Роль ФРС США в управлінні державним боргом

Функції та обов'язки ФРС і міністерства фінансів щодо управління боргом і грошовим обігом, розміщення нових випусків позикових облігацій. Резервні норми як один із засобів проведення грошово-кредитної політики, впливу на діяльність депозитних установ.

Рубрика Банковское, биржевое дело и страхование
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 28.03.2014
Размер файла 118,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

з дисципліни "Центральний банк та грошово-кредитна політика"

на тему: "Роль ФРС США в управлінні державним боргом"

Харків - 2013 р.

План

Вступ

1. Органи управління державним боргом США

2. Управління державним боргом США в історичному аспекті

3. Сучасний стан державного боргу США

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Під управлінням державним боргом західні економісти розуміють сукупність заходів, пов'язаних з випуском і погашенням державних цінних паперів, підтриманням їх курсу і визначенням процентних ставок, виплатою доходів, проведенням рефінансування (реструктуризації), установленням ліміту (стелі) боргу.

У фінансовій літературі вживаються також класичні поняття, які стосуються методів управління державним боргом, - конверсія і консолідація. Конверсія в широкому аспекті означає зміну первісних умов державної позики. Мається на увазі зміна процентних ставок, термінів погашення, в окремих випадках - валюти позики. Консолідація - вужче поняття. Воно означає продовження, пролонгацію терміну дії позик, які були випущені раніше: наприклад, короткострокові облігації обмінюються на середньострокові. У сучасній фінансовій теорії і практиці поняття "конверсія" і "консолідація" вживаються рідко, їх фактично замінили термінами "рефінансування" і "реструктуризація".

Рефінансування - погашення старої заборгованості новою, продовження терміну позики чи збільшення суми, яку може отримати позичальник. Реструктуризація боргу - угода кредитора з боржником про нову схему погашення фінансових зобов'язань. Вона може здійснюватися за допомогою пролонгації боргу, тимчасового мораторію на виплату процентів (чи частини основного боргу), підписання нової угоди зі зміною старих умов.

У сучасних умовах уряди віддають перевагу другому способу. Обмін відбувається за добровільної згоди кредитора. Тому операція може бути успішною тільки в тому разі, якщо кредитору запропоновані умови, які його задовольняють: підвищення процентної ставки за новими зобов'язаннями.

1. Органи управління державним боргом США

У США управління боргом здійснює міністерство фінансів через спеціальний структурний підрозділ - Бюро з питань державного боргу. Федеральні резервні банки (ФРБ) виступають як фінансові агенти та депозитарії міністерства фінансів і виконують його доручення за операціями, пов'язаними з обслуговуванням боргу. Особливу роль відіграє ФРБ Нью-Йорка (округ № 2), який бере участь у розміщенні 70-90 % нових випусків цінних паперів, тобто можна сказати, що первинний ринок державних цінних паперів зосереджено в окрузі № 2.

Крім того, у ФРБ Нью-Йорка функціонує департамент цінних паперів, який здійснює операції Федерального комітету з відкритого ринку. На нього покладено також обов'язок систематично інформувати Федеральну резервну систему (ФРС) і міністерство фінансів про тенденції розвитку фінансового ринку країни та його важливої складової - грошового ринку. Ця інформація використовується ФРС для управління боргом і грошовим обігом. Бюро з державного боргу в казначействі США тісно співробітничає з департаментом цінних паперів ФРБ Нью-Йорка. Взаємні консультації стосуються насамперед технічних деталей продажу державних облігацій, строків і сум нових випусків.

Функції та обов'язки ФРС і міністерства фінансів чітко розподілені, вони щороку розміщують багатомільярдні нові випуски облігацій, які завжди мають попит. Як стверджують офіційні особи і ФРС, "система працює добре". Найважливішою проблемою, навіть у тому разі, що "все йде добре", є розміщення нових випусків.

Головним органом ФРС, який здійснює грошову політику в США, є Федеральний комітет із відкритого ринку (ФКВР). Загальне керівництво операціями на відкритому ринку проводить Федеральний резервний банк Нью-Йорка за вказівками ФКВР. Ці операції проводяться по всій ФРС, тому купівля та продаж здійснюються з єдиного "рахунка системи операцій на відкритому ринку".

