Аналіз діяльності Ощадного банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Державний Ощадбанк сьогодні - символ стабільності та надійності. За основними показниками своєї діяльності він входить у трійку лідерів вітчизняного банківського ринку і тому слід розглянути його структуру органів управляння. Він знаходиться в Ленінському районі за адресою просп. Ленінський 120. Цей банк має 86 відділень та вважається розвиненим банком м. Донецька.

Ощадний банк відданий спільній справі. Він усвідомлює соціальну значимість своєї діяльності. Репутацію, імідж і авторитет банку ставиться вище від індивідуальних інтересів та потреб. Також він неухильно дотримуємось загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, законодавства України, положень Кодексу корпоративної етики АТ „Ощадбанк”, інших локальних нормативно-правових актів банку. Зусилля банку спрямовані на максимальне задоволення потреб клієнтів; сумлінно, своєчасно і на належному рівні здійснюються всі операції з обслуговування клієнтів. Прагнення до постійного самовдосконалення, новаторства, шукаються засоби та можливості для більш ефективної роботи банку.

Ощадбанк відповідальний перед державою за результати діяльності банку, за внесок у розвиток економіки України, перед клієнтами - за якість банківських послуг, перед діловими партнерами - за належне виконання своїх зобов'язань, перед суспільством - за повагу особистості, її прав і свобод. Вони піклуються про підтримання власної ділової репутації.

Дуже сумлінно дотримується політика максимальної відвертості і прозорості діяльності банку для клієнтів, ділових партнерів, органів державної влади, співробітників банку. Вони прагнуть використовувати всі доступні джерела поширення інформації про банк: прес-конференції, ділові зустрічі, засоби масової інформації, а також мережу Інтернет для вільного доступу всіх зацікавлених осіб. Банк будує свої відносини з клієнтами, діловими партнерами, представниками державної і муніципальної влади на засадах рівноправності та відвертості.

Ощадний банк вживає всіх необхідних заходів для запобігання будь-яким протиправним діям з боку третіх осіб відносно клієнтів, ділових партнерів, співробітників банку та відносно держави; зобов'язується не розголошувати інформацію про справи клієнта, отриману при наданні послуг, не розголошувати конфіденційну інформацію без дозволу клієнта (або у не передбаченому Законом порядку) без обмеження в часі і незалежно від продовження (припинення) безпосередніх відносин із ним.

На сьогоднішній день Ощадбанк в Донецьку і по всій Україні є єдиним державним банком, вклади якого гарантуються за законом державою. Ощадбанк має найпотужнішу всеукраїнську мережу відділень, він доступний в тих населених пунктах, куди не доходять комерційні банки, оскільки однією зі своїх основних функцій Ощадбанк бачить соціальні функції з реалізації банківських послуг для мешканців всієї країни.



Загальне знайомство з організацією роботи та структурою банківської установи

банк капітал депозит запозичений

Ощадбанк України є фактично правонаступником Ощадбанку Радянського Союзу. Після розпаду СРСР в 1991 році, Ощадбанк виділився в якості самостійної державної структури, наприкінці 1991 рік він отримав ліцензію на здійснення банківської діяльності в якості державного банку. Також інші ліцензії будуть наведені у Додатку А.



На сьогоднішній день Ощадбанк в Донецьку і по всій Україні є єдиним державним банком, вклади якого гарантуються за законом державою. Ощадбанк має найпотужнішу всеукраїнську мережу відділень, він доступний в тих населених пунктах, куди не доходять комерційні банки, оскільки однією зі своїх основних функцій Ощадбанк бачить соціальні функції з реалізації банківських послуг для мешканців всієї країни. АТ «Ощадбанк» - один із найбільших фінансових інститутів української держави, що має найрозгалуженішу мережу установ - близько 6000.

З проголошенням незалежності України Ощадбанк відокремлюється від Ощадбанку СРСР. 31 грудня 1991 банк був зареєстрований в Національному банку України під № 4 як самостійну банківську установу під назвою «Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 року на виконання розпорядження Президента України від 20 травня 1999 року Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України перетворено у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (скорочена назва - ВАТ «Ощадбанк»). На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 2011 року № 502 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2003 р. № 261» 7 червня 2011 здійснено державну реєстрацію змін до Статуту ВАТ «Ощадбанк», що стосуються, в тому числі , найменування банку. Згідно з п. 4 Статуту АТ «Ощадбанк» повне найменування банку: публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», скорочене - АТ «Ощадбанк».

"Ощадбанк" спеціалізується на обслуговуванні корпоративних клієнтів і фізичних осіб. У набір послуг для юридичних осіб входить: клієнт-банк; кредитування; депозитарна діяльність зберігача цінних паперів; фінансування зовнішньоторговельних операцій; послуги з розміщення грошових коштів; депозитний вклади; операції з банківськими металами; інкасація і т.д.

Фізичним особам банк пропонує відкриття вкладів у національній та іноземних валютах; розрахунково-касове обслуговування; кредити на придбання житла, автомобілів, товарів тривалого користування; переказ готівки та вкладів; виплати зарплат, пенсій, соцдопомоги; випуск та обслуговування платіжних карт VISA і MasterCard і т. д. Картку VISA і MasterCard наведено у Додатку Б.

Статутний капітал Ощадбанку становить 722 млн. грн. Обсяг чистих активів банку на 1 травня 2012 року становив 17,1 млрд. грн. Обсяг дохідних активів досягнув 11,7 млрд. грн. (69% від суми чистих активів). Кредитний портфель банку за дев'ять місяців поточного року збільшився на 3,7 млрд. грн. і на 1 травня дорівнював 10,1 млрд. грн. За звітний період залучені "Ощадбанком" кошти фізичних осіб зросли на 2,1 млрд. грн. і склали 9,5 млрд. грн.

