Банки у зовнішньоекономічних відносинах України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний економічний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Банки у зовнішньоекономічних відносинах України

Лисюк Сергій Васильович

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

УДК 336.71

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі банківської справи Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

- кандидат економічних наук, доцент Шамова Ірина Вікторівна, Київський національний економічний університет, доцент кафедри банківської справи.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Полозенко Дмитро Васильович, Науково-дослідний фінансовий інститут Міністерства фінансів України, зав. відділом фінансових проблем країни;

- кандидат економічних наук Важеєвська Тетяна Анатоліївна, Національний банк України, заступник директора департаменту валютного регулювання Національного банку України.

Провідна установа:

- Інститут економіки НАН України, відділ проблем фінансово-кредитного регулювання м. Київ.

Захист відбудеться “ 21 ” квітня 2000р. о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, Проспект Перемоги, 54/1, ауд. 214.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету.

Автореферат розісланий " 20 ” березня 2000р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук,

професор Поддєрьогін А.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасний стан економіки України характеризується від'ємним сальдо платіжного балансу, погіршенням ситуації у сфері управління державним боргом, погіршенням кредитного рейтингу держави, падінням ВВП, руйнуванням експортної бази держави та зменшенням надходження валютної виручки від експортної діяльності вітчизняних підприємств, підвищенням спекулятивного попиту на готівковому та безготівковому валютному ринку, низьким рівнем офіційних валютних резервів НБУ. Ця сумна картина підтверджує актуальність і важливість створення засад ефективної і науково обґрунтованої валютної політики, що втілювала б в собі світовий досвід щодо ролі та методів впливу банківського сектору на розвиток зовнішньоекономічних відносин країни. З огляду на все це, дослідження ролі банків в розвитку зовнішньоекономічних відносин України є актуальним як з теоретичних, так і особливо з прагматичних позицій.

Теоретичні засади впливу банків на розвиток зовнішньоекономічних відносин певною мірою вивчені у фінансовій літературі. Чільне місце в розробці цієї проблеми належить роботам українських вчених: Т.А. Важеєвської, А.С. Гальчинського, В.П. Гетьмана, А.М. Мороза, Д.В. Полозенка, М.І. Савлука, О.М. Шарова, І.В. Шамової, В.М. Федосова, В.М. Федоренка, А.С. Філіпенка, В.А. Ющенка та інших. Варто звернути увагу на роботи російських вчених: І. Балабанова, Л. Красавіної, А. Носко, І. Платонова, В. Усоскіна. Серед західних економістів вагомий внесок в дослідження грошово-кредитних та валютних відносин, які виникають в результаті діяльності банків у сфері зовнішньоекономічних відносин зробили: Дж. Вільямс, Ф. Грехем, В. Ебке, Л. Ерхард, А. Зіденберг, Г. Кассель, Дж. Кейнс, П. Ліндерт, П. Самуельсон, М. Фрідмен, Л. Хоффман. В той же час, в Україні, нажаль, занадто мало досліджень спеціально присвячених проблемам впливу банків на розвиток зовнішньоекономічних відносин країни. В працях зазначених вище авторів переважно йдеться про окремі аспекти валютно-фінансових відносин та діяльності банків на валютному ринку, тоді як стратегічні орієнтири діяльності банків у зовнішньоекономічних відносинах України у вітчизняній науковій літературі досі залишались не визначеними.

Саме актуальність, теоретична і практична важливість проблеми, її недостатня вивченість і обґрунтованість в Україні обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як складова розробленої колективом кафедри банківської справи Київського національного економічного університету комплексної науково-дослідної теми “Банківська система України: її становлення та розвиток в перехідний період до ринкової економіки” (номер державної реєстрації 01-96 V 023340).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення діяльності банків у зовнішньоекономічних відносинах України. У відповідності із поставленою метою визначені конкретні завдання дослідження:

- проаналізувати структуру національної валютної системи України та запропонувати шляхи її подальшого удосконалення;

- провести комплексний аналіз генезису та еволюції діяльності банків у сфері розвитку зовнішньоекономічних відносин, виявити основні етапи і тенденції їх розвитку;

- дослідити механізм валютного регулювання в Україні та запропонувати шляхи його подальшого удосконалення;

- визначити напрями вдосконалення діяльності банків у сфері зовнішньоекономічних відносин України.

Предметом дослідження є грошово-кредитні та валютні відносини, які виникають в результаті діяльності банків у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Об'єктом дослідження виступає діяльність банків України як інституційна основа розвитку зовнішньоекономічних відносин.

Методологічною і теоретичною основою дослідження є вивчення праць вітчизняних та зарубіжних вчених з питань теорії та практики діяльності банків у сфері зовнішньоекономічних відносин. На основі діалектичного методу наукового пізнання у роботі здійснено аналіз і синтез загальних понять, поєднання історичного і логічного в еволюції банківської діяльності в сфері розвитку зовнішньоекономічних відносин, розкрито глибинні економічні витоки в її русі. В процесі дослідження причинно-наслідкових зв'язків широко застосовувалися прийоми групування, статистичних порівнянь, а також методи системного та фінансового аналізу, вибіркового спостереження, графічного зображення даних.

