Аналіз сучасних тенденцій на ринку споживчого кредитування

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. Кредити, надані фізичним особам на споживчі цілі та їх класифікація

1.1 Нормативно-правова основа виконання та обліку споживчих кредитних операцій

1.2 Види банківських споживчих кредитів

РОЗДІЛ 2. Основні правила оформлення та обліку операцій з видачі кредитів фізичним особам на споживчі цілі

2.1 Документальне оформлення видачі споживчого кредиту

2.2 Оформлення і облік погашення споживчих кредитів

2.3 Порядок відображення операцій із споживчого кредитування в Плані рахунків бухгалтерського обліку

РОЗДІЛ 3. Аналіз та напрями удосконалення кредитних операцій банку

3.1 Аналіз дохідності та ефективності кредитних операцій

3.2 Аналіз сучасних тенденцій на ринку споживчого кредитування

3.3 Вдосконалення споживчого кредитування в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

споживчий кредитування облік

Розвиток банківського кредитування фізичних осіб в сучасних умовах є необхідною умовою стабільного функціонування всієї банківської системи та забезпечення економічного зростання. В наш час банки опинилися в умовах жорсткої конкуренції як з боку іноземних, так і вітчизняних банків. Зміна умов функціонування, потреба в нарощуванні капіталу, відкритість зовнішньому середовищу спонукають банки до постійного розширення сфери і вдосконалення кредитування, в тому числі споживчого кредитування.

Кредитування фізичних осіб є одним з основних видів діяльності банків, що забезпечує їх стабільну прибутковість. Кредитування юридичних осіб є надто ризикованим. Невелика частка кредитів фізичних осіб в банках не знімає проблеми кредитних ризиків.

Аналізу проблем кредитування фізичних осіб приділяється належна увага в економічній літературі. Дана тема знайшла відображення у працях наступних вітчизняних авторів: Сало І.В., Герасименко Ю., Васильченко З. М., Савлук М., Савчук С., Шаповалов А. та ін. Динамічний розвиток банківської системи України вимагає постійного проведення досліджень проблем фінансового забезпечення кредитної політики банку.

Метою роботи є обґрунтування теоретичних та практичних засад обліку і аналізу споживчого кредитування в банку, розробка рекомендацій щодо напрямів подальшого вдосконалення методичних підходів їх проведення.

Реалізація мети дослідження обумовила необхідність вирішення в роботі таких завдань:

1) визначити сутність споживчого кредитування;

2) визначити сучасний стан кредитування фізичних осіб як в Україні;

3) проаналізувати основні показники ефективності банківського кредитування;

4) дослідити порядок відображення в бухгалтерському обліку операцій із споживчого кредитування;

5) проаналізувати стан споживчого кредитування у банку;

6) надати рекомендації щодо удосконалення обліку і аналізу банківського кредитування фізичних осіб в Україні.

Обєкт дослідження - операції банків щодо споживчого кредитування фізичних осіб в Україні.

Саме опираючись на діюче законодавство необхідно знати, які існують кредити, яким є нормативно-правове забезпечення кредитування фізичних осіб, а також порядок і документальне оформлення видачі споживчих кредитів.

Дана тема в сьогоднішніх умовах є актуальною, оскільки з кожним днем зростає кількість людей, які користуються кредитом

Структура роботи складається з вступу, чотирьох розділів, які в свою чергу включають підрозділи, загального висновку та додатків.

У вступі поставлена проблема, яка визначає актуальність, мету, завдання об'єкта дослідження.

У першому розділі розглянуто питання сутності кредиту та його класифікації, нормативно-правове забезпечення споживчого кредитування фізичних осіб.

Другий розділ висвітлює питання, що стосуються порядку та документального оформлення видачі споживчих кредитів, порядок їх відображення в Плані рахунків та й в обліку загалом.

У третьому розділі, на основі статистичних даних здійснено аналіз динаміки кредитних вкладень, ефективності здійснення споживчого кредитування на прикладі умовного банку.

У висновках наводяться основні концептуальні моменти роботи та пропозиції щодо покращення споживчого кредитування в Україні.

РОЗДІЛ 1. КРЕДИТИ, НАДАНІ ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ НА СПОЖИВЧІ ЦІЛІ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

1.1 Нормативно-правова основа виконання та обліку споживчих кредитних операцій

Важливе значення у процесі здійснення кредитних операцій банківськими установами має інституційне, законодавче та нормативно-правове забезпечення діяльності банків. Головними інституціями, які регламентують порядок здійснення банківської кредитної діяльності в Україні, є: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Національний банк України, банківські установи тощо.

Кредитна діяльність банків регламентується Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України, нормативно-правовими актами НБУ, статутами банків та кредитними договорами.

Серед основних законодавчих та нормативно-правових актів України, які регулюють споживче кредитування банків, слід виділити такі:

1) Закон України "Про банки і банківську діяльність" - подає перелік операцій, зокрема кредитних, які можуть здійснюватися банками, що отримали ліцензію НБУ 1.

2) Закон України "Про Національний банк України" - визначає операції Національного банку, серед яких надання кредитів банківським установам для підтримки ліквідності, та регламентує здійснення Національним банком банківського регулювання і нагляду, зокрема, з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків.

3) Закон України "Про заставу" - розкриває основні норми застосування застави, вимоги до предмета застави, змісту і форми договору застави, збереження застави, її припинення та ін.

4) Закон України "Про організацію формування та обігу кредитних історій" - регулює діяльність в Україні бюро кредитних історій, визначає механізми врегулювання взаємозв'язків, які виникають у сфері збору, оброблення, зберігання, захисту та використання інформації про виконання позичальниками грошових зобов'язань, функціонування установ (бюро кредитних історій), пов'язаних з обміном інформації і забезпечення прав та інтересів суб'єктів кредитних історій.

5) Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" - визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Кредитні взаємозв'язки між банками і позичальниками визначаються на договірних засадах, через укладання кредитних договорів, які мають передбачати права і обов'язки сторін з належним оформленням справ за банківськими кредитами. При проведенні кредитної діяльності банківські установи також керуються кредитною політикою банку та внутрішньобанківськими положеннями щодо здійснення кредитних операцій [6, с. 53].