За перші два квартали цього року прибуток "Ощадбанку" склала 171 млн. грн. (Майже на 39% більше, ніж за відповідний період 2012-го). Всі філії банку є прибутковими. За 2012 рік "Ощадбанк" отримав 145 млн. грн. прибутку (в 7,2 рази більше, ніж роком раніше).

"Ощадбанк" на 100% належить державі. Періодично виникають розмови про необхідність приватизації фінустанови. Це єдиний в Україні банк, що має закріплену Законом України „Про банки і банківську діяльність” державну гарантію повного збереження грошових коштів громадян, довірених банку. Ощадний банк - універсальна банківська установа, яка зосереджує свої зусилля на створенні сприятливих та вигідних умов обслуговування клієнтів, розширенні переліку банківських продуктів та послуг, збільшенні присутності на ринку. За роки свого існування Ощадбанк завоював репутацію бездоганного ділового партнера, який спроможний виконувати взяті на себе зобов'язання незалежно від впливу зовнішніх або внутрішніх факторів. Банк активно працює практично в усіх секторах українського фінансового ринку, на сучасному рівні обслуговує великих корпоративних клієнтів. Його фінансова надійність - головний аргумент на користь того, що клієнтами Ощадбанку сьогодні є такі поважні системні клієнти, як установи Пенсійного фонду України, ДП «Енергоринок», НАК “Нафтогаз України”, НАЕК “Енергоатом”, УДППЗ “Укрпошта”, ВАТ «Укртелеком». Ощадбанк є емітентом електронних грошей платіжної системи «ГлобалМані». Електронні гроші забезпечені реальною гривнею і мають стовідсоткову ліквідність. Перша емісія відбулася 21 жовтня 2011 року.

Державний банк сьогодні - символ стабільності та надійності. За основними показниками своєї діяльності він входить у трійку лідерів вітчизняного банківського ринку і тому слід розглянути його структуру органів управляння.

Структура управління будь-якого комерційного банку залежить від форми власності та спеціалізації даного банку. За першим критерієм органами управління банку є загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Органом контролю банку є ревізійна комісія та внутрішній аудит банку. Вищим органом управління банку є загальні збори учасників.

До компетенції загальних зборів банку належить прийняття рішень щодо:

1) визначення основних напрямів діяльності банку та затвердження звітів про їх виконання;

2) внесення змін та доповнень до статуту банку;

3) зміни розміру статутного капіталу банку;

4) призначення та звільнення голів та членів спостережної ради банку, ревізійної комісії;

5) затвердження річних результатів діяльності банку, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів та висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора.

Спостережна рада банку обирається загальними зборами з числа учасників банку або їх представників. Члени спостережної ради банку не можуть входити до складу правління (ради директорів) банку та ревізійної комісії банку.

Функції спостережної ради банку є такими:

1) призначає і звільняє голову та членів правління (ради директорів) банку;

2) контролює діяльність правління (ради директорів) банку;

3) визначає зовнішнього аудитора;

4) встановлює порядок проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

5) приймає рішення щодо покриття збитків.

Правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку.

Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю банку, наприклад:

1) контролює дотримання банком законодавства та нормативно-правових актів НБУ;

2) розглядає звіти внутрішніх і зовнішніх аудиторів та готує відповідні пропозиції загальним зборам учасників;

3) вносить на загальні збори учасників або спостережній раді банку пропозиції щодо будь-яких питань, віднесених до компетенції ревізійної комісії, які стосуються фінансової безпеки, стабільності банку та захисту інтересів клієнтів.

Ревізійна комісія обирається загальними зборами учасників банку з числа учасників або їх представників та підзвітна загальним зборам. Членами ревізійної комісії не можуть бути особи, які є працівниками банку. Ревізійна комісія здійснює перевірку фінансово-господарської діяльності банку за дорученням загальних зборів учасників, спостережної ради банку або на вимогу учасника (учасників), які володіють у сукупності більше ніж 10 відсотками голосів. Ревізійна комісія має право залучати до ревізій та перевірок зовнішніх та внутрішніх експертів і аудиторів. Вона доповідає про результати ревізій та перевірок загальним зборам учасників чи спостережній раді банку.

Структура функціональних підрозділів комерційного банку не є суворо визначеною, а передбачає врахування таких факторів, як розмір банку та його спеціалізацію.

Головним керівним органом будь-якого вітчизняного комерційного банку є його правління на чолі з головою. Ощадний банк -- акціонерне товариство, голова правління обирається на зборах акціонерів, які відбуваються, як правило, раз на рік. Голову правління приватного банку призначає власник установи. В українських банках до складу правління, як правило, входять усі заступники голови.

Кадрова комісія -- це консультативний орган, який діє при правлінні. Висновки кадрової комісії мають лише рекомендаційний характер. До її складу входять усі члени правління і начальники всіх відділів. Основні завдання кадрової комісії: проведення конкурсів на заміщення вакансій; проведення (як правило, раз на рік) атестацій співробітників.

Схема 1. «Структура органів управління і контролю банку».

Банківська система -- сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму.

Банківська система України складається з двох рівнів: перший представлений Національним банком, другий - комерційними банками. В Україні комерційні банки можуть створюватися у формі акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного балансу.

Сучасна банківська практика виділяє значну кількість різноманітних ознак, за якими здійснюється класифікація банків. Відповідно до умов розвитку вітчизняної економічної системи українські банки можуть бути класифіковані:

- за формою власності: в Україні банки створюються і функціонують у вигляді державних установ, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, кооперативних банків.

- за територіальним характером діяльності: банки, що здійснюють свою діяльність на окремі території, - регіональні; банки, що виконують операції в багатьох регіонах через мережу філій - республіканські; банки, що активно працюють на світових ринках і мають філії та представництва за кордоном-міжнародні;

- за розміром: виділяють 4 групи банків:

група І - банки, активи яких перевищують 1300 млн. грн.;

група ІІ - банки, активи яких становлять понад 500 млн. грн.;

група ІІІ - банки з активами понад 200 млн. грн.;

група ІV - банки з активами менше 200 млн. грн..

