Управління конкурентоспроможністю банків в умовах трансформаційної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

УДК 338.246.2:336.71(043.3)

УПРАВЛІННЯ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ БАНКІВ

В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ВОЛОЩУК ІВАН ПЕТРОВИЧ

Київ-2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Міжрегіональній Академії управління персоналом (МАУП).

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Федулова Любов Іванівна, Міжрегіональна Академія управління персоналом, завідувач кафедри менеджменту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Панченко Євген Григорович, заступник голови правління АБ “Енергобанк”;

кандидат економічний наук, доцент Івасів Ігор Богданович, Київський національний економічний університет, доцент кафедри банківської справи.

Провідна установа Інститут економіки НАН України, відділ фінансово-кредитного регулювання (м. Київ)

Захист відбудеться “17” квітня 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий “16” березня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.



АНОТАЦІЯ

Волощук І.П. Управління конкурентоспроможністю банків в умовах трансформаційної економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Інститут економічного прогнозування НАН України, Київ, 2001.

Дисертація присвячена проблемі вироблення організаційно-економічних підходів щодо створення результативної системи управління конкурентоспроможності банків і механізму впровадження їх у практику банківської діяльності. На основі системного підходу проведено аналіз стану та шляхів формування конкурентної банківської системи та дослідження конкурентних переваг банку. Концептуально узагальнено та систематизовано теоретичні і методологічні аспекти управління конкурентоспроможністю банку. Розроблено методичні підходи щодо визначення складових характеристики конкурентоспроможності; методики оцінки ефективності банківських бізнесів, зокрема організації розрахунків реалізованого фінансового результату від операцій з іноземною валютою; методику оцінки персоналу банку та алгоритм оцінки ефективності інвестування в процес впровадження інформаційних банківських технологій, які в цілому сприяють формуванню моделі конкурентоспроможного банку.

Ключові слова: конкурентоспроможність банку, організаційно-економічні підходи, конкурентні переваги, ефективність банківських бізнесів, інформаційні банківські технології, ефективність інвестування.



АННОТАЦИЯ

Волощук И.П. Управление конкурентоспособностью банков в условиях трансформационной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - финансы, денежное обращение и кредит. - Институт экономического прогнозирования НАН Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена проблеме разработки организационно-экономических подходов к созданию результативной системы управления конкурентоспособностью банков и механизма внедрения их в практику банковской деятельности. Системно рассмотрена комплексная задача управления конкурентоспособностью банков с позиций макро- и микроэкономических подходов. Концептуально обобщены и систематизированы теоретические и методологические аспекты банковской конкуренции и конкурентоспособности банка, дано авторское определение этих понятий. конкурентоспроможний банк фінансовий інвестування

Проведенный анализ движущих сил и форм банковской конкуренции позволил сделать выводы, что банковская конкуренция в Украине уже существует и будет усиливаться, как вследствие развития банковского дела и роста экономической культуры населения, так и вследствие глобализации банковской конкуренции и проникновения на украинский рынок зарубежных финансово-кредитных институтов. За период развития украинской банковской системы четко определились основные задачи ее государственного регулирования: характерные черты государства как макроэкономического элемента, который обеспечивает общую ликвидность и научный метод государственного регулирования конкуренции на рынке банковских услуг.

Для управления процессом оценки конкурентоспособности банка предложено применение структурного подхода - определение приоритетности среди факторов в их совокупности с целью установления рациональности соотношения и повышения обоснованности распределения составных (ресурсов) конкурентоспособности. Проведенный анализ позволил установить набор этих составных: менеджмент банка, информационные технологии в управлении банком, качество услуг, управление рисками, маркетинг банка, формирование корпоративной культуры и уровень компетентности персонала, внутренний аудит, гарантийный сервис.

Ретроспективный анализ конкурентных преимуществ банка позволил, во-первых, адаптировать используемую методику М.Портера к аналитическим возможностям украинских банков, во-вторых, получить комплексную информацию относительно состояния отрасли банковских услуг в Украине в целом и структурного анализа данной отрасли на основе пяти сил конкуренции.

Диагностика проблемы конкурентоспособности украинских банков показала, что почти все они игнорируют необходимость иметь собственную (персонифицированную) модель развития и соответствующую ей концепцию управления и, кроме того, большинство банков не занимается системным анализом, диагностикой и прогнозированием своей деятельности.

В работе обоснованы факторы выбора банком того или иного вида конкурентной стратегии и предпочтен механизм их адаптации к условиям экономики Украины. На основе этого разработана конкурентная стратегия для реально действующего банка, цель которой - развитие и поддержание эффективного соединения целей и ресурсов банка с возможностями рынка.

Разработана и предложена к практическому внедрению блок-схема системы управления конкурентоспособностью банков, целевые блоки которой помогут решению проблем повышения конкурентных возможностей банка, укреплению его позиций на рынках, достижения стабильного развития за счет создания и поддержания конкурентных преимуществ.

Практическим результатом формирования конкретной модели управления конкурентоспособностью банков являются предложенные автором такие разработки: методика оценки эффективности банковских бизнесов, основанная на принципах реинжиниринга бизнес-процессов; модель управления рисками банка с элементами контроллинга, и взаимосвязями с адекватными стратегиями банка; методика оценки существующего персонала банка по критериям реальности, надежности, практичности; методика использования и оценка уровня компетентности работников.

Деятельность современного банка невозможна без широкой автоматизации и внедрения новейших информационных технологий. На практике у каждого банка есть альтернативные пути приобретения и применения электронной техники и программного продукта. Определиться с выбором поможет четко разработанная концепция внедрения информационных банковских технологий и методика оценки эффективности инвестирования в данную отрасль деятельности.