З метою захисту інтересів кредиторів і вкладників банку кредитування позичальників здійснюється згідно із чинним законодавством України з додержанням встановлених Національним банком України обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності банків та вимог щодо формування обов'язкових, страхових і резервних коштів. Установи комерційного банку можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої приналежності, статусу, форми власності при умові наявності у них реальних можливостей та правових форм забезпечення та сплати відсотків за користування ним згідно з Положенням Національного банку України «Про кредитування», затвердженого постановою правління Національного банку України від 28.09.95 № 246.

Комерційні банки незалежно від підпорядкованості та форми власності ведуть облік у відповідності з вимогами, вказівками та інструкціями Національного банку України, а також вимогами основних документів і нормативних актів, прийнятих Верховною Радою України.

Методичне керівництво бухгалтерським обліком у банках здійснює НБУ, який з урахуванням загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів та стандартів чинного законодавства України встановлює єдині правила бухгалтерського обліку в банках на базі комплексної автоматизації та комп'ютеризації. Національний банк розробляє і затверджує План рахунків бухгалтерського обліку в банках, вказівки щодо його застосування, інші нормативні акти з питань бухгалтерського обліку та звітності.

На міжнародному рівні методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про кредитні операції регламентуються міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (далі - МСБО) та фінансової звітності (далі - МСФЗ), а саме:

· МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття і подання»;

· МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та непередбачені активи»;

· МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка»;

· МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації».

Згідно з класифікацією, що наводиться у Міжнародних стандартах фінансової звітності, надані банками кредити, в тому числі споживчі, відносяться до категорії фінансових активів, які є одним із видів фінансових інструментів.

Вимоги щодо розкриття інформації про кредити, заставу, резерви, доходи і витрати, пов'язані з кредитами, кредитні ризики містяться у МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації». В Україні методологічні засади відображення в обліковій системі банків кредитних операцій та доходів і витрат, пов'язаних з їх проведенням регламентуються нормативно-правовими актами Національного банку України, які розробляються відповідно до Цивільного кодексу України, банківського законодавства, основних вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку [13, с. 87].

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється відповідно до правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків, затверджених постановою Правління НБУ від 25.09.97 № 316 (та відповідними доповненнями).

Сплата відсотків позичальником здійснюється у строки, визначені кредитним договором. Протягом дії кредитної угоди банк має право змінювати рівень відсоткової ставки за кредит залежно від зміни відсоткової політики органами, в компетенцію яких входить вирішення цих питань, попиту та пропозиції на кредитні ресурси.

У разі несплати позичальником нарахованих відсотків у строки, їх сума відноситься на відповідні рахунки простроченої заборгованості за нарахованими відсотками [15, с. 284].

1.2 Види банківських споживчих кредитів

Розглядаючи споживче кредитування банків, доцільним буде розглянути, які саме види споживчих кредитів існують на банківському ринку.

Так, професор В.Д. Лагутін за способом надання кредити фізичним особам розподіляє на цільові (кредити на купівлю споживчих товарів або оплату послуг; йдеться про дорогі товари і послуги тривалого користування: побутові прилади, електротехніку, меблі, оплату медичних послуг, відпочинку та ін.) та нецільові. До останніх відносяться такі кредити, необхідність у яких виникає у зв'язку із особливими непередбачуваними обставинами в житті громадян [9, с. 114].

По забезпеченню розрізняють кредити:

- незабезпечені (бланкові); такі кредити ще називаються у банківській практиці довірчими, надаються лише під зобов'язання позичальника погасити позичку. Вони пов'язані з великим ризиком для банку, тому потребують ретельнішого вивчення кредитоспроможності позичальника і надаються під більш високий процент;

- забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням). Забезпечення є вторинними джерелом погашення кредиту, тобто своєрідним способом страхування банком від ризику неповернення клієнтом кредиту у разі недостатності первинних джерел погашення фізичною особою - а саме недостатності отриманого доходу. Щодо фізичних осіб, то формами забезпечення зобов'язань можуть виступати застава, гарантія, поручительство, страхування і стягнення неустойки, пені та штрафів.

По термінах кредитування споживчі кредити умовно підрозділяють на:

- короткострокові (терміном від 1 дня до 1 року);

- середньострокові (терміном від 1 року до 3-5 років);

- довгострокові (терміном понад 3-5 років) [9, с. 114].

Але враховуючи специфічні риси саме споживчого кредиту, а не кредиту для фізичних осіб, слід відмітити притаманність саме короткострокового характеру, тобто до 1 року.

По методу погашення розрізняють кредити, що погашаються одноразово і кредити з розстрочкою платежу. Кредити без розстрочки платежів мають важливу особливість - по таких кредитах погашення заборгованості по кредиту і відсотків здійснюється одноразово, і тому вони є найбільш ризикованими для банку.

Споживчі банківські кредити в розстрочку платежу включають:

- кредити з рівномірним періодичним погашенням кредиту (щомісяця, щокварталу і т.д.);

- кредити з нерівномірним періодичним погашенням кредиту (сума платежу в погашення кредиту змінюється (зростає чи знижується) у залежності від визначених факторів (наприклад, по мірі наближення дати остаточного погашення кредиту або завершення кредитного договору з нерівномірним неперіодичним погашенням).

По способу сплати відсотків за споживчим кредитом класифікують на такі види:

- з утриманням відсотків у момент надання;

- зі сплатою відсотків у момент погашення кредиту;

- зі сплатою відсотків рівними внесками протягом усього терміну користування (щокварталу, один раз у півріччя або по спеціально визначеному графіку).

По характеру кругообігу коштів кредити поділяють на разові і поновлювані (револьверні). У групу револьверних кредитів, як правило, включають кредити, надані клієнтам по кредитних картках або кредити по єдиних активно-пасивних рахунках у формі овердрафта.