- за наявності мережі філій: банки, що відкрили філії та територіально відокремлені підрозділи; банки без філій;

- за сферою діяльності: банки, що здійснюють різноманітні операції та надають комплексні послуги, - універсальні; банки, що виконують окремі специфічні операції та обслуговують певні галузі економіки, функціонуючи в означеному сегменті ринку, - спеціальні банки.

За Законом України „Про банки і банківську діяльність” банки мають право створювати такі об'єднання: банківські корпорації, банківські холдингові групи та фінансово-холдингові групи. Окремий банк може бути учасником лише одного банківського об'єднання ,при цьому він несе відповідальність за інших учасників згідно укладеного між ними договору.

Банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх поділяють на пасивні й активні. Види банківських операцій та послуг наведено у Схемі 2. Пасивні операції - це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених ( депозитних) та позичених ( не депозитних) ресурсів. Активні операції - це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні засоби й товарно-матеріальні цінності.

Банківські послуги можна підрозділити на специфічні й неспецифічні послуги. Специфічними послугами є всі ті, що випливають дві специфіки діяльності банку як особливого підприємства. До специфічних відносяться три види виконуваних ними операцій:

1) депозитні операції;

2) кредитні операції;

3) розрахунково-касові операції.

Ці типи банківських операцій називаються традиційними банківськими операціями. Проміжне положення між традиційними і нетрадиційними операціями займають додаткові операції. До їх складу входять валютні операції, операції з цінними паперами, операції з золотом, дорогоцінними металами і злитками. У залежності від суб'єктів одержання послуги надаються як юридичним, так і фізичним особам.

Лізинг-здача в оренду на тривалий строк предметів дострокового користування. Його можна розглядати як різновид дострокового кредиту, який надається в натуральній формі та погашається клієнтом в розстрочку. Як, правило на протязі строку дії договору про лізинг орендар сплачує орендодавцю повни вартість взятого в оренду майна.

Таблиця 1: «Види банківських операцій та послуг».

Ощадбанк є членом таких організацій:

Асоціація українських банків (АУБ)

Український кредитно-банківський союз (УКБС)

Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ)

Незалежна асоціація банків України (НАБУ)

ЗАТ «Українська фондова біржа»

ВАТ «Українська біржа”

ПрАТ „Фондова біржа ПФТС”

ВАТ «УкрКарт»

SWIFT

ПрАТ "Всеукраїнський депозитарій цінних паперів” (ВДЦП)

Українська міжбанківська асоціація членів платіжних систем "ЕМА"

Асоціація „Українські Фондові Торговці”

Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв (ПАРД)

Міжнародна платіжна система MasterCard Worldwide

Міжнародна платіжна система VISA Intl.

Член Всесвітнього Інституту Ощадних Банків (ВІОБ)

Ознайомлення з організаційною діяльністю Ощадного банку

Організаційна структура банку схожа з іншими підприємницькими структурами і регламентується Законами України «Про господарські товариства», «Про банки і банківську діяльність» і т. д. Дія банків, як й інших господарських товариств, ґрунтується на корпоративно-нормативних актах, до яких належать установчий договір і статут. В Україні банки діють як акціонерні товариства (АТ) та товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). В обох випадках майнова відповідальність учасників товариства обмежена розміром коштів, вкладених у статутний фонд товариства. Найвищим органом управління комерційного банку є загальні збори товариства. Загальне керівництво діяльністю банку здійснює рада банку (спостережна рада банку), яка контролює діяльність правління банку, а також виконує інші функції, делеговані загальними зборами. Виконавчим органом банку є правління (дирекція - для ТОВ) або інший орган, передбачений статутом. Контроль за фінансово-господарською діяльністю банку здійснює ревізійний комітет. Без його висновку загальні збори акціонерів не правомочні затвердити баланс.



Схема 2: «Організаційна структура Ощадного банку»

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ощадний банк, як і інші банківські установи має власний капітал. Визначення прибутковості капіталу та активів за звітний рік охарактеризовано у Таблицях 2,3.

Таблиця 2: «Визначення прибутковості капіталу та активів за звітний 2012 рік»

	1 Липня 2012	1Серпня 2012	1 Вересня 2012	1 Жовтня 2012	1 Листопада 2012	1 Грудня 2012
Власний капітал, млрд. грн.	17,8	17,6	17,9	17,9	18	18
Обсяг кредитного портфеля, млрд. грн.	68	67,7	69,5	68,8	69,7	69,5
Обсяг залучених коштів клієнтів, млрд. грн.	36,4	35,6	35,5	36,4	35,6	35,6
Обсяг інших залучень, млрд. грн.	25,6	24,9	25,6	25,6	26,1	26,6
Кількість банкоматів, шт.	1 457	1 568	1 568	1 568	1 568	1 541
Кількість торгівельних POS-терміналів, шт.	1 624	2 183	2 473	2 801	3 123	3 670



Виходячи з даних наведеної таблиці за період з 1 липня 2012 року по 1 грудня 2012 року: власний капітал збільшився на млрд. грн.; кредитний портфель збільшився на 1,5 млрд. грн.; обсяг залучених коштів клієнтів зменшився 0,8 млрд. грн., а інші залучення банку зросли на 1 млрд. грн.