Статистичну і фактологічну основу дослідження складають закони, прийняті Верховною Радою України, постанови та декрети Кабінету Міністрів України, укази Президента, які регламентують діяльність фінансово-кредитних інститутів, нормативні документи Національного банку України, річні звіти вітчизняних та іноземних банків, баланси, бюлетені та інша статистична і бухгалтерська звітність НБУ, комерційних банків, матеріали Міністерства фінансів України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, Податкової адміністрації України, Української міжбанківської валютної біржі, матеріали міжнародних фінансових організацій (МВФ, Світового банку, ЄБРР), статистичні видання, наукові праці українських та зарубіжних економістів, матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, рекомендації міжнародних експертів з проблем валютної та курсової політики, довідкова, монографічна і періодична література, матеріали власних досліджень автора дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

- визначено роль банків України у сфері розвитку зовнішньоекономічних відносин;

- сформульовано економічно-правові засади удосконалення валютного регулювання в Україні;

- розроблено рекомендації щодо вдосконалення практики проведення операцій банків з іноземною валютою;

- вдосконалено класифікацію акредитивів за різними критеріями, що є основою комплексного підходу до визначення ролі акредитивної форми розрахунків при здійсненні міжнародних розрахунків;

- виявлено недоліки в системі управління зовнішнім боргом України і обґрунтовано підходи до формування більш ефективного механізму його обслуговування;

- визначено основні передумови підвищення кредитного рейтингу України та запропоновано шляхи щодо удосконалення механізму залучення іноземних інвестицій у грошовій формі.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційного дослідження, крім наукового, мають також практичне значення і можуть бути використані в процесі вдосконалення національної валютної системи і діяльності банків у сфері розвитку зовнішньоекономічних відносин України. Вони використовуються в Київському національному економічному університеті при викладанні курсу “Гроші та кредит”. На основі результатів дослідження направлені пропозиції: до Комітету з фінансів та банківської діяльності Верховної Ради України - щодо вдосконалення валютного регулювання та управління зовнішнім боргом; до комерційних банків (АКБ “Укоопспілка”, банк “Східно-Європейський”) - щодо вдосконалення операцій банків з іноземною валютою. Пропозиції отримали позитивну оцінку та прийняті до впровадження.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто здобувачем.

Апробація результатів дослідження. Результати наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри банківської справи Київського національного економічного університету. Рекомендації автора з питань розвитку національної валютної системи та діяльності банків у сфері розвитку зовнішньоекономічних відносин викладені в доповідях на: семінарі для працівників органів Державної податкової служби України, тема доповіді: “Використання спеціальних форм платежів при здійсненні розрахунків в іноземній валюті: акредитиви та валютні картки” (Київ, 1998); міжнародній конференції “Закон України про комерційні банки та його роль у забезпеченні умов ефективної банківської діяльності в Україні” (Київ, 1999) та обговорювалися за “круглим столом” на тему: ”Проблеми валютного регулювання в Україні” в асоціації “Київський Банківський Союз” (Київ, 1999).

Наукові публікації. За темою дисертації опубліковано шість наукових праць загальним обсягом 3,9 друкованих аркуша (з них чотири в наукових фахових виданнях), з яких особисто автору належать 3,6 друкованих аркуша.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, додатків і бібліографічного списку. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 189 сторінок друкованого тексту, в тому числі 3 ілюстрації та 4 таблиці, список використаних літературних джерел складається із 169 найменувань і займає 14 сторінок. У дисертації є 12 додатків загальним обсягом 12 сторінок.

1. Основні положення роботи

банк валютний регулювання зовнішній борг

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, сформульовано мету і задачі дослідження, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача.

У першому розділі - “Зовнішньоекономічні відносини країни як основа національної валютної системи” розкрито сутність зовнішньоекономічних відносин та їх вплив на розвиток економіки України, обґрунтовано необхідність збільшення національного багатства України за рахунок експорту товарів та послуг, сприяння залученню іноземних інвестицій в експортні галузі вітчизняної економіки; здійснено комплексний аналіз генезису та еволюції національної валютної системи України; розглянуто та проаналізовано структуру її елементів із акцентуванням уваги на проблемах, напрямках та перспективах її подальшого удосконалення; визначено економічно-правові засади удосконалення валютного регулювання в Україні.

Враховуючи нинішній вкрай тяжкий економічний стан України, саме поліпшення стану зовнішньої торгівлі і зростання експорту має сприяти економічному зростанню та досягненню бажаного успіху економічних реформ.

Серед завдань, від вирішення яких залежить досягнення як поточних, так і стратегічних цілей проникнення України на світові ринки товарів, робіт і послуг, може бути беззастережно названа адаптація її економіки до світового ринку. У зв'язку з цим, найважливішими завданнями державної валютної політики є: всебічне забезпечення сприятливих умов для виходу України на світові ринки, підтримка вітчизняних експортерів, в тому числі валютною та курсовою політикою.

Аналіз світового досвіду переконливо свідчить, що країни, які здійснюють політику експортної орієнтації, спромоглися досягти значно більш високих темпів економічного зростання ніж ті, що робили ставку на політику заміни імпорту. В промислово розвинутих країнах експортні галузі мають, переважно, вищий рівень продуктивності виробництва та нижчі темпи зростання цін.

Всебічне сприяння експорту та стимулювання процесу залучення іноземних інвестицій до економіки України інструментами валютної та курсової політики, ефективним механізмом кредитування та системою міжнародних банківських розрахунків, режимом національного валютного ринку, можливе лише за наявності ефективної державно-правової форми організації валютних відносин країни з іншими країнами та світовими фінансовими і політичними організаціями.

У міру розвитку міжнародних зв'язків на базі валютних відносин формується національна валютна система - державно-правова форма організації валютних відносин.

На думку автора, в процесі розвитку національна валютна система України пройшла п'ять основних етапів:

1) первісного становлення національної валютної системи та запровадження системи валютного регулювання;

2) відновлення державної валютної монополії;

3) виправлення помилок;

4) фінансової кризи та запровадження антикризових заходів;

5) поступової лібералізації національного валютного ринку України (до фінансової кризи та після її подолання).