За ступенем покриття кредитом вартості (ціни) споживчих товарів і послуг -- кредити на повну вартість і кредити на часткову оплату товару (послуги) тощо.

Новими видами грошових банківських споживчих кредитів вважаються чековий кредит і банківські кредитні картки.

Чековий кредит -- це вид споживчого кредиту, при якому надання кредиту здійснюється при відкритті окремого чекового рахунка. В банківській практиці використовуються два основні різновиди чекового кредиту -- кредитування з овердрафтного рахунка (при від'ємному сальдо на поточному рахунку) та кредитування на основі використання спеціального чекового рахунка і спеціальних банківських чеків [8, с. 389].

Одну з найпоширеніших схем класифікацій споживчих кредитів, яка враховує як вид, так і призначення кредиту, наводить Роулз в своїй праці «Банківський менеджмент». Наприклад, кредити фізичним особам і родинам можна поділити на 2 групи в залежності від того, надаються вони на придбання нових товарів високої вартості, тобто під заставу житлових приміщень, чи на фінансування діяльності клієнта (проведення канікул, придбання автомобіля) [16].

За способом організації взаємовідносин банку з фізичними особами споживчі кредити можна поділити на:

- опосередковані (через торгівельного посередника); залучення клієнтів до співпраці є оптимальним через найбільш привабливі для нього обслуговуючі заклади і через допомогу в одержанні бажаного у найкоротший термін;

- прямі або цільові, які надаються безпосередньо банком фізичній особі без посередників [16].

У цілому представлена вище класифікація відображає різноманіття споживчих кредитів, але не вичерпує всіх можливих критеріїв класифікації, тому її можна продовжити в залежності від ряду інших ознак.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що існують різні підходи до класифікації банківських споживчих кредитів, а рівень розвитку певних видів кредитування в країні характеризує рівень життя її населення. Розширення масштабів кредитування сфери особистого споживання сприяє формуванню цивілізованих відносин на споживчому ринку країни.

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ТА ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ З ВИДАЧІ КРЕДИТІВ ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ НА СПОЖИВЧІ ЦІЛІ

2.1 Документальне оформлення видачі споживчого кредиту

Будь-яка кредитна операція оформлюється установою банку документально.

Кожним комерційним банком розробляються бланки документів, для оформлення та надання кредиту, які є специфічними для даної установи банку.

Розглянемо документальне оформлення споживчого кредиту на прикладі ПАТ “Приватбанк” і ПАТ “Укрінбанк”.

Для отримання споживчого кредиту позичальник подає до ПАТ “Приватбанк” наступні документи:

1.Заявку на отримання кредиту.

2.Техніко-економічне обгрунтування використання кредитних коштів (при умові довгострокового кредитування).

3.Застава квартири ( житлового будинку) фізичною особою:

· заяву від клієнта;

· документ, який підтверджує право власності (договір купівлі-продажу, договір дарування або інший документ);

· технічний паспорт;

· справка-характеристика (з печаткою БТІ);

· реєстраційне свідоцтво (з печаткою БТІ);

· довідка з держ.нотаріальної контори про те, що заборон на дане майно не має;

· страховий поліс на користь банку;

· рішення опікунської ради (якщо прописані неповнолітні діти);

· згода чоловіка (дружини) на передачу майна в заставу (нотаріально завірена) або особиста присутність при заключенні договору застави;

4.Застава транспортних засобів фізичною особою:

· заява від клієнта;

· технічний паспорт на транспортний засіб з відміткою ДАІ про проходження технічного огляду;

· довідка з держ.нотаріальної контори про те, що заборони на даний транспортний засіб не має;

· згода чоловіка (дружини), завірена нотаріально, на передачу транспортного засобу в заставу, або особиста присутність при заключенні договору застави (якщо один з власників помер,необхідно надати свідоцтво про смерть) [27].

На основі поданих даних комерційний банк перевіряє відповідність документів, що стосуються об`єкту застави і складає акт перевірки даного об`єкту застави.

Пакет документів, який подають клієнти ПАТ “Укрінбанк” включає в себе:

1. Заявку на видачу кредиту.

2. Паспорт.

3. Довідку з місця роботи з визначенням суми одержуваного доходу, декларацію про доходи, завірену податковою інспекцією.

4. Техніко-економічне обгрунтування повернення кредиту.

5. Нотаріально посвідчений договір застави майна та договір страхування майна .

6. Гарантійний лист від юридичної особи, коли гарантом виступає організація, що обслуговується в системі АТ “Укрінбанк”.

7. Паспорт поручителя і підтвердження його платоспроможності.

8. Дані про склад сім`ї.

Кредит може надаватися під поруку юридичної особи, яка має довіру банку, володіє реальним майном і може гарантувати погашення боргу або під гарантію організації, де працює фізична особа (позичальник), якщо ця організація обслуговується в банку.

Розрахунок сум та термінів погашення по отриманому кредиту заноситься до термінового зобов`язання.

Кредит надається на підставі кредитної угоди (Додаток А), укладеної між банком і позичальником. В кредитній угоді встановлюються плата за користування кредитом, порядок його погашення та термін користування. Внесення будь-яких змін кредитної угоди оформлюється додатковою угодою [28].

При здійсненні кредитної операції, кожний структурний підрозділ банку подає документи, які стосуються сфери його діяльності, за графіком документообороту для відображення в обліку за відповідними рахунками.

У процесі супроводження кредиту формується кредитна справа за кожним позичальником або кредитна історія, яка зберігається в металевих або вогнестійких шафах, сейфах під відповідальністю посадової особи.

Обов'язковому зберіганню в металевих шафах, сейфах, ящиках у приміщеннях, що охороняються, підлягають:

· картотеки діючих рахунків;

· відомості по нарахуванню відсотків;

· касові документи.

При виникненні простроченої заборгованості за наданими кредитами чи відсотками, банк має вжити заходів щодо їх погашення шляхом подання позовів, оскарження неправильних рішень судів, одержання виконавчих листів, направлення виконавчих листів судовим виконавцям та ін.