Основне призначення ФКВР полягає в прийнятті рішень про збільшення або зменшення кількості грошей, що перебувають в обігу, шляхом купівлі чи продажу державних цінних паперів. На підставі вивчення руху найважливіших економічних показників складаються прогнози на один рік і на один місяць наперед про стан кредитної активності, співвідношень між рухом процентних ставок і передбачуваним рухом грошових агрегатів.

Технічно схема операцій на відкритому ринку досить проста. Якщо ФКВР треба збільшити грошову масу в обігу відповідно до встановлених відсотків приросту, то ФРБ Нью-Йорка буде дано завдання купити державні облігації на певну суму. Цими діями у фінансовий ринок вливаються нові гроші. Загальна сума грошей в обігу зростає, створюються фінансові фонди, необхідні для економічного розвитку.

У подальшому це спричиняє підвищення попиту, зростання цін на акції та облігації. Ціна фінансових активів зростає. Якщо ФКВР треба знизити обсяг грошової маси, то ФРБ Нью-Йорка буде дано завдання продати державні облігації і в такий спосіб вилучити гроші з обігу на певну суму. Цими діями з фінансового ринку вилучаються грошові фонди, що призводить до скорочення кредитування господарства, ділова активність знижується, ціна на акції та облігації падає. В американській літературі політику відкритого ринку, яку проводить ФКВР, часто критикують. Як відзначають дослідники, попит на гроші точно передбачити не можна, політика таргетування може бути неефективною.

Управління державним боргом тісно пов'язане з операціями центральних банків з реалізації грошової політики. Операції на відкритому ринку разом з маніпулюванням короткостроковими процентними ставками і встановленням резервних вимог є головними інструментами урядової грошової політики. Усі вони більшою чи меншою мірою пов'язані з управлінням державним боргом.

Отже, грошова політика проводиться різними методами, кожний з яких має свої переваги і недоліки. Як зазначають офіційні представники ФРС, у процесі реалізації грошової політики відбувається поєднання управління державним боргом і відповідальності за стан грошового обігу. Управління державним боргом має, у свою чергу, відповідати цілям, що стоять перед грошовим обігом і резервними вимогами.

Мета грошової політики - регулювання грошей, що перебувають в обігу. Управління ФРС визначає, відповідно до макропоказників, рівень зростання грошей в обігу. Якщо він зростатиме занадто швидко, то спостерігатиметься надлишок грошей порівняно з виробленими товарами і послугами, унаслідок чого посилюватиметься інфляція. І, навпаки, якщо приріст грошей в обігу уповільнений, то спостерігається дефіцит грошових фондів для розвитку економіки. Ефективна грошова політика передбачає "розумне", тобто необхідне для економічного розвитку, зростання грошової маси в обігу. Однак установити норму приросту, як вважають західні економісти, дуже важко, оскільки на неї впливає багато, досить часто непередбачуваних, чинників.

Згідно з Федеральним резервним актом 1913 р. ФРС установлює певні обов'язкові резерви для депозитних інституцій. Комерційні банки - члени ФРС зобов'язані резервувати на спеціальних рахунках у федеральному резервному банку свого округу в певних нормах частину депозитів. Інші депозитні установи (не члени ФРС) підтримують резерви побіжно, через рахунки в інших інституціях.

Фактично ФРС може здійснювати контроль над усією банківською системою країни. Резервні норми є одним із засобів проведення грошово-кредитної політики. Зміни резервних норм виходячи з відповідної політики впливають на діяльність депозитних установ. Вони приводять до змін резервів і ліквідності у необхідному для політики напрямі. Резервна політика пов'язана з операціями банків щодо державного боргу.

2. Управління державним боргом США в історичному аспекті

борг позиковий облігація депозитний

У роки Другої світової війни між ФРС і міністерством фінансів була укладена угода, за якою витрати на виплату процентних платежів за боргом були знижені і підтримані на досить низькому рівні. Така угода диктувалася інтересами казначейства щодо зниження дефіцитності федерального бюджету. ФРС підтримувала певні ціни на урядові облігації. Усім комерційним банкам було дано розпорядження приймати цінні папери, що пропонуються, за номіналом, тобто відбувалася постійна монетаризація боргу. Така політика підтримувала курс облігацій і знижувала кредитні ставки.