Оскільки Україна взяла курс на інтеграцію у світове господарство та вступила в 1992 році до МВФ, Світового банку, її валютна система має розвиватися з урахуванням структурних принципів світової валютної системи.

У травні 1997 року Рада директорів Міжнародного валютного фонду оголосила про те, що Україна взяла на себе зобов'язання, що випливають зі статті VIII розділів 2,3,4 Статуту МВФ, і передбачають відмову від обмежень на здійснення валютних платежів і переказів за поточними міжнародними операціями. На погляд автора, прийняття Україною на себе зобов'язань, що випливають зі статті VIII розділів 2,3,4 Статуту МВФ було передчасним, адже відсутність таких передумов, як стабілізація грошового обігу, активної структурної перебудови економіки, формування ринкових механізмів, нагромадження достатнього рівня золотовалютних резервів, зближення структури цін на внутрішньому і світовому ринках тощо спровокувало посилення тиску на обмінний валютний курс, на стан платіжного балансу України та загострило кризу наприкінці 1997 року та протягом 1998-1999 років на валютному ринку України.

Зовнішньоекономічні операції у більшості випадків пов'язані з обміном однієї національної валюти на іншу. Відтак виникає необхідність встановити співвідношення обміну між валютами - валютний курс. Валютний курс порівнює національні вартості не прямо, а опосередковано - через їх відносну купівельну спроможність. Це забезпечує наявність вартісних критеріїв при проведенні міжнародних розрахунків, дає змогу оцінювати ефективність зовнішньоекономічних операцій.

На сучасному етапі розвитку Україні особливо важливо забезпечити реальну стабільність обмінного курсу та зберегти конкурентоспроможність на міжнародних ринках. Дуже важливо щоб зміцніла довіра до національної грошової одиниці. Іноземні інвестори віддають перевагу розвиткові обмінного курсу, який можливо прогнозувати, а не коротким фазам стабільності, які завершуються непослідовною девальвацією.

Валютний контроль також є одним із найважливіших елементів національної валютної системи України. Він забезпечує поступовість економічного піднесення та переходу до ринкової економіки, сприяє стабілізації потоків заощаджень резидентів на етапі, коли довіра до валютної політики ще не зміцніла. У ситуації, що склалася в Україні, валютний контроль є однією з головних передумов для здійснення Національним банком України політики твердої процентної ставки, оскільки свобода руху капіталів та спекулятивні операції можуть призвести до зниження валютних резервів, криз у валютній сфері та девальвації. Однак, валютний контроль як такий не може змінити економічну політику і забезпечити довготривалу стабільність обмінного курсу. Такого результату можна чекати лише від бюджетних програм та при досягненні країною зовнішньоторговельної рівноваги. Скасування валютного контролю стоїть останнім у списку заходів лібералізації і має відбутися після створення умов, коли національні грошові накопичення можна буде утримати в межах країни за допомогою сучасних конкурентоспроможних фінансових механізмів.

Особливе значення у системі регулювання валютної ліквідності країни відводиться стану платіжного балансу. Визначення правильних підходів до регулювання платіжного балансу суттєво підвищує валютну ліквідність нашої країни, що є одним із визначальних факторів збереження та розвитку її державності. Не викликає сумніву те, що визначення засобів покриття дефіциту платіжного балансу, стратегії використання резервів - одне з головних завдань управління зовнішньоекономічним сектором економіки України. На сьогодні стан платіжного балансу, сальдо його поточного рахунку та рахунку операцій, які пов'язані із рухом капіталу - є одним із базових показників для визначення напрямів політики валютного регулювання, вирішення питання щодо залучення іноземних інвестицій. Саме стан співвідношення між платежами економічних суб'єктів України в інші країни та надходженнями, одержаними цими суб'єктами з інших країн, відображає фінансові потреби та можливості держави, дає уявлення про співвідношення потенційно можливого та реального зовнішнього фінансування, динаміки та природи формування зовнішнього боргу, золотовалютних резервів.

Функціонування національної валютної системи передбачає встановлення певного режиму національного валютного ринку та ринку золота. Впорядкування коливань курсу національної валюти на валютному ринку - це одне з основних завдань центрального банку. Для цього він використовує державні валютні резерви і, крім того, може використовувати позики міжнародних фінансових організацій (перш за все мова йде про МВФ). Зазначений елемент валютного регулювання НБУ є потужним фактором впливу на стабілізацію валютного курсу. Проте, як і для всіх грошових регуляторів, його коригуючий вплив є, як правило, короткостроковим. Середньо- та довгостроковий вплив на стабільність може мати лише ефективна економічна політика держави - структурна, промислова, сільськогосподарська, інвестиційна, фінансова, податкова, соціальна, зовнішньоекономічна, експортно-імпортна тощо.

На стабільність на валютному ринку впливають насамперед заходи держави у зовнішньоекономічній, експортно-імпортній сфері та в галузі політики зовнішніх запозичень, які визначають рух потоків капіталу в середньо- та довгостроковій перспективі. З огляду на це стабільність валютного курсу за межами короткотермінового періоду залежить передусім від заходів, спрямованих, зокрема, на: недопущення подальшого зростання зовнішнього боргу; забезпечення скорочення від'ємного сальдо торговельного балансу; створення привабливих умов для залучення зовнішніх інвестицій; реструктуризацію зовнішнього державного боргу.

Ринок золота в Україні практично тільки починає формуватися. Перші торги золотом на УМВБ відбулися в січні 1999 року, що фактично означає народження в Україні нового сегмента фінансового ринку.