У разі наявності в заставі майна та прийняття рішення про відчуження та реалізацію цього майна банк здійснює організаційні та практичні заходи щодо його реалізації та погашення простроченої (сумнівної) заборгованості.

Усі первинні документи, які пов'язані з листуванням з позичальником, акти перевірки цільового використання кредиту за групами ризику зберігаються в кредитній справі, а всі бухгалтерські документи формуються та підшиваються за кожний робочий день в окремі папки відповідно до встановленого порядку формування та зберігання первинних документів, облікових регістрів і звітів [23].

2.2 Оформлення і облік погашення споживчих кредитів

Порядок погашення і оформлення споживчого кредиту кожен банк визначає самостійно і дає клієнту на вибір найзручніший саме для нього.

Графіки платежів (згідно із строковістю, що визначена у кредитному договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) повинні міститися у кредитному договорі. У них детально має бути розписана сукупна вартість кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом.

Фахівці кредитного підрозділу банківської установи здійснюють контроль за своєчасним погашенням кредитної заборгованості. У разі неподання позичальником документів на перерахування коштів для погашення заборгованості за кредитом в установлені договором строки бухгалтерія за розпорядженням кредитного відділу може здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку позичальника (залежно від умов, встановлених внутрішньою політикою банку щодо кредитної діяльності та кредитним договором) [5, с. 481].

Якщо клієнт не вніс черговий платіж у встановлений кредитним договором термін, відповідальний працівник відділу з'ясовує причини ситуації, що склалася, та проводить роботу щодо повернення кредиту, а саме:

- надсилає рекомендованим листом письмове повідомлення клієнту встановленого зразка;

- якщо впродовж 30 днів з моменту направлення письмового повідомлення клієнт частково або повністю не погасив заборгованість, відповідальний працівник відділу складає та надсилає рекомендованим листом повторне письмове повідомлення клієнту встановленого зразка [25].

Якщо кредит не погашено у визначений кредитним договором строк, заборгованість переноситься з рахунка, на якому вона обліковувалась, на рахунок прострочених кредитів на підставі розпорядження кредитного працівника, підписаного керівником кредитного підрозділу банківської установи та керівництвом банку (філії банку). Розпорядження виписується у двох примірниках, перший з яких надається бухгалтеру, а другий (з відміткою бухгалтера) - підшивається у кредитну справу позичальника.

У день повного погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним та інших зобов'язань за кредитним договором (не залежно чи погашення було здійснено позичальником, гарантом, поручителем чи за рахунок коштів, отриманих від реалізації забезпечення) кредитний працівник підшиває у кредитну справу позичальника копію виписки з кредитного рахунку з "нульовим" залишком і кредитна справа вважається закритою.

Після закриття кредитної справи працівник кредитного підрозділу банку записує (на внутрішньому боці її обкладинки) кількість аркушів та продовжує зберігати її у металевому сейфі до часу здачі в архів банку. Перед здачею кредитної справи в архів кредитний працівник на підставі розпорядження, підписаного керівником банку, вилучає з банківського сховища оригінали договорів щодо кредитної операції (кредитний договір, договори забезпечення кредиту та договори про внесення змін до них), які підшиваються в документи дня і в день їх вилучення зі сховища списуються з позабалансового обліку. Кредитна справа здається в архів банку згідно з діючими правилами щодо зберігання конфіденційних фінансових документів [5, с. 485].

У бухгалтерському обліку повернення і погашення споживчого кредиту відображається через здійснення таких проведень:

1) Операції по забезпеченню повернення кредиту відображаються:

· договір поруки враховується по дебету рахунку №9900 та кредиту рахунку №9031 у сумі, вказаній в договорі;

· договір застави майна враховується по дебету рахунку №9900 та кредиту рахунків №9501, №9500 у сумі, вказаній в договорі застави;

· договір закладу враховується по дебету рахунку №9900 та кредиту рахунку №9501 у сумі, вказаній в договорі закладу.

2) Операції по погашенню кредиту відображаються наступними проводками:

· по дебету рахунку №1001 і кредиту рахунку №2202 - при погашенні кредиту готівкою;

· по дебету рахунку №2620 і кредиту рахунку №2202 - при погашенні шляхом перерахування суми із вкладу;

· по дебету рахунку №1200 або №3900 та кредиту рахунку №2202 - при погашенні шляхом отримання безготівкових надходжень.

3)При остаточному погашенні кредиту здійснюються наступні проводки:

· дебет рахунків №9500, 9501 та кредит рахунку №9900 - списується сума прийнятого в заставу майна або закладу;

· дебет рахунку №9910 та кредит рахунку №9819 - списуються кредитний договір та страховий поліс;

· дебет рахунку №9031 та кредит рахунку №9900 - списується сума отриманого Договору поруки.

Пролонговані суми кредитів відносяться в дебет балансового рахунку №2216 "Пролонгована заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, наданими фізичним особам" та кредит рахунків №2213, №2214.

Погашення пролонгованої заборгованості за кредитами, відображається проводками: Дт 1001, 1200, 3900, Кт 2216.

Сума кредиту, що не погашена в установлений строк, відображається по дебету рахунку №2217 "Прострочена заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, наданими фізичним особам" та кредиту рахунку №2216 або кредиту рахунків №2213, №2214.

Погашення простроченої заборгованості за кредитами відображається наступним чином: Дт 1001, 1002, 1200, 2620, 3900, Кт 2217 [12, с. 340].

Сумнівна до повернення заборгованість за кредитами враховується по дебету балансового рахунку №2291 "Сумнівна заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані фізичним особам" та кредиту рахунку №2217 "Прострочена заборгованість за кредитами в інвестиційну діяльність, наданими фізичним особам".

На суму нарахованих і несвоєчасно сплачених процентів дебетується балансовий рахунок №2219 "Прострочені нараховані відсотки за кредитами в інвестиційну діяльність, які надані фізичним особам" та кредитується балансовий рахунок №2218 "Нараховані проценти за кредитами в інвестиційну діяльність, наданими фізичним особам".

