Удосконалення кредитних відносин комерційних банків із позичальниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Удосконалення кредитних відносин комерційних банків із позичальниками

08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

Стубайло Тетяна Семенівна

УДК 336:77:713.717

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільській академії народного господарства Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник кандидат економічних наук, професор Тиркало Роман Іванович, Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки України, директор Інституту банківського бізнесу

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Мороз Анатолій Миколайович, Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри банківської справи;

кандидат економічних наук Зимовець Владислав Вікторович, Інститут економіки НАН України, науковий співробітник

Провідна установа Львівський національний університет ім.Івана Франка Міністерства освіти і науки України, кафедра фінансів і кредиту

Захист відбудеться “25” травня 2000р. о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 в Інституті економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, Київ, вул. Панаса Мирного,26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, Київ, вул. Панаса Мирного,26.

Автореферат розісланий “20” квітня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

Анотація

кредитний комерційний банк позика

Стубайло Т.С. Удосконалення кредитних відносин комерційних банків із позичальниками.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01- фінанси, грошовий обіг і кредит.- Інститут економічного прогнозування НАН України, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено важливим, недостатньо розробленим питанням, що стосуються вдосконалення кредитних відносин комерційних банків із позичальниками. Кредитні відносини розглядаються як особливий механізм взаємодії підрозділів банку, які працюють за принципом економічної доцільності з метою мобілізації кредитних ресурсів та їх розміщення в процесі кредитування. Зосереджено увагу на проблемах сутності та ролі кредитних відносин комерційних банків із позичальниками, розглянуто економічну сутність і функції кредиту, його роль у ринковій економіці. Дано аналітичну оцінку кредитних відносин комерційних банків із позичальниками в умовах ринкової трансформації економіки України, розглянуто особливості кредитної політики комерційного банку. У результаті дослідження сформульовано рекомендації з питань методики оцінки кредитного ризику, оцінки фінансового стану позичальників та форм забезпечення кредиту, а також визначено вектори вдосконалення процесу кредитування в умовах ринку.

Використання результатів дослідження здійснить стабілізуючий вплив на стан кредитних відносин комерційних банків із позичальниками в умовах перехідного періоду.

Ключові слова: комерційні банки, банківський кредит, кредитна політика, кредитні відносини, кредитний договір, кредитний ризик, кредитний портфель, кредитоспроможність позичальника, забезпечення кредиту, застава.

Стубайло Т.С. Усовершенствование кредитных отношений коммерческих банков с заемщиками.-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01- финансы, денежное обращение и кредит.- Институт экономического прогнозирования НАН Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена важным, недостаточно разработанным вопросам, касающимся усовершенствования кредитных отношений коммерческих банков с заемщиками. Сосредоточено внимание на проблемах сущности и роли кредитных отношений коммерческих банков с заемщиками в условиях рыночной экономики, анализе состояния кредитных отношений и путях их совершенствования. Для принятия банком решения относительно выбора целей по кредитованию большое значение имеют факторы: постановка общих целей деятельности банка на предстоящий период; определение перспектив развития ресурсной базы банка; правильная оценка своего кредитного портфеля; оценка кредитного риска; адекватный анализ кредитного рынка (спроса и предложений кредитных услуг); учет динамики уровня квалификации персонала. В этой связи проведено исследование кредитных отношений с позиции комплексного анализа взаимоотношений заемщика с коммерческими банками и построено соответствующую теоретическую модель. Проанализированы теоретические аспекты экономической сущности и функций кредита в рыночной экономике Украины. Внесены уточнения к определению кредита, рассмотрены разнообразные подходы к классификации банковского кредита. Изучение теории и практики коммерческих банков приводит к выводу, что наиболее приемлемой есть классификация банковского кредита за такими признаками и критериями: сроки использования, характер обеспечения, методы кредитования, способы начисления и уплаты процента, тип заемщика, степень риска кредитной операции.

Рассмотрено теоретические основы и проанализировано практический опыт отдельных коммерческих банков по вопросам их кредитных отношений с заемщиками в условиях рыночной трансформации экономики Украины.

Кредитные отношения по своему существу являются достаточно сложным процессом, охватывающим большой слой экономических отношений в обществе. Это особенный механизм взаимосвязи ряда подразделений банка, работающих по принципу экономической целесообразности и содействующих мобилизации банковского капитала в кредитные ресурсы, их реализации в процессе кредитования. Эти взаимоотношения есть системой, охватывающей всю деятельность банка от рассмотрения заявки заемщика на получение кредита до ведения кредитного дела.

Кредитные отношения коммерческих банков с заемщиками предполагают три блока: субъекты кредитования, объекты кредитования, обеспечение кредита. Они регламентируются заключением кредитного договора между банком и заемщиком.

