коштів обмежувала для цих товариств максимальний термін дії позички до дев'яти місяців. Це ускладнювало кредитування дрібних підприємців, зокрема селян. Короткотерміновий кредит особливо не влаштовував тих, хто хотів придбати засоби виробництва. По-третє, господарська ініціатива малодосвідчених кооператорів пригнічувалася жорстким наглядом з боку міністерств фінансів та внутрішніх справ. І нарешті, темпи розвитку вітчизняного кооперативного руху істотно уповільнювалися відсутністю відповідної правової бази, яка б спричинила його зміцненню.

Період застою тривав до першої половини 90-х років ХІХ століття. Лише з прийняттям у 1895 році закону «Про установи дрібного кредиту» вітчизняний кредитно-кооперативний рух помітно активізувався. Названий закон передбачав деякі поліпшення щодо організації та функціонування ощадно-позичкових товариств, визначав роль земств у їхні діяльності. Кредитна кооперація ще більше активізувалась після затвердження, у 1896 році одночасно із статутом ощадно-позичкового, типового статуту кредитного товариства, діяльність якого орієнтувалася на потреби села. Завдяки фінансовій підтримці державного банку кількість кредитних товариств досить швидко зростала. Так, на 1 січня 1910 року в українських губерніях діяло вже 867 кредитних та 360 ощадно-позичкових товариств. А на 1 вересня 1919 року в Україні функціонувало вже понад 3300 кредитних кооперативів.

У сусідній Буковині кредитна кооперація мала не менш важливе значення. У 1889 р. у с. Раранчі біля Чернівців було організовано перший в регіоні український кооператив, і набули тут найбільшого поширення. Кредитні кооперативи посідали чинне місце і у Закарпатті. Так, до 1916 р. було організовано 346 кооперативних об'єднань, у тому числі 208 кредитних з 53 тис. членів.

Значний поштовх розвитку кооперативного руху серед українців західних регіонів дав заснований у Львові в 1898 році союз кредитних товариств. Він об'єднав 17 кооперативів Галичини і Буковини.

Успішній діяльності кредитної кооперації сприяло створення союзної організації. У 1903 році на Буковині було засновано спілку «Українська каса», що стала одночасно організаційним, ревізійним і фінансовим об'єднанням усіх видів української кооперації краю. У 1913 р. спілка об'єднувала 148 кредитних кооперативів з 18788 членами. У 1916 р. в Україні було близько 20 кредитних союзів.

Кредитні спілки і кооперація в цілому проіснували на Східній Україні до кінця НЕПу у 1920-х роках, а на Західній Україні - до 1939 року. Відтоді кредитна кооперація на Україні як явище практично не існувала, тобто з моменту встановлення на українських землях радянської влади. Лідери якої вирішили, що самодіяльні форми взаємодопомоги та економічного самозахисту населення в умовах соціалізму не потрібні, бо про все мала подбати держава, а ідея демократичних організацій, взаємодопомога - забута більш, ніж на півстоліття.

Але кооперативний рух не загинув, а розвивався швидкими темпами в Західній Європі, Північній та Південній Америці, в Австралії. Багато українців виїхали в інші країни не за своєю волею, найбільша хвиля емігрантів прибула до Канади, США, для них на чужині кредитна спілка стала необхідною, бо лише там можна було позичити гроші на прожиття або для відкриття своєї справи. Сьогодні українські кредитні спілки в цих країнах є сучасними фінансовими установами, що працюють за найвищими стандартами. В США членами кредитних спілок є більше 60 млн. осіб, в Канаді - кожен третій. Українська діаспора прагнула допомогти своїм землякам, але за радянських часів не мала для цього можливості [7]

Проголошення Україною незалежності дали позитивні зміни кооперативному руху, дозволило представникам української діаспори США та Канади організувати місію по відродженню в Україні кооперативних організацій взаємодопомоги громадян у фінансовій сфері - кредитних спілок. Однак, широко розповсюджена на цей час у захисту населення в умовах ринку в Україні була повністю забутою широкими верстами населення та маловідомою науковцям, політикам та державним службовцям. Низький рівень кооперативних знань суспільства, дискредитація кооперативної ідеї псевдокооперативами в період «перебудови», недосконалість господарського законодавства України ускладнювали процес відродження істинних кооперативних організацій.

В лютому 1992 р. в Україну прибула делегація Всесвітньої ради кредитних спілок та Української світової кооперативної ради. Цей момент можна вважати початком відродження кредитного руху. В першій половині 1992 р. в Україні вже існували кредитні спілки в Кривому Розі, Стрию Львівської області, Києві і через рік у Чорткові Тернопільської області. Кредитні спілки почали виникати в багатьох містах. 20 вересня 1993 р. Президент України підписав Указ, яким затверджено «Тимчасове положення про кредитні спілки в Україні та Закон України «Про громадські об'єднання». А також, 7.02.1994 року Правління Національного банку України погодило Типовий статут кредитної спілки з питань кредитування та розрахунків. Ним регулювалась діяльність кредитних спілок на цей час. Після чого почалось стрімке виникнення кредитних спілок у більшості областей.

Після цього процес відродження кредитних спілок в Україні став набувати реальних рис. У Києві були відкриті представництва Всесвітньої ради кредитних спілок та Канадської кооперативної асоціації, які розпочали реалізацію відповідно американської та канадських спілок в Україні. Їх партнерами були українські кредитні спілки США та Канади.