Для підвищення рівня законодавчого регулювання валютних відносин в Україні, необхідно прийняти: Закон України "Про державний борг", визначивши в ньому адміністративну і карну відповідальність за неприйняття рішень або прийняття економічно невиправданих рішень у сфері управління державним боргом. Слід також звернути увагу, що не законом, а Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і контролю" визначаються основні, принципові положення валютного регулювання в Україні. Окремі положення валютного регулювання знайшли своє відображення у інших законах та підзаконних актах. Отже, можна прийти до висновку, що валютне законодавство України потребує упорядкування, слід звільнити його від багатьох правових актів різного рівня. Для вирішення цієї проблеми необхідно прийняти Закон України "Про валютне регулювання".

Досконала структура національної валютної системи та ефективний механізм валютного регулювання мають сприяти розширенню спектру операцій комерційних банків у іноземній валюті.

Другий розділ - "Операції комерційних банків у іноземній валюті" присвячений операціям комерційних банків з купівлі та продажу іноземної валюти, формам та умовам міжнародних розрахунків, фінансуванню міжнародної торгівлі банками України.

Валютно-обмінні операції, тобто угоди купівлі та продажу іноземної валюти, як правило поділяються на "касові" та "строкові". Касова угода (угода з терміновою поставкою) здійснюється на умовах спот (spot). Курс спот відображає, наскільки високо оцінюється національна валюта за межами країни в момент здійснення операції. Касові угоди на умовах спот використовуються - не тільки для термінового отримання валюти, але й для страхування валютного ризику, проведення спекулятивних операцій.

Строкова торгівля останніми роками є важливим сегментом розвитку фінансових ринків. З переходом України до ринкової моделі економічного розвитку обсяги строкової торгівлі мають поступово збільшуватися. Впровадження системи валютних деривативів на ринку України - ще один крок до вдосконалення системи валютних операцій в Україні, а також до поглиблення кореспондентських відносин між українськими уповноваженими та закордонними банками.

При здійсненні міжнародних розрахунків між двома або кількома банківськими установами із різних країн встановлюються певні договірні відносини про здійснення платежів та розрахунків одним із них за дорученням і за рахунок іншого, а також про надання кредитів та залучення депозитів, надання інвестиційних та інших послуг.

На підставі встановлених кореспондентських відносин з іноземними банками, вітчизняні комерційні банки, залучаючись до міжнародного співробітництва, опановують різні форми міжнародних розрахунків. До форм розрахунків, які використовуються у міжнародній торгівлі, в залежності від ступеня взаємної довіри торгових партнерів, а також від тієї ролі, яку покликані у кожному конкретному випадку відігравати банки у розрахунках між експортером та імпортером, відносяться такі (розташовані за ступенем вигідності для експортера від найбільш до найменш вигідної): 100% авансовий платіж, акредитив, інкасо, відкритий рахунок.

Кожна з названих форм не позбавлена певної недосконалості і не завжди забезпечує досягнення компромісу між сторонами. Проте, на підставі здійсненого в дисертаційному дослідженні аналізу акредитивів та систематизації їх класифікації за різними критеріями, можна стверджувати, що це найбільш універсальна форма розрахунків. Акредитив дає змогу задовольнити амбіції всіх учасників торговельної угоди, поєднує в собі можливості та переваги передоплати й інкасо, але в той же час надає інструментарій для гарантування бажання та спроможності імпортера виконати свої зобов'язання і контролювати за діями постачальника. Завдяки своїй комплексності акредитив дає змогу розширити доступ до кредитних ресурсів банків, збільшує межі гарантування угод, надає експортеру та імпортеру засоби для планування та управління потоками вимог і зобов'язань.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки, одна з основних проблем українських підприємств полягає у відсутності можливості у достатньому розмірі отримувати банківські кредити та інші інструменти фінансування міжнародної торгівлі. Серед причин, здебільшого такі: рівень залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України досить низький; земля не є предметом вільної торгівлі і не може бути використана як застава; для кредитів, які страхуються експортними страховими компаніями, необхідні гарантії українського Уряду або солідного банку, наприклад Експортно-імпортного банку України або Першого українського міжнародного банку. У випадку з гарантіями банків, крім того, переважно вимагаються фінансові види застави, тому підприємства можуть дозволити собі цей вид фінансування, лише маючи достатню ліквідність; для інших гарантій в частині заставного права відсутня необхідна законодавча основа.

Державна підтримка експорту швидко стає зручною відповіддю на кризу у фінансуванні зовнішньої торгівлі. Інститути з фінансування експорту є в багатьох, якщо не в більшості країн світу. Практично в усіх країнах з розвинутою економікою, країнах Центральної та Східної Європи, та країнах Балтії такі організації вже створено і напрацьовано цікавий практичний досвід, який має бути ретельно проаналізований. Практика показує, що, навіть якщо початковий вклад новостворених інститутів є незначним, ці організації починають відігравати важливу роль каталізатора в проведенні ринкових реформ і роблять свій внесок у поліпшення банківських операцій та приріст експортного потенціалу.

Досвід створення інститутів підтримки експорту неможливо автоматично перенести з однієї країни в іншу. Звідси і необхідність індивідуального підходу з боку України. Вже на початкових етапах цього процесу необхідне тісне співробітництво і координація усіх зацікавлених відомств, участь самих експортерів та представників банківського сектора.

Дещо в цьому напрямку в Україні вже зроблено. Насамперед можна відмітити проект передекспортного страхування від політичних ризиків, який почала реалізовувати Українська державно-інвестиційна компанія за підтримкою МБРР. Державним експортно-імпортним банком України, також за підтримки Світового банку, починаючи з 1997 року, впроваджується програма кредитної підтримки експортерів. Технічну допомогу в цьому надає один з авторитетніших світових банків - Експортно-імпортний банк Японії. Для фінансування цього Проекту була надана кредитна лінія МБРР в сумі 60 млн. дол. США та 15 млн. нім. марок.