В результате исследования выявлено недостатки и сформулировано рекомендации по вопросам методики оценки кредитного риска и способов его минимизации, оценки финансового состояния заемщика, современных форм обеспечения кредита. Это предполагает стабилизационное влияние на состояние кредитных отношений коммерческих банков с заемщиками. Минимизация кредитного риска является ключевым моментом с точки зрения эффективности и результативности кредитной операции.

Ключевые слова: банковский кредит, коммерческие банки, кредитная политика, кредитные отношения, кредитный договор, кредитный риск, кредитный портфель, кредитоспособность заемщика, обеспеченность кредита, залог.

Stubailo T.S. Improvement of credit relations of commercial banks with borrowers.

Dissertation on competition of scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.04.01 - finance, money currency and credit. - Institute for Economic Forecasting, Ukrainian National Academy of Sciences, Kyiv, 2000.

The dissertation tackles very important but unstudied problems concerning improvement of credit-relations between commercial banks and borrowers. The attention is concentrated on the problems of the main point and role of credit relations between commercial banks and borrowers under the conditions of market economy, on the analysis of the present-day credit relations and ways of their improvement. It's for the first time here, that complex analysis of credit relations between the commercial banks and borrowers is carried out and the appropriate theoretical model is designed. The theoretical grounding is considered and the experience of individual commercial banks with regard to the aspects of their credit relations with borrowers are analyzed. As the result of the investigation some shortcomings in this sphere have been found out and recommendations on credit risks appraisal methodology are formulated. The ways of minimizing risks, assessment of the financial condition of the borrower, modern forms of security of the credit are elaborated.

Practical use of the results of the investigation will bring about stabilizing influence on the credit relations between commercial banks and borrowers. Minimizing credit risk is the key point of effectiveness and success of credit operations.

Key words: commercial banks, bank credit, credit policy, credit relations, credit agreement, credit risks, credit portfolio, creditworthiness of the borrower, security of the credit, pledged collateral.

1. Загальна характеристика роботи

Ефективність і результативність заходів зі стабілізації економіки, які здійснюються в Україні, пошуку шляхів забезпечення ефективного розвитку багато в чому визначається надійністю банківської системи та адекватністю її діяльності реальним економічним умовам. Система комерційних банків, що створилася в Україні на етапі перехідного економічного періоду, поки що знаходиться на стадії становлення. Ефективність її основного виду діяльності - кредитування, визначається мірою адекватності вихідних теоретичних та практичних положень, на яких базуються кредитні відносини комерційних банків із позичальниками, фактичними відносинами між банками та їхніми клієнтами через здійснення позичкових операцій.

Актуальність теми. Аналіз діяльності системи комерційних банків показує, що стрімке погіршення фінансового стану багатьох банків за останні роки було спричинено збитками у кредитній діяльності. Ці збитки зумовлюються невчасною сплатою відсотків за надані кредити, неповерненням самих боргів, а часто й залученням занадто дорогих кредитних ресурсів та нерентабельним їхнім розміщенням. Продовжує зростати питома вага прострочених кредитів, практика багаторазової їхньої пролонгації, затримка повернення позик клієнтами банку.

Недостатній розвиток кредитних відносин в Україні створює суттєву перешкоду на шляху використання нагромадженого в світі досвіду досягнення економічного зростання за допомогою саме фінансово-кредитних важелів управління економікою. Це особливо актуалізує необхідність теоретичного та практичного дослідження проблем кредитної діяльності комерційних банків та особливостей їхніх структурних відносин із позичальниками.

Названі проблеми знайшли відображення в сучасній українській та зарубіжній економічній теорії. Питання економічної природи кредиту й окремі аспекти кредитних відносин комерційних банків із позичальниками знайшли відображення у дослідженнях таких вчених, як А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.І.Сивульський, О.І.Лаврушин, І.В.Шамова, Н.Г. Антонов, М.А.Пессель, О.Гриценко, Г.Г. Коробова, Л.П.Кролівецька, В.Д.Лагутін, В.Полякова, Є.І.Мешкова, Г.С.Панова, І.Д.Мамонова, В.Т.Севрук, Б.Бухвальд, А.Г.Грязнова.

Більшість наукових праць українських і зарубіжних дослідників присвячена аналізу окремих сторін функціонування банківської системи. Визнаючи важливість та практичну значимість таких досліджень, зазначимо, що в цілому відчувається дефіцит глибоких теоретичних досліджень та практичних рекомендацій стосовно вирішення проблем удосконалення кредитних відносин банк-клієнт-банк із точки зору впливу на ефективність банківської діяльності, а отже, впливу на економічну систему в цілому. Недостатніми є дослідження з удосконалення методики оцінки кредитного ризику, методики оцінки фінансового стану позичальника та визначення його кредитоспроможності, розробки системи індивідуального підходу до кожного окремого позичальника. Потребують удосконалення практичні рекомендації стосовно форм забезпечення кредитів та порядку їх повернення, узагальнення досвіду можливостей кредитної діяльності банків для вирішення проблеми економічного зростання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось на кафедрі грошового обігу і кредиту Тернопільської академії народного господарства згідно з тематикою наукової роботи “Дослідження і розробка науково-методологічних основ запровадження лізингових операцій в процесі реформування економіки України”, державний реєстраційний номер - 0100U000272.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є проведення аналізу теоретико-економічних проблем становлення банківської системи в Україні, її кредитної діяльності і розробка напрямків удосконалення кредитних відносин комерційних банків із позичальниками.

