Торгівля на фондовій біржі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Подальший розвиток економіки є неможливим без розвинутого, стабільного, надійного та ефективного фінансового ринку нашої держави. Таким чином, однією з найважливіших цілей нинішнього етапу розвитку економіки країни є втілення обґрунтованих та системних реформ у фінансовому секторі для забезпечення додаткових джерел фінансування економічного зростання. Важливою ланкою фондового ринку, без якої неможливе його існування є фондова біржа. Саме фондова біржа в силу технологічної розвиненості, чіткої регламентації операцій купівлі-продажу, наявності необхідної інфраструктури виступає тим елементом де формується ринкова ціна на активи, гарантується виконання укладених угод у визначений термін та на визначених умовах. Варто зазначити, що провідну роль на ринку цінних паперів відіграє саме біржовий ринок де як правило здійснюється торгівля високоліквідними цінними паперами, які характеризуються високим рівнем попиту. Сьогоднішній стан економіки в Україні потребує розвитку підприємств та виходу національного товаровиробника на світові ринки. Для реалізації цих завдань необхідно залучити значні фінансові активи та спрямувати їх на розвиток виробничого потенціалу, потрібно освоювати нові конкурентоспроможні технології. Залучення фінансових активів може здійснюватися, зокрема шляхом підвищення ринкової (інвестиційної) привабливості цінних паперів підприємства. Це можна зробити, виставляючи акції підприємства на котирування на біржовому та позабіржовому ринках. Котирування акцій підприємства є оцінкою його діяльності, сприяють формуванню справедливої ціни на акції і як наслідок захищають саме підприємство від раптових інтервенцій на його цінні папери, особливо актуально в кризовий період. Фондова біржа, будучи центром торгівлі цінними паперами, координує рух грошових потоків на цьому ринку. Разом з тим ефективність використання фінансових ресурсів забезпечується не через систему комерційного розрахунку (на відміну від банків, біржа не має ні власних ресурсів, ні ресурсів, якими вона може розпоряджатись), а через індикативну функцію -- котирування акцій та інших цінних паперів на ринку Тому тема: «Фондова біржа як організована форма вторинного ринку цінних паперів» є актуальною. фондовий біржа акція

Основи теорії функціонування фондових бірж знайшли відображення у наукових працях таких видатних зарубіжних і вітчизняних вчених як: Д.Лоєвецький. , М.Бортник, Б.Альохін, М.Петраков, М. Алексєєв , А. Грязнова, О. Сохацька , С. Маслова та інші.

Метою написання курсової роботи є дослідження діяльності фондових бірж в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати завдання такі як: розкрити зміст фондової біржі; розглянути функції та роль фондової біржі; проаналізувати діяльності фондових бірж України; дослідити основні проблеми розвитку фондових бірж та способи їх розв'язання.

Для написання курсової роботи були використані методи дослідження такі як аналіз, синтез порівняння, графічний, аналітичний методи та ін.

Під час виконання курсової роботи були використані праці науковців, журнали економічного напрямку, закони України та дані національної комісії цінних паперів та фондової біржі України.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ СУТНОСТІ ТА ОСОБЛИОСТЕЙ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВОЇ БІРЖІ

1.1 Сутність і теоретичні основи фондових бірж їх класифікація

Дослідженню поняття «фондова біржа» приділяють увагу багато вчених-економістів, але жоден з авторів не дав повне та змістовне визначення цьому поняттю. Немає такого визначення в Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Проаналізувавши існуючі точки зори авторів щодо поняття «фондова біржа» можна зробити наступні висновки. Лоєвецький Д.А у своєму визначенні

фондової біржі використовує таке поняття як «ринок грошових капіталів» та не уточнює, що саме він відносить до «грошового капіталу». Визначення фондової біржі, яке дає Бортник М.Ю не зовсім відповідає поняттю саме «фондової біржі», тому що у його визначенні поєднуються ознаки і товарної біржі. Альохін Б.І і Алексєєв М.Ю у своєму понятті «фондова біржа» акцентують увагу на тому, як саме здійснюється торгівля, але не розкривають чим саме торгують і як функціонують ці організації.

Маслова С.О дає загальне визначення поняттю «фондова біржа», що не розкриває особливостей функціонування даного виду біржі.

Зі всіх авторів найбільш близькі визначення поняття «фондова біржа» дали Петраков Н.Я та Грязнова А.Г, які розкривають у своїх поняттях найголовніші ознаки функціонування фондової біржі.

Згідно із законом України «Про цінні папері і фондову біржу» фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі.

Таким чином, аналізуючи усі вище перелічені визначення фондової біржі, можна дати таке визначення, яке, на думку автора, найбільш повно розкриває сутність поняття. Фондова біржа - це організаційно оформлений, регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, ціни на які визначаються попитом та пропозицією. Існує широка класифікація бірж за різними ознаками.

Так, біржі класифікують за видами біржових товарів, принципами організації, правовим статусом, формою участі торговців у біржових торгах, асортиментом товарів, роллю та місцем у світовій торгівлі, сферою діяльності та іншими ознаками.

За другою ознакою, яка характеризується ступенем участі держави у біржовій торгівлі, біржі поділяють на три види: публічні (державні). приватні організації торгівців, змішані.[2]

Державні біржі засновуються органам держаної влади ( товарні - Міністерством економіки, фондові - Міністерством фінансів тощо). Такі біржі розповсюджені в Європі : у Франції, Нідерландах, Бельгії. Приватні біржі засновуються торговцями, які створюють біржову корпорацію, лише вони мають доступ до торгівлі, всі інші повинні укладати угоди через посередництво членів біржі. Якщо перший вид бірж прийнято називати європейськими, то другий - англо-американським, оскільки такі біржі працюють у Англії та США. Сьогодні майже не залишилося приватних бірж, які працюють на принципах саморегулювання, і у їх діяльність втручаються держави через прийняття відповідного законодавства та запровадження спеціальних органів для контролю за їх діяльністю.

