Лізингові операції банку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України «Ірпінський економічний коледж»

Циклова комісія фінансово-економічних дисциплін

Курсова робота

з дисципліни «Банківські операції»

Лізингові операції банку

Студента (ки)

Федоренко Ю.В.

Керівник:

викладач Борисенко Г.О.

м. Ірпінь - 2014 рік

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади здійснення лізингових операцій банку

1.1 Сутність лізингу. Суб'єкти та об'єкти лізингу

1.2 Види, форми та функції лізингу

1.3 Лізингові операції комерційних банків

Розділ 2. Аналіз результатів здійснення лізингових операцій в Україні

2.1 Загальна характеристика діяльності банку

2.2 Виконання лізингових операцій на прикладі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"

2.3 Характеристика ринку лізингу України

Розділ 3. Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку

3.1 Вдосконалення нормативно-правової бази щодо лізингу

3.2 Вдосконалення інформаційної бази щодо лізингу

Висновки

Список використаних джерел

Додаток

Вступ

Для всебічного розвитку економічних процесів у країні, активізації підприємницької діяльності, розвитку малого та середнього бізнесу необхідно впроваджувати нові методи фінансування реального сектору економіки, здійснювати оновлення матеріально-технічної бази. Одним із таких методів фінансування є лізинг.

У сучасних умовах лізинг - альтернативна форма фінансування, в якій поєдналися орендні відносини, елементи кредитування та фінансування. Використання лізингу як спеціалізованої фінансової послуги надає можливість створення або оновлення матеріальної бази та основних фондів підприємств різних організаційно-правових форм господарювання.

Сьогодні на етапі розвитку економічної системи лізинг - це успішна форма взаємодії банківських структур з реальним сектором економіки. У світовій практиці лізингові послуги широко використовуються та є однією з форм капітальних інвестицій у виробництво. У США, як і в країнах Європи, цей вид послуг також широко використовується, що пояснюється сприятливими економічними умовами для розвитку. Підприємницькі структури країн мають підтримку держави, що дало змогу підприємствам розвиватися за рахунок інвестицій через лізинговий механізм. Порівняно з динамікою розвитку лізингу в західних країнах в Україні спостерігається низькі темпи становлення ринку лізингових послуг. До цього часу в нашій країні лізингова форма кредитування не досить поширена.

В сучасних умовах необхідне сприяння держави розширенню лізингових операцій, що дозволить значно розширити джерела позичкових коштів. Активне впровадження лізингових операцій є актуальним питанням розвитку економіки України, оскільки може дати поштовх структурній перебудові реального сектору економіки, оновлення основних фондів, розвитку малого та середнього бізнесу, індустріалізації виробництва, які так необхідні нашій країні.

Метою даної роботи є розгляд економічних та організаційно-правових засад лізингу, починаючи з визначення його економічної суті, розгляд окремих видів, механізму лізингових операцій, структури та змісту договору лізингу, аналіз лізингового ринку України.

Об'єктом дослідження виступали процеси здійснення лізингових операцій комерційними банками, лізинговими компаніями України.

Предметом дослідження виступали проблеми лізингової діяльності банками Україні.

Розділ 1. Теоретичні засади здійснення лізингових операцій банку

1.1 Сутність лізингу. Суб'єкти та об'єкти лізингу

Причину існування лізингу коротко можна пояснити так: споживачі (підприємці) готові взяти основні засоби для здійснення своєї виробничої діяльності в оренду, бо не мають коштів на їх придбання і з певних причин не беруть кредиту, але це не влаштовує продавця. Саме тут і виникає потреба у лізингодавці, що купує ці основні засоби та здає їх у лізинг споживачеві.

Спочатку треба відмітити, що сутність лізингу полягає у ряді складних відносин, що обумовлює існування у практиці декількох аспектів лізингу: фінансово-комерційного, правового та технічного. У більшості випадків під лізингом на практиці розуміють довгострокову оренду машин, обладнання, транспортних засобів та споруд виробничого призначення. Більш точно економічний сенс лізингу виражає його визначення як комплексу майнових відносин, що складаються у зв'язку з передачею майна у тимчасове користування. Цей комплекс, крім власне договору лізингу, включає й інші договори: купівлі-продажу, найму, страхування тощо.

Лізингові операції за своїм економічним змістом являються активними операціями, а за своїми організаційними формами можуть бути віднесені до посередницьких. Лізинг - вид підприємницької діяльності, направленої на інвестування тимчасово вільних або залучених фінансових засобів, коли по договору фінансової оренди одна особа зобов'язується придбати у власність обумовлене договором майно у певного продавця і надати це майно іншій особі за плату в тимчасове користування для підприємницьких цілей.

В той же час за формою лізинг зовні є схожим на комерційний кредит, але є й суттєві різниці: при комерційному кредитуванні одночасно з передачею товарів у тимчасове користування, передається і право власності на них; при лізингу ж право користування майном відокремлено від права володіння ним. Лізингоодержувач набуває лише права користування об'єктом лізингу, за що здійснює лізингові платежі лізингодавцю. По закінченню строку лізингу об'єкт залишається у власності лізингодавця. У ряді випадків у лізинговому договорі може бути передбаченим право лізингоодержувача на придбання об'єкту після закінчення дії строку договору, (з відповідним переходом права власності). Комерційний кредит надається у товарній, а погашається у грошовій формах. При лізингу кредит також надається у товарній формі, але лізингові платежі можуть мати не тільки грошовий, але й компенсаційний характер, коли платіж буде здійснюватись у формі поставок продукції чи зустрічному наданні послуг. Комерційний кредит має короткостроковий характер. Класичний лізинг (у світовій практиці) як правило, має довгострокову основу.