У червні 1994 року 28 кредитних спілок із 17 областей України заснували Національну асоціацію кредитних спілок України (НАКСУ), ідея створення якої виникла при заснуванні Національного агрокомітету по відродженню руху кредитних спілок в Україні [12]

В листопаді 1994 року Національна асоціація кредитних спілок України була прийнята повноправним членом Всесвітньої ради кредитних спілок. Створення спілок в Україні, яка їх об'єднує, захищає їх інтереси перед державними органами, та виконує інші важливі функції призвело до зростання кількості кредитних спілок та значного поліпшення якості їх роботи (див. табл. 1).

Таблиця 1.1 Динаміка показників кредитних спілок-членів НАКСУ

Виходячи з даних таблиці 1.1. видно, що з кожним роком в Україні збільшується кількість кредитних спілок, а й відповідно і кількість членів. Так у 1995 році до НАСКУ входило лише 47 спілок, з розвитком ринку фінансових послуг в 2003 році їх кількість збільшилась у 2,5 рази і становить 118. Відповідно збільшувалась кількість наданих позик. Порівняно з 2002, у 2003 році було надано на 18639 позик більше, що в загальному становить 118673,8 грн. Отже, у майбутньому ми простежили позитивні зміни в розвитку системи кредитних спілок.

У квітні 1995 року при НАКСУ був створений власний Навчально-методичний центр, а у вересні - Сервісний центр. За даними НБУ, на початок 1996 року в Україні було зареєстровано близько двохсот кредитних спілок.

Реалізація ініційованих українською діаспорою проектів технічної допомоги розвитку кредитних спілок в Україні була успішною, тому уряд США прийняв рішення про продовження Програми технічної допомоги до 1998-го року, а уряд Канади - до 2001-го.

З метою врегулювання питань щодо порядку залучення особистих заощаджень громадян для взаємного кредитування і фінансової підтримки 22.06.1999 року був прийнятий Указ Президента України «Про кредитні спілки» і затверджено «Положення про кредитні спілки». Прийняті нормативні документи надали можливість кредитним спілкам забезпечити широкий спектр послуг своїм членам, вирішило питання державного регулювання та надало повноваження Національній асоціації кредитних спілок України, щодо виконання функцій центру фінансової стабілізації і клірингу системи кредитних спілок України.

У 2001 році 3 серпня був прийнятий Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Згідно із Законом кредитна спілка може здійснювати: фінансовий лізинг, надання гарантій і поручительства; торгівлю цінними паперами. [2]

У серпні цього ж року Правління НБУ затвердило Положення про порядок видачі ліцензій на здійснення окремих банківських операцій небанківськими установами, і з 1 січня 2002 року, усі небанківські фінансові посередники проходять ліцензування. Ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Кредитні спілки є порівняно новими суб'єктами на фінансовому ринку України. До прийняття Закону «Про кредитні спілки» №2908-ІІІ від 20 грудня 2001 року ці установи мали юридичний статус громадських організацій, що здійснюють надання фінансових послуг своїм членам на підставі тимчасового положення про ці організації, затвердженого указом Президента. В податковому законодавстві спілки були віднесені до неприбуткових організацій.

Такий, не досить чітко визначений статус призводив до виникнення багатьох запитань стосовно економіко-правової природи спілок та створював певні проблеми в їх роботі.

Прийнятий закон, який протягом чотирьох років розглядався, доопрацьовувався Комісією ВРУ з питань фінансів та банківської діяльності надав кредитним спілкам нового, принципово іншого кредитного статусу «неприбуткової організації, заснованої фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг…» і при цьому визначив, що «кредитна спілка є фінансовою установою». Це дозволило більш детально врегулювати окремі аспекти діяльності кредитних спілок, але не внесло, та, мабуть, і не могло внести повної ясності щодо особливостей їх соціально-економічної природи. Тому питання «Чим кредитна спілка відрізняється від інших фінансових установ?» досі залишається актуальним.

Нині в Україні понад 500 кредитних спілок. У результаті ринок збагатився різноманітними, потрібними населенню товарами, а гроші громадян швидко обертаються, при цьому приносячи дивіденди членам спілки і прибуток дрібному бізнесу.

Таким чином, українці в діаспорі зберегли ідею взаємодопомоги та кооперативного кредитування і більш ніж через півсторіччя забуття повернули її українському народу.

Народ України сприйняв цю ідею і в нелегкі для себе часи почав відроджувати кредитні спілки - організації економічного самозахисту та взаємодопомоги. Люди не стали просити допомоги у держави. Вони вирішили самі поліпшити своє життя. Завдання ж держави звелось лише до одного - створити народу України умови для організації самодопомоги, бо право на економічний самозахист та взаємодопомогу є невід'ємним правом людини в будь-якій цивілізованій країні.

2. Кредитна спілка як фінансовий посередник. Аналіз фінансової звітності кредитних спілок 2013 року

Гостра нестача фінансових ресурсів і дорогі кредити комерційних банків, незважаючи на активну політику Національного банку України щодо формування кредитної політики у державі, спонукають центральні органи влади, широку громадськість і малій бізнес до пошуків доступніших джерел фінансових ресурсів і нових форм організації фінансових інститутів.

Такими новими формами самоорганізації населення у галузі фінансів покликані стати кредитні спілки, які були відомі в Україні у минулому як кредитні й ощадно-позичкові товариства. Їхня назва й організаційна структура залежати від конкретних історичних, територіальних та економічних умов і завдань, котрі ставили перед собою такі організації.