Якщо отримання доходів вважається сумнівним, установа банку зменшує свої доходи на суму такої заборгованості і відображає цю операцію по дебету рахунку №6043 та кредиту рахунку №2219.

Одночасно заборгованість за сумами несплачених процентів за такими кредитами обліковується по дебету рахунку №9601 "Несплачені клієнтами доходи" та кредиту рахунку №9910. При цьому здійснюється нарахування процентів за позабалансовими рахунками до закінчення строку позової давності.

У разі якщо коли позичальник неспроможний погасити кредит та проценти за користування кредитом, установа банку приймає рішення про реалізацію заставленого майна через аукціон (публічні торги). Ці операції відображаються наступними проводками:

· дебет рахунків №1200, 3900 та кредит рахунку №2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку" - на суму виручки, яка надійшла від реалізації майна;

· дебет рахунку №2909 та кредит рахунків №2217, 2291 - погашається сума заборгованості за кредитом;

· дебет рахунку №2219 та кредит рахунку №6043 - здійснюється нарахування процентів.

Одночасно виконуються бухгалтерські проводки за позабалансовими рахунками:

· дебет рахунків №9500, 9501 та кредит рахунку №9900 - списується вартість заставленого майна;

· дебет рахунку №9910 та кредит рахунку №9819 - списуються страховий договір (поліс) та кредитний договір;

· дебет рахунку №9031 та кредит рахунку №9900 - списується сума, яка зазначена в договорі поруки;

· дебет рахунку №9910 та кредит рахунку №9601 "Несплачені клієнтами доходи" - списується сума несплачених процентів.

Якщо при реалізації предмета застави буде виручена сума, що перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог банку, різниця повертається банком заставодавцю. При цьому здійснюються наступні проводки:

· дебет рахунку №2909 та кредит рахунку №1001 - на суму, виплачену готівкою;

· дебет рахунку №2909 та кредит рахунку №2620 - на суму, зараховану на вклад [22].

2.3 Порядок відображення операцій із споживчого кредитування в Плані рахунків бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік операцій, пов`язаних з наданням громадянам кредитів на споживчі цілі та їх погашенням ведеться на балансових рахунках:

· №2202 "Короткострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам ";

· №2203 "Довгострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам";

· №2206 "Неамортизований дисконт за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам ";

· №2207 "Прострочена заборгованість за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам ";

· №2208 "Нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам ";

· №2209 "Прострочені нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам ";

· №1001 "Банкноти та монети в касі банку";

· №2622 "Кошти в розрахунках фізичних осіб";

· №2620 "Кошти на вимогу фізичних осіб";

· №1200 "Кореспондентські рахунки в Національному банку України";

· №3900 "Рахунки, відкриті в установах банків, що розташовані в Україні";

· №9900 Контррахунок;

· №9031 "Прості гарантії, що отримані від клієнтів, крім Уряду України";

· №9500 "Отримана застава";

· №9501 "Заставна за іпотечними кредитами";

· №9819 "Інші цінності та документи";

· №9910 Контррахунок;

· №6042 "Процентні доходи за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам ";

· №9601 "Списана за рахунок спеціальних резервів заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами";

· №2909 "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку".

Операції по видачі кредиту відображаються:

· по дебету рахунку №2202 та кредиту рахунку №1001 - на суму кредиту видану готівкою;

· по дебету рахунку №2202 (2203) та кредиту рахунку №2622 - на суму кредиту видану розрахунковим чеком;

· по дебету рахунку №2202 (2203) та кредиту рахунку №2620 - на суму кредиту перераховану на вклад;

· по дебету рахунку №2202 (2203) та кредиту рахунку №1200 або №3900 - на суму кредиту перераховану згідно наданого рахунку.

В кінці кожного місяця установа банку проводить нарахування суми процентів, які підлягають сплаті позичальником, і цю операцію відображають наступною проводкою: дебет рахунку №2208 та кредит рахунку №6042 [11, с. 346].

Надходження суми процентів готівкою відображається по дебету рахунку №1001 та кредиту рахунку №2208.

Надходження суми процентів шляхом перерахування зі вкладу відображається по дебету рахунку №2620 та кредиту рахунку №2208.

Надходження суми процентів безготівковим шляхом відображається по дебету рахунку №1200 або №3900 та кредиту рахунку №2208.

Сума кредиту, що не погашена в установлений строк, відображається по дебету рахунку №2207 та кредиту рахунку №2202 (2203).

Погашення простроченої заборгованості за кредитами, які надані фізичним особам на поточні потреби відноситься в дебет рахунків №1001, 1002, 1200, 3900 та кредит рахунку №2207.

На суму нарахованих, але не сплачених у строк процентів дебетується балансовий рахунок №2209 та кредитується балансовий рахунок №2208.

Якщо отримання доходів вважається сумнівним, установа банку зменшує свої доходи на суму такої заборгованості і відображає цю операцію по дебету рахунку №6042 та кредиту №2209.

Одночасно заборгованість за сумами несплачених процентів за такими кредитами обліковується по дебету рахунку №9601 та кредиту рахунку №9910. При цьому здійснюється нарахування процентів за позабалансовими рахунками до особливого розпорядження [10, с. 172].

Аналітичний облік заборгованості за позичками ведеться за кожним позичальником окремо на балансах особових рахунків, а також за кожним видом позики.

В кінці кожного місяця установа банку проводить нарахування суми процентів, які підлягають сплаті позичальником, і цю операцію відображають наступною проводкою: дебет рахунку №2218 "Нараховані доходи за фінансовим лізингом, що наданий фізичним особам" та кредит рахунку №6044 "Процентні доходи за фінансовим лізингом, що наданий фізичним особам ".

Надходження суми процентів готівкою відображається по дебету рахунку №1001 та кредиту рахунку №2218.

Надходження суми процентів шляхом перерахування зі вкладу відображається по дебету рахунку №2620 та кредиту рахунку №2218.