Згідно до закону України “Про лізинг”, предметом договору лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, засоби телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Суб'єктами лізингу можуть бути:

- лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

- лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

- продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

- інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є:

- предмет лізингу;

- строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу);

- розмір лізингових платежів;

- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Лізингодавець має право:

1) інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позичкові кошти;

2) здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання;

3) відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом;

4) вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках;

5) стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса;

6) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору;

7) вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Лізингоодержувач має право:

1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або умовам договору, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

1.2 Види, форми та функції лізингу

Розрізняють три форми лізингу:

прямий;

зворотний;

змішаний.

Прямий лізинг передбачає після закінчення терміну оренди перехід права власності на об'єкт лізингу до орендаря. Сутність зворотного лізингу полягає в тому, що підприємство продає своє майно лізинговій компанії (банку) і відразу бере його в довгострокову оренду. Після закінчення лізингового контракту право власності на майно знову переходить до підприємства-орендаря. Така ситуація може виникати, коли підприємству на даний момент необхідні грошові кошти. Змішаний лізинг передбачає пайову участь орендаря та лізингової фірми у витратах, пов'язаних із придбанням об'єкта лізингу. Ця форма оренди застосовується зазвичай стосовно дорогого майна і є поширеною формою фінансування діяльності підприємств у період їх становлення. Після закінчення терміну оренди право власності на майно переходить до орендаря.

Лізингові операції можуть бути двох видів: операційний лізинг та фінансовий лізинг.

Операційний лізинг передбачає лізингові контракти, що укладаються на короткий та середній терміни (як правило, менше амортизаційного періоду), згідно з якими орендатору надається право у будь-який час скасувати договір. Після закінчення терміну дії договору лізингу предмет договору може бути повернений власникові або знову зданий в оренду.

При оперативному лізингу зростає ризик лізингодавця по відшкодуванню залишкової вартості об'єкта лізингу при відсутності попиту на нього.

Фінансовий лізинг -- характеризується тривалим терміном контракту (від п'яти до десяти років) та амортизацією всієї або більшої частини обладнання. Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування купівлі. Після закінчення терміну дії орендатор може повернути об'єкт оренди, подовжити або укласти нову угоду, а також купити об'єкт за залишковою вартістю.

За умовами договору розрізняють невідмовний та відмовний лізинг.

Невідмовний лізинг анулюється в одному з таких випадків:

- з дозволу орендодавця;

- після того, як відбулася певна непередбачена подія;

- якщо орендарем укладається нова угода про оренду цього ж або еквівалентного активу з тим же орендодавцем.

Відмовний лізинг -- це будь-яка інша оренда, крім відмовної.

Наявність певних переваг лізингу перед звичайними позиками сприяє його поширенню. До них відносять:

1) малим та середнім підприємствам простіше отримати контракт за лізингом, ніж позику. Лізингові компанії зазвичай не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій, оскільки забезпеченням угоди є саме обладнання. У разі невиконання орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія відразу забирає своє майно;

2) лізинг передбачає 100 % кредитування і не вимагає негайного початку платежів;

3) лізингова угода більш гнучка, ніж позика, і надає можливість вибрати зручну для покупця схему фінансування;

ризик старіння обладнання повністю лягає на орендодавця. Орендар має можливість поступово оновлювати своє обладнання;

платежі за лізингом включаються до складу витрат (у тому числі і в податковому обліку). Сума платежів за лізингом фіксується при написанні договору і не залежить від коливань валютного курсу та змін банківського процента за довгостроковим кредитуванням.

1.3 Лізингові операції комерційних банків

Розвиток лізингу у нашій країні стикається з проблемою пошуку значних за обсягом та стабільних джерел коштів для здійснення лізингових операцій. Аналіз стану вітчизняного підприємництва дозволяє зробити висновок про те, що сьогодні найбільш реальними господарюючими суб'єктами, що мають тимчасово вільні кошти або мають доступ до таких, є банківські установи, що обумовлює доцільність їх включення до здійснення лізингових операцій.

Суб'єктами лізингу є окремі лізингові компанії, банки, інші кредитно-фінансові установи. Банки можуть бути і непрямими суб'єктами лізингу (див. рис. 1.)

З самого початку розгляду етапів здіснення лізингового процесу комерційними банками України треба відмітити, що на практиці українські банки частіше виступають засновниками власних лізингових компаній Фінансово-лізинговий Дім банку «Україна», Укрексімлізинг, Аваль-лізинг та ін. Окремі банки реалізують лізингові проекти як кредитори, рідше як лізингодавці.

До опосередкованих форм участі у лізингових угодах відносяться такі:

- створення власної дочірньої лізингової компанії;

- створення разом з іншими банками, кредитними установами, іншими суб'єктами господарювання спільних лізингових компаній;

- кредитне обслуговування лізингових компаній (включаючи факторінгове).

В загальному можна виділити три основні етапи лізингової угоди, як і при будь-якому кредитуванні: підготовчий етап; юридичне закріплення угоди; етап укладення лізингової угоди і виплати лізингових платежів.

На першому етапі здійснюється пошук потенційних клієнтів, зацікавлених у фінансовому лізингу, або ініціатива може виходити від лізингоодержувача, який самостійно підбирає постачальників устаткування. Майбутній лізингоодержувач подає лізингодавцю заяву-клопотання, де вказує технічну характеристику устаткування, його комерційні параметри, найменування і реквізити постачальника цього устаткування. Крім заяви, подаються всі звітні документи для визначення кредитоспроможності лізингоодержувача.

Лізингодавець, оцінюючи кредитоспроможність клієнта, бере до уваги загальну кон'юнктуру лізингового ринку, місце і перспективи даного клієнта в ринковій конкуренції, а також технічні характеристики об'єкта лізингу, можливість його заміни.

На наступному етапі при позитивному вирішенні питання лізингу лізингодавець інформує потенційного клієнта про готовність до вступу в лізингові відносини, а постачальникові скеровує замовлення на поставку устаткування, та між постачальником і лізингодавцем укладається договір купівлі-продажу об'єкта лізингу.