У третьому розділі - "Діяльність банків України по обслуговуванню операцій, які пов'язані з рухом капіталу" розглядаються операції банків України з обслуговування зовнішнього боргу України та залучення й обслуговування іноземних інвестицій у грошовій формі.

Протягом останнього десятиріччя у світі спостерігається різке загострення проблеми зовнішнього боргу. Майже в усіх країнах, як індустріально розвинутих, так і тих, що розвиваються або стали на шлях реформ, державний борг зростає прискореними темпами. В одних країнах борг збільшується за рахунок зростання зовнішніх зобов'язань, у інших - за рахунок і внутрішніх, і зовнішніх з очевидною перевагою перших. Проте в усіх випадках частка боргу в ВВП збільшується.

Рівень зовнішньої заборгованості держави є одним із вирішальних факторів при визначенні стратегії її подальшого економічного розвитку.

Згідно із загальноприйнятою методологією розрахунку макроекономічних показників поняття зовнішнього боргу містить такі компоненти:

1) довгостроковий борг;

2) короткостроковий борг, а також

3) заборгованість перед світовими фінансовими організаціями (перш за все мова йде про МВФ).

В свою чергу довгостроковий борг складається із:

1) приватного негарантованого боргу;

2) державного боргу;

3) боргу, гарантованого державою.

Основи зовнішнього боргу України було закладено ще в 1992 році коли Україну було прийнято до Світових фінансових організацій (Групи Світового банку, МВФ). Пізніше до зовнішнього боргу приєдналися міжнародні кредитні програми ЄБРР, спільних та спеціальних фондів, окремих держав. Отже, на сучасному етапі розвитку нашої держави ми маємо чотири основних складових зовнішнього боргу: інституційні джерела (МВФ, Світовий банк та ЄБРР); урядові та міждержавні кредити; спеціальні фонди ("Євразія", Німецько-український фонд та інші, під які видані державні гарантії); фідуціарні позики та "євробонди".

Зовнішній довгостроковий борг України за станом на 01.01.1999 року становив близько 12.2 млрд. доларів США, із них 11.48 млрд. доларів США (94%) гарантовані кредити і 0.68 млрд. доларів США (6%) - негарантовані кредити.

У структурі державного боргу України за станом на 01.01.1999 р. борг країнам СНД складав 2.4 млрд. доларів США (20.9%); міжнародним фінансовим організаціям (Світовий банк, МВФ, ЄБРР) - 4.5 млрд. доларів США (39.1%), іншим офіційним кредиторам (Європейському Союзу, Японії) - 0.5 млрд. доларів США (4.3%), за іноземними кредитними лініями (в тому числі ФРН, США, Франція, Японія, Італія, Іспанія, Швейцарія, МБРР, інші кредити) - 1.0 млрд. доларів США (8.7%), за комерційними та деякими іншими кредитами - 3.1 млрд. доларів США (27%).

Для України, яка має досить складну ситуацію у сфері управління державним боргом, в т.ч. значних платежів за зовнішніми зобов'язаннями (основне навантаження за якими припадає на 2000 та 2001 роки), досить актуальним є питання щодо реструктуризації зовнішнього державного боргу, тобто переоформлення боргових зобов'язань, за якими настав або прострочено термін платежу. Взагалі, неспроможність держави своєчасно виконати свої зобов'язання за зовнішніми запозиченнями та вирішення проблеми шляхом впровадження процедури реструктуризації, автоматично призводить до ряду негативних наслідків. Зокрема, до: збільшення вартості зовнішніх запозичень як для держави, так і для суб'єктів підприємницької діяльності в Україні; погіршення кредитного рейтингу та інвестиційної привабливості України (існує загроза дефолту); посилення політичного тиску на Україну; збільшення розміру державного зовнішнього боргу; створення несприятливих умов для розміщення валютних та інших майнових цінностей в Україні; дестабілізації національної грошово-кредитної та валютної системи.

Багато в чому результативність заходів у сфері управління державним боргом залежить від ступеня сприятливості інвестиційного клімату в Україні, яким будуть визначатися обсяги іноземних кредитів.

Для України, на сучасному етапі її розвитку, питання щодо залучення зовнішніх фінансових ресурсів є досить актуальним. За даними експертних досліджень, потреба української економіки в інвестиціях сягає близько 40-50 млрд. доларів США. Очевидно, ця цифра дещо занижена, оскільки з неї випливає, що потреба в інвестиціях не досягає навіть однієї тисячі доларів США на душу населення. Тим часом на такий рівень вже вийшли деякі постсоціалістичні країни, але не вважають його достатнім.

Залучення іноземних інвестицій у економіку України потребує перш за все створення сприятливого інвестиційного клімату, який має передбачати:

- удосконалення законодавства, що регулює інвестиційну діяльність, гармонізацію зовнішньоторговельного законодавства зі стандартами Світової організації торгівлі, постійне спрощення правового поля для приватного підприємництва;

- забезпечення організаційних умов процесу інвестування;

- створення механізмів страхування інвестиційних проектів (перш за все від некомерційних ризиків);

- утворення мережі національних інвестиційних банків;

- запровадження в Україні єдиних норм і стандартів (які діють у країнах Європейського союзу) з метою забезпечення відповідних умов діяльності спільних підприємств;

- прискорення приватизації державних підприємств;

- створення ефективної інвестиційної інфраструктури;

- удосконалення податкової та грошово-кредитної системи тощо.