Тому можна говорити про існування змішаного типу організації біржової торгівлі. При організації бірж в Україні передбачалося надати їм статусу приватних, однак у наступні 1991-1992 та 1996-2006 рр. було прийнято законодавчі акти, які не лише передбачали законодавче поле діяльності, але й визначили роль держави у налагодженні контролю. Зазначені закони продовжують діяти, за виключенням одного, у лютому 2006 року прийнято нову версію Закону України « Про цінні папери та фондовий ринок». Отже, біржі в Україні можна віднести до змішаного типу.

За третьою ознакою біржі поділяються на акціонерні товариства і некомерційні організації, хоча законодавча невизначеність в Україні призвела до того, що у 1991-1992 рр., коли реєструвалася більшість бірж, вони створювалися з яким завгодно правовим статусом, навіть як приватні підприємства.

За четвертою ознакою біржі поділяють на відкриті та закриті. В торгах на закритих біржах приймають участь лише члени бірж. Відкриті біржі є двох типів: чисто відкриті, на яких клієнти можуть укласти угоди самостійно та змішані, які в свою чергу укладають від імені і за рахунок клієнта, і дилерів, які працюють від власного імені й за власні кошти. Розвиток бірж показав, що закриті біржі мають значні переваги, оскільки члени бірж беруть на себе зобов'язання щодо фінансових гарантій за укладеними угодами та розрахунків за цими угодами.

За п'ятою ознакою біржі поділяються на універсальні та спеціалізовані. Спеціалізовані біржі мають по товарну спеціалізацію або спеціалізацію на групах товарів. Універсальні біржі мають широко диверсифіковану номенклатуру.[16]

За шостою ознакою біржі поділяються на міжнародні, національні та регіональні, в залежності від ролі та місця бірж у світовій, національній і регіональній торгівлі. Міжнародні біржі зосереджені у таких трьох країнах, як США, Англія та Японія, де створено умови вільного переміщення прибутку, отриманого від біржової діяльності. Національні біржі діють в межах однієї країн. До національних відносяться більшість товарних бірж країн Європи. Регіональні діють в межах регіону, наприклад, Тернопільська товарна біржа обслуговує західний регіон України тощо .

За сьомою ознакою біржі в Україні можна поділити на центральні, міжрегіональні та регіональні. До центральних відносяться біржі Києва та Харкова, до міжрегіональних - Одеська, Львівська товарні біржі, до локальних

1.2 Функції і задачі фондової біржі

Розглянемо основні функції, що здійснює, фондова біржа в різних сферах.

Отже в економічній сфері її функціями є: прискорення обігу надлишкового капіталу у вигляді ЦП, його акумуляція для інвестицій у виробничу та соціальну сфери; переміщення капіталу із однієї галузі в інші, що сприяє структурній перебудові економіки; акумуляція вільних грошових коштів населення, їх зв'язування та вилучення із вільного обігу, що стримує інфляційні процеси, сприяє фінансовій стабілізації; відтворення дійсної вартості основних виробничих фондів та рента бельності підприємства шляхом встановлення ринкової ціни його акцій; регулювання обігу цінних паперів шляхом їх котирування, зміни їх курсу, ринкової вартості. Реалізація цієї функції виступає як регулятор ринкових відносин та економіки в цілому; відтворення суспільного багатства. Фондова біржа - це дзеркало економіки. Показники тут - біржові фондові індекси та ступінь капіталізації ринку.

У політичній сфері: сприяння становленню економічної самостійності, яка виступає головною підвалиною політичної незалежності держави в той же час економічна суверенність не повинна означати економічної самоізоляції; сприяння створенню дійсної ринкової економічної системи, що є необхідною передумовою для розбудови демократичного суспільства; прискорення інтеграційних процесів, входження України до європейського та світового співтовариства. А воно прийме до себе лише країну по-справжньому політично незалежну, з розвинутою демократією; вихід через фондову біржу національного капіталу на світові ринки, що має не тільки економічне, а й політичне значення; розвиток взаємовигідних зв'язків із зарубіжними національними та міжнародними фінансовими і біржовими структурами, вступ до міжнародних організацій, що утверджує Україну як незалежну державу.

У соціальній сфері: позитивний вплив на динаміку соціальної структури суспільства: сприяння формуванню численного прошарку власників - прообразу майбутнього «середнього классу»; підвищення добробуту людей завдяки володінню цінними паперами: людина стає співвласником підприємства чи компанії, отримує дивіденди, може продати свої ЦП у разі зростання їх курсової вартості; отримання людиною більшого числа ступенів соціальної свободи, якщо людина володіє власністю - нерухомістю, акціями, облігаціями, то вона отримує додатковий прибуток і стає менш залежною від основного місця роботи, а економічна незалежність означає і соціальну незалежність у самому широкому плані; сприяння акумуляції капіталу для його інвестування у соціальну сферу, інфраструктура якої сьогодні зовсім не розвинута; шляхом залучення інвестицій в економіку створення додаткових та нових робочих місць, що важливо при зростаючому безробітті.[14]

У морально-психологічній сфері: формування у населення ринкової психології, нового економічного мислення та поведінки, бажання займатися операціями з цінними паперами; створення у суспільстві відповідної морально-психологічної атмосфери, формування довіри до ЦП та операцій з ними, яка підірвана діяльністю багатьох трастів та інвесткомпаній; формування нового, цивілізованого типу підприємця, ведення чесного бізнесу, оскільки на фондовій біржі він повинний працювати за певними правилами та етичними нормами; запобігання виникненню на ринку цінних паперів зловживань, шахрай ства, кримінального середовища. Чому в Україні більшість угод з ЦП здійснюються на позабіржовому неорганізованому ринку, який є продов женням і розвитком тіньової економіки? Перш за все тому, що біржовий ринок прозорий і справедливий, створює абсолютно рівні умови для його учасників; економічні, політичні, соціальні та морально-психологічні функції фондової біржі знаходяться у тісному діалектичному взаємозв'язку і кожна з них має значну суспільну та державну вагу.