Постачальник найчастіше відвантажує об'єкт лізингу лізингоодержувачеві, який зобов'язується його прийняти, але монтаж і введення в експлуатацію здійснює постачальник. Після закінчення монтажу обладнання складається акт, який підписується трьома сторонами, а лізингодавець оплачує шляхом переказу на ім'я постачальника загальну суму об'єкта лізингу.

Третій етап лізингових операцій -- укладення лізингової угоди, договору страхування та інших документів і сплата лізингових платежів (див. рис. 2).

1 - заява від лізингоодержувача;

2 -висновок про платоспроможність лізингоодержувача та ефективність проекту;

3 - замовлення-наряд;

4 - договір купівлі-продажу;

5 - акт прийняття устаткування в експлуатацію;

6 - оплата поставки;

7 - лізинговий договір;

8 - договір про страхування предмета лізингу;

9 - договір про технічне обслуговування переданого в лізинг майна;

10 - лізингові платежі.

У балансі банку-лізингодавця операції з фінансового лізингу відображаються на рахунках: 1520 Фінансовий лізинг, який наданий іншим банкам.

2071 Фінансовий лізинг, що наданий СГД.

Призначення рахунків: облік непогашеної заборгованості лізингоодержувачів за основними засобами, наданими у фінансовий лізинг. За дебетом рахунків проводяться суми заборгованості за угодами фінансового лізингу під час їх укладення. За кредитом рахунків проводяться суми платежів, які надійшли на погашення заборгованості за фінансовим лізингом, а також суми, які перераховані на рахунки пролонгованої, простроченої та сумнівної заборгованості.

Лізингові платежі як у балансі лізингоодержувача, так і в балансі лізингодавця повинні поділятися на процентні платежі за кредитами та платежі за основною сумою погашеної заборгованості.

Процентні платежі розраховуються за кожний обліковий період у розмірі процентної ставки, що застосовується при лізингу до залишкової суми активу та зобов'язання за фінансовим лізингом.

Якщо лізингоодержувачем виступає банківська установа, то облік операцій при фінансовому лізингу здійснюється на пасивних балансових рахунках № 1625 «Фінансовий лізинг, який отриманий від банків» та № 3615 «Кредиторська заборгованість за фінансовим лізингом». В активі балансу банку-лізингоодержувача обліковуються одержані в оренду основні засоби.

Кредитні відносини банків та лізингових компаній можуть будуватися по-різному. Банки надають гарантовані кредити, які видаються окремо по кожній операції, окремо після вивчення платоспроможності клієнта; та негарантовані кредити, які представляють собою звичайні банківські кредити компанії, як і будь-якому позичальнику.

Але разом з тим використання лізинговою компанією кредитів у значних розмірах робить її надто залежною від цього джерела. Ефективність діяльності фірми залежить тоді від можливості отримання банківського кредиту, коливань позичкового проценту та інших факторів, пов'язаних з банківською політикою. Іншою серйозною проблемою вітчизняних лізингових компаній є те, що сьогодні основною формою кредиту комерційних банків є короткострокові, а договір лізингу, як правило, має довгостроковий характер. Ці обставини вимушують лізингову фірму при заключенні лізингової угоди прораховувати всі її параметри з метою узгодження суми лізингових платежів із здійсненими затратами на залучення коштів, а також для забезпечення належного рівня ліквідності та виконання своїх платіжних зобов'язань.Задовольняючи значні потреби лізингових компаній, кредитні установи (передусім банки) отримують можливість впливати на масштаби, напрями та розвиток конкретних видів лізингу.

Виступаючи у ролі позикодавця лізинговій компанії, а безпосередньо як лізингодавець, комерційні банки таким чином використовують безпосередню форму (метод) участі банківського капіталу у лізинговому бізнесі. У цьому випадку банк діє відповідно до закону України “Про банки і банківську діяльність”, у якому сказано, що банки можуть здійснювати таку банківську операцію, як “придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг)”.

Порівняно із створюваними лізинговими компаніями банки мають таку важливу перевагу, як те, що вони вже організаційно оформлені; для проведення ними лізингових операцій потрібно тільки виділення у їх структурі спеціального відділу чи групи, у склад яких повинні увійти робітники, знайомі із специфікою даних операцій. Привабливість для комерційних банків лізингових операцій пояснюється тим, що крім прибутку, ці операції дадуть можливість комерційним банкам розширити коло своїх операцій, підвищити якість обслуговування клієнтів і тим самим збільшити їх кількість, закріпити традиційні зв'язки та налагодити нові взаємовигідні партнерські відносини з клієнтами.

В умовах загострення конкуренції на ринку банківських послуг проведення банками комерційних лізингових операцій може стати ефективним засобом розширення сфери банківського впливу. Виконуючи функцію лізингодавця, банки можуть зробити свій внесок до формування стратегії та тактики оновлення основних фондів, визначати напрями розвитку лізингу, контролювати ситуацію на ринку.

Перевага лізингової операції для банку полягає також у достатньо високій її рентабельності. Крім того, банки можуть економити кошти за рахунок відносної простоти обліку лізингових операцій та платежів порівняно із операціями довгострокового кредитування.

Разом з тим слід зазначити, що здійснення лізингових операцій ускладнюється тим, що лізингові спеціалісти у банку повинні мати глибокі знання у сфері комерції та організації кредитування, визначення попиту і пропозиції нового та вже використаного обладнання, бухгалтерського обліку, аудиту, законодавства, оцінки ризиків, страхування майна. Лізингова операція відноситься до числа досить ризикованих банківських операцій, особливо при оперативному лізингу, коли необхідно відшкодувати залишкову вартість майна після закінчення строку дії лізингової угоди.

Розділ 2. Аналіз результатів здійснення лізингових операцій в Україні

2.1 Загальна характеристика діяльності банку

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" входить в австрійську банківську групу "Райффайзен" з 150 річною історією та європейськими традиціями, перевіреними роками. Діяльність компанії спрямована на надання високоякісних послуг та встановлення довгострокового взаємовигідного партнерства.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» («Райффайзен Лізинг Аваль») - універсальна лізингова компанія, що надає українським підприємствам послуги з передачі у фінансовий лізинг виробничого технологічного обладнання, техніки та автотранспорту. Початок діяльності - серпень 2006. Акціонери: 60% - Райффайзен Банк Аваль, 40% - Raiffeisen Leasing International.