Таблиця 3: «Визначення прибутковості капіталу та активів за звітний 2013 рік»

	1 Січня 2013	1 Лютого 2013	1 Березня 2013	1 Квітня 2013	1	Травня 2013	1 Червня2013
Власний капітал, млрд. грн.	18,1	18,2	18,1	18,3	18,3	18	18
Обсяг кредитного портфеля млрд. грн.	81,8	76,4	75,2	76,9	80,7		78,4
Обсяг залучених коштів клієнтів, млрд. грн.	38,7	38,1	39	39,2	40,5	40,5	40,4
Обсяг інших залучень, млрд. грн.	25,7	22,5	23	26,5	27,7	27,7	28,6
Кількість банкоматів, шт.	1 571	1 587	1 616	1 640	1720	1 720	1 781
Кількість торгівельних POS-терміналів, шт	4 262	4 492	5 017	5 606	6119	6 119	6 466

Виходячи з даних таблиці 3 за період з 1 січня 2013 року по 1 червня 2013 року: власний капітал зменшився на 0,1 млрд. грн.; кредитний портфель зменшився на 3,4 млрд. грн.; обсяг залучених коштів клієнтів зростав на 1,7 млрд. грн., а інші залучення збільшились на 2,9 млрд. грн.

Визначення операцій банку з формуванням власного капіталу

Власний капітал банку займає незначну частку у загальному обсязі капіталу банку (до 10%), що обумовлено специфікою діяльності комерційного банку як установи, що здійснює мобілізацію тимчасово вільних грошових ресурсів на фінансовому ринку та надає їх у позику. Проте власний капітал має важливе значення для ефективного здійснення банківської діяльності. Він виконує три важливі функції:

1) захисна - страхування вкладів і депозитів, що гарантує певний захист інтересів кредиторів комерційного банку у випадку його ліквідації або банкрутства;

2) оперативна - особливо важлива у період початку функціонування банку, що надає можливість за рахунок власного капіталу профінансувати придбання основних засобів, оренду приміщення та початок фінансової діяльності;

3) регулююча - при встановленні економічних нормативів регулювання комерційних банків важливе місце відводиться нормативам капіталу банку.

Власний капітал банку при обчисленні економічних нормативів поділяють на капітал першого та другого рівня (основний та додатковий):

До основного капіталу відносять:

- зареєстрований статутний капітал банку;

- емісійні різниці;

- результати минулих років (нерозподілений прибуток);

- результати минулого року, що очікують затвердження (розподілу).

До додаткового капіталу належать:

- загальні резерви банку;

- резервний фонд;

- результати переоцінки основних засобів;

- результат поточного року (нерозподілений прибуток).

Склад ресурсів Ощадного банку відображено у Схемі 3.



Схема 3: «Склад ресурсів банку за відображенням в обліку»

Таблиця 4: ««Розмір власного капіталу за 2013 рік»

	1 Січня 2013	1 Лютого 2013	1 Березня 2013	1 Квітня 2013	1 Травня 2013	1 Червня 2013
Власний капітал, млрд. грн.	18,1	18,2	18,1	18,3	18,3	18

Власний капітал зменшується на 0,1 млрд. грн. Це говорить про те, що банк втрачає гроші, тому йому слід почати працювати краще.

Вивчення характеристики операцій банку із залучення коштів

Депозит - це економічні відносини з приводу передачі коштів клієнта на тимчасове користування банку. Виходячи з категорії вкладників, розрізняють: депозити юридичних осіб (підприємств, організацій, інших банків) та депозити фізичних осіб.

Депозитні операції - поняття широке, оскільки до них належить вся діяльність банку, пов'язана з залученням коштів у внески. Розвитку депозитів належить важлива роль в управлінні ресурсами банків. Термін «мультиплікація» позначає коефіцієнт зміни розміру кредитних ресурсів банків під впливом зміни величини вкладів (депозитів).

На основі теорії мультиплікації доводиться можливість значно збільшити суму платіжних засобів, які осідають у вигляді депозитів на рахунках клієнтів. Позики, видані одним банком своєму клієнтові, зараховані на його рахунок і осіли у вигляді внеску, створюють можливість збільшувати кредитні ресурси в інших банків.

Зміцнення депозитної бази дуже важливо для банків. За рахунок збільшення загального обсягу внесків і розширення кола вкладників юридичних осіб та фізичних осіб, можна поліпшити організацію депозитних операцій і систему стимулювання залучення вкладів. Це можна досягти шляхом розширення депозитних рахунків юридичних і фізичних осіб до запитання, що дозволить повніше задовольнити потреби клієнтів, поліпшити обслуговування, підвищити зацікавленість у розміщенні коштів у банках.

Депозит може бути використаний у двох значеннях:

1. Депозит являє собою грошові кошти або папери, внесені боржником у фінансово - кредитні, судові або адміністративні установи для зберігання з подальшою передачею (за певних умов) тим чи іншим господарюючим суб'єктам або громадянам - депозитором (внески в оплату митних зборів, внески на депозитні рахунки судів в забезпечення позову і для передачі стягувачам, внески в нотаріальні контори, при неможливості вручити гроші або цінні папери безпосередньо одержувачеві);

2. Депозит являє собою внесок грошових коштів або цінних паперів у банки. Депозит-це внесок на жорстко - певний термін, при якому відразу ж обумовлено повернення або цінних паперів.

Депозити є джерелом утворення позичкового капіталу банку, який використовується на видачу кредитів, здійснення інвестицій і т.п. Ці банківські операції приносять банку дохід. Тому банк оплачує громадянину його депозит. Відсоток на депозитні вклади громадянину і є платою за вкладені гроші.

У більшості комерційних банків вклади до запитання займають найбільшу питому вагу в структурі залучених коштів. Це, як правило, найдешевший джерело утворення банківських коштів.

Розрахунок частки коштів, що зберігаються на рахунках до запитання, яку можна перекласти «термінові» депозитні рахунки (з метою збільшення для клієнтів доходу від розміщених у банку коштів і формування стабільного ресурсу кредитування для банків) здійснюється за формулою:

Д = Вср.: До об. х 100%.

де, Д - частка коштів, що зберігаються протягом року в різних поточних рахунках, які можуть бути переведені на депозитні рахунки.