Сума кредиту, що не погашена в установлений строк, відображається по дебету рахунку №2217 "Прострочена заборгованість за фінансовим лізингом, що наданий фізичним особам" та кредиту рахунку №2215(16).

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ТА НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ БАНКУ

3.1 Аналіз дохідності та ефективності кредитних операцій

Аналіз кредитної діяльності банку доцільно починати з визначення місця, яке посідають кредитні операції в загальному обсязі активів банку, тобто необхідно дати загальну оцінку масштабів кредитної діяльності. Для цього розраховується коефіцієнт частки кредитів у загальних активах банку за формулою:

Чк.о = Середні кредитні вкладення / Середні активи

Цей показник може бути розрахований як у цілому за аналізований період, так і на якусь певну дату, тобто на початок, чи кінець періоду. Він показує частку кредитних операцій у загальних активах банку і характеризує кредитну активність банку. Якщо даний коефіцієнт занадто високий, то це означає, що діяльність банку, можливо, недостатньо диверсифікована, що, у свою чергу, підвищує ризик у разі погіршення кредитного портфеля. Навпаки, коефіцієнт низький свідчитиме про те, що банк недостатньо використовує джерела фінансування у процесі формування прибуткових активів і тим самим обмежує свій прибутковий потенціал.

Банк, який занадто перевантажений кредитами, має високий коефіцієнт частки кредитів у загальних активах. Показник понад 65 % вважається високим. Ліквідні банки мають нижчий рівень цього коефіцієнта, але більшу частку коштів у короткострокових коштах грошового ринку та в інвестиційних цінних паперах, які, у свою чергу, можуть легко конвертуватися в грошові кошти, що потім можуть бути видані у формі позик.

Однією з головних проблем кредитної діяльності банків у сучасних умовах є несвоєчасне погашення наданих кредитів. У процесі аналізу своєчасності повернення кредитів треба:

* визначити загальну суму простроченої заборгованості за кредитами банку і процентів за ними;

* проаналізувати зміни цієї суми в динаміці;

* розглянути структуру простроченої заборгованості у розподілі клієнтів;

* проаналізувати давність її виникнення;

* з'ясувати причини виникнення простроченої заборгованості у кожному випадку;

* визначити суму і частку кредитів, погашених через рахунок прострочених позик у загальній сумі кредитів;

* проаналізувати заходи, яких вживає банк для стягнення простроченої заборгованості і процентів [18, с. 98].

Аналіз погашення кредитів проводиться за обсягом прострочених позик, переоформлених кредитів, резервів на покриття сумнівних боргів за кредитами та фактами списання безнадійних позик. Структура «кредитного портфеля» банку може вважатися задовільною у тому разі, якщо питома вага кредитів без забезпечення, сумнівних до повернення, прострочених і пролонгованих становить не більше 30 %. За вищої частки «проблемних» кредитів кредитна діяльність банку оцінюється як «ризикована».

З метою зниження ризику втрат потрібен більш глибокий аналіз кредитного портфеля з погляду диверсифікації кредитних вкладень.

Диверсифікація кредитів як засіб захисту від кредитного ризику буває портфельною, географічною та галузевою.

Портфельна диверсифікація являє собою розподіл позикових грошових коштів між різними суб'єктами (юридичними та фізичними особами). Чим більшій кількості позичальників буде надано для тимчасового використання позиковий капітал конкретного банку, за інших рівних умов, тим меншим буде ступінь ризику неповернення боргу.

Аналіз портфельної диверсифікації кредитних вкладень здійснюється на основі нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), нормативу великих кредитних ризиків (Н8), питомої ваги великих кредитів у загальній сумі заборгованості, кількості великих кредитів та їх середнього розміру.

Національний банк України пропонує розраховувати норматив максимального кредитного ризику на одного контрагента за такою формулою:

Значення цього показника не повинно перевищувати 25 %. Якщо сума на одного контрагента перевищує 10 % власних коштів банку, то такий кредит вважається «великим». Загальний залишок заборгованості за всіма великими кредитами, виданими банком з урахуванням позабалансових зобов'язань, не повинен перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку. Це співвідношення контролюється за допомогою нормативу великих кредитних ризиків (Н8) за такою формулою:

Н8 = Сума великих кредитів / Капітал банку

Якщо сума всіх великих кредитів перевищує восьмикратний розмір власних коштів не більше ніж на 50 %, то вимоги до платоспроможності подвоюються (16 %), а якщо вони перевищують цей розмір більш ніж на 50 %, то вимоги потроюються (24 %).

Аналіз дає змогу зробити такі висновки про рівень диверсифікації кредитних вкладень. Поліпшення диверсифікації характеризується збільшенням кількості великих кредитів за зниження їх питомої ваги в загальній сумі кредитних вкладень і зменшенням середнього розміру великого кредиту. Зниження кількості великих кредитів за незмінної або зростаючої питомої ваги їх фактичної величини, а також середнього розміру говорить про недостатню роботу банку щодо диверсифікації кредитних вкладень, збільшує ризик неповернення позики і можливості виникнення дефіциту ліквідних засобів [3, с. 53].

Для зниження кредитного ризику також необхідно враховувати вплив географічної диверсифікації, яка являє собою розподілення кредитів у різних географічних зонах. Контроль за дотриманням цих принципів зниження кредитного ризику здійснюється за допомогою подальшого аналізу структури кредитного портфеля.

Аналіз будь-яких операцій повинен завершуватись оцінюванням їх ефективності, тобто аналізом їх дохідності та рентабельності. Як зазначалося вище, питома вага доходу від кредитної діяльності банку традиційно найбільша в загальній структурі доходів банку.

Ефективність кредитної діяльності банку аналізується за допомогою системи показників:

-- дохідність кредитних операцій;

--дохідність активів за рахунок кредитних операцій;

-- питома вага доходів від надання кредитів в загальній сумі доходів;

--рентабельність кредитних операцій;

-- прибутковість кредитних операцій;

-- дохід на одного працівника кредитного відділу.