Згідно Класифікації видів економічної діяльності, діяльність ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” підпадає під розділ 64.19"Інші види грошового посередництва".

Предметом діяльності Банку є виконання банківських та інших операцій згідно з законодавством України.

Основні види діяльності дочірнього підприємства ТОВ КУА «Райффайзен Аваль»: здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - діяльність з управління активами інституційних інвесторів.

Основні види діяльності дочірнього підприємства ТОВ «Pайффайзен Лiзинг Aваль»: відповідно до довідки АА № 285416 з ЄДРПОУ основними видами діяльності ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» є фінансовий лізинг, роздрібна торгівля автомобілями, інше фінансове посередництво, оренда автомобілів, оренда інших наземних транспортних засобів та устаткування, оренда водних транспортних засобів та устаткування. Основні сегменти портфелю РЛА : сільськогосподарські машини - 46%; вантажні автомобілі - 23,4%; вагони - 16,9%; інше - 13,7%.

«Райффайзен Лізинг Аваль» проводить операцій фінансового лізингу, дохід від яких складає 79,82%. Дохід від експорту «Райффайзен Лізинг Аваль» дорівнює 2 024 576,72 грн. Частка експорту в загальному обсязі продажів - 0,88%.

«Pайффайзен Лiзинг Aваль» в умовах обмеженості фінансових ресурсів приділяє більше уваги крос-продажам з "Райффайзен Банк Аваль", тобто реалізації лізингових послуг як за допомогою своїх власних ресурсів, так і за допомогою ресурсів Банку (менеджерів з продажів, через банківські відділення тощо).

Основним джерелом формування ресурсної бази Банку є кошти, залучені від банків, клієнтів та фінансових установ.Аналіз структури активів, зобов'язань і доходів банку наведений у табл. 1; 2; 3; 4. В ресурсній базі Банку відбулись структурні зрушення за рахунок погашення коштів залучених від інших банків (в основному в національній валюті) та за рахунок зростання ресурсної бази по клієнтських рахунках. Основні клієнти «Pайффайзен Лiзинг Aваль» ведуть свою господарську діяльність в сільськогосподарському секторі. Всі укладені договори відносяться до виду фінансового лізингу та відповідають стандартним умовам лізингових угод компанії - термін договору від 3 до 5 років, клієнтська ставка та ін.

2.2 Виконання лізингових операцій на прикладі ПАТ"Райффайзен Банк Аваль"

Клієнтами компанії можуть бути юридичні особи та приватні підприємці, що мають стабільне фінансове становище і постійне джерело доходів. Клієнти компанії можуть отримати у фінансовий лізинг різне обладнання та техніку, що класифікуються як основні фонди. Пріоритетними напрямками розвитку лізингу є: обладнання, техніка, транспорт.

При проведенні лізингових операцій ПАТ "Райффайзен Лізинг Аваль" керується такими принципами:

1. інноваційність;

2. добровільність відносин;

3. договірні відносини;

4. нерозривність договору при зміні власника майна;

5. цілеспрямованість і конкретність;

6. платність;

7. відокремлення права користування майном від власника;

8. терміновість;

9. зворотність майна;

10. право викупу майна лізингоотримувачем.

1. Інноваційність лізингу полягає в основних його якісні відмінності від кредитних операцій банку (додаток). Відповідно до чинного законодавства, нормативно-правовими актами НБУ та внутрішньобанківськими положеннями, а також звичаями ділового обороту до найбільш істотних переваг використання лізингу в порівнянні з кредитом можна віднести наступні:

- При фінансовому лізингу переговори з виробниками і постачальниками, оформлення договорів купівлі-продажу, реєстрацію майна виробляє лізингодавець, що скорочує час і матеріальні витрати лізингоодержувача, спрощує процедуру отримання обладнання;

- Отримання кредиту під закупівлю обладнання може бути пов'язане з підвищеними в порівнянні з лізингом вимогами щодо забезпечення операції (необхідність банківської гарантії, поручительства, застави або інших способів забезпечення виконання зобов'язань підприємства перед кредитором). У лізингу ж, навпаки, в якості предмета застави може виступати обладнання, що надається в лізинг;

- Учасники лізингової угоди мають можливість застосовувати механізм прискореного нарахування амортизації майна. Предмет лізингу обліковується на балансі лізингодавця або лізингоодержувача за взаємною згодою. У першому випадку амортизаційні відрахування входять у лізингові платежі, в другому досягається економія на відрахуваннях підприємства при сплаті податку на майно, базою оподаткування, для якого при прискореної амортизації стає швидко зменшується залишкова вартість майна; При кредиті підприємство враховує придбане обладнання на власному балансі, і не допускається його прискорена амортизація, що уповільнює процес інвестування грошових коштів в основні виробничі фонди;

- При інших рівних умовах лізингова угода укладається на триваліший термін на відміну від договору про надання кредиту, що дозволяє зменшити регулярні виплати платежів і тим самим збільшити оборотні кошти підприємства. При цьому зберігається кредитна лінія в банку (якщо вона існує), зменшується залежність від звичайних джерел фінансування;

- На відміну від кредиту, коли обладнання купується відразу після отримання кредитних коштів, при лізингу зазвичай існує можливість вибору: викупити об'єкт лізингу, продовжити договір або залучити нове сучасне обладнання;

- При лізингу за погодженням з лізинговою компанією можливо гарантійне та подальше сервісне обслуговування обладнання постачальником або лізингодавцем.

2. Проведення лізингових операцій полягає у дотриманні принципу добровільності, тобто лізингові відносини здійснюються за власним бажанням суб'єктів лізингу, без примусу.