Вср - середній залишок коштів на розрахунковому або поточному рахунку за рік.

До об. - Кредитний оборот по розрахунковому або поточному рахунку за рік.

Проміжне становище між строковими депозитами та депозитами до запитання займають ощадні вклади. Традиційно ці операції здійснював ощадбанк, проте, в даний час в ході конкурентної боротьби за ресурси комерційні банки почали освоювати цей ринок позичкових капіталів. Закордонна практика розглядає ощадні операції відокремлено від депозитних, акцентуючи уваги на тому, що відмінною особливістю ощадного вкладу є те, що власникові видається свідоцтво про наявність вкладу, найчастіше це ощадна книжка.

Ощадні депозити служать для накопичення чи вкладання грошових заощаджень. При цьому грошові суми, вміщені на рахунки, які призначені для здійснення платежів або з самого початку, вкладені на певний термін, відносяться до ощадних вкладах.

До ощадних вкладах ставляться вклади, які утворилися з метою накопичення або збереження грошових заощаджень. Їх характеризує специфічна мотивація виникнення - заохочення ощадливості, накопичення коштів цільового характеру і високий рівень прибутковості, хоча і нижче, ніж на строкові вклади.

Крім гнучкої процентної політики з метою залучення коштів банки повинні створювати вкладникам гарантії надійності розміщення коштів у внески.

Методика складання депозитного договору:

1. Предмет договору

1.1. Депозитор вносить суму на депозитний рахунок, за якою, банк отримує право власності, а потім повертає її депозитору на умовах, передбачених цим договором.

1.2. У разі якщо депозитор на підставі вираженого їм бажання (шляхом акцепту SMS повідомлення), користується конкретним депозитним продуктом, положення цього договору та права / зобов'язання щодо конкретного депозиту мають для сторін юридичну силу.

1.3. У разі розбіжностей між умовами щодо загальних положень і конкретного депозиту, перевага віддається умов конкретного депозиту.

1.4. Питання, не внесені до характеристики конкретного депозиту, регулюються в Відповідно до «загальними умовами договору» і «загальними правами та обов'язками сторін».

1.5. У разі дитячого депозиту, до повноліття депозитора, права та обов'язки здійснюються представником депозитора.

2. Загальні умови договору

Сума і термін депозиту визначається бажанням самого депозитора.  На депозит нараховується відсоток, узгоджений між сторонами. Нарахування процентної ставки / винесення суми процентної ставки, здійснюється сторонами з періодичністю, узгодженої між сторонами, відповідно до бажання,    вираженим депозитором. У разі винесення суми депозиту раніше встановленого терміну, на депозит нараховується    процентна ставка, узгоджена між сторонами. Банк утримує з процентної ставки депозитора прибутковий податок (у разі наявності такого). Внесення/винесення суми на депозитний рахунок та нарахування /винесення відсотка,    здійснюється за допомогою поточного рахунку депозитора.    По закінченні терміну депозиту, сума депозиту і нарахований на нього відсоток, переходять на поточний рахунок депозитора.

3. Особливі положення щодо кожного депозитного продукту

3.1 Комфортний депозит:

винесення суми депозиту можливо в розмірі до 50% від першого внеску;

винесення суми депозиту можливо повністю, або частково;

додавання суми на рахунок депозиту можливо. У результаті додавання, сума,  що знаходиться на рахунку депозиту не повинна перевищувати розмір первинного внеску, здійсненого на депозит;

розрахунок відсотка здійснюється щодня, з розрахунком на 365 днів.

3.2 Мобільний депозит:

розрахунок відсотка здійснюється щодня, з розрахунком на 365 днів;

кількість і сума додаткового внеску на депозитний рахунок - необмежені;

винесення суми депозиту можливо щодня - у розмірі 20% від залишку;

у разі якщо залишок на депозитному рахунку менше 100 грн, можливо винесення суми повністю;

у разі винесення суми депозиту повністю, рахунок закривається.

3.3 Депозит до запитання:

кількість і сума додаткового внеску на депозитний рахунок - необмежені;

винесення суми депозиту повністю або частково - не обмежено;

у разі винесення суми депозиту повністю, рахунок закривається.

3.4 Дитячий депозит:

Кількість і сума додаткового внеску на депозитний рахунок - необмежені.

Часткова видача суми з депозитного рахунку не припустима.

Протягом перших двох років, на депозит буде нарахований відсоток узгоджений між сторонами, однак у випадку якщо депозит відкритий на термін більше двох років, то після закінчення зазначеного терміну, за кожний наступний рік, буде нарахована процентна ставка, що діє в банку для дитячого депозиту станом на перший день зазначеного періоду.

Нарахування відсотка на депозитний рахунок здійснюється щорічно. Винесення нарахованого відсотка неприпустимо, а відповідно розмір депозиту збільшується на цю суму.

При достроковому винесенні депозиту, на депозит нараховується повна відсоткова ставка за кожний повний рік, а за неповний рік -2 (два)% річних.

Після закінчення терміну депозиту, або при достроковому винесенні суми з депозитного рахунки, сума депозиту і нарахований на неї відсоток буде перенесений на поточний рахунок представника до виконання депозитору 16 років;

3.5 Строковий депозит:

Внесення на строковий депозитний рахунок додаткової суми і часткове винесення суми неприпустимо.

Зростаючий депозит:

Кількість і сума додаткового внеску на депозитний рахунок - необмежені.

На кожну додану суму нараховується відповідний відсоток зростаючого депозиту того терміну, який залишається з дня внесення суми на рахунок до закінчення строку депозиту, за повними місяцями.

Часткове винесення суми з депозитного рахунку неприпустимо.

4. Права та обов'язки Сторін

4.1 Депозитор зобов'язується у випадку винесення суми депозиту до встановленого терміну,    повідомити про це банк у письмовій формі заздалегідь за п'ять днів.