Згідно з поставленою метою задачами дослідження є:

охарактеризувати теоретичні засади економічної сутності кредиту, його функцій в умовах ринкової економіки;

розглянути різні підходи до класифікації банківського кредиту;

проаналізувати сучасний стан кредитних відносин комерційних банків із позичальниками;

визначити основні шляхи удосконалення кредитних відносин комерційних банків із позичальниками та можливості їхнього впливу на покращання стану економіки у країні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у вивченні та комплексному аналізі кредитних відносин комерційних банків із позичальниками в умовах перехідного до ринку періоду в економіці України.

У процесі наукового дослідження було обгрунтовано та сформульовано положення, які конкретизують новизну роботи:

уточнено визначення кредиту як руху вартості на принципах повернення, відшкодування та еквівалентності, пов'язаного із реалізацією додаткової споживчої вартості;

розроблено класифікацію банківського кредиту з урахуванням особливостей кредитної діяльності комерційних банків в умовах ринкової економіки;

проаналізовано й узагальнено досвід окремих комерційних банків стосовно їхніх кредитних відносин із позичальниками. У результаті дослідження сформульовано рекомендації з питань методики оцінки кредитного ризику, оцінки фінансового стану позичальника, визначення його кредитоспроможності та форм забезпечення кредиту;

визначено основні напрямки удосконалення кредитних відносин комерційних банків із позичальниками, за яких може відбуватися стабілізаційний вплив кредитних відносин на економічну ситуацію країни;

виділено та узагальнено на основі теоретичного і практичного аналізу особливості грошово-кредитної діяльності банківської системи України в умовах ринкової трансформації економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення результатів дослідження можуть бути використані при розробці теоретичних та практичних аспектів розвитку кредитних відносин у банківській системі України. Так, викладені рекомендації з питань системи кредитних відносин, напрямків їх удосконалення, а також методики оцінки кредитного ризику, оцінки фінансового стану позичальника, визначення його кредитоспроможності та форм забезпечення кредиту можуть бути використані з метою удосконалення кредитної діяльності комерційних банків із позичальниками в системі кредитного ринку України.

У процесі дисертаційного дослідження вивчався досвід роботи із кредитування позичальників таких комерційних банків, як Західно-Український, Приватбанк, Зевс, філій Ексімбанк Тернопільської, Волинської та Львівської областей, а також Тернопільського відділення Національного банку України. Матеріали дисертаційного дослідження впроваджені в роботу окремих банків, а також використовуються при викладанні курсу “Банківська справа” в Тернопільській академії народного господарства.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. У спільній публікації автору належить визначення кредитно-грошових та фінансових механізмів економіки перехідного періоду.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й підсумки дисертаційного дослідження доповідались на Міжнародній науково-практичній конференції (Тернопіль, 1998р.), Українсько-Польському симпозіумі (Тернопіль, 1997р.), на засіданнях та семінарах кафедри грошового обігу і кредиту Тернопільської академії народного господарства.

Публікації. Результати дослідження викладені у 7 публікаціях. У тому числі 3 статті в наукових журналах, 2 - у збірниках наукових праць, 2 статті в матеріалах і тезах конференцій. Обсяг публікацій - близько 2 друк. арк.

Структура дисертації. Дисертація викладена на 166 сторінках машинописного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків, містить 10 рисунків на 2 сторінках і 12 таблиць на 4 сторінках. Список використаних літературних джерел наведений на 16 сторінках і включає 201 найменування. Робота має 7 додатків на 44 сторінках.

2. Основний зміст

У першому розділі “Сутність і роль кредитних відносин комерційних банків із позичальниками в умовах ринкової економіки” розглядаються проблеми: економічна сутність і функції кредиту в ринковій економіці; банківський кредит і його роль в розвитку економіки; банківська система і процес кредитування.

Підкреслюючи самостійність категорії “кредит”, слід відмітити, що тільки для нього характерний рух вартості на принципах повернення, відшкодування та еквівалентності, не пов'язаний з передачею права власності при наданні коштів у позику. Як економічна категорія кредит є сукупністю окремих визначених економічних відносин. Із цих позицій кредит можна охарактеризувати як відносини між кредитором і позичальником із приводу поверненого руху вартості.