У світі є різні види фінансово-кредитних кооперативів. Такі установи досить часто не лише надають фінансові, а й здійснюють різні торгівельно-посередницькі операції, що розширює сферу їхньої діяльності, зміцнює фінансовий стан і підвищує авторитет серед населення.

Динаміка зростання кількості кредитних спілок та їх основних економічних показників за останні роки вказують на ефективність механізму діяльності організацій. Зараз фінансовий ринок України не є достатньо розвиненою системою. Комерційні банки, страхові та інвестиційні компанії не тяжіють до обслуговування дрібних вкладів та дрібних кредитів. Отже, виникає потреба у інших фінансових посередниках, які зайняли б цю нішу на грошовому ринку України. Історія та нинішня світова практика кредитної кооперації вказує, що кредитні спілки є альтернативою вирішення фінансових проблем населення, підприємців середнього та особливо малого бізнесу, фермерських господарств. [14]

Саме тому, є закономірним визнання Указом Президента розвитку кооперативного руху, в тому числі і кредитних спілок, одним із важливих напрямів реалізації структурних змін в економіці України та формування її багатоукладності.

Відсутність цивілізованого кооперативного законодавства стала причиною того, що відродження в Україні кредитних спілок як організацій фінансової взаємодопомоги громадян почало здійснюватись через юридично-організаційну форму громадської організації, а не кооперативу, як це прийнято в усьому світі. В зв'язку з тим, що діяльність громадських організацій, як правило, носить негосподарський характер, у кредитних спілок почали виникати певні труднощі в організації роботи та відносинах з державними органами. Діяльність кредитних спілок з надання кредитів під відсотки, приймання грошових вкладів на різних умовах та нарахування відсотків на них більш схожа до діяльності фінансової установи, ніж громадської організації. У зв'язку з цим на різних рівнях почало виникати питання: «Що таке кредитна спілка: громадська організація чи фінансова установа?» При цьому давались дві протилежні відповіді, кожна з яких була правильною частково, але помилковою повністю. Ця помилка у визначенні кредитної спілки стала результатом некоректності самого питання, тому що кредитна спілка не є громадською організацією чи фінансовою установою в традиційному їх розумінні. Кредитна спілка - це фінансовий кооператив, який одночасно є і громадською, і фінансовою організацією та являє собою специфічну форму господарювання, відміну від інших форм. Із соціальної точки зору кредитна спілка - це форма фінансової взаємодопомоги та економічного самозахисту людей; із організаційної - громадська організація; з економічної - фінансова установа; а разом - фінансовий кооператив.

Згідно чинного Закону України «Про кредитні спілки» із змінами в липні 2003 року. Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. [1]

Кредитні спілки - це суб'єкти фінансового ринку, які надають фінансові послуги подібні до банківських: залучають кошти шляхом прийняття депозитів, відкриття пайових, ощадних та чекових (розрахункових), пенсійних та інших рахунків і за рахунок цих коштів видають кредити різних видів, розміщують тимчасово вільні кошти у казначействі зобов'язання, державні і муніципальні облігації та інші високонадійні цінні папери. Крім цього, кредитні спілки здійснюють розрахунково-касове обслуговування, обмін чеків, продаж дорожніх чеків, випуск кредитних карток, брокерські та нотаріальні послуги, послуги по телефону та через банківські автомати та здійснюють інші операції.

Незважаючи на те, що кредитні спілки пропонують майже повний перелік банківських послуг і є «майже банками», вони мають особливий статус і вважаються специфічними фінансовими установами.

Кредитна спілка - незалежна, неприбуткова, колективна організація, яка пропонує кредити під нижчий процент, ніж банки, й працює за зручним графіком. Головною відмінністю між банком та кредитною спілкою є те, що остання обслуговує виключно своїх членів, не може приймати заощаджень чи давати позики юридичним особам або іншим громадянам, які не є членами цієї спілки. Власниками та керівниками кредитної спілки є виключно її члени. У банку власник 51% акцій є керівником і саме від нього залежить політика банку.

Принципова відмінність кредитної спілки від банку полягає у тому, що вона виконує лише дві базові операції грошового ринку, зберігаючи при цьому статус фінансового посередника. Це залучення коштів і їхнє розміщення. Банк і тільки він виконує ще й третю базову операцію - відкриття і обслуговування поточних рахунків клієнтів.

Особливістю діяльності кредитних спілок в Україні є те, що відповідно до чинного законодавства, окрім комерційних банків, лише вони мають право працювати з фізичними особами на ринку заощаджень. Кредитні спілки, тим видом фінансових установ, який може забезпечити потреби невеликих приватних вкладників та позичальників. Річ у тім, що комерційним банкам не вигідно обслуговувати невеликі вклади й надавати дрібні позички. [11]

Звичайно, кредитні спілки не конкурують із кредитними банками, які надають чималі за розміром кредити солідарним підприємствам, фірмам. Позитив кредитівок у тому, що вони своїм членам - фізичним особам - виділяють мікрокредити.

Надані кредити здебільшого короткострокові на 6-12 місяців. Спілчани - народ дисциплінований, тому й частка неповернених кредитів мізерна: 4-6%. До того ж гнучкіша система забезпечення позик робить цей небанківський сектор привабливішим для користувачів.

Отже, кредитні спілки є складовою фінансово-інвестиційного ринку, важливим елементом банківської інфраструктури. Це створює додаткові можливості для посередництва у залученні заощаджень громадян та розширенні можливостей підприємств у виборі джерел фінансування.