Ключевые слова: конкурентоспособность банка, организационно-экономические подходы, конкурентные преимущества, эффективность банковских бизнесов, информационные банковские технологии, эффективность инвестирования.



ANNOTATION

Voloschchuk I.P. Management of Bank Competition in transition economy. - Manuscript.

Scientific thesis for attaining a Candidate of Economic Sciences degree, specialty 08.04.01 - finance, money circulation and credit. - Institute of Economic Forecasting, Ukrainian National Academy of Sciences, Kyiv, 2001.

The thesis is dedicated to the development of an organizational-economic approach aimed at the creation of a successful system for the management of bank competition and the mechanism of its implementation into banking practice. On the basis of a systematic approach, an analysis of the status and means for the establishment of a competitive banking system is examined, and research of a bank's competitive advantages is conducted. The theoretical and methodological aspects of a bank's competition management are conceptually generalized and classified. A methodical approach has been developed for the determination of the characteristic factors required for competitiveness, efficiency estimation methodology of the bank's businesses, the organization of financial outcome calculation from foreign exchange operations; methodology for bank staff appraisal and an investment efficiency evaluation algorithm in the process of the bank's IT implementation, which, as a whole, will facilitate the formation of a bank competition model.

Keywords: the bank competition, organizational-economic approach, competitive advantages, efficiency of bank's businesses, bank's IT (information technologies), investment efficiency.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Увага держави і суспільства в цілому до проблем розбудови банківської системи породжена вимогами реальної економіки: усвідомленням того, що раціонально організована банківська система здатна зробити значний внесок у необхідний і давно очікуваний позитивний економічний розвиток країни. Нині виникла об'єктивна потреба в поглиблених наукових дослідженнях проблем управління діяльністю банків, серед яких найважливіше місце займають питання управління їх конкурентоспроможністю.

Актуальність теми. Банківська сфера економіки в усьому світі переживає суттєві зміни, які характеризуються глобалізацією фінансових ринків, дерегулюванням, збільшенням у комерційних банків асортименту небанківських продуктів, впровадженням сучасних інформаційних технологій в управління банками, консолідацією чи скороченням кількості банків.

За останні роки українські банки зіткнулись з новою хвилею конкуренції, пов'язаною з перерозподілом капіталів та клієнтури. Разом з цим на ринку майже відсутні відносно стабільні джерела постачання ресурсів, захисні бар'єри від інтервенцій нових учасників ринку, постійно зростаючий попит з боку юридичних та фізичних осіб, який би відповідав відсотковим ставкам, що гарантують адекватну маржу.

Сьогодні майже всі українські банки переймаються проблемою переходу до умов динамічної та зростаючої конкуренції. Це зумовлює необхідність вдосконалення стратегічної управлінської поведінки таким чином, щоб адаптуватися до умов ринкового середовища та досягнути задовільних результатів, потрібних для виживання і розвитку в умовах як національного, так і міжнародного ринків.

Надмірний консерватизм та відмова від активної конкурентної боротьби, викликана намаганням скоротити витрати на розроблення нових видів послуг, призводять до того, що банки, маючи деякий період позитивний баланс і високий рейтинг надійності, з часом починають втрачати клієнтів та погіршують економічний результат. З огляду на це необхідно розробити для кожного банку довгострокову стратегію, орієнтовану на збереження і підвищення його конкурентоспроможності.

Розвиток конкуренції в українській економіці в цілому, і зокрема в її банківському секторі, є закономірним процесом, що стосується інтересів не лише виробників і споживачів банківських послуг, але й усього суспільства. Конкуренція прямо впливає на рівновагу на банківському ринку і тим самим на стабільність банківської системи та всієї грошово-кредитної сфери, досягнення яких є одним із найпріоритетніших напрямів сучасного етапу розвитку ринкової економіки України. Про це свідчить той факт, що в новій редакції Закону України “Про банки та банківську діяльність” є окрема стаття 53 “Забезпечення конкуренції у банківській системі”, яка регламентує умови конкуренції в цій сфері.

На початку ХХI століття банківська конкуренція стає однією із центральних проблем вітчизняної економічної науки і банківської практики. А це викликає необхідність комплексного вивчення не лише природи та суті банківської конкуренції, але й створення сучасного механізму управління конкурентоспроможністю як важливим процесом банківської діяльності та розроблення необхідного методологічного та аналітичного апарату.

Без кількісного і якісного опису конкуренції неможливо розробити плани реформування банківської системи України, окремих банків і удосконалити нормативно-правову базу банківської діяльності.

Слід відзначити, що коли проблеми ринкової конкуренції взагалі в економічній літературі опрацьовано досить широко (теоретичний аспект у роботах Дж.К.Гелбрейта, І.Кірцнера, А.Маршалла, А.Сміта, Ф.Хайєка, Е.Чемберліна, Й.Шумпетера та інших, практичний аспект у працях І.Ансоффа, П.Дракера, Б.Карлоффа, Т.Пітерса, М.Портера, Р.Уотермена та інших), то проблеми банківської конкуренції досліджено значно менше (у працях російських вчених Ю.Коробова, С.Светунькова, А.Юданова, українських вчених А.Гальчинського, В.Геєця, Т.Гончарук, В.Кочеткова, Є.Панченка та інших). До найменш опрацьованих слід віднести питання управління конкурентоспроможністю банків. В літературі вони представлені уривчасто і стосуються лише окремих теоретичних проблем (праці зарубіжних авторів Дж.Скотта, М.Портера). В той же час практичні й теоретично-методичні проблеми управління конкурентоспроможністю українських банків розкриті дуже мало, зокрема в працях Д.Гладких, О.Дзюблюка, А.Єпіфанова, Ю.Заруби, В.Міщенка, А.Мороза, М.Савлука.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження пов'язане з: Комплексною програмою розвитку банківської системи України на 2001-2003 рр.; програмою МАУП на 2000-2005 рр. “Від управління структурою до управління розвиненим суспільством” та науковою темою кафедри менеджменту Українсько-російського інституту менеджменту та бізнесу МАУП “Управління реструктуризацією підприємств та формування системи антикризового менеджменту” на 2001-2005 рр. (II.2.29.06.02); стратегією розвитку Акціонерного поштово-пенсійного банку (АППБ) “Аваль” до 2005 р.