У післявоєнний період за швидких темпів приросту федерального боргу певний час також проводилася політика з підтримання курсу державних цінних паперів. Провідні економісти США тоді підкреслювали, що ФРС повинна підтримувати ринок державних облігацій. В одній із праць того часу зазначалося, що "коли ринок показав у 1947 р. слабкість, то ФРС закупила великий обсяг державних цінних паперів. Протягом року сума казначейських бон, що перебувала в портфелях ФРС, зросла з 1,5 до 11 млрд. дол.

У роки війни в Кореї проблема підтримання курсу облігацій постала вельми гостро. В умовах розвитку інфляційних процесів колишня система підтримання курсу і процентних ставок за урядовими облігаціями була скасована. ФРС була вже не в змозі стримувати зростання грошової маси в обігу і кредитну експансію. У 1951 р. угоду ФРС з міністерством фінансів (зобов'язання військових років про підтримання державного боргу) було ліквідовано. Інвестори в урядові папери не могли перетворити їх на гроші за своїм бажанням, як було раніше. Міністерство фінансів визначало процентні ставки за своїми цінними паперами відповідно до попиту на кредит і схильністю суспільства до заощаджень, тобто пропозицією вільних фондів.

У кінці 50-60-х років ФРС проводила відносно державного боргу так звану політику врівноважувального кіля. Вона була спрямована на обережнішу політику ФРС щодо зміни умов грошового ринку. Тобто в той час, коли казначейство продає нові випуски цінних паперів на грошовому ринку, а ринок починає їх поглинати, ФРС не повинна істотно змінювати свою політику відносно процентних ставок і резервних вимог.

В американській фінансовій літературі зазначається, що така політика може проводитись тільки в короткостроковому періоді. На практиці вона була пов'язана з технікою розміщення нових позик шляхом підписки і диктувалася побоюваннями, що ринок для урядових цінних паперів буде недостатнім. Казначейство до оголошення про підписку на державні облігації встановлювало фіксовану процентну ставку дохідності і ціни на казначейські бони і ноти. В умовах ринкової економіки казначейство може встановити ціни на нові випуски облігацій тільки відповідно до поточних ринкових цін, але "політика врівноважувального кіля" забезпечує реалізацію цього випуску, тобто готує сприятливий ґрунт для розміщення.

Дилери з урядових облігацій, купуючи новий випуск за цінами, установленими міністерством фінансів, отримували впевненість, що кілька днів на фінансовому ринку будуть відносно стабільні процентні ставки, це забезпечувало їм розміщення цінних паперів серед банківських і небанківських інвесторів. Оскільки ця політика мала короткострокове значення і не могла бути врахована під час розроблення довгострокових програм, то в Управлінні ФРС і міністерстві фінансів шукали шляхи до нової, ефективнішої в довгостроковому плані політики.

Зростання державного боргу і вимога еластичності на ринку державних облігацій змусили відмовитися від колишньої політики. У 1971 р. було введено аукціонну форму первинного розміщення облігацій купонних серій замість раніше застосовуваної підписки. Аукціон має певні переваги. Відповідно до аукціонної техніки немає часового розриву між установленням ставки і пропозицією ціни. Проведення аукціону створює своєрідний механізм, що допускає конкуренцію між інвесторами до певного рівня, щоб усунути ризик для дилерів у розміщенні нових випусків облігацій.

В аукціонах беруть участь майже 30 тис. інвесторів. Значну суму нових випусків цінних паперів придбають 75-85 учасників на конкурентній основі. Ці учасники визначають ціну, тобто процентну ставку облігації, за якою вони бажають її придбати. Абсолютна більшість покупців фактично участі в торгах не бере. Вони купують облігації на неконкурентній основі, тобто погоджуються придбати облігації за середньозваженою ціною, яка визначається на підставі конкурентних заявок.

ФРБ перевіряють точність, правильність і законність аукціонів і подають його результати на затвердження до казначейства. Загальний підсумок аукціону направляється до Бюро державного боргу. Казначейство отримує інформацію про результати аукціону, а ФРБ емітують (випускають) облігації, і одержують оплачені суми за облігаціями. Отримані кошти розміщують на рахунках казначейства в федеральних резервних банках на день випуску облігації. Одночасно ФРБ створюють "електронні цінні папери", тобто записують їх на комп'ютеризованих рахунках клієнтів. Таким чином, обов'язки між ФРС і міністерством фінансів чітко розподілені: міністерство управляє боргом, ФРС - резервами і грошовим обігом.