Важливу роль у залученні іноземних інвестицій повинні відіграти банки. Їхні функції останнім часом значно розширюються. Взаємодія банків з іншими учасниками інвестиційного процесу полягає в постійному аналізі інвестиційного ринку і наданні суб'єктам інвестиційної діяльності інформаційних та консультативних послуг щодо ефективного розміщення їхніх капіталів. Це дасть змогу банкам ефективніше використовувати ресурси своїх клієнтів, збільшити їх прибутковість. Вітчизняна банківська система при умові досягнення макроекономічної стабілізації таким чином зможе радикально розширити роботу з інвесторами, підвищити частку середніх і довгострокових кредитів, забезпечити поступове накопичення коштів на довготермінових вкладах. Формування системи інвестиційних банків неодмінно сприятиме стабілізації ситуації в інвестиційно-фінансовій сфері, піднесенню національного виробництва та здійсненню справжнього стимулюючого контролю за використанням наданих ресурсів, підніме авторитет української банківської системи в очах інвесторів, дасть змогу значно збільшити обсяги прямого інвестування, зміцнить фінансово-кредитну систему, підвищить її ліквідність.

Світовий досвід свідчить, що інтеграція країни в світову економіку - об'єктивна необхідність. Вона повинна відбуватися на всіх рівнях. А банківська система - це складова частина економіки. Її розвиток має велике значення у формуванні нових ринкових відносин. Темпи проникнення іноземних банків на територію України, як і експансія вітчизняних банків за кордон, залежить від перетворень у банківській системі України, від темпів економічних і структурних реформ у нашій державі.

Висновки

На підставі дослідження розвитку національної валютної системи, впливу банків на розвиток зовнішньоекономічних відносин України, можна зробити загальні висновки та пропозиції, що стосуються прагматичних аспектів цієї важливої проблеми.

1. Комерційним банкам належить важлива роль в здійсненні операцій між учасниками національного та міжнародного валютних ринків. Поглиблення зовнішньоторговельних зв'язків стало передумовою для розширення валютних розрахунків за участю комерційних банків. Важливого значення набули питання щодо: відродження національного валютного ринку; здійснення валютно-обмінних операцій та розвитку ринку валютних деривативів; організації міжнародних розрахунків; фінансування зовнішньої торгівлі; обслуговування зовнішнього боргу України; створення ефективного механізму по залученню та обслуговуванню іноземних інвестицій у грошовій формі.

2. Заслуговують на увагу неокейнсіанські принципи стимулювання вітчизняного виробництва за рахунок створення внутрішнього попиту, в тому числі і з боку держави. Для цього має сенс зробити валютний курс більш активним інструментом в державній економічній політиці. Важливо проводити збалансовану (з точки зору забезпечення рентабельності пріоритетних експортних галузей і критичного імпорту) політику регулювання валютного курсу гривні, яка відповідала б інтересам більшості вітчизняних виробників та основним завданням розвитку економіки в цілому.

3. Доцільно розробити і впровадити систему вартісних показників оцінки ефективності операцій з офіційними валютними резервами НБУ (ОВР НБУ), тобто: встановити мінімально припустиму нетто та брутто величину ОВР НБУ; регламентувати процедуру формування золотовалютної структури ОВР НБУ та можливий перелік операцій з ОВР НБУ; встановити певні вимоги до іноземних банків-кореспондентів на коррахунках яких можуть знаходитися (розміщуватися) кошти ОВР НБУ; регламентувати роботу бек-офісу за ділінговими операціями з ОВР НБУ та основні цілі здійснення валютних інтервенцій на позиції “купівля” та на позиції “продаж” іноземної валюти проти гривні.

4. Обмеження експорту та втечі капіталу має здійснюватися не тільки через механізм контролю та обмежень, але й шляхом поліпшення умов в середині країни та шляхом впливу в напрямі послаблення значення мотивів вигоди та безпеки. Слід усвідомлювати той факт, що за притік іноземного капіталу Україна конкурує з іншими країнами. Переважно при цьому рекомендується максимальне скасування обмежень платіжного обороту з іноземними країнами (наприклад, примусовий обмін 50% валютної виручки від експорту товарів чи послуг), оскільки вони на сьогоднішній день заважають потенційному імпорту капіталу.

5. Для встановлення на території України єдиного режиму здійснення валютних операцій, визначення загальних принципів валютного регулювання, повноважень і функцій державних органів у регулюванні валютних операцій, прав та обов'язків суб'єктів валютних відносин, відповідальності за порушення валютного законодавства необхідно прийняти Закон України "Про валютне регулювання". Більш того, Закон України “Про валютне регулювання” має бути узгоджений з іншими законами України, зокрема з Законами України: “Про зовнішньоекономічну діяльність”, “Про Національний банк України”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, з проектами законів: ”Про банки і банківську діяльність”, “Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, отриманих незаконним шляхом”, з Кримінальним, Кримінально-процесуальним Кодексами України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, з законодавством України, що регулює інвестиційну та податкову сферу.

6. Для розвитку ринку строкових угод необхідно вирішити питання, пов'язані із його регулюванням на державному рівні. Активній роботі на ринку строкових контрактів перешкоджає відсутність обґрунтованої законодавчої бази, яка б відповідала реальній економічній ситуації в Україні та загальноприйнятим у світовій практиці поняттям і регулятивним механізмам, що діють на ринку деривативів. Відновлення та розвиток біржового та міжбанківського ринку строкових угод допоможе комерційним банкам більш ефективно регулювати свої відкриті валютні позиції, хеджувати свої валютні ризики та підвищувати якість обслуговування клієнтів.