Автором проведено комплексне дослідження сучасного стану банківської системи і вироблено методичні й практичні рекомендації щодо створення ефективної системи управління конкурентоспроможністю банків.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є систематизація теоретичних аспектів банківської конкуренції і конкурентоспроможності та вироблення організаційно-економічних підходів щодо створення результативної системи управління конкурентоспроможністю банків і механізму впровадження їх в практику банківської діяльності.

Для досягнення цієї мети потрібно було вирішити такі завдання:

визначити суть банківської конкурентоспроможності як економічного явища та дати характеристику основних її складових;

провести аналіз шляхів формування конкурентоспроможної банківської системи в умовах України і визначити фактори, що впливають на її розвиток;

узагальнити та систематизувати наявний методологічний апарат управління конкурентоспроможністю в банківській сфері;

провести комплексне дослідження проблем управління конкурентоспроможністю банків в умовах України в межах її складових параметрів;

розробити організаційно-економічні підходи щодо створення системи управління конкурентоспроможністю банків.

Об'єктами дослідження виступають: у теоретичній частині - сфера банківської конкуренції; в практичній частині - окремі банки та банківська система України в цілому як суб'єкти банківської конкуренції.

Предметом дослідження є економічні відносини, що складаються під час конкуренції банків, і процес управління конкурентоспроможністю банків.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод і системний підхід. Управління конкурентоспроможністю банків розглядається через призму взаємозв'язку та єдності теорії і практики, загального, особливого та одиночного, змісту та форми, на основі поєднання макро- і мікроекономічних підходів. На підставі системного підходу використано методи економічного, фінансового та управлінського аналізу, моделювання, аналогії та структуризації, SWOT-аналізу, побудови сценаріїв тощо. Теоретичну базу дослідження становили фундаментальні монографії та наукові статті українських і зарубіжних авторів.

Експериментальні дослідження проводили в системі АППБ “Аваль”.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше системно розглянуто комплексну проблему управління конкурентоспроможністю банку з позицій макро- та мікроекономічних підходів. Результати, які відображають наукову новизну, полягають у наступному:

У теорії економічної науки:

концептуально узагальнено та систематизовано теоретичні і методологічні аспекти управління конкурентоспроможністю банківської системи та окремого банку як суб'єкта цієї системи. На цій основі визначено поняття конкурентоспроможності банку як узагальнену економічну категорію, що розкриває ступінь успішності та результативності функціонування банку на конкурентному ринку, і системи управління конкурентоспроможністю банку як сукупності цільових комплексних блоків, що відображають заходи, які сприяють підвищенню конкурентних можливостей банку за рахунок створення й підтримки довгострокових конкурентних переваг;

розроблено організаційно-економічні підходи щодо формування конкурентної стратегії розвитку банків, які передбачають створення персоніфікованої моделі банку з явно вираженими конкурентними перевагами;

вперше розроблено концепцію впровадження повної автоматизованої системи управління банком та обґрунтовано засади створення єдиної інформаційної бази і моніторингу процесів функціонування системи банку.

У методичному забезпеченні:

проведено комплексний аналіз стану і шляхів формування конкурентної банківської системи та дослідження конкурентних переваг банку за оригінальними методиками;

розроблено методичні підходи, за якими визначено складові характеристики конкурентоспроможності банку та проведено діагностику проблем їх функціонування;

вперше розроблено методику оцінки ефективності банківських бізнесів, яка дозволяє визначати прибутковість основних напрямів діяльності банку та приймати обґрунтовані управлінські рішення щодо їх подальшого розвитку;

обґрунтовано модель управління ризиками банку, яка з позицій системного підходу дозволить формувати алгоритм та механізм реалізації адекватної стратегії розвитку;

розроблено і адаптовано до умов реально діючих банків методику організації розрахунків реалізованого фінансового результату від операцій з іноземною валютою;

удосконалено та адаптовано до практики банківської діяльності методику оцінки персоналу банку як основи для вироблення ефективної системи мотивації та створення інтелектуального потенціалу банку;

розроблено методику оцінки ефективності інвестування в процес впровадження інформаційних банківських технологій.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено та обґрунтовано методологічні підходи і механізми формування процесу управління конкурентоспроможністю банку, які знайшли реалізацію на різних рівнях організаційно-економічного управління, а саме:

методичні та практичні рекомендації щодо управління конкурентоспроможністю банку знайшли відображення в Комплексній програмі розвитку банківської системи України;

методологічні засади управління ризиками та методика обліку реалізації фінансового результату від операцій з іноземною валютою рекомендовано НБУ до впровадження в усій системі комерційних банків України (довідка НБУ про впровадження від 12.12.2001, №12-210/1591);

концепцію управління конкурентоспроможністю взято за основу під час розроблення конкурентної стратегії АППБ “Аваль” на період 2001-2003 рр. (акт АППБ “Аваль” і МАУП про впровадження від 04.12.2001);

методику оцінки персоналу реалізовано системою Ощадбанку під час підбору кадрів та вироблення системи мотивації праці (акт ВАТ Державного Ощадного банку України і МАУП про впровадження від 12.12.2001);

методику розрахунку економічного ефекту від впровадження інформаційної системи управління банком застосовано під час розроблення стратегії інвестування впровадження новітніх технологій та практично реалізовано АППБ “Аваль”.