Кооперативна природа визначає основні риси кредитних спілок як фінансових установ та відрізняє їх від інших суб'єктів фінансового ринку тим, що:

по-перше, на відміну від інших фінансових установ, які, як правило, створюються однією групою людей (власниками) для отримання прибутку від надання фінансових послуг іншій групі людей (клієнтам), кредитна спілка створюється групою людей для самозабезпечення фінансовими послугами на основі кооперації. Метою діяльності кредитної спілки є не отримання прибутку, а надання різноманітних фінансових послуг виключно своїм членам. Члени спілки є одночасно її власниками та клієнтами, тому кредитній спілці вдається поєднати інтереси власників (максимізація доходу) та клієнтів (мінімізація витрат). Прибуток отриманий від членів як від клієнтів, розподіляється між ними як між власниками за загальним рішенням. Законодавство більшості країн світу в тому числі України відносить кредитні спілки до неприбуткових організацій.

по-друге, кредитні спілки створюються на базі певного існуючого територіального чи професійного об'єднання, громадської чи релігійної організації, територіальної одиниці, трудового колективу та іншого формального чи неформального об'єднання, в якому люди, як правило, знають одне одного. Інші фінансові установи створюються на базі штучно сформованої групи;

по-третє, на відміну від інших фінансових установ при заснуванні кредитної спілки не визначається фіксована чи потенційна кількість людей, які будуть її власниками. Передбачається, що спілка зростатиме і кількість власників постійно збільшуватиметься;

по-четверте, статут на всі принципові рішення щодо діяльності кредитних спілок приймаються загальними зборами, на яких кожен член спілки має один голос незалежно від суми внесків та терміну вступу до спілки. Особи, які створили спілку, не мають жодних привілеїв чи виключних прав по відношенню до членів, які вступили до спілки пізніше. В інших фінансових установах розподіл голосів здійснюється відповідно до частки в майні (кількості акцій);

по-п'яте, кредитна спілка є водночас формою взаємодопомоги громадян, їх громадською організацією, яка створює різноманітні колективні фонди, що використовуються на суспільні потреби, та фінансовою установою, яка може надавати своїм членам майже повний перелік банківських послуг.

Кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб, які відповідно можуть бути членами кредитної спілки та об'єднані хоча б за однією з таких ознак: мають спільне місце роботи чи навчання або належать до однієї професійної спілки, об'єднання професійних спілок, іншої громадської чи релігійної організації або проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області [3]. Рішення про створення кредитної спілки оформляється протоколом установчих зборів, який підписують голова та секретар зборів.

Кредитні спілки діють на підставі статуту, маючи місцевий статус, вони легалізуються шляхом реєстрації в управліннях Міністерства юстиції України, їхній статут підлягає погодженню з питань кредитування та розрахунків з управлінням Національного банку України [2].

Управління кредитною спілкою здійснюється на демократичних засадах, що означає, що незалежно від моменту вступу чи розміру внеску, кожен учасник спілки має право одного голосу. Найвищим органом управління кредитної спілки є загальні збори, на яких з числа їх учасників формують:

- спостережну раду, яка представляє інтереси членів кредитної спілки в період між загальними зборами, що скликаються раз на рік;

- ревізійну комісію, яка контролює фінансово-господарську діяльність кредитної спілки;

- правління кредитної спілки, яке є виконавчим органом, що здійснює керівництво її поточною діяльністю;

- кредитний комітет - орган, відповідальний за організацію кредитної діяльності спілки [6].

За рішенням загальних зборів членів кредитної спілки можуть бути створені й інші органи управління [3].

В статуті кредитної спілки визначаються можливі шляхи спрямування доходів, крім розподілу їх по вкладах членів, що відповідно поповнює і позиковий фонд.

Капітал кредитної спілки не може бути меншим, ніж 10 відсотків від суми її загальних зобов'язань [5].

Законодавство не містить спеціальних правил відповідальності в разі нецільового використання кредиту, тому слід застосовувати норми, закріплені в статуті. Питання пролонгації кредиту теж відносять на розсуд самої кредитної спілки, в статуті якої має бути визначено, який саме орган компетентний це вирішувати [4].

Кредитна спілка надає різні види кредитів: за своїм цільовим призначенням, за терміном користування, з різними режимами сплати відсотків та основної суми кредиту, з різними рівнями забезпеченості .

Переважна більшість кредитів є дрібними кредитами на споживчі цілі - 52% загальної суми наданих кредитів; комерційні кредити та кредити, що передбачають триваліший термін кредитування та більші суми кредиту, займають загалом 24%, кредити на придбання, ремонт та реконструкцію житла - 8% [8].

Станом на 30.09.2013 у Державному реєстрі фінансових установ обліковувалось 628 кредитних спілок. Відбулося збільшення їх кількості на 14 одиниць або на 2,3%. Темпи приросту зумовлені зростанням довіри населення та доступністю отримання кредитів у кредитних спілках завдяки їх певним перевагам над банківським кредитуванням.

Територіальне розміщення кредитних спілок України зображено на рис. 1

На фоні зменшення кількості членів кредитних спілок (з 1 150,9 тис. осіб у 2012 році до 978,7 тис. осіб у 2013 році) , частка громадян, що мають внески (вклади) на депозитних рахунках у кредитних спілках, є незначною - за цей період вона збільшилась з 45,1 тис. осіб (2012 р.) до 45,5 тис. осіб (2013р.) [17].