В умовах ринкової економіки виникає об'єктивна потреба у взаємодії між собою різних суб'єктів господарського обороту: постачальників, споживачів, партнерів, посередників, страховиків тощо Ця взаємодія здійснюється, як правило, у формі угод.

3. Угодами визнаються дії громадян і юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків. Кожен учасник угоди приймає на себе певні зобов'язання і отримує певні права. Ці права та зобов'язання сторін закріплюються в договорі. Договір є угода двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У договорі закріплюються предмет домовленості, взаємні права і обов'язки осіб, наслідки порушення договору.

4. Принцип нерозривності договору при зміні власника майна, полягає в тому, що під час дії договору лізингу може відбутися продаж предмета лізингу іншому лізингодавцю, при цьому користування майном зберігається за первісним лізингоодержувачем.

5. Принцип цілеспрямованості і конкретності заснований на обов'язковому досягненні конкретних господарських цілей, вирішенні соціально-економічних завдань, обумовлених сторонами лізингової угоди і визначених у договорі лізингу.

6. Принцип платності полягає в тому, що лізингоодержувач вносить певну плату за користування об'єктом лізингу. Лізингові платежі включають:

- Суму, яка відшкодовує повну вартість лізингового майна;

- Суму, яка оплачується лізингодавцю як відсоток за наданий кредит для придбання майна за договором лізингу;

- Комісійна винагорода лізингодавцю;

- Суму страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу;

- Інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

7. Принцип відокремлення права користування майном від власника - при лізингу власність на предмет оренди зберігається за лізингодавцем, а клієнт купує його лише у тимчасове користування, тобто право користування майном відокремлюється від права володіння ним. По закінченню угоди лізингове майно може бути викуплено клієнтом за залишковою вартістю.

8. Принцип терміновості - виплата вартості майна протягом певного періоду лизингования.

9. Повернення майна - принцип, згідно з яким предмет лізингу після закінчення терміну дії договору лізингу має бути повернений лізингодавцю.

10. Або в іншому випадку, якщо це обумовлено в договорі лізингу, лізингове майно може бути викуплено лізингоодержувачем у лізингодавця за залишковою вартістю.

При проведенні лізингової угоди ПАТ "Райффайзен Лізинг Аваль" керується наступною нормативно-правовою базою, що регламентує здійснення лізингових операцій. А саме: Цивільним Кодексом України пункт 6, частина 1 Зі змінамі, внесеними згідно із Законом № 1111-V (1111-16) від 31.05.2007, ВВР, 2007, № 44, ст. 512, Господарським Кодексом України стаття 292, частина 1 Зі змінамі, внесеними згідно із Законом № 549-V (549-16) від 9.01.2007, № 12, ст.106, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» пункт 1.18, стаття 1 Зі змінамі, внесеними згідно із Законом № 3118-III (3118-14) від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 33, ст. 238), Законом України «Про лізинг» Зі змінамі, внесеними Законом України от 14.01.1999, № 394-XIV, ухваливши Правління Національного банку України Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортні, імпортнімі та лізінговімі операціямі, Зі змінамі, внесеними згідно з Постановою національного банку № 455 (z0037-07) від 13.12.2006, Зареєстровано в Міністерстві юстіції України 28.05.1999 за № 338/3631.

Як і в будь-якій складній фінансовій угоді, в лізинговій операції за участю ПАТ "Райффайзен Лізинг Аваль" можна виділити три основних етапи:

1. підготовка і обгрунтування;

2. юридичне оформлення;

3. виконання.

На першому попередньому етапі здійснюється підготовча робота, що передує укладенню ряду юридичних договорів, проведення якої обумовлено складним характером багатосторонніх відносин при лізингу, необхідністю докладного вивчення всіх умов і особливостей кожної угоди; вирішується питання про джерела фінансування угоди. На даному етапі оформлюються заявки майбутнього лізингоодержувача, готуються висновку про фінансовий стан потенційного лізингоотримувача і розраховується ефективність лізингового проекту.

Важливу роль у підготовчому етапі відіграє вивчення лізингового ринку, його основних тенденцій, виявлення попиту на певні види устаткування. При цьому до уваги приймаються різноманітні чинники: коливання ринкових цін на те чи інше обладнання, яке користується попитом, ціни і тарифи на інші супутні лізингу послуги (ремонт, технічне обслуговування), зміна транспортних тарифів і т.д.

Загальною метою попередньої роботи є пошук лізингодавцем потенційних клієнтів, зацікавлених у лізингу. Разом з тим ініціатива в укладанні лізингових угод, як правило, виходить від майбутнього лізингоодержувача, який самостійно знаходить в своєму розпорядженні необхідним майном постачальника або звертається з проханням допомогти у пошуку постачальника до банку.

Всі подальші взаємовідносини між сторонами будуються на основі заяви - клопотання, що подається лізингодавцю майбутнім користувачем та пакетом необхідної документації.(див. додаток).

Заява складається у довільній формі, але воно обов'язково повинно містити технічний опис необхідного обладнання, його економічні параметри, найменування та реквізити своєму розпорядженні їм постачальника.

Одночасно із заявою потенційний лізингоодержувач представляє банку юридично завірену копію свого статуту та всю необхідну інформацію про свій економічний стан та перспективи розвитку за формою і в строки, встановлені лізингодавцем. У стандартний набір документів також входять бухгалтерський баланс за останній рік або (і) квартал, економічне обгрунтування і аналіз ефективності угоди. При необхідності на вимогу банку надання цієї інформації, а також даних про експлуатацію устаткування може бути неодноразовим. У разі будь-яких змін свого юридичного або фінансового стану лізингоодержувач зобов'язаний сповістити про це лізингодавця. Також до стандартного набору документів, що подаються потенційним лізингоодержувачем, додається анкета, заповнюється підприємством-юридичною особою.

У свою чергу банк з метою убезпечити себе на випадок невиконання лізингоодержувачем платіжних зобов'язань проводить оцінку економічної діяльності клієнта з точки зору його платоспроможності (додаток).