Поєднання цих цілей визначається, у свою чергу, складною структурою грошового обігу: співвідношеннями між готівкою і банківськими депозитами, між депозитами, для яких установлюються вищі або нижчі резервні вимоги (або зовсім без резервних вимог). Крім того, ураховується так зване облікове вікно - межі, в яких федеральні резервні банки прямо кредитують комерційні банки у разі браку ліквідних коштів, передусім для покриття резервних вимог. Отже, ФРС зобов'язана купувати державні цінні папери з розрахунку один до одного для підтримання готівкового грошового обігу на заданому рівні і, частково, для підтримання зростання депозитів.

Згідно з актом про контроль над грошовим обігом 1980 р. сума депозитів із нормою обов'язкових резервів може щороку змінюватися, виходячи з поточних завдань. Так, наприклад, у 2002 р. трипроцентна резервна норма була встановлена для депозитів із сумою до 42,8 млн. дол. (раніше вона становила 49,3 млн. дол. для фінансових інституцій, які зобов'язані давати звіт щотижня). Для депозитів понад 42,8 млн. дол. установлена 10% резервна норма. За строковими вкладами і євровалютними рахунками, які належать підприємницьким господарським одиницям, резервна норма дорівнювала нулю.

Структура грошового обігу, тобто співвідношення між готівкою і банківськими депозитами, для яких установлюються вищі і нижчі резервні норми (або без резервних вимог), також постійно змінюється. Казначейство зі свого боку намагається забезпечити певну структуру боргу за термінами погашення і рівнем процентних ставок.

Глибока економічна залежність і взаємозв'язок між управлінням державним боргом і управлінням грошовим обігом виявляється в операціях ФРС на відкритому ринку. Американські економісти вважають, що з усіх інструментів, що застосовуються, для проведення грошової політики найбільш дієвими є операції на відкритому ринку. Ці операції визначаються виключно цілями ФРС в управлінні грошовим обігом. ФРС установлює на певний період, звичайно короткостроковий, процент приросту грошових агрегатів, відповідно до економічної ситуації для регулювання грошової сфери. Одночасно вирішується завдання формування портфеля цінних паперів у банках ФРС.

Конгрес США здійснює контроль над сумою федерального боргу установленням ліміту. Цей показник є, по суті, формальним, оскільки у разі нових емісій конгрес піднімає "стелю" боргу. Так, наприклад, протягом 1990 р. затверджений законом ліміт державного боргу підвищувався кілька разів: з січня до вересня з 3123 млрд. дол. до 3195 млрд. дол., у грудні - до 4145 млрд. дол. Ліміт федерального боргу переглядався і в наступні роки. Так, на 31 березня 1999 р. ліміт боргу було встановлено вже на рівні 5950 млрд. дол. і до середини 2001 р. він не змінювався.

3. Сучасний стан державного боргу США

Державний борг США вперше в історії країни перевищив $16 трлн. Станом на 31 серпня 2012 року цей показник становить $16 трлн 15 млрд. 769 млн. Про це свідчать дані Міністерства фінансів США.

З 1 по 31 серпня 2012 року Сполучені Штати збільшили державний борг на $108,631 млрд., тобто на 0,68%. Щодо 1 січня 2012 року цей показник зріс на 5,2%.

Нинішній рівень держборгу означає, що кожен громадянин США винен всьому світу по $50 тис. 920. На кожному платникові податків країни лежить борг у розмірі $140 тисяч. Держборг США взяв рубіж в $15 трлн у середині листопада 2011 року. Показник подолав іншу значущу відмітку в $13 трлн на початку червня 2010 року. Держборг США перевищив $10 трлн наприкінці вересня 2008 року і подолав рубіж у $5 трлн в лютому 1996 року.

Експерти Бюджетного управління Конгресу у червні 2012 року заявили, що державний борг США може досягти 200% ВВП у найближчі 25 років.