Особистий внесок здобувача у працях, що опубліковано у співавторстві, наведений окремо у списку опублікованих праць. Основні положення, висновки та рекомендації одержано автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення доповідали на науково-практичних конференціях та семінарах: міжрегіональній науково-практичній конференції “Формування системи теоретичного та практичного менеджменту: регіональний аспект” (2001 р., м. Київ); 2-й науково-практичній міжнародній конференції “Причорномор'я на порозі XXI століття: тенденція глобалізації і реалізації соціально-економічного розвитку” (2001 р., м. Феодосія); міжнародній практичній Internet-конференції “Економіка: проблеми теорії та практики” (2001 р., м. Дніпропетровськ), міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційний менеджмент: проблеми розвитку в умовах побудови ринкових відносин” (2001 р., м. Київ); всеукраїнській науково-практичній конференції “Становлення та перспективи розвитку фінансового ринку України” (2001 р., м. Київ); постійно діючих семінарах зональних центрів перепідготовки кадрів у АППБ “Аваль” (1999-2001 рр.), засіданнях міжнародних ділових та технічних консультантів з обговорення та розроблення Проекту розвитку інфраструктури обліку і операцій українських банків (1999 р., м. Київ).

Публікації. Результати роботи відображено у 7 публікаціях: 1 науковій брошурі та 6 наукових статтях, загальним обсягом 6,8 д. а., особисто авторові належить 4,8 д. а.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 210 сторінок, у тому числі 32 таблиці та 13 рисунків, що займають 21 окрему сторінку, 4 додатки на 13 сторінках. Список використаних джерел налічує 186 найменувань і займає 15 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретичні аспекти конкурентоспроможності банків” розглянуто теоретичні і практичні проблеми розвитку банківської конкуренції та особливості методологічних підходів щодо управління конкурентоспроможністю банків. Аналіз праць зарубіжних і вітчизняних науковців та практиків показав, що коли проблеми ринкової конкуренції висвітлено в економічній літературі широко, то проблеми банківської конкуренції в Україні майже не досліджено. Саме банківській конкуренції притаманні об'єктивні особливості, які відрізняють її від конкуренції в інших сферах економіки та потребують детального вивчення і конкретизації. Серед них такі: ресурси банків є об'єктом конкурентної боротьби; банки на ринку можуть виступати і як продавці, і як покупці; наявність великої кількості доступних каналів збуту банківських послуг, активна участь у конкурентній боротьбі небанківських фінансових установ тощо.

Наявність таких особливостей ніяк не суперечить визнанню загальних рис усіх видів конкуренції та існування загального, універсального феномену конкуренції взагалі. Окрім того, таке твердження необхідно розглядати не як поділ економічної теорії, а як розвиток і реалізацію її пізнавальної функції. Характерні риси банківської конкуренції, на нашу думку, визначаються особливостями українського середовища (умовами конкретної країни), суб'єктів та сфери конкуренції тощо.

Проаналізовано існуючі визначення термінів “конкуренція” та “конкурентоспроможність” як в загальному розумінні, так і стосовно банківської діяльності. Проведений аналіз рушійних сил і форм банківської конкуренції дозволив зробити висновок, що банківська конкуренція в Україні вже існує і з часом вона буде посилюватись як внаслідок розвитку вітчизняної банківської справи і зростання економічної культури населення, так і внаслідок глобалізації банківської конкуренції і проникнення на український ринок зарубіжних фінансово-кредитних інститутів.

Українські банки сьогодні знаходяться на шляху прискореного розвитку, який характеризується передусім нарощуванням капіталу, підвищенням надійності, розширенням спектра банківських послуг, посиленням прозорості діяльності. За даними НБУ залучені в 2000 р. комерційними банками кошти компаній і населення збільшилися на 6429 млн. грн. або на 53 %. Це найкращий показник з 1995 р. (кінця періоду гіперінфляції). Аналіз стану діяльності банківського сектора показав, що протягом останніх років проходило безконтрольне скорочення кількості банків до того ж далеко не завжди об'єктивно безнадійних. Причинами цього процесу є як політичні фактори, так і недостатній контроль з боку НБУ за діяльністю банків. Це в свою чергу призводило до перманентних стихійних перерозподілів фінансового ринку, посилення централізації і концентрації капіталу.

Гострота конкурентної боротьби - важливий фактор впливу на прибутковість банківської діяльності. Фінансова стійкість і рівень прибутковості комерційних банків залежать від загальноекономічної стабільності, що особливо відчутно впливає на діяльність вітчизняних банків. Розглядаючи фінансову стабільність і дохідність банку, не можна не враховувати ставлення держави до банківської системи, принципи державного регулювання банківської сфери, відносини власності, заходи щодо захисту підприємницької діяльності.

За період розвитку української банківської системи чітко визначались основні завдання її державного регулювання, проявились характерні риси держави як макрорівневого елементу, що забезпечує загальну ліквідність і науковий метод державного регулювання конкуренції на українському ринку банківських послуг - структурний функціоналізм. Результати дослідження показали, що в Україні повільно але цілеспрямовано проходить процес формування конкурентного банківського середовища.

Конкурентне середовище функціонування українських банків, визначає певну кількість ринків, що створюють сфери ринкової конкуренції, серед яких ринок праці (цільова галузь кадрової політики банків), ринок нових технологій (на ньому банки діють як продавці інтелектуальних послуг та як покупці ресурсів), фінансові ринки, ринок нерухомості (галузь іпотечного кредитування, реалізація застави тощо), ринок засобів виробництва (на ньому банки виступають в ролі продавців і покупців виробничих ресурсів), ринок предметів споживання (банки як посередники або покупці).