Рис. 2.1 Територіальне розміщення кредитних спілок України

Результати діяльності кредитних спілок та динаміка основних показників їх діяльності cтаном на 30.09.2012-2013 рр. наведені в табл. 2.1

Табл. 2.1 Показники діяльності кредитних спілок

У цілому система кредитних спілок демонструє збільшення основних показників діяльності (рис. 2.2).



Рис. 2.2 Збільшення основних показників діяльності за 2013 р.

Загальний обсяг активів кредитних спілок станом на 30.09.2013 становить 2 807,2 млн. грн. і збільшився на 77,0 млн. грн. або на 2,8% порівняно з аналогічним періодом 2012 року (станом на 30.09.2012 - 2 730,2 млн. грн.). Загальний обсяг капіталу кредитних спілок станом на 30.09.2013 становить 1 169,2 млн. грн. та порівняно з відповідною датою минулого року зменшився на 2,4 млн. грн. або на 0,2%. Загальний капітал сформовано за рахунок:

- пайових внесків членів кредитних спілок 60,3% (705,5 млн. грн.)

- резервного капіталу - 35,5% (415,0 млн. грн.);

- додаткового капіталу - 4,4% (51,3 млн. грн.).

Дані таблиці 2.1 свідчать, що в загальному обсязі активів найбільшу частку (31,1%) становить група із 46 кредитних спілок (9,0% від кількості кредитних спілок, які подали звітні дані за 9 місяців 2013 року) з обсягом активів від 10 до 50 млн. грн. При цьому, на частку трьох кредитних спілок (0,6%) припадає 17,5% активів кредитних спілок від загального обсягу. Станом на 30.09.2013 на депозитних рахунках членів кредитних спілок обліковувалось вкладів на загальну суму 1 363,3 млн. грн., що перевищує показник відповідного періоду 2012 року на 6,0%. Середня сума внесків на депозитні рахунки становить 30 тис. грн. (станом на 30.09.2012 - 28,5 тис. грн., станом на 30.09.2011 - 24,8 тис. грн.). Зростання вкладів (внесків) членів кредитної спілки на депозитні рахунки у цілому та у розрахунку на одного члена кредитної спілки свідчить про зростання довіри населення до кредитних спілок як до депозитних установ.

Кредити, надані членам кредитних спілок, також збільшилися на 1,5% (39,8 млн. грн.) порівняно з минулим роком і становлять 2 621,7 млн. грн. Середній розмір одного кредиту має тенденцію до збільшення та станом на 30.09.2013 становить 11,3 тис. грн. (на 30.09.2012 - 9,5 тис. грн., на 30.09.2011 - 8,7 тис. грн.).

Табл. 2.2 Розподіл кредитних спілок за обсягом їх активів станом на 30.09.2013

Станом на 30.09.2013 у кредитному портфелі найбільшу частку 57,4% (1 504,7 млн.грн.) становлять кредити з терміном погашення понад 12 місяців. Також значну частку (40,2%) мають кредити з терміном погашення від 3 до 12 місяців. Частка кредитів з терміном погашення до 3 місяців у загальному кредитному портфелі становить 2,4%. У структурах кредитного та депозитного портфелів кредитних спілок найбільші частки припадають на кредити та депозити строком понад 12 місяців та від 3 до 12 місяців. Найбільшим попитом у населення користуються споживчі кредити, частка яких становить 59,8% або 1 565,6 млн. грн., які включають в себе такі види кредитів:

- на придбання автотранспорту - 46,7 млн. грн. (2,9%);

- на придбання аудіотехніки, відео- та побутової техніки - 59,5 млн. грн. (3,8%);

- на інші потреби - 1 459,4 млн. грн.(93,2%).

Друге місце посідають кредити, надані на придбання, будівництво та ремонт нерухомого майна - 24%. Кредитування ведення селянських та фермерських господарств, як і в попередні періоди, має незначну частку в загальному обсязі виданих кредитів.

Діапазон середньозважених відсоткових ставок за кредитами, які надані членам кредитних спілок, досить широкий. Найбільша кількість кредитних спілок (156) надають кредити за середньозваженою ставкою в межах від 40% до 50% річних (табл. 2.3). Більше половини кредитних спілок надають своїм членам кредити за відсотковою ставкою в межах від 30% до 50% річних.

Табл. 2.3 Розподіл кредитних спілок за середньозваженими відсотковими ставками за,кредитами станом на 30.09.2013

Кредитний портфель кредитних спілок членів НАКСУ у третьому кварталі 2013 року збільшився на 2,7% і на 01.10.2013 року склав 529 959 890 грн. Протягом 12 місяців кредитний портфель збільшився на 3 %.



Рис. 2.3 Кредитний портфель кредитних спілок (грн.)

Активи кредитних спілок - членів НАКСУ на 01.10.2013 склали 575 650 218 грн., що свідчить про зростання сумарних активів потягом третього кварталу майже на 10 млн. грн., а у порівнянні з аналогічним періодом минулого року - на 28,6 млн. грн. (5%). З початку року сумарні активи кредитних спілок членів НАКСУ зросли на 7%. Уявлення про наявну структуру активів кредитних спілок - членів НАКСУ дає наступна таблиця:

Таблиця 2.4 Активи кредитних спілок



У третьому кварталі 2013 року середні активи кредитних спілок - членів НАКСУ продовжили зростання і досягли станом на 1 жовтня 2013 року 4 394,3 тис. грн. Отже, протягом третього кварталу середні активи зросли на 75,8 тис. грн., а протягом 12 місяців - на 250 тис. грн.