Рис 1. Коротка історія боргу

Таблиця 1. Історичні показники співвідношення держборгу до ВВП

Рік

Держборг США, млрд. $

% ВВП

1940

50,696

52,4

1950

256,853

94,0

1960

290,525

56,0

1970

380,921

37,6

1980

909,041

33,4

1990

3206,290

55,9

2000

5628,700

58,0

2001

5769,881

57,4

2002

6198,401

59,7

2003

6760,014

62,6

2004

7354,657

63,9

2005

7905,300

64,6

2006

8451,350

65,0

2007

8950,744

65,6

2008

9985,757

70,2

2009

11875,851

83,4

2010

13786

96,5

2011

15144

100

2012

16335

103,8

2013 (прогн.)

17453

106,6

2014 (прогн.)

18532

109,9

Таблиця 2. Динаміка зміни національного боргу

Президент

Партія

Президентство, років

Збільшення боргу

Річне збільшення

Відношення боргу до ВВП

Джиммі Картер

Демократ.

4

49,1%

10.5%

33,3%

Рональд Рейган

Республік.

8

188.2%

14.1%

52.6%

Джордж Буш ст.

Республік.

4

46.2%

9.9%

65.9%

Білл Клінтон

Демократ.

8

13.7%

1,6%

57.7%

Джордж Буш мол.

Республік.

8

77.4%

7.4%

70.2%

Барак Обама

Демократ.

8

-

-

-

Структура держборгу США, за станом на 10 грудня 2012 року:

Загальний держборг становив - 16 375 млрд. дол.

Борг перед приватними юридичними та фізичними особами - 11 576 млрд дол (72% від загального обсягу)

Борг перед іноземними державами - 4798 млрд. дол. (28% від загального обсягу).

21 січня 2010 сенатори від демократичної партії внесли законопроект про підвищення планки державного боргу США на 1,9 трлн. дол. - до 14,3 трлн. дол. Законопроект був прийнятий. Планка даного розміру боргу була досягнута на початку травня 2011.

16 травня 2011 міністр фінансів США Т. Гайтнер повідомив конгрес, що державний борг країни досяг максимального встановленого законом рівня. За словами міністра, йому доводиться використовувати "різні бухгалтерські виверти" в якості заходів для запобігання дефолту. 12 липня 2011 президент США Б. Обама заявив, що незабаром у федеральній казні може виявитися недостатньо грошей для своєчасної виплати пенсій 27 мільйонам пенсіонерів, якщо держборг не буде збільшений. 15 липня того ж року Обама заявив, що, якщо до ранку 16 липня Конгрес не збільшить ліміт держборгу, США можуть оголосити технічний дефолт.

29 липня Палата представників відмовилася голосувати з питання про борг США по законопроекту, який передбачає збільшення його планки до 15,2 трильйонів доларів. 30 липня Сенат США відхилив республіканський законопроект щодо підвищення стелі держборгу і скорочення бюджетного дефіциту: 59-ма голосами "проти", 41 "за". Останнім днем для законодавчого підвищення планки держборгу було 2 серпня 2011, оскільки 3 серпня були передбачені великі виплати за державними видатками, які нічим було обслуговувати.

2 серпня 2011 за 12 годин до можливого оголошення дефолту Сенат США проголосував за збільшення держборгу на 2,1 трильйона доларів - до 16,4 трлн. дол., тим самим дефолт був відкладений. Держборг склав в той день більше 14,3 трлн дол. У той же день, 2 серпня, президент США Барак Обама встиг підписати прийнятий закон про держборг, запобігши технічний дефолт. В той же і на наступний день були розміщені нові державні облігації США на кілька сотень мільярдів доларів.

Висновки

Отже, можна зробити такі висновки. По-перше, міністерство фінансів США організовує управління державним боргом через ФРС, свої фінансові агентства і депозитарій.

По-друге, первинне розміщення державних облігацій і організація вторинного ринку покладена на ФРБ. Особливу роль відіграє Федеральний резервний банк Нью-Йорка, через який казначейство розміщує 70-90 % нових емісій.

По-третє, посередниками при розміщенні боргу є дилери з державних облігацій - спеціалізовані департаменти найбільших комерційних банкір і небанківські дилери, головні офіси яких розташовані в Нью-Йорку.