Формування пропозиції кредиту з боку суб'єктів фінансового ринку пов'язане з такими передумовами. По-перше, результатом виробничого процесу є отримання прибутку, тобто в процесі накопичення грошові кошти вивільнюються з кругообігу і можуть брати участь у кредитних відносинах. По-друге, у перелік витрат на виробництво продукції входить амортизація основних фондів, нарахування якої проводиться безперервно згідно з діючим законодавством, а їхні витрачання - в міру списання діючих основних фондів та придбання нових. По-третє, в сучасній економіці існує низка спеціальних фінансово-кредитних організацій, які акумулюють грошові кошти населення (такі, як пенсійні фонди, страхові компанії, кредитні спілки тощо). Накопичення коштів при цьому відбувається протягом тривалого періоду для цільового використання клієнтом у перспективі.

Попит на кредит пов'язаний з тим, що процес виробництва й реалізації готової продукції вимагає певних грошових витрат. При цьому, моменти відтоку грошових коштів та їх притоку не збігаються у часі з моментами здійснення продажу та витрат на виробництво. Надходження грошових коштів може затримуватись через відстрочку реалізації товару або у зв'язку з існуванням дебіторської заборгованості. Таким чином, виникає потреба у надходженні додаткових грошових коштів для покриття нових платежів, що є підставою для виникнення кредитних відносин між підприємством та банком.

Важливою характеристикою кредиту є його функції. В економічній літературі обгрунтовується виконання кредитом таких функцій: перерозподільчої; прискорення концентрації та централізації капіталу; економії видатків обороту; грошової; акумуляції тимчасово вільних грошових коштів фінансових суб'єктів; контрольної.

Аналіз використаних джерел та практичної діяльності банків дає підставу вважати, що кредитні відносини банку з позичальниками включають три блоки: суб'єкти кредиту, об'єкти кредитування, забезпечення кредиту. Система кредитних відносин будується на принципах розподілу та повноважень між окремими виконавцями функцій кредиту. Кредитні відносини виникають на підставі договору чи закону. Головним недоліком сучасної української практики використання кредитних договорів є їх дещо формальний характер. В економічному розрізі кредитні договори не містять дійових заходів із уникнення прострочки платежу за основним боргом і процентами за кредит. У правовому відношенні кредитні договори не забезпечують повернення виданої позики.

У кредитних відносинах, крім кредитного, який безпосередньо формує кредитні відносини, беруть участь такі підрозділи банку: юридичний відділ здійснює правове забезпечення кредитних відносин; відділ банківської безпеки забезпечує отримання достовірної й максимально повної інформації стосовно доцільності кредитування; внутрішня бухгалтерія банку веде аналітичний і синтетичний облік кредитних операцій; відділ економічного аналізу, прогнозування й контролю нормативів бере участь у кредитних операціях із точки зору виконання банком економічних нормативів (рис. 1).

Банки працюють у певних межах, що визначаються сукупністю наявних ресурсів, нормативами економічного регулювання центрального банку. Обсяг кредитів, який може бути наданий клієнтам, залежить від обсягу власних та залучених коштів, регламентованою пропорцією між ними, поточних нормативів ліквідності, вимог збалансування активів та пасивів за строками, розміру грошових ресурсів, що перераховуються в центральні резерви Національного банку тощо.

Можливості кредитування позичальника визначаються ступенем ризику. Банк вступає у кредитні відносини з позичальником на базі оцінки його кредитоспроможності, ліквідності балансу, вивчення ринку продукту товаровиробника, рівня менеджменту на підприємстві, минулого досвіду роботи з позичальником, управління його рахунком.

Складовою процесу кредитування є планування взаємовідносин сторін. Об'єктом планування у банку є сума кредиту, що надається, термін його погашення, доходи та витрати за кредитними операціями. Кредитний процес зобов'язує позичальника регулювати виробничі та фінансові можливості, щоб у повній мірі передбачити своєчасне й повне погашення кредиту і сплату позичкового процента.

Кредитний договір є важливим документом, де міститься економічна та юридична відповідальність учасників кредитної угоди. Суворо визначеної форми кредитного договору, що рекомендується комерційним банкам, не існує. Кредитний договір відображає згоду банку надати позику на певних умовах та готовність позичальника повернути її після закінчення визначеного терміну. Як виконання намірів кредитний договір передбачає конкретні дії з надання та погашення кредиту. Реальні обов'язки клієнта з повернення позики виникають лише після її отримання, хоча підписання договору здійснюється раніше. Шляхом диференціації економічних умов кредитної угоди комерційний банк повинен забезпечувати механізм захисту від кредитного ризику.

Проведений аналіз української кредитно-банківської системи виявив проблеми її функціонування, які спричинені:

1.Наявністю вад у механізмі самоврядування банківської системи, зумовлених як структурою системи, так і недосконалістю законодавства.

Загрозою банкрутства через недостатню ліквідність чи неплатоспроможність комерційних банків.

3.Повільним впровадженням жорстких стандартiв кредитування, нечiткими принципами управлiння, концентрацiєю ризикiв, кредитуванням iнсайдерiв та спекулятивними операцiями.