Найчисленніші групи кредитних спілок спілки з розміром активів від одного до 5 мільйонів грн., таких спілок в НАКСУ біля 53% від загальної кількості, в них акумульовано майже 30% активів системи. В той же час, 22% спілок з активами понад 5 млн. грн. акумулюють 68% активів системи, а на 25% від загальної кількості кредитних спілок з активами менше 1 млн. грн. припадає лише 2% активів.

У 2013 році в основному простежувалися позитивні тенденції розвитку системи кредитних спілок. Зберігаються темпи зростання основних фінансових показників, формується власний капітал кредитних спілок, на фоні постійного зниження процентних ставок за кредитами діяльність спілок залишається не збитковою, зменшення питомої ваги операційних витрат свідчить про підвищення ефективності діяльності кредитних спілок. Простежується позитивна динаміка приведене кредитними спілками свого фінансового стану у відповідність до вимог Закону України «Про кредитні спілки».

3. Проблеми та перспективи розвитку кредитних спілок в Україні

Одним з головних аспектів подальшої розбудови системи кредитної кооперації є підвищення конкурентоспроможної позиції кредитних спілок на вітчизняному ринку фінансових послуг через активізацію фінансової, системної та організаційної інтеграції системи кредитної кооперації. У контексті цього організаційна інтеграція потребує здійснення з боку держави таких заходів:

- об'єднання кредитних спілок членством в асоціаціях національного рівня;

- створення саморегулівної організації для розробки правил господарської діяльності у сфері фінансових послуг та контролю за їх дотриманням.

Починаючи з 2009 року кількість кредитних спілок почала різко зменшуватися. Таку тенденцію можна простежити за наведеними даними: у 2004 році кількість кредитних спілок становила 687, у 2005 - 723, у 2006 - 734, у 2007 - 739, у 2008 - 745, у 2009 - 755, у 2010 - 700, а у 2011 році їх налічувалося 615 [5]. Причинами, що призвели до кризи діяльності кредитних спілок стали:

1. Здійснення керівництвом кредитних спілок ризикової політики залучення ресурсів спілок у спекулятивні операції переважно з нерухомістю та землею.

2. Панічні настрої серед вкладників кредитних спілок на початку фінансової кризи спричинили масовий відтік депозитів: за період 2008-2009 рр. кількість вкладників зменшилась на 48,6% з 245,3 до 119,2 тис. осіб , в той час як кількість позичальників зменшилась на 21% з 561,5 до 443 тис. осіб., що спричинило дисбаланс кредитного та депозитного портфелів.

3. Всеукраїнський статус кредитних спілок: через недоліки законодавства порушується принцип кооперації (неможливість проведення загальних зборів кредитної спілки, обрання голови правління, контролюючих органів та спостережної ради). Це призвело до масових зловживань в керівних органах спілок. З огляду на сьогоднішню ситуацію можна виділити такі найважливіші сучасні проблеми розвитку кредитних спілок:

1. Недостатній рівень капіталізації;

2. Відсутність діючої інфраструктури фінансової та технічної підтримки;

3. Відсутність ефективного механізму захисту прав членів кредитних спілок;

4. Існування значної кількості кредитних спілок, що у своїй діяльності не дотримуються основних принципів міжнародного кооперативного руху і вимог щодо захисту прав їх членів. Отже, для вирішення проблем, які існують в діяльності кредитних спілок в сучасних умовах слід вжити заходів як на державному, так і на регіональному рівнях. Потрібно створити бюро кредитних історій для формування єдиної бази позичальників; прискорити процес формування потужних асоціацій. Також, створення регіональних стабілізаційних фондів зможе спростити доступ кредитної спілки до фінансової допомоги, а відповідна співпраця обласних фондів на державному рівні сприятиме контролю за їх ліквідністю. Ще однією, якщо не найвагомішою, проблемою діяльності кредитних спілок України є неповерненість кредитів. Для вирішення даного питання кредитні спілки можуть не самостійно займатися цим, затрачаючи при цьому значні кошти та час, а частково делегувати ці повноваження єдиному спеціальному органу - Агенції по роботі із проблемними кредитами. Ще одним способом мінімізації ризику є страхування. Але, на даний момент, кредитні спілки не надто активно співпрацюють зі страховими компаніями. Причинами цього є невигідні умови співпраці, нечесна робота деяких страхових компаній, необізнаність керівництва кредитні спілки у вигодах страхування тощо. Особливої уваги потребує питання фермерського кредитування кредитними спілками.

Саме цей напрямок у кредитування може допомогти виходу з важкої фінансової кризи як селян, так і кредитних спілок. А вкладаючи кошти у вирощування та виробництво - ми вкладаємо кошти у своє майбутнє, як потужної аграрної країни. Тут можна перейняти і міжнародний досвід, який пристосувати до українських реалій. На сьогоднішній день кредитні спілки, як і інші фінансові посередники зазнали втрат, відновлення попереднього стану яких, за прогнозами різних експертів, сягне від 2 до 4 років. Тож кредитним спілкам і фінансовому ринку загалом потрібно вдосконалювати свою діяльність, підвищуючи довіру населення та рейтинг нашої країни загалом, створюючи стратегічні плани на майбутнє.