Завдання фондової біржі: створення постійно діючого ринку цінних паперів; визначення біржової ціни на папери, умов їхнього обігу й поширення інформації про фінансові інструменти; мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів і коштів і сприяння передачі прав власності; забезпечення ліквідності й гарантій виконання, укладених на біржі угод; проведення аналізу економічної кон'юнктури внутрішнього й зовнішнього ринку капіталу, визначення перспектив їхнього розвитку.[15]

Біржа сприяє виходу й розвитку національного капіталу на зовнішній ринок. Для формування й розвитку цінних паперів біржа будує свою діяльність на наступних принципах: особиста довіра між брокером і клієнтом; гласність; тверде регулювання адміністрацією біржі й аудиторами діяльності дилерських фірм шляхом установлення правил торгівлі й обліку; вона розвиває співробітництво з фінансовими й кредитними установами усередині держави й за кордоном.

1.3 Механізм і значення фондової біржі

Фондова біржа є регулятором фінансового ринку, тобто організованим і регулярно функціонуючим ринком з купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів.

В Україні фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону «Про цінні папери і фондову біржу», інших законодавчих актів України, статуту і правил фондової біржі. Фондова біржа може бути створена не менш як 20 засновниками - торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності стосовно цінних паперів за умови внесення ними до статутного фонду не менше 500 тис. грн.[4]

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з моменту її реєстрації Кабінетом Міністрів України (Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р. зі змінами і доповненнями, розділ II, ст. 32, 33). За організаційно-правовою сутністю фондова біржа є фінансово-посередницькою структурою, де, згідно з чинним законодавством та статутом такого підприємства, здійснюються торгові угоди між продавцями і покупцями фондових цінностей за участю біржових посередників.[1]

Правила, за якими функціонує фондова біржа, повинні передбачати: види угод, що укладаються на фондовій біржі; порядок торгівлі на фондовій біржі; умови допуску цінних паперів на фондову біржу; умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі; порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації; перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі; обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісії фондової біржі, порядок їх діяльності; систему інформаційного забезпечення фондової біржі; види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них; правила ведення розрахунків на фондовій біржі; інші положення, що стосуються діяльності біржі.

Фондова біржа не укладає угоди з цінними паперами, а виходячи з сутності своєї ролі, завдань, функцій створює умови, необхідні для їх здійснення, обслуговує угоди.

Як правило, місце і значення фондової біржі в економічному просторі держави визначається, виходячи зі стану процесу роздержавлення власності, а кількісно оцінюється як рівень питомої ваги акціонерної власності у валовому національному продукті. Своєю діяльністю фондова біржа сприяє концентрації попиту і пропозиції цінних паперів, їх збалансованості завдяки біржовим цінам, які реально відображають рівень ефективності функціонування акціонерного капіталу.

На світовому фондовому ринку сьогодні функціонує близько 200 фондових бірж, які, з точки зору правового статусу, мають певні особливості. Кожна країна розвиває діяльність фондових бірж, виходячи з національних, економічних та інших особливостей. Однак загалом усі вони належать до однієї з двох біржових систем, а саме моноцентричної або поліцентричної. Моноцентрична біржова система - абсолютно домінуюче становище займає одна біржа, яка є фінансовим центром країни, інші функціонують на регіональному рівні і вирішують місцеві фінансові проблеми. Так, наприклад, в Англії у центрі біржової діяльності знаходиться міжнародна Лондонська фондова біржа, а регіональні фондові біржі, які фактично втратили самостійність, підпорядковані їй. Така система діє і в інших країнах, зокрема, у Франції та Японії.

Поліцентрична система передбачає при функціонуванні основної, тобто найсильнішої з точки зору фінансових оцінок, діяльність ще кількох фондових бірж з високою питомою вагою біржового обороту. Така система біржової діяльності характерна для Австралії, Німеччини, Канади. У США склалася біржова система, яка акумулювала основні ознаки як моноцентричної, так і поліцентричної системи. Так, при пануванні Нью-Йоркської фондової біржі регіональні фондові біржі функціонують у межах загальнодержавної системи.

Правила фондової біржі складаються з таких порядків: організації та проведення біржових торгів; лістингу та делістингу цінних паперів; допуску членів фондової біржі та інших осіб до біржових торгів; котирування цінних паперів та оприлюднення їх біржового курсу; розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її оприлюднення; розв'язання спорів між членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно з законодавством; здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством, правилами фондової біржі; накладення санкцій за порушення правил фондової біржі, у тому числі за анулювання (невиконання) біржової угоди або біржового контракту за цінним папером у випадку, коли був розрахований та оприлюднений біржовий курс такого цінного папера; порядку подання до фондової біржі інформації торговцем цінними паперами про всі вчинені ним правочини з цінними паперами на позабіржовому ринку та розкриття фондовою біржею такої інформації.

Фондова біржа може встановлювати особливості організації та проведення біржових торгів відповідним видом цінного паперу або іншого фінансового інструменту.

Фондова біржа самостійно встановлює розміри оплати за послуги, що надаються фондовою біржею. Перелік видів послуг, що надаються фондовою біржею, із зазначенням розміру оплати за ними, обов'язково оприлюднюється на власному веб-сайті фондової біржі (у цілодобовому режимі), а також може бути оприлюднений в періодичному друкованому виданні фондової біржі та/або офіційному друкованому виданні Комісії.

Фондова біржа до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надає йому інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ( 2664-14 ).

Фондова біржа, яка використовує електронну торговельну систему, забезпечує: надійне функціонування електронної торговельної системи; надання необхідної для користувачів інформації в зручному для сприйняття вигляді, обслуговування запитів користувачів.

Фондова біржа забезпечує умови для проведення регулярних біржових торгів на постійно діючій основі кожного торговельного дня, який є робочим згідно із законодавством України.

Торговельний день не може починатися пізніше 10-00 години і закінчуватися раніше 16-00 години за київським часом. Протягом торговельного дня може відбуватися кілька торговельних сесій.

Допуск цінних паперів та інших фінансових інструментів до торгівлі на фондовій біржі здійснюється шляхом їх внесення до біржового списку.