4.2 Депозитор уповноважений:

а) Винести суму депозиту по настанню строку або раніше встановленого терміну.

б) На підставі письмової вимоги отримати від банку інформацію щодо операцій, виконаних по депозитному рахунку.

4.3 Банк зобов'язується:

Отримати від депозитора депозит, на підставі умов, передбачених договором.

Нарахувати на депозит процентну ставку.

Повернути депозитору суму депозиту і нараховану процентну ставку в тій же валюті.

Дотримуватися банківської таємниці і без згоди депозитора не розголошувати конфіденційну інформацію третім особам, за винятком випадків передбачених чинним законодавством України.

4.4 Банк уповноважений у разі винесення суми депозиту раніше встановленого терміну, відкоригувати суму депозиту, що підлягає видачі депозитору, з передбаченням суми відсотка, отриманого депозитором і сумою утриманого прибуткового податку (У разі наявності такого).

4.5 У випадку якщо сума, що значиться на депозитному рахунку, є засобом забезпечення вимоги банку, депозитор не має права винести суму депозиту.

5. Заключне положення

5.1 Банк має право односторонньо внести зміни до договору, які будуть відображені в договорі, розміщеному на вебсторінці банку.

5.2 Будь-які спори, що виникли між сторонами, будуть вирішені шляхом переговорів. У разі недосягнення домовленості допомогою переговорів, спір буде розглядатися в Відповідно до чинного законодавства України.

5.3 У випадку якщо умови цього договору, зазначені у Розділі 2 і умови, щодо конкретного депозитора, згідно з правилами, чинним в банку, залишаються колишніми,  строк дії цього договору автоматично буде продовжений на той самий строк.

Зазначений пункт знаходиться в силі в разі угоди сторін. "Угода сторін" передбачає бажання, виражене обома сторонами, яке формується SMS повідомленням, відправленим депозитору і його акцептом самим депозитором.

Розрахунок відсотків за користування депозитними ресурсами

Для нарахування відсотків за вкладами (депозитами), та і кредитам теж, застосовуються такі формули:формула простих відсотків,формула складних відсотків.

Формула простих відсотків застосовується, якщо нараховуються на внесок, зараховуються до внеску тільки в кінці терміну депозиту або взагалі не зараховуються, а переводяться на окремий рахунок, тобто розрахунок простих відсотків не передбачає капіталізації відсотків.

При виборі виду внеску, на порядок нарахування відсотків варто звертати увагу. Коли сума внеску і термін розміщення значні, а банком застосовується формула простих відсотків, це призводить до заниження суми процентного доходу вкладника. Формула простих відсотків по внесках виглядає так:

S - сума грошових коштів, що належать до повернення вкладникові після закінчення терміну депозиту. Вона складається з первинної суми розміщених грошових коштів, плюс нараховані відсотки.

I - річна процентна ставка

t - кількість днів нарахування відсотків за залученим вкладом

K - кількість днів у календарному році (365 або 366)

P - первинна сума привернутих в депозит грошових коштів

Sp - сума відсотків (доходів).

Припустимо, що банком прийнятий депозит в сумі 50000 грн на термін 30 днів. Фіксована процентна ставка - 10,5% «річних». Застосовуючи формули, отримуємо наступні результати:

S = 50000 + 50000 * 10,5 * 30/365/100 = 50431,51Sp = 50000 * 10,5 * 30/365/100 = 431,51 грн

Банком прийнятий депозит в тій же сумі 50000 грн строком на 3 місяці (90 днів) по фіксованій ставці 10,5 відсотків «річних». В умовах помінявся тільки термін вкладення.

S = 50000 + 50000 * 10,5 * 90/365/100 = 51294,52Sp = 50000 * 10,5 * 90/365/100 = 1294,52 грн

При порівнянні двох прикладів видно, що сума щомісячно нарахованих відсотків по формулі простих відсотків не змінюється.431,51 * 3 місяці = 1294,52 грн.

Ознайомлення з операціями банка із запозиченням коштів

Міжбанківський ринок відіграє важливу роль у забезпеченні нормальних умов функціонування грошового ринку. Він є об'єктом державного регулювання, служить механізмом впливу державних органів на діяльність комерційних банків, стан грошово-кредитної і валютної системи і безпосередньо на економіку в цілому. Міжбанківський ринок - частина фінансового ринку, де тимчасово вільні грошові ресурси кредитних установ залучаються і розміщуються банками між собою переважно у формі міжбанківських депозитів на короткі терміни.

Міжбанківські депозити, які надаються в межах кореспондентських відносин між банками, відіграють роль інструмента налагодження тісніших і довірливіших відносин між банками. Тимчасово вільні кошти у банку виникають через, відсутність необхідного попиту на фінансовому ринку або невигідність розміщення кредитних ресурсів серед клієнтів. Міжбанківські депозити пов'язані з активними депозитними операціями банків, тобто вкладенням тимчасово вільних коштів одних банків у інші кредитні установи, у тому числі Центральний банк. Внесення депозитів комерційними банками у Центральний банк у межах обов'язкових резервів є одним із методів регулювання сукупного грошового обігу країни. Відповідно до чинного законодавства, в Україні комерційні банки мають право на одержання від НБУ, як банку останньої інстанції, кредитів через кредитні аукціони, ломбардні операції, переоблік векселів на умовах двосторонніх угод.

Засоби міжбанківського ринку використовуються комерційними банками не тільки для короткострокових, а й для середньострокових і довгострокових активних операцій, регулювання балансів, виконання вимог центральних банків.

Міжбанківські кредити - одне з основних джерел формування банківських кредитів. Одержання кредитів в інших банках дає можливість банківським установам поповнювати власні кредитні ресурси. При надлишку ресурсів банк розміщує їх на міжбанківському ринку, при нестачі - купує на ринку. Ринок міжбанківських кредитів є важливою складовою фінансового ринку.