Крім того, лізингодавцю потрібно провести аналіз лізингового проекту з тим, щоб виявити можливість здачі майна повторно в оренду (у разі укладення договору оперативного лізингу) або його продажу у випадку дострокового розірвання лізингової угоди з вини лізингоотримувача.

Оцінка платоспроможності лізингоодержувача проводиться за загальною схемою, прийнятою для аналізу банком кредитоспроможності своїх клієнтів.

Однак, оскільки лізингова операція в класичному варіанті має довгостроковий характер, лізингодавця має цікавити не тільки поточне фінансове становище лізингоодержувача, скільки його здатність виконувати всі платіжні зобов'язання в перспективний період, відповідний терміну лізингової угоди. Необхідно також оцінювати загальну кон'юнктуру ринку, місце і перспективи даного підприємства в ринковій конкуренції. На підставі цього аналітичним відділом банку готується висновок про платоспроможність лізингоодержувача та рекомендації по встановленню з ним лізингових відносин. Якщо укладається угода пов'язана з великою часткою ризику, то банк може вимагати від лізингоодержувача надання йому необхідних гарантій.

Прийнявши позитивне рішення про вступ в лізингову угоду, банк на підставі заяви лізингоодержувача направляє замовлення-наряд постачальникові. У ньому поряд з юридичною адресою і банківськими реквізитами лізінгополучателя указуються вид майна зі всіма необхідними параметрами, його ціна і місцезнаходження одержувача. Якщо виникає необхідність виконання додаткових робіт (наприклад, по установці, монтажу тощо), до замовлення-поряд додається технічне завдання на виконання цих робіт із зазначенням їх вартості.

Після отримання замовлення-наряду постачальник повинен повідомити лізингодавця про його отримання і готовність до виконання.

На другому етапі проводиться юридичне закріплення лізингової угоди. Основним документом лізингової угоди є договір про лізинг (додаток). Він укладається між власником майна (банком) і користувачем про надання останньому в тимчасове користування для підприємницької діяльності об'єкта лізингу.

Договір лізингу має містити наступні основні положення:

1) предмет договору;

2) порядок постачання і приймання майна;

3) права та обов'язки сторін;

4) використання майна, догляд, ремонт та модифікації;

5) страхування;

6) термін лізингу;

7) лізингові платежі та штрафні санкції;

8) відповідальність сторін;

9) порядок вирішення спорів;

10) умови дострокового розірвання договору;

11) дії сторін після закінчення операції;

12) інші умови;

13) форс-мажор;

14) юридичні адреси та банківські реквізити.

У преамбулі договору вказуються найменування сторін і прізвища осіб, уповноважених підписувати договір.

У предметі договору вказується майно, яке буде куплено і передано користувачу в тимчасове користування, його вартість, місце і терміни постачання. Як правило, транспортні витрати з доставки майна виділяються окремою сумою, тому що оплачуються лізингоотримувачем. Тут же згадується, що постачальник повідомлений, для яких цілей купується майно. Також слід вказати, чи брав участь лізінгодатель у виборі майна і постачальника. Обов'язковою умовою договору лізингу є вказівка терміну його дії, причому датою початку обчислення строку договору є дата приймання майна лізингоотримувачем.

У порядок постачання і приймання лізингового майна відбивається, які сторони беруть участь у прийомі обладнання. Як правило, це постачальник, лізингодавець і лізингоотримувач. У деяких випадках лізингодавець може передати свої права з приймання обладнання лізингоодержувачу. Якщо необхідно, то складається графік приймально-здавальних випробувань. Обов'язково наводяться терміни прийняття майна.

Приймання майна оформляється актом про приймання, який підписується всіма сторонами, що беруть участь у прийманні. В акті засвідчується, що поставлене майно відповідає всім вимогам, записаним у заявці-наряді, що воно повністю укомплектоване, працездатно і готово до використання. Від дати підписання акта-приймання починається не тільки формальний відлік терміну договору про лізинг, з цієї дати до лізінгополучателю переходять всі права як звичайного покупця (за винятком права власності) і всі ризики.

Після підписання акта-приймання лізингодавець починає виконувати свою основну функцію - оплачує рахунки постачальника за договором про купівлю-продаж. Порядок оплати визначається в договорі про купівлю-продаж. Як правило, лізингодавець робить передоплату постачальникові у момент підписання договору про купівлю-продаж у розмірі 20% вартості майна, а іншу частину вартості оплачує після підписання акта-приймання.

У разі виявлення усунених дефектів, які не впливають на нормальне функціонування устаткування, лізингоотримувач вказує їх в акті про приймання і погодить з постачальником терміни їх усунення. Якщо постачальник не усуне несправності в зазначений в акті термін, то лізингодавець або в його особі лізингоотримувач може зажадати заміни об'єкта лізингу. Невиконання постачальником вимог лізингодавця дає підставу останньому розірвати договір про купівлю-продаж.

При відмові лізингоотримувача прийняти майно через дефекти, що виключають його нормальне використання, робиться відповідний запис в акті-приймання. Крім того, лізингоотримувач повинен у письмовій формі довести до відома лізингодавця про виявлені недоліки з докладним їх описом. Зазначена рекламація дає лізингодавцю право розірвати договір про купівлю-продаж або вимагати заміни майна.

Однак постачальник не є такою безправною стороною, як це може здатися на перший погляд. Якщо постачальник доведе, що лізингоодержувач висунув невиправдані причини для розірвання договору про купівлю-продаж, то він має право вимагати відшкодування збитків за рахунок лізингоодержувача.

Якщо лізингоодержувач, незалежно від можливих причин, не справив в зазначені в договорі терміни приймання майна, але заявив про відмову від приймання через наявність недоліків, майно вважається прийнятим.

Підписання акта-приймання майна є важливим етапом лізингової угоди. З цього моменту лізингодавець звільняється від відповідальності перед лізингоодержувачем за якість і придатність майна, гарантійні зобов'язання постачальника, збиток, що виник в результаті його використання, в тому числі і третьою особою, а ризик випадкової загибелі, втрати, псування, розкрадання майна переходить до лізингоотримувача.