Цінні папери та інші фінансові інструменти, обіг яких здійснюється на фондовій біржі, можуть перебувати у біржовому списку цієї фондової біржі не більше 60 календарних днів без проведення за ними біржових торгів. У разі не проведення біржових торгів протягом 60 календарних днів за цінними паперами та іншими фінансовими інструментами такі цінні папери та інші фінансові інструменти виключаються із біржового списку, крім цінних паперів, що знаходяться у процесі розміщення або пропонуються до продажу на фондових біржах у процесі приватизації, акцій публічних акціонерних товариств, 100 відсотків акцій яких належать одному акціонеру, у тому числі державі, інших фінансових інструментів. [9]

Не допускається внесення до біржового списку цінних паперів та інших фінансових інструментів, емітенти яких визнані банкрутом або щодо яких застосовується ліквідаційна процедура крім цінних паперів, які пропонуються до продажу в процесі приватизації.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ, ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА СУЧАСНОГО СТАНУ ФОНДОВИХ БІРЖ УКРАЇНИ

2.1 Дослідження особливостей функціонування фондових бірж в Україні

Найбільш масовим інвестором на будь-якому ринку цінних паперів є населення, яке, як правило, не має спеціальних знань та кваліфікації з питань фондового ринку.

Без створення надійної системи захисту економічних прав та майнових інтересів інвесторів на фондовому ринку, у першу чергу громадян, неможливо забезпечити подальший розвиток фондового ринку.

Сучасний рівень розвитку ринкової економіки вимагає не тільки накопичення і розподілу грошових ресурсів, але і їх руху та швидкого перерозподілу (без участі банківських установ) з метою спрямування коштів у більш привабливі галузі економіки. Ці функції бере на себе фондовий ринок, який об'єднує частину ринку позикового капіталу (а саме - ринок інструментів позики) і повністю ринок інструментів власності.[3]

Цінні папери на фондовому ринку можуть розміщуватись двома способами: первинне розміщення цінних паперів та вторинне розміщення цінних паперів.

На попередніх етапах становлення фондового ринку України організований фондовий ринок виконував вузькі та специфічні функції - був одним з технічних засобів під час проведення приватизації державних підприємств. Завдяки цьому в Україні виник первинний ринок, проте з специфічними характеристиками - він використовувався лише у приватизаційних процесах, водночас як первинне розміщення акцій практично не відбувалося. Такий первинний фондовий ринок не забезпечував підприємства реальними інвестиційними ресурсами.

Первинне розміщення цінних паперів - це продаж нового випуску цінних паперів, при якому виручка від продажу йде емітенту.

Вторинне розміщення цінних паперів - торгівля цінними паперами після їх первинного розміщення з метою продажу населенню; перерозподіл пакету акцій через деякий час після того, як він був запропонований (проданий) компанією, що його випустила. Тобто, вторинний ринок - ринок цінних паперів, за якими вже укладалися угоди на біржі.

Характерною особливістю українського ринку цінних паперів є безумовне переважання первинного ринку. Існує кілька причин такого стану: по-перше, це небажання інвесторів продавати цінні папери, які вони придбали під час випуску, а ті інвестори, які хотіли б продати свої цінні папери не можуть цього зробити тому, що важко знайти покупця; по-друге, крупні інвестори, і в першу чергу - інституційні, як правило, придбають акції для того, щоб прийняти участь в управлінні акціонерним товариством або користуватись пільгами, які емітент може надавати своїм акціонерам (іноді шляхом акціонерних взаємовідносин намагаються закріпити господарські зв'язки з емітентом).

Таким чином задача розвитку вторинного ринку цінних паперів набуває особливого актуального значення. Вирішення цієї задачі в значній мірі залежить від активної діяльності торговців цінними паперами, формуванні дієздатної інфраструктури ринку.

Проведемо дослідження особливостей торгів на фондовій біржі України за 2012 рік та 2 місяці 2013 року.[18]

За станом на 30.12.2012 відповідно до вимог у біржові списки організаторів торгівлі включено 2 964 цінних паперів. Кількість цінних паперів, які включено до біржових реєстрів організаторів торгівлі, становить 549. У біржовому реєстрі до котирувального списку за І рівнем лістингу включено 161 цінних паперів (з урахуванням перебування у біржовому реєстрі на декількох організаторах торгівлі - 274 цінних паперів), за ІІ рівнем лістингу - 388 цінних паперів (з урахуванням перебування у біржовому реєстрі на декількох організаторах торгівлі - 407 цінних паперів). За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами протягом січня - грудня 2012 року становив 264,26млрд. грн. (див. Додаток 1). За результатами торгів на організаторах торгівлі обсяг виконаних біржових контрактів з цінними паперами протягом січня - лютого 2013 року становив 48,79 млрд грн

Протягом січня - листопада 2012 року порівняно з даними аналогічного періоду 2011 року обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився на 5,83% (або на 12,65млрд грн) (січень -листопад 2011 рік - 217,02 млрд грн).

Найбільший обсяг торгів за фінансовими інструментами на організаторах торгівлі протягом періоду зафіксовано з: державними облігаціями України - 179,13 млрд грн (67,78% від загального обсягу виконаних біржових контрактів (договорів) на організаторах торгівлі у січні - грудні 2012 року); акціями на 23,44 млрд грн (або 8,87%)

Обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становив 78,96% від загального обсягу біржових контрактів (договорів) протягом зазначеного періоду.

Інфраструктура фінансових ринків постійно змінюється, оскільки змінюються самі ринки. Зафіксувати на довгий час певну конфігурацію інфраструктури як зразкову означає, що рано чи пізно учасники ринку перестануть нею користуватися в разі суттєвої зміни кон'юнктури або внаслідок процесу адаптації національних ринків до глобальних мереж. Тобто «зразкової» моделі не існує. Ефективність інфраструктури фондового ринку впливає на акумуляцію та концентрацію коштів населення і підприємств; сприяє залученню вітчизняного й іноземного капіталу в економіку країни; сприяє приватизації на її завершальному етапі; узгоджує майнові інтереси країни, інституціональних і індивідуальних інвесторів в процесі обігу цінних паперів; економить суспільні витрати на обіг фінансових інструментів та поліпшує взаємні розрахунки підприємств; сприяє підвищенню ефективності керування підприємством; створює умови для інтеграції країни у світову економічну систему завдяки впровадженню загальносвітових принципів і стандартів функціонування ринку цінних паперів.