По-четверте, оперативна узгодженість в управлінні боргом між міністерством фінансів і ФРС спирається на узгодженість цілей грошово-кредитної і фінансової політики.

Метою грошово-кредитної політики є управління резервами (тобто сумами неінвестованими, що дорівнюють певній частині депозитів) і грошовим обігом, метою казначейства - управління державним боргом.

По-п'яте, питання управління боргом розглядаються ФРС як її власна позиція на фінансовому ринку і як необхідність регулювання портфеля цінних паперів. З погляду казначейства, управління державним боргом - засіб підвищення ефективності грошової політики.

Список використаних джерел

1. Колесников В.И. Банківська справа, М.: Финансы и статистика, 2006 р.;

2. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. - М.: ИНФРА-М, 2006 р.;

3. Поляков В.П. Структура и функции Центральных банков. Зарубежный опыт. М., 2008 р.;

4. Т.Д. Симпсон "Федеральная резервная система США"/Деньги и кредит, №1 2009 р.;

5. http://www.google.com.ua/ - пошукова система Google;

6. http://www.nbuv.gov.ua/ - бібліотека Вернадського;

7. http://www.federalreserve.gov/ - офіційний сайт ФРС США.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Національний Банк України, його основні завдання та функції як особливого центрального органу державного управління. Загальне поняття та інструменти грошово-кредитної політики. Особливості проведення грошово-кредитної політики в перехідній економіці.

    контрольная работа [108,5 K], добавлен 14.09.2013

  • Вивчення нормативно-правових принципів проведення грошово-кредитної політики Національним банком України. Розкриття вмісту, дослідження основних принципів побудови і характеристика сучасних інструментів і механізмів грошово-кредитної політики НБУ.

    контрольная работа [40,6 K], добавлен 29.08.2011

  • Сутність і значення грошово-кредитної політики, її основні інструменти та шляхи вдосконалення. Аналіз реалізації грошово-кредитної та валютно-курсової політики Національного банку України. Причини виникнення і засоби подолання фінансово-економічної кризи.

    курсовая работа [757,0 K], добавлен 01.11.2012

  • Аспекти грошово-кредитного регулювання; діяльність банків. Вибір грошово-кредитної політики та її вплив на подальше економічне зростання. Механізми регулювання економіки, необхідність регулювання грошового ринку та державного впливу на пропозицію грошей.

    реферат [41,9 K], добавлен 08.12.2009

  • Основні характеристики та інструменти грошово-кредитної політики НБУ. Порядок визначення, формування та регулювання норм обов'язкових резервів. Операції на відкритому ринку. Регулювання експорту та імпорту капіталу. Емісія власних боргових зобов’язань.

    курсовая работа [74,2 K], добавлен 15.10.2014

  • Місце і роль монетарної політики у загальнодержавній економічній політиці. Інструменти грошово-кредитної політики, які застосовує Національний банк України. Вплив змін облікової ставки НБУ на рівень кредитної активності суб’єктів господарювання.

    дипломная работа [217,7 K], добавлен 09.10.2010

  • Підходи та програми щодо зменшення масштабів негативних явищ, пов'язаних з невдалими процедурами управління державним боргом. Зовнішній борг України та його структура, основні методи фінансування зовнішнього державного боргу за участю центрального банку.

    реферат [26,9 K], добавлен 23.05.2010

  • Призначення, статус, структура і керівні органи Національного банку України, його функції; роль та значення як організатора грошового обігу в країні. Аналіз діяльності НБУ в період 2005-2009 рр. Шляхи вдосконалення проведення грошово-кредитної політики.

    курсовая работа [117,8 K], добавлен 12.12.2010

  • Організаційно-правові основи діяльності Центрального банку РФ. Принципи грошово-кредитної політики на середньострокову перспективу, її основні напрями на 2007 рік, політика валютного курсу. Інструменти грошово-кредитної політики і їх використання.

    реферат [117,9 K], добавлен 16.06.2009

  • Розгляд поняття кредитної політики банку та основних її типів. Огляд показників оцінки ефективності кредитної політики на прикладі крупних (за розміром активів) фінансових установ України, розрахунок показників доходності і ризику їх кредитних портфелів.

    статья [40,4 K], добавлен 06.09.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.