Конкурентоспроможність економічних об'єктів банківської сфери визначається характеристиками, відмінними від традиційних кваліметричних. Через відсутність теоретичних та практичних розробок, слід брати до уваги параметри, визначені в мікроекономічних методиках, які використовуються в галузі управління підприємствами. Для активних економічних об'єктів - підприємств і організацій, представлених на ринку - конкурентоспроможність є категорією ефективності але на вищому рівні.

Детальний огляд методичних підходів управління конкурентоспроможністю показав, що загальноприйняті методики її оцінки, формування конкурентної переваги банків на сьогодні відсутні. Вітчизняне науково-методичне забезпечення конкурентоспроможності господарюючих суб'єктів перебуває на початковому етапі розробок. Лише окремі зарубіжні банки організовано для систематичного збору, аналізу та продуктивного використання даних про своїх конкурентів. Тому більшість “конкурентних” оцінок часто поверхові і не виявляють причин відставань. Підвищення рівня глобальної конкуренції примушує розширити аналіз лідируючих конкурентів, поглибити порівняльні оцінки конкурентоспроможності.

Другий розділ “Дослідження процесу управління конкурентоспроможністю українських банків” присвячено дослідженню конкурентних переваг банків та діагностиці управління складовими конкурентоспроможності.

Оцінка рівня конкурентоспроможності - це надскладна робота, оскільки, по-перше, в конкурентоспроможності фіксуються усі показники якості та ресурсомісткості роботи усього персоналу на всіх стадіях життєвого циклу об'єкта і, по-друге, сьогодні відсутні міжнародні документи, методичні розробки з оцінки конкурентоспроможності різних об'єктів, і зокрема банків. Для управління процесом оцінки конкурентоспроможності банку доречно рекомендувати структурний підхід, який дозволяє визначити розподіл складових (ресурсів) конкурентоспроможності. Проведений експертний аналіз дозволив встановити набір цих складових: менеджмент банку, інформаційні технології в управлінні банком, якість послуг, управління ризиками, маркетинг банку, формування корпоративної культури та рівень компетенції персоналу, внутрішній аудит, гарантійний сервіс.

Проведене вперше на практиці дослідження конкурентних переваг банку за класичною методикою М.Портера, дозволило виявити, як діє кожна з п'яти сил конкуренції в галузі банківських послуг України. Результати дослідження показали, що дану методику можна цілком ефективно адаптувати для визначення конкурентних переваг як усієї банківської системи, так і окремо взятого банку. Але одночасно для окремо взятого банку повинні застосовуватись специфічні методичні підходи, які б враховували природу та особливості банківської конкуренції. Конкурентна перевага банку за М.Портером визначається тим, наскільки чітко він зможе організувати усю систему цінностей - зв'язки з постачальниками та споживачами ресурсів. На нашу думку, це спроба поєднати функціональну, організаційну та виробничу структури, застосовуючи процесний підхід щодо аналізу конкурентної переваги банку.

Аналіз ланцюжка цінностей банку як ядра конкурентних переваг дозволяє зробити висновок, що використання його більшістю комерційних банків України для виявлення конкурентних переваг за рахунок зменшення витрат є обмеженим, оскільки можливості банків щодо цінової конкуренції обмежені (процентні ставки відчувають державний регулятивний вплив, існує межа процента, нижче якої банк вже не отримує прибуток), а пріоритетним напрямом конкуренції в галузі кредитних ресурсів та банківських послуг України є нецінова конкуренція.

Імідж банку - це віддзеркалення у свідомості потенційних клієнтів комерційно важливих, реальних і привнесених як банком, так і самим клієнтом характеристик банку. Банк повинен прагнути того, щоб його образ у свідомості клієнтів якнайбільше відповідав образу, створеному спеціалістами банку. З метою виявлення складових показників, що впливають на імідж банку проведено опитування фізичних та юридичних осіб і клієнтів банку (всього 400 клієнтів). На сьогодні важливим є не стільки швидке зростання активів, скільки зміцнення репутації банку в очах клієнтів, їх розуміння, що банк має наміри залишатись на ринку довго і не принесе свої і їх кошти на користь ризикованої миттєвої вигоди.

Доведено, що первісний капітал більшості українських банків формувався завдяки їх участі в процесі перерозподілу державної власності. На сьогодні ці можливості практично вичерпано. Тому у банків виникла реальна потреба в активізації маркетингового планування для підвищення власної конкурентоспроможності і підвищення результативності функціонування. Але рекомендації західних спеціалістів щодо впровадження маркетингового планування важко реалізуються у сучасних українських умовах через неспівпадання економічних систем, відсутність у вітчизняних банків сучасних інформаційних систем та недостатність фінансових можливостей і висококваліфікованих менеджерів.

Поглиблений аналіз причин відставання в конкурентоспроможності виявив недоліки системного використання факторів прискорення мікроекономічного росту. Стійку адаптацію багатьох банків до динамічного оточення ускладнює перебільшення короткотермінових інтересів, відсутність комплексної стратегії активного росту, нестача внутрішнього та міжфілійного співробітництва, але головне - ігнорування людських можливостей.

Діагностика стану складових конкурентоспроможності банків показала, що на сьогодні маркетингова політика не є визначальною, поступається політиці суб'єктивної оцінки керівників банку і частіше на користь ручного управління тільки активами і пасивами. В конкурентній боротьбі керівники не завжди адекватно реагують на повільний розвиток банку, невміло утримують лідируюче положення на відповідному сегменті ринку, не прагнуть зберегти отримані переваги, не бажають проводити радикальні зміни в стратегії розвитку банку.