2.2 Аналіз діяльності фондових бірж України за останнє десятиріччя

Для аналізу динаміки розвитку біржової торгів лі ми взяли до уваги період із 2000 до 2005 рр., коли фондовий ринок України розвивався досить дина мічно. У той період спостерігалась активна та кон структивна участь держави на фондовому ринку, спрямована на розвиток інфраструктури, формуван ня правового забезпечення і системи регулювання.

Так, загальна капіталізація ринку за той період зрос ла у 4,5 разу (з 21,4% у 2000 році до 96,5% у 2005-му) . Основною проблемою такого стрімкого зростання є те, що значну частку ринку (88,2%) займають позабір жові торговельно-інформаційні системи, зокрема По забіржова торговельно-інформаційна система (ПФТС), капіталізація якої зросла у 7,6 разу (з 11,13% у 2000 році до 85,11% у 2005-му). У той же час динаміка розвитку фондових бірж показує, що приріст їхньої діяльності.[7]

У 2003 та 2004 роках є найвищим (їх капіталізація ста новила 19,21% та 23,21% відповідно). Проте уже у 2005 році, порівняно з 2004 роком, темпи приросту капіталі зації фондових бірж знизилися вдвічі (з 23,21% у 2004 році до 11,39 % у 2005-му).

Результати роботи фондової біржі ПФТС у 2005- 2007 роках зміцнили її провідну позицію на вітчиз няному ринку цінних паперів. Загальний обсяг торгів у 2007 році зріс на 37% порівняно з аналогічним по казником 2006 року та становив 304,37 млрд грн, що привело до зростання частки ПФТС серед організато рів торгівлі цінними паперами України з 88,2% у 2006 році до 96,3% у 2007-му. Стабільне зростання обсягів торгів на фондовій біржі пояснюється, з одного боку, збільшенням обсягів фінансових ресурсів, що інвесту ються в цінні папери українських емітентів, а з другого - зростанням фізичного обсягу та вартості цінних па перів, з якими укладаються угоди

Водночас на фондових біржах України у 2005-2007 роках спостерігалося підвищення темпів економічно го розвитку, про що свідчить показник відносної ка піталізації. Так, за даним показником темпи розвитку біржової торгівлі в Україні підвищилися на 21,75% (з 30,59% у 2005 році до 52,34% у 2007-му). Це свідчить про значний потенціал росту фондових бірж у країні.[5]

Результати стрімкого зростання загальної капі талізації фондових бірж 2007 року продовжувались у першій половині 2008 року. Підвищення інвести ційної привабливості країни та активне входження зовнішнього капіталу на український ринок макси мально позитивно позначилися на його біржовому сегменті, який упродовж останніх чотирьох років зріс більше ніж у п'ять разів та досяг максимуму у 2008 році: основні індикатори ПФТС (основного організа тора біржової торгівлі в Україні, частка якого у 2008 році становила 93,23%) - індекс ПФТС, загальний об сяг торгів, чисельність учасників ПФТС та кількість цінних паперів, ? у біржовому списку досягли істо ричного максимуму. З 26.09.2007 року до 25.03.2008 індекс ПФТС міцно утримувався понад позначкою у 1 000 пунктів та досягнув 1 208,61 пункту. Загальний обсяг торгів Фондової біржі ПФТС підви щився на 45% порівняно з аналогічним показником 2007 року і досяг 45,56 млрд грн. Чисельність членів ПФТС зросла з початку року з 278 до 322 інвестицій них компаній та банків. Біржовий список ПФТС, до якого зараховано всі цінні папери, допущені до торгів на біржі, налічував 934 фінансові інструменти (на кі нець 2007 р. - 891)

Загалом упродовж 2008 року капіталізація фондо вих бірж України знизилася на 67,9%. Показник від носної капіталізації становив 16,8%. Абсолютне зна чення капіталізації на кінець року становило 181,28 млрд грн. Однак, на думку експертів, ситуація на українському фондовому ринку визначалася спеку лятивними настроями, які не відповідали виробничо- фінансовому стану вітчизняних емітентів та реальній вартості їх балансових активів.

Діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів України здійснюють фондові бір жі. Так, станом на 31.12.2011 загальна кількість організаторів торгівлі, яким видано ліцензію на здійснення діяльності з організації торгівлі на ринку цінних паперів, становила 10 Київська міжнародна фондова біржа, Придніпровська фондова біржа, Східно-Європейська фондова біржа, Українська біржа,

Українська міжбанківська валютна біржа, Українська міжнародна фондова біржа, Українська фондова біржа, Фондова біржа «ІННЕКС», Фондова біржа «Перспектива», Фондова біржа «ПФТС».[12]

Варто зауважити, що протягом 2011 року спостерігалася досить висока активність біржо вого ринку в Україні, про що свідчать показники обсягу біржової торгівлі цінними паперами. Так, за(договорів) з цінними паперами у 2011 році становив 235,44 млрд грн, що більше майже у 2 рази (або на 104,15 млрд грн) за обсяг торгів у 2010 році. Зростання обсягів торгів на фондо вому ринку пояснюється збільшенням обсягів фінансових ресурсів, що інвестуються в цінні папери українських емітентів як вітчизняними, так і іноземними інвесторами, а також зрос танням вартості цінних паперів емітентів, з якими укладались угоди.

На організаційно оформленому ринку у 2011 році спостерігалася консолідація торгівлі цінними паперами, оскільки близько 98 % біржових контрактів (договорів) зосереджено на 3 фондових біржах: ПрАТ ФБ «ПФТС», ПАТ ФБ «Перспектива» та ПАТ «Українська біржа». Окрім того, дві фондові біржі навіть збільшили свою частку в загальному обсязі торгів на біржо вому фондовому ринку: ПАТ «Фондова біржа «Перспектива» -- з 27,91 % у 2010 році до 33,58 % у 2011 році, ПАТ «Українська біржа» -- з 20,95 % у 2010 році до 26,96 % у 2011 році. При цьому частка обсягів торгів на ПАТ «КМФБ», ПрАТ «УМФБ» та ПрАТ «УМВБ» у 2011 році зменшила ся до 0,88 %, 0,46 %, 0,001 % відповідно.