7. Кожна з форм міжнародних розрахунків (авансовий платіж, акредитив, інкасо, операції за відкритим рахунком) не позбавлена певної недосконалості щодо досягнення компромісу між інтересами сторін зовнішньоекономічної угоди. Проте, на підставі здійсненого аналізу, можна прийти до висновку, що акредитив є найбільш універсальною формою розрахунків, дозволяє задовольнити амбіції всіх учасників торговельної угоди, поєднує в собі можливості та переваги передоплати й інкасо, але в той же час надає інструментарій для гарантування бажання та спроможності імпортера виконати свої зобов'язання й контролю за діями постачальника.

8. Реальне зростання обсягу сучасних банківських операцій та послуг в країні, в тому числі різноманітних форм фінансування зовнішньої торгівлі, можливе тільки за умови нейтралізації факторів, які стримують їх розвиток, а також адаптації інфраструктури цього сегменту ринку до економічних та валютно-фінансових умов, які сьогодні склалися в Україні.

9. Зовнішній борг іманентний ринковій економіці, тому в перехідний до ринку період в Україні поступово зростатиме його величина. Його примноження в подальшому призведе до значного збільшення бюджетних витрат на управління зовнішнім боргом. Тому автор вважає за необхідне впровадити низку заходів для вирішення проблеми. Необхідно вжити заходів щодо зменшення обсягів іноземних кредитів, гарантованих державою, забезпечивши умови для самостійного виходу вітчизняних підприємств та банків на міжнародні фінансові ринки для залучення інвестицій. Потрібно також розробити концепцію управління зовнішнім державним боргом України, у тому числі середньо та довгострокову стратегію зовнішніх позик. Важливо прийняти закон "Про державний борг України", визначивши в ньому адміністративну і карну відповідальність за неприйняття рішень або прийняття економічно невиправданих рішень у сфері управління державним богом.

10. Провідну роль у сфері залучення та обслуговування іноземних інвестицій у грошовій формі повинні відігравати вітчизняні банки. Для цього необхідно: посилити роль довгострокового та середньострокового кредитування; створити систему страхування та перестрахування інвестицій за участю держави та комерційних банків; виділити проектне фінансування в окремий вид банківської діяльності та надати для цього банкам певні пільги; стимулювати державою участь банків у розробці і здійсненні проектів із іноземними інвестиціями; створити передумови й запровадити порядок, відповідно до якого Міністерство фінансів України самостійно або спільно з уповноваженим банком постійно відслідковували розвиток кон'юнктури на окремих кредитних ринках (внутрішньому та зовнішньому, короткостроковому та довгостроковому) в розрізі контролю за зміною валютних і відсоткових ставок.

Весь цей інструментарій може бути задіяний лише за умови розробки загальнодержавної інвестиційної концепції, яка має базуватися на стимулюванні внутрішнього попиту. Інвестиційна концепція повинна базуватися на ролі держави у розвитку інфраструктури і забезпеченні державної підтримки розвитку стратегічно важливих об'єктів через спеціальні установи розвитку і гарантійні банки.

Основні публікації автора за темою дисертації

1. Лисюк С.В. Обслуговування міждержавних боргів та розрахунків між країнами СНД та Балтії // Вісник Національного банку України. - 1996. - №5 - с.51-55. - 1,3 др. арк.

2. Лисюк С.В. Акредитивна форма розрахунків за експортно-імпортними операціями та перспективи її розвитку в Україні. // Вісник Національного банку України. - 1997. - №5 - с.42-49 - 1 др. арк.

3. Андрійчук О.О., Лисюк С.В. Концепція функціонування міжбанківського науково-дослідного інформаційно-фінансового центру. // Банківська справа .-1997. - №1- с.26-30. - 0,6 др.арк. (Особистий внесок: обґрунтування доцільності створення Міжбанківського науково-дослідного інформаційно-фінансового центру та удосконалення методологічно-інструктивної бази у сфері валютного регулювання - 0,3 др.арк.).

4. Лисюк С.В. Регулювання готівкового валютного ринку України. // Банківська справа. - 1997. - №3 - с.8-12. - 0,6 др. арк.

5. Лысюк С.В. Ускорение межбанковских расчетов на внутреннем валютном рынке Украины. // Банковские технологии: Компьютеры + Программы. - 1997. - №1 - с.59-60. - 0,2 др. арк.

6. Лысюк С.В. Автоматическая конверсия по мультивалютным счетам. // Банковские технологии: Компьютеры + Программы. - 1997. - №2 - с.18-21. - 0,2 др. арк.

Анотація

Лисюк С.В. Банки у зовнішньоекономічних відносинах України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01.- Фінанси грошовий обіг і кредит. - Київський національний економічний університет, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2000.

Дисертація присвячена питанням діяльності банків у сфері зовнішньоекономічних відносин України. Коло питань, які розглядаються у роботі містить у собі комплексний аналіз генезису та еволюції банківської діяльності у сфері розвитку зовнішньоекономічних відносин України.

На підставі проведеного дослідження сформульовано економічно-правові засади удосконалення валютного регулювання та контролю в Україні. Запропоновані рекомендації щодо вдосконалення практики проведення комерційними банками операцій з купівлі-продажу іноземної валюти. Проаналізовані форми та умови міжнародних розрахунків та систематизовано класифікацію акредитивів за різними критеріями. Здійснено аналіз різних видів фінансування міжнародної торгівлі. Досліджено макроекономічні позиції зовнішнього боргу та виявлено недоліки в системі управління зовнішнім боргом України. Обґрунтовано основні передумови підвищення кредитного рейтингу України та запропоновано шляхи удосконалення механізму залучення іноземних інвестицій у грошовій формі.