Міжбанківські позики - одна з найпоширеніших форм господарської взаємодії кредитних організацій. Поточна ставка з міжбанківських кредитів - найважливіший фактор, що визначає облікову політику конкретного комерційного банку з інших видів кредитів. Конкретна величина цієї ставки залежить від Центрального банку, який є активним учасником і прямим координатором ринку міжбанківських кредитів. Відсутність регулювання на ньому може викликати кризу міжбанківських платежів.

В Україні суб'єктами міжбанківського ринку є комерційні банки, які виступають у ролі фінансових посередників при перерозподілі коштів і здійсненні платежів на фінансовому ринку. НБУ проводить операції з рефінансування комерційних банків. Кредитні ресурси надаються у вигляді прямих і ломбардних кредитів, переобліку векселів і проведення кредитних аукціонів. Ці операції проводяться тоді, коли комерційні банки зазнають труднощів і не можуть у короткий час залучити ресурсів з інших джерел. НБУ відіграє роль кредитора останньої інстанції. Такі кредити короткострокові, видаються під високі відсотки і потребують забезпечення заставою.

Рефінансування комерційних банків через кредитні аукціони

Комерційні банки можуть позичити кошти, тобто одержати кредити у Національному банку України через закриті кредитні аукціони. Загальне керівництво і відповідальність за проведення кредитних аукціонів покладено на Аукціонний комітет, персональний склад якого визначається і затверджується правлінням НБУ. Єдиним продавцем кредитів на кредитному аукціоні є НБУ.

Кредитні аукціони проводяться періодично. Дату аукціону, обсяг кредитів, строк та цілі, на які вони продаються, а також початкову процентну ставку визначає правління НБУ. До участі в кредитних аукціонах допускаються комерційні банки, що виконують установлені НБУ економічні нормативи, своєчасно подають йому необхідну звітність і повертають раніше отримані кредити. Філії комерційних банків до участі в кредитних аукціонах не допускаються. Це обмеження поширюється і на комерційні банки, котрі діяли менше одного року від дати їхньої реєстрації.

Придбані на аукціоні кредити не повинні призводити до порушення встановлених для комерційних банків економічних нормативів. Вони не підлягають пролонгації.

Рефінансування комерційних банків під заставу державних цінних паперів.

Національний банк здійснює регулювання міжбанківського ринку кредитних ресурсів. З упровадженням в Україні ринку державних цінних паперів (ОВДП) значна частина операцій з купівлі-продажу міжбанківських ресурсів відбувається під забезпечення ОВДП (поширена назва -- ломбардний кредит) і операції РЕПО.

Як забезпечення ломбардного кредиту використовуються державні цінні папери, випущені Мінфіном України. Їх список затверджується (а в разі потреби може змінюватися) правлінням НБУ і доводиться до відома комерційних банків. Як виняток, за рішенням Правління Національного банку України під забезпечення ломбардного кредиту можуть використовуватися інші цінні папери.

Ломбардний кредит надається на строк до ЗО днів у межах лімітів, установлених на квартал НБУ для своїх регіональних управлінь.

Комерційні банки для забезпечення своєї ліквідності можуть рефінансуватися в установах Національного банку або в комерційних банках у формі переобліку і перезастави векселів.

Установи НБУ рідко використовують таку форму рефінансування комерційних банків, як переоблік і перезастава векселів, тому що вексельний обіг в Україні не досить розвинений.

Порядок визначення та формування обов'язкових резервів банком

Нормативи обов'язкового резервування Національний банк України використовує як один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу, їх управління та управління грошово-кредитним ринком без нарахування процентів за залишками коштів, що формують резерви.

Нормативним актом, згідно з яким банки здійснюють обов'язкове резервування, є Положення про порядок визначення та формування обов'язкових резервів для банків України, затверджене постановою № 172 Правління НБУ від 21.04.2004 р.

Обов'язковому резервуванню підлягають усі залученні банком кошти юридичних та фізичних осіб як у національній, так і в іноземній валютах, за винятком кредитів, одержаних від інших банків та іноземних інвестицій, залучених від міжнародних фінансових організацій, а також коштів, залучених на умовах субординованого боргу. Банки зобов'язані дотримувати нормативів обов'язкового резервування із часу отримання ними банківської ліцензії.

Норматив обов'язкових резервів установлюється єдиним для всіх банків. Для спеціалізованих банків можуть установлюватися окремі нормативи обов'язкового резервування. Національний банк може встановлювати для різних видів зобов'язань диференційовані нормативи обов'язкового резервування залежно від строку залучення коштів (короткострокові зобов'язання банку, довгострокові зобов'язання банку) та виду зобов'язань у розрізі валют (національна, іноземна).

Формування та зберігання банками коштів обов'язкових резервів здійснюються в національній валюті на кореспондентському рахунку банку в Національному банку. Банк має щоденно на початок операційного дня протягом звітного періоду резервування дотримувати залишків коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку України в розмірі, установленому Правлінням НБУ на відповідний період.

Територіальне управління НБУ здійснює контроль за повнотою і своєчасністю виконання банками вимог щодо дотримання нормативів обов'язкового резервування як за звітний період резервування, так і щоденно. На третій робочий день після звітного періоду територіальне управління подає Департаменту монетарної політики та Генеральному департаменту банківського нагляду звіт про залучені банками кошти та розрахунок обов'язкових резервів.

Про причини недотримання банками нормативів обов'язкового резервування територіальні управління повідомляють Департамент монетарної політики та Генеральний департамент банківського нагляду протягом семи календарних днів після закінчення звітного періоду. Територіальне управління у визначеній ним періодичності, але не частіше ніж один раз на рік, під час проведення планової або позапланової перевірки має перевіряти достовірність наданої банком інформації для розрахунку суми обов'язкових резервів безпосередньо в банку.