З точки зору економічного розвитку 2000 рік був неоднозначним для України. Незважаючи на позитивні зрушення, багато загальноекономічних проблем лишилися нерозв'язаними. Разом з тим - на відміну від попередніх років - у 2000 р. розпочато реформи в паливно-енергетичному комплексі, АПК, бюджетній сфері. Як свідчать статистичні дані, відбулось зростання обсягів промислового виробництва, ВВП, покращився платіжний баланс країни, зросли номінальні й реальні доходи населення.

Позитивні економічні зрушення сприяли й розвитку банківської системи. Чисті активи комерційних банків загалом зросли на третину. Це ще раз підтверджує те, що банки не можуть і не мають права втратити цей позитив у зміцненні свого іміджу та конкурентної позиції на ринку послуг.

У третьому розділі “Формування системи управління конкурентоспроможністю банків” запропоновано концептуальні підходи щодо розроблення та реалізації конкурентної стратегії банку та систему важелів управління його конкурентоспроможністю.

На сьогодні майже всі українські банки переймаються проблемою переходу в умови динамічної і зростаючою конкуренції, яка часто непередбачувана і не піддається контролю. Це вимагає вдосконалення стратегічного управління з метою збільшення спроможності кожної банківської установи пристосовуватися до умов відповідного ринкового середовища та тих можливостей і небезпек, які воно містить в собі. Щоб успішно конкурувати на ринку, потрібно мати банківську стратегію адаптації до середовища, яка б приводила у відповідність до вимог ринку організаційну структуру і процеси управління банку.

Метою конкурентних стратегій банку є розвиток і підтримка ефективного сполучення його завдань та ресурсів з можливостями ринку. Конкурентні переваги банків знаходяться, перш за все, в сфері доступу кредитних організацій до ресурсної бази і полягають в обслуговуванні банками фінансів держави в межах її зовнішньоекономічної діяльності та міжнародної торгівлі, збережень населення, державних цільових програм, рахунків державного та регіональних бюджетів, а також у членстві в українських корпоративних структурах, у консолідації регіональних грошових потоків.

Для управління конкурентоспроможністю банку розроблено блок-схему, яка складається з цільових комплексних блоків, що відображають необхідні заходи щодо результативного здійснення управлінських рішень. Підвищення рівня конкурентоспроможності банку реалізується шляхом здійснення певних управлінських дій. Інструментарієм такої реалізації має бути створення персоніфікованої моделі банківського менеджменту на базі передового вітчизняного та міжнародного досвіду.

З метою збільшення прибутку комерційні банки впроваджують низку заходів, балансуючи між ризикованістю і дохідністю. Різні напрями такої діяльності потребують різних капітальних вкладень, витрат на рекламу, робочого часу тощо. Тому необхідно створити в банку систему оцінки ефективності банківських бізнесів, продуктів та напрямів діяльності. Розроблено методику оцінки ефективності банківських бізнесів, використання якої дозволяє раціонально розподіляти ресурси, визначати прибутковість основних напрямів діяльності банку та приймати обґрунтовані управлінські рішення щодо їх подальшого розвитку. Вона базується на використанні принципів рейтингу та застосовуванні методології бечмаркетингу.

В результаті внутрішньобанківського перерозподілу ресурсів у процесі реалізації банківських продуктів, крім прямих доходів і витрат, формуються доходи і витрати від внутрішньобанківського обороту (продажу, купівлі) ресурсів. Фінансовий результат від перерозподілу ресурсів під час реалізації банківських продуктів може бути представлений формулою:

, (1)

де П_ф - функціональний прибуток від реалізації банківського продукту,

Д_пр, В_пр - відповідно прямі доходи і витрати банківського продукту,

Д_т, В_т - відповідно доходи та витрати від внутрішньобанківського перерозподілу ресурсів за встановленими трансферними цінами.

Ризики банку з позицій системного підходу вміщують такі складові, як ризики середовища, ризики процесу, ризики інформації для прийняття рішень. Для їх врахування в кожному банку повинна бути створена модель управління ризиками з алгоритмом та механізмом її реалізації адекватним обраній стратегії розвитку. Таку модель запропоновано для банку “Аваль”.

Управління банківською діяльністю - це динамічна задача з багатьма критеріями, розв'язання якої в умовах неозначеності та ризику спрямоване на утримання економічної системи в рівновазі. Багатомірність простору цієї системи обмежена економічними нормативами. Тому встановлення певної сукупності критеріїв оптимальності повинно сприяти вибору рішення і оптимізації економічної системи. Розроблення дієвої концепції та обґрунтованості моделі управління ризиками підвищить якість і ефективність роботи банків, забезпечить їм відповідні конкурентні переваги та дозволить обрати адекватну стратегію банку.

Проблему створення інтелектуального потенціалу банку можна вирішувати з урахуванням комплексу факторів, серед яких стиль керівництва і створення команди, системи навчання та підвищення кваліфікації кадрів, відбору нових працівників, накопичення знань і включення їх до інтелектуального забезпечення діяльності працівників. Щоб управляти цими факторами запропоновано методику оцінки наявного персоналу банку та розроблено заходи щодо вдосконалення системи мотивації персоналу.

Обґрунтовано, що управління людськими ресурсами в банку повинно націлюватися на виконання чотирьох основних завдань: організація ефективної роботи співробітників на індивідуальному рівні (структуризація посади, визначення відповідальності за результати роботи і призначення на відповідальні посади здібних людей, чия кваліфікація відповідає посадовим вимогам); оптимізація кількості посад і забезпечення необхідних навичок та умінь; формування професійних навичок і розвиток виробничої культури - визначення, відбір і забезпечення необхідних навичок, умінь і поглядів, які разом створюють корпоративну культуру банку; управління діяльністю працівників і відділів для досягнення стратегічних цілей.