Найбільший обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на організаторах торгівлі спостерігався у III кварталі 2011 року (29,46 % від загального обсягу біржових кон трактів (договорів) на організаторах торгівлі у 2011 році).

Збільшення обсягів торгів на фондових біржах у 2011 році певною мірою спричинено під вищеною активністю вторинного ринку акцій та державних облігацій України.

Окрім того, певне місце в загальному обсязі торгів мали операції з купівлі-продажу корпо ративних облігацій вітчизняних компаній. Перелік емітентів, з облігаціями підприємств яких в 2011 році було здійснено найбільший обсяг біржових контрактів на організаторах торгівлі.

Необхідно зазначити, що у 2011 році дещо змінилася і структура біржових торгів: якщо у 2010 році частка акцій у загальній структурі біржових торгів становила 40,15 %, а державних облігацій України -- 46,36 %, то у 2011 році ці показники становили 33,65 % та 42,10 % відпо відно. Ринок державних цінних паперів, що зазнав значного розширення у попередньому році, продовжував нарощувати свої масштаби.

Також у 2011 році частка обсягу торгів на організованому ринку з облігаціями підприємств зросла до 9,10 % (21,42 млрд грн) сукупного обсягу торгів на біржовому ринку та суттєво пере вищила показник 2010 року -- 5,11 % (в абсолютному 6,71 млрд грн). Обсяг торгів з облігаціями місцевих позик на організаторах торгівлі також поступово збільшується -- з 0,11 % у 2010 році до 0,20 % у 2011 році. Ринок інвестиційних сертифікатів, як і у попередні періоди, залишився відносно невеликим, однак позитивним є факт значного збільшення обсягів біржових контр актів з інвестиційними сертифікатами, який у 2011 році становив 4,84 % сукупного обсягу тор гів на біржовому ринку.

Ринок деривативів у 2011 році становив 10,12 % від загального обсягу торгів на біржовому ринку. На вторинному організованому ринку цінних паперів обсяг торгів з похідними стано вив 233,20 млн грн, на первинному ринку -- 5,62 млн грн.

У той же час обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на вторинному біржовому ринку протягом 2011 року значно зріс та становив 178,98 млд грн (76,02 % від за гального обсягу протягом зазначеного періоду). На вторинному організованому ринку цінних паперів обсяг торгів з акціями становив 62,08 млрд грн.. Свідченням динамічного розвитку біржового сегменту фондового ринку є поява нових фі нансових інструментів торгівлі.

В рамках розширення інструментів фондового ринку та результатом 2011 року стала ак тивізація роботи строкового ринку, обсяг торгів на якому зріс у 6,5 разу. Так, після відкриття на ПАТ «Українська біржа» секції строкового ринку сума контрактів по деривативах помітно зросла -- з 3,59 млрд грн у 2010 році до 23,58 млрд грн у 2011 році. Зростання показників стро кового ринку свідчить про все більше використання інвесторами можливостей хеджування ризиків за допомогою цих фінансових інструментів.

Таким чином, розвиток строкового ринку наближає український ринок до кращих світо вих стандартів.

2.3 Способи здійснення торгівлі цінними паперами на українській фондовій біржі

Українська фондова біржа це: перший створений в Україні біржовий ринок цінних паперів; створена у відповідності до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» і зареєстрована постановою Кабінету Міністрів України 29 жовтня 1991 року; акціонерне товариство приватного типу, статутний фонд якого розподілений на 2000 простих іменних акцій і становить 15 400 000,00 грн; відповідно до чинного законодавства України здійснює діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку на підставі Ліцензії серії АВ №581214 від 26 квітня 2011 року, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; кількість філій - 3; провідна структура приватизаційних процесів. В 1993 році виступила піонером грошової приватизації із застосуванням біржового механізму ціноутворення; офіційне друковане видання - Інформаційний випуск «Гермес» в фінансово-економічному тижневику «УКРАЇНА BUSINESS»

Основним видом дiяльностi товариства є органiзацiя торгiвлi на фондовому ринку. Основним клiєнтам бiржi є торговцi цiнними паперами та емiтенти. Як фондова бiржа, в своiй діяльності Товариство використовує систему електронних торгiв (СЕЛТ), яка є комплексом органiзацiйних, нормативних, програмно-апаратних та технiчних рiшень. Органiзацiя та проведення біржових торгiв з використанням СЕЛТ УФБ забезпечується за технологiями безперервного подвiйного аукцiону та одностороннього аукцiону.Також на фондовiй бiржi проводяться бiржовi торги у формi торгiв «з голосу» за технологiєю одностороннього аукцiону. Станом на 31.12.2012р. клiєнтами УФБ в якостi членiв бiржi були 50 торгiвцiв цiнними паперами. В бiржовому списку перебувало 125 фiнансових iнструментiв 117 емiтентi

На дiяльнiсть Товариства впливають як законодавчi, так i економiчнi обмеження. Основними проблемами пiд час провадження професiйної дiяльностi на фондовому ринку - дiяльностi з органiзацiї торгiвлi на фондовому ринку є стан законодавства в сферi фондового ринку та оподаткування, загальне економiчне становище, платоспроможнiсть клiєнтiв, питання захисту технiчної iнформацi

Дiяльнiсть Товариства фiнансується за рахунок коштiв, одержаних вiд провадження професійної дiяльностi на фондовому ринку - дiяльностi з органiзацiї торгiвлi на фондовому ринку. Поточнi потреби товариства повнiстю фiнансуються за рахунок власного робочого капiталу товариства.

На першому етапі перед біржею стоїть завдання організувати ринок цінних паперів на базі потужної й безвідмовної торговельної платформи, що дозволяє підключати системи електронної торгівлі через Інтернет, що й забезпечує мінімальні ризики розрахунків угод. Для цього використовуються сучасні технології, перевірені в умовах тривалої експлуатації й серйозного навантаження.