Недостатньою квалiфiкацiєю керiвних кадрiв i персоналу.

У другому розділі “Аналітична оцінка кредитних відносин комерційних банків із позичальниками в умовах ринкової трансформації економіки України” розкрито зміст і форми кредитної політики комерційного банку; визначено практичні аспекти дотримання принципів банківського кредитування; особливості кредитування клієнтів в умовах переходу до ринку; обгрунтовано рекомендації із удосконалення методів оцінки кредитоспроможності позичальників, форм забезпечення кредитів; проаналізовано методи оцінки кредитного ризику та чинники, що на нього впливають; сформульовано основні підходи до зниження кредитних ризиків та управління ними як за окремими кредитами, так і в цілому за кредитним портфелем комерційного банку.

Проведений аналіз показав, що існують проблеми з розробки теоретичних основ кредитної політики та її практичної реалізації, що послаблює вплив кредиту на покращання якісних і кількісних показників функціонування комерційних банків і банківської системи. Пропонуємо розглядати кредитну політику як розробку стратегії і тактики поведінки комерційного банку у кредитних відносинах із позичальником із метою максимізації своїх доходів. У розрізі стратегії кредитна політика комерційних банків вбирає в себе пріоритети, цілі та принципи роботи окремого банку на кредитному ринку, а стосовно тактики, то це - фінансовий та інший інструментарій, що використовується цим комерційним банком для реалізації його цілей при укладанні кредитних угод, правила їх здійснення, регламент організації кредитного процесу.

Для приймання банком рішень стосовно вибору власних цілей у сфері кредитування важливе значення мають такі чинники: постановка загальних цілей діяльності банку на майбутній період, зокрема стосовно доходності та ліквідності; визначеність перспектив розвитку ресурсної бази банку; правильна оцінка свого кредитного портфеля; оцінка кредитного ризику; адекватний аналіз кредитного ринку (попиту і пропозиції кредитних послуг), врахування динаміки рівня кваліфікації персоналу.

Умови кредитування пов'язані з принципами кредитування - цільовим характером, диференційованістю, повнотою і строковістю повернення позик, їхнім забезпеченням та платністю. При порушенні цих принципів у процесі кредитування банк, керуючись своїми інтересами,

інтересами своїх вкладників, розриває кредитні зв'язки, відкликає кредит, вимагає його негайного повернення.

Одним із етапів оцінки кредитного ризику є оцінка фінансової стійкості позичальника. Вона передбачає рух грошових коштів на підприємстві, який забезпечує постійне перевищення надходження коштів над їхніми витратами. Вона пов'язана із забезпеченням достатньо прибуткової діяльності позичальника, а також здатністю переборювати різного роду форс-мажорні обставини без помітного їхнього впливу на фінансові результати його діяльності. Із цим чинником пов'язані такі критерії його оцінки, як якість управління, репутація позичальника, достатність капіталу та кредитоспроможність (рис.2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Критерії оцінки фінансової стійкості позичальника

Визначимо кредитоспроможність як рівень фінансово-господарського стану клієнта, на основі якого банківський працівник робить висновок про фінансову стійкість позичальника, можливу ефективність використання позичкових коштів, здатність і готовність повернути їх згідно з умовами угоди.

Проведене теоретичне дослідження дозволило виділити класифікацію фінансових показників, які найбільш повно характеризують кредитоспроможність. Вони подані структурою балансу, фінансовими результатами діяльності позичальника: показниками ліквідності (також іноді названі платоспроможності), прибутковості (чи рентабельності), оборотності (ділової активності чи ефективності), ринкової стійкості. Коефіцієнти визначаються на початок і кінець звітного періоду. Негативною тенденцією є погіршення значень показників на кінець звітного періоду у порівнянні з початком періоду, що аналізується.

Оцінка кредитоспроможності позичальника за фінансовими показниками має такі недоліки: по-перше, не можна обмежуватись чи віддавати перевагу одному з показників, оскільки ці коефіцієнти неповно характеризують кредитоспроможність позичальника; по-друге, в умовах нестабільної економіки, високих темпів інфляції фактичні показники за минулі періоди не можуть бути єдиною базою оцінки здатності позичальника погасити свої зобов'язання у визначений термін, включаючи позики банку, оскільки розрахунок оцінки фінансового стану позичальника на основі системи фінансових коефіцієнтів будується на сальдових звітних показниках; по-третє, відсутня єдина база оптимальних значень фінансових показників. Їхній рівень змінюється залежно від стану економіки країни, що прямо пропорційний фінансовому стану вітчизняних підприємців; по-четверте, розраховані коефіцієнти фіксують лише мить економічного часу, залишаючи за кадром безперервні динамічні зміни.

Повернення кредиту, являючи собою основну властивість кредитних відносин, на практиці знаходить своє вираження в певному механізмі. Він базується, з одного боку, на економічних процесах, що лежать в основі зворотного руху кредиту, з іншого боку - на правових відносинах кредитора і позичальника, що випливають із їхнього місця в кредитній угоді.