Дохідність кредитних операцій може бути розрахована за допомогою таких показників:

Дохідність кредитних вкладень -- розраховується діленням доходу від кредитних операцій на середню суму кредитних вкладень за досліджуваний період:

Кдох = Дохід від кредитних операцій / Середня сума кредитних вкладень за період

Даний коефіцієнт є універсальним показником, що характеризує ефективність вкладень у кредитні операції і показує, скільки банк отримує доходів з кожної гривні, вкладеної саме в кредитні операції. Його застосування дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності різних видів банківських операцій (операцій з цінними паперами, з валютою, лізингові операції тощо) і оптимізувати напрями використання банківських ресурсів, віддаючи пріоритети найдохід-нішим видам діяльності. Дохідність активів за рахунок кредитних операцій -- розраховується діленням доходу від кредитних операцій на середню суму активів:

К дох.акт = Дохід від кредитних операцій / Середня сума активів (3.5)

Використання даного коефіцієнта менш поширене, ніж попереднього показника. Він характеризує внесок кредитних операцій у загальну дохідність активів. Різновидом цього показника може бути коефіцієнт, у знаменнику якого замість загальних активів беруться тільки дохідні активи. За високої частки кредитів у загальних активах його значення наближатиметься до значення першого коефіцієнта -- дохідності кредитних вкладень [7, с. 45].

Питома вага (частка) доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів розраховується діленням доходу від кредитних операцій на загальну суму доходів банку:

К дох.кр =Доходи від кредитних операцій / Доходи банку, всього

Цей коефіцієнт характеризує частку доходів, отриманих банком від надання кредитів у загальних доходах банку від інших активних операцій. Аналізуючи його, доцільно порівняти значення даного показника зі значенням коефіцієнта кредитної активності. Якщо коефіцієнт питомої ваги кредитних доходів вищий коефіцієнта питомої ваги кредитів у дохідних активах, це свідчить про те, що ефективність кредитних операцій вища, ніж ефективність інших банківських операцій. Рентабельність кредитних операцій (Рі) розраховується діленням прибутку від кредитних операцій на витрати, пов'язані із залученням ресурсів та функціонуванням кредитного відділу:

Цей показник характеризує ефективність обраної політики щодо регулювання співвідношення між ціною ресурсної бази та ціною розміщення ресурсів. Зростання даного коефіцієнта характеризує високу якість менеджменту в банку.

Про ефективність процентної політики може свідчити і зворотний показник -- відношення процентних витрат на залучення ресурсів до процентних доходів від кредитних операцій:

В = Процентні витрати на залучення ресурсів / Доходи від кредитних операцій (3.8) [4, с. 524].

Зниження даного показника є, безумовно, позитивним явищем, проте аналіз слід доповнити оцінкою абсолютної суми прибутку, яка в результаті жорсткої процентної політики не повинна призводити до зменшення обсягу залучених ресурсів та зниження попиту на дорогі кредити.

Прибутковість кредитних операцій розраховується діленням прибутку від кредитних операцій на середні кредитні вкладення:

II = Прибуток від кредитних операцій / Середні кредитні вкладення

Даний коефіцієнт показує, скільки отримано прибутку від кредитних операцій на кожну гривню, вкладену в кредитні one-рації. Зростання показника прибутковості кредитних операцій вищими темпами порівняно зі зростанням показника дохідності кредитних операцій свідчить про підвищення ефективності кредитних вкладень.

Для порівняльного аналізу ефективності роботи працівників кредитних відділів різних банків або філій банку можна розраховувати показник продуктивності праці як відношення доходу від кредитних операцій до середньооблікової чисельності працівників кредитного відділу.

Дпрац. = Доходи від кредитних операцій і праці / Середньоблікова чисельність працівників кредитного відділу

Даний показник не доцільно використовувати для порівняльного аналізу ефективності роботи різних відділів та департаментів у межах одного банку, оскільки продуктивність праці працюючих різних структурних підрозділів буває незіставною, і як правило, залежить не від зусиль конкретних працівників, а від ефективності тих чи інших операцій та ділової активності банку [21].

Розглянемо основні показники ефективності кредитних операцій на цифровому прикладі (Додаток Б).

Як свідчать дані Додатку Б, дохід від надання кредитів у звітному періоді підвищився на 15 162 тис. грн проти попереднього періоду. Це обумовлено насамперед збільшенням масштабів кредитної діяльності. Проте, як свідчать розрахункові показники, ефективність кредитних операцій дещо погіршилась. Так, дохідність кредитних вкладень знизилась із 40 % до 33 %, тобто на 7 %. Це пов'язано передусім зі зниженням середньої процентної ставки за наданими кредитами. Основною причиною такої ситуації було зниження ставки рефінансування НБУ та зниження попиту на кредити на ринку капіталів у цілому. Тенденція зниження ефективності кредитних операцій підтверджується і динамікою решти показників. Так, рентабельність кредитних операцій (відношення доходу до витрат) знизилася на 0,16. Тобто, якщо в базисному періоді на кожну гривню витрат на залучення кредитних ресурсів було отримано 1 грн 35 коп. доходу, то у звітному періоді -- 1 грн 19 коп. доходу. Про зниження ефективності кредитних операцій свідчить і зменшення розміру прибутку в розрахунку на одну гривню активів. Значення цього показника знизилося на 1,2 коп. і становило у звітному періоді 2,6 коп., що можна пояснити зниженням процентної ставки за кредити.

Водночас кредитні операції були і залишаються основними, що формують дохід банку в цілому. Більше того, їх частка в загальних доходах зросла з 35 до 39 %, тобто на 4 %. Це свідчить про загальну тенденцію зниження рентабельності інших банківських операцій [4, с. 269].