Всі права лізингодавця по відношенню до постачальника, пов'язані з можливістю безпосередньо пред'являти претензії щодо якості майна, його ремонту і гарантійного обслуговування, переходять до лізингоодержувача.

У договорі про лізинг має бути відображено положення, що право власності на майно протягом всього терміну лізингу належить лізингодавцю. Лізингоодержувач має виключне право володіння і користування об'єктом лізингу. Доходи, отримані користувачем на лізинговому майні, належать лізингоотримувачу. Без письмової згоди лізингодавця об'єкт лізингу не може бути переданий третій особі.

Лізингоодержувач повинен використовувати майно лише за прямим призначенням і не має права вносити до нього зміни і модифікації. Бажано всі дії, які передбачає здійснити над майном лізингоодержувач, відобразити в договорі про лізинг безпосередньо або включити в нього фразу за письмовою згодою лізингодавця.

Лізингодавець може передавати свої права за лізинговим договором повністю або частково третій особі без згоди лізингоодержувача.

У договорі може бути спеціальний розділ, де перераховані права й обов'язки сторін. Основним обов'язком лізингоотримувача є своєчасна виплата лізингових платежів. Із зазначенням загальної суми. Цю суму повинен буде виплатити лізингоодержувач, при цьому встановлюється порядок, терміни, спосіб, форма періодичних лізингових платежів. Звичайно в договорі наводиться докладний графік виплати лізингових платежів з конкретними сумами і датами виплат.

У разі затримки виплати лізингових платежів у договорі повинні бути передбачені штрафні санкції за порушення термінів виплат періодичних лізингових платежів.

У зв'язку з нестабільною політичною і економічною обстановкою, майже з щорічним переглядом вартості основних фондів в договорі лізингу повинні бути присутніми конкретні умови, через які може бути переглянута загальна сума лізингових платежів, а разом з нею залишилися періодичні лізингові платежі.

В окремому розділі визначається порядок страхування майна і ті дії, які повинні бути вжиті при настанні страхового випадку. Як правило, всі ризики по доставці майна несе лізингодавець, а всі ризики після підписання акта приймання приймає на себе лізингоодержувач. Проте в договорі може бути передбачено інший порядок страхування.

У лізинговому договорі обов'язково повинні бути присутніми умови, при яких угода може бути розірвана достроково з ініціативи як лізингоотримувача, так і лізингодавця. Основною причиною, по якій лізингоотримувач може розірвати угоду, є недоліки устаткування, виявлені при його приймання і виключають його нормальне використання.

У лізингодавця таких причин набагато більше. Вони можуть бути розбиті на дві групи:

- Причини, по яких сторони звільняються від виконання договору про лізинг і не несуть ніякої матеріальної відповідальності. В основному ці причини пов'язані з реалізацією першого договору про купівлю-продаж, який був анульований ще до поставки майна лізингоодержувачу, або з тим, що продавець виявився не в змозі здійснити поставку;

- Причини, які пов'язані з неналежним виконанням своїх обов'язків лізингоотримувачем. Ними можуть бути: використання майна не за призначенням, невиконання зобов'язань по виплаті лізингових платежів або погашення накопиченої заборгованості по платежах і штрафів, ліквідація лізингоотримувача.

У даному випадку лізингоотримувач повинен заплатити лізингодавцю так звану суму закриття угоди, яка включає:

Невиплачену суму лізингових платежів із пенею;

Залишкову суму майна на момент закінчення терміну договору, якщо в ньому передбачений викуп майна;

Неустойку.

В одному з останніх розділів договору описуються дії сторін по завершенню угоди в зв'язку з закінченням його строку. Можливі три варіанти. Лізингоодержувач:

- Повертає майно лізингодавцю;

- Укладає новий договір лізингу;

- Набуває майно за залишковою вартістю.

Як правило, у фінансовому лізингу реалізується другий або третій варіанти, так як лізингодавець зовсім не зацікавлений у поверненні майна. Йому вигідніше укласти новий договір на пільгових для лізингоотримувача умовах або продати його йому за чисто символічну плату.

Третій етап лізингового процесу - період власне використання об'єкта лізингу. Він супроводжується відображенням лізингових операцій в бухгалтерському обліку та звітності. На даному етапі проводиться виплата орендодавцю лізингових платежів, і після закінчення терміну лізингу оформляються відносини щодо подальшого використання об'єкта лізингу.

Виходячи з вищевикладеного, основні етапи лізингової угоди можна представити у більш конкретному вигляді:

1) заявка на лізинг;

2) аналіз фінансового стану потенційного лізингоодержувача;

3) затвердження умов угоди;

4) схвалення фінансування кредитним комітетом;

5) укладення договору лізингу;

6) укладення договору поставки;

7) авансовий лізинговий платіж;

8) доставка та приймання обладнання;

9) оплата устаткування;

10) укладення договору страхування та сплата стразового премії;

11) лізингові платежі;

12) викуп предмета лізингу лізингоодержувачем за символічну ціну по закінченні договору лізингу, або повернення майна лізингоотримувачу, або продовження договору лізингу.

Інформація про доходи отримані від лізингових операцій відображаються у фінансовій звітності , як інші отримані доходи (додаток).

2.3 Характеристика ринку лізингу України

В зв'язку з кризовими явищами на фінансових ринках та в економіці, нестабільністю політичної ситуації, погіршенням доступу до кредитних ресурсів (що є основним джерелом фінансування лізингових операцій), падінням платоспроможності підприємств, призупиненням інвестиційних проектів, в останні роки спостерігається значне скорочення обсягів лізингового кредитування та призупинення зростання лізингового ринку.

Станом на 30.09.13 до переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Держфінпослуг, внесено інформацію про 192 юридичні особи-лізингодавці та до Державного реєстру фінансових установ внесено інформацію про 46 фінансових компаній, що надають послуги з фінансового лізингу.