Економічну основу повернення кредиту складає кругообіг і оборот фондів учасників відтворювального процесу, а також закони функціонування кредиту.

Забезпечення кредиту - це ступінь покриття позичкової заборгованості кредиту додатковими джерелами її погашення, не пов'язаними з метою його надання. Критеріями оцінки цього чинника виступають ліквідність забезпечення, його достатність і збереження.

Під формою забезпечення повернення кредиту потрібно розуміти конкретне джерело погашення наявного боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю і прийнятністю цього джерела.

Зважаючи на світовий досвід банківської діяльності, слід зазначити, що в Україні недостатньо, а то й взагалі не застосовуються такі види забезпечення, як земля, іпотека, закладна, за рахунок яких можна було б розширити структуру кредитів. Найголовніша і складна проблема, пов'язана з джерелами погашення позики, - недосконалість правової бази, особливо стосовно господарського податкового та заставного права. Існує також проблема практичної реалізації принципу забезпечення: правові проблеми із впровадженням єдиного реєстру заставленого майна та відпрацьованого механізму його реалізації у разі визнання клієнта неспроможним повернути позику.

Кредитуючи клієнта, банк може не тільки отримати дохід, але й понести збитки, що спричиняє кредитний ризик для банку. Визначимо кредитний ризик як ситуацію, що виникає при прийнятті рішень у сферах кредитування окремого позичальника й оцінці якості кредитного портфелю, що означає неповернення виданих кредитних ресурсів і, як наслідок, невиконання зобов'язань банку з повернення раніше залучених коштів. Таке тлумачення, по-перше, ширше традиційних підходів до визначення кредитного ризику, по-друге, охоплює можливі наслідки операцій, що носять кредитний характер.

Процес визначення ступеня та оцінки кредитного ризику повинен містити: аналіз можливих джерел кредитного ризику за певною кредитною заявкою та визначення найважливіших із них; побудову моделі зв'язків визначених джерел ризику та їхню оцінку; визначення сукупного (комплексного) кредитного ризику стосовно потенційної кредитної угоди; визначення впливу потенційної кредитної угоди на вже сформований кредитний портфель банку, що призведе до подальшої його диверсифікації; визначення ставки процента за кредит із урахуванням ризику за цією кредитною угодою і показника зміни портфельного ризику.

Оцінку чинників кредитного ризику можна проводити за методами, які включають однорідні критерії. Вербальний знаходить своє відображення в особистому досвіді спілкування кредитного працівника з позичальником. Якісний характеризується репутацією позичальника, яка визначається на основі його кредитної історії; якістю управління підприємством, що включає професіоналізм керівника та ефективність організаційної структури виробництва; якістю запропонованого забезпечення тощо. Статистичний метод передбачає вивчення зміни економічних показників балансу та звітності підприємства, динаміки кредитних вкладень комерційного банку. Числовий включає розрахунок системи фінансових коефіцієнтів.

У третьому розділі “Проблеми та шляхи вдосконалення кредитних відносин комерційних банків із позичальниками” розкриваються проблеми та напрями вдосконалення форм забезпечення кредитів, а також вектори вдосконалення процесу кредитування клієнтів в умовах ринку.

Одним із елементів заставного механізму є оцінка предмету застави. Із цього приводу можна виділити такі положення:

1. Прийняте забезпечення повинно регулярно переоцінюватись, для того щоб покрити кредитний ризик у будь-який час.

2.Оцінку вартості предметів застави мають проводити спеціалісти відповідної кваліфікації.

3.Достовірність і цінність виробів мистецтва повинні бути підтверджені.

4.У випадку використання як застави товарно-матеріальних цінностей, їхня вартість має включати витрати на проведення періодичних оцінок заставного забезпечення, особливо, якщо до них залучені незалежні експерти.

5.При оцінці застави необхідно звернути особливу увагу на правильне визначення ліквідаційної вартості й витрат на реалізацію майна.

Реальний рівень покриття позики в ситуації змушеного продажу майна можна визначити, якщо з ціни відкритого ринку вирахувати:

витрати на реалізацію;

маржу змушеного продажу;

величину будь-яких пріоритетних претензій на майно;

оплату судових витрат.

А також якщо з чистої реальної вартості вирахувати:

необхідну маржу безпеки (залежно від ступеня ризику);

дійсну вартість майна, що є забезпеченням повернення позики.

Більшість предметів застави оцінюється за ринковою вартістю. Така оцінка передбачає найвищу ціну, за якою власність могла б бути реалізована при наявності потенційного покупця і часу для здійснення угоди. Але у багатьох випадках, коли банк реалізує заставний механізм для погашення позики, першочергова вартість не відповідає реальній ціні. Це відбувається за таких причин, як: відсутність зацікавлених покупців, зниження ціни на відповідну власність, економічний спад, необхідність швидко знайти покупця.