3.2 Аналіз сучасних тенденцій на ринку споживчого кредитування

Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції [2]. В Україні поняття «споживчий кредит» сприймається як «кошти на будь-що» - здебільшого без застави та поручителів, не для фінансування підприємницької діяльності, а для придбання будь-якого товару чи послуги. Таким чином банк-позичальник не уточнює цілі кредитування у фізичної особи, тобто кошти можуть бути витрачені на освіту, лікування, відпустку, ремонт чи купівлю житла, автомобіля або інших товарів як тривалого користування, так і першої необхідності [30]. За даними дослідження групи колекторських компаній EOS в Україні станом на 2013 рік в середньому на кожного жителя країни припадає 800 євро споживчого кредиту або 3,5 середньої зарплати ( для порівняння борг грека - 4 зарплати, іспанця - 2,8, британця - 1,7, росіянина - 1,2) [24]. Вітчизняні банки, враховуючи зарубіжний досвід сьогодні на ринку фінансових послуг, пропонують індивідуальний підхід до кожного клієнта, тобто в 2013 році декілька банків-лідерів (за розміром активів) запроваджують розмір відсоткової ставки по кредиту готівкою індивідуально, визначаючи лише загальний діапазон, при цьому реальні відсоткові ставки залишаються незмінними.

Перша і найголовніша проблема, з якою стикаються позичальник - це відсутність знань про реальну відсоткову ставку, тобто під час отримання кредитних коштів банки дезінформують клієнтів про суму відсотків, які необхідно буде сплатити. Невелика кількість клієнтів зможе виявити невідповідність одразу - при підписанні договору, однак майже всі зможуть точно вказати суму нарахованих відсотків, так званої «переплати» по одержаному кредиту сплативши його.

Потенційні позичальники знають відсоткову ставку за кредитом лише приблизно з рекламних оголошень, Інтернету, інформаційного центру банку та інших рекламних джерел. Відсутність інформації про додаткові та приховані комісії, обслуговування кредиту, інші супутні платні послуги унеможливлює розрахунок реальної чи ефективної відсоткової ставки. Отже споживачам кредитних коштів залишається лише здогадуватися про розмір реальної відсоткової ставки. Як свідчить практика в Україні вона сягає від 16 до 135% річних. Станом на вересень 2013 року огляд ринку банківських організацій свідчить про те, що ефективна ставка може складати від 33,1% до 81,2%, в той час як ставка вказана клієнтові склала лише від 0,1% до 60%.

Споживчі кредити найбільш поширені, видаються у безготівковій формі, тенденцію здешевлення вони не підтримують, так як розраховані на клієнтів з доходом від 1000грн. Крім того, під час «інформування» потенційного клієнта, здійснюється використання різноманітних маркетингових впливів та маніпулювання його свідомістю з метою викликати відчуття неабиякої вигідної пропозиції, що має індивідуальний характер та обмеження у часі. Тобто клієнт вводиться в оману й панічний стан, та дає згоду не знаючи реальної відсоткової ставки, адже спочатку вигідна пропозиція мала вигляд як «кредит на 10 місяців під 10% річних із першим внеском в сумі 10%». Ефективна відсоткова ставка буде в декілька разів вищою, оскільки клієнту не була надана повна інформація про комісії, страхування та платні супутні послуги. Загальна сума додаткових витрат може дорівнювати відсотковій ставці, а отже сукупні витрати за кредитом можуть значно перевищувати фінансові можливості клієнта банку, що відповідно викликає додаткові проблеми, а саме: неповернення кредиту, застосування штрафних санкцій, збільшення відсоткової ставки за рахунок збільшення ризиків банку, залучення до співпраці колекторських фірм [17, с. 227-230].

Таким чином клієнт отримавши кредит на товар сплачує подвійну ціну за два роки, або потрійну за чотири роки користування кредитом. Результатом такої практики стало те, що за даними МВФ, Україна стала одним з лідерів серед сусідніх та аналогічних країн за рівнем спреду процентних ставок.

Було проаналізовано український ринок банківських послуг споживчого кредитування, що дає змогу зробити висновок про те що щомісячний платіж клієнта складається не тільки з тіла кредиту і суми відсотків, а із додаткових, прихованих комісій, страхування, що значно збільшує ефективну відсоткову ставку (таблиця 3.1).

Представлене формування ефективної відсоткової ставки, підтверджує різницю між річною відсотковою ставкою, що оголошена клієнтові, та ставкою, яку клієнт виплачує фактично за користування кредитом.

Структура щомісячного платежу клієнта за представленими розрахунками надано на рисунку 3.1.

Таблиця 3.1

Рис. 3.1 Структура щомісячного платежу клієнта (ануїтет)

Результати проекту«USAID» «Розвиток фінансового сектору» підтвердили, що майже половина населення переконана: при виникненні проблеми з фінансовою установою вирішення її буде на користь установи, при цьому кожен п'ятий українець може відповісти лише на половину запитань стовно споживчого кредитування, кожен шостий подавав скарги до фінансових установ чи регуляторних органів . Тобто лише обізнані споживачі можуть завадити недобросовісним схемам кредитування [29].

Протягом усього другого півріччя 2013 тривали дискусії про законодавчі зміни, що стосуються реклами кредитів. У відповідному законопроекті, розробленому депутатами, передбачено, що реклама споживчого кредиту повинна містити детальну інформацію про розмір та тип відсоткової ставки, а також про всі супутні платежі: вартість послуг нотаріуса, реєстратора, оцінювача, страхових компаній. Проти таких змін виступила Асоціація "Український Кредитно-Банківський Союз".

Аргументація об'єднання ґрунтувалася на тому, що банки не можуть надавати повну інформацію про вартість послуг третіх осіб і не завжди можуть заздалегідь розрахувати їх тариф. Крім того, на думку банкірів, надання всієї інформації в рекламному оголошенні істотно збільшить час його показу або рекламну площу. В результаті реклама стане занадто дорогою, а банки змушені будуть зовсім від неї відмовитися. Тим не менш, у листопаді-2013 профільний комітет парламенту з питань свободи слова та інформації - схвалив проект закону і рекомендував прийняти його в першому читанні. Втім, побажання банкірів все ще можуть бути враховані, а зміни можуть вноситися при підготовці проекту до другого читання [19].