За січень-вересень 2013 року фінансовими компаніями та юридичними особами, які не мають статусу фінансових установ, але можуть згідно із законодавством надавати фінансові послуги, укладено 3133 договори фінансового лізингу на суму 2769,0 млн. грн. Вартість об'єктів лізингу, що є предметом договорів, укладених протягом січня - вересня 2013 року, становить 2150,2 млн. грн.

Динаміка вартості договорів, укладених протягом 9 місяців 2011-2013 рр., та договорів, чинних на кінець кожного звітного періоду, наведена на рисунку 3.

Кількість укладених угод за 9 місяців 2013 року в порівнянні з 2012 роком збільшилась на 125 (4,2%) і становила 3 133 договорів. При цьому у вартісному вираженні обсяг укладених договорів протягом січня - вересня 2013 року, збільшилась на 41%, у порівнянні з відповідним періодом 2012 року і становила 2768,57 млн. грн. Динаміка діючих договорів фінансового лізингу 2010-2013 рр. наведена на рисунку 4.

Вартість чинних договорів фінансового лізингу станом на 30.09.13 становить 28,8 млрд. грн., в кількісному вираженні обсяг діючих договорів на кінець періоду становить 19 534 угоди.

За січень-вересень 2013 року спостерігалася тенденція до приросту частки довгострокових договорів лізингу в порівнянні з аналогічним періодом 2012 року. Так, вартість договорів фінансового лізингу строком від 5 до 10 років збільшилась на 4,8%, і станом на 30.09.10 становила 13214,2 млн. грн., строк яких більше 10 років - збільшилась на 21,0%, строком до 2 років - збільшилась на 68,2%, вартість договорів строком від 2 до 5 років зменшилась на 14,3% (див. рис. 3).

За підсумками 9 місяців 2013 року найбільшими споживачами лізингових послуг є: транспортна галузь (вартість договорів станом на 30.09.13 - 17436,2 млн. грн.), сільське господарство (3691,8 млн. грн.), будівництво (2583,5 млн. грн.), сфера послуг (1455,6 млн. грн.). Схема розподіл обсягів лізингових операцій за галузями у відсотках представлена на рисунках 4, 5.

Вартість договорів фінансового лізингу за видами обладнання на кінець ІІІ кв. 2012-2013 рр. зображено на рисунку 6.

Основними об'єктами фінансового лізингу за договорами, чинними станом на 30.09.13, є: транспортні засоби, техніка, машини і устаткування для сільського господарства.

Джерела фінансування лізингових операцій за січень-вересень 2012-2013 рр., що здійснені юридичними особами - лізингодавцями та фінансовими компаніями, наведені в таблиці 5.

За січень-вересень 2013 року загальний обсяг джерел фінансування юридичних осіб - лізингодавців та фінансових компаній становив 1980,7 млн. грн., що на 41,5% більше в порівнянні з відповідним періодом 2012 року. У структурі джерел фінансування лізингових операцій сукупний обсяг власних коштів юридичних осіб - лізингодавців та фінансових компаній збільшився на 41,4% (з 534,7 млн. грн. станом на 30.09.12 до 755,8 млн. грн. станом на 30.09.13). За 9 місяців 2013 року на 41,6% (до 1 224,9 млн. грн.) зріс сукупний обсяг позичкових коштів, у тому числі банківських кредитів, у порівнянні з аналогічним періодом 2012 року.(див. рис. 7).

У звітному періоду найбільша частина лізингових платежів припадає на суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу. В той же час, зростає питома вага платежу як винагороди лізингодавця за отримане у лізинг майно. (див. рис. 8).

Розділ 3. Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку

3.1 Вдосконалення нормативно-правової бази щодо лізингу

Розвиток лізингу, малого та середнього бізнесу, технічне переоснащення виробництва потребують формування сприятливого економічного середовища. Це передбачає реалізацію таких першочергових заходів:

звільнення лізингодавців від сплати податків на прибуток, отриманий ними від реалізації договорів фінансового лізингу зі строком дії не менше 3 років, на додану вартість при наданні лізингових послуг із збереженням діючого порядку сплати податку на додану вартість при придбанні майна, що є об'єктом фінансового лізингу;

звільнення кредитних установ від сплати податку на прибуток, отриманий ними від надання кредитів на строк 3 роки і більше для реалізації операцій фінансового лізингу (виконання лізингових договорів);

звільнення від сплати податку на додану вартість технологічного обладнання та запасних частин до нього, що ввозяться по імпорту (операції міжнародного лізингу).

Та все ж, попри широку розповсюдженість лізингу у розвинутих країнах, та незважаючи на активний розвиток фінансової системи в нашій державі, в економічному середовищі України такий вид кредитування ще вважається досить молодим. Тому окремі науковці пропонують використовувати деякі заходи для активізації операцій фінансового лізингу, а саме диверсифікувати джерела інвестування, створити єдину інформаційну систему, а також використання страхового резерву у лізингоодержувача з віднесенням його на валові витрати.

Активізація лізингової діяльності в умовах інтеграції України у світовий економічний простір неможлива без подальшого вдосконалення існуючої законодавчої бази, яка поки що відстає від сучасних потреб. Перш за все існує термінологічна невизначеність, нечіткість у законодавчих актах. Наприклад, у статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» записано «Лізингова (орендна) операція -- господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк». В існуючій редакції операції з лізингу прирівнюються до оренди, і тому до складу об'єктів лізингових (орендних) операцій включаються не тільки основні засоби, а й земля, що не відповідає ні економічній, ні правовій природі лізингу. Аналогічна термінологія застосовується і в Законі України «Про податок на додану вартість» - статті 1, 3 та інші. Це створює плутанину і призводить до ускладнень, помилок у податковому та бухгалтерському обліку. Тому необхідно дати чітке визначення лізингу, лізингових операцій, лізингової діяльності, лізингових, відносин, які, по своїй суті, не ідентичні оренді.