В сучасних умовах основними проблемами функціонування кредитних спілок є:

- Наявність «сірого» сектору, велике число «жевріючих» кредитних спілок, порушення кооперативних принципів у діяльності значної кількості кредитних спілок;

- Недосконала структура кредитного портфеля, політика формування та управління активами й пасивами, відповідні процентні ставки, недостатнє упровадження нових видів послуг і ринкових інструментів, відсутність узгодженої довготермінової ринкової стратегії;

- Недостатній доступ до дешевих і довгих ресурсів, неналежне сервісне супроводження, відсутність механізмів підтримання фінансової стабільності кредитних спілок та гарантування вкладів їх членів, низький рівень системної інтеграції кредитних спілок у режимі саморегулювання [10].

Функціонування кредитних спілок ускладнюється також через неврегульованість питань нагляду і контролю за їх діяльністю. Незначними наглядовими функціями наділені Національний банк України та Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. З огляду на зазначену проблему доцільно зобов'язати контролюючі органи проводити на підставі звітності розрахунок показників, які характеризують стан кредитних спілок, та виносити рішення рекомендаційного характеру щодо усунення виявлених недоліків. При цьому контролюючий орган повинен тісно співпрацювати з Національною асоціацією кредитних спілок України [7].

Головною проблемою функціонування кредитних спілок в Україні є недосконалість законодавчо-нормативного середовища й закріплення кооперативної природи кредитних спілок. Оптимальним розв'язанням цієї проблеми є внесення змін до нормативно-правових актів, які регламентують діяльність кооперативних неприбуткових товариств та кредитних спілок.

Згідно з Концепцією розвитку системи кредитної кооперації, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України, серед найважливіших факторів і тенденцій, що стримують розвиток кредитних спілок можна виділити:

- недосконалість законодавства, що регулює діяльність суб'єктів системи кредитної кооперації, зокрема значна обмеженість можливостей кредитних спілок у наданні фінансових послуг їх членам та юридичним особам;

- недостатній для належного виконання їхніх зобов'язань перед членами рівень капіталізації;

- недостатня поінформованість населення про діяльність кредитних спілок;

- концептуальна невизначеність на тривалу перспективу;

- збільшення концентрації ринку кооперативного кредитування;

- наявність у кредитному портфелі кредитних спілок переважної кількості короткострокових кредитів;

- порівняно незначні строки кредитування;

- відсутність діючої інфраструктури фінансової й технічної підтримки ефективної діяльності кредитних спілок;

- відсутність ефективного механізму захисту прав членів кредитних спілок, у тому числі гарантування вкладів;

- існування значної кількості кредитних спілок, що у своїй діяльності не дотримуються основних принципів міжнародного кооперативного руху й вимог щодо захисту прав їх членів;

- низький рівень професійної діяльності й технічної оснащеності переважної більшості кредитних спілок тощо[5].

Для комплексного вирішення питань, які постали перед кредитними спілками, необхідно:

- Запровадити на державному й регіональному рівнях системи стабілізації та фінансового оздоровлення кредитних спілок;

- Створити систему страхування і гарантування вкладів від фінансових ризиків;

- Ініціювати створення бюро кредитних історій для формування єдиної бази позичальників, що надасть можливість знизити частку прострочених і неповернених позик;

- Прискорити процес формування потужних асоціацій, діяльність яких сприятиме розробці й запровадженню єдиних правил поведінки на ринку кооперативного кредитування, професійних і технологічних стандартів діяльності кредитних спілок;

- Запровадити жорсткішу систему нагляду та контролю дотримання й виконання основних показників діяльності кредитних спілок;

- Сформувати установи сервісної інфраструктури, які повинні надавати послуги кредитним спілкам і об'єднанням кредитним спілкам у сфері навчання, консультаційного супроводження [10].

На даний час в Україні дії два стабілізаційних фонди, що діють при загальнодержавній асоціації кредитних спілок: Програма захисту вкладів при Всеукраїнській асоціації кредитних спілок та Стабілізаційний фонд при Національній асоціації кредитних спілок України .

Крім того, дуже важливою є проблема захисту кредитних спілок від збитків, пов'язаних і несвоєчасним поверненням чи неповерненням кредитів. Розв'язання даної проблеми полягає у створенні регіональних, а згодом і загальнодержавної системи ведення кредитних історій позичальників - бюро кредитних історій. Ефективним способом для істотного скорочення зазначених витрат є делегування повноважень щодо роботи із проблемними кредитами єдиному органу - Агенції по роботі із проблемними кредитами[13].

З огляду на загальносвітові тенденції розвитку кредитних спілок необхідно запроваджувати моніторинг їхньої діяльності .

До перспектив розвитку кредитних спілок можна віднести: кредитні спілки, акумулюючи частину ВВП, мають можливість перетворювати її на суттєвий інвестиційний ресурс, не обхідний для забезпечення економічного розвитку загалом; діяльність кредитних спілок передусім спрямована на задоволення фінансових потреб малих та середніх підприємств у різних галузях економіки, частка яких у сукупному ВВП у провідних країнах світу (наприклад, США, Велика Британія) - до 70%; демократизм в управлінні «один член - один голос»; обслуговування тільки своїх клієнтів за принципом відшкодування витрат (принцип неприбутковості); праця не для прибутку, а для добробуту населення; можуть створюватися спеціалізовані фонди для здійснення різноманітних гуманітарних програм, які вона супроводжує не тільки фінансово, а й організаційно; зарубіжна технологічна допомога розвитку та справжня кооперативна власність; наявність системи модельних змодельованих кредитних спілок.