Для оцінки надійності застави використовуються такі критерії: співвідношення суми кредиту і вартості заставленого майна; його ліквідність; можливість банку здійснювати контроль за заставленим майном. Згідно з цими критеріями виділяються три окремі групи об'єктів застави, які створюють мінімальний, підвищений і максимальний кредитний ризик.

Найбільш відповідальною, складною та трудомісткою є оцінка нерухомості як предмету застави. У міжнародній практиці для оцінки нерухомості використовуються три основні методи, які застосовують у комплексі для вибору найоптимальнішого варіанту: витратний, ринковий і доходний. Після проведеного аналізу можна зробити висновок, що впровадження їх у практику українських комерційних банків містить низку перешкод. Вони зумовлені недостатнім розвитком ринку нерухомості, джерел інформації про ринкові ціни на об'єкти нерухомості, а також відсутністю відділу, який би здійснював оцінку нерухомості як застави. Найприйнятнішим і простим у використанні на практиці є ринковий метод, який передбачає оцінку нерухомості з використанням інформації про ринкову ціну аналогічних угод купівлі-продажу.

Розмір кредиту, що надходить у розпорядження клієнта, встановлений кредитною угодою. Він залежить від економічних обставин, у тому числі: величини розриву в платіжному обороті позичальника; реального накопичення товарно-матеріальних цінностей, що надходили у забезпечення кредиту, та ступеня їх ліквідності; рівня маржі; ступеня ризику та довіри банку до клієнта; наявності певного обсягу ресурсів банку тощо. Така сума є лімітом кредитування. Ліміти кредитування, виходячи з вітчизняної та зарубіжної практики, можна класифікувати таким чином: залежно від призначення; за строками дії; за ступенем зміни обсягу кредиту; за можливістю використання кредиту. Ліміти кредитування потрібні насамперед для забезпечення ефективного розподілу кредитних ресурсів, планування розвитку кредитних відносин кожного окремого банку.

Висновки

Дисертаційне дослідження дає змогу констатувати, що проблема вдосконалення кредитних відносин комерційних банків із позичальниками є актуальною як у теоретичних дослідженнях, так і в практичній діяльності банків. На сьогоднішній день практично є відсутніми наукові роботи системного плану, присвячені удосконаленню кредитних відносин комерційних банків із позичальниками.

Тому проведене дослідження комплексного аналізу кредитних відносин банків із позичальниками дозволяє зробити такі висновки:

Економічною основою виникнення банківського кредиту є позичковий капітал, який утворюється внаслідок часового розриву в отриманні та використанні грошових коштів підприємствами та фізичними особами. Призупинення руху позичкового капіталу суперечить суті капіталу, як самозростаючої вартості. Отже, виникає можливість і доцільність передачі у користування тимчасово вільних коштів із метою їх самозростання. Рух позичкового капіталу здійснюється у формі кредиту. Підкреслюючи самостійність категорії “кредит”, запропоновано визначати його як рух вартості на принципах повернення, відшкодування та еквівалентності, пов'язаний з реалізацією споживчої вартості.

2. Аналіз різних підходів до класифікації банківського кредиту свідчить, що їхня чисельність не сприяє ефективному їхньому використанню на практиці. Вивчення теоретичних засад і досвіду діяльності банків приводить до висновку, що найбільш прийнятною є класифікація банківського кредиту, яка включає такі ознаки: строки користування, забезпечення, методи кредитування, способи нарахування і сплати процента, тип позичальника, ступінь ризику.

3. На практиці кредитні відносини регламентуються кредитним договором, що укладається між кредитором і позичальником. Теоретичні дослідження та практика роботи комерційних банків свідчать, що основними недоліками фактично укладених кредитних договорів є те, що у змісті кредитних договорів, які укладаються українськими банками, у більшості випадків відсутній механізм контролю банку за позичальником до і після підписання кредитної угоди; визнання банку як сильнішої сторони при формальній рівноправності обох сторін кредитного процесу, що проявляється у нав'язуванні клієнту своїх умов, які не завжди економічно обгрунтовані і вигідні для банку. Доцільно переглянути й удосконалити структуру кредитного договору згідно зі змінами в законодавстві та умовами господарювання комерційних банків і позичальників із метою забезпечення ефективності кредитних відносин.

4. Сучасна система кредитування базується на можливості реалізації заставного права, наявності різних типів гарантій та порук третіх сторін. Ці та інші форми забезпечують надійність кредитної угоди, можливість повернення кредиту у випадку порушення принципів кредитування. Реалізація заставного права потребує від банку комплексного аналізу дієздатності клієнта, оцінки його майна, що дозволяє банку при необхідності забезпечити свою беззбиткову діяльність.