Основні принципи торгів: анонімність торгів у режимі безперервного аукціону зустрічних заявок, поданих з умовою розрахунків у день укладання угоди й 100% депонуванням цінних паперів або коштів ; можливість вибору строку виконання угод за домовленістю; поставка проти платежу в гривні як обов'язкова і єдина схема розрахунків.

В 2012 році обсяг торгівлі цінними паперами на Українській фондовій біржі на 29264345195,51 грн. зменшилось порівняно із 2011 роком а кількість угод зменшилась на 527322 одиниць. За три місяці 2013 року обсяг торгів склав 2 148 713 382,51 грн. а угод 165001 одиниць. Кількість акцій що приймали участь в торгах в 2011 році становили на суму 36 495 157 205,19 грн, а кількість угод з акціями склала 1 191 587 одиниць, що складає 96,87% від загальної кількості угод. В 2012 році обсяг операцій з акціями становив на суму 9 703 854 923,03 грн., що на 26791302282,16 грн. менше за попередній рік а кількість угод на 521066 менше за попередній період. За перші три місяці 2013 року обсяг торгів акціями склав 1 656 409 883,07 грн або 77,09% від загальної суми торгів .

При укладанні угоди використовується аналог власноручного підпису, що позбавляє учасників торгів від необхідності обміну паперовими документами - договір купівлі-продажу цінних паперів між членами біржі укладається в електронному вигляді в той же самий момент, коли торговельна система зводить дві зустрічні заявки. В результаті , учасниками торгів досягається економія внутрішніх ресурсів, що знижує собівартість обліку угоди й дозволяє запропонувати кінцевим інвесторам брокерські комісії прийнятні навіть для здійснення мінімальних за обсягом угод. Заявки ухвалюються біржею як з Робочих станцій, установлюваних трейдерам професійних учасників ринку, так і через термінали систем інтернет- трейдинга, підключених до Торговельної системи з використанням Шлюзу. [17]

Можливість торгувати через Інтернет заощаджує не тільки витрати на подачу брокерові паперових заявок, але й, що ще більш важливо, скорочує час необхідний на те, щоб відреагувати на зміну ринкової ситуації. Кінцеві інвестори, що використовують інтернет- трейдинг, перебуваючи в будь-якій частині світу одержують усю інформацію, що дає повну картину про ринок у тому ж обсязі, як її бачить трейдер ліцензованого учасника ринку. На основі цієї інформації клієнт брокера може ухвалювати інвестиційні рішення самостійно або використовуючи професійні консультації, а також може сам розробляти системи автоматичної торгівлі, закладаючи в їхній алгоритм свої власні стратегії.

РОЗДІЛ ІІІ. ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПОШУК ОСНОВНИХ ШЛХІВ ПОКРАЩЕННЯ СТАНУ ТА НАЛАГОДЖЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ФОНДОВИХ БІРЖ В УКРАЇНІ

3.1 Проблеми та тенденції ефективного функціонування Українських фондових бірж (2012-2013 роки)

Успішне функціонування фондового ринку передбачає наявність цілого ряду передумов - таких, як свобода переміщення капіталу, забезпечення ліквідності цінних паперів, наявність розвинутої інфраструктури фондового ринку, чітка специфікація пра в власності, інформаційна прозорість ринку, макроекономічна стабільність, високий рівень довіри до держави та її інституцій, а також між суб'єктами господарювання.

Необхідно виділити деякі перешкоди, які заважають подальшому розвитку фондового ринку, а саме: психологічне неприйняття та недооцінка потенціалу фондового ринку як важливого елементу фінансової системи ринкової економіки. Фондовому ринку відводиться другорядна роль порівняно з іншими секторами фінансової системи, зокрема кредитно-банківським та спостерігається недооцінка потенціалу фондового ринку стосовно можливості акумулювання інвестиційних ресурсів населення та господарюючих суб'єктів; окремі характеристики вітчизняного фондового ринку загалом, та особливості його структури зокрема: суттєве превалювання неорганізованого ринку над організованим, що негативно позначається на прозорості фондового ринку, що відлякує іноземних інвесторів; наявність кількох торгових площадок, на яких здійснюються торги цінними паперами, що ускладнює контроль над операціями з цінними паперами та розповсюдження інформаційних індикаторів щодо кількісних та якісних параметрів операцій з цінними паперами; низька ліквідність фондового ринку; мала кількість цінних паперів, якими торгують на біржі, обмежена кількість інструментів фондового ринку; учасники фондового ринку маніпулюють цінами з метою завищення вартості чистих активів інвестиційних фондів; незавершеність формування інституційної інфраструктури фондового ринку, її низька якість; низький рівень специфікації прав власності, що зумовлює численні корпоративні конфлікти. Слабкий захист прав акціонерів, зокрема мінори тарних власників, низький рівень корпоративного управління є чи не найбільшими проблемами, які гальмують розвиток фондового ринку та стримують як внутрішнього, так і зовнішнього інвестора; слабкість внутрішніх інституційних інвесторів, представлених інститутами спільного інвестування (ІСІ), недержавними пенсійними фондами (НПФ) та страховими компаніями, низька активність фізичних осіб на ринку цінних паперів.[11]

Ще одним цікавим питанням, яке стосується інтересів фондового ринку, є оподаткування. Проблема оподаткування на ринку цінних паперів є досить складною. Розмови щодо оподаткування ведуться регулярно, проте практично нічого не робиться. Зусилля у цьому напрямі робляться лише членами Української асоціації інвестиційного бізнесу, які надавали письмові пропозиції щодо законодавчого врегулювання на ринку цінних паперів і були зацікавлені у консультаціях працівників комітету.

Зараз досить помітним є тенденції до спрямування ринку цінних паперів у бік зміцнення банківського сектора. Через це питання визначення концептуальних напрямів розвитку фондового ринку на сьогодні є найбільш важливим.