Засвоєння операцій банків з обслуговування платіжного обороту

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обороту. Безготівкові розрахунки поділяються на міжгосподарські та міжбанківські, які обслуговують, відповідно, відносини між клієнтами банків та між банками.

Безготівкові розрахунки поділяються за об'єктами розрахунків, тобто залежно від призначення платежу, на дві групи:

розрахунки за товарними операціями - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;

розрахунки за нетоварними операціями - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо.

Основне місце в цих розрахунках займають платежі за матеріальні цінності та послуги.

Залежно від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

внутрішньодержавні (внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

міждержавні розрахунки (між господарськими суб'єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Принципи організації безготівкових розрахунків:

1. Грошові кошти всіх господарських суб'єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов'язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків.

2. Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів із поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів.

3. Розрахунки з постачальниками за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. На практиці застосовується також попередня оплата.

4. Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженнями їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законом України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та виконавчими приписами нотаріусів.

5. Доручення підприємств на перерахування коштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках або за рахунок платіжного кредиту банку.

6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум із рахунків платника.

7. Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів із рахунків.

8. Підприємства самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні між собою договорів.

9. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку.



Схема 4: « Принципи здійснення безготівкових розрахунків»

Механізм здійснення безготівкових розрахунків.

Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватись:

через систему електронних платежів НБУ;

через прямі кореспондентські відносини між комерційними банками.

Система електронних платежів (СЕП) НБУ - це державна платіжна система, що забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків у електронній формі між установами банків на території України.

Необхідною умовою для проведення міжбанківських розрахунків через систему електронних платежів НБУ є відкриття комерційним банкам кореспондентських рахунків в НБУ.

Кореспондентський рахунок банку в НБУ відкривається в комерційного банку для здійснення розрахунків, що їх виконує НБУ за дорученням і на кошти цього банку на підставі укладеного договору.

Операції зі списання коштів з коррахунків комерційних банків виконуються установами НБУ (розрахунковими палатами), які їх обслуговують, тільки за розпорядженням їхніх власників, а також у випадках, встановлених законами України, за рішенням суду та за виконавчими написами нотаріусів.

Підприємство, що має намір перерахувати кошти на користь свого контрагента, подає до комерційного банку, де відкрито його поточний рахунок, платіжне доручення.

Банк, отримавши доручення, формує власний розрахунковий документ та надсилає його до своєї регіональної розрахункової палати (РРП) у вигляді електронного платіжного повідомлення про перерахування коштів на коррахунок банку, де відкрито поточний рахунок одержувача коштів. РРП - підрозділ регіонального управління НБУ, який обслуговує СЕП банків відповідного регіону. У разі, якщо банк одержувача обслуговується тією ж РРП, що і банк платника, РРП здійснює одночасне списання коштів з коррахунка банку платника та зарахування їх на коррахунок банку одержувача шляхом відповідної зміни залишків на цих рахунках. Банк одержувача після надходження коштів зараховує їх на поточний рахунок одержувача.

Безготівкові розрахунки можливо здійснювати за допомогою банківської пластикової картки.

Банківська пластикова картка - засіб платежу, що дозволяє своєму власнику оплатити товари та послуги в різноманітних торгових та сервісних підприємствах, що приймають картки, отримати готівкові гроші, а також отримати інші додаткові послуги та скористуватися деякі додаткові переваги. Банківські картки поширені більш ніж у 200 країнах світу.

Пластикові платіжні картки використовуються для оплати товарів, послуг та одержання готівки з рахунка представниками юридичних осіб та фізичними особами.

Одним з функціональних призначень банківських пластикових карток є здійснення за їх допомогою платежів, завдяки чому всі їх можна назвати платіжними. Деякі картки мають ще й інше призначення - забезпечувати кредитування власника картки. Цю групу карток прийнято називати кредитними, а всі інші - дебетними.

Серед найголовніших проблем впровадження банківських пластикових карток відзначимо такі:

низький рівень доходів населення, що не дозволяє підтримувати високого рівня залишків на карткових рахунках;

відсутність в населення України бажання тримати гроші в банку;

брак як навичок, досвіду, традицій впровадження карткових систем,так і вміння користуватися ними;

незацікавленість торговельних підприємств приймати до сплати картки;

значні капіталовкладення й довгий термін окупності інвестицій у картковий бізнес;

відсутність належної законодавчої бази щодо обігу платіжних карт;

проблема фінансової безпеки банків та клієнтів.

Держава повинна стимулювати впровадження платіжних карток через встановлення пільгового режиму амортизації для високотехнологічного обладнання, що використовується для забезпечення випуску та обігу карток; введення податкових пільг для учасників ринку; створення жорстких умов для унеможливлення торговцям приховувати виручку. Крім того, потрібне державне регулювання обігу платіжних карток шляхом створенням відповідної правової бази.



Схема 5: «Документообіг документів при використанні форм безготівкових розрахунків»

Для відкриття поточних рахунків підприємства надають банку такі документи:

заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером;

копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі державної влади чи іншому уповноваженому органі, засвідчену нотаріально;

копію належним чином зареєстрованого статуту, завірену нотаріально чи органом реєстрації (підприємства, які діють на підставі засновницького договору, подають нотаріально засвідчену копію цього договору);

копію документа, який підтверджує поставлення підприємства на податковий облік, завірену податковим органом, нотаріально або уповноваженим праців­ником банку;

картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком і підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищою організацією. До картки включається також зразок відбитка печатки підприємства. Новостворені підприємства, які ще не мають печатки, та фізичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності можуть не подавати відбиток печатки;

довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду, в якій зазначається найменування установи банку;

копію довідки про внесення підприємства до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що ви­дав довідку;

документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків, або його копію, засвідчену нотаріально або органом, що його видав, чи уповноваженим працівником банку.