5. Визначення поняття кредитного ризику повинно охоплювати форми його прояву, вказувати на сферу виникнення можливого збитку в результаті некредитоспроможності клієнта і його можливі джерела. Визначимо кредитний ризик як ситуацію, що виникає при прийнятті рішень у сферах кредитування окремого позичальника й оцінці якості кредитного портфеля, що означає неповернення виданих кредитних ресурсів і, як наслідок, втрати ліквідності банку.

6. Для ефективного використання різних критеріїв оцінки кредитного ризику пропонуємо їх згрупувати за окремими методами їхньої оцінки: вербальний, якісний, статистичний, числовий. Кожен із цих методів взаємно доповнює один одного у процесі підготовки банком рішення про кредитування, допомагає організувати кредитні відносини, провести аналіз якості кредитного портфеля комерційного банку, що, в свою чергу, полегшить роботу кредитного працівника стосовно оцінки кредитного ризику.

7. Порівняльна характеристика практики управління кредитним портфелем закордонних і українських комерційних банків дає можливість зробити висновок, що багато закордонних методів, зокрема, статистичні моделі, системи коефіцієнтів тощо, не завжди прийнятні для вітчизняних банків внаслідок нерівноцінності економічного середовища. Тому управління кредитним портфелем українських банків повинно включати такі процедури: вибір критеріїв оцінки якості окремо взятої позики; визначення основних груп позик із зазначенням ступеня ризику; оцінку кожної виданої банком позики; визначення структури кредитного портфеля за класифікованими позиками; оцінку якості кредитного портфеля в цілому; аналіз чинників, які здійснюють вплив на зміну структури кредитного портфеля в динаміці; визначення суми резервного фонду, адекватного сукупному ризику кредитного портфеля банку; розробку заходів із покращання якості кредитного портфеля.

8. Стабілізуючий вплив на стан кредитних відносин комерційних банків із позичальниками відбувається шляхом мінімізації кредитного ризику, який можливий за таких умов: ретельна оцінка кредитоспроможності позичальника; зменшення розмірів надання кредиту одному позичальнику, що дозволяє скоротити величину збитків у випадку його неповернення; страхування кредитів; залучення достатнього забезпечення; видача дисконтних позик, які дають змогу отримати плату за кредит, але потребують використання додаткових методів захисту від кредитного ризику для повернення основного боргу.

9.Проведені дослідження дають змогу характеризувати кредитоспроможність як рівень фінансово-господарського стану позичальника, на основі якого банківський працівник робить висновок про його фінансову стійкість, можливу ефективність використання позичкових коштів, здатність і готовність повернути їх відповідно до умов угоди. Кредитоспроможність позичальника оцінюється на основі фінансових коефіцієнтів і грошового потоку. Відсутність обгрунтованих оптимальних значень фінансових показників, розроблених із урахуванням реального фінансового стану вітчизняних підприємств та економіки країни в цілому, значно ускладнюють оцінку кредитоспроможності позичальника.

10. Після проведеного аналізу витратного, ринкового, доходного методів оцінки нерухомості як застави виявлені їхні недоліки, зумовлені недостатнім розвитком в Україні ринку нерухомості, а також джерел достовірної інформації про ринкові ціни на об'єкти нерухомості. Найприйнятнішим і простим для використання на практиці вітчизняних банків є ринковий метод, який передбачає оцінку нерухомості з використанням інформації про ринкову ціну аналогічних угод купівлі-продажу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Карапетян Т. (Стубайло) Кредитоспроможність позичальника та методи її оцінки // Вісник Національного банку України.-1999.-№4.-С.20-21 -0,29 друк.арк.

Тиркало Р.І., Карапетян Т.С. Кредитно-грошові та фінансові механізми перехідної економіки // Вісник Тернопільської Академії народного господарства.-1998.-№4.-С.53-55. (80%) - 0,33 друк.арк. Визначено кредитно-грошові та фінансові механізми економіки перехідного періоду.

Стубайло Т. Основні напрями кредитної політики комерційних банків // Банківська справа.-1999.-№2-С.31-0,1 друк.арк.

Карапетян Т. (Стубайло) Удосконалення аналізу фінансового стану позичальника в умовах перехідної економіки // Економіка України.-1999.-№7.-С.82-84-0,46 друк.арк.

Карапетян Т. (Стубайло) До питання про діяльність комерційних банків // Наукові записки.- Тернопільський педуніверситет.-1998.-№1(10).-С.95-98-0,21 друк.арк.

Стубайло Т. До питання про кредитний ризик // Збірник тез.-Українсько-Польський симпозіум “Проблеми трансформації в гуманітарній, соціально-економічній та науково-освітній сферах”.-Тернопільський державний технічний університет.-1997.-С.108-109-0,1 друк.арк.

Карапетян Т.С. (Стубайло) Вдосконалення методів кредитоспроможності позичальника // Збірник тез доповідей “Банківська система України: проблеми становлення та перспективи розвитку”.-Тернопіль:Економічна думка.-1998.-С.9-11-0,23 друк.арк.

Размещено на Allbest.ru