Діяльність сучасного банку не може здійснюватися без широкої автоматизації та впровадження новітніх інформаційних технологій. На практиці кожний банк має альтернативні шляхи придбання та застосування електронної техніки та програмного продукту, тому необхідно мати чітку концепцію впровадження інформаційних банківських технологій та методики оцінки ефективності інвестування в дану галузь діяльності. У процесі планування і оцінки інвестицій в інформаційні технології необхідно враховувати, що найбільший ризик (ризик впровадження) як правило зумовлений тим, що не всі сфери банківської діяльності дають очікувану віддачу від коштів, інвестованих в інформаційні технології, коли застосовані заходи не погоджені із загальною стратегією інвестицій банку і стратегічними напрямами його розвитку. Тому необхідно проводити і вартісну оцінку проекту, і якісну. І лише після узгодженості результатів таких оцінок можна говорити про прийнятність проекту для конкретного банку.

Вартісна оцінка інвестиційного проекту, як правило, здійснюється за такими параметрами: прийнятність проекту за критерієм NPV (чистої приведеної вартості), який є найважливішим критерієм, за допомогою якого можна зробити висновок про доцільність інвестування в даний проект; чутливість проекту до зміни обсягів збуту, рівня цін, змінних і постійних витрат, ставок за кредит; середня рентабельність інвестицій, термін повернення інвестицій, внутрішня норма прибутку, а також обсяг продажу, за якого проект нерентабельний.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення задачі, що виявляється в розробці організаційно-економічних і методичних основ створення системи управління конкурентоспроможністю банків та механізмів її впровадження у практику банківської діяльності.

1. Аналізуючи точки зору зарубіжних та вітчизняних авторів на банківську конкуренцію як економічну категорію, слід відмітити їх одностайне твердження, що банківська конкуренція суттєво відрізняється від конкуренції в інших галузях економіки. Такими відмінними рисами є: різноманітність форм банківської конкуренції та їх інтенсивність; наявність численних банківських ринків, що формують конкурентний простір; видовий характер внутрішньогалузевої конкуренції; відсутність вхідних бар'єрів; олігополістичний характер банківських ринків; проблеми управління якістю банківських продуктів через обмеження цінової конкуренції тощо.

Сутність такої економічної категорії як “конкурентоспроможність” різними авторами розуміється в цілому однаково і зводиться до здатності суб'єкта набувати чи володіти такими якостями і властивостями, які впливають на успішність його діяльності в умовах економічного змагання.

2. Проведений аналіз діяльності банківської системи України показав, що вона на сьогодні знаходиться в стані перебудови. За формою ця перебудова полягає в переході від одно- до дворівневої структури, а за змістом - в створенні ринкових, а значить і конкурентних засад функціонування банківської системи.

Аналізуючи існуючу законодавчу базу розвитку конкуренції в банківській сфері України (Цивільний кодекс України, Закон України “Про Національний банк України”, Закон України “Про банки і банківську діяльність” тощо), встановлено необхідність недопущення в досліджуваній сфері: обмеження конкуренції; зловживань господарюючими суб'єктами домінуючим положенням на ринку. Вирішення цих питань сприятиме стабільності банківської системи. В цілому нормативно-правова база банківської діяльності, орієнтованої на конкуренцію, повинна забезпечувати однокові умови для усіх її учасників: створення рівних стартових можливостей для усіх банків, відсутність дискримінації окремих банківських установ.

3. Проблема конкурентоспроможності є комплексною, тому аналіз та оцінка конкурентоспроможності продукції (послуг) повинні розглядатися з позицій технічної методології кваліметрії та економічної методології маркетингу шляхом побудови узагальненої моделі, включаючи формування множини факторів, що впливають на конкурентоспроможність, та визначаючи їх взаємозв'язки. Конкурентоспроможність повинна виступати не лише як результат, але й як процес, який може описуватися кількісними параметрами і бути системною категорією.

4. На теперішній час загальноприйняті методики оцінки конкурентоспроможності, формування конкурентної переваги відсутні. Тому більшість конкурентних оцінок мають поверховий характер, оскільки не дозволяють виявити причини відставання в конкурентній боротьбі.

Дійсний же рівень розвитку банківської системи виявляється насамперед шляхом порівняльного аналізу її характеристик з відповідними характеристиками зарубіжних фінансово-кредитних систем. Це стосується внутрішньої оцінки розвитку; виявлення конкурентного рівня (із застосуванням кращих характеристик конкурентів як вимірювальної шкали); функціонального визначення рівня (з визначенням непрямих конкурентів за порівняльними ключовими характеристиками); уточнення споживчої цінності для управління процесом оцінки конкурентоспроможності послуг, які надаються клієнтам (широке порівняння існуючих та очікуваних клієнтами характеристик послуг).

5. Для управління процесом оцінки конкурентоспроможності банку найефективнішим є застосування структурного підходу, який дозволить визначити пріоритетність факторів у їх сукупності, встановити раціональні співвідношення та підвищити обґрунтованість розподілу складових (якостей) конкурентоспроможності. Проведений експертний аналіз дозволив встановити такий ранговий набір якостей банку (конкурентних переваг за задовільної оцінки): менеджмент банку, інформаційні технології в управлінні банком, якість послуг, управління ризиками, корпоративна культура та рівень компетенції персоналу, внутрішній аудит, гарантійний сервіс.