Ключові слова: національна валютна система, валютний ринок, валютний курс, валютне регулювання, міжнародні розрахунки, фінансування міжнародної торгівлі, зовнішній борг, іноземні інвестиції.

Аннотация

Лысюк С.В. Банки во внешнеэкономических отношениях Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01. - Финансы, денежное обращение и кредит. - Киевский национальный экономический университет, Министерство науки и образования Украины, Киев, 2000.

Диссертация посвящена вопросам деятельности банков в сфере внешнеэкономических отношений Украины. Круг вопросов, которые рассматриваются в работе, содержит в себе комплексный анализ генезиса и эволюции банковской деятельности в сфере развития внешнеэкономических отношений Украины.

В диссертационной работе рассмотрены вопросы относительно осуществления коммерческими банками операций по купле-продаже иностранной валюты, проанализированы формы и условия международных расчетов, исследованы разнообразные виды финансирования международной торговли. Большое внимание уделено вопросам обслуживания внешнего долга Украины, операциям банков Украины по привлечению и обслуживанию инвестиций в денежной форме.

На основании проведенного исследования сформулированы правовые основы усовершенствования валютного регулирования и контроля в Украине. Предложены рекомендации относительно проведения коммерческими банками операций по покупке-продаже иностранной валюты. Проанализированы формы и условия международных расчетов и систематизирована классификация аккредитивов по различным критериям. Осуществлен анализ различных видов финансирования международной торговли. Исследованы макроэкономические позиции внешнего долга и обнаружены недостатки в системе управления внешним долгом Украины. Обоснованы основные предпосылки повышения кредитного рейтинга Украины и предложено пути усовершенствования механизма привлечения иностранных инвестиций в денежной форме.

Ключевые слова: национальная валютная система, валютный рынок, валютный курс, валютное регулирование, международные расчеты, финансирование международной торговли, внешний долг, иностранные инвестиции.

Annotation

Lysuk S.V. Banks in the External Economic Relations of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a Candidet's Degree by Speciality 08.04.01 - “Finance, Currency Circulation and Credit”. - National Economic University of Ukraine, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kyiv, 2000.

The dissertation is devoted to the issues of the banking activity in the sphere of the external economic relations of Ukraine, and analyzes the genesis, evolution and the structure of the national currency system of Ukraine as well as the main stages and trends of it's development, and the role of the state in the foreign exchange market.

It examines the role of exchange rate in monetary policy and the factors which may determine the choice of regime, in the spectrum from free floating to indefinite fixing, or even surrendering one's own currency. The dissertation deals with movements in long-term interest and the role of PPP-Based Exchange Rate Expectations.

The role of official intervention in the foreign exchange market is reviewed, as it the case for and against controls on foreign exchange transactions.

There has always been a continuous but inconclusive discussion on the optimum level of reserves. However, traditionally, the adequacy of reserves has been linked to import requirements. Incidentally, recent experience shows that countries, which were holding large levels of reserves, did not necessarily escape the crisis. This proves the importance of appropriate policies and avoidance of excessive comfort from level of reserves. Nevertheless, the level of reserves continuous to be an important source of comfort on matters relating to stability in the external sector, and consequently, on the domestic economy. Because of the importance of showing the real level of reserves in a transparent manner, there are increasing efforts to measure unencumbered reserves. The emphasis has also shifted from measuring the adequacy of reserves only in relation to imports to measuring in terms of short-term liabilities, in particular short-term debt.

The recent currency crises in Asia, Russia, and Latin America have led to a renewed interest in how capital controls and other policies could help reduce the volatility of capital flows. The dissertation aims to develop a deeper understanding of the role that capital controls. It studies the relationship between prudential policies and capital controls, and illustrates the ways in which better prudential practices and accelerated financial reforms could address the risks involved in cross-border transactions, thus providing an alternative to capital controls.

In the dissertation considered operations in the foreign exchange market, international settlements, financing in international trade, the external debt, and foreign investments in the money form.

Derivatives, ranging from relatively simple forward contracts to complicated option products, are an increasingly important feature of financial markets worldwide. They are already being used in the Ukrainian market, and as the financial sector becomes deeper and more stable, their use is certain to grow. Also, it aims to high tight the main areas in which derivatives matter to central banks, notably those of monetary policy and banking supervision.

The dissertation deals with the problem of ensuing that buyers and sellers meet their commitments. It offers an introduction to the principal mechanisms used to achieve security of payment (documentary credits and documentary collections) and security of performance (bank guarantees).

Trading with foreign countries always involves running certain risks. Traders and industrialists who are active on foreign markets need the methods of payment, which would diminish these risks. Such a method of payment, one, which is often used in international trade, is the documentary credit.

The dissertation aims at bridging the gap between theory and empirical evidence through the analysis of available time-series information on deliveries and payments in international trade - which underlie trade credit movements of Ukraine.

In the dissertation analyzes the structure of the external debt and the structure of the foreign investments in the money form of Ukraine. It also defines the macroeconomic indicators of Ukraine's external debt and conditions improving credit rate of Ukraine. All forms and methods of external state debt management have been highlighted.

Capital inflows have played an important role in promoting the growth of many developing and transitional economies. Yet, they have also been associated with volatility in variables that central banks use as targets of monetary policy, such as monetary growth, the exchange rate and inflation. The dissertation builds a framework for analyzing capital flows, and discusses the circumstances in which different types of flows may have benefits and costs.

Key words: national currency system, foreign exchange market, rate of exchange, international settlements, financing international trade, external debt, foreign investments.