Підбиваючи підсумок, можна стверджувати, що одним із основних пріоритетів розвитку кредитних спілок в Україні є збереження кооперативного принципу їх функціонування, забезпечення якісного обслуговування членів фінансових кооперативів та як найшвидше усунення суперечливих моментів у нормативно - правових актах, які регулюють діяльність кредитних спілок.



Висновок

Кредитні спілки поступово займають належне місце в економіці України.

В результаті проведеного дослідження можна виділити основні риси кредитних спілок:

- її клієнти - її учасники;

- неприбуткова діяльність;

- основа статутного фонду - вступні внески членів;

- призначення - надання послуг;

- низькі відсотки;

- швидкі строки отримання кредиту;

- короткостроковість кредиту;

- спосіб забезпечення кредиту - головний іпотека.

В результаті проведеного дослідження були з'ясовані сучасні тенденції розвитку кредитних спілок, які мають як позитивні так і негативні сторони діяльності та умови кредитування.

Станом на 30.09.2013 у Державному реєстрі фінансових установ обліковувалось 628 кредитних спілок. Відбулося збільшення їх кількості на 14 одиниць або на 2,3%. Темпи приросту зумовлені зростанням довіри населення та доступністю отримання кредитів у кредитних спілках завдяки їх певним перевагам над банківським кредитуванням.

Система кредитної кооперації, загальні активи якої на сьогодні перевищують 2,8 млрд грн, об'єднує понад 1 млн громадян України:

42 тисячі громадян довірили свої кошти українським кредитним спілкам, з них 60,2 % вкладники кредитних спілок, які є членами ВАКС;

242,5 тисяч громадян мають діючі кредитні договори, зокрема кожен другий позичальник кредитних спілок отримав кредит у кредитній спілці, яка є членом ВАКС.

За підсумками І півріччя 2013 року активи кредитних спілок України зросли на 146,2 млн грн (на 5,5 %) -- до 2 803,1 млн грн, що на 7,5 % більше порівняно з аналогічним періодом 2012 року.

Загальний обсяг активів кредитних спілок-членів ВАКС у І півріччі 2013 року зріс на 69,4 млн грн і на 01.07.2013 р. становив 972,3 млн грн, що на 7,8 % більше ніж в аналогічному періоді 2012 року. Питома вага активів кредитних спілок-членів ВАКС у загальній сумі активів кредитних спілок України станом на 01.07.2013 року склала майже третину ринка -- 34,7 %.

За січень -- червень 2013 року відбулось зростання обсягів кредитування в кредитних спілках України, порівняно з аналогічним періодом минулого року; середній кредит, наданий одному члену, сягнув понад 10 тис. грн.

З початку 2013 року кредитний портфель кредитних спілок України збільшився на 2,2 % (на 55,2 млн грн.) -- до 2 586,2 млн грн. У той же час, кредитний портфель кредитних спілок-членів ВАКС збільшився на 5,4 % (на 44 млн грн) та склав 878 млн грн (33,9 % від загального кредитного портфеля України).

Найбільш популярними на ринку є кредити, надані на споживчі потреби, а саме: придбання техніки для дому, оплату навчання, лікування й інші соціальні потреби. Частка таких кредитів сягає понад 64 %.

Не менш важливим є також й те, що кількість вкладників зменшується, але при цьому зростає загальна сума депозитного портфеля кредитних спілок України та членів ВАКС. Так депозитний портфель кредитних спілок України в І півріччі 2013 року склав 1 304,9 млн грн, що на 1,4 % більше порівняно з початком року та на 5,1 % більше порівняно з І півріччям 2012 року.

Упродовж І півріччя 2013 року кредитні спілки суттєво підвищили свій рівень капіталізації. З початку року капітал кредитних спілок України зріс на 98,5 млн грн і на 01.07.2013 р. склав 1 187,2 млн грн, що на 13,8 % більше порівняно з 01.07.2012 року. Капітал кредитних спілок-членів ВАКС протягом року зріс на 15,8 % і станом на 01.07.2013 склав 269,2 млн грн, що становить 22,7 % від загального капіталу кредитних спілок України.

Отже, варто відзначити, що з початку 2013 року спостерігається позитивна тенденція діяльності як кредитних спілок України, так і безпосередньо кредитних спілок-членів ВАКС. У першу чергу це зумовлено тим, що кредитні спілки намагаються бути ближчими до людей, шукають шляхи ефективної співпраці та готові до відкритого діалогу. Як результат, зростають обсяги наданих кредитів і внесків (вкладів) на депозитні рахунки, що в свою чергу говорить як про підвищення довіри населення до кредитних установ, так і про плідної співпраці спілок зі своїми членами.

Також варто звернути увагу на те, що кредитні спілки підвищили свій рівень капіталізації. Така тенденція насамперед свідчить про підвищення надійності й стабільності кредитних спілок.

Аналогічну тенденцію до зростання демонструють і показники кредитних спілок-членів ВАКС. При цьому, частка кредитних спілок-членів ВАКС по цих показниках займає третину ринку. У той же час за деякими показниками (наприклад: обсяг внесків (вкладів) на депозитні рахунки; кількість членів, які мають депозитні рахунки; кількість членів, які мають діючі кредитні договори) питома вага кредитних спілок-членів ВАКС займає половину ринку кредитної кооперації в Україні.

Для комплексного вирішення питань, що гостро постали перед кредитними спілками у рефераті було розглянуто сучасний стан і заходи розвитку, оздоровлення та покращення стану кредитних спілок.