Також на даному етапі трансформації економіки України має бути мобілізація тимчасово вільних коштів населення та господарюючих суб'єктів, перерозподіл цих коштів у ті сектори економіки, що потребують додаткового фінансування для подальшого розвитку. Необхідно переорієнтувати фондовий ринок з функції перерозподілу прав власності під час приватизаційних процесів на акумулювання та перерозподіл інвестиційних ресурсів. На відміну від акумулювання та перерозподілу грошових коштів через банківську систему, фондовий ринок орієнтується на перерозподіл довготермінових грошових ресурсів, які спроможні забезпечити процес розширеного відтворення. Крім того, ресурси, залучені за допомогою фондового ринку, є дешевшими, ніж банківські. Фондовий ринок має бути альтернативним джерелом інвестиційних ресурсів і конкурувати з банківською сферою, забезпечуючи економіку відносно дешевими та довгостроковими фінансовими ресурсами

Від початку створення фондового ринку в Україні постало питання ефективності його функціонування. Сьогодні фондовий ринок ще не виконує покладених на нього функцій, тобто частково сприяє залученню інвестицій та перерозподілу капіталу. Крім цього потребує вирішення проблем, а саме: відсутність відкритого доступу до інформації; · недосконалість нормативно-правової та законодавчої бази; високий ступінь ризиків; низький рівень капіталізації; нестача кваліфікованого персоналу; порушення прав інвесторів; відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра населення, його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку; відсутність гарантій держави щодо захисту грошових заощаджень населення.

Загальновідомо, що наше законодавство є застарілим й не дає нормально розвиватися фондовому ринку, а його прогалини закриваються за допомогою прийняття різних нормативно-правових актів, що, як правило, не приносить успіху.

Як наслідок, робота, проведена Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а у подальшому Кабінетом Міністрів, іноді не має того позитивного результату, на який очікували. Йдеться не лише про професійних учасників ринку цінних паперів, а й про пересічних громадян України.

Для того щоб покращити стан фінансового ринку України, а також підтримати його фінансову безпеку потрібно підвищити роль держави на фондовому ринку.

Серед основних елементів державного регулювання фондового ринку виділяють контроль за діяльністю емітентів професійних учасників ринку, фондових бірж та самоврядних організацій спрямованих на виявлення та своєчасне запобігання порушення законодавства на фондовому ринку.

Не вирішені проблемні питання функціонування фондових бірж можна згрупувати в 5 основних груп: відсутність єдиної налагодженої моделі діяльності фондових бірж; відсутність ефективної національної депозитарної системи; обмеженість фінансових інструментів, що використовуються фінансовими посередниками та низький ступінь використання похідних цінних паперів; низький рівень інформованості населення з питань функціонування фондового ринку; високий ступінь тіньової економічної діяльності та політичного втручання тощо.[6]

До головних напрямів розвитку фондового ринку в найближчій перспективі на нашу думку можна віднести: запровадження механізмів захисту прав інвесторів; поліпшення системи розкриття інформації на ринку цінних паперів; розширення інструментів ринку цінних паперів; удосконалення законодавства про цінні папери та фондовий ринок; розвиток інвестиційної інфраструктури; налагодження тісного співробітництва національної економіки з глобальною в рамках міжнародних організацій з метою створення позитивного іміджу фондового ринку України серед іноземних і вітчизняних інвесторів; узгодження вітчизняного законодавства з міжнародними нормами і сучасними вимогами розвитку фінансових відносин; підвищення вимог до корпоративного управління; чітке визначення прав і обов'язків емітентів та інвесторів; створення єдиного клірингового і депозитарного центру на принципах незалежності, прозорості, некомерційного характеру діяльності, державної підтримки; запровадження доступних та рівних умов і тарифів для всіх користувачів; мінімізація витрат; завершення процесу приватизації, перш за все шляхом корпоратизації та акціонування державної власності; удосконалити механізму продажу акцій підприємств, які перебувають у державній власності, з метою справедливої оцінки реальної ринкової вартості підприємства та створення умов для зростання його капіталізації; формування механізму активного залучення широких верств населення до участі в діяльності ринку цінних паперів через становлення на ньому рейтингової інфраструктури та випуску державних всеукраїнських та муніципальних цінних паперів; на державному рівні вирішити комплекс питань щодо вільного обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній, купівлі українських цінних паперів іноземними інвесторами; більш ефективно використовувати наявні можливості структур, що вже працюють на національному ринку цінних паперів.

3.2 Методи розв'язання проблем функціонування українських фондових бірж

Для вирішення існуючих проблем необхідно здійснити низку завдань і визначити механізм їх виконання: збільшення капіталізації, ліквідності та прозорості фондового ринку шляхом: суттєвого розширення пропозиції цінних паперів з високими інвестиційними характеристиками; удосконалення засад функціонування боргового ринку та запровадження нових видів інструментів; покращення інформаційної прозорості фондового ринку України.

Удосконалення ринкової інфраструктури та забезпечення її надійного й ефективного функціонування шляхом: консолідації інформаційної та технологічної біржової системи фондового ринку; модернізації депозитарної системи України; підвищення вимог до професійних учасників фондового ринку.

Удосконалення механізмів державного регулювання, нагляду на фондовому ринку та захисту прав інвесторів шляхом: підвищення ефективності державного регулювання фондового ринку; збільшення можливостей регулятора; удосконалення саморегулювання на ринку цінних паперів; популяризації фондового ринку.

Податкове та валютне стимулювання подальшого розвитку фондового ринку України шляхом: формування сприятливого податкового клімату для учасників фондового ринку; удосконалення та оптимізації режиму валютного регулювання операцій із цінними паперами в Україні.

Враховуючи досвід зарубіжних країн і накопичений вітчизняний досвід, проблеми розвитку фондової біржі України можуть вирішуватися шляхом реалізації наступних завдань: рівень ліквідності фондового ринку може бути підвищений шляхом розвитку, як інтернет-трейдингу, так і активної участі держави; розвитку інтернет-трейдингу - це важіль залучення дрібних і середніх інвесторів на ринок і популяризація торгівлі на ринку як доходного, цікавого і модного виду діяльності.