6. Проведений ретроспективний аналіз конкурентних переваг банку дозволив, по-перше, адаптувати використану методику М.Портера до аналітичних можливостей українських банків, а по-друге, отримати комплексну інформацію про стан галузі банківських послуг України в цілому та структуру даної галузі на основі п'яти сил конкуренції, які визначають її прибутковість, по-третє, встановити позицію окремого банку в галузі, визначити його конкурентну стратегію та проаналізувати ланцюжок цінностей конкретного банку як основу його конкурентної переваги. Кінцевим етапом даного дослідження є аналіз факторів утримання конкурентних переваг. Дана методика адаптована до умов України, повинна застосовуватись аналітичними службами банку і за наявності відповідних аналітичних інформаційних технологій її використання може зробити суттєвий внесок у загальну методологію управління конкурентоспроможністю банку.

7. Діагностика проблеми конкурентоспроможності українських банків показала, що майже усі вони ігнорують необхідність мати власну (персоніфіковану) модель розвитку та відповідну їй концепцію управління, зокрема політику банку стосовно різних напрямів його діяльності на певний період та механізм відповідних практичних заходів. Більшість банків не займається системним аналізом, діагностикою та прогнозуванням своєї діяльності, а також не має продуманих та повноцінних систем інформаційного забезпечення процесів управління з чітко вираженими функціями, ролями, контролем виконавців. Невміння утримувати лідируюче положення та відсутність бажання проводити зміни внаслідок прагнення зберегти отримані переваги - все більше стають причинами ліквідації навіть великих банків.

8. Розроблення проблем банківської конкуренції для українських банків набуває не лише теоретичного, але й практичного значення. Нині керівникам банків потрібно основну увагу приділяти розробленню конкурентної стратегії. Обґрунтовано фактори вибору банком певного виду конкурентної стратегії та запропоновано механізм їх адаптації до умов економіки України. На підставі цього розроблено конкурентну стратегію для реально діючого банку, метою якої є розвиток і підтримання ефективного сполучення завдань та ресурсів банку з можливостями ринку.

9. Розроблено та запропоновано до практичного впровадження блок-схему управління конкурентоспроможністю банку, яка складається із цільових блоків: вибір конкурентної стратегії розвитку банку; системний підхід до диверсифікації та планування діяльності; реорганізація системи методології банківських процесів технологічного забезпечення, обліку, аналізу і контролю; вдосконалення банківського менеджменту; інформаційне забезпечення системи внутрішньобанківського управління; комплексний підхід щодо підвищення якості та конкурентоспроможності послуг; реформування системи управління персоналом; управління ризиками. Кожен із визначених блоків сприяє розв'язанню проблем підвищення конкурентних можливостей банку, зміцненню його позицій на ринках, досягненню сталого розвитку за рахунок створення і підтримання конкурентних переваг. Інструментарієм реалізації даної системи є створення персоніфікованої моделі управління банком.

10. Практичними результатами формування конкретної моделі управління банком є запропоновані автором такі розробки: методика оцінки ефективності банківських бізнесів, започаткована на принципах реінжинірингу бізнес-процесів та направлена на підвищення результативності реалізації банківського продукту з урахуванням внутрішньобанківського обороту ресурсів, розподілу загальнобанківських доходів і витрат; модель управління ризиками банку з елементами контролінгу та взаємозв'язками, адекватними стратегіям банку; методика оцінки наявного персоналу банку за критеріями реальності, надійності, практичності; методика оцінки використання та рівня компетентності працівників, яка направлена на створення комплексної системи відбору та оцінки працівників, механізму їх мотивації; алгоритм вибору стратегії планування та впровадження новітніх інформаційних технологій в управління банківською діяльністю як найважливішого фактору забезпечення банку конкурентних переваг у майбутньому. Усі ці розробки впроваджено в практику банківської діяльності, про що свідчать відповідні акти та довідки про впровадження.

Річний економічний ефект від впровадження запропонованої системи управління конкурентоспроможністю банку становить 19,5 млн. грн.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Волощук І.П., Данилюк О.В. Управління якістю банківських послуг: теоретичний аспект. - К.: Науковий світ, 2001. - 45 с. (особистий внесок - проаналізовано вплив процесу управління якістю банківських послуг на загальний стан конкурентоспроможності банку).

2. Шпиг Ф., Деркач А., Волошко И., Волощук И., Евсеенко И., Глушко Л., Заграй И., Линдер Н., Малюков В. Концепция формирования нормативов управления банковскими системами // Финансовые риски. - 1996. - № 1. - С. 77-82. (особистий внесок - досліджено залежність загального стану конкурентоспроможності банків від управління активами).

3. Волощук І. Розрахунок фінансового результату валютних операцій комерційного банку // Вісник НБУ. - 2001. - № 5. - С. 57-58.

4. Волощук І. Шляхи формування конкурентоспроможної банківської системи України // Вісник НБУ. - 2001. - № 6. - С. 19-21.

5. Волощук І.П. Система оцінки ефективності банківських бізнесів // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - Вип. 93. - С. 18-26.

6. Волощук І.П. Управління персоналом як фактор забезпечення конкурентоспроможності банку // Экономические инновации. Вып. 11: Тенденции глобализации и регионализации социально-экономического развития (инвестиционная и инновационная политика, рыночные механизмы и структуры): Сб. науч. работ. - Одесса: Ин-т проблем рынка и эколого-экономических исследований НАН Украины, 2001. - С. 154-162.

7. Волощук І.П. Підходи до управління конкурентоспроможністю банку // Формування системи теоретичного і практичного менеджменту: регіональний аспект: Наук. пр. МАУП.- К.: МАУП, 2001.- Вип. 2.- С. 68-71.